Суть менеджменту, співвідношення категорій "управління" "менеджмент"

  1. Суть менеджменту,  співвідношення категорій  "управління" і 

  "менеджмент".

  Управління - свідома цілеспрямована діяльність людини за допомогою якої

  вона  впорядковує і  підпорядковує своїм  інтересам елементи зовнішнього 

  середовища: суспільства, живої  і неживої природи. Управління в живій 

  природі - управління біологічними процесами, в неживій - управління

  речами. Менеджмент (англ. manage - упрпавляти, лат. manus - рука) -

  порцес  планування, організації, мотивації і контролю необхідний для 

  того, щоб сформулювати і досягти цілей  організації. Пітер  Дракер

  "Управління  – особливий вид  діяльності, що перетворює  неорганізований 

  натовп  в ефективну цілеспрямовану і продуктивну  групу". Оксфордський

  словник: Менеджмент – це: спосіб, манера спілкування  з людьми; влада  і 

  мистецтво управління; особливого роду вмілість і адміністративні 

  навички; орган управління, адміністративна  одиниця. Менеджмент – це

  вміння  досягти поставлених  цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви

  поведінки інших людей.

  2. Менеджмент як  наука та мистецтво  .

  Поняття “менеджмент” походить від латинського manus – “рука”. Спочатку

  воно  означало “дбайливо  вести господарство”  та інше. Це слово  вібрало в 

  себе  усі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва  ведення 

  справ і спільної роботи. У широкому розумінні  менеджмент – це одночасно 

  система наукових знань, мистецтва  та досвіду втіленних  в діяльності

  професійних управлінців для  досягнення цілей  організації шляхом

  використаня праці, інтилекту  та мотивів поведінки  інших людей. У 

  вузькому  прагматичному плані  сутність менеджменту  краще за все 

  сприймається  через системний  підхід. Робота менеджерів в організації 

  полягає в тому, аби поєднати та скоординувати  використання усіх “входів”

  в організацію для  досягнення цілей (певних “виходів” з організації).

  Тому  у вузькому розуміні менеджмент – це процес планування, організації,

  лідерування та контролю організаційних ресурсів для результативного 

  досягнення  цілей організації . З означення функції  менеджменту логічно 

  виконуються в певній послідовності , яка і утворює  поняття цикл

  менеджменту . Складається враження існування циклу  менеджменту обумовлює 

  дискретність  процесу управління. Мистецтво менеджера  полягає у вмінні

  менеджера пристосувати науку  управління до особливостей : власного

  характеру ; підлеглих; сфери  діяльності фірми. Мистецтво  як наука це

  організація, складна соціально-технічна система, керування  якою вимагає 

  врахування  багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Прийняття рішень в 

  даному  випадку – мистецтво, яке базується  на знаннях, умінні, інтуіції

  та  досвіді людей, які  керують організацією. Це здатність ефективно 

  викор-ти накопичений досвід на практиці. М-т як наука має предметом 

  вивчення ( діяльність з упр-ня) специфічні проблеми, підходи до їх

  вирішення. Отже, наука та мистецтво  менеджменту не виключають, а 

  доповнюють  одна одну.

  3. Менеджмент як  процес і функція,  як люди і апарат.

  М-т  як процес зосереджує увагу на взаємозв’язку  окремих управлінських 

  функцій в просторі і часі. М-т як функція  реалізується через  виконання 

  певних  управлінських дій, які отримали назву  функцій управління,

  пов’язана з такими питаннями  як склад, зміст всіх видів управлінської 

  діяльності, а також їх взаємозв’язку  в процесі управління. М-т як люди,

  апарат  безпосередньо пов’язаний з людьми, що створюють  апарат

  управління, який має ієрархію, повноваження, відповідальність.

