Територіально-державний устрій України (за матеріалами Конституції України)

2

Реферат

З дисципліни «Політологія»

На тему: Територіально-державний устрій України (за матеріалами Конституції України)

Зміст

Вступ                                                                                                                 3

1. Теоретичні аспекти визначення поняття "державний устрій України"        4

2. Форма державного правління в Україні                                                          10

3. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави                                                                                                                   13

Висновки                                                                                                               18

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні на терені незалежної Української держави проживає поліетнічна українська нація, яка складається з багатьох народів і національних меншин, має свою державність на певній території, тобто розробляє і втілює в життя систему принципів організації (будівництва) і діяльності держави.

Одним з елементів системи цих принципів є система розподілу території держави або ж самої держави на окремі одиниці для поліпшення управління державою в цілому, тобто організація державного устрою. Територія практично всіх сучасних держав поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів з державою в цілому і між собою.

Проблемі державного устрою в спеціальній науковій літературі приділяється дуже мало уваги, хоча майже в кожному підручнику з основ держави і права є окремий розділ, присвячений визначенню поняття державного устрою і характеристиці видів державного устрою. Проте спеціальних робіт, присвячених проблемі, майже не має.

За своїм змістом державний устрій - це певний механізм держави та її функції, тобто організаційні й функціональні основи Української держави. За своєю формою державний устрій - це територіальна або національно-територіальна організація державної влади, що поділена на окремі складові частини, які перебувають у тісному взаємозв'язку між собою і вищими органами держави, тобто це поняття щодо всього кола питань про внутрішній поділ території держави на складові частини, їх правове становище, взаємовідносини між державою в цілому та її складовими частинами.

1. Теоретичні аспекти визначення поняття "державний устрій України"

В останні роки науковці зверталися в основному до загальної "проблеми державотворення", не поділяючи цю проблему на її складові, хоча проблема державного устрою є важливим елементом "проблеми державотворення": знаходження і втілення найоптимальнішого для України державного устрою повинно забезпечити поліпшення управління державою в цілому і вирішення насущних завдань сучасного державного будівництва.

Проблема державного устрою належить до загальних проблем конституційно-правових інститутів, які є визначальними для конституційної системи сучасної Української держави. Інститут державного устрою має різні форми свого вияву, тому однією з проблем конституційного права є визначення предмета конституційно-правового регулювання, його дефініції та системності.

До означення предмета державного устрою України включається народ України, як первинне джерело розподілу території Української держави на певні чистини, вертикальну систему державної влади і територіальну побудову владної державної організації за вертикаллю відповідно до Конституції України та системи конституційно закріпленого адміністративно-територіального поділу держави.

Вже багато років є проблемним питання дефініції різних систем поділу держави. Пошуки визначення цього співвідношення тривають і сьогодні.

В науковій літературі зустрічаються різні визначення системи поділу держави на певні частини: "територіальний устрій", "державний устрій", "національно-територіальний устрій", "адміністративно-територіальний устрій", "політико-територіальний устрій".

Сьогодні назріла необхідність вивчення співвідношення між усіма вищеназваними поняттями для розробки загальної концепції розбудови Української держави, зокрема концепції організації й удосконалення державного устрою України, а також для застосування цих концепцій у практиці українського державотворення, зокрема при написанні Закону "Про державний устрій України".

Вивчення світового досвіду державного будівництва показує, що сьогодні майже всі держави поділяються на певні території, на чолі яких центральна влада ставить свою адміністрацію, і таким чином, у державі влаштовується певний адміністративно-територіальний устрій.

Виходячи з цього факту, деякі науковці слушно розглядають адміністративно-територіальний устрій України, як складову частину її територіального устрою.

