Транспортна система на Україні

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

1.Характеристика сучасного  стану транспортних послуг на  Україні…………3

2.Напрямки відновлення  та перспективи що до розвитку  транспортних послуг на Україні………………………………………………………………...10

Висновок………………………………………………………………………….16

Список використаної літератури………………………………………………..18

Вступ

    Транспорт - одна  з найважливіших галузей національної  економіки, ефективне функціонування  якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях, захисту економічних інтересів України.

     Завдяки своєму географічному розташуванню, Україна протягом століть служить природному мостом між Європою і Азією, Північчю і Півднем, Сходом і Заходом. Сьогодні вона має густу мережу транспортних артерій з досить потужною інфраструктурою.

    В сучасних  умовах суттєвим фактором стало  і те, що Західні кордони України  (традиційні кордону з Угорщиною,  Словаччиною, Польщею та Румунією) стали спільним кордоном ЄС і Україною. Розширення кордону ЄС значною мірою вплинуло на ринок міжнародних перевезень і в першу чергу, на механізми організації міжнародних перевезень, тим самим викликавши об'єктивну необхідність функціональної перебудови діючих транспортних коридорів.

    Проблеми участі  України в системі світових транспортних послуг є найважливішою складовою державного оздоровлення економіки, а питання дослідження факторів, що впливають на ефективність використання транзитного потенціалу держави - вельми актуальні. В умовах складних світових економічних процесів Україні необхідна ефективна державна транспортна політика, яка враховувала б геополітичні аспекти в державі, особливості галузі та її роль у процесах економічних і соціальних перетворень і надала б можливість розвитку галузі, забезпечила її конкурентоспроможність.

1.Характеристика  сучасного стану транспортних  послуг на Україні   

                 Транспорт є в Україні однією з пріоритетних галузей, у розвитку якої зацікавлені не тільки українські учасники ЗЕД, а й іноземні партнери, так як найкоротші шляхи руху товарів проходять по території України. Однак потенціал геополітичного становища України як "транспортного" або "експедиційно-розподільчого" центру використовується на даний момент не в повній мірі. Ситуація ускладнюється внаслідок негативного впливу на світову транспортну систему економічної дестабілізації, яка як прояв кризи відбивається на всіх галузях світового господарства. Таке становище в сучасній зовнішньоекономічної діяльності країни відкриває великі можливості перед українськими транспортними організаціями. Однак потенційно вигідне розташування України не дає статусу транспортно-логістичного центру, поки ситуацію скоріше можна характеризувати в зворотному ракурсі. Держави, з якими Україна може і повинна співпрацювати, в силу свого геополітичного або навіть ресурсного потенціалу все частіше обирають для себе при проектуванні розподільчої мережі шляхів, фактично ці шляхи не проходить по території нашої країни.

 Характеристика поточного економічного стану діяльності транспортно-дорожнього комплексу України.

     Маючи розгалужену  транспортну інфраструктуру і  перебуваючи на перехресті найважливіших  напрямків світової торгівлі між Європою, Азією та іншими континентами, Україна має всі передумови для сталого розвитку цієї галузі в рамках виваженої державної політики. Але необхідно зауважити, що присутність України на світовому ринку транспортних послуг на сучасному етапі не значна. Питома вага транспортних послуг у валовому внутрішньому продукті України складає близько 12,5%, вартість основних виробничих фондів - 14,8%, знос яких становить близько 85%, кількість працюючих у галузі - 6% від загальної чисельності працівників, зайнятих в економіці країни.

     Робота підприємств і всіх суб'єктів дорожньо-транспортного комплексу в 2010-2011 роках відзначалася негативними тенденціями падіння обсягів транспортування пасажирів і вантажів, що призвело до неякісного задоволення потреб населення і господарського комплексу України в перевезеннях.

Приміром, за 2010 рік підприємствами транспорту перевезено 540,5 млн.т вантажів, що склало 76,7% від обсягу перевезень вантажів за 2009 рік, Вантажообіг склав 238,1 млрд.ткм, що склало 76,7% від обсягу 2009 року. Вантажообіг залізничного транспорту знизився на 23,7%, що має місце на всіх залізницях. Зменшення вантажообігу відбулося також на автомобільному транспорті на 9,5%, авіаційному на 7,5%, річковому на 39,9%, морському на 53,9%.

