Совместное предприятие (на примере ООО "Полпак")

1.2 Передконтрактна робота

Договір або угода, контракт (англ. agreement; contract) — домовленість двох або більше сторін (громадян або юридичних осіб), спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір нерідко називають також зобов’язаними правовідносинами, що виникли із Договором, або сам документ, в якому вони виражені. Суб’єкти господарювання у фармацевтичній галузі (виробничі, оптові, аптечні, науково-дослідні, навчальні тощо) у процесі організації та здійснення господарсько-фінансової та соціальної діяльності вступають у різноманітні правовідносини з іншими суб’єктами, які потребують оформлення зобов’язань у формі Договору. До сфери господарських відносин належать господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Є відносини, в які вступають фармацевтичні та аптечні підприємства постійно (напр. Договір купівлі-продажу або поставки як готових лікарських засобів, так і основних допоміжних речовин та матеріалів для їх виробництва, Договір оренди приміщень для аптек, транспорту для перевезень фармацевтичних товарів, Договори колективні та трудові, Договір про матеріальну відповідальність окремих осіб або групи (колективу) тощо. Деякі господарсько-правові відносини у фармації використовуються лише окремими підприємствами або вкрай рідко (напр. Договір зовнішньоекономічний при експорті або імпорті лікарських препаратів, Договір на одержання кредиту (позички), Договір лізингу, Договір міни, Договір прокату, Договір юридичного обслуговування тощо). При цьому фармацевтичні та аптечні організації виступають одночасно як споживачі та як виробники та постачальники продукції, товарів і послуг, використовуючи не заборонені законодавством види договірних зобов’язань.

Установлення, зміна або припинення прав та обов’язків суб’єктів діяльності у фармації базується на використанні діючих загальних норм законодавства. Договори можуть бути односторонні, двосторонні, багатосторонні та змішані, відплатні або безвідплатні, а за формою — прості, що завіряються нотаріально, або такі, що підлягають державній реєстрації. Зміст Договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони (оферти) укласти Договір і прийняття пропозиції (акцепта) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до нього не встановлені законом. Ціна є істотною умовою господарського Договір і встановлюється за домовленістю сторін або з урахуванням регулювання уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування й зазначається у гривнях. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті зі сплатою його у гривні за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Ціни у зовнішньоекономічних Договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Зміна ціни в договорі після його підписання не допускається. Договір набуває чинності з моменту його укладення й підписання сторонами або нотаріального його посвідчення, або державної реєстрації тощо. Договір є укладеним за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти Договір. Він може укладатися на біржах, аукціонах, конкурсах тощо. Терміном його дії є час, протягом якого сторони можуть реалізувати свої права і виконати обов’язки, визначені Договором. Він є обов’язковим для виконання сторонами. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, поручительством, гарантією, заставою, завдатком або іншими видами забезпечення виконання зобов’язань. Закінчення терміну Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. Зміна або розірвання Договору допускається лише за згодою сторін, судом або у випадках, установлених Договором чи законом. Зміна або розірвання Договору відбувається в тій формі, що й підписання Договору, якщо інше не встановлено Договором чи законом. Договір або окремі його пункти, які не відповідають нормам законодавства, визнаються зайвими, недійсними. Спори вирішуються сторонами шляхом переговорів або в судовому порядку за участю державної виконавчої служби. Розрізняють публічний Договір, в якому одна сторона взяла на себе зобов’язання здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля лікарськими препаратами, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). При цьому забороняється надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення Договору, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Якщо умови Договору встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, Договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого Договору в цілому, такий Договір називається Договір-приєднання. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Попереднім вважається Договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного терміну укласти Договір у майбутньому (основний Д.) на умовах, установлених попереднім Договором. Д. про наміри (протокол про наміри тощо) не вважається попереднім. Договір на користь третьої особи є Договором, в якому боржник зобов’язаний виконати свої обов’язки на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в Договорі (напр. Договір страхування життя, Договір вкладу на ім’я третьої особи тощо).

