Система методів менеджменту, найбільш прийнятних для підприємств невиробничої сфери

Міністерство  освіти і науки України

Тернопільський  національний економічний університет

Івано-Франківський інститут менеджменту

Кафедра менеджменту та маркетингу 
 
 
 
 
 

Реферат  з дисципліни

«Менеджмент підприємств невиробничої сфери»

на тему: «Система методів менеджменту, найбільш прийнятних для підприємств невиробничої сфери» 
 
 

                                         Виконала: Нищук М.Т.

                                         Студентка групи: МОзі-42 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Івано-Франківськ 2011

    Управління  — складний і динамічний процес,  керований  і  здійснюваний людьми для досягнення поставленої  мети.  Після  того  як  встановлено  цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та  методи  досягнення їх.  Інакше  кажучи,  якщо  при  визначенні  цілей  потрібно  відповісти  на запитання «чого потрібно досягти?», то слідом за цим виникає запитання:  «як найбільш раціонально досягти  мети?». Отже, виникає  потреба  у  застосуванні арсеналу  засобів,  що  забезпечують  досягнення  цілей  управління,   тобто методів  управління.

    Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій  людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.

    Засоби  цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його, членів називають методами менеджменту.

    Методи  являють собою важливий елемент  процесу менеджменту. Наявність  прогресивних методів та їх вміле  використання є передумовою ефективності менеджменту і господарських  процесів.

    Методи  менеджменту покликані забезпечити  високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника, забезпечити  своєчасну і дійову ліквідацію відхилень  від накресленої програми. Цим  вони відрізняються від усіх інших  технічних чи технологічних методів, які використовуються у ході вирішення  комплексних виробничо-господарських  завдань.

    Особлива  роль методів менеджменту полягає  у тому, щоб створити умови для  чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і  прогресивної технології організації  праці та надання послуг, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи менеджменту" витікає із суті і змісту управління і відноситься до числа основних категорій менеджменту.

    Формування  цілеспрямованого впливу на трудові  колективи та їх окремих членів безпосередньо  пов'язане з мотивацією, тобто  використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи менеджменту повинні мати свою мотиваційну характеристику, яка визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які зорієнтована відповідна група методів.

    Відповідно  до мотиваційної характеристики розрізняють  три групи методів менеджменту: економічні, організаційно-адміністративні, соціально-психологічні.

    Економічні  методи менеджменту, їх значення і ефективність використання .

    Економічні  методи управління посідають найважливіше місце в системі методів менеджменту. Це зумовлене тим, що управлінські відносини  визначаються насамперед економічними відносинами, в основу яких покладено  об'єктивні потреби й інтереси людей. Визначення сукупності економічних важелів, за допомогою яких досягається ефект, що задовольняє вимоги колективу в цілому й кожного працівника зокрема є принциповим питанням для підприємств готельно-ресторанного бізнесу.

    Для того, щоб економічні методи управління були дієвими, слід забезпечити відповідну реакцію підприємства та його економічних  важелів на економічні інтереси об'єкта управління. Без цього втрачає сенс розширення прав структурних підрозділів і самофінансування підприємства. В свою чергу, розширення самостійності веде до більшої свободи колективів щодо господарської діяльності та застосуванні економічних методів управління. В умовах обґрунтованої самостійності є доцільним реальний перехід до економічних методів менеджменту: колектив розпоряджається матеріальними фондами, отриманим доходом (прибутком), зарплатою й реалізує свої економічні інтереси. Економічні методи сприяють виявленню нових можливостей і резервів виробництва, що особливо є важливим у період становлення ринкових відносин. У період адаптації до ринку є необхідним запровадження системи матеріального стимулювання з врахуванням економічних інтересів усіх учасників трудового процесу, створення умов, при яких економічні методи були  б дієвими й цілеспрямованими. Перебудова механізму економічного стимулювання й управління спрямована на забезпечення необхідних соціально-економічних передумов для реалізації програми переходу підприємств до діяльності в умовах ринку. При цьому докорінно змінюються методологія й технологія формування фондів виробничого й соціального розвитку, а також оплати праці.

