Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні закладено правову базу для розвитку ринкових відносин, здійснюється лібералізація економіки та зовнішньоекономічної діяльності, розпочато приватизацію, запроваджується широка демократизація трудових відносин, вживаються заходи щодо встановлення мінімальних соціальних гарантій, створення системи адресної допомоги малозабезпеченим громадянам.
Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фінансування заходів соціального захисту населення, в результаті чого погіршився соціальний захист найбільш вразливих категорій населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, безробітних, багатодітних сімей.
Реформування соціального захисту населення викликане відсутністю єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг, взаємоповторюваністю окремих соціальних виплат, відсутністю чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім’ям з низьким рівнем доходів, недостатньою узгоджуваністю соціальних виплат з іншими державними витратами, відсутністю механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів тощо.
Потребує вдосконалення структура і порядок формування бюджетних видатків на соціальні потреби на основі використання системи державних мінімальних соціальних стандартів.
В Україні прийнято ряд правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. В Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми і методи соціального захисту населення. Існує нагальна необхідність розробки і ухвалення цілого ряду законодавчих та нормативно-правових актів з конкретних видів соціальних виплат і послуг. Ці акти повинні базуватися на науково обґрунтованих фінансово-правових основах.
Вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів в сфері соціального захисту населення на науково обґрунтованій фінансово-правовій основі вимагає ретельної підготовки та розробки їх проектів. Повсякчас цим повинні займатися науковці. Проте варто зазначити, що в Україні питаннями підготовки науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення практично ніхто із науковців не займається. Але, на нашу думку, питання науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення пов’язані із вдосконаленням змісту актів, що ухвалюються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.
1.СУТНІСТЬ І КРИТЕРІЇ
ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ
В умовах переходу до ринку потребує уточнення економічна сутність деяких категорій системи соціального захисту.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, "що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними".
Але в питаннях змісту категорії "соціальний захист" серед економістів немає єдиної думки.
О.Д. Василик відносить "соціальний захист" до категорії розподільчих відносин і називає його продуктом ринкової економіки, тому що в умовах державної власності держава не може захищати громадян від себе самої. Він вживає терміни "соціальні гарантії" і "соціальне забезпечення" в широкому розумінні, включаючи до них гарантію громадянину, зайнятому трудовою діяльністю, нормального рівня добробуту через мінімальний рівень заробітної плати; гарантії отримання загальної освіти, охорони здоров'я; державне регулювання цін та інші гарантії. Категорія "соціальне страхування" розглядається ним як одна з форм соціального забезпечення.
Г.В. Красюк також розуміє категорію "соціальний захист" у широкому значенні, а соціальну допомогу та соціальне забезпечення вважає різними категоріями. На його думку, соціальна допомога гарантує громадянам, які опинилися за межею бідності і неплатоспроможності внаслідок різних причин, забезпечення життєвого мінімуму, можливість психофізичного виживання в кризових соціально-економічних умовах. Соціальне забезпечення гарантує певний рівень існування людини (відшкодування втрати регулярного прибутку, компенсація додаткових витрат у зв'язку з інфляційними процесами, попередження причин, що призводять до втрати регулярного прибутку внаслідок призупинення виробництва тощо). Автор вважає, що в основі розв'язання проблем соціального захисту повинна бути єдність трьох головних напрямів соціальної політики: соціальна допомога, соціальне забезпечення та соціальні послуги, що забезпечують певний рівень трудової активності, участі у громадському житті (програми професійної перекваліфікації, створення додаткових робочих місць).
А.О. Єпіфанов, І.В. Сало, І.І.
Дьяконова визначають соціальний захист
населення як систему державного
матеріального забезпечення ветеранів
праці та інших громадян похилого
віку, ветеранів війни, громадян, які
потерпіли внаслідок
Основою системи соціального захисту населення є сукупність державних, економічних, соціальних і правових гарантій: право на працю та отримання винагороди за працю відповідно до її кількості та якості, право на вибір професії і сфери використання праці, здобуття загальної та професійної освіти, право на отримання матеріальної допомоги у похилому віці та при втраті працездатності у працездатному віці, право на соціальне страхування тощо. На соціальний захист населення Україна витрачає близько 20—25% коштів державного бюджету.
Соціальний захист населення здійснюється за рахунок коштів держави, приватних і громадських організацій. Як свідчать офіційні дані Держкомстату, витрати на соціально-культурні заходи в 2011 році становили 13455,5 млн. грн., у тому числі (у відсотках):
на освіту — 35,1;
охорону здоров'я — 32,7;
соціальний захист і соціальне забезпечення — 30,8;
культуру й мистецтво — 3,1;
фізичну культуру та спорт — 1,5.
