Система безпеки підприємства

Міністерство освіти і науки  України

Київський Національний Економічний  Університет ім. Вадима Гетьмана

 

Кафедра менеджменту банківської діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: «система безпеки підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент ІІ курсу 3 групи

фінансово-економічний факультет

Паук Ю. Р.

Викладач:

Позднишев Є.В.

 

 

 

 

 

 

 

м. Київ - 2013р.

 

 

План

1. Вступ
2. Поняття та система безпеки підприємства
3. Недержавна система безпеки підприємництва в Україні
4. Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах ринкових відносин, коли держава  вже не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення безпеки  стає однією з найбільш важливих і  актуальних проблем його життєдіяльності.

Серед вітчизняних і зарубіжних учених немає єдиного визначення терміну «безпека». Разом з тим, принципових розходжень у підходах до трактування змісту даної категорії не спостерігається. Серед різних тлумачень цих понять є наступні:

- безпека підприємства – це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому.

- безпека підприємства – це захищеність його діяльності від негативного впливу зовнішнього оточення, а також здатність своєчасно усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, які не відбиваються негативно на його діяльності.

- безпека підприємства це комплекс заходів, які сприяють підвищенню фінансової стійкості господарчих суб’єктів за умов ринкової економіки, які захищають їх комерційні інтереси від впливу негативних ринкових процесів.

- безпека підприємства – це сукупність чинників, які забезпечують незалежність, стійкість, здатність до прогресу в умовах дестабілізуючих факторів.

- безпека підприємства (господарюючого суб'єкта) – це захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) загроз.

Таким чином, безпека підприємства передбачає стійкий розвиток (тобто  збалансований і безупинний), що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів і підприємницьких  можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання  внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Найбільш поширеним є визначення безпеки підприємства як стану ефективного  використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і  існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім  негативним впливам (загрозам) і забезпечити  його тривале виживання і стійкий  розвиток на ринку відповідно до обраної  місії.

Об’єктами безпеки є держава, суспільство  і суспільні об’єднання, регіони, підприємства і окремі громадяни.

Необхідність постійного дотримання безпеки зумовлюється об'єктивно  наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми  залежить від того, наскільки ефективно  її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього  і внутрішнього середовища.

 

Поняття та система безпеки підприємства

 

Безпека підприємництва являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентопотенційність і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників і тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій можна буде досягти належного рівня безпеки підприємства.

Система безпеки кожного підприємства цілком індивідуальна. Її повнота та дієвість залежать від існуючої в  державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних та фінансових ресурсів, виділених керівниками  підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості забезпечення безпеки бізнесу, а також від  досвіду роботи керівників служб  безпеки підприємств.

Надійний захист безпеки підприємства можливий лише при комплексному та системному підході до її організації. Тому в економіці має місце  таке поняття як система безпеки  підприємства.

Система безпеки підприємства –  це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних і  пропагандистських заходів, спрямованих  на кількісну реалізацію захисту  інтересів підприємства від зовнішніх  та внутрішніх загроз.

Основними елементами системи безпеки  підприємства є:

1) захист комерційної таємниці  та конфіденційності інформації;

2) комп’ютерна безпека;

3) внутрішня безпека;

4) безпека будинків та споруд;

5) фізична безпека;

6) технічна безпека;

7) безпека зв’язку;

8) безпека господарсько-договірної  діяльності;

9) безпека перевезень вантажів  та осіб;

10) безпека рекламних, культурних, масових заходів, ділових зустрічей  та переговорів;

11) протипожежна безпека;

12) екологічна безпека;

13) радіаційно-хімічна безпека;

14) конкурентна розвідка;

15) інформаційно-аналітична робота;

17) експертна перевірка механізму системи забезпечення.

 

Алгоритм побудови системи  безпеки підприємства

Система безпеки підприємства може бути побудована на основі наступних  принципів:

1) Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає  у своєчасному виявленні тенденцій  та передумов, що сприяють розвитку  загроз.

2) Законність. Заходи безпеки підприємства  розробляються на основі та  в межах діючих правових актів.

