Семантико-структурні та словотворні особливості молодіжного сленгу

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Феномен сленгу як лінгвістичного явища

1.1 Сленг як об’єкт  лінгвістичних досліджень

1.2 Джерела формування  молодіжного сленгу

Розділ 2. Семантико-структурні та словотворні особливості молодіжного  сленгу

2.1 Семантично-структурний  розгляд молодіжного сленгу

2.2 Дослідження словотвірних  процесів в молодіжному сленгу

Висновки

Список використаних джерел

 
ВСТУП

Актуальність  теми

Упродовж тривалого часу, коли українська мова перебувала під  впливом радянської тоталітарної системи, існував та визнавався за єдиний стандарт літературної мови. Проте існування  в мові протягом часу різноманітних  діалектизмів та сленгізмів доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається. Сленг як унікальне міжмовне та внутрішньомовне  явище постійно запозичує лексемні одиниці з жаргонів та інших підсистем, а також, в свою чергу, стає незалежним постачальником слів розмовного використання. Постійна зміна системи сленгу робить майже неможливим його фіксацію на паперовому носії, а також підрахування його кількісного складу.

Тривалий час сленгові та жаргонні шари розмовної лексики  української мови залишалися поза увагою вітчизняних учених. Ставлення філологів  та мовознавців до підмов та підсистем  було відверто негативним. Причиною такого нехтування була тоталітарна радянська  ідеологія, що виключала зі сфери  наукового дослідження мовний шар  сленгу. Звичайно, що за таких умов вітчизняна українська жаргонологія не розвивалася  як наука. Але будь-яка національна  мова характеризується не лише літературною лексикою, а й різноманітними територіальними  та соціальними діалектами, яким властиві певні лексичні, граматичні та фонетичні  особливості, що відрізняються від  загальнонаціональних літературних норм. Дослідженню мови як соціального  явища приділяли свою увагу такі вчені як В. Жирмунський, Є. Поливанов, Й. Дзендзелівський, О. Береговська, Л. Нікольський, О. Горбач. На сучасному  етапі вивчення соціальних варіантів української мови ведуться Л. Ставицькою, О. Тараненком та ін.

Актуальність дослідження  зумовлює брак у лінгвоукраїністиці досліджень різновидів жаргонних підсистем, серед яких чільне місце посідає  молодіжний сленг. Особливу ж увагу  слід приділити дослідженню словотворних процесів в молодіжному слензі, оскільки воно є найбільш плідним збагаченням  словника сучасного молодіжного  сленгу.

Мета нашого дослідження полягає у дослідженні словотворних процесів в молодіжному соціолекті.

У відповідності з метою  завдання дослідження можна сформулювати наступним чином:

1.  визначити поняття сленгу та обґрунтувати поняття «молодіжний сленг»;

2.  проаналізувати основні джерела сленгу та встановити основні способи творення молодіжного сленгу; охарактеризувати місце сленгової лексики в молодіжному мовленні;

3.  визначити семантично-структурні особливості молодіжного сленгу;

4.  визначити словотвірні особливості молодіжного сленгу.

Об'єктом поданого дослідження є лексична система українськомовного молодіжного сленгу.

Предметом дослідження є семантико-структурні, словотвірні та функціональні особливості українськомовного молодіжного сленгу.

Мета і завдання дослідження  зумовили використання таких методів  аналізу, як описовий, що включає лінгвістичне спостереження, аналіз і систематизацію мовних явищ, а також дефініційний, елементи порівняльно-зіставного аналізу. Значну частину результатів було отримано за допомогою метода вивчення теоретичних джерел, класифікації та узагальнення отриманої інформації.

Наукова новизна роботи полягає  у тому, що це дослідження є спробою  здійснити лексико-семантичний, словотвірний, структурний аналіз молодіжного  сленгу, простежено специфіку формування українського молодіжного сленгу, виділити тематичні групи, а також з’ясувати  функції, які виконує молодіжний сленг у мовленні його носіїв. Комплексне дослідження спрямоване на вивчення динаміки змін у лексичному складі сучасної української мови.

Практична цінність роботи обумовлена тим, що матеріали та результати дослідження можуть бути використані  у подальшому вивченні сленгової  лексики української мови та її впливу на розвиток загальнонаціональної мови, а також при викладанні курсів “Сучасна українська літературна мова”, “Загальне мовознавство”, “Практична стилістика” та ін.

