Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Самостійна робота студента – важливий чинник успішності навчання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту.

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтв.

«Самостійна робота студента – важливий чинник успішності навчання»

Підготувала студентка 1 курсу

Групи 1 – СП

Степаненко Ольга Анатоліївна

Перевірила

Біда Антоніна Петрівна

Черкаси 2012

ЗМІСТ:

Вступ………………………………………………………………………………......3

Постановка проблеми вітчизняної системи освіти………………………………...6
Діалектична єдність процесу навчання і виховання…………………………….....8
Головні завдання розвитку навчального процесу………………………………...12
Успішність навчальної діяльності у самостійній роботі…………………………13
Поняття « самостійна робота» …………………………………………………….14
Дослідження і публікації про самостійну роботу студентів……………...……...15
Методика самостійної роботи студента під час лекційного заняття та відпрацювання лекції………………………………………………………………..16
Методика самостійного здобуття знать з навчальної і наукової літератури та Інтернету……………………………………………………………………………..17
Висновок……………………………………………………………………………..18
Список використаної літератури…………………………………………………..20

ВСТУП:

Самостійна робота студента (СРС) — це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі.

Навчальний час, відведений для самостійної та індивідуальної роботи студента, визначається навчальним планом і становить 50% загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Співвідношення обсягів аудиторних занять, самостійної й індивідуальної роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо-професійної програми.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Зміст самостійної роботи над конкретною навчальною дисципліною визначається робочою навчальною програмою дисципліни та методичними рекомендаціями викладача.

Самостійна робота над навчальною дисципліною може включати:

- опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу;

- вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання;

- поглиблене вивчення літератури на задану тему та пошук додаткової інформації;

- підготовка до виступу на семінарських заняттях та підготовка до практичних (

лабораторних) занять;

- систематизацію вивченого матеріалу перед іспитом;

- опрацювання та підготовку огляду опублікованих у фахових та інших виданнях статей;

- переклад іноземних джерел встановленої тематики;

- підготовка та оформлення схем, таблиць, графіків, діаграм тощо;

- інструктивно-методичні матеріали до роботи у фоно- та відео-лабораторіях,

комп’ютерних класах.

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинне передбачати засоби

самоконтролю (тести, пакети контрольних завдань, питання та завдання для самоконтролю).

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

До індивідуальної роботи відносяться творчі й індивідуальні навчально-дослідні завдання:

- виконання розрахунково-аналітичних робіт, курсових та дипломних проектів;

- дослідження практичних ситуацій;

- підготовка реферативних матеріалів на актуальні теми з елементами наукового

дослідження та його презентація;

- власних досліджень до олімпіад, конференцій;

- написання есе;

- складання і розв’язування задач;

- розробка моделей, явищ і процесів;

- анотація опрацьованої додаткової літератури;

- розробка і розв’язування тестових завдань;

- розробка поурочних планів і конспектів уроків;

- порівняльна характеристика вивчених явищ, процесів тощо;

- написання творів, газетних статей, складання віршів, розробка сценаріїв, літературні

переклади;

- виконання в індивідуальному порядку вправ різного рівня складності;

- анотація прочитаної літератури з елементами науково-дослідної роботи;

- пошук в комп’ютерних мережах додаткового навчального матеріалу до

запропонованих викладачем тем;

- анотації до відеофільмів, переглянутих у відео-лабораторіях; аналіз шкільних

підручників;

- збір інформації та ознайомлення із зарубіжним досвідом, що стосується певної

навчальної проблеми;

Самостійна та індивідуальна робота студентів забезпечується всіма навчально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та навчально-методичними посібниками, методичними рекомендаціями (вказівками), практикумами, конспектами лекцій, навчально-лабораторним обладнанням, електронно-обчислювальною технікою, науковою літературою та періодичними виданнями.

Постановка проблеми вітчизняної системи освіти.

У самому слові "студент" (лат. studens — той, хто вчиться) уже закладена потреба наполегливої самостійної роботи над оволодінням глибокими знаннями. Одним із найголовніших завдань сучасного студента є переведення його зі статусу об´єкта в статус суб´єкта навчання і діяльності. Але в реальній практиці ВНЗ провідна активність залишається за викладачем фактично у всіх видах занять. Він виступає головним чином в ролі ретранслятора і контролера знань.

