Суть грошей

Міністерство освіти та науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет аграрної економіки та менеджменту

ІНДЗ

на тему:

“Суть грошей”

Виконав:

ст гр. ЕФАП – 21

Дзюб’як Володимир

Перевірила:

                Стубайло Т.С.

Тернопіль – 2010
Зміст

Вступ

1. Походження грошей.

2. Сутність грошей.

3. Альтернативні теорії грошей.

Висновки

Список використаної літератури
Вступ

              У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб”єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.

              Справді, величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується про те, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

              Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

              Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.

              Метою мого індз є в межах запропонованого обсягу розглянути основні питання, що стосуються еволюції грошей з економічної точки зору.

              Основна частина роботи складається з трьох розділів, присвячених розкриттю суті і функцій грошей, їх походженню і розвитку, основним концепціям грошей. Окрім того, я вважаю за доцільне ознайомити з новою валютою євро, на яку великі надії покладають наші сусіди – розвинуті країни Західної Європи.

              У роботі я намагався простежити проблеми розвитку грошових відносин, як у світовій теорії і практиці, так і у вітчизняній. З цією метою опрацював ряд наукових досліджень і праці зарубіжних та українських економістів.

              Аналіз наукових праць засвідчив, що “гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука.”
              1. Походження грошей

Гроші – складна економічна категорія, спеціфичною особливістю якої є її системний багатофункціональний характер. Зрозуміти складну економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння закономірностей їх виникнення.

Діалектика економічного життя і розвиток ринкових відносин невіддільні від об’єктивного процесу саморозвитку грошей і грошових відносин. Національні гроші у наш час є неодмінним атрибутом державності.

Гроші закономірно виникають у процесі генезису сфери товарного обміну. Теоретична ідея про саморозвиток грошей підтверджується і сучасною практикою розвитку конкретно-історичних функціональних грошових форм, насаперед появою, так званих, електронних грошей. Економічна сутність і закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов’язані і взаємозумовлені.

В економічній науці традиційно виділяють дві основні концепції походження грошей:

1.      раціоналістична;

2.      еволюційна.

Наявність різних точок зору на походження грошей свідчить про складність і навіть таємницітсь (про що писали багато економістів) цієї економічної категорії.

Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціоналістичної угоди між людьми, через необхідність виділення спецального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот.

Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей. Гроші виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва і обігу. Тільки на цій основі гроші стають ефективним інструментом контролю за рухом товарів.

Виникнення золотих грошей, як це показали ще А.Сміт і К.Маркс, відбувається у процесі еволюції товарного обміну і форм вартості. Грошова форма вартості – це кінцева підсумкова форма товарного світу. Проте, якщо виникнення золотих грошей було в основному стихійним об’єктивним процесом, то поява паперових грошей не могла відбутися поза свідомою суб’єктивною раціональною діяльністю відповідних державних структур.

Поява грошей невіддільна від виділення з маси товарів золота, яке починає виконувати роль і функції грошового товару. Проте історія грошового обігу показала, що роль золота як грошей минуща. У сучасних умовах золото і срібло як реальні, повноцінні гроші вже не функціонують. Їхнє місце зайняли паперові, кредитні гроші, які не мають власної вартості. Їх поява стала можливою лише на основі певної суспільної умови – державної гарантії щодо їх повноцінності. Втрата сучасною грошовою одиницею золотого вмісту, відсутність її реальної матеріальної субстанції роблять на ділі гроші економічною (соціальною) умовністю, яка підтримується тільки угодою між людьми.

“У всіх цивілізованих народів гроші стали загальним знаряддям торівлі, завдяки якому продаються і купуються всякого роду товари або обмінюються один на одного ” (А.Сміт). “Деньги –  как деньги, а не как товар – нужны не сами по себе, а ради тех вещей, которые на них можно купить. Деньги – это искусственная соцыальная условность” (П.Самуельсон).

Питння про механізм еволюції грошей, про те, звідкіля й куди “йдуть” і як “змінюються” гроші як економічна категорія, залишається відкритим також для сучасної науки.

