МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ЕКНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

ДВНЗ  «КИЇВСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ iм. ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

З дисциплiни «Фiнанси»

На тему «Способи надання страхових гарантiй. Страховi фонди. Принцип незалежностi виплат.  Системи страхових вiдносин.  Страхування та перестрахування» 
 
 
 
 
 
 

Виконала

студентка 3 курсу

групи ЕП-33

Халiтова З.Р. 
 
 
 

Сiмферополь 2011

Змiст 

1. Способи надання  страхових гарантiй…………………………………………… .3
2. Страховi фонди. ……………………………………………………………………4
3. Принцип незалежностi виплат………………………………………………….... 5
4. Системи страхових вiдносин……………………………………………………... 5
5. Страхування та перестрахування ………………………………………………...8

     Список використаної лiтератури……………………………………………………14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Способи надання страхових гарантiй. 

Страхова гарантiя - форма письмового поручительства страхової компанії за страхувальника (про його кредитоспроможність). Це означає що страховик у разі настання обумовлених умові неплатежу з боку страхувальника бере на себе обов'язки сплатити передбачену страховим договором суму за свій рахунок. В цьому випадку страховик має право регресного позову до страхувальника. Г. с. упевняється страховим полісом. 

Сучасний  темп життя диктує нові умови і  вимоги. Важко спрогнозувати, що може статися завтра. Медичне страхування так само важливе як страхування від нещасних випадків. Залишаючи свій автомобіль під будинком, ніхто не дасть гарантії що він буде цілий і неушкоджений весь день. Окрім цього, страхуючи свою квартиру або ремонт, ви узабезпечите себе від стихії, протиправних дій третіх осіб, пожежі. Переїхавши на нове місце проживання, ви можете не знати у якому стані знаходяться Ваші водопровідні труби і дах, відповідальність за які покладається на ЖЕК. У більшості випадків ЖЕКи збитки не відшкодовують, а судиться можна не один рік.

У світовій практиці прийнято, що якщо на кожного  жителя країни доводиться 4-5 страховок  те така країна вважається розвиненою. У Україні довіра до страхових  компаній підірвана. Стереотипи пострадянського  часу так само рівень надання послуг і якість обслуговування деяких страхових компаній відохочують страхуватися. Але не дивлячись на це з кожним роком тенденція страхувати майно, відповідальність, здоров'я і так далі зростає. Так само збільшується конкуренція серед страхових компаній і послуг, які вони пропонують, і підвищується їх якість. В умовах жорсткої конкуренції все більше компаній вибирають клиенто-ориентированный підхід що робить доступнішими і зрозумілішими будь-які види страхування.

Страховий фонд

Найбільш характерною рисою страхування є утворення СТРАХОВОГО  
ФОНДУ відокремленого майнового фонду за рахунок децентралізованихджерел - внесків страхувальників. Цей фонд знаходиться в розпорядженнісамостійної юридичної особи - страхової організації, якій виданаліцензія (дозвіл) на право займатися страховою діяльністю. З цьогофонду при настанні страхового випадку та проводяться виплати або самомустрахувальнику, або іншому зазначеному в законі або договорі особі.

Зрозуміло, наївно представляти діяльність з надання страхових послугяк альтруїстичних, як безкорисливе служіння загальному благу. Як і будь-якапідприємницька діяльність, вона ведеться перш за все зарадисистематичного отримання прибутку, причому страховий бізнес доситьдоході. Страхові компанії, зосереджуючи серйозні за розмірами капітали,пускають їх в обіг, вкладаючи їх у найбільш прибуткові сфери бізнесу.  
Внаслідок цього на страховому ринку йде запекла конкурентна боротьба.  
У той же час без страхування, що охоплює все більш широке колострахових ризиків, сучасне суспільство неможливо. Підприємництвонеминуче пов'язане з ризиком, без страхування якого стався б спадактивності фінансово-промислових кіл. А це, у свою чергу, призвело бдо згортання виробництва, скорочення робочих місць, зниження купівельноїспроможності населення і багатьом іншим вкрай небажаним соціально -економічних і політичних наслідків.

Не слід забувати і про те, що окремий  страховик може перекластичастину  свого ризику на інших страховиків  шляхом використання механізмівспівстрахування  і перестрахування. Тим самим побічно в несенні тяготконкретного страхового випадку беруть участь і всі інші учасникицивільного обороту, так чи інакше втягнуті в надання страхових послуг.

