Свекольносахарний комплекс

Державний департамент зв’язку Україна 
Одеська національна академія зв'язку ім. О. С. Попова 
Кафедра менеджменту та маркетингу 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

ТЕРЕТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ БУРЯКОЦУКРОВОГО КОМПЛЕКСУ  УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                           Виконала:

студент групи ЕП 1.01

                                                                                                           Артищенко Є.О.

                                                                                                           Перевірив:

                                                                                                           викл. Безкровна Л.О. 
 
 
 

Одеса 2012 рік

     ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ БУРЯКОЦУКРОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ…………………………………………………………...5

1.1. Умови та фактори розвитку бурякоцукурового комплексу……………….....5

1.2. Територіальна організація бурякоцукрового комплексу в країні……………7

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА  ФУНКЦІОНУВАННЯ БУРЯКОЦУКРОВОГО КОМПЛЕКСУ……….9

2.1. Аналіз  обсягів вирощування цукрових  буряків в Україні…………………...9

2.2. Характеристика  експортно-імпортних операцій…………………………….11

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ БУРЯКОЦУКРОВОГО  КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ…………………………………………………………14

3.1. Забезпечення  розвитку бурякоцукрового розвитку в Україні та заходи щодо його покращення…………………………………………………………………..14

3.2. Прогнузування рівня попиту на цукор……………………………………....17

ВИСНОВОК………………………………………………………………………..21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………....24  
 
 

Додаток В

                                                                                                                 Таблиця 3.2.

Основні технікоекономічні показники діяльності цукрових заводів

ВСТУП

    На  сьогоднішній день тема бурякоцукрового комплексу України є досить актуальною, оскільки це один з найважливіших секторів аграрної економіки. За виробничим потенціалом Україна відноситься до числа найбільших світових виробників бурякового цукру, адже донедавна галузь займала передові рубежі не лише в сільському господарства України, але мала досить високі показники не тільки на європейському континенті, але в цілому у світі. За сприятливих умов цукрова промисловість України здатна виробляти понад 5 мільйонів цукру. Але існує безліч проблем, які потребують негайного їх вирішення. 

РОЗДІЛ1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ  БУРЯКОЦУКРОВОГО  КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

1.1. Умови та фактори розвитку бурякоцукрового комплексу

    Цукрові буряки історично пристосовані до районів  із достатньо високою відносною  вологістю повітря. Рослини погано розвиваються за відсутності опадів у березні й квітні. Період появи  сходів повинен бути теплим із помірним дощем, перша половина літа — прохолодною  і дощовою, а потім має переважати помірно суха й тепла погода. Кращими  ґрунтами для цукрових буряків є  чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові, чорноземи лучні, лучно-чорноземні, темно-сірі опідзолені середньосуглинкові. Гірші — світло-сірі та сірі опідзолені середньосуглинкові. Оптимальна кислотність ґрунтів для буряків знаходиться у межах рН 6-7, а об’ємна маса — 1-1,2 г/см3. Найсприятливіше співвідношення для них води і повітря в ґрунті — 1:1, а оптимальна повітроємкість (некапілярна пористість) — 12-20%.

    Кращі врожаї отримують на чорноземах, перегнійно-карбонатних суглинкових грунтах. Тому при розміщенні посівів цукрових буряків, крім природних умов, враховуються і економічні: наявність трудових ресурсів, переробних підприємств та транспортна забезпеченість. Такі умови є в Лісостеповій зоні України. Все це пояснює концентрацію посівів цукрових буряків саме в цій зоні, особливо в її правобережній частині (Вінницька, Черкаська, Київська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька, Львівська, Рівненська, Волинська, Житомирська області), а також в лівобережній (Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області). У Лісостепу сконцентровано 80% посівів цукрових буряків України. Ця зона дає майже 70% усього валового збору цієї культури. Невеликі площі посівів є в північному Степу і на півдні Полісся.

    Для виробництва 1 т цукру потрібно 9 - 10 т цукрових буряків. Перевезення  сировини залізницею на 1км у 6 - 7 разів  обходиться дорожче, ніж перевезення  відповідної кількості цукру. Враховуючи низьку транспортабельність цієї сировини, а також те, що вона швидко псується, підприємства з переробки цукрових буряків - цукрові заводи розміщуються поблизу цукробурякових плантацій. Цукрові заводи разом з сировинними базами становлять елементарні агропромислові утворення.[3,с.365]

    У комплексі передумов розміщення бурякоцукрового комплексу демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов, треба брати до уваги, що населення - не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці.