Виникнення грошей було закономірним об’єктивним економічним процесом, завдяки якому з’явився ефективний прискорювач руху товарної маси, інструмент достовірної оцінки економічної інформації.

2. Сутність грошей.

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і доста­тньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначен­ні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Представники ін­шої економічної школи, що має своїми витоками трудову тео­рію вартості, визначають сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості. З цього по­гляду друге визначення видається вужчим, недостатньо повним порівняно з першим.

Усунути недоліки цих двох визначень грошей спробували прибічники так званого портфельного підходу до вивчення грошей. Вони використали умовний портфель активів окремого еко­номічного суб'єкта, в якому всі активи розмістили в міру зни­ження їх ліквідності, тобто здатності до обміну (див. схему 2.2.1.).

Схема 2.2.1. Портфель активів економічного суб'єкта

На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має найвищу абсолютну ліквідність, і тому ні в кого не ви­никає сумніву, що це — гроші. Навіть окремий показник для неї встановили — агрегат МО. На другому місці розміщені вклади до запитання та карткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка. їх ще теж вважають грошима, проте дещо «нижчого сорту» і включають уже до іншого показника — агрегату МІ. На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже у третій грошовий показник — агрегат МЗ. Ще нижчу ліквідність має наступний актив — облігації, в якому є елементи з достатньою ліквідністю, а є й з украй низькою. Тому в одних країнах перші з них вважають ще грошима, а другі — ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грошима. Так, у США короткострокові облігації державної позики ще вважають грошима і включають у новий грошовий агрегат МL. В Україні ж усі активи групи «облігації» не вважають грошима і показник, адекватний американському агрегату МL, взагалі не визначається.

За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх при­значення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромаджен­ня вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два. Проте і це визначення має істотний недолік — не дає можливості провести чітку межу між грошима (грошовими ак­тивами) і негрошима (негрошовими активами), унаслідок чого поряд з поняттям «гроші» з'являється поняття «квазігроші», ма­са їх визначається багатьма показниками (агрегатами), які різ­няться між собою ступенем ліквідності. Більш детально зупинимось на сутності грошей як загально­го еквівалента, оскільки в цьому статусі вони повинні мати най­вищу ліквідність.

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Природа грошей як загального еквівалента визначається пере­дусім їх походженням. Як було показано вище, гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одного, най­більш придатного за своїми фізичними властивостями виконува­ти роль загального еквівалента. Але й після завершення форму­вання грошей як самостійного економічного явища носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально-речовому ви­гляді, зокрема срібло і золото. Будучи звичайними товарами, во­ни визначали також товарну природу самих грошей, суспільну роль яких виконували нібито за сумісництвом.

Проте не можна пояснювати товарну природу грошей тільки їх походженням чи закріпленням їх суспільної ролі за певним конк­ретним товаром. Гроші є товаром самі по собі, по своїй суті, що визначається їх місцем у товарних відносинах. Це помітно було вже за тих умов, коли в ролі грошей виступали конкретні товари. Так, золото, ставши монопольним носієм грошової суті, набуло подвійного існування — як звичайний товар і як гроші. Подвій­ність виявлялась як у його споживній, так і в міновій вартості.

Поряд з конкретною споживною вартістю як здатністю задо­вольняти певні потреби людини золото набуло загальної спожив­ної вартості — здатності задовольняти будь-які людські потреби внаслідок використання його як загального засобу обміну. Між конкретною і загальною споживною вартістю золота виникла су­перечність — якщо воно застосовується у першій своїй властиво­сті, то не може використовуватись у другій, і навпаки.

У міру розвитку товарного виробництва неухильно загострює­ться ця суперечність: щоб задовольнити дедалі зростаючі потре­би обігу в золоті-грошах, довелося б повністю відмовитися від використання його як конкретного товару. У такій ситуації втра­чається особливе значення специфічних властивостей золота як грошового товару, оскільки реалізувати їх стає дедалі важче.