3) Комплексне застосування сил  та коштів. Для забезпечення безпеки  використовуються всі наявні  в розпорядженні підприємства  ресурси та кошти.

4) Координація та взаємодія ззовні  та всередині підприємства. Тобто  протидія загрозам здійснюється  завдяки об’єднанню зусиль усіх  підрозділів та служб підприємств.

6) Компетентність. Працівники повинні  вирішувати питання безпеки на  професійному рівні.

7) Економічна доцільність. Вартість  фінансових витрат на забезпечення  безпеки підприємства не повинна  перевищувати оптимального рівня,  при якому губиться економічний  зміст їх застосування.

8) Планова основа діяльності. Діяльність  по забезпеченню безпеки повинна  будуватися на основі комплексної  програми забезпечення безпеки  підприємства, підпрограм забезпечення  безпеки по основним її видам  та розроблених для їх виконання  планів роботи підрозділів підприємства.

9) Системність. Цей принцип припускає  врахування усіх факторів, здійснюючих  вплив на безпеку підприємства.

Забезпеченням безпеки підприємства займаються дві групи суб’єктів. Суб’єкти безпеки підприємства. Друга  група зовнішні органи та організації, які функціонують самостійно і не підкоряються керівництву підприємства, але при цьому їх діяльність здійснює істотний вплив на безпеку підприємства Суб’єктами цієї групи є:

1) Законодавчі органи;

2) Органи виконавчої влади;

3) Суди;

4) Правоохоронні органи;

5) Науково-освітні заклади.

Вони інколи (а іноді й ніколи) приєднуються до діяльності підприємства щодо забезпечення його економічної  безпеки. Організаційною формою такого приєднання може стати комплексна програма безпеки підприємства, в якій необхідно  передбачати форми і методи цієї роботи. Крім того, можна рекомендувати  розробку планів структурних підрозділів  та всього підприємства в цілому по організації взаємодії з вищевказаними  органами та організаціями напівспеціалізовані  суб’єкти, у яких частина функцій  спрямована на забезпечення безпеки  підприємства (маркетингова служба, юридичний  підрозділ тощо) решта персоналу  та підрозділи підприємства, які в  межах своїх посадових інструкцій та положень про підрозділи зобов’язані  вживати заходів з метою забезпечення безпеки підприємства.

Засоби і методи забезпечення безпеки підприємства

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні:

1) Технічні засоби. До них відносяться  охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

2) Організаційні засоби. Створення  спеціалізованих оргструктурних  формувань, що забезпечують безпеку  підприємства.

3) Інформаційні засоби. Передусім  це друкована і відеопродукція  з питань збереження конфіденційної  інформації. Крім цього, важлива  інформація для прийняття рішень  з питань економічної безпеки  зберігається на комп’ютерах.

4) Фінансові засоби. Без достатніх  фінансових коштів не можливе  функціонування системи безпеки  підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх цілеспрямовано  та з високою віддачею.

5) Правові засоби. Підприємство  повинне у своїй діяльності  керуватися не лише виданими  вищестоящими органами влади  законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні  правові акти з питань забезпечення  безпеки підприємства.

6) Кадрові засоби. Підприємство  повинне бути забезпечене кадрами,  що займаються питаннями його  безпеки.

7) Інтелектуальні засоби. Залучення  до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє  модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне впровадження усіх цих засобів  неможливе. Воно проходить в кілька етапів:

I етап. Виділення фінансових ресурсів.

II етап. Формування кадрових і  організаційних засобів.

III етап. Розробка системи правових  засобів.

IV етап. Залучення технічних, інформаційних  та інтелектуальних засобів.

Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи. Наведемо стислий перелік  цих методів

1. технічні — спостереження,  контроль, ідентифікація;

2. інформаційні — складання  характеристик на працівників,  аналітичні матеріали конфіденційного  характеру тощо;

3. фінансові — матеріальне стимулювання  працівників, що мають досягнення  в забезпеченні безпеки підприємства;

4. правові — судовий захист  законних прав і інтересів,  сприяння діям правоохоронних  органів;

5. кадрові — підбір, навчання  кадрів, що забезпечують безпеку  підприємства;

6. інтелектуальні — патентування, ноу-хау тощо.