Структура і обсяг  роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, бібліографічного переліку використаних джерел.

У вступі обґрунтовано вибір  теми курсової роботи, відзначена актуальність проведених досліджень, викладені мета і завдання роботи, показані наукова  новизна, практична цінність одержаних  результатів, вказуються методи дослідження  матеріалу.

У першому розділі «Феномен сленгу як лінгвістичного явища» розглядаються  загальні теоретичні проблеми дослідження  соціальних діалектів української  мови, введені поняття «арго», «жаргон» і «сленг», конкретизоване поняття  «молодіжний сленг», а також розглянуті основні джерела формування молодіжного  сленгу в сучасній українській мові. Вказано періодизацію звернення  мовознавців до проблеми існування  жаргонології, наведено характеристику розподілу сучасних соціальних діалектів. Також зауважено імена науковців, які студіюють актуальну проблему в сучасному мовознавстві – Л. Бакуменко, В. Балабін, А. Березовенко, Н. Дзюбишина-Мельник, Т. Ілик, Л. Масенко, Ю. Мосенкіс, С. Пиркало, Л. Ставицька, Н. Шовгун та інші.

Увагу другого розділу  «Семантико-структурні та словотворні  особливості молодіжного сленгу»  зосереджено на аналізі семантично-структурного розгляду молодіжного сленгу. Зауважено, що відображення мовної картини світу  в лексико-семантичній системі  молодіжного сленгу слід розглядати з урахуванням системи цінностей  молодіжного соціуму й того, що у центрі мовної картини світу  молодіжного сленгу знаходиться  людина. Окреслено, що всю лексику  молодіжного сленгу, в свою чергу, можна розподілити на підгрупи, які  описують лексику інших жаргонів: це шкільний та студентський жаргони, музичний жаргон, армійський жаргон, комп’ютерний жаргон, жаргон, що стосується вживання наркотичних засобів та алкогольних  напоїв тощо. Докладно розглянуто словотворчі  процеси в молодіжному жаргоні. Дійдено висновків, що формування молодіжного  сленгу української мови відбувається на основі семантичних перетворень  лексем літературної мови з використанням  складних тропів, шляхом запозичень, а  також засобами деривації. Підраховано, що сленгізми, які виникли внаслідок  семантичного перетворення лексем літературної мови, становлять майже третину одиниць  молодіжного сленгу. Нові значення з’являються шляхом метафоричного, метонімічного переосмислення слів, запозичень тощо.

У висновках підсумовано  результати дослідження, окреслено  перспективні шляхи подальшого дослідження  проблеми, окремо вказано на подальшу її актуальність.

Повний обсяг роботи складає 30 сторінок. Бібліографія нараховує 38 позицій.

РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН  СЛЕНГУ ЯК ЛІНГВІСТИЧНОГО ЯВИЩА 

1.1 Сленг як  об’єкт лінгвістичних досліджень

Початок нового тисячоліття  для України ознаменувався декількома факторами, що визначили шляхи розвитку держави. Ці фактори можна виокремити таким чином: в першу чергу, це здобуття незалежності країни, по-друге, це стрімкий науково-технічний розвиток та активна інтеграція у світовий процес технічного розвитку, і, по-третє, це масова культура.

Уперше сам термін «slang»  був зафіксований у 1750 році зі значенням  «мова вулиці» [28:7]. І дійсно, жива мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається. Сленг є активним постачальником слів розмовного використання і носить, в першу чергу, урбаністичне забарвлення. Мова сучасного міста — це складна  лінгвістична система, яка розподіляється за ознаками віку, території та соціально-груповій. Поділяючи лексичний шар сленгу на дві групи – сленг загальний  і сленг спеціальний, можемо визначити, що сленг загальний є загальновживаним і зрозумілим для носіїв мови. Спеціальний  сленг використовується у вузькій  сфері та пов’язаній із різними  професійними і соціальними групами. Але слід зазначити, що обидві групи  є потужним джерелом активного збагачення лексичного складу розмовної мови.

Саме за мовним простором  міста закріплений в якості розмовного компонента сленг, який здійснює певні  функції мовлення: оцінну, пейоративну, експресивну, евфемістичну тощо. Особливо цікавою для дослідження є  молодіжна лексика, яка в мовознавстві існує під англомовною категорією сленг (slang).

