Історія виникнення та розвиток грошей
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
на тему: «Історія виникнення та розвиток грошей»
студентка 1 курсу
спеціальності економічна кібернетика
Глібова Дар’я Вікторівна
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Основні концепції виникнення грошей……………………………….4
Розділ 2. Історія розвитку готівкових грошей…………………………………...6
2.1 епоха товарних грошей………………………
2.2 епоха металевих грошей………………………………………………………6
2.3 епоха паперових грошей………………………………………………………9
Розділ 3. Історія розвитку безготівкових грошей……………………………….13
3.1 кредитні гроші ………………………………………………………………...13
3.2 депозитні гроші……………………………………………………………….
3.3 електронні гроші………………………………………………………………
Розділ 4 Зміна функцій і ролі грошей з часом…………………………………..19
Висновки…………………………………………………………
Список викорисатних джерел …………………………………………………...24
Вступ
Гроші – це найважливіший елемент ринкової економіки. Від їх успішного функціонування залежить реалізація величезної маси товарів і послуг в сучасному суспільстві, стабільність і ефективність економічної системи. У розвинутому товарному виробництві всі товари прирівнюються до грошей, які відображають вартість усіх інших товарів. Але перед тим, як вартість того чи іншого товару знайшла свій вираз у грошовій формі, вона пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Питання про походження і природу грошей давно привертало увагу економістів. Вперше таке наукове дослідження було зроблено А. Смітом . Пізніше велику увагу аналізу цього питання приділив К. Маркс.
Таким чином , економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку.
Розділ 1. Основні концепції виникнення грошей
Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична та еволюційна.
Раціоналістична концепція панувала до кінця XVIII ст. Ця теорія походження грошей вперше викладена в роботі Аристотеля « Нікомахова етика» . Він писав: «… все що бере участь в обміні має бути якимось чином порівняним… за загальною угодою з’являється монета : тому і назва її «номісна» ,тому що вона існує не природно, а через встановлення ». Така ідея знайшла втілення в античному і середньовічному суспільствах. Одна з догм римського права свідчить , що імператор декретує вартість грошей. Раціоналістична концепція має прихильників і серед деяких сучасних економістів. Так, П.Самуельсон визначає гроші як «штучну соціальну умовність», а Дж.К.Гелбрейт вважає, що закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами – «продукт угоди між людьми».
Таким чином, раціоналістична теорія свідчить про те, що гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.
Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми чи законодавчими актами держави є не дуже переконливими. Адже гроші у своїх найпростіших проявах виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаємної угоди, ні влада держави не могла відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші. Можна припустити, що держава лише на певній стадії розвитку законодавчо закріпила певний товар, який стихійно виконував роль загального еквівалента , як «декретні гроші».
І сьогодні, коли значно зросла регулятивна роль держави щодо грошей, не означає що вона є творцем сучасних грошей. Держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей – їх форму, номінал, масу, порядок емісії грошових знаків, курс обміну валют з метою кращого пристосуванню їх до ефективного виконання своєї суспільної ролі. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх родової сутності і не заперечують їх об’єктивного походження, зумовленого тривалим розвитком товарного виробництва й обміну.
Еволюційна концепція свідчить про те, що гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу. Ця концепція наголошує на об'єктивному характері виникнення грошей. Еволюційна концепція вперше була сформульована засновниками політичної економії А.Смітом, Д.Рікардо, а потім була розвинута К.Марксом. Саме вони аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм власності.
Розділ 2 Історія розвитку готівкових грошей
2.1 епоха товарних грошей
Походження грошей можна віднести до періоду кам'яного віку. Археологічні розкопки довели цей факт. В той час існував ще примітивний обмін, коли не існувало єдиного мірила всіх матеріальних і духовних благ. Міняли просто домовлений продукт на інший продукт. Процес обміну скрізь відбувався по-різному. Наприклад, деякі африканські племена заздалегідь домовлялися про обмін і вибирали місце угоди. Спочатку приходили продавці і залишали свої товари, потім приходили покупці, вибирали необхідний товар і залишали замість його заздалегідь обговорений еквівалент.
