Ситема суб’єктів адміністративної юрисдикції в Україні

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально - науковий інститут права та масових комунікацій

Смілянський навчально - консультативний пункт

РЕФЕРАТ

На тему: «Ситема суб’єктів адміністративної юрисдикції в Україні»

Виконав:

Студент 3 курсу

Групи ПЗзср10-1С

Малимон В.П.

Сміла-2013

План

Вступ……………………………………………………………………….2

1 Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи……….....3-20

2. Система суб’єктів адмініністративної юрисдикції в Україні……3-20

Висновок…………………………………………………………...…20-21

Список використаної літератури…………………………………....22-23

ВСТУП

 Сучасний етап реформування  в механізму державного управління  пов'язаний з необхідністю вирішення  цілого ряду проблем. В їх  числі різке зростання в останнє  десятиліття протиправних проявів.  Щорічно притягується до адміністративної  відповідальності не менше 60 млн.  чоловік, одна третина з них  - з ініціативи міліцейських служб,  з яких до 50% - за проступки,  що посягають на громадський  порядок. 

 Така ситуація багато  в чому пояснюється не тільки  зниженням рівня законослухняності  громадян, а й недосконалістю  російського законодавства про  адміністративні правопорушення, що  особливо проявилося на межі XXI століття, коли виявилося невідповідність  багатьох статей 

КАпУ  положенням Конституції  України. Разом з тим не можна  не відзначити і того, що органи державної  влади, уповноважених виявляти адміністративні  правопорушення і здійснювати у  справах про них юрисдикційну діяльність, неадекватно ставляться до тих негативних моментів, які  властиві адміністративної делікатності.

Знання положень КАпУ з  питань адміністративної юрисдикції є  необхідною умовою для успішного  виконання покладених на співробітників МВС завдань.

Тому в даному рефераті розглянемо адміністративну юрисдикцію,її функції та як вона впливає на роботу уповноваженних органів. Звернемо увагу  на суб’єктів адміністративної юрисдикції, їх роботу.

1.Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи.

  Значну частину проваджень, які складають структуру адміністративного процесу, спрямовано на регулювання правовідносин позитивного характеру, що виникають у ході управлінської діяльності державних органів. Проте порушення вимог правових норм вимагають відповідного реагування з боку держави. Ця обставина обумовлює існування особливої правоохоронної діяльності, зміст якої складають розгляд справ про правопорушення, інші правові спори по суті та прийняття по них відповідних рішень. У процесі такої діяльності вирішують юридичну справу, здійснюють правовий захист порушених або оспорюваних інтересів, виносять державно-владне рішення про застосування відповідної правової санкції, відновлення порушеного права.

  Така діяльність, яка має назву «юрисдикція», властива і адміністративному процесу. Тому частину проваджень у структурі адміністративного процесу слід охарактеризувати як адміністративно-юрисдикційні. До них належать: провадження по скаргах громадян; дисциплінарне провадження; провадження по застосуванню заходів адміністративного попередження та припинення; провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Адміністративній юрисдикції притаманні наступні риси:

1. Правопорушення (правового спору). Розгляд і вирішення юридичних справ, обумовлених позитивними обставинами, не охоплюються юрисдикційною діяльністю. Юрисдикція виникає лише тоді, коли необхідно розв'язати питання про застосування заходів адміністративного примусу (адміністративної відповідальності зокрема) чи спір про право, порушення встановлених правових норм. Стосовно адміністративної юрисдикції такого роду спори виникають між сторонами суспільних відносин, що регулюються адміністративно-правовими нормами, набуваючи характеру адміністративно-правових спорів.

2. Адміністративно-юрисдикційна  діяльність внаслідок своєї особливої  соціальної гостроти потребує  належного процесуального регулювання.  Встановлення та доказ подій  і фактів, їх юридичну оцінку  здійснюють у межах особливої  процесуальної форми, яка є  важливою, обов'язковою для юрисдикції.Адміністративно-процесуальна  форма, як і інші види юрисдикційної  діяльності, передбачає змагальність  процедури вирішення справи. Це означає, що сторони в спорі або винні у вчиненні правопорушення не є пасивними спостерігачами вирішення справи юрисдикційним органом. Вони наділені достатньо широким арсеналом процесуальних прав, що дозволяє їм активно захищати свої інтереси, надавати докази, висувати клопотання, оспорювати пред'явлені докази у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому адміністративно-юрйсдикційні органи, їх посадові особи зобов'язані сприяти в здійсненні цих процесуальних прав.