      Основне завдання змін економічних методів управління в готельно-ресторанному бізнесі полягає у тому, щоб створити такі організаційні умови, за яких підприємства виконували б усі функції на найвищому рівні.

      На відміну від організаційно-адміністративних економічні методи передбачають розробку планово-економічних показників і способи їх досягнення. Вони є досить ефективним засобом економічного механізму в господарських відносинах. У результаті підвищення дієвості економічних важелів і стимулів формуються такі умови, в яких трудові колективи та їх члени спонукаються до ефективної роботи не стільки через адміністративний вплив (накази, директиви, вказівки), скільки через економічне стимулювання. На основі економічних методів управління розвиваються й стають ефективнішими організаційно-адміністративні й соціально-психологічні методи, підвищуються професіоналізм і культура їх застосування.

      В умовах ринку економічні методи управління мають набувати подальшого розвитку, розширюватиметься сфера їх дії, підвищуватиметься дієвість і результативність економічних стимулів, що дозволить поставити кожного працівника й кожний колектив в цілому в такі умови, за яких найповніше задовольнятимуться особисті інтереси й загальнодержавні.

      Діюча система економічних методів управління ділиться на методи, передбачені державним законодавством і такі, що застосовуються безпосередньо керівництвом підприємства, (схема 1).

    До  економічних методів управління, застосовуваних державою відносять: систему  пільг та кредитів, систему оподаткування, цінове регулювання та економічні санкції. До методів, застосовуваних керівництвом підприємства відносять: систему матеріального стимулювання, метод госпрозрахунку та матеріальні санкції. 

    Схема 1. Діюча система  економічних методів  менеджменту

    Конкретний  набір і зміст економічних  важелів визначається специфікою діяльності підприємств готельно-ресторанного бізнесу. В управлінській практиці підприємств цієї сфери економічні методи управління виступають у таких формах: планування, економічне стимулювання, фінансування, кредитування й ціноутворення. Ефективність використання економічних важелів і стимулів, що визначають зміст кожної форми, залежить від умов господарської діяльності. Планування як складова економічних методів управління необхідне для:

      - визначення основних шляхів та засобів щодо зміцнення власності;

    - передбачення тенденцій щодо  економічного зростання;

      - визначення потреб у виробничих ресурсах і шляхів найефективнішого їх використання.

      Планування - це специфічна сфера економічної діяльності на науковій основі, тому управління використовує його методи та прийоми для здійснення економічного впливу на всі ланки господарського механізму.

      Економічне стимулювання як метод управління реалізується через відповідні принципи управління. Основними його джерелами є:

      - фонд соціального розвитку, який колектив використовує для зміцнення матеріально-технічної бази та соціально-культурної сфери, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів;

      - фонд оплати праці та матеріального заохочення, який використовується на заробітну плату, матеріальну допомогу та інші потреби колективу підприємства.

    Матеріальне заохочення сприяє удосконаленню організації  та зміцненню дисципліни праці, підвищенню рівня її нормування та продуктивності, досягненню високих показників діяльності підприємств в цілому. Воно є ефективним лише тоді, коли всі категорії працюючих однаковою мірою зацікавлені в його збільшенні. Особливе значення тут має особиста зацікавленість управлінського персоналу. Від якості управлінських рішень залежить ефективність використання матеріально-сировинних та інших ресурсів, якість виготовлених послуг та продукції, тобто ефективність діяльності підприємства.

      Фінансування, кредитування та ціноутворення є найважливішими важелями економічного впливу на всі напрями діяльності підприємства.

      Фінансування як метод управління є самостійною економічною категорією й водночас, воно зумовлюється іншою категорією - цінами. За допомогою фінансів формуються пропорції розподілу фондів накопичення та споживання, утворюються фінансові ресурси для виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення збільшення прибутку. Управлінський вплив фінансування реалізує через планування, формування фондів стимулювання та контроль за їх використанням.

