Тернопільський обласний краєзнавчий музей

Тернопільський обласний краєзнавчий музей – найдавніший  заклад культури і просвітництва  області, знаний в Україні та зарубіжжі  довершеною експозицією, унікальними  фондовими збірками, численними виставками – невдовзі відзначатиме своє 95-річчя.

     Урочисте відкриття  Подільського музею Товариства  “Народна школа”, колекційні збірки  якого стали основою нинішнього  музею, відбулося 13 квітня 1913 р.  Напередодні відкриття був виданий  “Путівник по Подільському музеєві  Т.Н.Ш.”, що свідчило уже тоді  про серйозну науково-дослідницьку  роботу зачинателів та організаторів  музею. Ними були найдіяльніші  члени освітнього Товариства  “Народна школа”, у полі зору  яких була і краєзнавча справа  та були розпочаті заходи для  створення хоч би скромного  музею і публічної бібліотеки.

     Перша музейна  експозиція була розміщена у  чотирьох великих залах Товариства  “Народна школа” на тодішній  вулиці Качали, 2 (будинок зберігся, нині – це бульвар Тараса  Шевченка). Представлені у музеї  експонати відтворювали, в основному,  історичне минуле, культуру, природу  краю. Тут була велика археологічна  колекція, предмети міського побуту  ХVІІ – ХІХ ст. (старовинні меблі,  фарфор, різні види тканин, годинники), рідкісні документи та стародруки ( документи на пергаменті польських  королів, дипломи, календарі, ін.). Найбільшою була нумізматична  колекція, тільки в експозиції  було виставлено понад 1300 монет  та 58 медалей різного часу. Унікальний  метеорит, вагою майже два кілограми,  був серед виставлених природничих  матеріалів – вони займали  окрему залу.

     У часі першої  світової війни музей припинив  свою діяльність, а найбільш вартісні  експонати були пограбовані окупаційною  владою та вивезені у  Росію.  І лиш 1929 р. музеєві було  дещо повернуто, в т.ч. і частину  нумізматичної колекції. Через рік  музей відновив свою роботу. На  той час це був поважний  музейний заклад, добре відомий  у регіоні своєю просвітницькою  та науково-краєзнавчою роботою.  В експозиції появилось чимало  етнографічних матеріалів (кілька  комплектів українського весільного  вбрання, колекція килимів, гончарних  виробів, глиняного посуду).

     В одночасі з Регіональним Подільським музеєм у Тернополі під великим тиском польської окупаційної влади працював також український музей Товариства “Рідна школа”, створений 1932 р. за ініціативою відомого вченого і педагога, професора Якима Яреми. У напівлегальному статусі українським музейникам вдалося зібрати біля трьох тисяч унікальних експонатів з національної історії.

       Наказом  Народного комісаріату освіти  УРСР від 26 грудня 1939 р. Регіональний  Подільський музей було реорганізовано  і на його базі створено  Тернопільський обласний історико-краєзнавчий музей. До новоствореного закладу були передані також експонати музею “Рідна школа”, мистецька колекція замку Потоцьких у Поморянах та Кудринецького замку, а відтак і матеріали інших приватних музеїв, що існували на Тернопіллі.

       У новому  статусі музей декілька разів  міняв місця знаходження, а  від червня 1941 р. понад 27 літ  займав давню триповерхову споруду  на вулиці Музейній, у центральній  частині міста. Нині на цьому  місці знаходиться будівля Управління  внутрішніх справ області.

     У роки Другої  світової війни музей   втретє  був пограбований (вдруге це було  під час зміни влади у 1939 р.). Гітлерівці вивезли 49 найцінніших  живописних полотен західноєвропейських  художників ХVІІІ – ХІХ ст., решту колекцій було врятовано  завдяки мужньому вчинкові наукового  працівника музею Стефанії Садовської, яка самотужки перенесла фондові збірки у глибокі підвали музею та оберігала їх до закінчення бомбувань у місті. 1948 р. вона була нагороджена орденом “Знак Пошани”.

        Кількість  врятованих по війні експонатів  становила майже 26 тисяч одиниць  збереження.

     Через аварійний  стан пристосованого музейного  приміщення, яке по закінченні  війні жодного разу не було  ремонтованим, 1968 р. експозиція для  відвідувачів була закрита. І  лиш у грудні 1982 р. у Тернополі  відбулася подія, якої чекали  майже п’ятнадцять років. У  спеціально побудованому будинку  у центрі древнього міста було  відкрито Тернопільський обласний  краєзнавчий музей, експозиція  якого розмістилась на площі   майже1800 м2.

