Транспортна система України

Вступ

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України, її спрямованість на дина­мічне входження у світову економічну систему  вимага­ють наявності високоефективної та розга­луженої транспортної системи. Транспортна система відіграє в сучасних умовах визначальну роль як один із найважливіших факторів економічного розвитку держави.

До транспортної системи пред'являються високі вимоги щодо якості, регулярності та надійності транспортних зв'язків, збережен­ня вантажів, безпеки перевезення пасажирів, швидкості та якості доставки. Потреба у транспортній системі, що чітко функціонує, дедалі посилюється, стає базисом сталого розвитку продуктивних сил регіонів, а також запорукою інтеграції нашої країни до світо­вих ринків.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення - визначили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного й трубопровідного транспорту.

Транспортна система України

Транспорт - одна  з  найбільш  важливих  галузей  народного  господарства  України.  Він  забезпечує  виробничі  і  невиробничі  потреби  матеріального  виробництва,  невиробничого  середовища,  а також  населення  у  всіх  видах  перевезень.  Велике  значення  має  транспорт  для  зв'язку  між  галузями  народного  господарства,  між  містом  і  селом,  між  окремими  районами  країни.  Транспорт  сприяє  суспільному  територіальному  розподілу  праці, є  активним  чинником  формування  економічної  спеціалізації  господарства  окремих  районів,  неможливою  без  обміну  продукцією.

              Транспорт  повинен  сприяти  швидкій  інтеграції  України  в  загальноєвропейську  економічну  систему, що  вимагає  створення  залізничних  і  автомобільних  доріг  з  центральних  частин    Західної  Європи - в  країни СНД,  з  півночі  Західної  Європи  -  в  країни  Близького  Сходу.

              Виділяють  такі  види  транспорту:

·              наземний  (залізничний, автомобільний,  трубопровідний,  гужовий,   в'ючний) ;

·              водний  ( морський,  річковий,  озерний);

·              повітряний;

·              електронний.

Усі види транспорту розвиваються. Одні з них відіграють важливу роль у міжнародних економічних і пасажирських зв'язках (морський, повітряний), інші обслуговують в основному внутрішні зв'язки.

За функціональними особливостями транспорт поділяється на вантажний та пасажирський. Це пов’язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, що включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств і організацій, які здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозяться всіма видами транспорту), а також засоби управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення - визначили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного й трубопровідного транспорту.

При цьому економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на узбережжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту. В цілому в Україні розвинуті всі види транспорту. Так, на 10 тис. км2 території припадає 372 км. залізничних колій, 78 км.  Внутрішньо водних та 1933 км. ав­томобільних шляхів з твердим покриттям.

Наземний транспорт

Найбільше народногосподарське значення для України має наземний транспорт, його частка у структурі вантажних та пасажирських перевезень є найбільшою. Наземний транспорт включає такі види транспорту: залізничний, автомобільний та трубопровідний.

Залізничний транспорт - вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів по рейкових шляхах. Він у силу своєї надійності, регулярності, можливості перевезення вантажів і пасажирів незалежно від часу року і погодних умов, малого ступеня впливу на навколишнє середовище (у порівнянні з іншими видами транспорту), невеликої енергоємності перевізної роботи (споживання енергії на залізничному транспорті в б раз менше, ніж в авіації, і в 3 рази менше, ніж на автотранспорті) широко використовується як у внутрішніх, так і в міжнародних зв'язках.

Перевезення вантажів та пасажирів виконують шість основних залізничних магістралей, об'єднаних державним департаментом "Укрзалізниця": Південно-Західна (керування в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів), Одеська (Одеса), в складі яких функціонує 930 лінійних підприємств (локомотивні та вагонні депо, дистанції колії, енергопостачання, сигналізації та зв’язку тощо).

Отже, залізничний транспорт України вже багато десятиліть виконує найважливішу роль у грузо- і пасажироперевезеннях.

Автомобільний транспорт - це найбільш маневрений і ефективний вид транспорту для перевезення масових вантажів дрібними партіями на близьку відстань. Цей вид транспорту розпочинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому і залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціонування І територіальну організацію всіх галузей народного господарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України.