    Демографічні  передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:

    - чисельність населення країни, його  динаміка, характер відтворення;

    - розміщення населення на тереторії, щільність населення, форми розселення, міграція;

    - статевовікова структура населення,  чисельність і динаміка трудових  ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;

    - структура зайнятості населення;

    - національний склад населення;

    - демографічна політика держави.

    У взаємодії з іншими передумовами й факторами розміщення продуктивних сил той чи інший структурний  блок стає провідним, вихначальним.

    Економічні  передумови розміщення великою мірою  визначають тереторіально-галузеву структуру виробництва, ефективність розміщення об'єктів, напрям міжрегіональних зв'язків. З економічними передумовами тісно пов'язані такі поняття, як економічний потенціал країни, структура народного господарства, тереторіальний поділ праці.

    Економічні  передумови можна погрупувати таким чином:

    - історико-економічні передумови;

    - особливості суспільної організації  виробництва;

    - характер прояву тереторіального поділу праці;

    - загальний рівень економічного  розвитку регіону.

    Ці  передумови взаємопов'язані й взаємозумовлені. Так, історико-економічні передумови докладно визначають загальний економічний потенціал країни та участь її у тереторіальному поділі праці. В свою чергу, тереторіальний поділ праці впливає на структуру народногосподарського комплексу. Форми суспільної організації виробництва великою мірою є підсумком історико-економічного розвитку країни.

    Серед факторів, які впливають на розміщення цукробурякового комплексу можна  виділити такі як: сировинний, трудовий, транспортний, споживчий, енергетичний, водний, ринкової кон'юктури, науково-технічного прогресу, економіко-географічної ситуації, екологічний. Дія цих факторів є наслідком їхнього взаємозв'язку та взаємовпливу. Часто дія одного фактора підсилюється впливом іншого.[2,c.476]

1.2. Територіальна організація бурякоцукрового комплексу в Україні

    Сьогодні  цукробурякова зона України охоплює 19 областей. У центральних і західних областях зосереджено 62 % посівів буряків, і діють 135 заводи, які виробляють близько 66 % цукру. Тим часом у південних областях відповідні показники становлять лише 6 %, 5 заводів і 6 %. У Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Харківській і Дніпропетровській областях розміщено 32 % посівів буряків і 50 заводів, які виробляють з них 28 % загального обсягу цукру.[7,c.325]

    Подрібненість площ посіву цукрових буряків, низька насиченість ними сівозмін, відсутність  стабільних компактних сировинних зон  навколо цукрових заводів негативно  відбивається на економічній ефективності виробництва. Адже упродовж останніх років відбулися помітні порушення рекомендованих структур посівних площ, формування сировинних зон цукрових заводів, оскільки площі під цукровими буряками в Україні зменшилися у два рази порівняно з 1990-м роком. Щоб привести у відповідність сировинні зони доцільно зменшити кількість переробних підприємств у півтора-два рази, завдяки чому підвищиться конкурентноспроможність бурякосійних господарств і цукрових заводів. Доцільно також переглянути структуру посівних площ у напрямі збільшення питомої ваги цукрових буряків у господарствах, які мають сприятливі умови для їх вирощування, територіально розміщені біля цукрових заводів, за рахунок скорочення площі інших трудомістких культур. Розрахунки показують, що основні площі цукрових буряків із метою підвищення ефективності цукробурякового виробництва повинні бути сконцентровані в радіусі до 35 км від цукрових заводів. Слід враховувати спеціалізацію кожного господарства, природні та економічні умови, а також організаційно-господарський рівень виробництва. Це дасть змогу значно підвищити врожайність цукрових буряків, поліпшити їхню якість, зменшити витрати на доставку сировини на цукрові заводи й знизити собівартість. Поглиблювати спеціалізацію бурякосійних господарств доцільно у зерново-буряковій сівозміні з розвиненим тваринництвом. У структурі посівних площ оптимальне насичення сівозміни зерновими становить 50%, цукровими буряками — 20, кормовими культурами — 30%. За оперативними даними Мінагрополітики, у 2005 році площі посіву фабричних цукрових буряків складали 675,1 тис.га, що на 57,4 тис.га менше ніж у 2004 році. В господарствах України в оптимальні та допустимі строки  було посіяно цукрових буряків на 53% площ у попередньому 2004 році в дані терміни було засіяно 73% площ. До 40 відсотків засіяних площ розміщені на закислених грунтах, по більшості полів не дотримується українська індустріальна технологія вирощування. Міністерством аграрної політики за поданням облдержадміністрацій розподілено квоту “А” на виробництво цукру між цукровими заводами. Квота виділена 107 цукровим заводам, які повинні виробити 1,8 млн. тон.   На всіх атестованих підприємствах проводиться підготовчі роботи до початку сезону цукроваріння. На ряді цукрових заводів (Чортківський, Пальмірський) завершується монтаж нового технологічного обладнання. Всього в галузі такого обладнання буде змонтовано близько 100 одиниць.  Кращі підприємства галузі такі як ВАТ “Теофіпольський цукровий завод” (Хмельницька обл.), ЗАТ “Олександрійський цукровий завод” (Кіровоградська обл.), ВАТ “Чортківський цукровий завод” (Тернопільська обл.) завершили підготовку заводів.[8,c.236]                                                   