     Музей був  високо оцінений як вітчизняними, так і зарубіжними вченими  та музеєзнавцями, експозиція  визнана одною з кращих серед  краєзнавчих музеїв України та  колишнього СРСР. 1983 р. музей став  дипломантом ВДНГ України і  майже ціле десятиріччя отримував  найвищі музейні нагороди. На  його базі відбувались республіканські  та всесоюзні семінари і наради, першим в Україні він виступив  з ініціативою про пріорітетність у музейній справі наукової роботи та розробив концепцію музейної справи, основні положення якої лягли в основу законопроекту “Про музеї України”.

     Ця експозиція  в основі своїй залишається  чинною донині, хоч з плином  часу, зміною суспільного устрою  та набуттям Україною незалежності  на поч. 1990-х рр. було здійснено  реекспозицію окремих розділів  і тем, виставлено матеріали,  що роками зберігались у запасниках, а також зібрані у результаті  нових експедицій та пошуків.  Так великий пласт національної  історії, забороненої, забутої,  частково знищеної завдяки музейній  експозиції став доступним для  тисяч відвідувачів, які щорічно  відвідують музей. І не перестають  захоплюватися. Адже попри смислове  навантаження – це ще й мистецька  робота кращих вітчизняних дизайнерів, які були залучені до художньо-оформлювальних  робіт.

     Сьогодні збірки  музею становлять більше 166 тисяч  матеріальних пам’яток, серед них  є унікальні, аналогів яким  немає у жодному іншому музеї  України. Стародруки, старовинна  зброя, збірки національного одягу,  поштівки, рідкісні світлини та документи, предмети міського та сільського побуту, багаті філателістичні та нумізматичні колеції, ряд вартісних антикварних речей, особисті речі та архіви видатних уродженців краю та інше – все те, чим жив і що творив народ упродовж кількох століть.

У фондах музею зберігається понад 274 тис. експонатів. Особливо великими є збірки українського народного  одягу з різних регіонів Тернопі́лля, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматики, філателії, документів і світлин, речей побуту.

Унікальне значення серед  експонатів Тернопільського краєзнавчого музею мають: археологічні артефакти (бл. 40 тис. одиниць), 270 предметів зброї, цінна колекція ікон XVII — поч. XIX ст.ст., стародруки Почаївської Лаври XVII-XVIII ст.ст., зразки українського національного вбрання з різних регіонів Тернопільщини, килими з вікнянських ткацьких майстерень XIX ст., золототкацтво з Бучацьких мануфактур, західноєвропейське мистецтво XVII — поч. XIX ст.ст.

Постійна експозиція музею  охоплює близько 10 тисяч одиниць  зберігання.

Експозиція відділу природи  знайомить відвідувачів з рослинним  і тваринним світом, кліматом, ґрунтами, природними багатствами Тернопільської області, яка була створена 4 грудня 1939 року.

Експозиційний відділ стародавньої історії відтворює період від  найдавніших часів до Першої світової війни.

Відділ новітньої історії  охоплює період від Першої світової війни (1914-18 рр.) до сьогодення.

При музеї є виставкова зала, де щомісячно влаштовуються  експозиції з фондових матеріалів, а також виставки з інших музеїв України та з-за кордону, виставки сучасних українських художників, тематичні  експозиції в рамках Всеукраїнських проектів. Фондові матеріали були представлені на міжнародних виставках  в Польщі, Німеччині, Румунії.

90 років тому в Тернополі  було відкрито перший музейний  заклад – регіональний музей  Подільського товариства “Народна  школа”. Ще в 1906 році краєзнавці  міста, згуртовані при товаристві  “Народної школи”, почали клопотати  про створення в Тернополі  музею. Для його експозиції  збирали археологічні знахідки, бони (паперові гроші) і нумізматику  (монети), народний одяг, стародруки, природничі експонати.