3. Обов'язковість прийняття  рішення у вигляді юридичного  акта становить собою ще одну  важливу ознаку юрисдикційної  діяльності. Будучи способом розв'язання  правових конфліктів, юрисдикція  передбачає необхідність прийняття  остаточного рішення — акта  застосування норм права до  конкретного випадку.

Юрисдикційний акт у конкретній адміністративній справі означає по суті вирішення правового спору. Якщо ж йдеться про правопорушення, в такому акті можуть бути передбачені  правові санкції. Їх застосування є  лише одним із варіантів рішення, що приймає адміністративно-юрисдикційний  орган. Іншими варіантами можуть бути рішення про припинення провадження  в справі чи застосування засобів  впливу до неповнолітнього.Як відомо, провадження в адміністративній справі вважають закінченим, коли прийняте у ній рішення виконано в повному  обсязі. З цього погляду законодавець передбачає відповідну гарантію реальності рішень, прийнятих адміністративно-юрисдикційним  органом. Зокрема, постанова про  накладення адміністративного стягнення  є обов'язковою для виконання  державними й громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами (ст. 298 КпАП).

  Розгляд адміністративно-правових  спорів здійснюють на основі  відповідних нормативно-правових  актів, які закріплюють порядок  розгляду скарг на неправомірні  дії або бездіяльність органів  і посадових осіб, що порушують  права й законні інтереси громадян. Щодо адміністративних деліктів, то процесуальний порядок розгляду таких справ закріплено в Особливій частині КпАП.

Ще однією особливістю  адміністративної юрисдикції є різноманітність  органів її здійснення. Насамперед це обумовлено можливістю інстанційного  оскарження дій і рішень органів  та посадових осіб, що порушують  права громадян. Інакше кажучи, будь-який вищий відносно них орган повинен  розглянути таке звернення та прийняти щодо нього відповідне рішення. З  іншого боку, особливості правопорушень, що вчиняються у різних галузях управління, обумовлюють наявність значної  кількості органів (посадових осіб), уповноважених розглядати їх і вирішувати по суті. У переважній частині випадків розгляд справ про адміністративні  правопорушення покладено законодавцем на органи, основним завданням яких, поряд із виконанням юрисдикційних, є здійснення управління в різних галузях. Разом з тим, адміністративно-юрисдикційні функції здійснюють і органи, спеціально створені для розгляду справ про  адміністративні правопорушення, —  адміністративні комісії.

Особливе місце в системі  адміністративно-юрисдикційних органів  посідають суди. При цьому слід мати на увазі, що адміністративне судочинство  в справах про адміністративні  правопорушення виступає як різновид звичайного правосуддя і його не можна  розглядати як форму управлінської  діяльності, оскільки суд не є органом  управління. В іншому випадку ігнорується  принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Застосовуючи заходи адміністративного стягнення  за адміністративні правопорушення, суддя здійснює не управлінську (виконавчо-розпорядчу) діяльність, а функції правосуддя. Розгляд адміністративного делікту  протікає у відповідній процесуальній  формі та грунтується на закріплених  у законі принципах правосуддя. Як правосуддя в адміністративних справах  слід розглядати й діяльність суду по вирішенню скарг громадян на неправомірні дії чи бездіяльність органів  і посадових осіб, що порушили права  громадян. Ураховуючи викладене, правосуддя в адміністративних справах можна  розглядати як елемент адміністративної юстиції.