  4. Складові та види  менеджменту 

  Складові  м-ту: теорія керівництва; мистецтво упр-ння; практичний досвід

  упр-ння. Види м-ту: загальний; галузевий; функціональний;

  організаційний; підприємницький; міжнародний  та інші. М-т в часі:

  стратегічний  і оперативний. Загальний  м-т здійснюють всі  керівники, що

  відповідають  за постановку задач  і формулювання політики, за питання,

  що  пов’язані з планув. і орг-єю, контролем  і упр-ням підпр-вом. Обсяг 

  функцій залежить від розміру  під-ва. Операційний (виробничий – лише

  вир-во товарів) – упр-ка діяльність (нижча  ланка упр-ня), що поляг. у 

  безпосередньому керівництві роботою  працівників, виконання  операційних 

  планів, графіків випуску  продукції і наданні  послуг. Завдання – 

  створення умов за яких найбільш імовірно досягти  цілей організації.

  Стратегічні цілі визначають характер діяльності під-ва на великий 

  проміжок  часу і виражають  головним чином якісні параметри функціонування

  підприємства. Поточні цілі свідчать про кількісні  показники діяльності

  на  певний період часу.

  5. Методи, які використовуються  в м-ті.

  Метод - спосіб здійснення чогось. Дослідження; спостереження 

  (опитування, анкетування); експертиз;  функціонально-вартісний  аналіз 

  (співставлення  витрат і споживчої  вартості); індукція, дедукція, синтез,

  аналіз; порівняння; адміністративні (організаційно - розпорядчі) накази,

  законодавча база; економічні (стимулювання); соціально-психологічний.

  6. Наукові принципи  м-ту.

  Принципи  м-ту– правила, які  відображають вимоги до управління в певних

  умовах  сусп-го розвитку. (Ксенофан розглядав принципи упр-ня домашнім

  господарством) Принцип – вигідне  положення. 14 принципів  м-ту за Анрі

  Файолем: розподіл праці (спеціалізація  робіт для ефективного  їх

  виконання); повноваження і відповідальність; дисципліна (дотримання умов

  договору, санкції); єдність  керівництва (звіт перед  керівником); єдність 

  розпоряджень (дій) – єдиний план; підпорядкованість  власних інтересів 

  спільному; винагорода; централізація (оптимальне співвідношення

  централізації і децентралізації); ієрархія (скалярний  ланцюг); порядок 

  (робоче  місце і працівник  на ньому); справедливість; стабільність 

  персоналу (лояльність працівника до організації); ініціатива (працівник 

  пропонує  судження); корпоративний  рух (єдність персоналу). Загальні

  принципи  упр-ня: поєднання  демократизму і доцільного економічного

  централізму; досягнення високої  економічної ефективності будь-якої

  діяльності; принцип стимулювання; принцип єдиноначальства  в поєднанні з 

  колегіальністю; принципи науковості; принцип правильної підготовки і 

  розстановки кадрів.

  7.Поняття  та класифікація  функцій мен-ту.

  Функція – обов’язок, діяльність або здатність  до діяльності, роль,

  власність, задача, компетенція, залежність величини від іншої. Функції 

  м-ту – види цілеспрямованої  діяльності щодо керованого об’єкту,

  зумовлені кооперацією і  поділом праці  в середині управлінського

  персоналу. (Анрі, Файоль) - загальні і специфічні: загальні виділяються 

  з урахуванням стадій, фаз етапів м-ту (планування, організація,

  регулювання і координація, мотивація, облік і контроль); специфічні

  виділяються за формою поділу процесу  м-ту на складові частини (лінійне 

  керівництво; технологічна, технічна, економічна підготовка вир-ва;

  бухоблік; матеріально-технічне забезпечення і реалізації продукції;

  підбір, розтановка, підвищення кваліфікації кадрів і ін.). Крім того ф-ї 

  є: загальноорганізаційні (використовують керівники п-в  та виробничих

  підрозділів); спеціалізовані (різними  спеціалістами); обслуговуючі (

  пов’язані з обліком, звітуванням, здійсненням операцій з діловодства).

  За  ознаками: згідно об’єкту  упр-ня: упр-ня під-вом, підрозділом; за

  характером  діяльності: економічна, соціальна; за впливом  на окремі

  стадії  виробничого процесу (упр-ня технікою) ресурсами  персоналом і 

  т.д.; за впливом на окремі фактори в-ва (упр-ня кадрами, оплатою,

  матеріально-технічним  постачанням 

  .8.Зміст  основних функцій  менеджменту 

  Основна фун-ція менеджменту - планування. Передбачає рішення, які цілі і 

  що  потрібно зробити, щоб  їх досягти, місія, стратегія, політика,

  завдання. Планування - це вид  управлінської діяльності, пов’язаний із

  складанням  планів орг-ї в  цілому і на підрозділі функціональних

  підсистем відділів і служб. 1 питання: де ми знаходимося (сильні і 

  слабкі  сторони під-ва) 2 - куди ми хочемо рухатися (загрози  зовнішнього 

  середовища, можливості зовн.сер.) 3 - як ми збираємося це робити.