Під безпекою треба розуміти і такий  стан соціально-технічної системи  підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти  внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких  здібностей менеджерів, а також структурної  організації та зв'язків менеджменту. Зауважимо, що традиційно термін уживався в юридичній практиці для позначення системи прав зі збереження ресурсів і результатів їх продуктивного  використання. Однак з економічного погляду таке трактування поняття, на нашу думку, не є вичерпним, а сам  механізм збереження не входить до системи управління підприємством (що зумовлено історичним досвідом ведення бізнесу на постсоціалістичному  просторі).

Головна мета управління безпекою підприємства — забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної  системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня  трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку.

Система безпеки підприємства традиційно включає такі складові :

1) інтелектуальну і кадрову;

2) інформаційну;

3) техніко-технологічну;

4) фінансову;

5) політико-правову та екологічну:

6) силову.

Для аналітичної оцінки кожної з  них слід визначити спектр можливих загроз (ризиків) та оцінити ймовірність  і наслідки їх реалізації. За умов невизначеності існує, сказати б, суперечність між  теоретично досконалим і практично  можливим підходами. Теоретично досконалий підхід полягає в тому, щоб урахувати  всі, можливі варіанти сценаріїв  руху грошових потоків. Однак практично  це здебільшого неможливо зробити, оскільки доведеться враховувати надто  багато альтернатив.

Суть основного завдання полягає  в процедурі проведення таких  розрахунків, котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлювали  б отримання достатньо надійних результатів, на які можна спиратися  за вибору господарської альтернативи. Крім цього, слід особливо наголосити, що механізм створення безпеки має  базуватися на внутрішньо системних  характеристиках підприємства, тобто  сама соціально-економічна система  має включати «вбудовані» механізми  запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам.

Загалом усі ризики підприємницької  діяльності можна класифікувати  так:

1. За сферами виявлення:

1.1. Економічний — ризик, пов'язаний  зі змінами економічних факторів  у ході реалізації інвестиційного  проекту.

1.2. Політичний — ризик виникнення  різноманітних адміністративно-законодавчих  обмежень інвестиційної діяльності, які пов'язані зі зміною інвестиційної  політики держави.

1.3. Соціальний — ризик страйків, здійснення під тиском робітників  незапланованих соціальних програм  та інші аналогічні види ризиків.

1.4. Екологічний — ризик виникнення  екологічних катастроф і різних  стихійних лих (землетруси, лісові  пожежі, повені тощо), котрі негативно  впливають на інвестиційний проект,

1.5. Інші – ризик рекету, крадіжок  майна, нечесності партнерів тощо.

2. За формами інвестування:

2.1. Ризики реального інвестування  — ризики, пов'язані з помилковим  вибором місцезнаходження об'єкта  будівництва, порушення графіків  поставок необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за  проектами, суттєвим зростанням  цін на інвестиційні товари, неправильним  підбором підрядчиків та з  іншими факторами, що знижують  ефективність інвестиційного проекту.

2.2. Ризики фінансового інвестування  — цю групу ризиків пов'язано  з непродуманим вибором фінансових  інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи банкрутством  окремих емітентів, непередбаченими  змінами умов інвестування і т. п. Ризики інвестицій у фінансові інструменти мають таку структуру:

а) ризики втраченого зиску;

б) ризики зниження дохідності, а саме: відсоткові ризики; кредитні ризики; біржові  ризики; селективні ризики; ризики втрати ліквідності; ризики банкрутства.

3. За джерелами:

3.1. Системний ризик — на цей  вид ризику наражаються всі  учасники інвестиційної діяльності  і форм інвестування. Він значною  мірою визначається зміною стадій  економічного розвитку країни  чи кон'юнктурних циклів розвитку  інвестиційного ринку та іншими  аналогічними факторами, на які  інвестор не може вплинути, добираючи  об'єкти інвестування.