З плином часу люди стали виділяти деякі товари, які були більш бажані. На основі цих товарів вони судили про вартість інших товарів. Скрізь такі еквіваленти були різні. Наприклад, в Меланезії в ролі грошей виступали зв'язки собачих зубів, раковин. У сибірських народів дуже популярним замінником грошей служили хутра. Але в основному, в якості загального еквівалента виступала худоба. Все оцінювалося в биках, коровах, вівцях і т.д. Це було дуже зручно, так як більшість населення було сільським. Кожен міг протримати виміняну худобу деякий час, а потім пустити її в оборот. Але цей товар загального обміну був недовговічний. Необхідне було щось інше.
2.2 епоха металевих грошей
Багато часу пройшло доти, поки не було знайдено такий еквівалент, який би мав вартість, довго не псувався і був зручний у товарних відносинах. Таким товаром став метал. Метал якнайкраще підходив за еквівалента. Він довго не псувався, був зручний при перевезенні, не втрачав своїх властивостей при зберіганні, легко піддавався поділу на дрібніші одиниці, його можна було знову сполучати в злитки. Металеві злитки з'явилися вперше в Стародавньому Єгипті та Месопотамії. Вони мали вигляд кружечків, кілець, брусків. Метали були обрані ті, які були досить рідкісні і володіли зовнішньою привабливістю. Такими металами стали срібло і золото.
Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в IX—XI ст.—здебільшого срібні, частково— золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів — куниць, білок та інших тварин, використовуване до того як гроші. Вважається, що однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня — срібний злиток вагою в півфунта.
Слово «монета» вперше з’явилось як титул богині Юнони в 279 р. до н. е. В Римі при храмі ( Юнони – Монети ) карбувалися гроші. Монети в Індії з’явилися раніше на 600 років. Протягом багатьох століть функцію загального еквівалента відігравало срібло, яке поступилося місцем золоту. Довгий час у різних країнах використовували обидва метали—срібло і золото. При цьому між ними існувало суворо визначене кількісне співвідношення.
Поява першої металевої монети означало те, що людство зробило крок в новий етап розвитку. Цей етап передбачав швидкий розвиток товарно-грошових відносин і розвиток соціальний. Саме наявність чеканки монет в державі відображало її культурний та економічний рівень розвитку. Монета стала своєрідним індикатором розвитку суспільства. Можна було сказати: немає монетного обігу – немає держави. Наприклад, головний факт, який доводить, що в Скіфії з'явився державний лад – монети із зображенням царя Атея.
Зображення правителів на монетах було не випадковим. Це свого роду державне клеймо. Саме зображення правителя свідчило, що монета є законною і справжньою.
Протягом тривалого часу в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія монет, чия номінальна вартість менша за їхній металевий вміст, є ошуканством населення. Тому скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла служити масштабом цін за власним ваговим виміром. Та й назви багатьох грошових одиниць окремих країн встановлювалися відповідно до ваги їх металевого вмісту. Так, приміром, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (зіегііп^ — повноцінний, справжній, чистий, повної ваги). Мірою ваги та масштабом цін була, як зазначалось, і гривня.
Від 2-ї половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (вагової) вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, дістав назву сеньйорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.
Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета — пенні 1300 р. важила 22 грами, а 1364 — лише 12 грамів. У Франції з однакової кількості срібла 1309 р. карбувалося 2 ліври, а 1720 р.— 98 ліврів. Як наслідок— вага монети з тим же номіналом зменшилася майже в 50 разів. У Німеччині 1326 р. з 234 грамів срібла карбувалося 2 марки, 1378 р.— 4. а 1506 р.— 12 марок. Аналогічні приклади характерні і для інших країн. Ясна річ, що в кожному з таких випадків знаходимо обмеження функцій металевої грошової одиниці, її використання лише як своєрідного знаку вартості повноцінної монети. В даному разі не йдеться про факти прямих фальсифікацій, що часто траплялися в таких випадках.