Отже, страхування - це такий вид необхідної суспільно  корисноїдіяльності, за якої громадяни та організації заздалегідь страхують себе віднесприятливих наслідків у сфері їх матеріальних та особистих нематеріальнихблаг шляхом внесення грошових внесків в особливий фонд спеціалізованоїорганізації (страховика), що надає страхові послуги, а ця організаціяпри настанні зазначених наслідків виплачує за рахунок коштів цьогофонду страхувальнику чи іншій особі обумовлену суму.  

Принцип незалежності виплат

Незалежність  від внесків. Навіть якщо обов'язковий  платіж по страхуванню буде прострочений, то договір про страхування не втрачає свою силу. Прострочений платіж зніматиметься в судовому порядку і з нарахуванням пені. Якщо на момент настання страхового випадку є заборгованість, то вона буде взыматься при виплаті страхової суми в повному об'ємі, включаючи усі витрати і штрафи. 

Системи страхових вiдносин

У страховій  справі застосовують кілька систем страхування  та франшизи. 
У майновому страхуванні найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю майна, що визначається як фактична на день підписання договору. За цією системою страхове забезпечення дорівнює величині збитків, тобто має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком. 
Страхування за системою пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою

 
Q = T * S / W 
де Q - страхове відшкодування; 
S - страхова сума за угодою (договором); 
W - вартісна оцінка об'єкта страхування; 
Т - фактична сума збитків.

 
Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Міра повноти відповідальності страховика в покритті збитків застрахованого тим вища, чим менша різниця між вартісною оцінкою об'єкта страхування та страховою сумою. 
Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми. 
Під "першим ризиком" у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. 
При страхуванні за цією системою всі збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються повністю, а збитки, що перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім. 
Страхування за системою "дробової частини" передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За показаною вартістю страхувальникові, як правило, відшкодуються збитки від ризику у вигляді дробу або відсотка. Відповідальність страховика за цією системою обмежується розмірами дробу. Отже, страхова сума буде меншою показаної вартості та ЇЇ дробової частини. Страхове відшкодування дорівнюватиме збиткам у межах страхової суми. 
Якщо показана вартість дорівнює дійсній вартості, то система страхування за дробовою частиною тотожна системі страхування за першим ризиком. 
Якщо показана вартість менша від дійсної вартості, страхове відшкодування розраховується за формулою

 
Q = T * S / W 
де Q - страхове відшкодування; 
S - показана вартість; 
W - вартісна оцінка об'єкта страхування; 
Т - фактична сума збитку.

 
Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування страховиком  збитків за застрахований за цією системою об'єкт дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не враховується. Ця система забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. 
З метою підвищення відповідальності страхувальника за дбайливе ставлення до об'єктів страхування в страховій справі практикують розподіл відповідальності між страховиком та страхувальником у покритті збитків. 
Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу. 
Франшиза - звільнення страховика від покриття збитків - передбачена підписаним страховим договором. Вона може бути встановлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об'єкта або розміру збитків. 
Розрізняють умовну (інтегральну) та безумовну (ексцедентну) франшизи. 
Умовна франшиза звільняє страховика від відповідальності за збитки, які не перевищують встановленої франшизи, і зобов'язує його покривати збитки повністю, якщо розмір їх перевищує франшизу. 
Наприклад, якщо страхова сума становить 100 тис. грн, умовна франшиза - 20% від страхової суми, тобто 20 тис. грн, а збитки страхувальника становлять 18 тис. грн., то страховик звільняється від будь-якої компенсації збитків страхувальнику. 
Якщо ж за інших рівних умов збитки становлять 60 тис. грн., то страховик відшкодовує усі 60 тис. грн., не звільняючись від 20 тис, які в договорі було застережено як умовну франшизу. 
Безумовна франшиза теж передбачає певне застереження (клаузу) в страховому договорі. Вона за будь-яких умов звільняє страховика від компенсації перших Х% страхової суми, незалежно від величини збитків. При безумовній франшизі страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою. Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 100 тис. грн., безумовна франшиза - 20 тис. грн, то при збитках до 20 тис. грн. страховик не відповідає перед страхувальником, а при збитках, що становлять, скажімо, 70 тис. грн, відшкодує тільки 50 тис. грн. (70 тис. грн. - 20 тис. грн.). 
Таким чином, франшиза називається безумовною тому, що-вона (безумовно, незалежно від умов) за будь-яких умов вилучається із зобов'язань страховика, і умовною, оскільки вилучається за умови, що збитки не перевищують встановленої величини франшизи. 