Щодо визначення безпосередньо  поняття «сленг» існує багато досить суперечливих підходів та дефініцій. Єдиного визначення поданого поняття  не існує і досить, оскільки спроби розмежувати сленг і загальновживану  лексику або сленг і нецензурну мову не дали точних результатів. Мовознавці, які студіювали питання вивчення сленгу, так і не дійшли єдиного  висновку щодо визначення терміну. Так, Т.Нікітіна ототожнює поняття «сленг»  та «жаргон» [18:3], так само дефініціює це поняття новітній словник іншомовних слів та виразів:

1. «Те ж, що й жаргон»;

2. «Сукупність жаргонізмів,  які утворюють прошарок розмовної  лексики, що відображає фамільярне, іноді гумористичне ставлення  до предмета мовлення» [19:747]. До  жаргонної лексики відносить  сленг також і Л. Ставицька  [27:11].

На нашу думку, найбільш точним є визначення, що дав поняттю «сленг»  російський мовознавець В. Хомяков, який у праці «О специальном сленге»  визначив сленг як «відносно стабільний для певного періоду, широко розповсюджений та загальнозрозумілий шар нелітературної лексики і фразеології у середовищі живої розмовної мови, вельми неоднорідний за своїм генетичним складом та ступенем наближення до літературної мови; носить яскраво виражений емоційно-експресивний оціночний характер, що часто є  протестом-насмішкою над соціальними, етичними, естетичними, мовними та іншомовними  умовностями та авторитетами» [34:8].

Сленг не є новою ознакою  сучасного розмовного мовлення. У  літературі сленґізми використовували  як засіб стилізації І. Франко, В. Винниченко, О. Корнійчук, Л. Первомайський, І. Микитенко, О. Бердник та багато інших письменників та поетів. Історичні витоки українського жаргону припадають ще на період ХІХ  століття у вигляді арготичних систем, коли були розпочаті спеціальні системні дослідження, присвячені збиранню та студіям  діалектів української мови. Увагу  дослідників привертали мовні особливості  таких соціальних груп, як жебраки, правопорушники, військові, ремісники  і робітники, в'язні, бурсаки-учні, реміснича  та шкільна молодь. Проте такі дослідження  були скоріш історичними розвідками, носили розрізнений та несистемний  характер. Окремо в історії дослідження  мовного аналізу лексики діалектів  соціальних груп слід виокремити період початку 60-х років ХІХ століття, коли починають виходити друком студії, що вивчали мовлення соціальної групи  правопорушників та злодіїв (К. Естрейхер, П. Петров), жебраків (В. Боржковський, К. Студинський, Ф. Николайчик, В. Гнатюк) та молоді (К. Широцький, В. Щепотьєв) [20:4-5]. Монографія О. Горбача «Арго на Україні» аналізує арго українських музик (зокрема  лірників та кобзарів), жебраків, ремісників, бурсацьке арго тощо. Мовознавець  пов’язує формування українських арготичних систем із історичними факторами, зокрема, обстоює думку про те, що через  входження у минулому частин території  України до різних держав на південні та східні субсистеми мовлення значним  чином вплинула мова російська [6].

Ю. Шевельов, аналізуючи стан розвитку української мови в період першої половини ХХ століття, приділяє велику увагу ролі сленгу у розвитку мови та зазначає, що недостатня розвиненість міського сленгу свідчить про можливий занепад сучасної української мови: «...міський сленг належить до найактивніших  прошарків сучасних мов і має  найвищі шанси вижити ...брак цього шару в сучасній мові ставить під сумнів майбутнє цієї мови. ...міський сленг націлений у майбуття мови…» [32:18-19]. За думкою Шевельова, нормалізацію, якої зазнала українська мова у ХХ столітті, опосередковано можна спроєктувати на орієнтацію в мовному просторі саме в аспекті соціокультурного статусу мовної норми. Мовна орієнтація на звичне стала способом соціальної орієнтації особистості, що породило, в свою чергу, певну примітивізацію поведінки.