Поступова інтеграція вітчизняної системи освіти до європейської потребує нових підходів у підготовці кваліфікованих фахівців, що базуватиметься на збільшенні організаційного, дидактичного та методичного ресурсу самостійної роботи. Процес реформування та розвитку системи вищої професійної освіти на сучасному етапі характеризується посиленням акцентів на підвищенні ролі самостійної роботи суб'єктів навчального процесу, що підтверджується основоположними засадами та вимогами Болонського процесу [8, с. 4-6].

Аналіз основних проявів цієї проблеми дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що цілі, зміст і характер вищої освіти перестали відповідати сучасним реаліям постіндустріального етапу в історії людської цивілізації та новим суспільним вимогам до якості й рівня підготовки фахівців.

Надзвичайно динамічний характер суспільства потребує підготовки таких фахівців, які були б здатні не просто пристосовуватися належним чином до змін, що відбуваються, а й активно творили б ці зміни.

Вища освіта потребує пошуку нових, ефективних шляхів, засобів і педагогічних технологій, які б забезпечували якісну підготовку фахівців відповідно до мінливих вимог суспільства.

Закон України «Про вищу освіту», нова концепція вищої освіти передбачає формування у студентів уміння самостійно, свідомо і відповідально вчитися, а також створення в навчальних закладах необхідних умов для формування у студентів дослідницьких умінь, виховання особистості, здатної до саморозвитку як під час навчання у вищій школі, так і в подальшій професійній діяльності [1].

Виходячи з положень вищої освіти та з принципів методології педагогічної діяльності, можна стверджувати, що ефективне вирішення цього завдання вимагає формування принципово нової освітньої парадигми, яка стосується нового підходу до підготовки фахівців, зокрема вдосконалення самостійної роботи студентів.

Сьогодні освіта має забезпечувати підготовку людини протягом усього життя,

створювати необхідні умови для доступу кожної людини до оволодіння новими знаннями, вміннями, компетенціями, цінностями. Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

Зв’язок проблеми з актуальними теоретичними і практичними питаннями полягає в тому, що дослідження з порушеної проблеми має важливе теоретичне значення, оскільки її розв’язання відкриває можливості для плідного теоретичного опрацювання цілого спектру актуальних питань щодо організації самостійної навчальної роботи студентів.

Результати дослідження могли б стати не тільки плідним внеском у педагогічну теорію, а й певним орієнтиром для реальної педагогічної практики.

Для забезпечення можливості успішного рішення цієї педагогічної проблеми

необхідний детальний теоретичний аналіз та глибоке осмислення сутності самостійної роботи студентів. Результати виконаних досліджень мають бути з належних науково-методичних позицій трансформовані в чітку систему психолого-педагогічних та організаційних рекомендацій стосовно формування і розвитку сучасного фахівця.

Аналіз стану теоретичних аспектів проблем самостійної навчальної роботи студентів дає достатньо підстав для формування науково обгрунтованих підходів і науково-методичних матеріалів щодо вдосконалення її в педагогічній практиці вищих навчальних закладів.

Діалектична єдність процесу навчання і виховання.

Сучасні вітчизняні і зарубіжні педагоги-дослідники сходяться на тому, що сьогодні, виходячи зі світових тенденцій, вища освіта розглядається як процес перетворення засвоєного в навчанні досвіду на особистісно-соціально значущі психологічні властивості людини за умов, що знання та цінності визначають світосприйняття, стають переконанням і формують спрямованість особистості, обсяг знань стає ерудицією та компетентністю, навички й уміння доводяться до майстерності та професійної здібності, а звички стають нормою загальнолюдської моралі і поведінки.

Як показує досвід розвитку вищих навчальних закладів, ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців полягає в діалектичній єдності процесу навчання і виховання, забезпеченні тісного взаємозв'язку професійного навчання з практикою. З цих позицій особливої ролі набуває проблема теоретичного обґрунтування та експериментального випробування відповідних педагогічних технологій щодо організації самостійної роботи студентів [3].

Згідно з Положенням "Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” визначено, що самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять; зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача; самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо; методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни і може виконуватися в бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних та комп’ютерних кабінетах, а також у домашніх умовах [15].