Міжнародні Договори поділяються на двосторонні та багатосторонні, відкриті та закриті. Можуть мати преамбулу та додатки. Міжнародні Договори підписуються, парафуються, ратифікуються та вступають в дію після опублікування (промульгації) або обміну ратифікаційними грамотами, або передавання на зберігання депозитарію чи ООН. 

Дія міжнародного Договору закінчується згідно з його умовами, достроково — при погодженні сторін, денонсацією або анулюванням. Діяльність суб’єктів господарювання, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою, називається зовнішньоекономічною, а Договір - зовнішньоекономічним Договором або контрактом. Договір письмовий між власником підприємства (уповноваженим ним органом) та трудовим колективом підприємства називається колективним Договором. Угода між працівником та власником підприємства (уповноваженим ним органом) чи фізичною особою щодо прав та обов’язків сторін у процесі виконання робіт називається трудовим Договором.

1.3 Зовнішньоекономічний  договір поставки товару (куплі-продажу)

2. СТВОРЕННЯ СПІЛЬНОГО  ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Передумови створення  спільного підприємства

Харчова промисловість в  Україні має надзвичайно сприятливі умови для її ефективного розвитку, є однією з провідних структуро формуючих ланок всієї економіки, промислового та агропромислового комплексів, ефективне функціонування якої є основоположним чинником економічного і соціального зростання, головною умовою забезпечення підвищення життєвого рівня населення.

За даними Держкомстату України  у 2010 році кількість промислових підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів становила 22 тисяч, на яких працювало близько три мільйони осіб. Питома вага реалізованої промислової продукції харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва у 2010 році становила 15,5 %. Асортимент продукції налічує понад 4 тисячі найменувань.

Підприємства харчової промисловості  переважно переробляють сільськогосподарську сировину, а також видобувають  кухонну сіль та мінеральні води.

Характерною особливістю  галузі є збільшення частки сільськогосподарської  продукції, що проходить промислову переробку. Основними галузями, які  використовують продукцію рослинництва є борошномельна, олійно-жирова, цукрова, плодоовочева. Тваринницьку сировину переробляють м’ясна, молочна та рибна галузі промисловості. Молочна галузь належить до провідних у харчовій та переробній промисловості та формує привабливий за обсягами виробництва ринок. Це безпосередньо пов'язано з тим, що продукція цієї галузі займає важливе місце у споживанні населення. Частка витрат на молочні продукти становить 15 % від загальних витрат на харчування. Серед галузей харчової промисловості молочна галузь займає третє місце за обсягами виробництва після м’ясної та хлібопекарської галузей.

Молокопереробна галузь об’єднує такі основні групи виробництва, як: маслоробна група, сироробна, виробництво незбираного молока та молоко консервне виробництво. Головна роль молочної галузі пов'язана із тим, що вона робить вагомий внесок у створення матеріально-технічної основи цілого суспільного виробництва. Також ця галузь виробляє значну частину матеріальних благ, зосереджених для задоволення потреб споживачів.

Молочне скотарство — це одна із провідних галузей тваринництва, призначення якої полягає у забезпеченні виробництва молока у тих обсягах, які відповідають нормам державної продовольчої безпеки та розширенню експортного потенціалу національної економіки. Тим більше, що із вступом

України до СОТ відкрилися нові можливості для реалізації продукції  тваринництва на світових ринках за цінами світового рівня.

На жаль, в останні роки в наслідок об'єктивних та суб'єктивних причин тваринницька галузь зазнала істотних негативних змін, в наслідок чого в галузі різко скоротилося поголів’я сільськогосподарських тварин усіх видів як у господарствах приватного сектору, так і в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності.

Скорочення поголів’я  молочного скотарства в свою чергу  призвело до зменшення сировинної бaзи для молокопереробних підприємств, зменшення доходів від реалізації продукції, зростання рівня безробіття сільських мешканців по Україні. Вплив на зменшення обсягів виробництва мoлoчнoї продукції національними товаровиробниками мав також імпорт мoлoчної продукції з консервантами, що збільшує її термін зберігання. Протягом останніх років з торговельної мережі, відповідно, витісняється якісна національна продукція.