Активне вивчення особливостей соціально-вікового та професійного мовлення відбувається у другій половині ХХ ст. і пов’язане, в першу чергу, з факторами історичними. 60-80-ті роки ХХ століття є найбільш стабільним часом радянської історії, але і  вони пронизані глибокими протиріччями. Це – період хрущовської «відлиги»  та період формування покоління «шістдесятників» — вчених, письменників, художників, які відзначалися непримиренністю  до ідеологічного диктату, повагою  до особистості, прихильністю до національних культурних цінностей, ідеалів свободи. Розвиток мови власного народу не міг  залишитися повз їх уваги. З середини 80-х років в умовах піднесення національної самосвідомості, становлення  демократії багато українських діячів мови та літератури займають активну  громадсько-політичну позицію. У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений  «Закон про мови в Українській  РСР». Статус української мови як державної  закріпила Конституція України [27:7]. У цей період (60–80-х рр.) тему субстандартних мов розробляють О. Горбач (в німецькій  еміграції) та Й. Дзендзелівський. На цей  же час припадають і перші теоретичні роботи, присвячені проблемі тлумачення термінів «арго», «жаргон» і «сленг». Значний внесок у вирішення проблеми зробили В. Балабін, В. Винник, Д. Ганич, С. Єрмоленко, Т. Ілик, С. Пиркало, Л. Ставицька [7:130].

Період 90-х років ХХ століття можна схарактеризувати як період бурхливого розвитку жаргонного субстандарту, що, в свою чергу, визначило здобуття мовної та державної свободи. Виокремлюється як клас наука жаргонологія, зникає цензурованість вжитку сленгової лексики  в художній літературі та засобах  масової інформації. Терміни «арго», «сленг», «жаргон» втрачають пейоративні  конотації та стають окремим самостійним  об’єктом системного вивчення.

Початок ХХІ століття характеризується стрімким розвитком інформаційних  технологій, що спричинило стрімку  появу величезної кількості сленгових  виразів з обігу комп’ютерників, музикантів, спортсменів, системних  адміністраторів, управлінців тощо. В першу чергу, розподіл лексики  відбувається переважно за соціальним принципом.

За В. Бондалєтовим, до сучасних соціальних діалектів відносять:

1. Суто професійні діалекти (підмови, лексичні системи).

2. Групові (корпоративні) жаргони (особливості мови молодіжних  колективів та угруповань –  учнів, студентів, спортсменів,  військових).

3. Умовні (так звані «таємні») мови («арго») ремісників і торгівців.

4. Злодійський жаргон (так  званий «блатний») – мова декласованих  елементів [7:130-132].

Мовознавець І.Ющук серед  соціальних діалектів виокремлює професіоналізми, жаргонізми та арготизми [9:4], вчений І. Білодід – жаргонізми, професійні жаргонізми та арго [9:4]. М. Кочерган ототожнює  сленг, називаючи його «сленгові  слова», із жаргонізмами [14:215]. Характерними особливостями сленгу є наявність  емоційно-експресивного забарвлення (зазвичай негативного), оцінність, швидкоплинність (зміна мовного шару разом із зміною поколінь) та мовна гра.

У царині української жаргонології сьогодні працюють Л.Бакуменко, В. Балабін, А. Березовенко, Н. Дзюбишина-Мельник, Т. Ілик, Ю. Мосенкіс, С. Пиркало, Л. Ставицька, Н. Шовгун та інші. Однак, попри всі  сучасні наукові розвідки, слід зауважити, що існує певний брак теоретичного та лексикографічного опрацювання  лексичного шару жаргонної лексики, що, в свою чергу, зумовлює актуальність подальших досліджень в цій галузі. Цей брак має негативний вплив  не тільки на духовну, а й на філологічну  культуру сучасного соціуму. Мовна  свідомість сучасного українця переважно  не розрізняє специфіки жарґонної  лексики серед інших лексичних  шарів; не має чіткого уявлення про  соціальну диференціацію української  мови (кримінальний, молодіжний, професійний  жарґон із його різновидами). І на сьогодні українські мовознавці не дійшли згоди  у визначенні таких понять як «сленг», «арго» та «жаргон». Звідси слід відокремити  ці поняття для більш чіткого  розрізнення об’єкта дослідження.

Арго – слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих  соціальних груп, переважно з метою  таємного спілкування. Для забезпечення безпечності такого спілкування  характерними засобами були штучність, умовність та побудова на принципом  антимови (незрозумілість для необізнаних  категорій) [28:7]. Так, Й. Дзендзелівський  як приклад лірницького арго наводить таку фразу: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра  палиця, собака не вкусить»). [8:245]

Жаргон є синонімом  терміна «сленг», але без негативної емоційної забарвленності. Жаргон –  це соціальний діалект, він розвивається в середовищі відносно замкнутих  колективів: школярів, студентів, воєнних, різноманітних професійних груп, себто колективів, поєднаних професійно або соціально [28:8].