Для з'ясування співвідношення понять «адміністративна юрисдикція»  та «адміністративна юстиція» вважаємо за потрібне чітко визначити, що всі  органи, які розглядають адміністративно-правові  спори та справи про адміністративні  правопорушення, є адміністративно-юрисдикційними, але тільки суд, що здійснює правосуддя в адміністративних справах, є органом  адміністративної юстиції. Отже, поняття  адміністративної юрисдикції ширше, ніж  поняття адміністративної юстиції. Останнє становить вищу, найрозвиненішу форму здійснення адміністративно-юрисдикційної  діяльності.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність ґрунтується на певних принципах, які дозволяють відобразити специфіку  об'єднання в ній ознак виконавчо-розпорядчої  діяльності та правосуддя в адміністративних справах. Такими принципами є: законність, професіоналізм, захист інтересів держави  й особи, об'єктивна істина, змагальність, офіційність, економічність тощо.Таким  чином, адміністративна юрисдикція полягає в розгляді адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні  правопорушення в установленій законом  адміністративно-процесуальній формі  спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами), яких наділено правом розглядати спори та накладати адміністративні  стягнення.

Адміністративна юрисдикція — складова частина адміністративного  процесу, що є діяльністю державних  органів з приводу вирішення  адміністративних справ про захист порушених або оспорюваних інтересів  шляхом постановлення адміністративно-владного рішення, яким поновлюються порушені права  і застосовуються юридичні санкції. Така юрисдикція охоплює: провадження у справах за скаргами громадян; дисциплінарні провадження; провадження у справах про адміністративні правопорушення.

І є підстави поділити її на такі види:

1) адміністративно-регулятивну,  що спрямована на задоволення  прав та інтересів громадян  та юридичних осіб (наприклад,  надання ліцензій у сфері підприємництва) шляхом вирішення адміністративних  справ на їх заяви;

2) адміністративно-деліктну (лат. delictum — правопорушення), що характеризує компетенцію у вирішенні справ про адміністративні правопорушення з можливим застосуванням адміністративних стягнень;

3) адміністративно-судочинну,  тобто компетенцію адміністративних  судів щодо вирішення відповідної  категорії справ.

Адміністративна юрисдикція характеризується такими рисами: наявністю  адміністративно-правових спорів, необхідністю вирішення спору про право; обов'язковістю  прийняття рішення (постанови) як акта індивідуального застосування щодо розглянутої справи; наявністю різноманітних  органів, уповноважених розглядати адміністративні справи; оперативністю  розгляду справ.

Справи про адміністративні  правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями  при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад;

2) виконавчими комітетами  селищних, сільських рад;

3) місцевими районними,  міськими судами (суддями);

4) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), на те у повноваженими.

Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні  правопорушення.

Визначення підвідомчості  справ про адміністративні правопорушення полягає у встановленні категорій  справ, які уповноважений розглядати той чи інший уповноважений орган. Серед органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, КпАП називає такі:

1) виконавчі комітети  сільських, селищних, міських рад;

2) районні, районні у  місті, міські чи міськрайонні  суди (судді);

3) органи внутрішніх справ  (міліція) (розглядають справи про  такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,  порушення правил паспортної  системи, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку  руху транспорту, правил користування  засобами транспорту, правил, спрямованих  на забезпечення схоронності  вантажів на транспорті, а також  про незаконний відпуск і незаконне  придбання бензину або інших  паливно-мастильних матеріалів).

У межах підвідомчості, встановленої для органів внутрішніх справ, існує  поділ на такі категорії: справи, які  від імені органів внутрішніх справ (міліції) уповноважені розглядати і накладати адміністративні  стягнення начальники або заступники начальників районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ; справи, які розглядають інші працівники міліції, на яких покладено  нагляд за додержанням відповідних  правил; справи, які розглядають  начальники або заступники начальників  органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівнених до районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, а також дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції; справи, які розглядають начальник  або заступник начальника відділення (відділу, управління, Головного управління) Дер­жавної автомобільної інспекції, начальник або заступник начальника відділу (управління, Головного управління) дорожньої міліції, командир або  заступник командира окремого підрозділу дорожньо-патрульної служби. У разі відсутності у районному, міському, районному у місті відділі  внутрішніх справ відділення (відділу) Державної автомобільної інспекції  зазначені справи розглядаються  начальником або заступником  начальника відділу внутрішніх справ; справи, які розглядають працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання;

4) органи Державної прикордонної  служби України (розглядають справи  про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного  режиму або режиму в пунктах  пропуску через державний кордон  України, порушенням іноземцями  та особами без громадянства  правил перебування в Україні  і транзитного проїзду через  її територію, а також з неповерненням  капітаном іно­земного судна  перепусток на право сходження  на берег осіб суднового екіпажу).

