Створення нового банку: від установочних зборів до отримання ліцензії

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА БЮДЖЕТУ ТА КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ  СПРАВИ

Заочний факультет 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Центральний  банк і грошово-кредитна політика»

на тему:

«Створення нового банку: від установочних зборів  до отримання ліцензії» 
 
 
 

Виконала: студентка

групи ФК-08-6з

Берняк  К.О.

^{№ залікової книжки 08/0999} 

Перевірив:

___________________

___________________

Оцінка__________

Підпис викладача_____________ 
 

Дніпропетровськ - 2011 
1. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НОВОГО БАНКУ 

     Правовою  базою для створення і функціонування комерційних банків різних типів  і форм власності є Закони України  «Про банки і банківську діяльність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і  фондову біржу», а також нормативні акти НБУ.

     Засновниками  комерційних банків можуть бути як українські, так і іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох). Не можуть виступати засновниками комерційних  банків місцеві Ради народних депутатів  усіх рівнів їх виконавчі органи, політичні та профспілкові організації, спілки й партії, громадські фонди. Забороняється також бути засновниками військовослужбовцям, посадовим особам усіх правоохоронних органів, державних організацій, покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків.

     Не  можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив займатися  певною діяльністю, до закінчення терміну, встановленого вироком суду, а  також особам, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво  й інші корисливі злочини. Ці особи не можуть також займати керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

     Національний  банк України встановлює мінімальний  розмір статутного фонду комерційного банку. Статутний фонд банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків  
засновників банку у грошовій формі. Банкам забороняється збільшувати статутний фонд за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів інших фондів для створення нових банків. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків.

     Вся діяльність по створенню банку здійснюється в кілька етапів. На першому етапі  засновники або їх організаційна  група готують проекти всіх документів, необхідних для реєстрації. При цьому визначається організаційно-правова форма діяльності майбутнього банку, тобто вид господарського товариства, у вигляді якого він буде функціонувати. Далі засновники визначають розмір статутного фонду, необхідного для забезпечення нормальної діяльності комерційного банку і достатнього для запланованого обсягу операцій. Розмір статутного фонду не може бути меншим за мінімальну величину, встановлену НБУ.

     Після визначення розміру статутного капіталу виконуються безпосередні операції щодо його формування шляхом проведення відкритої або закритої підписки на акції чи паї згідно з обраною для  
банку формою господарського товариства.

     Після нагромадження необхідної суми статутного капіталу, визначеної установчою угодою, засновники комерційного банку скликають установчі збори, за рішенням яких оформляють всі належні документи, необхідні для реєстрації банку.

     Для формування статутного капіталу в регіональному  управлінні НБУ за місцем створення  комерційного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок, на який кожен засновник вносить визначену чинним законодавством і установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття тимчасового рахунка є установчий договір засновників банку і заява на відкриття рахунка.

     Реєстрація  і ліцензування банків ― найважливіші функції банківського нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати  банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та нормативних  актів Національного банку України.

     Реєстрація банку - це момент відповідного запису у "Республіканській книзі реєстрації банків і кредитно-банківських установ". Він означає створення згідно з чинним законодавством специфічної юридичної особи - банківської установи. Зворотний процес - ви-креслення реквізитів банку з Республіканської книги - свідчить про те, що банк як юридична особа перестав існувати.

     Створення і реєстрація комерційних банків в Україні регулюється "Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків", затвердженим Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 р. 
Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємництво", "Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", інших законодавчих актів України та нормативних актів Національного банку України. 
Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України.

     Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних  банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.

     Згідно  із Законом України "Про банки  і банківську діяльність" визначається мінімальний розмір статутного капіталу банку.

     Статутний капітал комерційного банку формується тільки за рахунок власних вільних коштів учасників (акціонерів). Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. 
Банкам забороняється збільшувати статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку та коштів інших фондів, а також збільшувати статутний капітал для покриття збитків.

     Внесок  учасників (акціонерів) до статутного капіталу комерційного банку здійснюється тільки у вигляді грошових коштів у національній валюті України.