Таким чином, економічна категорія "соціальний захист" являє собою систему розподільчих відносин, у процесі яких за рахунок частини національного доходу утворюються та використовуються суспільні фонди грошових засобів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій громадян.
Тісний зв'язок соціальної допомоги і соціального страхування призвів до того, що в країнах із ринковою економікою для аналізу та коригування державної соціальної політики широко використовується категорія "соціальний бюджет". Це видатки, які здійснює держава, підприємства й фізичні особи на соціальний захист, і доходи, які необхідні для фінансування цієї системи.
Отже, між програмами соціальної допомоги і суспільного страхування немає непрохідної межі. Однак принципово важлива різниця між ситуацією, коли нужденний отримує допомогу за рахунок інших осіб, і тією, коли людина, яка зіштовхнулася з певними складностями, користується виплатами із суспільного фонду, накопиченого за її безпосередньою участю. Накопичення фондів суспільного страхування забезпечується, як правило, за допомогою податків.
Примусове (податкове) фінансування страхування може бути виправдано за такими причинами:
— економія на масштабі. Збільшення кількості застрахованих — не тільки умова об'єднання ризиків, а й найважливіший фактор відносного зниження адміністративних видатків;
— відсутність достовірних прогнозів деяких ризиків, у тому числі соціального (ризику раптового виникнення обставин, які завдають істотної шкоди багатьом особам одночасно). На відміну від приватних страховиків, держава має змогу залучати додаткові кошти за допомогою збільшення податків;
— несприятливий відбір. Це явище характерне для випадків, коли сукупність людей, що страхуються, неоднорідна з точки зору задоволення ступеня ризику;
— проблема морального ризику — страхування знижує зацікавленість застрахованого у запобіганні страховому випадку.
Альтернативою суспільному страхуванню є безпосереднє індивідуальне накопичення резервних коштів, приватне страхування і соціальна допомога. При відсутності обов'язкового суспільного страхування значно зросла б потреба в перерозподілі у формі соціальної допомоги. Примусовий перерозподіл органічно пов'язаний із природою соціальних гарантій, які суспільство надає своїм членам виходячи з потреб справедливості. Питання, отже, не в тому, як повністю уникнути перерозподілу, а в тому, як мінімізувати його масштаби за даного рівня соціальних гарантій.
Схематично раціональну стратегію можна викласти таким чином:
— той, хто не здатний вносити вклад у формування страхових фондів, повинен отримувати соціальну допомогу в межах встановлених гарантій;
— інші члени суспільства повинні бути залучені до обов'язкового страхування також у межах чітко встановлених гарантій, що не перевищують рівня, який диктується вимогами справедливості та ефективності;
— держава повинна проводити політику, яка сприятиме добровільній реалізації запитів щодо об'єднання ризиків, тим самим це доповнить обов'язкове суспільне страхування добровільним приватним.
Основи законодавства України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14.01.98 р. визначають загальнообов'язкове державне соціальне страхування як "систему прав, обов'язків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових засобів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом" .
Згідно зі ст. 25 Основ законодавства щодо пенсійного страхування надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: пенсії за віком, за інвалідністю внаслідок загального захворювання; пенсії у зв'язку з втратою годувальника; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Система обов'язкового соціального страхування ґрунтується на принципі солідарності, за яким здійснюється перерозподіл коштів від працездатних непрацездатним, від здорових — хворим, від працюючих — безробітним. При цьому робітники відраховують частину свого заробітку на пенсії, медичне обслуговування та на утримання безробітних, а держава гарантує працівникам, що при настанні непрацездатного віку, в разі інвалідності майбутні покоління громадян робитимуть відрахування на утримання їх або їхніх сімей.
На сьогоднішній день у рамках спектра діяльності соціального страхування функціонують чотири окремих фонди: Пенсійний фонд, Фонд Чорнобиля, Фонд зайнятості, Фонд соціального страхування.
2.СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНЯ
На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні закладено правову базу для розвитку ринкових відносин, здійснюється лібералізація економіки та зовнішньоекономічної діяльності, розпочато приватизацію, запроваджується широка демократизація трудових відносин, вживаються заходи щодо встановлення мінімальних соціальних гарантій, створення системи адресної допомоги малозабезпеченим громадянам.
Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фінансування заходів соціального захисту населення, в результаті чого погіршився соціальний захист найбільш вразливих категорій населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, безробітних, багатодітних сімей.
Реформування соціального захисту населення викликане відсутністю єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг, взаємоповторюваністю окремих соціальних виплат, відсутністю чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім’ям з низьким рівнем доходів, недостатньою узгоджуваністю соціальних виплат з іншими державними витратами, відсутністю механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів тощо.
