Створення і функціонування ВЕЗ в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

Реферат

з предмету «Міжнародна інвестиційна діяльність»

на тему

 «Створення і функціонування ВЕЗ в Україні»

 

Виконала:

студентка 4 курсу

сп.6503 , 1 групи , МЕіМ

Литвиненко О.

Перевірила:

Професор 

Руденко-Сударєва Л.В.

 

 

Київ – 2012

План 

Вступ

1. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

1. Створення ВЕЗ в Україні та їх види.
2. ВЕЗ Донецької області
3. ВЕЗ «Сиваш»

 

2. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
1. Проблемний стан ВЕЗ в Україні
2. Пропозиції по розробці нової інвестиційної схеми вільних економічних зон в Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Надання спеціального режиму господарювання окремим територіям та видам економічної діяльності достатньо широко використовується при проведенні економічної політики в країнах з різними рівнями  розвитку ринкових відносин. Як показує  світовий досвід, стимулювати надходження  іноземних інвестицій у короткі  строки можливо шляхом створення  особливих утворень з преференційним режимом інвестування, так званих вільних економічних зон (ВЕЗ). Результати функціонування ВЕЗ, яких було створено у XX сторіччі понад 1 тисячу, досить неоднозначні та суперечливі, особливо в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою.

Аналіз результатів функціонування ВЕЗ демонструє, що визначними для  ВЕЗ є вибір місця її розташування та набір наданих у зоні преференцій. Велику роль відіграє також інвестиційна і соціально-економічна політика держави  щодо ВЕЗ у перші роки функціонування зони. Щоб уникнути помилок у даних  питаннях (бо ціна таких помилок  може бути надзвичайно великою), розробка державної політики повинна спиратися  на комплексні теоретико-економічні дослідження  методології створення та функціонування ВЕЗ. Незважаючи на численні публікації з даного питання, створення такої  методології далеке від завершення. Особливо актуальною ця проблема є  для країн з перехідною економікою.

Відповідно до прийнятого 13 жовтня 1992 p. Закону України "Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" Україна приєдналася до процесу формування ВЕЗ. Найбільш масштабним експериментом, який до цього часу реалізовувався в Україні у сфері регіонального економічного розвитку, безсумнівно є запровадження спеціальних правових режимів у рамках 11 спеціальних економічних зон (СЕЗ) і на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) у 9 регіонах країни. Незважаючи на тривалість цього експерименту (більшість СЕЗ і ТПР було створено у 1998-1999 рр.) та його поширеність на різні за структурою економіки та станом розвитку регіони (спецрежими охопили понад 10% території України), оцінки результатів застосування такого інструменту є більш ніж суперечливими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

1. Створення ВЕЗ в Україні та їх види

На території України  можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні  склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристське - рекреаційні, страхові, банківські тощо.

Статус і територія  спеціальної (вільної) економічної  зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною  Радою України шляхом прийняття  окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

Загальновідомо, що на початку  ринкових і структурних перетворень  у народному господарстві України  ініціатива щодо створення нових  територіальних формувань у вигляді СЕЗ належала Закарпатській, Одеській, Чернівецькій, Харківській, Дніпропетровській областям та Автономній Республіці Крим. Але на першому етапі створення таких зон відкладалося через відсутність відповідної законодавчої бази, затвердженої концепції державної регіональної політики та програми розбудови в Україні спеціальних (вільних) економічних зон. Отже, на жаль, ініціатива регіонів не діставала дійової підтримки Уряду.

Етапними у справі формування СЕЗ у нашій державі стали 1992 p., коли було прийнято Закон України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», і 1994 p. — рік затвердження Кабінетом Міністрів України Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Законом визначено поняття  «спеціальної (вільної) економічної  зони» як частини території України, на якій встановлюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, та порядок застосування відповідного чинного законодавства України. Узагальнене поняття «СЕЗ» доповнено переліком зон різних типів: митних, комплексних виробничих, туристично-рекреаційних, страхових, банківських. Було законодавче вирішено організаційні питання, і в тому числі — щодо кількості та характеру засновницьких документів, системи управління, державних гарантій інвесторам та інших норм, які застосовуються при створенні та функціонуванні СЕЗ. Закон ставить за мету залучення іноземних інвестицій, активізацію спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності, впровадження нових технологій і ринкових методів господарювання, поліпшення використання всіх видів ресурсів.