Також розвиток та функціонування молочних підприємств має тісний зв'язок із такими об'єктивними чинниками, як: природні умови та науково-технічний прогрес. Несприятливі умови для функціонування та розвитку молочних підприємств виникли ще на початку 90-х років. Ціна на сільськогосподарську молочну продукцію підвищилась в 5 разів. Результaтом цього стало різке зниження купівельної спроможності населення. Через це скоротились обсяги споживання молочних товарів, що призвело до штучного надлишку зазначеної групи товарів. На зменшення кількості виробництва продуктів харчування вплинуло не лише звуження внутрішнього продовольчого ринку, але й втрата зовнішніх ринків. Відповідно, утримання мoлoчнoгo стада стало не лише нерентабельним, але й збитковим.

Основним центром виробництва тваринницької продукції є Закарпаття   Виробниками тваринницької продукції в Україні є сільськогосподарські підприємства, фермери та особисті селянські господарства, які є основними користувачами землі. Зокрема, у користуванні господарств населення за станом на 1 січня 2011року знаходиться 87,0 % сільськогосподарських угідь, 93,7 - сіножатей , і 91,4% - пасовищ. Як наслідок, у господарствах населення за минулий рік вироблено 98,3% молока, 92,8% м’яса. Реформування господарств, розпаювання землі, створення фермерських-селянських

формувань спонукали до зміни у веденні тваринницької галузі, в зв’язку з цим 93,7 % поголів’я великої рогатої худоби зосереджено в господарствах населення, в т. ч. корів – 97,9, однак протягом 2010 року 20,5 % домогосподарств населення сільської місцевості не утримували жодного виду худоби, тому спостерігається тенденція скорочення чисельності поголів’я великої рогатої худоби у особистих господарствах населення у більшості областях .

Після тривалого спаду  в харчовій промисловості справи в останні роки почали покращуватись. Залучення іноземних інвестицій, роздержавлення, наявність конкурентного  середовища докорінно змінили картину  на вітчизняному харчовому ринку. Сьогодні виробниками пропонується широкий  асортимент високоякісної продукції.

Виробництво найважливіших  продуктів харчової промисловості

Інвестиційний клімат

Інвестиційний клімат — це сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.

Така структура джерел фінансування інвестицій в основний капітал, зокрема домінування в  ній внесків за рахунок власних  коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості.

У цілому статистичні дані та міжнародна інвестиційна позиція України свідчать, що Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.

Для суттєвого покращення місця України у зазначеному  рейтингу актуальним на сьогодні є  питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Ряд позитивних кроків у  цьому напрямі вже здійснено:

1. На сьогодні в Україні  створене правове поле для  інвестування та розвитку державно-приватного  партнерства. Законодавство України  визначає гарантії діяльності  для інвесторів, економічні та  організаційні засади реалізації  державно-приватного партнерства  в Україні. 

2. На території України  до іноземних інвесторів застосовується  національний режим інвестиційної  діяльності, тобто надано рівні  умови діяльності з вітчизняними  інвесторами. Іноземні інвестиції  в Україні не підлягають націоналізації.

3. У випадку припинення  інвестиційної діяльності іноземному  інвестору гарантується повернення  його інвестиції в натуральній  формі або у валюті інвестування  без сплати мита, а також доходів  від інвестицій у грошовій  або товарній формі. Держава  також гарантує безперешкодний  і негайний переказ за кордон  прибутків і інших коштів в  іноземній валюті, одержаних на  законних підставах унаслідок  здійснення іноземних інвестицій.

4. Для підвищення захисту  іноземних інвестицій Законом  України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована  Вашингтонська Конвенція 1965 року  про порядок вирішення інвестиційних  спорів між державами та іноземними  особами.