Потребує вдосконалення структура і порядок формування бюджетних видатків на соціальні потреби на основі використання системи державних мінімальних соціальних стандартів.
В Україні прийнято ряд правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. В Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми і методи соціального захисту населення. Існує нагальна необхідність розробки і ухвалення цілого ряду законодавчих та нормативно-правових актів з конкретних видів соціальних виплат і послуг. Ці акти повинні базуватися на науково обґрунтованих фінансово-правових основах.
Вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів в сфері соціального захисту населення на науково обґрунтованій фінансово-правовій основі вимагає ретельної підготовки та розробки їх проектів. Повсякчас цим повинні займатися науковці. Проте варто зазначити, що в Україні питаннями підготовки науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення практично ніхто із науковців не займається. Але, на нашу думку, питання науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення пов’язані із вдосконаленням змісту актів, що ухвалюються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.
На мою думку, заходи соціального захисту населення повинні фінансуватися двома способами:
по-перше, за рахунок виділення коштів із державного бюджету, тобто за рахунок коштів платників податків;
по-друге, через соціальні платежі на користь системи соціального захисту (соціальні внески).
При проведенні фінансування заходів соціального захисту населення, і в першу чергу при визначенні розмірів заробітної плати та соціальних виплат, необхідно дотримуватись норм, визначених Конституцією України, законами України, Європейським кодексом соціального забезпечення та Переглянутою Європейською Соціа льною Хартією.
Для реалізації цих завдань необхідно:
- завершити формування законодавчої бази, яка забезпечить проведення активної і дійової соціальної політики;
- забезпечити стабільне
фінансування галузей
- підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів;
- ввести соціальну експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів силами недержавних організацій та наукових установ;
- поліпшити організацію
функціонування установ
- стимулювати направлення
коштів громадськими,
Реформування соціальних виплат необхідно здійснювати за двома пріоритетними напрямками:
- встановлення економічно обґрунтованих розмірів соціальних виплат відповідно до рівня заробітку, стажу трудової діяльності і розмірів перерахованих страхових внесків. Вирішення цієї проблеми можна здійснити на основі персоніфікованого обліку страхових внесків по окремих видах страхування, підвищення зацікавленості застрахованих осіб у збільшенні страхових відрахувань за рахунок власних коштів і контролі за витрачанням страхових коштів;
- впорядкування вимог до надання соціальних виплат. Повинен діяти принцип, відповідно до якого при настанні страхового випадку допомога виплачуватиметься лише за умови втрати заробітку.
Найважливішим в реформуванні
соціального страхування є
Необхідно передбачити також
подальший розвиток недержавних
видів обов’язкового і
Реформування системи соціального страхування потрібно здійснювати поетапно, з урахуванням росту оплати праці та поліпшення загальноекономічної ситуації.
Основними умовами введення пенсійного забезпечення від підприємств в Україні є, перш за все, кардинальне поліпшення загальної економічної ситуації, а також створення або зміцнення ефективної державної системи пенсійного забезпечення.
При здійсненні соціального страхування від нещасних випадків на виробництві потрібно встановити залежність між розмірами страхових платежів і станом охорони праці та рівнем травматизму на підприємстві на основі гнучкої системи диференційованих тарифів.
3 СКЛАД ТА СТРУКТУРА ВИДАТКІВ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ.
В умовах незалежної держави створення національної системи соціального забезпечення населення має першочергове значення. Найважливішими напрямами створення цієї системи є такі гарантії:
Реалізація прав громадян на працю і на допомогу з безробіття;
Оплата праці та мінімального розміру ЗП, підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари, послуги, надання державної підтримки, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям; матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника.
250 Міністерство праці та соціальної політики - Головний розпорядник коштів.
1000 Соціальний захист та соціальне забезпечення населення
1010 Соціальний захист у випадку непрацездатності.
1020 Соціальний захист пенсіонерів
1030 Соціальний захист ветеранів війни та праці
1040 Соціальний захист сім’ї та молоді
1050 Соціальний захист безробітних
1060 Допомога у вирішенні житлового питання
1061 Допомога на проживання
1062 Допомога на забезпечення житлом
1070 Соціальний захист інших категорій населення.
1080 Дослідження та розробка у сфері соціального захисту населення.
1090 Інша діяльність у сфері соціального захисту населення.
Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:
Виплату пенсій та допомоги;
Пільги ветеранам війни і праці;
Допомогу сім’ям з дітьми;
Інші види соціальної допомоги;
Пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;
Дитячі заклади-інтернати;
Видатки на притулки для неповнолітніх;
Програми соціального захисту неповнолітніх;
Будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;
Кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.