      Кредитування - це метод управління, який поєднує можливості централізованого управління з найгнучкішим і найоперативнішим впливом на діяльність підприємств. Надаючи кредит підприємствам, банк чітко контролює виконання ними принципів кредитування.

      Ціноутворення в сучасних умовах є важливим методом економічного впливу на функціонування всіх ланок господарського механізму. Йому належить провідна роль в розвитку та використанні економічних методів управління. Без нього є неможливим планування виробництва, його стимулювання та фінансування. Ціна використовується як активний засіб впливу на зростання ефективності виробництва, підвищення якості та зниження собівартості готельних послуг і ресторанної продукції.

      Удосконалення економічних методів управління тісно пов'язане із удосконаленням системи нормативів, що є особливо важливим, оскільки економічні методи є основною економічною складовою механізму управління й водночас виступають базою реалізації організаційно-адміністративних методів.

    Організаційно-адміністративні  методи управління

    Основою організаційно-адміністративних методів  управління є організаційні відносини, які є складовою механізму  менеджменту підприємств готельно-ресторанного бізнесу. Оскільки через них безпосередньо  реалізується одна з найважливіших  функцій управління - функція організації, то завданням організаційно-адміністративної діяльності є координація дій підлеглих. Без організаційно-адміністративного впливу не можуть реалізуватися економічні методи управління, тому що він забезпечує чіткість, дисциплінованість і порядок роботи колективу.

      Підхід, згідно з яким сфера впливу економічних методів розширюється лише за рахунок витіснення організаційно-адміністративних методів управління, не можна вважати правомірним ані з наукової, ані з практичної точки зору, тому що механізми їх дії відрізняються принципово. Організаційно-адміністративні методи в основному опираються на владу керівника та його права, на дисципліну й відповідальність, які панують на підприємстві. Керівник є адміністратором, суб'єктом влади, який використовує надане йому в цьому право.

      Організаційно-адміністративні методи здійснюють прямий вплив на об'єкт управління через накази, розпорядження, оперативні вказівки, контроль за їх виконанням, систему адміністративних засобів підтримання трудової дисципліни. Ці методи регламентуються правовими актами трудового й господарського законодавства, основною метою яких є правове регулювання відносин між керівником і підлеглим, зміцнення законності, захисту прав і законних інтересів підприємства та його працівників відповідно до Кодексу законів про працю та інших законодавчих актів. Найважливіша мета цих методів - локальне використання можливостей підвищення ефективності виробництва шляхом аналізу, вибору, формування та регулювання взаємодії структурних елементів у даний момент розвитку підприємства.

 Схема. 2. Система організаційно-адміністративних методів менеджменту

    В основі класифікації організаційно-адміністративних методів лежить їх групування за певними  ознаками. За роллю в процесі управління виділяють три основні групи організаційно-адміністративних методів: регламентуючі, розпорядчі та дисциплінарного впливу (схема 2).

    Сутність  регламентуючих методів полягає в установленні стійких організаційних зв'язків між елементами системи шляхом закріплення за ними певних обов'язків та загальної регламентації.

    Регламентуючі методи передбачають регламентування, нормування та інструктування.

    Регламентування - це жорсткий тип організаційного впливу, який передбачає додержання конкретних показників законодавчих положень, статутів підприємств, правил внутрішнього розпорядку та інших регламентуючих документів. Регламентування як метод здійснення впливу має свої недоліки. Широке його застосування призводить до втручання в діяльність структурних підрозділів, бюрократизму та інших негативних явищ.

    Нормування - менш жорсткий тип організаційного впливу. Його суть полягає в установленні норм та нормативів, які є орієнтирами для діяльності підприємства.

    Інструктування - найгнучкіший спосіб організаційного впливу, який передбачає роз'яснення, ознайомлення (з умовами роботи, завданнями й обов'язками працівників) та консультування щодо виконання тих чи інших дій.