      2. РЕЄСТРАЦІЯ БАНКУ 

     Для реєстрації комерційного банку його спостережна рада в двотижневий  строк після перевірки фінансового  стану засновників подає до регіонального  управління НБУ за місцем створення майбутнього банку такі документи:

• заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами;
• установчий договір, підписаний засновниками банку та завірений їхніми печатками. Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально;
• статут банку, затверджений на зборах і підписаний уповноваженою особою;
• копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених чинним законодавством;
• протокол установчих зборів, підписаний головою та секретарем зборів;
• економічне обгрунтування, де зазначені мета створення банку, розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат і прибуток на кінець першого року його діяльності;
• бухгалтерську і фінансову звітність учасників банку;
• висновок аудиторської організації, яка має ліцензію Аудиторської палати України про фінансовий стан та платоспроможність засновників банку;
• наявність професійно придатних перших керівних осіб (голови правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджено з НБУ;
• копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку на рахунок № 000960820 в Операційному управлінні НБУ, МФО 300001; За реєстрацію комерційних банків встановлена плата у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів заробітної плати;
• копію звіту про проведення відкритої підписки на акції, прийнятого Міністерством фінансів України;
• угоду про надання приміщення для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи;
• установчі документи акціонерів (учасників) банку (нотаріально завірені копії або в оригіналі).

     Для реєстрації комерційного банку в  двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану  його засновників до регіонального  управління НБУ за місцем створення  банку подаються такі документи:

• заява про реєстрацію банку;
• установчий договір, підписаний засновниками банку;
• статут банку;
• протокол установчих зборів;
• економічне обгрунтування і мета створення банку;
• аудиторський висновок про фінансовий стан та платоспроможність засновників;
• бухгалтерська і фінансова звітність учасників (засновників) банку;
• наявність керуючих осіб банку (голови правління та головного бухгалтера);
• копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку;
• копія звіту про проведення відкритої підписки на акції;
• угода про надання приміщення для розміщення банку;
• установчі документи акціонерів;
• копія рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення банку у випадках, передбачених чинним законодавством.

     Регіональне управління НБУ за місцезнаходженням комерційного банку в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про:

• фінансовий стан, платоспроможність і репутацію акціонерів (учасників) банку, наявність вільних власних коштів для внеску до статутного фонду банку і підтвердження про внесок на тимчасовий рахунок банку коштів до статутного фонду кожним акціонером (учасником) у передбачених законом розмірах;
• наявність приміщення, придатного для розміщення банку;
• професійну придатність і репутацію голови виконавчого органу (правління) банку і головного бухгалтера банку.

     Пакет цих документів, включаючи статут банку в 4-х примірниках і висновок регіонального управління Національного  банку України, подається до Національного  банку України.

     Документи для реєстрації банку розглядаються  департаментом реєстрації і ліцензування банків, юридичним департаментом  та 
(у разі необхідності) іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку України з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

     З метою контролю за діяльністю банків регіональне управління НБУ готує  висновок про фінансовий стан і репутацію  засновників банку, наявність власних  коштів для внесення до його статутного фонду, підтвердження про їх внесення на тимчасовий рахунок, про відповідність приміщення банку і касового вузла усім технічним вимогам та вимогам безпеки, про забезпеченість банку засобами машинної обробки інформації і каналами зв’язку, про професійну придатність голови правління і головного бухгалтера, про забезпеченість банку кваліфікованими кадрами.

     Вказані висновки разом із пакетом установчих документів, поданих засновниками, регіональне управління НБУ подає  в його Правління, де після детального їх вивчення і аналізу приймається  рішення про реєстрацію комерційного банку. При позитивному вирішенні питання комерційний банк заноситься до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційний банк одержує статус юридичної особи з моменту його реєстрації в НБУ і отримання ліцензії на здійснення банківських операцій від НБУ.

     НБУ може відмовити в реєстрації комерційного банку в разі порушення порядку  створення банку, невідповідності  його статуту та інших установчих документів законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

     Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржено в судовому порядку.

     Комерційні  банки зобов’язані у місячний строк повідомляти НБУ про  зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням нотаріально засвідчених  копій змінених документів.

     Комерційні  банки, зареєстровані Національним банком України, можуть відкрити філії і представництва після отримання відповідної ліцензії Національного банку України за умови, що з моменту її отримання до моменту відкриття певної філії ними не порушені вимоги, на підставі яких була отримана ліцензія.

     Філія банку - банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені  головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО та здійснює банківські операції, передбачені положенням про  філію, за наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу на здійснення операцій, виданого регіональним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.

     Представництво  банку - це банківська установа, яка  не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.