На жаль, зважаючи на вимоги успішної самостійної роботи та сучасне студентство, а також на недосконалу практичну організацію самоосвіти, можна констатувати існування деяких протиріч: між прагненням високого рівня самостійності студента в навчальній діяльності та її фактичною нерозвиненістю; між практичною значущістю самоосвіти для майбутнього фахівця та недостатньо розробленою теорією та практикою її організації; між вимогами кредитно-модульної системи та рівнем розвитку здібностей студентів до самореалізації, усвідомленням необхідності самоосвіти та якістю навчально-методичного забезпечення вищих навчальних закладів; між вимогами та завданнями, які ставляться перед викладачами навчальних закладів та відсутністю відповідної мотивації тощо.

Тільки вирішення існуючих проблем та врахування досвіду впровадження і організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах дозволить зробити самостійну роботу невід’ємною складовою навчального процесу. З огляду на ці міркування, беззаперечним буде твердження щодо необхідності принципової перебудови і вдосконалення тих форм навчання, які формують знання, вміння і навички та тих, що створюють умови для формування у студентів здатностей до самостійного прийняття рішень, вирішення нестандартних і нетипових задач, високої професійної мобільності, яка характеризується, в першу чергу, здатністю самостійно добувати необхідні знання, постійно і самостійно вчитися.

Сьогодні освіта має забезпечувати підготовку людини протягом усього життя,

Нині однією з важливих професійних якостей будь-якого фахівця є самостійність. Тому ефективна підготовка майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі неможлива без їхньої цілеспрямованої навчальної діяльності. Таким чином, головне завдання вищого навчального закладу – навчити майбутнього фахівця самостійно вчитися протягом усього життя. Отже, правомірним буде твердження, що самостійна робота студента повинна виконувати обов'язкову додаткову, але не другорядну функцію у вивченні, розумінні і опануванні студентом змісту навчального матеріалу, а саме: знаннями, способами діяльності, творчими здібностями і емоційно-ціннісним ставленням до світу.

Сучасні дослідники по-різному трактують поняття та сутність самостійної роботи. В.Петрук стверджує [10], що “самостійна робота – це навчання, яке визначає здатність студентів усвідомлено для себе ставити завдання, цілі, планувати власну діяльність, здійснювати її”. Т. Картель відмічає [2], що уміння самостійно працювати, думати, осмислювати навчальний матеріал, засвоювати його та вміти застосовувати свої знання стає основною передумовою ефективного формування у студентів професійної самостійності, а також успішного навчання. Але, на жаль, більшість студентів сьогодні не спроможні самостійно визначити мету, виділити головне та відокремити від нього другорядне, провести аналіз фактів, здійснити самоконтроль при самостійному вивченні матеріалу. Це пов’язано, в першу чергу, з недостатньою підготовкою до самостійної роботи зі школи. Професор К. Астахова вважає: «В самих різних сферах діяльності все частіше вимагається не кваліфікація, а компетентність, яку можливо розглядати як своєрідну суму навичок, притаманних індивідууму, який сполучає в собі кваліфікацію в повному розумінні цього слова, соціальні поведінкові характеристики та здатність працювати в групі, ініціативність і готовність до ризику, здатність приймати рішення, прораховувати їхні можливі наслідки і нести за них відповідальність.»

Зокрема самостійну роботу визначають як особливу форму навчальної діяльності, спрямовану на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, умінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять та виконується за завданням і під методичним керівництвом викладача, але без його особистої участі. Таке визначення дозволяє конкретизувати це поняття як стосовно кожної з його складових частин, так і стосовно шляхів і засобів забезпечення належної якості кожної з них.

Однак з позицій вищої освіти і методології педагогічної діяльності не менш важливу роль має відігравати інтегральний погляд на сутність і зміст можливих заходів, спрямованих на системну реалізацію цих шляхів і засобів. Мається на увазі глобальна, але досить чітко визначена мета освітньої діяльності, досягнення якої і означало б вирішення проблеми якості підготовки фахівців. Саме в цьому моменті і збігаються визначені вище цілі й завдання нашого дослідження. Йдеться, з одного боку, про проблеми самостійної роботи студентів, а з іншого, – якісна підготовка фахівців.

Цілком зрозуміло, що якісне засвоєння студентом навчального матеріалу неможливе, якщо в нього відсутні мотиви до здобування нової інформації самостійно. Тому, на наш погляд, навчальний процес у вищій школі необхідно переорієнтовувати на формування у студентів бажання та вміння самостійно оволодівати знаннями, опрацьовуючи літературу та інші джерела інформації, оскільки жоден навчальний заклад не спроможний надати ідеальну освіту на все життя [7].

