Сущность банковской гарантии

 

1.Сутність банківської гарантії

 

Банківська гарантія - це будь-яке платіжне зобов'язання, яке  надане  в письмовій формі гарантом бенефіціару (кредитору)  та  передбачає  здійснення

платежу при поданні останнім вимоги н і оплату або іншою  документа згідно  з

умовами цього зобов'язання.

Бенефіціаром за гарантією є отримувач гарантії, тобто той, на  користь кого  вона  видана  (відкрита).  Бенефіціаром  за  гарантією може  бути  як імпортер, так і експортер.

Принципал (поручитель гарантії) - особа, яка звертається  до  банку  зпроханням про відкриття гарантії на користь комерційного партнера  (юридична особа, за дорученням та під відповідальність якої банк надає гарантію).

 Банк-гарант (банк-емітент) - банк, що поручився за  принципала,  тобто

банк, який видає гарантію за дорученням та  за  рахунок  принципала  або  за рахунок контргаранта на користь бенефіціара.

 Контргарант  -   будь-який   банк,   який   за   дорученням   та   під відповідальність принципала  просить  гаранта  надати  гарантію  на  користь бенефіціара.

 Контргарантія - будь-яка гарантія контргаранта, що надана у письмовій

формі гаранту, та яка передбачає здійснення платежу  при  поданні  письмової

вимоги гарантом на оплату у відповідності з умовами  зобов'язання.

 Банківська гарантія може надаватися тільки від імені юридичної  особи, яка має ліцензію на здійснення цієї операції.

 Основною метою банківської гарантії є  додаткове  забезпечення  банком зобов'язань  партнерів  у  господарській  діяльності.   Необхідність   цього спричинена тим, що навіть при  ретельному  опрацюванні  умов  господарського

договору неможливо передбачити  всі варіанти ризиків,  які  можуть  виникнути

при постачанні, виробництві  товарів, наданні послуг чи проведенні платежу  в

процесі виконання контракту.

При наданні гарантії банк-гарант бере  на  себе  грошове  зобов'язання перед бенефіціаром, на користь якого видана  гарантія,  виконати  платіж  за свій рахунок за відвантажену продукцію або надані послуги  в  разі  несплати принципалом  у  строк  платежів  згідно  з  умовами  контракту,  а  в   разі несвоєчасної поставки товару його клієнтом - компенсувати збитки імпортеру.

 Банк-гарант  не  повинен  надавати  гарантовану  ним  послугу  замість клієнта або обіцяти виконати договір  у  натуральній  формі,  тому  що  його обов'язок  як  гаранта  обмежується  виплатою  гарантованої   суми   замість невиконаних послуг (ненаданих товарів), якщо гарантійний випадок настав.

 Банківська гарантія може бути відкрита як на користь імпортера, так  і на користь експортера.

Банківська гарантія - це  юридичне  незалежний  документ,  що  містить посилання на контрактні зобов'язання принципала. Виплата  гарантованої  суми

повинна бути виконана за першою письмовою вимогою бенефіціара  за  гарантією без будь-яких заперечень з боку гаранта або клієнта.

Банківська гарантія страхує  партнерів від  невиконання  договорів,  що може мати місце внаслідок  політичної  або  економічної  ситуації  в  країні контрагента.  Використовуючи  такий  інструмент,  експортери  та   імпортери

можуть звести до мінімуму проблеми і труднощі, які виникають  у  міжнародній

торгівлі, а саме:

 - експортер страхує себе від неплатоспроможності іноземного  партнера,

-  політичної та економічної нестабільності в країні імпортера;

- імпортеру надається можливість одержати товар у строки та на умовах, обумовлених  у  контракті,  а  в  разі  невиконання  цих  умов  -   отримати гарантовану пеню;

- банку видача гарантії дає змогу отримати додатковий доход, збільшити кількість клієнтів.

 Банківська   гарантія    покладає    на    банк-гарант    зобов'язання профінансувати принципала у випадку, якщо він не виконає  своїх  зобов'язань

перед бенефіціаром згідно  з умовами зовнішньоекономічного контракту,  за яким на  забезпечення  гарантії  прийнято  заставу  або  цінні  папери,  для реалізації яких потрібен час.