Автотранспортом перевозять продукцію здебільшого сільського господарства, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, в районах Донбасу і Придніпров'я - продукцію вугільної промисловості. Вантажний парк зосереджений переважно (70%) в господарствах та авто-підприємствах (АТП) двох домінуючих систем - агропрому (58%) та корпорації «Укравтотранс» (12%), інші - па підприємствах більш як 80 відомств.

Трубопровідний транспорт є найбільш економічним і ефективним для транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, хімічних продуктів. Його розвиток обумовлений розвитком в Україні нафтової, нафтопереробної і газової промисловості. За останні десятиліття трубопровідний транспорт розвивався найбільш швидкими темпами. 

Водний транспорт

До свого складу водний транспорт включає морський та річковий транспорт.

Морський транспорт є порівняно дешевим, він відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків України, особливо з країнами далекого зарубіжжя.

Загальна довжина морської берегової лінії України – понад 2000 км., 1000 км. з них – практично не замерзає. Э багато зручних бухт, які сприяли формуванню 18 морських портів, серед яких найбільш важливими э Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Південний, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч на березі Чорного моря та Маріуполь і Бердянськ на березі Азовського моря. Крім того, є 8 судноремонтних заводів, які будують невеликі судна. Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) морські пароплавства, а також Українське-Дунайське (УДП) пароплавство. Сумарна вантажність транспортного флоту України становить більше ніж 5 млн. т, а пасажирського флоту - майже 10 тис. місць, вона є однією із найбільших у Європі .

Значення морського транспорту для перевезення пасажирів є незначним ,він більше спрямоване для транспортування грузу.

Річковий транспорт поряд з морським є одним з найдешевих, оскільки використовує природні транспортні магістралі – судноплавні річки.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить більше ніж 4,4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світловідбивною обстановкою – 3,9 тис, км. Основні водні артерії – Дніпро та його притоки Прип’ять і Десна, Дністер, Південний Буг. Як магістральні річкові шляхи використовуються також ділянки Дністровського лиману загальною протяжністю більше ніж 30 км, а також гирло Дунаю довжиною 152 км, з них з морським устаткуванням – 140 км .

Усі інші судноплавні річки за транспортним використанням належать до малих річок. Малі річки використовуються переважно для перевезення будівельних матеріалів, деякої продукції АПК і суттєвої ролі у розміщенні продуктивних сил не відіграють.

Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно збільшити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка-море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв’язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових вантажів, поглибити фарватери ряду рік, пом’якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні, вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна із заміною їх новими.

Повітряний транспорт

Повітряний транспорт - наймолодший і найбільш швидкісний, од­нак поки що дорогий. Поряд з перевезеннями вантажів, пошти й пасажирів він здійснює санітарні перевезення, а також аерофотозйомки, хімічну об­робку посівів та боротьбу з лісовими пожежами.

Найбільші авіапорти України - Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферо­поль, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

Для повітряних перевезень України характерна велика, порівняно з іншими видами транспорту, сезонна нерівномірність: їхній обсяг зростає, починаючи з квітня й до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

Нині у сфері авіаційного транспорту України 97 реєстрових авіакомпаній, які мають сертифікат експлуатанта, 51 з них має право перевозити пасажирів.

Електротранспорт

До складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

В Україні має реалізовуватися єдина дер­жавна транспортна політика, координувати­ся дії учасників перевезення, розвиватися інфраструктура транзиту. Перші кроки у цьому напрямі вже зроблено: функціонує Державна комісія з питань транспортних ко­ридорів; запроваджується система обліку, аналізу та прогнозування транзитних вантажо­потоків, що відкриває широкі можливості для поглибленого їх аналізу та розроблення заходів щодо їх нарощування. Мінтрансом і Держмитслужбою удосконалюється техно­логія пропуску вантажів через кордон.

Є необхідність у розробленні норматив­них документів, що дозволили би спростити процедури планування та організації зміша­них перевезень. Реструктуризація транспорт­ного комплексу України, його поетапна інтеграція до загальноєвропейської, світової транспортної системи шляхом розвитку міжнародних транспортних коридорів, крім отримання додаткових прямих доходів, сти­мулюватиме надходження іноземного капі­талу, вдосконалення транспортних техно­логій, загальне поліпшення національної транспортної інфраструктури.