Показовим у цьому відношенні є приклад Росії. Намагаючись вирішити проблеми державних фінансів за допомогою емісійного процесу, уряд царя Олексія Михайловича випустив в обіг 1656 р. срібну рублеву монету, що важила вдвічі менше попередньої. Після цього в обігу з'явився мідний рубель, який надзвичайно швидко витіснив навіть знецінену срібну монету. Відомі й наслідки цієї заміни — так званий мідний заколот, жорстоко придушений урядом. Що ж до нещасливої мідної монети, то її перегодом було повністю вилучено з обігу через викуп — копійка за рубель.
Для багатьох країн із функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу — одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. У цьому випадку державою встановлювалися фіксовані пропорції між їх номінальними визначеннями, які відповідно до змін в емісійних витратах коли-не-коли коригувалися.
Паралельний обіг золотих і срібних монет породжував труднощі. Цінніші монети вряди-годи зникали. Суть цього явища було вмотивовано на основі закону англійського банкіра Т.Грешема (1519—1579), широко відомого в теорії грошей. Зміст цього закону висловлено простою формулою:
«Погані гроші витісняють з'обігу хороші». Йдеться про те, що при біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча'за їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштують дорожче своєї офіційної ціни. Ілюстрацією дії цього закону може служити приклад із випуском за царя Олексія Михайловича мідних грошей та витіснення ними срібних монет.
Розглядаючи цей економічний закон, варто враховувати і те, що ним аргументується особливість подвійного обігу металевих грошей. Його механічне перенесення на визначення закономірностей паралельного обігу паперових грошей, як це інколи трапляється в окремих наукових працях з теорії грошових відносин, є некоректним.
2.3 епоха паперових грошей
Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Як знаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові гроші почали використовуватися у функції засобу обігу понад тисячу років тому. Вважається, що вперше паперові гроші з'явились у Китаї ще у VIII ст. н.е. У Європі це сталося значно пізніше. У Франції їх емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг мав місце в Англії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банкові ще 1762 р. Попервах їх випуск мав епізодичний характер, але з 1771 р. здійснювався на регулярних засадах. Емісія паперових грошей у Північній Америці розпочалася наприкінці XVII ст.
В Росії паперові асигнації з'явилися 1769 р., в період царювання Катерини II. Спочатку вони вільно розмінювались на срібні гроші, заступаючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ. Курс асигнацій становив 99—98 коп. сріблом за рубель асигнаціями. В 1786 р. емісія вказаної грошової одиниці досягла 45,3 млн.рублів.
З'ява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Йдеться про цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний із розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Ба більше — вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.
Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу не розмінюваних на золото чи срібло паперових грошей. Від початку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з дійсної практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті певної держави. Скажімо, в Англії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 р. було викликане наполеонівськими війнами та фінансуванням їх (значною мірою) надмірною емісією паперових грошей. Подібні факти мали місце і в інших країнах. В Росії обмін асигнацій на золото було припинено 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895—97рр. з проведенням грошової реформи, автором якої був царський прем'єр-міністр граф Вітте.
Повний відхід од конвертованості (обміну) паперових грошей в золото відбувся значно пізніше. Більшість країн Заходу припинила такий обмін під час великої депресії — економічної кризи 1929—33 рр. і в перші післякризові роки. Проте, як буде показано у 12-й темі, такий обмін залишився у сфері міжнародних валютних відносин. Як наслідок, зв'язок національних паперових грошових одиниць із золотом здійснювався опосередковано — через функціональні структури світових грошей. Одначе від середини 1970-х рр. практика конвертованості паперових грошей у золото зовсім припинилась і на рівні міжнародних валютних відносин. Відбулось цілковите витіснення дорогоцінного металу зі сфери грошових відносин. Золото повністю втратило грошові функції. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось на звичайний товар.