     Філії та представництва комерційних банків відкриваються за погодженням з  регіональним управлінням НБУ за місцем їх знаходження. З метою створення філій та представництв подаються такі документи:

• клопотання комерційного банку про відкриття філії чи представництва;
• рішення зборів акціонерів банку про створення філії чи представництва;
• копії платіжного документа про внесення плати за відкриття філії, договору оренди на приміщення, в якому буде розташована філія (на строк не менше 5 років), або документального підтвердження права власності банку на це приміщення;
• затверджене у встановленому порядку положення про філію чи представництво, згода регіонального управління НБУ за місцем знаходження головного банку на відкриття філії чи представництва;
• копію статуту банку, зареєстрованого НБУ;
• відомості про професійну придатність і відповідну репутацію керуючого і головного бухгалтера філії банку та забезпеченість кваліфікованими кадрами.

     Письмова  згода регіонального управління НБУ на створення філії, представництва видається комерційному банку протягом двох тижнів з дня отримання всіх необхідних документів.

     Регіональні управління НБУ в ряді підстав  можуть відмовити комерційному банку  у відкритті філії, представництва. Правила НБУ встановлюють деякі  особливості реєстрації банків за участю іноземного капіталу. Засновниками іноземних банків можуть бути іноземні юридичні та фізичні особи або за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб (спільні банки).

     Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, ухвалює Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу, - комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Реєстрація здійснюється внесенням відповідного запису до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня одержання всіх передбачених документів.

     Національний  банк України може відмовити у  реєстрації комерційному банку у  разі порушення порядку створення  банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва банку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

     Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку.

     Крім  документів, що подаються українськими засновниками для утворення комерційного банку, іноземні юридичні особи  
подають:

• рішення уповноваженого органу іноземного засновника про участь у створенні комерційного банку в Україні;
• письмову згоду контролюючого органу країни, резидентом якої є іноземний засновник, на участь у створенні в Україні комерційного банку; країни іноземного засновника;
• копії установчих документів іноземних засновників (учасників);
• витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний засновник офіційно зареєстрований;
• висновок однієї з аудиторських організацій, яка визначена НБУ як така, що має право здійснювати аудиторську перевірку діяльності іноземних засновників, або висновок іноземного аудитора, підтверджений аудиторською організацією України, яка має відповідний сертифікат на право проведення аудиту;
• повідомлення керівництва центрального банку іноземної держави або уповноваженого органу про здійснення достатнього контролю за діяльністю своїх комерційних банків-засновників, акціонерів українського банку за участю іноземного капіталу.

     Ці  документи повинні бути нотаріально  завірені за місцем їх видачі та легалізовані (підтверджені) в установленому порядку в консульських установах України. Іноземні засновники подають також завірені переклади українською мовою всіх документів, які викладені іноземною мовою, з доданням оригіналів. Крім того, до вказаного переліку документів додається ліцензія НБУ на створення банку за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

      3. ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

     Ліцензування  банківської діяльності полягає  в наданні банкам офіційного дозволу  на здійснення певних банківських операцій. 
Національний банк України визначає порядок надання ліцензії банкам відповідно до статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", "Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій", затвердженого постановою Правління НБУ від 6 травня 1998 р. 
Під час ліцензування враховується обсяг капіталу банку (статутний та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком установлених економічних нормативів, термін його діяльності на фінансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту.

     Ліцензування  банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок  банківських послуг України комерційних  банків та банківських установ, умови  діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів.

     Комерційні  банки (юридичні особи) мають право  здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної  ліцензії Національного банку України. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції за наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.

     Операціями  банків, що підлягають ліцензуванню, вважаються банківські операції, перелічені у ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність", та інші операції з дозволу Національного банку України.

     НБУ надає банкам ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та інших.

     Закон повинен забороняти здійснення банківських  операцій тими економічними суб'єктами, які не мають банківської ліцензії, а також передбачати повноваження органів нагляду щодо проведення розслідування стосовно суб'єктів, які підозрюються в тому, що вони здійснюють банківські операції, не маючи на це права.

     Політика  ліцензування, що має бути сформульована  в законодавчих або нормативних  актах, мусить передусім дати відповіді  на такі питання:

• Яка кількість банків необхідна, якими мають бути темпи зростання банківської системи при ліцензуванні нових банків?
• Яким має бути розмір статутного капіталу, необхідний для захисту вкладників нового банку?
• Хто може бути власником нового банку і чи повинні бути обмеження щодо власності?
• Який тип власності є кращим для нового банку з погляду забезпечення його фінансової стабільності?
• Хто керуватиме новим банком?
• У який спосіб новий банк задовольнятиме потреби населення, які нові послуги він може запропонувати?

     Політика  ліцензування повинна передбачати  низку критеріїв, які застосовуються під час розгляду заявок на видачу банківської ліцензії.