    Одночасно з  досить значним падінням показників  галузі, за прогнозами Українського  Транспортного Союзу можливий  щорічний ріст попиту на транспорті послуги на 5-6%, враховуючи що обсяги перевезень вантажів у перспективі до 2020 року можуть зрости в 1,5-2 рази, пасажирів - в 1 ,3-1, 5 рази.

В даний час транспортна  система України не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у таких обсягах. Внаслідок недостатнього розвитку нормативно-правової бази і низького інвестиційного потенціалу ТДК збільшується зношення технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху,жахливий навіть по східноєвропейським міркам стан доріг. Все це в умовах жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює реальну загрозу економічній безпеці держави.

     Враховуючи  це, слід зазначити основні проблеми, що стримують забезпечення зростаючого  за обсягами та якістю попиту  на транспортні послуги на Україні, серед яких:

1. недостатнє оновлення  основних фондів, рухомого складу  на всіх видах транспорту та  дорожнього господарства, невідповідність  їх технічного рівня перспективним вимогам;

2. низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури, що призводить до нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності використання транспорту;

3. слабкий ступінь використання  геополітичного положення України  та можливостей її транспортних  комунікацій для міжнародного транзиту вантажів територією України;

4. нерегулярне та неефективне  оновлення нормативно-правової бази, що регулює діяльність ТДК;

5. повільне вдосконалення транспортних технологій та недостатня їх зв'язок з виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями;

6. неприпустимо низький  рівень інформатизації транспортного процесу та інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки;

7. недостатня ефективність  фінансово-економічних механізмів, що стимулюють надання інвестицій  на розвиток транспорту;

8. відставання в реалізації  державних і галузевих програм  в області окремих видів діяльності, видів транспорту, транспортного машинобудування, розбудови державного кордону;

9. недостатньо ефективна  система управління та регулювання  діяльності ТДК, високий рівень заполітизованості та корумпованості по всій вертикалі;

10. низький рівень кадрової політики в галузі;

11. неефективна тарифна  політика в галузі транспорту;

12. неефективне використання  державного майна в транспортній сфері.

    Все це визначає  необхідність здійснення комплексу  організаційно-правових, економічних  і техніко-технологічних заходів, розрахованих як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу, що забезпечують розвиток транспортно-дорожнього комплексу в тісному поєднанні з процесами, що відбуваються у світовій та вітчизняній економіці, сприяли розвитку продуктивних сил країни, соціальної мобільності населення. Прискорення вирішення цих проблем має важливе значення не тільки для транспортної галузі, а й для держави в цілому, ефективного функціонування її виробничої та соціальної сфер, в значній мірі забезпечується стабільною і надійною роботою транспорту. Крім того, збільшується роль транспорту у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, реалізації геополітичного потенціалу України як транзитної держави.

      Враховуючи, що за географічним положенням саме через територію України проходять найкоротші напрямки транзитних вантажопотоків, а також при наявності розвиненої транспортної мережі та незамерзаючих портів, існують потенційні можливості для збільшення обсягів міжнародного транзиту вантажів. Варто зазначити, що транзит дає можливість ефективно використовувати резерви національних транспортних систем, стимулює їх розширене відтворення. Внаслідок цього неухильно розвивається транспортне машинобудування, активізується будівництво доріг, пунктів перевалки вантажів і пов'язаних з ними об'єктів, створюються нові робочі місця. Але низький рівень техніко-технологічних і економічних параметрів більшості видів вітчизняних транспортних засобів, що не відповідає міжнародним стандартам призводить до неминучого їх програшу у світовій конкуренції на ринку транзитних послуг. Тому відбувається експансія іноземних транспортних та експедиційних компаній на український ринок перевезень. Особливо гостро зазначена ситуація відчувається на морському та повітряному транспорті, які майже повністю працюють на ринку міжнародних перевезень і не в змозі витримати конкуренцію світового ринку. Важливим фактором в такій політиці є надання державної підтримки вітчизняним перевізникам.

Транзитні можливості України  визначаються, перш за все, як певна  частка загальних пропускних спроможностей  транспортної мережі. Технологічні потужності національної транспортної інфраструктури здатні щороку перевозити залізницями  більше 1 млрд. т вантажів, переробляти  в портах понад 160 млн. т. вантажів та доставляти трубопровідним транспортом  близько 200 млн. т. вуглеводнів. З цих потужностей значна частка орієнтована на виконання транзитних функцій. Наявний транзитний потенціал України, за оцінками експертів, використовується на 70%, а на транспорті загального користування - на 50%.