Гарант несе відповідальність перед  бенефіціаром  лише  відповідно  до умов, передбачених у гарантії, і в розмірі, що не перевищує суму,  визначену в гарантії.

Сума зобов'язання, визначеного  в гарантії, не може бути  скорочена  за умови  часткового  виконання  контракту  без   підтвердження   з   боку   як принципала, так і бенефіціара.

Гарантія може бути анульована тільки в строк дії цієї  гарантії,  якщо бенефіціар  відмовляється від гарантії  взагалі.  При цьому він повинен попередити про це гаранта. Умови вже існуючої гарантії можуть бути змінені гарантом за дорученням принципала тільки за згодою бенефіціара.

Надання банківської гарантії є односторонньою угодою, оскільки вона  є волевиявленням тільки гаранта. Односторонній характер  банківської  гарантії

свідчить про те, що зобов'язання по гарантії  виникають  тільки  у  гаранта. Потрібно зазначити, що це не свідчить про відсутність  у  принципала  певних зобов'язань перед гарантом. Так, принципал  зобов'язаний  виплатити  гаранту винагороду за надання банківської гарантії. Разом  з  тим  зобов'язання  гаранта  не  можуть  бути  поставлені   в залежність від відносин, які виникають між ним і принципалом, якщо  інше  не обумовлено самою гарантією.

Застереження щодо можливого  впливу відносин між гарантом і принципалом на зобов'язання,  яке  складає  зміст  банківської  гарантії,  допускається, наприклад, при  визначенні  умов  набрання  чинності  гарантією.  Банківська гарантія набирає  чинності  з  моменту  її  видачі  гарантом,  якщо  нею  не передбачено  інше.  У  випадку,   якщо   в   гарантії   будуть   зафіксовані відкладені умови набрання   нею   чинності,   пов'язані   з   виконанням зобов'язань  принципала  перед  гарантом,  гарантія  буде  дійсною  з   часу належного виконання цих зобов'язань. Так, наприклад, як  відкладена  умова може бути передбачена виплата винагороди гаранту, у зв'язку з  чим  гарантія набирає чинності тільки з моменту оплати.

Разом з тим, якщо  ті  чи  інші  умови  не  визначені  в  гарантії  як відкладені, їх  невиконання не  впливає на  зобов'язання  гаранта перед бенефіціаром.

Як  уже  зазначалося  вище,  банківська  гарантія  видається  з  метою забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань  за  основним зобов'язанням перед бенефіціаром. Хоча підставою для укладення банківської гарантії є виникнення чи існування зобов'язань між  особою,  яка  звернулася за гарантією, і третьою особою, все  ж  банківська  гарантія  є  самостійним зобов'язанням,  яке  не  залежить  від   основного.   Принцип   незалежності банківської гарантії від основного зобов'язання зберігається  й  у  випадку, якщо в самій гарантії є посилання на основне зобов'язання.

Ця особливість банківської  гарантії означає, що гарант  не  може  бути арбітром при розгляді спірних ситуацій,  які  виникають  між  принципалом  і бенефіціаром,  навіть  якщо  вони  пов'язані з його  обов'язком   сплатити гарантійні  платежі.  Гарант  управі   розглянути   вимоги   бенефіціара   з урахуванням  поданих  документів  тільки  щодо   відповідності   їх   умовам гарантії.

Дотримання принципу незалежності гарантії від  основного  зобов'язання означає  неможливість  зменшення  гарантованої  суми  у  випадку   зменшення відповідальності принципала перед  бенефіціаром.  Більш того,  зважаючи  на вищевикладене,  неправомірно  в  текст  гарантії  включати  положення,   які встановлюють залежність виконання гарантом своїх зобов'язань  від  відносин, які виникають між принципалом і бенефіціаром:

- можливість невиконання вимог по банківській гарантії з огляду на зміни основного зобов'язання;

- часткового чи повного виконання зобов'язання принципалом;

- припинення зобов'язання з інших підстав.