Власне, на цій базі здійснився остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість — ту, що безпосередньо втілювалась у монетарному товарі як носії грошових відносин. Суть грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.
Епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це водночас і епоха банківських грошей — грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні символи і знаки.
Розділ 3 Історія розвитку безготівкових грошей
3.1 кредитні гроші
Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі.
Кредитні гроші ¾ це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.
За природою кредитні гроші також є знаками вартості і по формі ¾ паперовими, але їх обіг підпорядкований дії специфічних законів. Перший із цих законів, який був відкритий ще Дж.Стюартом, передбачає: умовиемісії грошей зберігають у собі умови їх зворотнього притоку. Це обумовлено кредитним характером емісії грошей. Їх випуск здійснюється шляхом видачі кредиту економічним суб¢єктам на умовах їх повернення у визначений строк. Гроші повертаються в банк, коли одержувач банківського кредиту або платник за векселем, що знаходиться в портфелі банку, погашає заборгованість. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу) представляє собою результат взаємодії двох грошових потоків; один потік ¾ це випуск грошей через банки де проходить розподіл платіжних засобів між економічними суб¢єктами, що мають потребу в грошах; другий потік ¾ це повернення грошей в банки внаслідок погашення боргових зобов¢язань.
Збереження кредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної і фінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходів у державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означає прямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси в даному випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарної маси в обігу.
Другий закон обігу кредитних грошей ¾ “забезпеченість” емісії грошей. Умови цього закону передбачають таку систему кредитування, котра гарантувала би видачу позик у міру зростання потреб товарообороту в грошах і погашення кредиту ¾ при її зниженню. Строк користування кредитом (а значить, строк перебування грошей в обігу) визначається його забезпеченням. Практично ця вимога реалізується з допомогою принципу забезпеченості кредиту. З точки зору заставного права банку, забезпечення ¾ це матеріальна гарантія повернення кредиту.
Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші.
Вексель. Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії, а вексельне законодавство в європейських країнах було сформовано в XVII столітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.
Вексель ¾ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов¢язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель ¾ письмове боргове зобов¢язання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.
Вексель має ряд специфічних ознак, які відріняють його від інших боргових зобов¢язань: строго встановлена форма, абстрактність і безспірність, конкретність строку платежу.
Строго встановлена форма робить вексель універсальним, легко зрозумілим і доступним для використання широким колом суб¢єктів грошових відносин.
Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу, а вказується лише сума платежу.
Безспірність векселя означає, що суб¢єкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.
Конкретність строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником і боржником, робить вексель зручним для використання в економічних розрахунках на перспективу.
Завдяки цим
ознакам вексель набуває
Вексель, що виник в умовах обігу повноцінних грошей, не міг скільки-небудь відчутно замінити їх в обігу. Цьому заважала сама специфіка векселя як приватного боргового знака. Його виникнення, номінал, емітент тощо мали стохастичний і обмежений характер і не відповідали потребам обігу в загальновизнаних засобах обігу і платежу. З розвитком ринку дедалі гостріше відчувалася потреба в універсальному кредитному засобі обігу, у відповідь на яку винила банкнота. Банки на основі кредитних операцій стали випускати замість векселів свої зобов¢язання ¾ банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали основною формою кредитних грошей.
Банкнота ¾ в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Сучані банкноти зберігають кредитну основу і попадають під закономірності обігу паперових грошей. Можна виділити два основних канали емісії сучасних банкнот:
- банківськек кредитування господарських суб¢єктів, котрі забезпечують зв¢язок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;
- банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються взамін державних боргови зобов¢язань.
Отже, сучасні банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнотів в каси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують умови і принципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшого втягуються для покриття державних витрат непродуктивного характеру. Тому послаблюється зв¢язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу, що призводить до знецінення банкнот, що наочно проявилось за останні роки в Україні. Таким чином сучасні банкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їхній надлишок у каналах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.
Чек ¾ документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред¢явнику (чекодержателеві).