     Страхування та перестрахування  

Важко встановити, коли саме виникло перестрахування, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховувальні операції є "вторинними", похідними від страхових.

За одними джерелами, перше перестрахування було проведене в 1370 році: перестраховувалася частина рейсу від Коделес до Брюге (Бельгія). Інші датують перші договори перестрахування кінцем XVI століття, коли страховики-купці поділяли між собою ризики в певних частках.

Пізніше, зі зростанням обсягу перестраховувальних  операцій та ускладненням їх характеру, виникли спеціалізовані компанії. Першою професійною перестраховувальною  компанією була "Колонія Реіншуранс" (1846 рік, Німеччина). У 1863 році було створено Швейцарське перестраховувальне товариство "Свіс Ре", у 1880 році - Мюнхенське перестраховувальне товариство. У Росії товариств, які здійснювали виключно перестрахування, було два: "Товариство російського перестрахування" і "Допомога". Перше з них, створене у 1885 році, виконувало значні перестраховувальні операції. У 1910-1915 роках в Україні земські страхові компанії перестраховували ризики від вогню.

У наш  час індустріалізації та науково-технічної  революції ризики нестримно примножуються, дедалі підсилюється їх концентрація, а це, у свою чергу, збільшує як кількість, так і розміри збитків. Нові держави, котрі після розпаду колишнього СРСР здобули політичну та економічну незалежність, сприяють посиленню ролі перестрахування. Національний страховий ринок формується, спираючись на певну підтримку держави. Проте вітчизняні страхові компанії мають відносно невеликі можливості щодо прийняття ризиків. А потреба в покритті ризиків зростає швидше, ніж статутні фонди.

Кожна страхова компанія прагне створити стійкий  стабілізований страховий портфель. Але жорстка конкуренція на страховому ринку не дає можливості для вільного відбору сприятливих ризиків, тому у портфелі страховика можуть опинитися ризики з дуже високою відповідальністю. У такій ситуації настання лише одного великого збитку може призвести до значних фінансових втрат компанії. Страховій компанії загрожують також великі збитки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій території (наприклад, коли йдеться про страхування будівель у сільській місцевості). І саме перестрахування дає змогу передбачити всі зазначені випадковості. Отже, потреба в ньому виникає за таких обставин.

     * Можливий збиток, пов'язаний з  великим ризиком.

     * Можливий катастрофічний випадок,  тобто кумуляція збитків у  результаті однієї події.

     * Перевищується середня частота  збитків.

     Класичне  визначення перестрахування було дано в законодавстві Великої Британії на початку XIX століття: перестрахування  є новим страхуванням уже застрахованого ризику.

Визначення  німецьких страховиків також  лаконічне і точне: перестрахуванням визнається страхування ризиків, прийнятих страховиком.

У практиці вітчизняних страховиків використовується таке визначення: перестрахування - страхування  одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов'язково). Процес, пов'язаний з передаванням ризику, називають цедуванням ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом. Страховика (перестраховика), котрий ризик приймає, - цесіонарієм.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав  з пере-страховиком договір про  перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

При настанні страхового випадку перестраховик  несе відповідальність згідно з узятими  на себе зобов'язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестрахування  регулюються Договорами, що укладаються між ними.

Ризик, прийнятий перестраховиком від  перестрахувальника, може бути знову  переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають  ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а  сторону, що бере на себе такий ризик, - ретроцесіонарієм (рис. 17.1).

У результаті перестрахування (цесїї) та ретроцесії відбувається поділ ризиків, відповідальність розподіляється між багатьма страховиками як на внутрішньому, так і на зовнішньому  ринку.

Шляхом  ретроцесії частина ризиків може бути знову передана прямому страховикові (цедентові). Щоб уникнути такої кумуляції збитків, у договорі перестрахування можна зробити відповідне застереження.