    Наявні транспортні  потоки обходять Україна на користь більш сприятливих умов перетину кордонів і митного оформлення вантажів. Виграє той, хто проводить активну транзитну політику, яка спрямована на розвиток потужностей інфраструктури транзиту, модернізацію рухомого складу, впорядкування процедури переміщення вантажів через кордони, впровадження сучасних технологій перевезень та інформаційного забезпечення.

   Непрозора система прикордонного контролю, високі ставки зборів за проведення контролю та пов'язаних з ним операцій, існуюча процедура контрольно-перевірочних операцій та механізми оформлення документів на транзитні вантажі є одними з основних причин, які привели до скорочення транзиту вантажів через Україну і продовжують стримувати його розвиток. Особливо це стосується автомобільних та контейнерних перевезень.

     Підвищення ефективності та якості роботи будь-якого транспорту вимагає широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, впровадження передових і вишукування нових, більш прогресивних форм і методів організації транспортного процесу і розробки інформаційних систем управління транспортом. Отже, за умови ефективного управління на транспорті транзитні можливості нашої держави можуть забезпечити як економічний, так і соціальне її розвиток.

    Таким чином,  для підвищення рівня реалізації транспортного потенціалу України необхідні:

1. участь України в  розробці загальної стратегії  розвитку мережі міжнародних  транспортних коридорів, що проходять  за європейськими й азіатським  напрямками, в рамках формування  нових транзитних магістралей  континентального значення;

2. державна підтримка  транзитних проектів Україна  на міжнародній арені, формування вигідних для України міжнародних альянсів;

3. сприяння реалізації  інвестиційних проектів, у тому числі міжнародних, спрямованих на розвиток транзитних перевезень;

4. подальший розвиток  логістичних технологій, інформаційних  систем, всієї інфраструктури транзитних  перевезень з метою прискорення  доставки транзитних вантажів, забезпечення  гарантій їх збереження, загального  підвищення якості сервісу;

5. технічна модернізація  і вдосконалення економічних  режимів в повітряних транзитних коридорах, що проходять через повітряний простір України;

6. стимулювання створення  українських мультимодальних транзитних  операторів;

7. розробка економічних  механізмів залучення суб'єктів  Україні і приватних інвесторів  до реалізації проектів, спрямованих  на використання транзитного потенціалу;

8. розробка за участю  суб'єктів Україні проектів створення  і розвитку транзитних коридорів, які доповнюють базові міжнародні транспортні коридори.

2.Напрямки  відновлення,та перспективи що до розвитку транспортних послуг на Україні

Як висновок з першого  розділу можна замітити що транспортна  галузь на Укаїні є доволі перспективною  станом на 2011 рік частка  товарно  вантажних перевезень в Внутрішньому Національному Продукті становила 12,5%,але по прогнозам експертів,якщо в цю галузь інвестувати кошти,то до 2020 року,прибутки від ТДП (товарно дорожні перевезення),мають вирости в    1,5-2,0 разів,що саме по собі є значним вливанням до бюджету України.

До пріоритетних напрямків з відновлення ТДП Україні, його належного функціонування та подальшого розвитку слід віднести:

На всіх видах транспорту:

1. вдосконалення державного  механізму прийняття управлінських  рішень центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і поліпшення оперативності цього процесу;

2. призначення на посади керівників транспортно-дорожньої галузі виключно з професійних якостей фахівців, що мають досвід роботи в галузі;

3. створення належних  прозорих умов для залучення  інвесторів та роботи приватного  сектора в транспортній галузі;

4. ефективне та економічно  обгрунтоване розпорядження державним  майном, оптимізація приватизаційних  процесів;

5. гнучка конкурентоспроможна  тарифна політика у транспортній  галузі;

6. затвердження відповідним  нормативним документом консолідованої  відповідальності підприємця, банківської установи та Уряду за інфляційні процеси і збільшення кредитних ставок кредитів, які були залучені підприємцем під виробничі потреби;

7. удосконалення нормативно-правової  бази в галузі транспорту, її  адаптація до вимог європейського  законодавства;

8. будівництво сучасної  придорожньої інфраструктури винесення  вантажно-митних терміналів за  межі великих міст України та здійснення митного оформлення вантажів у відповідності з європейськими нормами;

9. реалізація реконструкції  аеропортів;

10. організація швидкісного  просування вантажопотоків зовнішньоторговельних  і транзитних вантажів за рахунок її концентрації та маршрутизації, введення систем диспетчерського контролю;

11. поліпшення взаємодії  різних видів транспорту в транспортних вузлах, створення єдиних транспортних вузлів надання пасажирських послуг (хабів), розвиток інтермодальних систем міжнародних перевезень;

12. створення єдиного інформаційного  поля для перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів, експедиторів, органів державного контролю на кордонах.