Зазвичай сленг, жаргон та арго вживаються із використанням національної мови, свідчачи про постійну динаміку розвитку мовлення та прагнення задоволення  різноманітних потреб суспільства  в усіх сферах життя. Сленгові одиниці  висловлюють протиставлення лексиці  літературної мови: така опозиція є  головною ознакою сленгу. Друга ознака – це групове маркування слів: сленгова одиниця у свідомості носія мови несе на собі відбиток певної субкультури  та зазвичай співвідноситься з певною соціальною групою.

Останнім часом поширеним  є залучення сленгових одиниць  до вживання у засобах масової  інформації, мовлення теле- та радіопередач тощо. Це пояснюється тим, що автори намагаються наблизити їх до кола слухачів (читачів), надати відтінку молодіжної розкутости. Це підтверджує наявність  величезного впливу сленгу як вияву  молодіжної культури на людей різного  віку. Звідси слід виокремити поняття  молодіжного сленгу [7:131].

Оскільки сленг в більшості  своїй утворюється та вживається в місті, носіями його можна вважати  міських жителів віку від 14 до 28 років. Саме молодіжний сленг відбиває ті реалії та особливості світобачення молоді, які відрізняються від  інших носіїв національної мови. Факторами, що впливають на виокремлення молодіжного  сленгу серед підсистем, є: соціальне  оточення і коло спілкування молоді, відмінність поля інтересів молоді від старшого покоління, відмінність  в поглядах на життя тощо, соціальне  коло діяльності (навчання, спільні  інтереси). Таким чином, утворюється  певна мовно-культурна спільнота, яка характеризується своїми особливостями. Оскільки молодіжний сленг є атрибутом  молодіжної культури, то він разом  з реаліями цієї культури засвоюється  у процесі соціалізації.

Звідси, молодіжний сленг  – це сукупність постійно трансформованих  мовних засобів високої експресивної сили, що використовуються в спілкуванні  молодими людьми, які перебувають  між собою у фамільярних, дружніх  відносинах, і є засобом внутрішньогрупового  спілкування молоді.

Погляди лінгвістів на питання  “сленгу” можна узагальнити так:

1) це нелітературна (інтердіалектна, напівдіалектна, неформальна, субстандартна,  професійна) лексика, тобто та, яка  є за межами літературної мови;

2) це явище переважно  усного розмовного мовлення;

3) це фамільярний стиль  мови в певній галузі;

4) це розмовний варіант  професійного мовлення; жаргон;

5) це групова говірка;

6) це варіант лексичних  норм;

7) це нелітературна/субстандартна  емоційно забарвлена лексика;

8) сленг характеризується  прозорістю своїх меж, здатністю  приймати і пропускати крізь  себе величезну кількість мовних  одиниць, збагачуючи тим самим  словниковий склад мови новими  експресивно забарвленими лексемами,  незвичайними в плані семантики  і комбінаторики.

1.2 Джерела формування  молодіжного сленгу

Спорідненість інтересів  осіб, які формують різновид цього  ненормативного утворення, є важливим чинником у творенні сленгових лексем. Практично кожна група людей, об'єднана спільними інтересами, характеризується особливим типом мовлення, що реалізується у сленгових новоутвореннях і  є притаманним лише цій групі. Тобто молодіжний сленг не є цілісною системою і складається із загальномолодіжного  жаргону, що характеризує мову певного  покоління, і спеціальних молодіжних жаргонів.

Сленгова молодіжна лексика  представляє собою зазвичай неологізми, які з’являються разом із суспільними  змінами. Сленгові лексеми утворюються  під впливом різноманітних факторів, серед яких особливо виділяються: кримінальний жаргон, інтержаргон, власна інтерпретація  серед молоді деяких термінів, зокрема  медичних, тощо [35:123].