Перелік спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ)  в Україні  [17]

Спеціальні (вільні) економічні зони

"Азов" (м. Маріуполь)

"Донецьк"

"Закарпаття"

"Інтерпорт Ковель" (Волинська область)

"Курортополіс Трускавець" (Львівська область)

"Миколаїв" (Миколаївська  область)

"Порто-франко" (м. Одеса)

"Порт Крим" (Автономна  Республіка Крим)

"Рені" (Одеська область)

"Сиваш" (Автономна Республіка  Крим)

"Славутич" (Київська  область)

"Яворів" Львівська  область

Географічне положення України  надзвичайно сприятливе щодо розвитку міжнародних економічних відносин і спільного підприємництва.

 

 

 

1.2. ВЕЗ Донецької області

Зараз в  Донецькій обл. існують 2 спеціальні економічні зони “Донецьк”  і “Азов”. Строк їх дії – 60 років  у межах таких територій:

• спеціальна економічна зона “Донецьк” знаходиться на півдні міста Донецька і займає площу 466 гектарів;
• спеціальна економічна зона “Азов” знаходиться на півдні міста Маріуполя Донецької області і займає площу 314,8 гектара.

Спеціальні економічні зони “Донецьк”  і “Азов” не включаються до територій  пріоритетного розвитку. В спеціальних  економічних зонах “Донецьк”  буде створене сучасне наукомістке  підприємство з виробництва товарів  на експорт і постачання на внутрішній ринок. СЕЗ “Азов” створена у найсприятливіших умовах для розміщення зовнішньоторговельної  зони, в якій будуть здійснюватися  операції з обслуговування транспортних вантажів, торгівля, виробництво товарів  на експорт.

Спеціальний ринок інвестицій інвестиційної  дія-ті запроваджується на територіях пріоритетного розвитку на строк 30 років і діє у пріоритетних видав економічної дія-ті, перелік  яких визначається Кабінетом Міністрів  України.

До територій пріоритетного  розвитку належать у своїх адміністративно-територіальних межах міста Вугледар, Горлівка, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Маріуполь, Новогродівка, Селидове, Сніжне, Торез, Шахтарськ, а також Волноваський та Мар'янський райони, на частку яких припадає 40% території області і 36%: сільськогосподарських угідь. У  них виробляється 85% промислової  продукції, забезпечується 93% зовнішньоторговельного обороту, мешкає 84% населення.

Що собою представляють вказані  міста і райони видно з наступної  характеристики господарської діяльності.

На території району діять 105 шахтобудівних  організацій. Виробнича потужність вугледобуваючих підприємств складає 59 млн. т. Балансові запаси вугілля 14,4 млрд., в тому числі коксівного – 7,5 млрд. т. Потужність 7 ТЕС складає понад 10 МВТ.

Чорнометалургійний  виробничий комплекс включає 3 крупних металургійних комбінати, 4 металургійних, трубний та трубопрокатний заводи. В Донецькій області цю галузь представляють також 4 коксохімічних заводи, 3 гірничо-збагачувальних підприємства.

Територія розташування, площа: м. Донецьк, Донецька область, площа - 466 га

Початок роботи: 21.07.1998 р.

Правова база: Закони України  від 24.12.98 № 356 "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної  діяльності в Донецькій області" та від 15.07.99 № 973 "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку з запровадженням спеціального режиму інвестиційної  діяльності на територіях пріоритетного  розвитку в Донецькій області".[5,7]

Пріоритетні види економічної  діяльності: машинобудування, приладобудування, електротехнічна промисловість; інноваційні  проекти по створенню нових матеріалів та виробничих систем.

Особливі умови, за яких інвестори  отримують пільги: дозвіл Ради на провадження  підприємницької діяльності на території  зони.