Частими є випадки, коли зарубіжні  кредитори  при  наданні  кредитів  в іноземній  валюті  резидентам  України  для  забезпечення  повернення  своїх коштів вимагають гарантію забезпечення кредиту від українського банку,  який обслуговує цього клієнта.

Гарантія надається до підписання кредитного договору на  суму  кредиту та відсотків, які повинні бути виплачені за користування коштами. Строк  дії гарантії має перевищувати строк дії кредитного договору.

Банки можуть надавати всі  вищевказані  гарантії  тільки  за  наявності ліцензії на здійснення окремих видів  банківських  операцій  чи  всіх  видів банківських операцій. Звідси можна зробити висновок,  що  в  інших  випадках банки можуть видавати тільки поручительства.

Залежно від того, який банк видає гарантію, вона може  бути  прямою  і непрямою. Пряму   гарантію   видає   банк-гарант   за   дорученням    принципала безпосередньо бенефіціару.

Непряма  гарантія  -  надається  бенефіціару  гарантом  за  дорученням контргаранта.  Така  гарантія  видається,  якщо  бенефіціар  хоче   отримати гарантію від банку із високим фінансовим рейтингом.

За своєю природою контргарантія не залежить від гарантії, на яку вона посилається, та від умов договорів, які покладені в її  основу. Банк-гарант незалежно від банку-контргаранта  самостійно  визначає  необхідність  оплати гарантії при надходженні письмової вимоги від бенефіціара та  виконання ним усіх умов гарантії.

З точки зору можливості реалізації гарантії  можуть  бути  умовними  і безумовними.

Умовна гарантія передбачає наявність додаткових умов,  необхідних  для запобігання   необґрунтованому   її   використанню.   Виплата   коштів   при використанні умовної гарантії  залежить  від  виконання  умов,  передбачених гарантією.  Тобто  банк-гарант  виконує  платіж  за  гарантією  на  підставі письмової вимоги бенефіціара та при виконанні ним певних умов,  передбачених

у гарантії. Наприклад, для  одержання коштів за платіжною гарантією  однією  з

таких умов є подання експортером  документів,  які  підтверджують  виконання

ним своїх зобов'язань  згідно  з  контрактом  (рахунки-фактури,  транспортні документи тощо).

Дня одержання грошової компенсації  за гарантією такою умовою може бути подання імпортером документів, які свідчать, що експортер не  виконав  своїх зобов'язань за контрактом.

При безумовній гарантії банк-гарант виконує  свої  зобов'язання  перед бенефіціаром без додаткових умов, тобто здійснює платіж на його  користь на першу його вимогу. Цей  вид  гарантії  найбільш  вигідний  для  бенефіціара, оскільки  максимально  забезпечує  його   інтереси,   але   невигідний   для принципала. Безумовні гарантії  використовуються  банком,  як  правило,  для крупних постійних  клієнтів.  Видавати  їх  рекомендується,  якщо  принципал згоден внести грошове забезпечення.

За ступенем гарантованості оплати сум за гарантією вони поділяються  на

відкличні і безвідкличні.

Відклична гарантія може бути в будь-який час  змінена  або  відкликана (анульована) банком-гарантом  за  дорученням  клієнта,  якій  доручив банку відкрити цю гарантію, без обов'язкового повідомлення бенефіціара.

На практиці цей вид  гарантії у зовнішньоторговельних  розрахунках,  як правило, не використовується, тому що  жоден  бенефіціар  не  погодиться  на гарантію, яка може бути анульована без його згоди.

Безвідклична гарантія - це зобов'язання  банка-гаранта,  яке  не  може бути відкликане або анульоване без попереднього попередження бенефіціара  та без його згоди. Всі гарантії та контргарантії є безвідкличними,  якщо  інше не зазначено в тексті гарантії.

Платіжні  банківські  гарантії  (безумовні  та  умовні)  видаються  на забезпечення виконання платіжних зобов'язань імпортера перед експортером.

Платіжна гарантія може видаватися на повну оплату поставки товару  або надання  послуг.  У  цьому  випадку  при   невиконанні   принципалом   своїх зобов'язань  бенефіціар  звертається до   банка-гаранта,   посилаючись   на гарантію, із заявою в письмовій формі про те, що він поставив товар, але  не отримав оплату в обумовлений строк.