Від імені органів Державної  прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону  та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; керівники  підрозділів органів охорони  державного кордону та Морської охорони  Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують  завдання з охорони державного кордону  України;

5) органи державного пожежного  нагляду (розглядають справи про  адміністративні правопорушення, пов'язані  з порушенням встановлених законодавством  вимог пожежної безпеки, невиконанням  приписів та постанов посадових  осіб органів державного пожежного  нагляду).

Від імені органів державного пожежного нагляду розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: головні  державні інспектори з пожежного  нагляду центрального та тери­торіальних  органів державного пожежного нагляду  та їх заступники — штраф на громадян до семи неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян і на посадових  осіб — до десяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян; старші державні інспектори з пожежного  нагляду — штраф на громадян до шести неоподатко­вуваних мінімумів  доходів громадян і на посадових  осіб — до дев'яти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян; головні  державні інспектори з пожежного  нагляду місцевих органів державного пожежного нагляду, державні інспектори з пожежного нагляду центрального та територіальних органів державного пожежного нагляду — штраф  на громадян до шести неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян і  на посадових осіб — до восьми неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян; державні інспектори з пожежного нагляду  — штраф на громадян до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян і на посадових осіб —  до шести неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян;

6) органи залізничного  транспорту (розглядають справи  про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил користування  засобами цього транспорту, правил  щодо охорони порядку та безпеки  руху, правил, спрямованих на забезпечення  схоронності вантажів на залізничному  транспорті, правил пожежної безпеки  на залізничному транспорті).

Від імені органів залізничного транспорту розглядати справи про адміністративні  правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: начальники станцій та їх заступники, начальники вокзалів та їх заступники, начальники локомотивних (вагонних) депо, начальники пасажирських поїздів (механіки-бригадири  пасажирських поїздів); контролери-ревізори пасажирських поїздів, ревізори-інструктори  пасажирських поїздів, ревізори по контролю доходів, дорожні майстри, начальники дистанцій колії, начальники дистанцій  сигналізації та зв'язку; начальник  відділу Управління воєнізованої охорони  Міністерства транспорту України та його заступник, начальники відділів (загонів, команд, пожежних поїздів) та їх заступники, старші інструктори та інструктори  по протипожежній профілактиці, начальники відділень (караулів) команд, пожежних поїздів воєнізованої охорони залізниць, метрополітенів, старші в місці розташування станцій посадові особи воєнізованої охорони.

Розмір штрафу, що накладається начальниками пасажирських поїздів (механіками-бригадирами  пасажирських поїздів), дорожніми майстрами, начальниками відділень (караулів) команд, пожежних поїздів воєнізованої охорони  залізниць, метрополітенів, не може перевищувати чотирьох неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян;

7) органи морського і  річкового транспорту (розглядають  справи про такі адміністративні  правопорушення: про порушення правил  по охороні порядку і безпеки  руху на морському транспорті, правил користування засобами  морського транспорту, правил по  охороні порядку і безпеки  руху на річковому транспорті  і маломірних судках, правил випуску  судна в плавання або допуск  до керування судном осіб, які не мають відповідного документа, правил, що забезпечують без­пеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах, правил реєстрації торго­вельних суден, правил користування річковими і маломірними суднами, правил утримання баз (споруд) для стоянки маломірних суден, правил пожежної безпеки на морському і річковому транспорті, допуск до керування річковим або маломірним судном осіб, які перебувають у стані сп'яніння, передачу керування судном особі, яка перебуває у стані сп'яніння, керування річковими або маломірними суднами судноводіями у стані сп'яніння, у тому числі вчинене особами, які не мають права керування плавучими засобами, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і річковому транспорті, перевезення ручної кладі понад установлені норми на морському і річковому транспорті, безквитковий проїзд на суднах водного транспорту, порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на морському і річковому транспорті, невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і річкового транс порту).