Основними завданнями розвитку транс­портної системи України є:

– створення правових основ подальшого розвитку транспортних перевезень;

– поетапний перехід на принципи міжна­родної транспортної і митної політики в га­лузі міжнародних перевезень вантажів;

– приведення   основних  транспортних фондів у належний технічний стан;

– введення нових технологій організації перевезень вантажів та пасажирів;

– проведення виваженої тарифно-цінової політики, яка б сприяла підвищенню конку­рентоспроможності транспортних послуг в Україні;

– розвиток міжнародної співпраці в га­лузі перевезень.

Також проблеми подальшого розвитку транспортного комплексу пов’язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції, промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі переважно і визначають завантаженість транспортної системи. Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадовільний стан його виробничої бази.

Тому у перспективі пріоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагоджений виробництва спеціалізованих технічних засобів, контейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом на основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів.

В цілому формування і розвиток національної транспортної системи України потребує ефективного державного регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами:

– створення ринку транспортних послуг;

– забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту;

– активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств.

Процесс реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон’юнктури світового фрахтового ринку.

Висновки

Рівень розвитку транспортної системи держави — одна з найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості. При інтеграції в європейську і світову економіку потреба у високорозвинутій транспортній системі дедалі посилюється, вона стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство та зайняття в ньому місця, яке відповідає рівню високорозвинутої держави.

Отже, ми бачимо, що транспорт відіграє дуже важливу роль в народному господарстві, в зовнішньоекономічних зв’язках України, в зв’язках між містом і селом, між окремими районами країни. В сучасному житті без транспорту неможливо уявити виробництво, розподіл обмін та споживання матеріальних благ та послуг населення. Транспорт формує економічні, культурні, рекреаційні та інші зв’язки, а також прискорює соціально-економічний розвиток суспільства. Транспорт впливає на ефективність та ціну продукції, оскільки в процесі виробництва він істотно впливає на її собівартість.

В Україні є необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, яка відповідала б європейським стандартам. Відчутний вплив на формування довгочасної стратегії розвитку транспортних комунікацій України має справляти вигідне геостратегічне розміщення її території, через яку традиційно пролягають давні торговельні шляхи між Сходом і Заходом та між Півднем і Північчю.

Необхідно відзначити, що комплексно поставити проблеми, пов'язані з розвитком транспортної системи, визначити завдання і шляхи їх розв'язання, дати їм належне забезпечення , організувати і здійснити процес виконання завдань і заходів можна лише за умови розробки та реалізації Державної програми розвитку транспортної системи України, при формуванні якої доцільно враховувати й пріоритети суміжних програм, насамперед, соціально-економічного розвитку окремих регіонів.

Список літератури

1.      Агєєв О. Шляхи інтеграції України в транспортну систему Європи // Урядовий кур’єр. – 2005.   – № 71.

2.      Вектори розвитку вітчизняного автомобільного транспорту //Урядовий кур’єр. – 2005. – №62.

3.      Гаркума А. Транзитний міст України має бути надійним: [Україна в світовому транзитному бізнесі] //Урядовий кур’єр. – 2002. – №40

4.      Дорогунцов   С.І.,   Олійник   Я.В.,   Степаненко   А.В.   Теорія    розміщення продуктивних сил і репональної економіки. – К.:КНЕУ, – 2001.

5.      Карпінський Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. – 1998. – №7.

6.      Курочкін Г.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економік: Навчальний посібник. – К.:Вища Школа, – 2004.

7.      Кутах Ю. Транзитні зв’язки України та міжнародні транспортні коридори // Економіст. – 2002. – № 1.

8.      Леонтьєва Г.Г. Лекції з економічної і соціальної географії України: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – Суми.:Лебідь, – 2004.

9.      Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.:Вища Школа, – 2004.

10. Підсумки роботи транспорту України за 2004 рік // WELCOME. – 2005. –  №2.

11. Розміщення продуктивних сил: Опорний конспект лекцій для студентів 1 курсу економічних фахів денної та заочної форми навчання / Укладач Н.П.Ващенко. – К.:КНТЕУ, – 2004.

12. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. /За ред. Є.П.Качана. – К.:ВД «Юридична Книга»., – 2001.

13. Рум’янцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.:Вища Школа, – 2004.

14. Успіхи перевезень – в об’єднанні зусиль: [Українська транспортна система] //Голос України. – 2003. – №67.

        15.Харсун Л.Г. Інтеграція України в Європейську транспортну систему // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. –  2004.  –     №72.

1