Очікувані результати діяльності:

передбачається залучити - 500 млн. дол. США;

збереження старих та створення  нових робочих місць - 10 тис.;

Спеціальний митний режим  зовнішньоторговельної зони «Донецьк»  передбачає звільнення від сплати ввізного мита і ПДВ товарів та інших  предметів, ввезених на територію СЕЗ  з-за меж митної території України для використання у межах цієї зони; в разі вивезення з території зони на митну територію України — стягнення ПДВ і акцизного збору з товарів походженням з території зони, призначених для внутрішнього споживання в Україні, а в разі вивезення за межі митної території України — повне звільнення від сплати названих платежів та вивізного мита. Експортно-імпортні операції суб'єктів СЕЗ не підлягають ліцензуванню і квотуванню, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України та рішеннями Кабінету Міністрів України.

Для запобігання несанкціонованому  і неконтрольованому проникненню на територію СЕЗ або за її межі фізичних осіб і транспортних засобів вона огороджується за периметром і облаштовується органом господарського розвитку СЕЗ відповідно до вимог Державної митної служби України.

Спеціальний пільговий режим  оподаткування донецьких СЕЗ  передбачає:

— прибуток платників податків, які перебувають на території СЕЗ, незалежно від форми власності, оподатковується за ставкою 20 % до обсягу оподаткування;

• від оподаткування звільняється репатріація нерезидентами доходів походженням з території зони (включаючи дивіденди, доходи від продажу нерухомого майна, прибуток від операцій з цінними паперами та іншими корпоративними правами, внески та премії на страхування або перестрахування ризиків);
• суб'єкти підприємницької діяльності СЕЗ звільняються від сплати внесків до Державного інноваційного фонду України.
• не справляються збори до Державного інноваційного фонду та до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• звільняється від оподаткування сума інвестицій, одержана згідно з інвестиційним проектом;
• надходження в іноземній валюті звільняються від обов'язкового продажу;
• не справляється плата за землю на період освоєння земельної ділянки.

Органами державного регулювання  СЕЗ і спеціальних режимів  інвестиційної діяльності на території Донецької області визначено Раду з питань спеціальних економічних зон та спеціальних режимів інвестиційної діяльності, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, орган господарського розвитку СЕЗ, центральні органи виконавчої влади України (питання державного регулювання СЕЗ).

Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність ВЕЗ  в Донецькій області є Закон  України “Про спеціальні вільні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної  діяльності в Донецькій області” від 24 грудня 1994 року. [8]

Законом визначено, що метою створення в Донецької області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності є:

• залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств ( виконання плану залучення інвестицій у СЕЗ і ТПР Донецької області  див.;
• впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв;
• розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг;
• створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури; тощо.

 

 

 

 

Рис. 2. Рівень виконання плану залучення  інвестицій та структура інвестицій у СЕЗ і ТПР Донецької області за походженням (по містах, куди надходили

іноземні інвестиції), %

Джерело: http://www.ir.org.ua/irnews.ngo?id=58

 

Управління СЕЗ «Донецьк» та «Азов» і територіями пріоритетного  розвитку здійснюють:

• Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецької області;

• органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації;

• органи господарського розвитку спеціальних економічних зон.

В найближчі 10 років буде створено понад 200 тис. робочих місць, що забезпечить приплив в область робочої сили з підприємств базових галузей, що реструктуруються.

 

 

1.3. ВЕЗ «Сиваш»

За указами Президента України «Про Північнокримську експериментальну економічну зону «Сиваш» (червень 1995 p.) і «Про заходи щодо проведення експерименту у Північнокримській експериментальній економічній зоні «Сиваш» (листопад 1995 p.), які згодом були підтверджені відповідною постановою Верховної Ради України (лютий 1996 p.), створено першу в Україні спеціальну (вільну) економічну зону.

 СЕЗ ”Сиваш” має  спеціалізацію на виробництві  експортноспроможної продукції  хімічної промисловості у містах  Армянську та Червоноперекопську, також на вирощуванні рису  на зрошуваних землях радгоспів  Червоноперекопського району.