Українські дослідники С. Гусарєв, Р. Калюжний, А. Колодій та інші вважають, що формами територіального устрою є національно-територіальна й адміністративно-територіальна організація державної влади. Із висловлювань цих науковців зрозуміло, що під національно-територіальною організацією державної влади в Україні вони розуміють організацію Кримської автономії як національно-політичної одиниці, а під адміністративно-територіальною організацією - організацію інших територіальних одиниць в Україні, утворених за адміністративною ознакою: області, райони тощо. Проте таке визначення є дещо спрощеним і не дає загального уявлення про територіальний устрій і адміністративно-територіальний устрій України.

Поряд з вищенаведеним визначенням адміністративно-територіального і територіального устроїв держави існує також спрощене визначення адміністративно-територіального устрою, як звичайного поділу держави на адміністративно-територіальні одиниці, відповідно до яких будується система державних органів місцевого самоврядування.

Проте ці визначення передають основний зміст понять. Сьогодні відповідно до Конституції України від 28 червня 1996 р. в Україні існує трирівневий адміністративно-територіальний устрій.

Перший рівень складається з областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Другий рівень - це райони і всі міста, крім Києва і Севастополя. Третій рівень - райони в містах, міста районного підпорядкування, селища і села.

Вже із назви видно, що поняття територіального устрою більш широке, ніж поняття адміністративно-територіального устрою.

Різні думки у науковців викликає також дефініція понять територіального устрою і державного устрою.

Російський радянський науковець В.Ржевський наполягав на тому, що поняття територіального устрою треба використовувати замість поняття державного устрою в його вузькому значенні.

Деякі дослідники взагалі ототожнювали поняття державного устрою і територіального устрою держави. Тому в Конституції України присутній IX розділ під назвою "Територіальний устрій" і не йде мова про державний устрій.

Проте інші науковці слушно висловлювали думку, що поняття державного устрою має включати не тільки поняття територіального устрою держави, але й організації державного механізму, до змісту якого входила структура центральних державних органів, тому територіальний устрій держави є видовим поняттям родового поняття державного устрою.

Найбільш ґрунтовне та змістовне визначення територіального устрою, на нашу думку, міститься в працях українського науковця з конституційного права В. Погорілка. На його думку, територіальний устрій держави, тобто організація її території, ґрунтується на засадах єдності та цілісності території держави, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх особливостей і традицій.

Встановлені конституційно-правовими нормами основи співвідношень між центральними і регіональними органами визначають форму державно-територіального устрою в країні.

Радянська наука визначала державний устрій, як поняття, що охоплює таке коло питань щодо державного ладу:

а) соціально-економічні, політичні основи держави, основи правового статусу громадян, територіальний устрій держави, системи державних органів;

б) територіальна (національно-територіальна) організація державної влади, тобто питання внутрішнього розподілу територіальної держави на складові частини, правове становище цих складових частин, взаємовідносини між державою та її складовими частинами (використовується у випадку розподілу держав на унітарні й федеративні).

Група російських дослідників під керівництвом В. Ржевського і Т. Райкова визначала, що державний устрій є одним із компонентів, що характеризують форму держави, і відповідає на питання про внутрішню структуру державної влади, яка спирається на політико-територіальні принципи взаємовідносин між національними або ж територіальними суб'єктами держави. Відповідно державний устрій - це спосіб організації території держави і населення, що на цій території проживає.

Державно-територіальний устрій визначають також як організацію території держави або ж систему взаємовідносин держави як цілого з її складовими частинами. Характер таких взаємовідносин визначають дві основних форми державно-територіального устрою: унітарну і федеративну форми.

Ще одне визначення державного устрою належить групі українських науковців: "Під державним устроєм розуміють національну та адміністративно-територіальну організацію державної влади, яка включає в себе співвідношення частин держави та її органів між собою і державою в цілому".

"Офіційне" тлумачення державного устрою України, яке міститься в Коментарі до Конституції України, ґрунтується на визначенні території держави, як невід'ємної ознаки державності, просторової межі державної влади. Державний устрій Коментар тлумачить також як політико-територіальну організацію держави, яка визначається політико-правовим статусом територіальних складових частин і принципами їх відносин з державою в цілому та між собою.