  Часткове гарантування платіжних умов  зовнішньоекономічного  контракту передбачає, що поставки будуть здійснюватися  та  оплачуватися  щомісяця  на підставі товарно-транспортних  документів  та  рахунків-фактур  протягом  10 днів після їх отримання. Складається гарантія на випадок несплати коштів  за часткове відвантаження товару. Зобов'язання  банка-гаранта  діє  до  повного виконання  контракту,  але  гарантію  можна  використовувати  щоразу,   коли принципал не виконує платіж за  одну  місячну  поставку.  Як  правило,  сума такої гарантії дорівнює сумі поставок за 1-3 місяці.

   Гарантія повернення авансового платежу. Цей вид гарантії видається  на користь покупця товару або  замовника  послуг  за  дорученням  продавця  або підрядника на суму отриманого авансу, необхідного для купівлі  сировини  або

для інших виробничих  витрат  при  виробництві  продукції  експортером.  При цьому  банк-гарант  гарантує  повернення  імпортеру  суми  авансу  або  його невикористаної частини в разі невиконання  продавцем  своїх  зобов'язань  за контрактом.

 Сума  гарантії  зменшується  пропорційно   вартості   вже   здійснених поставок. Строк дії гарантії обмежується моментом поставки товару.

 Як правило, ця гарантія оформляється до отримання  авансу,  а  набуває чинності  тільки  після  зарахування  суми  авансу  на  рахунок,  зазначений експортером. Усі ці умови повинні бути передбачені в тексті самої гарантії.

  Гарантію повернення авансових платежів рекомендується  використовувати клієнтами    банку    при    здійсненні     імпортних     операцій,     якщо зовнішньоекономічним контрактом  передбачено  відстрочення  поставки  товару нерезидентом на умовах попередньої оплати  резидентом.  Строк  дії  гарантії має  бути  меншим   або   не   перевищувати   строк,   встановлений чинним законодавством  України  для  здійснення  експортно-імпортних  операцій  (90 днів).

 Гарантія виконання. Гарантія виконання гарантує імпортеру, що поставка продукції або надання послуги будуть виконані експортером згідно  з  умовами

контракту  та  своєчасно.  Ця  гарантія  видається  банком   за   дорученням експортера на  користь  імпортера.  У  такому  разі  банк  гарантує  виплату гарантованої суми (суми штрафу) на вимогу покупця при неналежному  виконанні умов контракту партнером. Наприклад,  якщо  постачальник  не  виконає  своїх зобов'язань щодо  поставки  товару  за  контрактом,  або якість товару  не відповідатиме  сертифікату  якості,  або  експортер  з  економічних   причин (наприклад, через банкрутство) не може виконати договір повністю.

  У  тексті  гарантії   слід   передбачити   необхідність   спеціального документа, який би підтверджував невиконання зобов'язань експортером  та  на підставі якого необхідно буде виконати платіж за гарантією. Гарантія діє  до моменту виконання контракту, а її розмір,  як  правило,  становить  10%  від суми, на яку укладено договір. Проте якщо робота або поставка до  закінчення

строку гарантії не можуть бути виконані повністю, принципал  або  бенефіціар

можуть подовжити строк  дії гарантії виконання. У такому разі банк-гарант  не

може відмовитися від  пролонгації, оскільки у протилежному випадку  він  буде

зобов'язаний сплатити гарантовану  суму.

  Тендерна гарантія. Тендерна гарантія використовується  при  проведенні конкурсів  на  розміщення  замовлень.  Метою  цієї  гарантії  є  запобігання некваліфікованим та несерйозним пропозиціям, скорочення  додаткових  витрат, пов'язаних  з  оцінкою  наданих  проектів,  та  витрат  на  нове  розміщення замовлення.