В 1910 році для музею було виділено чотири кімнати в будинку  товариства “Народної школи” по вулиці Качали, 2. Протягом трьох років велися роботи

по створенню експозиції. Довгий час вважалося, що музей був  відкритий 1912 р., бо в цьому році було видано путівник. Фактично ж це був  лише каталог музейних експонатів. Готуючись до відзначення ювілейної  дати, працівники Тернопільського краєзнавчого музею віднайшли в обласному  архіві примірник запрошення на відкриття  музею, яке відбулося 13 квітня 1913 року. Це достовірний документ, який дає  підставу музеєві починати своє літочислення саме з цієї дати. Після відкриття  музей проіснував недовго. В роки Першої світової війни він припинив свою діяльність, а значначастина експонатів була втрачена.

Вдруге музей був відкритий  для відвідувачів в 1930 році. Проте  і цього разу він не став державною  установою, а його діяльність здійснювалася  силами громадськості. Тепер він  називався “Регіональний музей  Подільського товариства “Народної  школи”.

Лише в 1939 році в Тернополі  було створено державну установку Тернопільський історико-краєзнавчий музей. Його основу становили фонди існуючого громадського музею, які систематично поповнювалися новими експонатами про трудове життя міста і області.

Значно поповнилися фонди  художніми збірками, націоналізованими  в поміщицьких маєтках.

В роки Другої світової війни  охоронець фондів музею Стефанія Стефанівна Садовська зуміла заховати частину цінних експонатів в підвалах музейного приміщення і зберегти їх. За це ця мужня і високоосвідчена жінка була нагороджена орденом “Знак Пошани”.

Сьогодні у складі музею  працює 35 наукових працівників, які  професійно забезпечують усі види музейної діяльності: науково-дослідницьку, просвітницьку, експозиційну, виставочну, видавничу, комплектування фондів, збереження пам’яток історії та культури, науково-методичну  та іншу.

У фондах Музею зберігається майже 120 тисяч експонатів. Музей  має велику бібліотеку закритого  типу, книжковий фонд якої становить 11500 одиниць. Паралельно можна ознайомитися із творчими здобутками сучасних живописців Тернополя (А.Ткаченко, Д.Шайнога, С.Ковальчук, С.Нечай, Я.Новак, Б.Ткачик). Дозволяють порівняти різні напрямки скульптурні роботи І.Сонсядла, І.Мердака, В.Лупійчука, Я.Бурди. Окремий розділ складають твори мистців української діаспори, що мають національне і світове значення: скульптура М.Паращука, графіка Я.Гніздовського.живописА.Малюци.Д.Шолдри.Х.Куріци, Б.Титли.

Історія: становлення і  сучасність

Тернопільський обласний краєзнавчий музей заснований в 1913 році. Офіційно відкритий 13 квітня 1913 року як Музей Подільський Товариства «Народної школи». Вже тоді у фондах музею налічувалося майже 100 тис. експонатів.

3 травня 1932 року в Тернополі  почав діяти Подільський музей  при Кружку «Рідної школи», чия  історія тісно пов'язана з іменем  професора Тернопільської гімназії  «Рідна школа» Якима Яреми  (1884-1964).

Обидва вище вказані музейні  заклади проіснували в Тернополі  до вересня 1939 року, доки 26 грудня на підставі наказу Народного комісаріату освіти УРСР Подільський Регіональний музей  було реорганізовано і створено на його базі Тернопільський історико-краєзнавчий музей, куди були передані фонди Українського музею Товариства «Рідна школа». Фонди музею також поповнилися матеріалами з повітового музею у Бережанах, а також колекціями з музеїв Чорткова, Заліщиків тощо.

У період фашистської окупації (під час ІІ Світової війни) музей  продовжував працювати. 19 серпня 1943 року гестапо забрало з музею 49 найцінніших живописних полотен, серед яких твори польських митців Ю.Брандта, Ю.Хельмонського, Л.Вичулковського, М.Кшаша тощо[2].

15 липня 1945 року Тернопільський  краєзнавчий музей знову відчинив  двері для відвідувачів, але приміщення  потребувало капітального ремонту,  і з 1968 року експозицію було  надовго закрито.

30 грудня 1982 року відбулося  урочисте відкриття краєзнавчого  музею у спеціально побудованому  приміщенні (за проектом архітектора  О.Головчака). А вже у наступному, 1983 році Тернопільський краєзнавчий музей став дипломантом ВДНГ.

У структурі музею є 7 відділів три експозиційні відділи (природи, давньої історії та нової і  новітньої історії), а також відділи  фондів, науково-методичної роботи, науково-просвітницької роботи та художньо-реставраційний.