Територіальний поділ держави, згідно з Коментарем до Конституції України, - це система територіальних складових частин, які становлять географічну основу територіального устрою держави. В свою чергу, територіальний устрій - це територіальна організація держави, система взаємовідносин між державою в цілому (центральною владою) і територіальними складовими частинами (їх населенням і діючими органами).

Як вже було зазначено, територіальний устрій України регулюється IX розділом Конституції України. Стаття 132 Конституції проголошує: "Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій".

Отже, можна узагальнити, що в основі державного устрою лежить територіальний устрій і як його складова - адміністративно-територіальний устрій, національний склад нації, народів і меншин, що проживають на території держави та їх державне і політичне самовизначення, тобто поняття державного устрою включає в себе і поняття територіального устрою, і поняття адміністративно-територіального устрою.

При узагальненні наведених вище визначень державного устрою та аналізові співвідношення поняття державного устрою з поняттями "територіальний устрій" і "адміністративно-територіальний устрій" можна дійти висновку, що за своєю суттю державний устрій - це поняття, що охоплює все коло питань щодо державного ладу в цілому, являє собою певний тип держави, який виявляється в політичних, економічних, соціальних основах та принципах організації і діяльності держави, правового статусу громадян цієї держави, територіального устрою держави й системи державних органів. Отже, саме державний устрій визначає межі централізації та децентралізації державної влади.

2. Форма державного правління в Україні

Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й може визначатись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність.

Державний лад України, як і будь-якої іншої держави, являє собою передбачену й гарантовану Конституцією організацію (будівництво) держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем, яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи.

Нинішній державний лад України має чимало особливостей.

По-перше, Українська держава і державний лад України мають у багатьох відношеннях перехідний і змішаний характер, перебувають у стадії становлення.

По-друге, державний лад України утверджує в Україні національну державу.

По-третє, як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки, Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підтвердженням тому є Конституція України 1996 р.

По-четверте, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і міжнародні організації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.

Державний устрій — складне системне державно-правове утворення, що має соціально-економічні, політичні, національно-етнічні, культурологічні та екологічні засади. Територія, як правильно відзначається в літературі, «є не лише просторовою межею держави, але й складає матеріальну основу її діяльності», форму прояву державного суверенітету, а територіальний устрій — одна з генезисних, структурних та функціональних ознак держави.

Таким чином, виходячи з державно-правових критеріїв, державний устрій України має два змістовних значення і полягає в територіальному устрої держави, тобто сукупності складових територій України, і територіальній організації державної влади. В першому із значень державного устрою розглядаються частини території держави, в другому - органи державного механізму, які наділені функціями здійснення державної влади.

Підсумки вищевикладеного дають підстави стверджувати, що конституційно-теоретичне визначення терміна "державний устрій" зумовлене багатьма чинниками теоретико-правового і політичного характеру. Відправною точкою для визначення поняття державного устрою виступає юридична сутність держави, три компоненти якої - територія, населення і влада є визначеними при характеристиці явища державного устрою.

Проте проблемним залишається співвідношення понять адміністративно-територіального, територіального, національно-територіального устроїв з поняттям державного устрою.

У зв'язку з фактором проблемності автор розмежовує поняття територіального устрою, як його складової - адміністративно-територіального устрою, і державного устрою, як більш широкого поняття, що включає в себе також інші сторони державного будівництва, зокрема організацію вертикальної системи влади і місцевого самоврядування.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що основною метою поділу території будь-якої держави, зокрема України, на складові частини є організація оптимального управління державою.

Таким чином, при аналізі співвідношення поняття державного устрою з поняттям; «територіальний устрій», «адміністративно-територіальний устрій», «національно-державний устрій» та іншими, а також при аналізі співвідношення понять «нація» і «держава» і аналіз поняття «національна меншина», при узагальненні наведених вище визначень державного устрою можна дійти висновку:

— За своєю суттю державний устрій — це поняття, що охоплює все коло питань щодо державного ладу в організаційному відношенні, являє собою певний тип держави, які, виявляється в політичних, економічних, соціальних основах і принципах організації держави правового статусу громадян цієї держави, територіального устрою держави і системи державних органів.