Вирішення цієї суперечності було знайдено на шляху ідеалі­зації грошей, поступового переходу загальної споживної вартості від конкретного товару-золота до простого його знаку. Перший крок у цьому напрямі був зроблений у тій сфері грошових відно­син, де природні властивості золота як товару найменшою мірою вимагалися, — у сфері товарного обігу. Миттєвий характер фун­кціонування грошей як засобу обігу відкрив шлях для заміщення грошей-золота грошима-знаками.

Реальна дійсність свідчить і про роздвоєння мінової вартості золота як звичайного товару і як грошей. Вартість золота як зви­чайного товару формується під впливом змін продуктивності су­спільної праці в золотодобуванні та змін суспільних потреб у цьому конкретному товарі. На вартість же золота як грошей впливають, крім того, ще й такі чинники, як. зміни суспільних по­треб у грошах в усіх їхніх функціях, динаміка золотих запасів, нагромаджених у попередні віки, та ін. Це свідчить про те, що гроші в процесі обігу набувають особ­ливої мінової вартості, яка може існувати відокремлено і парале­льно з внутрішньою вартістю того матеріалу, з якого вони вигото­влені. Гроші стають абсолютним уособленням мінової вартості, сформованої в обігу, а не запозиченої від грошового товару. Мож­ливість формування такої вартості грошей створила основу для відокремлення явища грошей від конкретного товарного носія, для виникнення грошей, не пов'язаних з будь-якою натурально-речо­вою формою, наприклад депозитні гроші, електронні гроші.

Маючи товарну форму, гроші разом з тим принципово відріз­няються від звичайних товарів. Вони мають не конкретну, а за­гальну споживну вартість, тобто здатні задовольнити будь-яку потребу людей, попередньо обмінявшись відповідними благами. Тому ринок сприймає гроші як абстрактну цінність, бажану саму по собі для будь-якого його суб'єкта, незалежно від його конкре­тних поточних потреб. Отже, гроші стають абсолютним товаром, який протистоїть на ринку всім іншим товарам, стає мірилом вартості останніх і безпосереднім втіленням багатства взагалі.  [9, ст. 10-14]

Суспільна корисність грошей полягає в тому, що вони опосе­редковують рух товару між виробниками і споживачами, обслу­говують рух капіталу.

Значення грошей, їх місце в економічний системі полягає в тому, що гроші виступають в якості реального зв'язку між това­ровиробниками. Вони дозволяють визначити ефективність функціонування господарського механізму. [1, ст.6]

3. Альтернативні теорії грошей

Світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних  концепцій походження та існування грошей. Найбільш відомі з них: металістична, номіналістична, кількісна і товарна.

В економічній науці про гроші найбільш поширеною і відомою є кількісна теорія. Хоча сформувалася ця теорія як обґрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу, тобто на базі вирішення досить вузького, прикладного питання економіки, сьогодні це надзвичайно широка теоретична концепція, яка з кількісних позицій веде пошуки відповіді, по суті, на всі питання теорії та практики використання грошей.

Ключовим у кількісній теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу - тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Ця теорія заперечує трудову теорію вартості взагалі і внутрішню вартість дорогоцінних металів як грошового товару зокрема. Отже, вона базується на загальноприйнятих у світовій науці поглядах на вартість взагалі, на суть грошей та формування їхньої вартості. Кількісна теорія грошей зародилася в XVI ст. У цей час у Європі відбувалося швидке зростання товарних цін і виникла необхідність з'ясувати   причини  цього  явища.  Найбільш очевидною, такою, що лежить на поверхні, причиною видавалося помітне збільшення припливу в Європу золота з Америки після відкриття континенту в XVI ст. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість навіть золотих грошей, а отже, й товарні ціни, залежать від їх кількості.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кіль­кості благородних металів, був французький філософ Ж. Боден. У своєму трактаті «Відповідь на парадокси де Мальструа» він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості зо­лота й срібла. Інші економісти ХVІ-ХVII ст.