     Основні критерії такі:

• мінімальний розмір статутного капіталу. Цей критерій має найбільше значення під час розгляду заявок на видачу ліцензій;
• фінансовий стан засновників банку та їхня репутація;
• перспективи діяльності нового банку, що визначаються на підставі висновків незалежного аудиту;
• професійна придатність керівництва тощо.

     У разі змін обсягу капіталу банку, його фінансового стану та інших умов Національний банк України може переглянути перелік пунктів ліцензії на здійснення банківських операцій за встановленою процедурою.

     Чим конкретнішими будуть критерії ліцензування, тим легше буде органам нагляду  визначити, можлива чи ні видача ліцензії.

     НБУ видає новоствореним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій за умови, що вони мають:

• професійно придатних перших керівних осіб банку (голову правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені з Національним банком України;
• підрозділ, який виконуватиме відповідні банківські операції, підрозділ внутрішнього аудиту, укомплектовані професійно придатними, кваліфікованими кадрами;
• відповідні внутрішні документи банку, що регламентують здійснення банком діяльності, яка ліцензується Національним банком України;
• необхідне банківське обладнання, комп'ютерну техніку, програмні продукти та засоби зв'язку, що відповідають вимогам Національного банку України;
• приміщення банку, що відповідає вимогам, установленим Національним банком України, або укладену угоду на оренду приміщення на строк не менше 5-ти років, чи свідоцтво на право власності на приміщення.

     Національний  банк України видає ліцензію функціонуючим  банкам, на розширення їхньої діяльності, якщо ними дотримуються такі обов'язкові умови:

• статутний капітал банку зареєстрований і фактично сплачений у розмірі, не меншому від установленого Національним банком України;
• формування резервного фонду банку відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, статуту банку;
• формування резерву на покриття можливих витрат за кредитами відповідає вимогам чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України. Внутрішні документи банку про порядок формування таких резервів не повинні суперечити вимогам Національного банку України;
• банком дотримуються економічні нормативи, які встановлені Національним банком України протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України;
• забезпечується стабільна беззбиткова діяльність банку протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України щодо надання ліцензії;
• стан кредитного портфеля банку не загрожує інтересам його кредиторів та вкладників (сума безнадійних до повернення кредитів не перевищує розмірів фактично сформованих резервного та страхового фондів банку);
• формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідає чинному законодавству України та нормативним актам НБУ;
• позитивним є висновок зовнішнього аудитора про діяльність банку за звітний рік, що передує зверненню банку до НБУ;
• банківські операції, які ліцензуються НБУ, не можуть негативно вплинути на діяльність банку;
• відсутні порушення банком вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ і внутрішніх документів банку.

     Для отримання ліцензії новоствореними банками подаються такі документи до НБУ:

• клопотання банку про надання ліцензії на здійснення банківських операцій;
• бізнес-план банку на перші три роки його діяльності;
• професійна придатність керівників відповідних підрозділів;
• висновок регіонального управління НБУ щодо технічної готовності та забезпеченості кваліфікованими кадрами.

     Рішення про надання ліцензії ухвалює  Комісія з питань нагляду і  регулювання діяльності банків.

     Відкликання ліцензії на здійснення банківських  операцій є крайнім заходом Національного банку України. До його застосування НБУ використовує інші заходи застережливого характеру відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

     Ліцензія  на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана за поданням регіонального управління Національного банку України у разі:

• виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;
• затримання початку здійснення діяльності, на яку видана ліцензія, більше як на один рік з моменту видання ліцензії;
• виникнення загрози інтересам кредиторів та вкладників банку;
• виявлення порушень банком вимог банківського і антимоно- польного законодавства та нормативних актів НБУ;
• збиткової діяльності банку протягом 3-х місяців;
• систематичного порушення економічних нормативів, які встановлені Національним банком України, протягом 3-х місяців підряд або 6-ти місяців протягом року;
• здійснення операцій, на які не було видано ліцензії;
• недостовірних інформації та звітності або несвоєчасного їх подання;
• невиконання в установлений термін вимог НБУ щодо діяльності банку та умов, на підставі яких була видана ліцензія.

     У разі прийняття Комісією рішення  про відкликання ліцензії на здійснення однієї або кількох банківських  операцій комерційний банк повинен у день отримання зазначеного рішення припинити здійснення нових операцій та забезпечити виконання зобов'язань банку за банківськими операціями, за якими відкликано ліцензію, перед кредиторами і вкладниками згідно з укладеними договорами. Банк зобов'язаний у триденний термін повернути Національному банку України раніше отриману ліцензію для заміни переліку дозволених операцій.