— За своїм змістом державний устрій — це певний механізм держави, тобто має організаційні основи української держави.

— За своєю формою державний устрій — це територіальна або національно-територіальні організація державної влади, що поділена на окремі складові частини, які перебувають в тісному взаємному зв'язку між собою і вищими органами держави, тобто це поняття щодо всього кола питань про внутрішній поділ території держави на складові частини, їх правове становищ; взаємовідносини між державою в цілому та її складовими частинами.

3. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави

Для здійснення своїх завдань і функцій кожна держава створює різноманітні організації. Така система всіх державних організацій, що беруть участь у здійсненні завдань і функцій держави, називається її механізмом. Серед названих організацій є державні органи, що наділені державновладними повноваженнями. Систему таких органів називають апаратом державно звідси механізм держави криє в собі:

а) апарат держави;

б) державні підприємства;

в) державні установи;

г) інші державні організації.

Державні підприємства - це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва. Сюди слід віднести державні підприємства з виробництва товарів, надання послуг, торгівлі, громадського харчування та інше.

Державні установи - це вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва. До них слід віднести установи у сфері культури, охорони здоров'я, освіти, виховання тощо. Це, наприклад, державні дошкільні дитячі установи, школи, училища, середні та вищі навчальні заклади, система лікарень, санаторіїв та інших установ охорони здоров'я.

До інших державних організацій, наприклад, відносять державні будівельні організації або армію, міліцію та ін.

Апарат держави являє собою систему всіх державних, органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.

Основними принципами державного апарату України є:

демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки.

Принцип демократизму в Україні характеризується тим, що державний апарат формується з волі більшості населення, виражає та виконує волю громадянського суспільства.

Як корінна, так і решта національних груп, що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім здійснення, охорону, захист і відтворення політичних, економічних, громадських, соціальних і культурних прав.

Державний апарат утворюється й діє на підставі законів. Його діяльність спрямовується на виконання законів у порядку, передбаченому чинним законодавством, Державний апарат є, єдиним носієм влади на засадах самостійності та незалежності, виразником суверенітету, народу й нації.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України, виконавчої - Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві виконавчі органи. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним і загальними судами, що будуються за принципом територіальності та спеціалізації.

Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства, балансу різноманітних інтересів усіх соціальних прошарків, груп та інших верств населення.

Державний апарат визначає, гарантує, допомагає здійснювати всім верствам населення їхні суб'єктивні права, охороняє та захищає основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне й милосердне ставлення до всього населення України і кожного, окремо взятого, індивіда.

Важливим принципом державного апарату України є поєднання методів виховання і примусу. Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі методи переконання, але особа не підкорилася загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства.

Свої функції державний апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об'єднаннями й рухами, вивчає громадську думку та врaxовує її в організації і здійсненні покладених на нього завдань.

Отже, державний апарат (обраний чи призначений) є системою державних органів, що здійснюють свої функції, реалізуючи волю громадянського суспільства, всього Українського народу.

Первинною «клітинкою» державного апарату є орган держави. Це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Один службовець як орган держави це, скажімо, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. Структурно оформлений колектив службовців має керівників і виконавців. Керівник виступає від імені певного органу. Кожний орган наділяється на підставі закону владними повноваженнями, які полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обов'язкові правила поведінки (як нормативні, так і індивідуальні) й домагатися їх здійснення.

В юридичній літературі розглядають різні підстави класифікації державних органів розрізняють, наприклад, такі види органів держав и:

1) за місцем у системі державного апарату - первинні (створюються через вибори всім населенням або його частиною), вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм);

2) за змістом або напрямками державної діяльності - органи державної влади, глава держави, органи державного управління чи розпорядчо-виконавчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

3) за способом утворення - виборні, призначувані, ті, що можуть успадковуватися;

4) за часом функціонування - постійні, тимчасові;

5) за складом - одноособові, колегіальні;

6) за територією, на яку поширюються їхні повноваження загальні, або центральні; місцеві або локальні.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Вдосконалення органів державної влади реалізується в Україні на основі Конституції України.