(Б. Даванзатті. Дж. Монтаріні, Дж. Локк). розробляючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії. Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним фактором, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використа­ний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватися, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота й срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їхню думку, справжнє багатство нації міститься не в мертвих запасах золота і срібла, а в створенні мануфактур. у використанні з них живої праці. Відтак ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно з якою золото та срібло вже за природою своєю є грішми. У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найчіткіше сформулював англійський філософ Д. Юм. У нарисі «Про гроші» (1750) він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається «постулатом однорідності»: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєн­ня абсолютного рівня цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм «постула­том однорідності» Д. Юм дав поштовх до формування концепції «нейтральності грошей» у ринковій економіці та екзогенного, нав'язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу.

Визнання «нейтральності грошей» та екзогенності кількісного фактора створило істотні перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії, і вона до кінця XIX ст. обмежувалася викорис­танням своїх класичних постулатів:

- причинності, згідно з яким зміна цін визначається зміною кіль­кості грошей;

- пропорційності, згідно з яким ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;

-  однорідності, згідно з яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. з новою силою розгорілися суперечки навколо кількісної теорії. Активну участь у цій дискусії взяв М. І. Туган-Барановський, який запропонував навіть новий напрям у теорії грошей, що дістав назву кон'юнктурної теорії. На цей раз зусилля економістів були спрямовані на дослідження механізму зв'язку між кількістю грошей і цінами. Конкретне розв'язання   цього   завдання   запропонував   американський економіст І. Фішер, який сформулював трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого «рівняння обміну».

Кейнсіанські трактування кількісної теорії. Дж. Кейнс намагався відійти від традиційного і неокласичного трактування грошей як другорядного технічного інструменту. Важливість грошей він пов'язував із наявністю невизначеності в процесах прийняття господарських рішень. На його думку, прагнення зберігати гроші - це барометр нашого недовір'я до власних

розрахунків і до загальної узгодженої думки відносно майбут­нього. Із факту нагромадження грошей він прямолінійно виводив низький платоспроможний попит у господарстві.

Металістична теорія ототожнювала грошовий обіг з товарним обміном, стверджувала, що золото і срібло за своєю природою є грошима, вважаючи гроші простим технічним знаряддям обміну. Найбільшого розповсюдження набула в середні віки, в епоху первісного нагромадження капіталу. Її розвивали Н.Орем, В.Стаффорд, Т.Мен та ін. Ця теорія містила в собі ряд помилок: ототожнення грошей з товаром, нерозуміння того, що гроші – товар особливого виду. З розповсюдженням паперових грошей металістична теорія втратила своє колишнє значення.

Номіналістична теорія розглядає гроші як умовні знаки, що не містять внутрішньої вартості. Ця теорія заперечує товарну природу грошей, розглядає їх виникнення як результат згоди людей з метою полегшити обмін або ж як наслідок державних законодавчих актів. Згідно цієї теорії вартість грошей не залежить від матеріального змісту і визначається лише найменуванням.

Товарна теорія грошей  на марксистському варіанті теорії трудової вартості. Вона  розглядає гроші як товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для усіх інших товарів.

Висновок

Проблема природи та питання про сутність і функції грошей залишаються предметом гострих дискусій, де проявляються багато різних думок до їх розв’язання. Це пов’язано із складністю і багатогранністю грошей як предмета вивчення. Тому для з‘ясування сутності грошей необхідне послідовне, всебічне та детальне дослідження цього економічного явища, шляхом вивчення історії походження та розвитку грошей, їх форм та функцій. Необхідно також враховувати різноманітні підходи до вирішення цих питань, проте, незважаючи на їх велику кількість, на мою думку, можна зробити висновок стосовно сутності і функцій грошей.

суб'єктами

Виникнення грошей тісно пов’язане з історичним процесом обміну товарів і зміни форм власності.