Від імені органів морського  і річкового транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: начальник  Головної державної інспекції України  з безпеки судноплавства та його заступники, капітан морського порту; капітан судна; капітан річкового  порту; Головний державний реєстратор флоту України та його заступники; начальник пристані і вокзалу  тощо;

8) органи повітряного  транспорту (розглядають справи  про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил користування  засобами цього транспорту, правил  щодо охорони порядку та безпеки  авіації, правил, спрямованих на  забезпечення схоронності вантажів  на повітряному транспорті, правил  пожежної безпеки на повітряному  транспорті, правил про міжнародні  польоти, крім порушень, вчинених  на аеродромах, не внесених до  державного реєстру аеродромів  України, поза територією аеродромів  та на посадкових майданчиках).

Від імені органів повітряного  транспорту розглядати справи про адміністративні  правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: керівник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі цивільної авіації  України та його заступники, начальник  інспекції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі цивільної авіації України та його заступник, інспектори та регіональні  інспектори спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі цивільної авіації України, керівники  авіапідприємств та аеропортів або  їх заступники, начальники служб організації  перевезень авіапідприємств та аеропортів, командири повітряних суден; посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, що виконують контрольно-ревізійні  функції; начальники загонів і окремих  команд воєнізованої охорони авіапідприємств (аеропортів).

Розмір штрафу, що накладається посадовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  в галузі транспорту, що виконують  контрольно-ревізійні функції, начальниками служби організації перевезень авіапідприємств (аеропортів), начальниками окремих  команд воєнізованої охорони авіапідприємств (аеропортів), не може перевищувати чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян;

9) органи автомобільного  транспорту та електротранспорту  (тролейбус, трамвай) (розглядають  справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил  надання послуг пасажирського  автомобільного транспорту, правил  користування автомобільним транспортом  та електротранспортом).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: 1) на автомобільному транспорті — директор Державного департаменту автомобільного транспорту — штраф до ста неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян; заступники директора Державного департаменту автомобільного транспорту, начальники автотранспортних управлінь Міністерства транспорту України в АРК та областях — штраф до ста неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян; заступники начальників автотранспортних управлінь  Міністерства транспорту України в  АРК та областях — штраф до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян; контролери автотранспортних управлінь Міністерства транспорту України в АРК та областях —  штраф до трьох неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян; 2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) — начальники трамвайно-тролейбусних управлінь, начальники трамвайно-тролейбусних депо, начальники служб руху і районів  руху трамвайно-тролейбусних управлінь, контролери трамвайно-тролей­бусних  управлінь;

10) органи спеціально уповноваженого  органу виконавчої влади з  державного нагляду за додержанням  законодавства про працю (розглядають  справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних  вимог по­садових осіб цих  органів або створенням перешкод  для діяльності цих органів).

Від імені органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади  з державного нагляду за додержанням  законодавства про працю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: державні інспектори праці територіальних органів  — штраф до дванадцяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян; Головний державний інспектор праці України, його заступники; головні державні інспектори праці територіальних органів, їх заступники; державні інспектори праці  спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про  працю — штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян.

Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з нагляду за охороною праці розглядають  справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про  охорону праці, щодо безпечного ведення  робіт, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів у галузях  промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з нагляду за охороною праці, а  також невиконання за­конних  вимог органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з нагляду за охороною праці;

11) органи державного геологічного  контролю (розглядають справи про  порушення законодавчих та інших  нормативних актів, які встановлюють  порядок, правила і вимоги щодо  проведення робіт по геологічному  вивченню надр України).

Від імені органів державного геологічного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення  мають право: державні інспектори —  штраф до десяти неоподатковуваних  мінімумів до­ходів громадян; головний державний інспектор державного геологічного контролю та його заступники — штраф до чотирнадцяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян;

12) органи державної контрольно-ревізійної  служби в Україні (розглядають  справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства  з фінансових питань, порушенням  порядку подання фінансової звітності  та ведення бухгалтерського обліку  при ліквідації юридичної особи).