  Планування  як процес включає: Встановлення цілей і задач, розробку

  стратегій, програм, планів для  досягнення цілей. Визначення необхідних

  ресурсів  та їх роз-л по цілям  та задачам. Доведення  планів до всіх тих,

  хто їх повинен виконувати, хто несе відповідальність за їх реал-цію.

  Організація - об’єднання людей, матеріальних, фін-х  та інших рес-в,

  формування  управ-ї сис-ми, визначення видів діяльності, необхідних для 

  реал-ї  цілей, розстановка  і погодження взаємодії  пра-в для заб-ня

  досягнення  накреслених цілей. Задачами організації  є:) Формування

  стр-ри організації, а також  забезпечення роботи всім необ-м.2)Розподіл

  на  частини і делегування  виконання загальної  управлінської задачі шляхом

  розподілу відповідальності і  повноважень, а також  встановлення

  взаємозв’язку між різними видами робіт. 3)Створення  умов для фор-ня

  такої культури всередині  орг-ї, яка характеризується високою чуттєвістю

  до  змін, НТП, єдиних для  всіх працівників  цінностей. Мотивація - процес

  сполнукання працівників до високопродуктивної діяльності, шляхом

  використання  наявних або створення  нових мотивів (матеріальна,моральна,

  зміна та збагачення змісту праці). Контроль - управлінська діяльність,

  задачою якої є кількісна  та якісна хар-ка (оцінка) і облік результатів 

  роботи  організації.Це сис-ма спостереження іперевірки відповідності 

  функ-ня під-ва встановленим стандартам та іншим  нормативам, прийнятим 

  планам, програмам і оперативним  управ-м рішенням, встановленням 

  відхилень від прийнятих  принципів організації  і ведення госп-ня.

  Контроль - ел-н зворотнього  зв’язку повинен  бути: ефект-м, об’єктивним,

  дійовим, систематичним, глас-ним. Координація - функція, яка заб-є 

  безперебійність та безперервність процесу  упр-ня. Головна задача:

  досяг-ня погодженості в роботі всіх ланок орг-ї, шляхом встановлення

  раціональних  зв’язків між ними. Бувають документальні  дж-ла (накази,

  розп-ня) і рез-ти обговорень (засідання, наради) - тому вона носить

  вертикальний  і гориз-й хар-р. Верт- коор-я -підпорядкування  ф-цій одних 

  компонентів іншим. Завд-ня : орг-я  ефек-го зв’язку  і збалансування 

  роботи  різних ієрархічних  рівнів. Гориз.коор-я - полягає у забезпеченні

  спів-ва різних працівників, між якими немає  відносин підпорядкування -

  погодженість  поглядів на якісь  спільні завдання. Напрямки: в просторі і 

  в часі. Коор-я буває: превентивна - завчасне прогнозування проблем,

  можливих  збоїв у роботі, розробці і здійсненні запобіжних заходів.

  регулююча -підтримання певних пропозицій у діяльності суб’єктів 

  господарювання  і встановленні схеми  взаємозв’язків кер-в  і спеціалістів,

  а також для своєчасного  виявлення і ліквідації труднощів і небажаних 

  відхилень від встановленої програми діяльності. стимулююча - постійне

  ф-ня сис-ми оцінок, встановлення винагород за дотримання строків 

  виконання робіт і відсутність  істотних відх-нь від  календарних графіків

  одержання пролд-ї чи надання  послуг. З коор-єю пов’язане рег-ня процесу 

  вир-ва, яке пов’язане  із змінами в існуючій орг=ї вир-ва в  результаті

  впливу  об’єктивних факторів. Завдання рег-ня: постійне врахування цих 

  змін, підтримання і  вдосконалення стану  впорядкованості  управлінського

  об’єкту