    Розпорядчі  методи управління охоплюють поточну організаційну роботу, яка базується на сформованій за допомогою регламентування основі. їх метою є вирішення конкретних ситуацій, передбачених регламентуючими документами або такими, що виникають в результаті розпорядчої діяльності. До таких документів відносяться директиви, постанови, накази, розпорядження, резолюції.

    Розпорядчий вплив за терміном дії може мати довгостроковий (стратегічний), середньостроковий (тактичний) та короткостроковий (оперативний) характер.

    Методи  дисциплінарного  впливу відносять до третьої групи організаційно-адміністративних методів управління. Дисципліна - це обов'язкове для кожного працівника виконання законів, правил, регламентів. Існує кілька видів дисципліни: виробнича, трудова, технологічна, планова, виконавча, фінансова.

    Методи  дисциплінарного впливу доповнюють регламентуючі та розпорядчі. Вони призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків шляхом дисциплінарних вимог та систем відповідальності. Поєднання різних видів відповідальності за порушення дисципліни є важливим моментом правильного використання організаційно-адміністративних методів управління.

    Зазначені групи методів використовують як окремо, так і в сукупності, доповнюючи один одним.

    Організаційно-адміністративні  методи від інших методів відрізняються  чіткою адресністю директив, обов'язковістю  щодо виконання розпоряджень та вказівок, невиконання яких визначається як пряме порушення виконавської дисципліни й тягне за собою дисциплінарні стягнення. По суті, організаційно-адміністративні методи - це методи примусу, які зберігають свою силу доти, поки праця не перетвориться на першу життєво необхідну потребу працівників.

    Система організаційно-адміністративних методів  складається з двох рівнозначних елементів: дії на структуру управління (регламентація діяльності й нормування в системі управління) й дії на процес управління (підготовка, прийняття, організація виконання й контроль за виконанням управлінських рішень).

    Залежно від використовуваних методів управління на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу формується відповідна система підлеглості. Система підлеглості повинна мати доброзичливий характер, сприяти зміцненню колективізму й виключати вияв небажаних емоцій (приниження, незручність, прикрість, роздратованість, а іноді й стрес) для збереження взаєморозуміння між керівництвом і працівниками.

    У практичній роботі підприємств готельно-ресторанного бізнесу адміністративна дія пов'язується, як правило, з трьома типами підлеглості:

    - вимушеним і нав'язаним ззовні, яке супроводжується неприємним відчуттям залежності й визначається підлеглими як «тиск зверху»;

    - пасивним, для якого характерне  задоволення від увільнення підлеглих  від прийняття самостійних рішень;

    - свідомим, внутрішньообгрунтованим.

    Аналіз  змісту управління підприємствами галузі вказує на те, що вся система методів  пронизана організаційно-розпорядчою  діяльністю й передбачає такі компоненти, як: постановка завдання й визначення критеріїв його виконання, встановлення рівня відповідальності, інструктування підлеглих тощо. На підприємствах  готельно-ресторанного бізнесу організаційно-розпорядчі методи є засобом прямої дії на процес виробництва й працю співробітників, що дозволяє координувати виконання їхніх окремих функцій для вирішення загального завдання. Вони створюють необхідні умови для функціонування й розвитку управлінської системи, здійснюють цілеспрямований вплив на об'єкт управління. До характерних особливостей організаційно-розпорядчих методів прямої дії відноситься безпосередній зв'язок між керівником і підлеглим. Однак в цілому прямі дії зумовлюють посилення пасивності підлеглих, а іноді й приховану непокору.