Отже, перше джерело формування молодіжного сленгу – це семантичне дубліювання вже існуючих в інтержаргоні лексичних одиниць, що не підлягають трансформаціям. Прикладами такого переходу одиниць з інтержаргону до сленгу є, наприклад, такі слова як «лимон» («фрукт» у звичайному значенні та «мільйон грошових одиниць» у сленговому), «криса» («тварина» та «людина, що краде  у близьких йому людей»), «стріляти» («робити постріли» та «позичати  у значенні брати, просити відповідно»), «доганяти» («настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається  попереду» в літературній мові та «розуміти» в сленговому варіанті: порів. «Ти що, не доганяєш?») [21]. Власне, іронічного забарвлення таким лексемам надає зміна значення слова (в  літературній та сленговій мовах). Такі значення зазвичай є розбіжними та побудовані на певній грі слів. днією  з цікавих особливостей молодіжного  сленгу є зміна значення слів літературної мови, що додає мовленню іронічного забарвлення. До того ж молодіжний сленг  майже завжди змінює значення запозичених  одиниць («грузити» в значенні «багато  говорити, набридати»). Власне, різновидом цього джерела є заміна слів їх семантичними синонімами (в тому числі  такими, що мають не цілком відповідний  смисловий відтінок значення). Так, в значенні словосполучення «йди звідси» часто вживається «шкультигай  звідси», «крокуй звідси», «звалюй  звідси» тощо [25]. Сюди ж відносимо  метафоризацію та афіксацію як засоби творення сленгових слів та виразів: «баклажан» в значенні «алкоголік» (метафора на основі кольору) [35:123-125].

Наступним та, певно, найпоширенішим джерелом формування молодіжного сленгу є запозичення. Зазвичай велика кількість  сленгових лексем запозичується  з іноземної мови, як шляхом дослівного, так і змістового перекладу. Прикладом  дослівного перекладу може слугувати  слово «перець» в сленговому значенні «парубок, хлоп’яга», яке походить шляхом запозичення від англійського сленгового слова «pepper», що означає  «особа чоловічої статі»; «танцпол», що походить від англійського слова  «dance floor» [25]. Але найчастіше слова  відтворюються транслітераційним  або транскрипційним шляхом, зберігаючи своє звучання порівняно з оригінальним словом. В якості прикладів можна  навести такі лексеми як «гьорла» («гірла»), що повторює звучання англійського слова «girl» («дівчина, дівчинка»); «піпли» – від англійського слова «people» («люди») («Гей, піпли, ходімо!»); «паті» - від англійського слова «раrty» («вечірка», «свято») [26]. Окремим підпунктом йде запозичення комп’ютерної термінології, внаслідок стрімкого розвитку технологічної галузі, відповідно необізнані користувачі кожного дня створюють свої неологізми для позначення нових понять. Так, саме комп’ютерній галузі завдячуємо словами «читер» (у сленговому значенні «шахрай») – від англійського дієслова «to cheat», що означає «грати не за правилами, нечесно»; «квакер» - гравець у гру «QUAKE» (а не «член однієї з християнських протестантських сект» - у літературній мові); «флешка» («мініатюрна карта пам’яті») – від «flash card» [17:55]. Слова, що виникають таким способом, через масову вживаність та розповсюдженість швидко входять у обіг та словниковий запас користувача.

Слід зауважити, що, хоча англійська мова як мова міжнародного спілкування є основним джерелом запозичення сленгових лексем, однак  інші мови також продукують вдалі  вислови. Так, арабській мові завдячуємо словом «кайф» («задоволення, насолода»), німецькій – лексемам «авсвайс» (в значенні «документ») та «ахтунґ» (остання лексема в сучасній сленговій  мові вже двічі змінила значення: від дослівного перекладу змісту німецького слова «увага» до позначення хлопця нетрадиційної гендерної  орієнтації). Прямим перекладом з російської (із збереженням сленгового значення в обох мовах) є слова «тусівка» («компанія людей») та «гальмо» - «людина  із уповільненою на все реакцією» [21].

Третім джерелом формування молодіжного сленгу є утворення  та вживання лексем-скорочень. Це пояснюється  наявністю закону економії мовного  простору. Так, при вживанні довжелезних  слів використовують більш короткі, але зрозумілі їх аналоги, що утворені шляхом скорочення. Найбільш яскравим прикладом є слова «комп» та «ноут», що скоротили від слів «комп’ютер»  та «ноутбук». Решту прикладів найчастіше можна віднести до сфери учнівсько-студентського  використання: ця соціальна група  тяжіє до скорочення назв навчальних предметів. Так, «обеже» позначає предмет  «Основи безпеки життєдіяльності» (за першими літерами: О-Б-Ж), «дезе» має під собою «домашнє завдання», під «фізрою» розуміємо предмет  «фізична культура». Утворені лексеми  мають під собою зазвичай фонетичну  деформацію слів.