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА  ФУНКЦІОНУВАННЯ БУРЯКОЦУКРОВОГО  КОМПЛЕКСУ

2.1 Аналіз обсягів  вирощування цукрових  буряків в Україні

    Оскільки  відомо, що основна технічна культура  України - цукровий буряк, і Україна є світовий виробник бурякового цукру і саме від реалізації цього продукту наша країна отримує значний прибуток, то слід проаналізувати показники валового   збору, урожайності та посівних площ цукрових буряків. 

                              Таблиця 2.1

Показники валового збору, урожайності та посівних площ буряків в Україні.

    У 2006р. під цукровим буряком було зайнято 0,8 млн. га, що становить 3,2% всієї посівної площі і 20,4% площі посівів технічних культур. Протягом 2004-2006рр. спостерігалась тенденція до зменшення посівів і валового збору цукрових буряків.

    Зменшення обсягів виробництва продукції  пояснюється забороною ввезення  цукру-сирцю з тростини по операціях з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності.. Значно зменшили площі посіву господарства областей: Сумської (на 18,8 тис.га), Вінницької (на 13,4 тис.га), Харківської (10,8 тис.га), Київської (10,7 тис.га), Кіровоградської(10,2тис.га). Збільшили площі посіву господарства Тернопільської, Рівненської та Полтавської областей відповідно на 4,8 тис.га, 4,3 тис.га та 2,5 тис.га. В цілому в господарствах України в оптимальні та допустимі строки  було посіяно цукрових буряків на 53% , в тому числі в Степу – 55%, Лісостепу –50%, на Поліссі – 54%.

    Таблиця 2.2

     Баланс  попиту/пропозиції   цукру в ЄС (тис.тонн)

    Отже, протягом 2004-2006рр. ми спостерігаємо  спад виробництва тростинного цукру, протягом 2004 року спостерігаємо спад експорту цукру, 2005 року – виробництво  бурякового цукру, імпорт цукру-сирцю.

    Можна зробити висновок, що протягом 2004-2006рр. посівні площі, урожайність, виробництво  бурякового цукру значно зменшились,що негативно впливає на сучасний стан економіки. 

2.2. Характеристика експортно-імпортних  операцій   

    У 2007 році, за прогнозами експертів, бурякоцукрова галузь виробить продукції на суму понад 7 млрд грн. Це — вагомий внесок у економіку держави. Та щоб отримати гроші, продукцію треба продати. Не є секретом факт, що зменшення обсягів виробництва цукру стало наслідком втрати основних ринків збуту. Угода про вільну торгівлю між Україною та РФ передбачає кілька вилучень, зокрема, щодо торгівлі цукром. Для українських виробників традиційний східний ринок закритий. Проте згідно із цією угодою, російський ринок має бути відкритий для безмитної торгівлі українським цукром з 1 січня 2009 року. Але поки це станеться, можуть відбутися корективи, які знову обмежать наших виробників, тому наразі важливо опановувати світовий та європейські ринки збуту. Міністерство агрополітики прогнозує експорт цукру у 2006/2007 маркетинговому році на рівні 400—500 тисяч тонн.