Головні завдання розвитку навчального процесу.

Одним із головних завдань подальшого розвитку навчального процесу у вищому навчальному закладі є поділення самостійної роботи студентів на дві складові: обов’язкову і спеціальну. Обов’язкова самостійна робота повинна включати підготовку до поточних аудиторних занять, а саме: опрацювання лекційного матеріалу, підготовку до семінарів, практичних та лабораторних занять тощо. Спеціальна самостійна робота повинна включати поглиблення та закріплення знань студентів, розвиток творчих здібностей у ході написання рефератів, творчих робіт, виконання розрахункових робіт, індивідуальних домашніх завдань, курсових робіт і проектів, участь у науково-дослідній роботі тощо. Таким чином, в умовах сучасної освітньої системи навчання основним завданням викладача стає не просто передача готових знань і фактів, а також організація активної самостійної роботи студентів. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується навчальним планом (робочим навчальним планом) і, згідно із положенням Закону України «Про вищу освіту», повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни [4]. Цілком очевидно, що ефективна організація самостійної роботи студентів дозволяє розвинути творчу активність, логічне мислення, навчитися самостійно працювати та постійно самовдосконалюватись в майбутній професійній сфері. У зв’язку з цим я вважаю, що самостійна робота студента є рівноправним елементом навчального процесу і, таким чином, має однакові з іншими елементами дидактичні цілі і завдання.

В зв'язку з тим, що одне з основних завдань сучасної вищої освіти полягає в розвитку у студентів потреби в самоосвіті, то навчання у вищому навчальному закладі повинно бути організоване так, щоб не тільки надавати студенту знання, навички та вміння, але й навчити набувати їх самостійно. Сучасний випускник повинен бути професійно мобільним, володіти самостійністю мислення та гнучким менталітетом у рішенні складних завдань. Для формування таких якостей необхідно процес навчання в вищому навчальному закладі орієнтувати на розвиток пізнавальної та професійної самостійності, як основних рис майбутнього фахівця.

Успішність навчальної діяльності у самостійній роботі.

    Успішність навчальної діяльності у самостійній роботі залежить від типу і рівня труднощів, які виникають у ході такої роботи. Тому вивчення труднощів у навчальній діяльності студентів допомагає виявити індивідуальні особливості учнів, краще організувати їхню самостійну роботу.
   Для такого дослідження були розроблені адаптовані анкети для самооцінки студентами ступенів труднощів, на які вони наштовхуються в ході самостійної роботи в навчальній діяльності з курсу математики. При цьому використовувалась експертна оцінка кожного інтелектуального вміння. За її результатами було складено анкети, що вміщували 16 ознак, які можна розділити на дві групи: труднощі, що залежать від рівня сформованості навчальних інтелектуальних вмінь (осмислення навчального матеріалу, виділення в тексті головних ідей, формулювання висновків та ін.); труднощі в умінні організувати власну самостійну роботу (здійснення самоконтролю своєї навчальної діяльності, організація власної діяльності з вивчення теоретичного матеріалу та у роботі над практичними завданнями тощо).
   Студенти оцінювали свої труднощі за такою шкалою: "5" балам відповідав високий рівень труднощів, "4" – достатній, "3"- середній, "2" – низький, "1" – відсутність труднощів [9].

Поняття « самостійна робота».

     Аналіз психолого-педагогічної літератури вказує на те, що в педагогіці немає єдиного підходу до визначення поняття самостійної роботи. Деякі дослідники вважають самостійну роботу формою організації навчального процесу, інші – методом навчання. Існують й інші підходи, коли самостійну роботу розуміють як засіб досягнення конкретної мети, спосіб здобуття знань з різних джерел.
   У педагогічному словнику самостійна робота визначається як "діяльність учня в процесі навчання, яку він виконує по завданню вчителя під його керівництвом, але без його безпосередньої участі" [12]. У педагогічній енциклопедії самостійну роботу визначено як "різноманітні види індивідуальної та колективної діяльності учнів, що здійснюються на класних і позакласних заняттях або вдома за завданнями, без безпосередньої участі вчителя"[11]. Але незалежно від точності формулювання визначення самостійної роботи кожен викладач має певне розуміння поняття самостійної роботи. Аналіз літератури вказує і на те, що існуючі розробки для організації самостійної роботи не завжди задовольняють потреби навчального процесу в коледжі. У світлі вимог сьогодення актуальним є пошук таких форм самостійної навчальної роботи у коледжах, коли допомога і контроль з боку викладача не пригнічуватимуть самостійності та ініціативи студента, а навпаки спонукатимуть його самостійно організовувати свою навчальну і позанавчальну діяльність, контролювати її, одночасно виховуючи в собі самостійність як рису характеру.
   Під самостійністю розуміють здатність суб’єкта діяльності організовувати і реалізовувати свою діяльність без стороннього керівництва і допомоги. Самостійність є основою активності, ініціативності, творчості, наполегливості, тобто таких якостей, що характеризують сучасного професіонала [4].