3.2. Несистемний ризик — цей  вид ризику притаманний конкретному  об'єкту інвестування чи діяльності  конкретною інвестора. Він може  бути пов'язаний з некваліфікованим  менеджментом проекту, посиленням  конкуренції на певному сегменті  інвестиційного ринку, нераціональною  структурою інвестиційних ресурсів  та іншими аналогічними факторами,  негативним наслідкам, яких значною  мірою можна запобігти за допомогою  ефективного управління інвестиційним процесом.

Для інтегральної оцінки рівня безпеки  можна рекомендувати методику, що базується на використанні традиційних  показників, темпів їхньої зміни та ймовірності реалізації специфічних  ризиків. Процедура проведення розрахунків  складається з таких етапів:

1. Визначення нормативного рівня  показників кожної складової  безпеки (наприклад, фінансову  складову можна охарактеризувати  системою показників фінансової  стійкості; інформаційну — показниками  ефективності інвестицій в інформаційні  технології, ефективності володіння  інформацією, показниками новизни  інформації тощо).

2. Визначення системи цільових  показників, сформованої на попередньому етапі, на поточний період, а також визначення темпів їхньої зміни (вибір того чи іншого показника здійснюється керівництвом підприємства на базі корпоративної стратегії розвитку).

3. Визначення системи ризиків,  якими переобтяжено діяльність  підприємства, їх перегрупування  за складовими та оцінка ймовірності  їх реалізації (формування спектра  можливих загроз за кожною  складовою).

4. Визначення порівняльних індексів  за кожним показником у розрізі  складових безпеки підприємства (під порівняльним індексом слід  розуміти співвідношення фактичного  значення кожного показника з  його нормативним (середньогалузевим)  значенням).

5. Визначення рівня безпеки для кожної складової.

Таким чином, найвлучнішим є визначення безпеки підприємства як стану ефективного  використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і  існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім  негативним впливам (загрозам) і забезпечити  його тривале виживання і стійкий  розвиток на ринку відповідно до обраної  місії.

 

Недержавна  система безпеки підприємництва в Україні

 

Нажаль, за роки незалежності нам так і не вдалося створити ефективної, високоорганізованої системи  безпеки бізнесу, яка б відповідала  міжнародним стандартам та задовольняла потреби кожного суб’єкта підприємницької  діяльності.

Враховуючи це, за ініціативи Українського Союзу Промисловців та Підприємців (далі УСПП), який об’єднує 38 тисяч представників різних галузей  економіки та форм власності з  усіх областей країни, у 2003 році започатковано  процес створення недержавної системи  безпеки підприємництва, як потужного  механізму захисту інтересів  суб’єктів господарювання та економічної  безпеки України в цілому.

Треба наголосити, що РНБО України  рішенням від 8 червня 2012 року схвалила, а Президент України своїм  Указом від 8 червня 2012 року №389/2012 затвердив  нову редакцію Стратегії національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється», де в п. 4.3.2 визначено, що ключовими завданням політики національної безпеки України у внутрішній сфері є сприяння розвитку недержавної системи безпеки та законодавче забезпечення її діяльності. Вважаємо, що цим фактом Президент України легалізував розвиток та подальше становлення НСБП, а тому настав час рішучих дій по втіленню в життя всього того потужного пласту роботи щодо створення в Україні сучасної недержавної складової забезпечення національної безпеки України.

Фактично вперше за роки нової  України в державі створюються  необхідні умови для розвитку недержавної складової захисту  національної безпеки України в  економічній сфері, яка слугує фундаментом  для розбудови потужних інституцій захисту прав підприємців, інвесторів, споживачів, і яка спроможна підвищити  рівень інвестиційної привабливості  українського бізнесу.

Отже, враховуючи вищевикладене  для предметного розгляду даного питання, вважається доцільним наголосити наступне:

1. Українському суспільству,  особливо представникам державної  влади, необхідно усвідомити, що  формування організаційно-правового  забезпечення діяльності суб’єктів  недержавної системи безпеки  підприємництва є необхідною  умовою розбудови нової архітектури  національної безпеки України.