    Експерти  вважають, що Варшавська фондова біржа  є найзручнішою для виходу українських  компаній на європейські ринки. Ця біржа  є стартовим майданчиком для  багатьох східноєвропейських компаній, яким важко пробиватися на Лондонську чи Франкфуртську фондові біржі. Вихід на європейські ринки також  важливий з погляду підвищення конкурентоспроможності галузі. Країни — члени СОТ вимагають  квоту на щорічний імпорт до нашої  держави 260 тис. тонн цукру-сирцю. Очевидно, що вступ України до СОТ створить жорсткіше конкурентне середовище, але, на думку експертів, це не є загроза для її розвитку. 
Відомо, що сирець з цукрової тростини дешевший від бурякового, але цукор із наших солодких коренів значно якісніший від заморського. Українські виробники теоретично здатні виробляти цукор за собівартістю 400–500 доларів за тонну, тоді він може конкурувати на світовому ринку з тростинним цукром. Для цього потрібно підвищувати ефективність виробництва. Собівартість продукції можна зменшити завдяки збільшенню врожайності й продуктивності праці, запровадженню високих технологій виробництва сировини та її переробки.

    Цукор потребує значних капіталовкладень. Для вирощування пшениці достатньо 1,5–2 тис. грн інвестицій на кожний гектар. Для вирощування «солодких коренів» необхідно 4–5 тис. грн капіталовкладень на гектар. В Україні середня врожайність цукрових буряків — 245 ц/га, у Європі — 500-700 ц/га. Проте виробництво цукру в Україні за собівартістю втричі дешевше, ніж у Європі. Розвиток «солодкої» галузі — спосіб вирішення багатьох соціальних проблем і працевлаштування мешканців більшості аграрних областей держави.

    Механізм  квот в ЄС доповнений  зовнішньоторговельним регулюванням. Для  підтримки  вітчизняних  виробників встановлені  високі  митні тарифи, які фактично роблять неможливим  ввезення  дешевого цукру-сирцю тростинного в такому митному режимі.  Імпортний тариф складається  з двох мит: постійного і додаткового.

    Постійне  мито складає 419 євро за 1 тонну  білого цукру і 339 євро  за 1 тонну сирцю. Змінне мито (додаткове), призначене зменшувати вплив  світового ринку, в середньому склало: за 2002 рік -  87, за  2003р. - 115 євро за тонну.

    В той же час в  ЄС здійснюється ввезення тростинного цукру в рамках спеціальних імпортних квот з країн Африки, Карибського басейну і Океанії (АСР) згідно з Угодою про Партнерство між АСР і ЄС  як  допомога країнам, що розвиваються,  спрямована на розвиток регіону. Проте, для запобігання  збитків національних виробників цукру від імпорту, аналогічна  кількість цукру експортується завдяки   експортним субсидіям, які  дозволяють  виробникам  експортувати цукор за цінами, що забезпечують прибуткову рентабельність. Спеціальні  імпортні квоти  забезпечують доступ на європейський ринок більш 1,3 млн.тонн  цукру з тростини за  цінами ЄС і  близько  400 тис.тонн за близькими до них цінами. Максимальний рівень імпорту цукру визначений Єврокомісією  в обсязі 1770,6 тис.тонн в еквіваленті білого цукру. Тільки чотири держави ЄС імпортують   цукор-сирець з тростини для переробки на умовах квот: Фінляндія, Франція, Португалія  і Об'єднане Королівство.

    Слід  зазначити, що виконання  угод Уругвайського раунду  переговорів СОТ в 1995 році фактично підняло захисні тарифи. Це відбулося завдяки тому факту, що ЄС зобов'язався  знизити тарифи, але з рівня базової ставки, що перевищувала  фактичні тарифи, які існували. І лише потім рівень  захисту знижувався  за графіком.