Дослідження і публікації про самостійну роботу студентів.

Питання організації самостійної роботи студентів розглядають у своїх роботах А.Алексюк, Ю. Бабанський, В. Бондар, В. Козаков, І. Лернер, О. Мороз, П. Підкасистий, Н. Сагіна, П. Сікорський, М. Скаткін та інші. Багато дослідників робили спроби вдосконалити процес самостійної роботи. Цій проблемі присвячено значну кількість загальнотеоретичних та методичних досліджень (Б.Єсіпов, І. Лернер, Н. Дайрі, В.Кисиль, М. Скаткин тощо), які зробили певний внесок у вдосконалення методів та форм самостійної роботи й в той же час переконливо показали, що окремі аспекти цієї проблеми вимагають подальшого вивчення.

Аналіз останніх досліджень (В. Белкіна, В. Бондар, З. Курлянд, Н. Масюкова, П.Москаленко та ін.) виявив протиріччя між ускладненим соціальним замовленням, пов'язаним із професійною підготовкою та усталеною практикою, що виявляє орієнтацію переважно на репродуктивний характер виконання професійних функцій. Розв'язання проблеми започатковано в доведенні того, що саме самостійна діяльність, яка активізує розвиток професійних якостей особистості, виступає гарантом формування потреби постійного пошуку, накопичення знань, розуміння їх сенсу та значення, самостійного використання, що необхідно для постійного професійного зростання особистості з урахуванням вимог сучасності.

Аналізуючи наукові і науково-методичні матеріали в сучасній педагогічній літературі, можна зробити висновок, що на сьогодні психолого-педагогічні дослідження не в повній мірі відображають всю багатоплановість проблем в організації самостійної навчальної роботи студентів в умовах трансформації вищої освіти і входження її в світову систему.

Методика самостійної роботи студента під час лекційного заняття та відпрацювання лекції.

Насамперед у студентів денної та заочної форми навчання необхідно сформувати вміння слухати і конспектувати лекції, оскільки робота над ними беспосередньо на занятті й позааудиторний час потребує значних зусиль: уміти не лише слухати, а й сприймати, усвідомлювати зміст лекції; систематизувати і групувати одержані знання в конспектах; уміти творчо осмислювати матеріал лекції у процесі самостійної роботи та ін.[7].

Під час лекційного заняття студентам необхідно ознайомитися зі змістом попередньої лекції для встановлення логічного звязку з наступною; намагатися осмислювати матеріал у процесі його викладення; уважно слухати науково_ педагогічного працівника, виокремлювати головне, суттєве та відсіювати другорядне.[13].

Методика самостійного здобуття знать з навчальної і наукової літератури та Інтернету.

Давно відомо, що головним джерелом здобуття знань у процесі навчання у ВНЗ є книга. Під час добору літератури з того чи іншого питання необхідно вміти скласти бібліографічні записи згідно з єдиними вимогами, які є обов'язковими для оформлення бібліографічного апарату. Для ефективної та результативної роботи з книгою студентові необхідно дотримуватися науково обгрунтованих організаційних і санітарно-гігієнічних вимог. Насамперед раціонально організовувати своє робоче місце. Книги, підготовлені для опрацювання,мають лежати зліва попереду, а письмове приладдя - праворуч. Під час читання і ведення записів світло має падати зліва і зверху Найзручніше користуаптися настільною лампою. У робочій кімнаті має бути свіже повітря. Студент може використати різні види читання: суцільне, часткове, синтетичне. У процесі читання, студенту важливо вміти робити записи прочитаного [14].