Як у  страхових, так і в перестрахувальних  операціях іноді потрібні посередники. Необхідність використання послуг брокера зумовлена специфікою ризиків у перестрахуванні: рідкісність ризиків, їх висока вартість, потреба в розміщенні на спеціалізованих ринках. Брокер готує всю потрібну інформацію для пропозиції і розміщує її оптимальним способом. Після розміщення пропозиції брокер готує перестраховувальний договір. А після його підписання забезпечує необхідний документообіг. Брокер отримує комісію, що варіюється, як правило, від 10 до 15 % нетто-премії.   

Отже, головні  функції брокера такі:

     * представлення клієнта;

     * консультування;

     * ведення переговорів;

     * розподіл ризиків.

Оскільки  у природі страхування і перестрахування є багато спільного (розподіл ризику між зацікавленими сторонами договору страхування або перестрахування; схожість між страховиком, котрий передає ризик перестраховикові, і страхувальником, котрий передає ризик страховій компанії), то при проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при страхуванні, зокрема: принцип страхового інтересу; принцип відшкодування збитків; принцип найвищої сумлінності.

У разі купівлі в перестраховика захисту (гарантії від збитків) страховик передає йому частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди, або комісії з премії. Отже, комісія - це узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.

Існують такі види комісій:

Оригінальна комісія - відрахування з премії на користь цедента. Виплачується в  перестраховувальній цесії.

Перестраховувальна  комісія - відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується при ретроцесії.

Брокерська  комісія - відрахування з премії на користь брокера. Покриває витрати, пов'язані з розміщенням перестрахову-вального договору, і враховує прибуток по цьому  розміщенню.

Страховик (цедент) має також право на тантьему - відрахування з прибутку перестраховика, який він може отримати за результатами проходження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку із суми чистого прибутку, який отримує пе-рестраховувальна компанія. Це форма заохочення перестраховиком перестрахувальника щодо наданої участі в договорі перестрахування, сумлінності та обачного ведення справи.

Значне  місце у перестрахуванні посідають  перестраховувальні пули. Розрізняють  два типи пулів: пул страхування  і пул перестрахування. Пул страхування  проводить продаж полісів, за якими всі його учасники беруть на себе раніше узгоджену частку відповідальності. Пул перестрахування передбачає, що страховики випускають поліси самостійно, утримують узгоджену частку, а решту передають у пул на основі квоти або ексцеденту. Перестраховувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики між своїми членами. З огляду на світовий досвід доцільним вважається створювати пули у страхуванні ризиків з можливою катастрофічною відповідальністю (ядерні ризики, авіаційні, каско морських суден).

Особливого  значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку  страхування і перестрахування. Слід зауважити, що для збільшення місткості  національного ринку перестрахування  вживають різних заходів, один із них  - створення страхових і перестраховувальних пулів. Перші паростки таких страхових об'єднань уже з'явилися в Україні.

Необхідність  у перестрахуванні з кожнем днем зростатиме через охоплення страхуванням дедалі більшої кількості великих  специфічних ризиків, а також у зв'язку з приватизаційними процесами, що відбуваються в нашій країні. Адже об'єкти приватизації, які втратили підтримку з боку бюджету, органів управління, опиняються в ризикових ситуаціях.

Отже, роль перестрахування важко переоцінити.

За допомогою перестрахування страховик може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними обставинами) відхилень розрахункової збитковості від її фактичного рівня в поточному році. Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.

Перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової  діяльності. Це дуже важливо для  страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Страховик, починаючи роботу в нових для нього видах страхування, як правило, активно використовує перестрахування, що дає йому можливість набувати потрібного досвіду безпечним для себе шляхом.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної лiтератури 

1. Базилевич В.Д. Страхова справа: Пiдручник. - К.: Знання, 2005.-351с. 

2. Кашенко О, Л,. Борисова В „А, Соціально-економічні основи страхування: Навчальний посібник. - Суми: Університетська книга, 1999. - 252 с. 

3. Кузнецова А. Я. Теорія фінансів: Навчальний посібник. — Львів: ЛБІ НБУ,2001. - 158 с.

4. Овсак О.П., Коноваленко О.А. Визначення факторів фінансової стійкості страхової компанії. -№137

5. Огаренко О.В. Методологічні засади оцінки фінансового стану страховика.// Економіка: проблеми теорії і практики. -2001. -№111. 

6. Плиса В. И. Основні страхові поняття і терміни: Довідник. — Львів: Видавничий центр ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. — 64 с.