    Вважаємо, що Україні також варто  підняти тарифи для поступового їх зниження, як це було зроблено в ЄС і останнім часом в Росії, зробивши їх  достатніми для того, щоб при зниженні ставок зберігався необхідний захист для виробників цукрових буряків.[5,c.456]

    На  цукровому ринку ЄС, з урахуванням  преференційного імпорту тростинного цукру з країн Африкано-Карібського та Тихоокеанського регіонів, пропозиції значно перевищують попит, в зв’язку з чим  ЄС є другим в світі після Бразилії експортером цукру (14 % світового експорту).  ЄС експортує  більш 5 млн.тонн цукру в рік, що складає третину валового виробництва і у три рази перевищує імпорт (баланс додається). У той же час, оскільки внутрішня ціна в ЄС складається  значно вище світової, експорт цукру компенсується. Так, у 2003 році середня експортна ціна становила  223 євро за тонну, при цьому експортна компенсація виплачувалася в розмірі  485 євро. Субсидований експорт цукру з ЄС складає 2,4 млн.тонн. Бюджет ЄС фінансує  експорт цукру квот А і В. Цукор категорії С експортується без субсидій. Субсидії експортерам  цукру присуджуються Європейською Комісією  за допомогою тендерів. Фінанси для субсидій ЄС надходять від податків і зборів, якими обкладаються виробники цукрових буряків і цукру, що складають в останні роки   1,5 – 2 млрд. євро щорічно, а також перерозподілу значної частки аграрних субсидій  на користь цукрового сектора.   

    Як  показує практика,  стабілізація виробництва  сільськогосподарських та продовольчих товарів в країнах-нових членах  ЄС відбулась лише завдяки  заборонному рівню імпортних тарифів на основні види продукції.[4,c.327]  

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ БУРЯКОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

3.1. Забезпечення розвитку  бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращення.