Строк діяльності новоутвореної  зони — 5 років. Згідно з уточненням, зробленим в Указі Президента України (листопад 1997 p.), датою початку експерименту в Північнокримській зоні «Сиваш» є 18 вересня 1996 p.—дата державної реєстрації адміністрації ПЕЕЗ, а не 30 червня 1995 p., коли було прийнято рішення про заснування економічної зони.

Слід відзначити, що СЕЗ  “Сиваш” відноситься до підприємницької  ВЕЗ і спрямована на пожвавлення  малого та середнього бізнесу у депресивному районі за рахунок створення сприятливих  умов для вільної торговельно-економічної  діяльності підприємцям та надання  пільг для створення нових  виробництв.

Так у місті Армянську - своєрідному “місті-супутнику” двох найбільших хімічних підприємств - Кримського ВО “Титан” та Сивашського аніліно-фарбового  заводу за їх рахунок формується 90% місцевого бюджету. Найбільш потужними  підприємствами Червоноперекопська є  Кримський содовий та Перекопський бромний заводи, а також завод  по переробці вторинної полімерної сировини “Полівтор”, за рахунок яких формується 70% місцевого бюджету. Саме за рахунок пільгового оподаткування  цих суб’єктів СЕЗ і формується початковий капітал для розвитку інфраструктури зони. Завдяки створенню цїєї СЕЗ вдалось зберегти близько 2,5 тис. робочих місць і створити 400 нових. Для Криму це важливо.За два роки зареєстровано 11 суб”єктів СЕЗ. Всього ж кількість підприємств, що мають наміри працювати в СЕЗ “Сиваш” - 22. За структурою зайнятості лідирують підприємства хімічної промисловості, сільського господарства, будівництва та транспорту.

Червоноперекопський регіон виконує важливу роль опорного центру, оскільки:

• розташувавшись на території, в надрах якої є важливі сировинні ресурси Сивашу та солоних озер, він має перспективу промислового розвитку, в тому числі експортноспроможних виробництв;
• у зв’язку з особливо сприятливими транспортними умовами він забезпечує транзитні зв’язки між крупними територіально-господарчими комплексами та містами колишнього СРСР в рамках кооперації їх підприємств, що сприяє розвитку промисловості і немісцевого значення;
• виходячи з розвинутої ринкової інфраструктури, що включає в себе також Червоноперекопську митницю, яка входить до єдиної системи держмитконтролю України, він має тісні зв’язки з оточуючою територією у виробничій, організаційно-господарській і торговельно-розподільчій сферах.

Порівнюючи цілі заснування ПЕЕЗ «Сиваш» з тими, які звичайно ставляться при створенні спеціальної (вільної) економічної зони, можна  побачити певні розбіжності. Як правило, СЕЗ має на меті активізацію зовнішньоекономічного  співробітництва, тоді як у даному конкретному  випадку ПЕЕЗ стає механізмом формування точок економічного зростання на базовому адміністративному рівні, який зорієнтовано, в першу чергу, на національні інвестиції.

Управління економічною  зоною «Сиваш» покладено на її адміністрацію, місцеві Ради народних депутатів у межах їх повноважень, спостережну раду з контролю за проведенням експерименту і Кабінет Міністрів України. Адміністрація ПЕЕЗ е державною компанією та юридичною особою, майно якої складається з майна, переданого засновником (державна власність), коштів від плати за реєстрацію суб'єктів зони, доходів, одержаних від її власної господарської діяльності, та інших залучених коштів. Контроль за ходом експерименту покладено на спостережну раду, яка повинна щокварталу розглядати результати діяльності ПЕЕЗ «Сиваш».

Основу механізму СЕЗ  становить економічний режим  діяльності її суб'єктів. За визначенням, він складається з пільгових  митного, податкового, валютно-фінансового і організаційно-правового режимів, їх норми встановлено Законом України «Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони «Сиваш» (лютий 1996 p.).

Пільги митного режиму ПЕЕЗ полягають у звільненні сировини, матеріалів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), які ввозяться на митну територію України для потреб власного виробництва суб'єктів цієї зони, від обкладання ввізним митом і ПДВ.

Єдиною відмінністю податкового  режиму ПЕЕЗ «Сиваш» від загальноукраїнського є можливість зменшення суб'єктам, які реалізують інвестиційні проекти на її території, суми податку на реінвестований прибуток на 50 %.