Четверте джерело формування молодіжного сленгу – це чимала кількість власне українських сленгізмів. Так, вислів «скинья в тюбік» означає  «поводитися тихіше», «лягти в краватку» - «покінчити життя самогубством, піти з життя», словами «мавпа» та «жабка»  позначається комп’ютерний значок @, «бити  повітря ногами» - «байдикувати». [14:224]

Така різоманітність джерел формування молодіжного сленгу пояснюється  прагненням молоді вирізнитися, за допомогою  мовних засобів тощо. В молодіжному  середовищі сленг займає помітне  місце як засіб мовного спілкування. Мовленнєві пріорітети кожної соціальної групи втілюються саме в сленгізмах.

Отже, весь молодіжний сленг  являє собою наступну систему  складових:

1.  неологізми (лише лексичні утворення покоління певного періоду);

2.  спільна лексика молоді (різних поколінь);

3.  професійна підсистема сленгу (музичні фанати, комп’ютерники);

4.  стилістичні конотації сленгу (нейтральна та ненормативна лексика)

Сленг функціонує не лише в  мовленні окремо взятої соціальної групи, де він виконує такі функції, як ідентифікаційна, експресивна, емоційно-оцінна, функція  економії мовних ресурсів, функція  категоризації і систематизації, номінативна функція тощо.

Можемо підсумувати, що сленг  є поширеним явищем серед різних молодіжних груп, тому надзвичайно  перспективним для вивчення мовленнєвої  ситуації та динаміки розвитку мови. Базою  для таких досліджень є сучасні  навчальні заклади, молодіжні клуби  за інтересами тощо.

український лексичний молодіжний сленг  
 

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНІ ТА СЛОВОТВОРНІ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІЖНОГО  СЛЕНГУ 

2.1 Семантично-структурний  розгляд молодіжного сленгу

Відображення мовної картини  світу в лексико-семантичній системі  молодіжного сленгу слід розглядати з урахуванням системи цінностей  молодіжного соціуму й того, що у центрі мовної картини світу  молодіжного сленгу знаходиться  людина.

Сферу матеріального світу  позначають сленгові номінації грошей, одягу, взуття, транспорту, приладів, побутової  техніки. Лексичне поле життєвих цінностей  буття молодіжного соціуму становлять два класи лексем: на позначення чинників, які підтримують життя (їжа, напитки, сон), а також назви  гедоністичних чинників буття (алкогольні напої та процес їх уживання, тютюнові вироби, музика, кінотеатр, відпочинок, нічний клуб, дискотека). Інтелектуальна сфера людини в картині молодіжного сленгу розподілена на дві протилежності — здатність людини розуміти, розбиратися в чомусь («шарити», «петрити») і обмеженість, нездатність розуміти («гальмувати», «не догоняти») [25]. Молодіжне коло вибудовує великі синонімічні ряди на позначення людини з повільною реакцією (гальмо – гальмо перебудови – жирафа – недоганяйло – даун); некмітливої (баран – чайник – пінгвін); обмеженої або з низьким рівнем інтелекту (лох) [24:69].

Психічна сфера особистості  в картині світу, охопленої молодіжним сленгом, представлена номінаціями, які  характеризують психічні відхилення людини, втрату здорового глузду, божевілля. Синонімічний ряд «збожеволіти» (тобто  поводити себе як психічно ненормальна  людина) у молодіжному сленгові досить поширений: бахнутися, довбонутися, схибнутися, чоканутися, дати дурки, поїхати [25].

Естетичні цінності в системі  світосприйняття молодої людини визначаємо за лексичною структурою субполя. Ознака красива / некрасива  людина в молодіжному соціумі  має яскраво виражене гендерне спрямування, особливо щодо жіночої статі. Як зазначає С. Мартос, з лексем молодіжного сленгу лише єдина означає красивого  чоловіка — ален делон. Усі останні  позначають жінок: «красива» — ляля, краля, фіфа, красапєта; «некрасива»  — жаба, мавпа, крокодил, вівця, корова [24:70].

У молодіжному слензі виокремлюються синонімічні ряди на позначення людини як носія фізичних рис («товста», «худа», «рудий», «маленька», «низька», «висока»).