    За  обсягами виробництва цукру Україна  займала одне з провідних місць  у світі і входила до першої шістки світових експортерів цукру. Зараз, на превеликий жаль, ми не стільки  експортуємо, як інколи імпортуємо, тим  більше імпортуємо ту сировину, якої у  нас було завжди достатньо для  забезпечення власного виробництва. Говорячи про можливості галузі, потреба в цукрі для Російської Федерації становить 5,5 млн. тонн. Вона виробляє власного цукру 1,5 млн. тонн., решту може постачати Україна. За виробничим потенціалом Україна відноситься до числа найбільших світових виробників бурякового цукру. За сприятливих умов цукрова промисловість України здатна виробляти понад 5 мільйонів тонн цукру. Частка України у світовому виробництві бурякового цукру донедавна становила 13-20 відсотків. За експортним потенціалом, а він складав понад 3 мільйони тонн, Україна знаходилась в десятці провідних світових експортерів. Але за останні 15 років галузь практично розвалилася, посівні площі під цукровими буряками скоротилися у 2-3 рази, урожайність в 1-2 рази, обсяги заготівлі цукрових буряків зменшилася з 50 мільйонів тонн до 16, і як наслідок, виробництво цукру знизилося з 5 мільйонів тонн до 1,8. Із 192 цукрових заводів реально працює 120, завантаженість яких сировиною лише 40-50 діб при оптимальній - 90. 37 заводів припинили своє існування, продані практично в металобрухт. 35 заводів чекає така ж участь. Але галузь бурякоцукровового виробництва це не тільки економічні показники, а й важлива соціальна проблема. Адже цукрові заводи побудовані в основному в сільських місцевостях і є містоутворюючими. Один цукровий завод дає робочі місця в сільському господарстві в середньому для 5 тисяч чоловік. В окремих регіонах, де велика кількість фермерських господарств, ця кількість сягає близько 30 тисяч чоловік. Розвалу цукрової галузі також сприяв і нелегальний ввіз цукру в Україну, перенасичення ринку, падіння ціни і відповідно втрата мотивації виробництва цієї важливої продукції. Незважаючи на наявність великої кількості матеріальних ресурсів в галузі розповсюджені бартерні операції. При наявності на даний час на складах товарної продукції на суму 4 мільярди гривень, отримання кредитів є проблемним. До проблем можна віднести і відсутність обгрунтованої концепції реформування бурякоцукрової галузі країни в частині забезпечення соціальних гарантій, при неконтрольованому введені надлишкових виробничих потужностей цукрових заводів, значне погіршення матеріально-технічного забезпечення бурякосіючих господарств і цукрових заводів, старіння основних виробничих фондів, втрата зв'язків з машинобудівними заводами та недосконалість системи лізингу. До сьогоднішнього часу не проводилося державна інвентаризація майнових комплексів цукрових заводів та виробничих потужностей. Протягом останніх років в бурякоцукровому виробництві впроваджувалися певні заходи щодо виводу їх з кризового стану. Зокрема, проведена атестація цукрових заводів та їх державна реєстрація, в минулому році Кабінетом Міністрів прийнято чотири постанови, які врегулювали питання захисту внутрішнього ринку від імпорту цукру та цукромістких продуктів. Однак, питання розвитку галузі потрібно вирішувати комплексно. Серед завдань на найближчий період основними : квотування цукру та цукрових буряків, підвищення ефективності виробництва в сільському господарстві, забезпечення високої якості продукції за світовими та європейськими стандартами, паритетності економічних відносин - вартість цукрових буряків і цукру, насіння, виробництва технічних засобів, мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів, стимулювання науково-технічного прогресу та інвестицій, ефективне використання вторинних продуктів виробництва.     Однією з кризових причин в галузі э недостатня кількість сировини через відсутність економічної мотивації її вирощування, зміну структури сільськогосподарських виробників цукрових буряків, мінімальні закупівельні ціни тощо. В усьому світі бурякоцукрове виробництво регулюється державним шляхом, визначається цінова, фінансово-кредитна політика та система квотування. Серед заходів, які сприятимуть розвитку галузі, э проведення на постійній основі державних комплексних жорстких фінансово-економічних та митних заходів, що забезпечить ефективний розвиток власної промисловості та надійний захист товаровиробників. Основними елементами таких заходів є квотування, виробництво цукрових буряків і цукру, встановлення цін в тому числі мінімальних на цукрові буряки і цукор, високі ставки ввізного мита на цукор, пільгове кредитування виробників цукрових буряків та цукру, ліцензування оптової торгівлі цукром. Для подолання системної кризи в бурякоцукровій галузі та створення регульованого ринку цукру необхідно запровадити такі механізми: домовитись з Росією про щорічну поставку на її ринок 2-3 мільйони тонн цукру (Росія виробляє, як вже сьогодні наголошувалось, 1,5 мільйона тонн, а споживає 5,5тонн цукру); затвердити Державну комплексу програму „Бурякоцукрова галузь України на 2005-2010 роки”. Проектом цієї програми передбачено виведення цукрової галузі з кризового стану, відновлення сировини та технічних баз для виробництва цукрових буряків та цукру в обсягах, що забезпечують повне задоволення потреб власного населення держави в цьому продукті виключно з вітчизняної сировини та відновлення можливостей України в його експорті, розвиток машинобудування; забезпечення посівним матеріалом засобами захисту рослин та мінеральних добрив, створити інтервенційний фонд цукру, що дасть можливість знімати з ринку надлишковий цукор в період виробництва і масової реалізації; забезпечити виконання положень Закону України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” в частині ліцензування оптової торгівлі цукром. Говорячи про ближчі перспективи розвитку бурякоцукрової галузі, треба зазначити, що протягом 2005 року необхідно здійснити інвентаризацію виробничих потужностей цукрових заводів усіх форм власності та навести належний порядок у їх реєстрації, як суб'єктів підприємницької діяльності, провести технічний аудит підприємств та впровадити відповідні технічні регламенти, внести пропозиції щодо змін в оподаткуванні діяльності підприємств харчової і переробної промисловості, сезонного виробництва, прискорити прийняття закону про галузеві формування, асоціації, спілки. За понад 200-річну історію цукроваріння Україна довела, що вона має всі можливості для стабільного функціонування бурякоцукрового виробництва: як природо-кліматичні та ґрунтові умови, так і виробничі потужності, науково-технічний та кадровий потенціал. Україна може забезпечити вже в 2010 році виробництво 4 мільйонів тон цукру, відновити експортний потенціал та забезпечити надходження до бюджетів всіх рівнів та соціальних фондів додатково понад 1 мільярд гривень, які сьогодні втрачені.[1,c.466]