Висновок:

На мою думку сьогодні освіта має забезпечувати підготовку людини протягом усього життя, створювати необхідні умови для доступу кожної людини до оволодіння новими знаннями, вміннями, компетенціями, цінностями. Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

Сучасній вищій школі роль викладача все більше зводиться до організації пізнавальної діяльності студентів. Пізнання студент повинен здійснювати сам. Це має принципове значення. Тільки знання, здобуті власною працею, є міцними, глибокими і дієвими. Лише шляхом напруженої мозкової діяльності можна досконало оволодіти навчальним предметом. СРС формує навички самостійної діяльності взагалі, що є конче необхідним у будь-якій професійній діяльності, виробляє здатність самостійно приймати відповідальні рішення, знаходити оптимальний вихід зі складних ситуацій. Таким чином, СРС відіграє значну виховну роль. Вона формує самостійність як важливу рису характеру, що займає провідне місце в структурі особистості сучасного фахівця. Вчені, педагоги, враховуючи ці закономірності, завжди наголошували на необхідності організації самостійної пізнавальної діяльності людини. Відомий чеський педагог Я.А. Коменський на титульному аркуші своєї книги "Велика дидактика" написав: "Альфою і омегою нашої дидактики хай будуть пошуки і відкриття засобу, за якого ті, хто вчить, менше б вчили, а учні більше б вчились". Німецький педагог А. Дістервег так визначив кредо навчання: "Розвиток і освіта ні одній людині не можуть бути дані або повідомлені. Усяк, хто бажає до них прилучитися, повинен досягнути цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням".

Подальші успіхи у суспільному розвитку і цивілізаційному поступі неможливі без випереджувального інтелектуального розвитку людини, без постійного збагачення її науковими знаннями. Здійснення неперервності освіти стало ключовою соціальною проблемою. Від її успішного розв´язання залежить, значною мірою, становлення професіоналізму; самоосвіта, самостійна пізнавальна діяльність є головними чинниками збільшення інтелектуального багатства суспільства. Ефективність самостійної навчальної роботи зумовлюється сформованістю пізнавальних мотивів. Пізнавальні потреби, які спонукають до самоосвіти, формуються в активній самостійній пізнавальній діяльності людини, яка має бути суспільно значущою для особистості.

Отже, самостійна робота судента – важливий чинник в успішності навчання!

У рефераті проаналізовано стан самостійної навчальної роботи студентів у вищій школі. Розкрито основні аспекти самостійної роботи студентів та її роль у підготовці майбутніх фахівців. Розглянуто шляхи і засоби вирішення цієї проблеми.

Список використаної літератури:

Закон України "Про вищу освіту" № 2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до журналу:http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=1060-12.
Картель Т. М. Самостійна робота студентів як умова їх професійного становлення [Електрон. ресурс] / Т. М. Картель. – Режим доступу : http://bibl.mk/ua/pdf/naukpraci/pedagogika/2006/50-37- 13.pdf.
Козаков В. А. Самостійна робота студентів як дидактична проблема / В. А. Козаков.–К.: НМК ВО, 1990. – 62 с.
Козаков В.А. Самостоятельная работа студента и ее информационно- методическое обеспечение. – К.,1990.
Кузьмінський А.І Вступ до університетських студій: навч. посіб./ А.І. Кузьмінський. – Черкаси, 2010. – 118с.
Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб./ А.І. Кузмінський. – К.: Знання, 2005. – 252с.
Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования./ Под ред. Н.В.Кузьмина.-Л.,1980.
Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. / С. У. Гончаренко, П.М. Олійник, В.К. Федорченко [та ін.] ; за ред. С. У. Гончаренка, П. М. Олійника. – К. : Вища шк., 2003. – 323 с.
Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання: навч.посібник / А. М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П. І. Підкасистий [та ін.]. – К. : ІСДО, 1993. – 336 с.
Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ В. Л. Ортинський. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 252с.
Педагогическая энциклопедия. – М.,1976.
Педагогический словарь: в 2-х т. – М.,1960.
Петрук В. А. Теоретико-методичні засади формування професійної компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей у процесі вивчення фундаментальних дисциплін : монографія / В. А. Петрук. – Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – 292 с.
Поварин С.И. Как читать книги. – М.: Книга, 1978.
Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців : ( Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004 р. № 48) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу http://www.minagro.gov.ua/page/?n=5192

Самостійна робота студента – важливий чинник успішності навчання 📙 Реферат → 🆔 245419