 Тендерні  гарантії  забезпечують  виплату  відповідної  суми  у  таких випадках: відкликання пропозиції учасником  до  проведення  торгів,  відмова підприємства, яке виграло торги, від укладення контракту або  якщо  гарантія пропозиції  після  торгів  не  замінена  на  гарантію  належного   виконання контракту. Ця  гарантія  діє  до  моменту  підписання  договору  або  до  її переоформлення на гарантію належного виконання контракту.

Тендерна гарантія може бути видана як на користь імпортера, так  і  на користь експортера залежно від того, хто має стабільнішу позицію  на  ринку. Імпортер організовує тендер на  купівлю  в  нього  замовлення,  а  експортер продає свої послуги або продукцію на тендері на умовах, вигідних для нього.

  Гарантія тимчасового ввезення (гарантія  митного  очищення).  Цей  вид гарантії видається за  дорученням  експортера  для  забезпечення  безмитного ввезення  обладнання  або  матеріалів,  необхідних   для   будівництва   або виконання інших робіт.

 Зазначена гарантія забезпечує виплату мита, якщо  обладнання  не  буде вивезено.

  Гарантія забезпечення кредиту.  Досить  поширеним  видом  забезпечення

кредиту в міжнародній  банківській практиці є гарантії, які дають  можливість кредитору забезпечити собі повернення кредиту. У цьому  випадку  банк-гарант відповідає за виконання у повному обсязі зобов'язань  з  повернення  позички та відсотків за користування нею, якщо позичальник не  може  повернути  суму боргу та відсотків кредитору за кредитним договором.

 Частими є випадки, коли зарубіжні кредитори  при  наданні  кредитів  в іноземній  валюті  резидентам  України  для  забезпечення  повернення  своїх коштів вимагають гарантію забезпечення кредиту від українського банку,  який

обслуговує цього клієнта.

   Гарантія надається до підписання кредитного договору на  суму  кредиту

та відсотків, які повинні  бути виплачені за користування коштами. Строк  дії гарантії має перевищувати строк дії кредитного договору.

  Банки можуть надавати всі вищевказані  гарантії  тільки  за  наявності ліцензії на здійснення окремих видів  банківських  операцій  чи  всіх  видів банківських операцій. Звідси можна зробити висновок,  що  в  інших  випадках

банки можуть видавати тільки поручительства.

   Згідно з вимогами Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про  систему валютного регулювання  і  валютного  контролю  від  19  лютого  1993  р.  На уповноважені  банки  покладено  функцію  агента  валютного  контролю,  тобто

контролю за операціями в  іноземній валюті,  що  проводяться  резидентами  та

нерезидентами через ці банки. Однією з таких функцій є  здійснення  контролю

за експортно-імпортними операціями в  іноземній  валюті  між  резидентами  і нерезидентами України на умовах відстрочки платежів або поставок.

  Основне  призначення  гарантії  в  іноземній  валюті  -   забезпечення експортно-імпортних  зобов'язань  продавцем   і   покупцем   (резидентом   і нерезидентом).

   Уповноважений банк при наданні гарантії в іноземній  валюті  контролює зовнішньоекономічні операції своїх клієнтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Використання банківської гарантії

 

У більшості випадків банківська гарантія не використовується. Записана в договорі послуга виконується, як і обумовлювалось, а гарантія погашається після закінчення терміну  її дії. Іноді гарантійний документ, якщо він уже не потрібний, повертається в банк, який його видав.

У міжнародній практиці розрахунків  існує правомірне і неправомірне використання банківських гарантій.

Правомірне використання. Якщо постачальник, на думку бенефіціара гарантії, порушив своє договірне зобов’язання, останній може скористатися гарантією.

Як правило, проста письмова заява бенефіціара про настання строків сплати гарантійної суми — достатня умова для здійснення гарантійним банком або його кореспондентом негайного платежу. Передумовою є лише те, щоб використання відбувалося беззастережно, протягом термінів дії і на умовах, які передбачалися гарантією. Якщо банк-гарант доручив банку-кореспонденту в країні бенефіціара видати гарантію, то вимога виставляється там. Банк-кореспондент негайно заплатить і, посилаючись на зустрічну гарантію, яку він має, почне вимагати суму від банку-гаранта. При цьому банк-кореспондент вирішує, чи використана гарантія у повному обсязі з її умовами.