Додатковим, але досить важливим стимулом до інвестування ПЕЕЗ є спеціальні умови оренди землі на її території. Зокрема, адміністрацією ПЕЕЗ «Сиваш»  передбачено:

— для новоутворених суб'єктів  зони, що використовують високі технології (хімічна промисловість, енергетика, агропромислове виробництво), можуть знижуватися тарифи за оренду комунальної власності та платежі за комунальні послуги;

— малоприбуткові, низькорентабельні  та трудомісткі підприємства можуть повністю звільнюватися від орендних платежів;

— орендна плата може зменшуватися на період здійснення будівництва, а в разі оренди неосвоєних ділянок таке зменшення становитиме 5 -10 %;

— у разі будівництва елементів транспортної та виробничої інфраструктур, засобів комунікації, закладів соціально-культурного призначення та освіти може надаватися знижка орендної плати в розмірі до 10 — 15 %.

Крім того, при укладанні інвестиційного контракту передбачається використовувати такі максимальні строки оренди: для житлового будівництва і підприємств АПК — до 30 років, для промислового сектора — до 50, для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення — до 40 років. Названі пільги застосовуються тільки до суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані на території ПЕЕЗ «Сиваш» згідно з чинним законодавством України і здійснюють у ній інвестиційні проекти, затверджені Кабінетом Міністрів України. Реєстрацію суб'єктів цієї зони проводить її адміністрація.

Нормативно-правова база ПЕЕЗ «Сиваш», сформована протягом 1995—1998 pp., не містить чітких формулювань поняття «експериментальна економічна зона», якісно та кількісно визначених цілей її заснування, а також її функціонального типу і галузевої спеціалізації з чітким переліком пріоритетів. Як наслідок, поняття «суб'єкт зони» стає дуже неконкретним, що посилюється відсутністю узгодженої системи критеріїв відбору інвестиційних проектів (бізнес-планів).

Указом Президента України (червень 1995 p.), постановою Кабінету Міністрів України (квітень 1996 p.) та іншими документами передбачалося, що створення ПЕЕЗ «Сиваш» супроводжуватиметься відповідним державним фінансуванням, оскільки до Державного бюджету України, починаючи з 1996 p., мали включатися (і частково включалися) необхідні суми цільових видатків.

На третьому році існування  ПЕЕЗ «Сиваш» (тобто в 1998 p.) виконавчою владою України було прийнято рішення про заснування ще кількох СЕЗ, і в тому числі — комплексних виробничих, туристично-рекреаційних і підприємницьких.

18 вересня 2001 року завершився  експеримент у рамках Північнокримської  експериментальної економічної  зони "Сиваш", який тривав п‘ять  років. Однак, що до цього  часу не оприлюднено офіційної  оцінки його результатів. По  закінченні експерименту формат  зони „Сиваш” змінено на територію  пріоритетного розвитку.

Сьогодні СЕЗ розглядаються  Україною як один з інструментів досягнення відкритості національної економіки  світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва. До цілей, які держава ставить при створенні  СЕЗ, належать розв'язання проблем зайнятості та формування нових робочих місць; активізація зовнішньої торгівлі; стимулювання припливу іноземних інвестицій; активізація  обміну знаннями і технологіями, тобто досягнення нової інноваційної якості економіки; розширення експортної бази або розвиток імпортозаміщення; збільшення обсягів зовнішніх надходжень і поліпшення платіжного балансу; ефективне використання місцевих ресурсів, тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

2.1. Проблемний стан ВЕЗ в Україні

Тема скасування спеціальних  режимів для інвестиційної діяльності — спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР) в Україні — була започаткована чи не в перший день роботи першого пост-революційного Уряду. Необхідність кардинальної зміни державної політики у сфері СЕЗ і ТПР була очевидною. Зрештою 28 березня 2005р. Верховна Рада підтримала Урядовий пакет змін і доповнень до Закону "Про державний бюджет на 2005 рік", який, зокрема, скасовував фіскальні пільги для усіх СЕЗ і ТПР та вилучав положення про гарантії незмінності умов гри для інвесторів.