2. Недержавну систему безпеки  необхідно розглядати, з одного  боку, як елемент і невід’ємну  частину громадянського суспільства,  а з іншого – як елемент  системи національної безпеки  країни.

3. Недержавна система безпеки  підприємництва має великий позитивний  потенціал, спрямований на виконання  важливих державних і соціальних  функцій: наповнення бюджету за  рахунок податків, залучення інвестицій, демілітаризації країни, адаптації  ветеранів Збройних сил та  правоохоронних органів тощо. Вона  може стати найбільш мотивованою  та адаптованою силою, головним  завданням якої є якнайшвидше  усунення наслідків фінансово-економічної  кризи та захист національної  економіки і її суб’єктів господарювання.

4. Основою створення ефективної  системи національної безпеки  є насамперед зміна світогляду  власника та керівника господарюючого  суб’єкта, формування такої його  позиції, коли безпека розглядатиметься  як фундамент розвитку підприємства. При цьому процес забезпечення  безпеки життєдіяльності не повинен відбуватися заради самої безпеки, а має бути дієвим інструментом для реалізації ефективної соціально-корисної господарської діяльності.

Таким чином, для  побудови недержавної системи безпеки  всім гілкам державної влади необхідно  спільно з громадськими організаціями  вжити відповідних заходів організаційного, правового та адміністративного  характеру. Передусім необхідно  наступне:

- політично та юридично визнати фактичне існування недержавних суб’єктів сектору безпеки України, що і було втілено в Стратегії національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» 2012 року;

- окреслити їх  місце у системі національної  безпеки;

- визначити організаційно-правові  основи їхньої діяльності;

- опрацювати та  відбудувати механізми взаємодії  з державними інституціями та  правоохоронними органами;

- визначити місце  в системі міжнародного співробітництва  суб’єктів НСБП, що надасть поступ їх розвитку у відповідності до існуючих міжнародних стандартів.

Головною тезою ідеології  недержавної системи безпеки, на нашу думку, має бути нова архітектура  системи національної безпеки на основі цивілізованого співвідношення її державного й недержавного складників. Саме на таких засадах створюватимуться передумови для безпечного, гармонійного розвитку та реалізації інтересів особи, суспільства та держави без жорстких протистоянь і корпоративних  переваг. Наше молоде суспільство вже  дозріло для того, щоб бути рівноправним партнером владних структур у  створенні ефективних механізмів захисту  власності, прав і життя людини, подолання  чиновницького свавілля та протистояння криміналітету.

Головним внутрішнім механізмом функціонування недержавної системи  безпеки підприємництва повинні  стати соціально-партнерські угоди, що укладаються між державними інституціями і суспільством, відповідними громадськими організаціями і підприємцями, а  також об’єднання зусиль державних  і недержавних суб’єктів сектору  безпеки України.

На основі нашого досвіду  вже зараз можна виокремити певні стратегічні параметри та комплекс першочергових заходів розбудови недержавної системи безпеки підприємництва, які можуть нами бути використані за такими напрямами:

• постійна робота щодо врахування змін в економічній ситуації та інших  чинників, що впливають на підприємницьку діяльність, з метою вдосконалення  ідеологічних, концептуальних засад  функціонування недержавної системи  безпеки підприємств в Україні;

• розроблення й удосконалення  чинного законодавства відповідно до суспільно-економічних потреб становлення  і розвитку зазначеної системи;

• структурування приватних  економічних суб’єктів, що надають  послуги у сфері безпеки бізнесу;

• створення механізмів взаємодії  державних і недержавних суб’єктів  сектору безпеки на центральному та регіональному рівнях;

• упровадження та дотримання в Україні загальновизнаних міжнародних  стандартів у сфері безпеки підприємництва;

• підготовка фахівців та освітянське  й наукове забезпечення сектору  недержавної безпеки.

Структуру недержавної  системи безпеки, на нашу думку, складають:

• державні інституції, що сприяють процесу захисту підприємництва в Україні;

• громадські об’єднання, що організовують процес взаємодії  між державними органами та основними  виконавцями надання приватних  безпекових послуг;