Банк-гарант також негайно  виконає своє зобов’язання за платежем і потім зніме цю суму з рахунку принципала. Правову основу для цього дає підписана клієнтом заява про відповідальність (реверс), яка є складовою гарантійного договору.

Неправомірне  використання. Сутність банківської гарантії полягає в її абстрактному характері. З цього випливає принцип виключення: будь-яка спроба затягнути оплату гарантії не з вини банку, який її надав (виплата за гарантією може затримуватись через виставлення постійних претензій бенефіціаром принципалу), може призвести до значної втрати довіри до цього банку і вплинути на його рейтинг.

Обмеження принципу виключення заперечень виникає з основного  правила «вірність і віра». Так, якщо банк дізнається, що правова угода, яка лежить в основі гарантії, порушує, наприклад, закон або відповідні звичаї, він може і повинен відмовити  в платежі. Відмовити у виплаті, незважаючи на формальне виставлення  вимог за гарантією, банк може лише за наявності дуже суворих передумов: вимога вже на перший погляд має  здаватися протизаконною.

Досвід багатьох років  видачі банківських гарантій показав, що необґрунтоване вимагання гарантії трапляється дуже рідко. Навіть якщо таке інколи і трапляється, то, як правило, все з’ясовується через переговори і сума відшкодовується.

Якщо гарантія вимагається  без обґрунтування, завданий збиток виявляється незастрахованим (таку можливість іноді надають муніципальні органи зі страхування експортних ризиків) і врегулювати це питання через  переговори не вдається, принципалу зазвичай залишається лише довгий і досить дорогий процесуальний шлях для  повернення своїх грошей. Справа ускладнюється  тим, що бенефіціари, які перебувають за межами національних кордонів гаранта, часто наполягають на видачі гарантії банком власної країни.

Видача банківської гарантії — це «робота на замовлення», яка  має суто індивідуальний характер. Перед тим як дати наказ на виставлення  гарантії експортер консультується зі спеціалістами, оскільки необхідно  враховувати велику кількість національних законодавчих особливостей і технічних  нюансів у країні отримувача. Зазвичай такими спеціалістами є банки, до яких звертаються з проханням видати гарантію.

Банки, приймаючи рішення  про надання гарантії, вимагають  від клієнтів подання таких документів:

- доручення на видачу гарантії;

- генеральне або разове зобов’язання;

- завірений проект гарантії на рідній мові і на відповідній іноземній мові;

- завірену копію контракту чи іншого документа, який свідчить про необхідність видачі гарантії;

- оригінали векселів і копії одного з них, а також розклад виплат за векселями (за гарантіями в забезпечення оплати векселів).

Перевіривши прийнятність для  банку умов гарантії і правильність оформлення поданих документів, виконувач  відповідного відділу банку складає  проект гарантії банку або доручення іноземному банку про видачу гарантії за рахунок уповноваженого банку (контргарантії останнього) і передає їх на підпис особі, яка має право підпису таких документів у банку. 
Гарантію доцільно складати у чотирьох примірниках: один — для бенефіціара за гарантією, другий — для клієнта, що дав доручення на видачу гарантії, третій — у договірно-правовий відділ банку, четвертий — у досьє за гарантією. 
Підписані гарантії і контргарантії уповноваженого банку реєструються в спеціальному журналі за такими основними реквізитами:

- номер гарантії, який одночасно є і номером особового рахунку, за яким ця гарантія ставиться на облік;

- найменування клієнта або іноземного банку, за дорученням якого видана гарантія;

- найменування банку, фірми або установи, на користь якої видана гарантія;

- дата гарантії;

- сума гарантії в іноземній валюті;

- термін дії гарантії.

Видані банками гарантії передаються при супроводжувальному листі клієнтам для подальшого їх передання бенефіціару або направляються останньому безпосередньо через іноземний банк (залежно від умов, що зазначені в дорученні на видачу гарантії). Гарантія, яка видана на користь іноземного банку, як правило, відправляється безпосередньо на його адресу з проханням підтвердити її отримання, а копія цієї гарантії передається клієнту, який дав доручення на її відкриття.