5. Підписано та ратифіковано  Верховною Радою України міжурядові  угоди про сприяння та взаємний  захист інвестицій з  більше  ніж 70 країнами світу.

6. Для сприяння іноземним  інвесторам у питаннях взаємодії  з органами виконавчої влади  та органами місцевого самоврядування  утворено Державне агентство  з інвестицій та управління  національними проектами України.

7. З метою сприяння  залученню й ефективному використанню  вітчизняних та іноземних інвестицій  для забезпечення розвитку економіки  України, прискорення її інтеграції  в європейську і світову економічні  системи, забезпечення права приватної власності і права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України.

Для забезпечення розвитку економіки Украіни, ми створили СП з  Польщею.

У міжнародній практиці спільне  підприємництво виступає як сукупність різноманітних форм виробничо-господарської  діяльності партнерів із декількох  країн, в основі якої лежить поєднання  зусиль, фінансових коштів, матеріальних ресурсів, довготермінової гарантії збуту товарів, систематичного оновлення  продукції, науково-технічної та торговельної кооперації, участі у прибутках, розподілі  технічних та інвестиційних ризиків. Спільне підприємство (СП) передбачає наявність власності у спільному володінні, яка управляється партнерами по СП. Кожен із партнерів робить свій внесок у створення підприємства, має право на отримання частки прибутку, адекватної внеску, а також на управління підприємством. Усі ризики, пов'язані з діяльністю СП, розподіляються партнерами, як правило, згідно з розміром внеску. Це означає, що партнери повинні постійно знаходити єдині, переважно компромісні рішення.

Визначення сфери діяльності майбутнього СП передбачає глибоке  вивчення можливостей підприємства, потреби в товарах та послугах на світових ринках, знання динаміки цін  на сировину і матеріали, що будуть використані в процесі виробництва.

2.2 Формування уставного  капіталу та обгрунтування доцільності  спільного підприємства

ТОВ "ПОЛПАК" - це спільне  польсько-українське підприємство, створене на основі заводу по виробництву полипропиленовой упаковки для підприємств хлібної  промисловості KEE, - SEAL POLSKA. Завод знаходиться  в місті Сохачев, Республіка Польща і веде свою історію з 2004 року. Виробництво  укомплектоване сучасним устаткуванням, що відповідає усім вимогам Європейського  Союзу для виготовлення якісної  і високотехнологічної харчової упаковки. На заводі працює команда  висококваліфікованих фахівців, і це в сукупності з вузькою спеціалізацією підприємства на виробництві полипропиленовой упаковки для хліба гарантує гідна  якість продукції, що випускається, і  задоволення найвищих потреб замовника.

Завод виготовляє пакети для  упаковки хліба і хлібобулочних  виробів з неорієнтованої полипропиленовой плівки типу PP CAST. Завод оснащений  усім необхідним устаткуванням для  повного технологічного циклу розробки і виготовлення пакетів для хліба. Технологічний, санітарний і екологічний  контроль за якістю продукції, що випускається, здійснюється на усіх етапах виробництва. Автоматичні лінії по склеюванню пакетів дозволяють строго витримувати  задані параметри виробу, а також  забезпечити його додатковими корисними  для хлебопроизводителя властивостями.

Розмір вироблюваних пакетів  може мінятися залежно від розмірів і ваги хлібної продукції : від  невеликих булочок до великого хліба  вагою більше 1 кг. Устаткування підприємства дозволяє виготовляти пакети з вентиляцією  і мікроперфорацією, з прямими, обрізаними або закругленими кутами. На пакети може наноситися індивідуальне кольорове  зображення з назвою і описом продукції, логотипом підприємства-виробника, виконане на сучасних 4-, 6 - або 8-кольорових поліграфічних машинах.

У ТОВ "ПОЛПАК" працює власний  дизайнерський відділ, що дозволяє розробити для замовника не лише малюнок на пакет c информацей про  окремий вид продукції, але і комплексно вирішити завдання по створенню індивідуального бренду, розробці фірмового стилю "з нуля", упаковці хлібної продукції з метою її маркетингового просування на ринку, або виконати ребрендинг вже існуючої торговельної марки.