Автомобільний транспорт

1. лібералізація перевезень  з тими країнами, перевізники яких не загрожують витісненню вітчизняних автоперевізників з вже сформованих протягом останніх років ринків міжнародних автоперевезень;

2. створення сприятливих  умов для залучення інвестицій  в будівництво заводів з виробництва  сідельних тягачів та автобусів великої місткості та належної комфортабельності, які відповідають сучасним європейським нормам екологічності;

3. лібералізація ввізного мита і ставки ПДВ на ввезення транспортних засобів для здійснення міжнародних вантажних і пасажирських автомобільних перевезень, які за класами та екологічним стандартам не виробляються в Україні;

4. рішення на міждержавному рівні питання безвізового режиму роботи водіїв та екіпажів транспортних засобів, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів у міжнародному автомобільному сполученні;

5. термінове прийняття  відповідного нормативно-правового  документа, спрямованого на ліквідацію нелегальних пасажирських автоперевезень.

Авіаційний транспорт

1. Скорочення ставки ввізного мита і ставки ПДВ для ввезення повітряних суден та наземної авіаційної техніки для їх обслуговування, аналоги за класом яких не виробляються в Україні;

2. створення сучасної  системи підготовки авіаційних (особливо льотних) кадрів, які повною мірою відповідають міжнародним вимогам;

3. забезпечення визнання  українських дипломів, свідоцтв, ліцензій у сфері авіаційної діяльності європейськими авіаційними структура;.

4. будівництво сучасних  терміналів в українських аеропортах і злітно-посадочних смуг з метою збільшення пропускної здатності та створення комфортних умов для пасажирів, забезпечення цільового використання земель для подальшого розвитку аеропортів та будівництва об'єктів їх інфраструктури;

5. підтримка національних авіаперевізників і розвиток вітчизняного авіабудування;

6. проведення сертифікації  українських авіакомпаній за  європейськими стандартами;

Залізничний транспорт

1. реформування залізничного  транспорту з розмежуванням функцій  державного управління і господарської діяльності;

2. обмеження монополізації  та потужний розвиток конкуренції  у сфері перевезень вантажів, ремонту рухомого складу, обслуговування та перевезення пасажирів;

3. формування нової системи  тарифного регулювання;

4. ліквідація перехресного  субсидування пасажирських перевезень  за рахунок вантажних;

5. вдосконалення правових  і фінансово-економічних механізмів  взаємодії з користувачами на основі взаємовигідного партнерства;

6. будівництво та реконструкція  об'єктів за напрямками МТК,  реалізація програми облаштування  пунктів пропуску через кордон;

7. розробка та прийняття  законодавчих та нормативно - правових  актів лібералізації загального  ринку перевезень залізничним  транспортом для інтеграції залізничного  транспорту України до європейської  та світової транспортних систем, більш повного використання транзитного потенціалу держави;

8. впровадження і використання  новітніх технологій в організації  та забезпечення перевезень залізничним  транспортом.

Водний транспорт

1. відновлення іміджу  України як морської держави,  зокрема:

2. створення ефективної  державної структури з управління  державним майном в морських  торговельних портах.

3. на основі аналізу  світового фрахтового ринку, а також з урахуванням національного податкового законодавства прийняти рішення про створення сприятливих умов для функціонування морського торгового флоту під прапором України.

4. спрощення митного контролю  транзитних вантажів у морських  торговельних портах України;

5. забезпечення розвитку  судноплавства внутрішніми водними  шляхами.