Функції грошей розглядаються як прояв їх сутності. Можна виділити п’ять класичних функцій грошей. Так, функція грошей як міри вартості, полягає у вирішенні вартості товару в грошах, шляхом встановлення цін. Як засіб обігу гроші забезпечують рух товарів через рух грошей. Гроші унікальні за своєю простотою, як засіб платежу за товари і послуги: їм притаманна найвища ліквідність серед всіх фінансових засобів. Так, функція грошей як засобу платежу полягає у можливості купівлі з наступною оплатою. Як засіб нагромадження гроші полегшують процес здійснення накопичення з поточного доходу за рахунок гарантування майбутньої купівлі здатності. Функцію світових грошей гроші виконують як засіб міждержавних розрахунків. Своєрідною формою буття грошових функцій виступають форми грошей, які виступають як засіб вираження сутності грошей. Існують такі форми грошей: повноцінні і неповноцінні.

Проблеми суті і функцій грошей є дуже важливими при становленні національної грошової системи. Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Так нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості, так як в даному випадку змінюється масштаб цін. Внаслідок знецінення грошових знаків, погано виконуються функції купівельного та платіжного засобів. Також в Україні простежується і порушення ефективності виконання функцій нагромадження, оскільки вона прямо залежить від стабільності грошової одиниці.

Отже для побудови ефективної грошової системи необхідне правильне розуміння суті грошей і створення сприятливих умов для виконання грошима своїх функцій.

Список використаної літератури:

1.Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. – К. “Основи”, 1998;

2.Гейдер І. Грошові реформи в зарубіжних країнах // Фінанси України, 1996 №3, ст.62;

3.Гребеник Н. Основні засади грошово-кредитної політики на 1999 рік.// Вісник НБУ – 1999 №5 ст.3-5;

4.Гребеник Н. Основні засади грошово-кредитної політики на 2001 рік.// Вісник НБУ – 2000 №11 ст.2-5;

5.Гриценко А. Гроші : виникнення, сутність, функції та агрегати // Економіка України – 1999 № 2 ст. 62;

6.Гроші та кредит: Підручник /Ред. Б.С. Івасів. – Тернопіль, 2000;

7.Гроші та кредит: Підручник /Ред. М.І.Савлук – К.:КНЕУ, 2001;

8. Грошово-кредитна політика в Україні. /Ред. В.  І. Міщенка к.: ТОВ “Знання”,  2000

9. Грошово-кредитний ринок України: тенденції та проблеми розвитку // Вісник УДАУ, К.: 2000 №3 ст. 224;

10. Денежная реформа в посткоммунистических странах / Под ред. Дж. Дорна, Р.М. Нуреева. – М., 1995;

11. Деньги. Кредит. Банки : Учебник для вузов / Под ред. Е.Ф.Жукова – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ 1999;

12. Економіка і теоретичні основи. / Ред. В.Ковальчук – Тернопіль 1997

13.Економічна історія України і Світу: Підручник / Б.Д. Лановик та ін. – К.: Вікар, 1999;

14. Кухарець Л. Перші фінансові кроки України // Фінанси України 1997, №1 ст. 100;

15. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг – К., 1999;

16. Лановик Б.Д. Економічна історія: курс лекцій – К., 2000;

17. Лисицький В., Руднєв О., Лисицький І. Знову про гроші та борги в економіці України // Вісник НБУ, 2000 №1 ст. 17-21;

18. Лукашевич Л.М. Україна: історико-економічний огляд: Монографія. – К., 1997;

19. Лютий І. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні // Фінанси України, 2000 №1 ст.20;

20. Маркс К., Енгельс Ф.Капітал. Твори, т.23;

21. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко та ін.; За ред. Г.Н. Климка – К.: Вища школа – Знання, 1997;

22. Основы экономмической теории/ Под ред. С. Мочерный – К.: 2000, ст.125-134.

23. Сонер Р., Кучер И. Книга о деньгах. – К., 1996;

24. Статистичний щорічник України за 1999 р. / Державний комітет статистики України, К.: 2000;

25. Чухно А. Природа сучасних грошей // Економіка України. – 1991 – №12.

26. Шаповалова М. Фінансовий огляд за січень-вересень 1999 р. // Фінанси України, 1999 №12, ст.54;

27.Сайт Національного Банку України – www.bank.gov.ua

28. Сайт Державного комітету статистики України – www.ukrstat.gov.ua