Чек виник, як і банкнота із депозиту , коли власник депозиту дає письмовий наказ про виплату бенефіціору певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек іменується трасантом, а банк ¾ трасат. Чек виписується на пред¢явника або згідно наказу на поіменованого бенефіціара.
Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку,виступає засобом обігу і платежу. І як форма безготівкових розрахунків.
Незважаючи на спільність походження, чек має багато істотних відмінностей від банкноти як за формою, так і за роллю в обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець, дійсно, має вклад у банку і що банк обов¢язково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.
Чек може бути використаний кількома способами:
- сам чекодавець може одержати по ньому в банку гроші готівкою;
- чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування його суми на її рахунок;
- чекодержатель передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй, а ця особа пред¢являє чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування грошей на її рахунок, або ж передає чек четвертій особі з тих же причин, із яких вона сама його одержала.
Коли чек безпосередньо здійснює обіг, виконуючи функції грошей, він не має ніяких переваг перед банкнотою і навіть багато в чому поступається їй. Тому чек не набув широкого застосування, але як технічний засіб обслуговування обігу депозитних грошей (безготівкових розрахунків) має певні переваги перед іншими технічними засобами і в зв¢язку з цим широко використовується в банківській практиці. В країнах з ринковою економікою розрахунки чеками ¾ найпоширеніша форма безготівкових розрахунків.
Зведення ролі чека переважно до технічної функції обслуговування поточних рахунків визначило обмеженість перспектив його використання. Чекові операції пов¢язані з такими незручностями, як їх виписка, акцептування в банку, доставка в банк для сплати тощо. Тому з кінця 50-х років у країнах з високо розвинутим грошовим господарством розпочалися пошуки досконаліших інструментів обслуговування депозитних грошей на банківських рахунках. Альтернативою чекової книжки стала кредитна картка.
Кредитна картка ¾ як засіб платежу, що заміняє гроші готівкою і чеки, а також дає власнику можливість отримати в банку короткострокову позику. Вони застосовуються у роздрібному товарному обороті та сфері послуг.
3.2депозитні гроші
Депозитні гроші ¾ це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках ¾ “абстрактні гроші”. На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог суб¢єктів господарської діяльності.
Така форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб¢єкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою, або переказати в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження.
Потреба в такій формі грошей об¢єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило керованість грошового обороту тощо. Всіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.
Разом з вказаними перевагами депозитних грошей з¢явилися й певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручності при здійсненні платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і пред¢являти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинило появу нової форми грошей ¾ електронної.
3.3електронні гроші
Електронні гроші ¾ абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом ¾ це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню в сфері безготівкових розрахунків найновіших комп¢ютерів і сучасних систем зв¢язку.
За формою електронні гроші необхідно розглядати як різновид депозитних грошей Основними компонентами системи функціонування електронних грошей є електронні перекази, кредитні картки, дебетові картки, банківські автомати-касири тощо. Всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, що знаходяться на банківських рахунках; власно забезпечують обіг, але не заміняють їх наперекір таким виразам як “платівкові гроші” або “електронні гроші”. Дійсно з допомогою електронних грошей здійснюється платіж, але такі гроші завжди функціонують у вигляді певних записів на рахунках у банках, тобто вважаються депозитними грошима.
- Історія виникнення та розвиток Києво-Могилянської Академії
- Історія виникнення та сьогодення
- Історія виникнення Української мови
- Історія виникнення фінансів
- Історія виникнення ярмаркування
- Історія виноробства
- Історія відкриття та дослідження клітин
- Історія виникнення, сутність і функції грошей
- Історія виникнення та розвитку боротьби самбо
- Історія виникнення та розвитку бухгалтерського обліку
- Історія виникнення та розвитку кібернетики як науки. Фундаментальні поняття кібернетики
- Історія виникнення та розвитку комп’ютерної мережі Інтернет
- Історія виникнення та розвитку перестрахування
- Історія виникнення та розвиток аудиту