У теперішній час (1990—2000-і  роки) Тернопільський обласний краєзнавчий  музей — один із найсерйозніших наукових і просвітницьких закладів України. У його складі — 42 наукові  працівники (поч. 2009 року), які забезпечують усі види музейної діяльності: науково-дослідницьку, просвітницьку, експозиційну, виставкову, видавничу, комплектування фондів, збереження пам'яток історії та культури і науково-методичну.

У 1996 році в окремому приміщенні був відкритий історико-меморіальний музей політичних в'язнів на правах відділу музею.

Музей щорічно влаштовує  виставки із своїх фондів. Традиційно, це Різдвяні та Великодні виставки, мистецтво старовини, сакральне  мистецтво, античні речі тощо. До найчисельніших належить персональні виставки сучасних художників.

Фонди і експозиція музею

У фондах музею зберігається понад 274 тис. експонатів. Особливо великими є збірки українського народного  одягу з різних регіонів Тернопі́лля, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, нумізматики, філателії, документів і світлин, речей побуту.

Унікальне значення серед  експонатів Тернопільського краєзнавчого музею мають: археологічні артефакти (бл. 40 тис. одиниць), 270 предметів зброї, цінна колекція ікон ХVІІ — поч. ХІХ ст.ст., стародруки Почаївської Лаври ХVІІ-ХVІІІ ст.ст., зразки українського національного вбрання з різних регіонів Тернопільщини, килими з вікнянських ткацьких майстерень ХІХ ст., золототкацтво з Бучацьких мануфактур, західноєвропейське мистецтво ХVІІ — поч. ХІХ ст.ст.

Постійна експозиція музею  охоплює близько 10 тисяч одиниць  зберігання.

Експозиція відділу природи  знайомить відвідувачів з рослинним  і тваринним світом, кліматом, ґрунтами, природними багатствами Тернопільської області, яка була створена 4 грудня 1939 року.

Експозиційний відділ стародавньої історії відтворює період від  найдавніших часів до Першої світової війни.

Відділ новітньої історії  охоплює період від Першої світової війни (1914-18 рр.) до сьогодення.

При музеї є виставкова зала, де щомісячно влаштовуються  експозиції з фондових матеріалів, а також виставки з інших музеїв України та з-за кордону, виставки сучасних українських художників, тематичні  експозиції в рамках Всеукраїнських проектів. Фондові матеріали були представлені на міжнародних виставках  в Польщі, Німеччині, Румунії.

Соломія Крушельницька –  найвидатніша оперна співачка світу. Співати  з нею на одній сцені вважали  за честь Енріко Карузо, Федір Шаляпін і інші оперні зірки першої величини.

       Народилася  Соломія Амвросіївна у 1872 році  в селі Білявинці нинішньої Тернопільської області. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. У дитинстві співачка вивчила багато народних пісень.  

       Після  закінчення Львівської консерваторії  вона поїхала до Італії. Її  голос захопив італійців силою  звуку, дзвінкістю, соковитістю,  віртуозною технікою, благородним  тембром, ліризмом і драматизмом.

       З 1890 року почались її тріумфальні  виступи на кращих сценах світу.  Але майже щороку співачка  виступала з концертами у Львові, Тернополі Чернівцях та інших  містах України.

      З біографії  Соломії Крушельницької варто  навести такий цікавий факт:  17 лютого 1904 року в міланському  театрі «Ла Скала» відбулася прем"єра нової опрери Джакомо Пучіні «Мадам Батерфляй».

      Ще ніколи  композитор не був так упевнений  в успіху. Але глядачі оперу  освистали. Славетний маестро  мало не наклав на себе руки. Друзі порадили Пучіні запросити  на головну партію Соломію  Крушельницьку.

Славетна українська співачка Соломія Крушельницька виступала  на найвідоміших оперних сценах світу, її друзями були видатні співаки, диригенти, композитори. Ім’я артистки добре відоме шанувальникам музичного  мистецтва багатьох країн. У Львові Соломія Крушельницька провела  велику частину свого життя та з цим містом пов’язані важливі  етапи її творчого шляху.

Я майже ніколи не звертала увагу на українське художнє

мистецтво,завжди надаючи  перевагу працям іноземних митців, проте,

відвідавши національний художній музей України я змінила  свої

погляди.

Серед усіх експонатів Національного  художнього музею мою увагу

привернули безліч робіт. Я була вражена від побаченого…