Слід зауважити, що протягом останніх 5 років  до теми ліквідації СЕЗ і ТПР в Україні урядовці публічно зверталися саме тоді, коли виникали проблеми у бюджетній сфері. У 2005 році Уряд повторив цю традиційну помилку, оперуючи виключно бюджетними аргументами: мовляв, СЕЗ і ТПР використовуються виключно для ухиляння від сплати податків.

Знову ж таки традиційно поза увагою Уряду залишився вплив, який СЕЗ і ТПР мали на економічний  розвиток окремих територій. Адже саме завдяки пільговим умовам в Україні вдалося врятувати деякі моно-функціональні міста й створити робочі місця на проблемних територіях. Йдеться, зокрема, про проекти у рамках СЕЗ "Сиваш", "Яворів", "Закарпаття".

Полярність думок щодо доцільності існування СЕЗ і ТПР в Україні пояснюється і тим, що більшість дискусій досі проходили радше на емоційному рівні, аніж на грунтовному аналізі стану справ. Показовим є те, що Уряд спочатку (у березні 2005р.) прийняв рішення щодо скасування податкових пільг у рамках спецрежимів, а лише 4 місяці опісля (13 липня) завершив аналіз діяльності суб'єктів СЕЗ і ТПР. При цьому цей аналіз обмежився лише порівнянням планових показників, зазначених в інвестиційних договорах, з фактичним їх виконанням.

Бути чи не бути СЕЗам  в Україні? Позиція «проти» базується  на таких аргументах:

1. СЕЗ і ТПР займають 10% території України. Проте обсяг  виробництва продукції підприємств,  розташованих у СЕЗ, 2002 року становив  лише 4% від загального обсягу  продукції, виробленої на підприємствах  України. На територіях, де діють  спеціальні режими інвестиційної  діяльності, — 7,7%.

2. «Спеціальні економічні  режими можуть руйнувати конкурентний  порядок у державі, спотворюючи  цим самим роботу цінового  механізму», — вважають в Інституті  реформ. Цю думку підтверджують  недавні події в м’ясопереробній  промисловості. Нагадаємо, що  уряд рекомендував м’ясокомбінатам,  які працюють поза «зонами», ініціювати  антидемпінгове розслідування стосовно  їхніх конкурентів, які працюють  через СЕЗ і ТПР. Останні  отримують імпортну сировину, яка  на 20% дешевша, ніж українська. Прикладом  внутрішнього демпінгу, який породили  «зони», також може слугувати  вироблення металевого профілю  для покриття дахів. Підприємства, що виробляють таку продукцію,  зазнають глибокої кризи, бо  не можуть витримати конкуренції  з розташованими в СЕЗ «Славутич».

3. За даними Мінекономіки, сума наданих «зонам» пільг  за підсумками 2002 року вперше  перевищила надходження від них  у бюджет: за 6 місяців 2002 року -156,4 млн грн. Водночас хронічно  збільшується частка імпортного  мита в загальній сумі недоотриманих  коштів. «Спеціальний інвестиційний  режим перетворюється на своєрідний  коридор безмитного ввезення  імпортних товарів. Особливо гостро  це питання стоїть щодо продовольчих  товарів (м’ясо, молочна продукція,  цукор)», — роблять висновок  фахівці Інституту реформ. Пинзеник  взагалі вважає, що всі СЕЗ  і ТПР створювали виключно  для того, щоб без мита імпортувати  на територію України різноманітні  товари.

4. Використання СЕЗ у  світовій практиці можна порівняти  з голковою терапією, коли за  рахунок невеличкої території  пожвавлюється економіка певного  регіону. В Україні суттєвого пожвавлення інвестиційного клімату не спостерігається і в більшості СЕЗ, і загалом в країні.

5. Ніде у світовій практиці, крім Росії, СЕЗ для розвитку  депресивних територій не створювалися, оскільки інвестори не згорають  від бажання вкладати кошти  в інфраструктуру, а воліють приходити  на все готове. Світова практика  свідчить, що для створення привабливої  «зони» держава має вкласти  від $20 млн до 70 млн на квадратний  кілометр СЕЗ.