Автомобільні дороги

1. вдосконалення системи  державного управління галуззю  дорожнього господарства України;

2. створення відповідних  міжнародним вимогам транспортних  коридорів та придорожньої інфраструктури  та доведення автомобільних доріг  України до європейського рівня;

3. посилення державної  підтримки та впровадження світового досвіду з будівництва автомобільних доріг на принципах державно-приватного партнерства, удосконалення законодавства України, що регулює цю сферу діяльності;

4. будівництво під'їзних шляхів до українських селищ;

5. забезпечення надійних  джерел фінансування для наповнення  фонду дорожнього будівництва.

На мою думку,та згідно думок спеціалістів,пакет вище згаданих заходів,призведе до збільшення товарообігу  через Україну,та збільшення прибутків  від товарно дорожніх перевезень на 6-8% щорічно,і в 1,5-2,0 рази до 2020 року.Станом на 2012 рік,Україна втрачає дуже багато потенційних вантажоперевезень (а це по оцінкам експертів біля 15,5% ВНП),із-за багатьох причин,основними з яких є:

• Недосконалість законодавства
• Високий митний збір при перетині кордону України
• Застарілість та зношеність обладнання
• Недостаток в кваліфікованих кадрів
• Несприйняття західними країнами наших спеціалістів з авіаперевезень
• Жахливий стан доріг.

Якщо вирішити ці проблеми вище перерахованим пакетом пропозицій,це і повинне призвести до зростання прибутків від ТДП.

Висновок

     В даний  час транспортна система України  не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у необхідних обсягах. Внаслідок недостатнього розвитку нормативно-правової бази і низького інвестиційного потенціалу ТДП збільшується зношення технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху, зростає негативний вплив діяльності транспорту на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Все це в умовах світової фінансової кризи та жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює реальну загрозу економічній безпеці держави.

     Отже, прискорення  вирішення цих проблем має  виключно важливе значення не  тільки для транспортної галузі, а й для держави в цілому, ефективного функціонування її  виробничої та соціальної сфер, в значній мірі забезпечується стабільною і надійною роботою транспорту. Все більшої ваги набуває роль транспорту у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, реалізації геополітичного потенціалу України як транзитної держави.

Враховуючи великий транзитний потенціал нашої країни, на сьогодні найбільш актуальними питанням є  розвиток спільної в контексті технічного та нормативно-правового забезпечення загальноєвропейської транспортної системи.

     Створення  належних умов в державі та  актуалізація національного законодавства  у сфері транспорту дасть можливість  конкретизувати потреби у розвитку  інфраструктури, виявити "вузькі" місця, визначити пріоритетні завдання щодо кожного виду транспорту і, в подальшому, впровадити їх у життя.

Сьогодні першочерговими завданнями є прискорений розвиток транспортної інфраструктури, створення  відповідно до міжнародних стандартів національної мережі транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського і Чорноморського регіонів.

     Потенційно, транспортна  система країни здатна забезпечити  стійке зростання транзитних перевезень. Проте, невідповідність показників транзитних перевезень в Україні міжнародним вимогам щодо швидкості, неперервності, цілості вантажів, тарифів і цін на послуги не забезпечує не тільки їх зростання, а й стабілізації в існуючих обсягах.

    Крім того, збільшення обсягів транзитних перевезень неможливо без розвитку транспортної мережі, що, в свою чергу, визначається інвестиціями в цю сферу.

    Таким чином,  в підсумку можна сформулювати такі стратегічні цілі, на які необхідно орієнтуватися:

1. повне та якісне забезпечення потреб економіки, зниження частки транспортних витрат у ціні товару;

2. підвищення конкурентоспроможності в умовах СОТ;

3. розвиток транзитного потенціалу України, інтеграція вітчизняного транспорту в європейську транспортну систему;

4. підвищення рівня безпеки та забезпечення сталого розвитку транспортної системи;

Список використаної літератури

1. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 2000.
2. Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права. – М.: ТЕЦС, 2004. - 108 с.
3. Дахно І.І. Міжнародна торгівля. – К.: МАУП, 2003.
4. Основи міжнародної торгівлі: Навчальний посібник/за ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвинової; 2-ге вид., перероб. та доп. - Київ: “Центр навчальної літератури”, 2005. – 656 с.
5. Циганкова Т.М., Петрашенко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488.
6. ШПАК В., КОНДОРІ РОМЕРО А. Міжнародна торгівля: Практикум. – К.: МАУП, 2004. – 384 с.
7. БАГРОВА І.В., Гетьман О.О., Власик В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.В. Багрової. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 384 с.