До системи державних органів України належать: законодавчий орган - Верховна Рада України; глава держави Президент України; виконавчі органи, що поділяються на вищі (Кабінет Міністрів України, Рада Mініcтрів Автономної Республіки Крим), центральні (Mініcтeрcтвa, державні Комітети; інші органи центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом); місцеві (обласні та районні, міст Києва і Севастополя, районів у містах Києві й Севастополі державні адміністрації на чолі з головами цих адмініcтрацій та їхні відділи й управління, а також aдмініcтрaції державних підприємств і установ); виконкоми та голови сільських, селищних і міських (міст районного та обласного підпорядкування) раду частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державно. влади.

Органи місцевого самоврядування, що репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, тобто обласні та районні ради, а також органи місцевого самоврядування: міські, сільські, селищні ради та їхні виконавчі органи є самостійною системою об'єднань громадян у громадянському суспільстві.

Система судових органів охоплює: Конституційний Суд України; загальні (місцеві, апеляційні, спеціальні) суди та Верховний Суд України. Місцеві суди включають районні, міські (міст обласного підпорядкування) районні у місті, господарські, гарнізонні суди. До системи апеляційних судів закон відносить Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, суди міст Києва і Севастополя. Спеціальними (касаційними). судами в Україні є вищі суди (кримінальний, цивільний, господарський, адміністративний, військовий). Очолює всю систему судів загальної юрисдикції в Україні Верховний Суд України.

У самостійну систему органів держави відокремлюються контрольно-наглядові органи України. До них належать: генеральний прокурор України і підпорядковані йому, прокурори; податкові адміністрації, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.

Отже, апарат держави посідає головне місце в системі організацій державного механізму, оскільки здійснює державну владу та управління в суспільстві.

Висновки

Державний устрій – це система відносини, що виникають на основі норм, закріплених у конституції і конституційних законах і діяльності органів, що складаються в процесі формування і, держави, регіонального і місцевого самоврядування.

Організація державного устрою заснована на принципах поділу державної влади на законодавчого, виконавчого і судову, розмежування компетенції між центральною владою, місцевими радами й ін. органами самоврядування на основі верховенства Конституції і законів України. Конституційні основи державного устрою являють собою систему передбачених і закріплених Конституцією основних принципів організації і діяльності держави і його основних інститутів: форм держави, основних елементів (атрибутів) її механізму, основних функцій держави і гарантій державного устрою.

Основними принципами державного устрою України відповідно до його Конституції є принципи суверенітету і незалежності держави, демократизму держави, соціального і правового характеру держави, унітарності (єдності) держави. Ст.ст. 1, 2 Конституції.

Форма держави – це державний устрій, тобто це його територіальна організація, форма державних зв‘язків між державою в цілому і його частинах, їхнє правове положення. Територіальний устрій України побудовано на принципах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності державних території. При рішенні питань територіального устрою враховуються державні інтереси, думки громадян, що проживають на відповідній території, потребі розвитку регіонального і місцевого самоврядування. Україна - це унітарна держава. Територія України поділяється на області, райони, міста, райони в містах, села і селища. До складу України входить Автономна Республіка Крим.

Отже, саме державний устрій визначає межі централізації та децентралізації державне влади.

Виходячи з державно-правових критеріїв, державний устрій України має три пріоритетні» змістовних значення і полягає в територіальному устрої держави, тобто сукупності складовій територій України, організації всього населення (титульної нації, інших націй, народів національних меншин) на певній території, тобто в національному устрої, і територіальної організації влади: в першому із значень державного устрою розглядаються частини території держави, в другому — все населення держави, що проживає на певній території, в третьою — складові механізму держави, які наділені функціями здійснення державної влади.