Молодіжні програми.
В Україні питання соціальних гарантій населенню досить актуальне. По суті система соціальних гарантій на шляху становлення.
Соціальне забезпечення - це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.
До системи соціального забезпечення належать:
1) будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;
2) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї);
3) притулки для неповнолітніх.
4) Соціальне страхування;
5) Пільги ветеранам війни та праці;
6) Допомога сім’ям з дітьми;
7) Пенсії військовослужбовцям
та особам начальницького і
рядового складу органів
Фінансування вказаних закладів здійснюється на кошторисній основі.
Існують два основні методи фінансування:
- покриття поточних витрат на виплату пенсій із поточних надходжень (за кордоном цей метод звичайно називають "плати на ходу" - pay-as-you-go system);
- створення спеціального фонду (резерву), який забезпечує всі пенсійні виплати в даний час і в майбутньому.
При адаптації пенсійної системи до нових політичних і економічних умов потрібно постійно керуватися тим, що в перехідний період старі функціонуючі системи повинні зберігатися до появи і початку роботи нових установ пенсійного страхування.
Управління пенсійним страхуванням має бути якнайшвидше виділене із системи державного управління і доручено одній або декільком незалежним від держави цивільно-правовим організаціям.
ВИСНОВКИ
Заходи соціального захисту населення повинні фінансуватися двома способами:
по-перше, за рахунок виділення коштів із державного бюджету, тобто за рахунок коштів платників податків;
по-друге, через соціальні платежі на користь системи соціального захисту (соціальні внески).
При проведенні фінансування заходів соціального захисту населення, і в першу чергу при визначенні розмірів заробітної плати та соціальних виплат, необхідно дотримуватись норм, визначених Конституцією України, законами України.
Для реалізації цих завдань необхідно:
- завершити формування законодавчої бази, яка забезпечить проведення активної і дійової соціальної політики;
- забезпечити стабільне
фінансування галузей
- підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів;
- ввести соціальну експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів силами недержавних організацій та наукових установ;
- поліпшити організацію
функціонування установ
- стимулювати направлення
коштів громадськими,
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бессараб В. Фінансові аспекти необхідності реформування пенсійної системи //Соціальний захист. - 2005. - № 4. - C. 34-41
2. Горянська С. Фінансове забезпечення соціального захисту населення//Фінанси України. - 2006. - № 6. - C. 87-95
3. Кичко І. І. Страхування як елемент фінансового механізму соціального захисту //Фінанси України. - 2005. - № 4. - С.148-153
4. Кичко І. Фінансування соціальних заходів: фактори впливу та їх оптимізація //Соціальний захист. - 2005. - № 9. - C. 55-62
5. Корецька В. О. Фінанси: Навчально-методичний посібник/ В. О. Корецька; М-во освіти і науки України, Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка. - Кіровоград: КДПУ ім. В.Винниченка, 2006. - 141 с.
6. Косова Т. Сутність і критерії ефективності системи соціального захисту //Фінанси України. - 2000. - № 8. - C. 26-32
7. Кудряшов В. Фінанси: Навчальний посібник/ Василь Кудряшов,; М-во освіти і науки України, Український фінансово-економічний ін-т. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. - 356 с.
8. Лавріненко О. Захист соціально-трудових прав людини: актуальні питання сьогодення та перспективи правової структуризації //Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - № 3. - C. 33-39.
9. Лісовий А.В. Механізм фінансування соціальної складової економічної безпеки //Фінанси України. - 2008. - № 4. - С.32-37
10. Мних М. Страхування та його роль у забезпеченні соціального захисту населення //Фінанси України. - 2007. - № 6. - C. 39-45
11. Опарін В. Фінанси: (Загальна теорія): Навч. посібник/ Валерій Опарін,; М-во освіти України; Київ. нац. економічний ун-т. - 2-е вид., доп. і перероб.. - К.: КНЕУ, 2002. - 238 с.

- Соціальний інститут його види та функції
- Соціальний інститут сімї
- Соціальний капітал як чинник інституційного розвитку суспільства
- Соціальний моніторинг
- Соціальний педагог як організатор виховної роботи
- Соціальний портрет молоді України: структура цінностей та потреби
- Соціальний портрет підприємця
- Соціальне та економічне значення охорони праці
- Соціальний аналіз інвестиційного проекту
- Соціальний аналіз особистості
- Соціальний захист безробітних
- Соціальний захист в Україні та в зарубіжних країнах
- Соціальний захист населення
- Соціальний захист населення в Україні