    Соціально-психологічні методи управління

    Значне  місце в діяльності менеджерів належить методам переконання, тому вони є важливими для вивчення й застосування. Вміння враховувати методи переконання (психологічні фактори) й за їх допомогою цілеспрямовано впливати на працівників допомагає керівникові сформувати колектив із спільними метою й завданнями. Соціологічні дослідження підтверджують, що успіх діяльності керівника на 15% залежить від його фахового рівня й на 85% - від уміння працювати з людьми. Знаючи особливості поведінки, характер кожного працівника, можна прогнозувати його поведінку в необхідному для колективу напрямі. Кожній групі людей, кожному колективу притаманний певний психологічний клімат. Тому суттєвою умовою створення й розвитку трудових колективів є дотримання в них принципів психологічної сумісності. Недостатня увага до соціальних і психологічних аспектів управління є основою нездорових взаємовідносин у колективі, що може призвести до різкого зниження продуктивності праці (до 15%). Як засвідчує практика, формування позитивного морально-психологічного клімату, виховання почуття товариськості і взаємодопомоги відбувається більш активно при формуванні ринкових відносин. Тому менеджерам підприємств готельно-ресторанного бізнесу для найбільш результативного впливу на працівників слід не лише знати моральні й психологічні особливості окремих виконавців та соціально-психологічні характеристики окремих груп і колективів, але й здійснювати управлінський вплив за допомогою соціально-психологічних методів управління. Для цього доцільно застосовувати сукупність специфічних способів впливу на відносини й зв'язки, які виникають в трудових колективах, а також на соціальні процеси, які в них відбуваються (схема 3).

    Схема. 3. Система соціально-психологічних  методів менеджменту

    Головною  метою застосування зазначених методів  є сформування в колективі позитивного соціального й психологічного клімату, завдяки чому значною мірою вирішуються виховні, організаційні й економічні завдання. Тобто поставлені перед колективом цілі можуть бути досягнуті за допомогою одного з важливіших критеріїв ефективності й якості роботи - людського фактору.

    Уміння  враховувати «людський фактор»  дозволяє керівникові цілеспрямовано впливати на колектив, створювати необхідні  умови для праці і формувати  колектив однодумців. Прийоми й способи соціально-психологічних методів, які застосовуються на підприємствах, досить часто визначаються фаховим рівнем та компетентністю керівника, організаторськими здібностями й обізнаністю в галузі соціальної психології. Очолювати колектив повинні фахівці, які володіють методикою застосування системи соціального і психологічного впливу, а саме:

    - методами управління певними  груповими явищами й процесами;

    - методами стимулювання творчої  активності працівників;

    - методами морального стимулювання  колективної ініціативи;

    - методами соціального нормування;

    - методами соціального регулювання;

    - методами соціального планування;

    - методами соціального прогнозування;

    - методами управління індивідуально-особистісною  поведінкою;

    - методами морального стимулювання  особистої ініціативи;

    - методами виховання та навчання;

    - особистим прикладом.

    Успіх діяльності керівника залежить також  від того, наскільки вірно він  застосовує систему психологічних  методів впливу, які формують позитивні  міжособистісні відносини:

    - метод формування та розвитку  первинних колективів;

    - гуманізацію праці (дизайн робочих  місць, застосування положень ергономіки, впровадження сучасного технічного обладнання);

    - психологічну мотивацію;

    - психологічні методи відбору  й навчання працівників;

    - формування оптимального психологічного  клімату колективу.

    Основними методами формування оптимального психологічного клімату колективу найчастіше виступають: стиль керівництва, культура управління та етика управлінської діяльності.

    Використана література

    1. Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 348 с

    2. Блейк К.Р., Моутон Дж. Научные методы управления. - К.: Наукова думка, 1990.

    3. Брэддик У. Менеджмент в организации. - М.: Инфра, 1997.

    4. Зигерт В., Лючия Л. Руководить без конфликтов. - М.: Экономика, 1996.

    5. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. - Минск.: БГЭУ, 1996.

    6. Омаров A.M. Руководитель: размышления о стиле управления. - М.: Политиздат, 1987.

    7. Хміль Ф.І. Менеджмент/Підручник. - К.: Вища школа, 1995.