Порядок зміни умов гарантії, що видається банком, визначається його внутрішніми інструкціями. Зменшення суми гарантії (якщо це відповідає умовам гарантії) відбувається у міру виконання контракту. Аналогічно відбувається зменшення суми контргарантії уповноваженого банку за умови відповідного підтвердження іноземного банку-гаранта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Типи і види банківської гарантії

 

Банківські гарантії поділяються  на два типи — відкличні і безвідкличні.

Відклична банківська гарантія являє собою таку гарантію, яка може бути відкликана або її умови можуть бути змінені без попереднього повідомлення бенефіціара. Така гарантія не містить твердого зобов’язання банку перед бенефіціаром і, отже, не є достатнім забезпеченням для бенефіціара. У практиці міжнародних розрахунків відклична банківська гарантія практично не використовується. Бенефіціару, який хоче отримати тверде зобов’язання банку, доцільніше використовувати безвідкличну банківську гарантію, яка не може бути відкликана, а її умови не можуть змінюватись без згоди бенефіціара.

Відкличні і безвідкличні банківські гарантії поділяються на умовні й безумовні. При виставленні  безумовної гарантії мається на увазі, що банк-гарант виконує свої зобов’язання перед бенефіціаром (здійснює йому платіж) проти його простої першої вимоги, навіть якщо вона нічим не обумовлена і не підтверджена поданням яких-небудь інших додаткових документів. Такий тип гарантії вигідний бенефіціару, оскільки максимально захищає його інтереси, і зовсім не вигідний принципалу. Реалізація безумовної гарантії відбувається в результаті однобічного прийняття рішення бенефіціаром, тобто виключається можливість виникнення будь-яких спорів. Вимога бенефіціара має бути тільки заявлена в межах суми і строку гарантії. При виставленні безумовних гарантій банком-гарантом, як правило, використовується формулювання «Безумовно гарантуємо», «Гарантуємо безумовний платіж на першу вимогу бенефіціара», «Гарантуємо безумовний платіж на першу просту вимогу бенефіціара незалежно від можливих заперечень з боку принципала» тощо. Зазвичай, безумовні гарантії виставляються за дорученням великих клієнтів банку і вони потребують грошового покриття.

Умовні гарантії являють собою такі гарантії, при реалізації яких необхідно виконувати певні умови. Вони менш вигідні бенефіціару. Як правило, до таких умов належать:

• бенефіціар повинен вказати причину заявлення своєї вимоги за гарантією, наприклад, додавши сертифікат про те, що він виконав свої зобов’язання за контрактом, а його контрагент не здійснив платіж у встановлені строки;
• до вимоги бенефіціара на платіж у рахунок гарантії мають бути додані документи, які підтверджують виконання ним своїх зобов’язань за контрактом (комерційні і/або інші документи); такі гарантії, що передбачають подання комплекту документів на відвантаження, називаються документарними;
• вимога бенефіціара в рахунок гарантії повинна бути підтверджена спеціальним документом — свідоцтвом повноважного представника третьої особи (наприклад, торговельної або торговельно-промислової палати, органу сертифікації товару, арбітражу) про те, що контрагент (принципал) не виконав своїх зобов’язань;
• згода принципала на здійснення платежу в рахунок гарантії — така умовна гарантія найменш вигідна для бенефіціара.

Види банківських гарантій. У міжнародній практиці розрізняють два види банківських гарантій — платіжні та договірні (контрактні) гарантії.

Платіжні гарантії використовуються при розрахунках за відкритим рахунком й у формі інкасо, при розрахунках на умовах комерційного кредиту. Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов’язань покупців (боржників) щодо продавців (кредиторів). Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Вони можуть бути як безумовними (при розрахунках на умовах комерційного кредиту; при розрахунках у формі інкасо, особливо якщо покупець має можливість отримати товар до його оплати), які передбачають платіж проти першої простої вимоги бенефіціара, так і умовними (при розрахунках банківським переказом), тобто передбачати подання певних документів, що підтверджують відвантаження товару, проти яких здійснюється платіж за гарантією (документарна гарантія).