ТОВ "ПОЛПАК" співробітничає з компаніями по виробництву устаткування для упаковки хліба і хлібобулочних  виробів в пакети. Таке устаткування дозволяє упаковувати хліб як в ручному, так і в автоматичному режимах, залежно від технологічних і  фінансових можливостей виробника  хлібобулочної продукції. Фахівці  ТОВ "ПОЛПАК", у разі потреби, проведуть  переговори і підберуть для замовника  найбільш оптимальний комплект пакувального устаткування.

ТОВ "ПОЛПАК" виготовляє пакети, виконані з високоякісної  неорієнтованої полипропиленовой плівки PPCAST. Вони характеризуються високою  прозорістю і глянцем, а також  оптимальною здатністю пропускати водяну пару, що дозволяє хлібу "дихати". Матеріал плівки є ідеальним для  нанесення кольорової флексопечати.

Розмір пакетів:

Дизайн пакетів:

Ми розробимо для Вас  індивідуальний фірмовий стиль упаковки продукції. Зображення з назвою і  описом продукції, логотипом Вашого підприємства наноситься на пакети способом кольорової флексопечати на 4-, 6 - або 8-кольорових машинах. Якщо у Вас вже є свої дизайн-макеты - ми застосуємо їх для  Вашого замовлення.

Хліб - усьому голова. Ці слова  знайомі з дитинства кожному. Усі ми знаємо, яким має бути хліб - смачним і поживним, запашним, з  хрусткою скориночкою і м'яким усередині. Але, окрім цього, він має бути корисним і безпечним для нашого організму. Хлебопроизводители строго стежать за санітарними нормами, якістю і рецептурою хліба. При цьому  дуже важливо, що б, потрапляючи на наш  стіл, цей такий улюблений нами продукт зберігав усі свої корисні  властивості. А для цього потрібна упаковка, що відповідає усім вимогам  сучасного споживача і виробника  хлібобулочних виробів.

Упаковка для хліба, виконана з поліпропілену, вигідно відрізняється  від інших по наступних параметрах:

- високі показники по  прозорості і глянцю, що дає  можливість покупцеві повною  мірою оцінити зовнішній вигляд, якість і переваги Вашого хліба;

- можливість довготривалого  зберігання хліба без порушення  цілісності упаковки;

- можливість упаковки  теплого хліба - хліб "дихає", не запарюється, внаслідок чого  різко знижується вірогідність  виникнення "картопляної" хвороби;

- можливість нанесення  індивідуального друкарського зображення, що дозволяє зробити свою продукцію  більш впізнанною.

Остання властивість є  найбільш важливою в сучасних конкурентних умовах. Адже саме яскрава і оригінальна  упаковка зможе притягнути увагу  покупця, донести до неї інформацію про продукт і захистити виробника від підробок.

Усі вищеперелічені переваги будуть доступні Вам повною мірою, якщо Ви звернетеся в компанію "ПОЛПАК".

Доходи та витрати ОО «ПОЛПАК»

До складу доходів платника податку відносяться:  

• доходи від операційної діяльності;
• інші доходи.

До доходів від операційної  діяльності належать:

• доход від реалізації товарів;
• доход від виконаних робіт;
• доход від наданих послуг.

До інших доходів належать:

• доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;
• доходи від операцій оренди(лізингу);
• доходи за операціями в іноземній валюті, у тому числі дохід від курсової різниці, торгівлі цінними паперами та деривативами, здійснення банківських операцій та інших операцій з надання фінансових послуг;

-    суми штрафів  та або неустойки чи пені, фактично  отримані за рішенням сторін  договору або відповідних державних  органів суду;

• суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначені на рівні не нижче звичайної ціни, крім випадків, коли операції з надання- отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
• суми коштів страхового резерву, використані не за призначенням;

-    доход від реалізації  необоротних активів, майнових  комплексів, оборотних активів тощо.

• та інші.