Трипільська культура. 9

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Луцький коледж рекреаційних технологій і права

 

 

 

Індивідуальне завдання

з курсу «історія української культури»

на тему: «Трипільська культура»

 

 

 

 

 

Виконала:

                                                                                 Утверт Вікторія

студентка 2 курсу

групи: ФВ.б 2.1

                                                                                 спеціальності: фіз. вих.

Перевірив:

Викладач: Милусь В. І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2013

План:

Вступ ………………………………………………………………………….3

1.Те, що потрібно знати про трипільську культуру………………………..

1.1Відкриття та дослідження трипільської культури………………………

1.2Проблема походження трипільської культури …………………………..

1.3Періодизація трипільської культури………………………………………

1.4Як зникла трипільська культура…………………………………………...

1.5Житла…………………………………………………………………………

2.Господарство…………………………………………………………………..

2.1.Землеробство…………………………………………………………………

2.2Скотарство…………………………………………………………………….

2.3Полювання…………………………………………………………………….

2.4Збиральництво…………………………………………………………………

2.5Прядіння та ткацтво……………………………………………………………

2.6Кераміка…………………………………………………………………………

3.Духовна культура та уявлення трипільців……………………………………..

3.1Статуетки та зображення………………………………………………………

3.2Первісні уявлення трипільців…………………………………………………

3.3Поховання………………………………………………………………………

3.4Чи були трипільці пращурами слов’ян……………………………………….

Висновки……………………………………………………………………………

Список використаної літератури………………………………………………….

 

 

 

 

Вступ

До того, як я  почну друкувати цей реферат, хотілося б сказати декілька слів про нього.

По-перше, чому він буде написаний саме на цю тему?

Тема малодосліджена, з безліччю гіпотез щодо походження трипільців, розвитку їхньої культури, а отже, просто цікава.

Я давно вже  намагалася прочитати книги з цієї теми, але ніяк не виходило, оскільки, щоб їх врешті-решт дістати (а це було важко), потрібно було багато вільного часу, який з’явився лише тоді, коли я почала писати це індивідуальне завдання.

Я зацікавлена гіпотезою про те, що наші предки слов’яни пішли від трипільців, і хотілося б самій побачити, чи має така гіпотеза реальне підґрунтя, а якщо так, то яке?

По-друге, яка  ж мета моєї роботи?

-Поповнити свої знання з обраної теми.

-Узагальнити свої знання з обраної теми.

Під час написання цієї роботи я буду використовувати:

-Підручник, який мені допоможе систематизувати знання.

-Книги з обраної теми, які допоможуть поглибити знання.

-Книги, в яких написано про побут слов’ян та українського народу, які допоможуть мені зрозуміти, чи дійсно слов’яни є нащадками трипільців.

От, мабуть, це і  все, що хотів сказати у вступі. Переходжу до головної частини.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Те, що потрібно знати про трипільську культуру

1.1Відкриття та дослідження трипільської культури

ХІХ та початок  ХХ століття інколи називають часом археологічних відкриттів. Саме тоді Г.Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, А.Еванс виявив залишки палацової держави, яку назвав мінойською, а також записів. В Україні теж було зроблено багато досліджень, і особливу увагу привернули до себе роботи В.Хвойки, який з 1893 року проводив розкопи в Києві на вулиці Кирилівській, і ці знахідки були відмінні від знайдених раніше. Незабаром у 1896 році В.Хвойка проводить розкопи і в селі Трипілля, де виявляє пам’ятки тієї ж культури, що й знайдена ним у Києві. Від назви села, і пішла назва культури – трипільська.

Величезний  інтерес до знахідок проявили такі історики, як Е.Штерн (1901-1902 р. – розкопав пам’ятки аналогічного характеру), В.Б.Антонович  і Вовк. Пізніше, у радянський час, цю культуру досліджували такі вчені, як Т.Пассек, С.Бібіков, Є.Черниш, В.Маркевич, В.Збенович. У наш час трипільську культуру досліджують такі вчені, як Н.Бурдо та Л.Кульчицька.

1.2 Проблема походження трипільської культури

Існують різні  думки щодо походження трипільської культури. За В.Хвойкою, наприклад, це було автохтонне населення (предки слов’ян), яке жило на території Середньої Наддніпрянщини.[8, 114] Чи є така думка абсолютно вірною? Адже автохтонна культура, яка існувала до трипільської, була відкрита лише у 40-50х роках ХХ століття В.Даниленком, і лише тоді стало можливим говорити про її спорідненість з трипільською. А за П.Третьяковим, прослов'яни у IV-III тисячоліттях до н.е. існували на північніших землях. Тому, напевно, гіпотеза В.Маркевича та В.Даниленка, за якою місцеві племена дністровського варіанту буго-дністровської культури були швидко асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, і трипільська культура – не що інше, як синтез цих двох культур, здається більш ймовірною.

Крім такої, можна виділити ще одну гіпотезу. Історик радянського часу М.Марр стверджує, що предками трипільців є пелазги, які прийшли з Північного Кавказу Чорним морем, а до того ще були “сусідами” етрусків, що мешкали на території Південного Кавказу.[6, 50-53]

1.3 Періодизація трипільської культури

За В.Хвойкою  трипільська культура є містком  між епохами каменю та бронзи, тому вірно було б виділяти в ній 2 періоди: перший зв’язаний з кам’яним віком, другий – з віком мідним. Перший – період примітивності у формах посуду, використання знарядь праці з кременю або каменю. У цей час більше розвинено землеробство, а скотарства майже немає. Більш розвиненими галузями були полювання, рибальство, збиральництво. Селилися здебільшого біля води, в землянках чи наземних глинобитних будинках. Для цього поселення характерні такі поселення, як Лука-Врублевецька, Бернашівка на Дністрі, П’янишків коло Умані, Ленківці, Солончани та інші. Другий - період використання знарядь праці і зброї з міді, менш примітивної кераміки. Крім того, вже починають закріплюватися патріархально-родові відносини, хоча є думка, що такі відносини виникли раніше внаслідок того, що чоловіки вже тоді грали велику роль у скотарстві та полюванні, крім того, лісний характер землеробства потребував великих затрат сил, що було неможливо для жінки. Найбільш великими поселеннями того часу були Усатове (біля сучасної Одеси) і коло Городська (Житомирська область).[8, 10-11]

Існує також  інший тип періодизації Т.Пассека, який складається з трьох етапів: раннього, середнього і пізнього в залежності від зародження, розквіту чи занепаду цивілізації. Ця періодизація стосується трипільсько-кукутенської спільноти, частиною якої є культура, яку я досліджую.

1.4 Як зникла трипільська культура

Ще й досі неясно, як зникла трипільська культура. Радянські вчені Т.Пассек і Т.Білановська взагалі обминають це питання, говорячи тільки про взаємозв’язки трипільців з племенами середньодніпровської культури на Сході, Волинсько-Подільської мегалітичної культури – на заході, пізньострічкової і шнурової кераміки на північному заході. [1, 46-48]

Мені відома поки що одна теорія зникнення трипільців. Це змішення їх з іншими племенами. Якими? За В.Г. Збеновичем це нібито племена  середньодніпровської культури на сході, оскільки їх кераміка та побутові речі дуже схожі на ті, що вироблялися колись трипільцями.[4, 22]

1.5 Житла

На території  Трипілля зустрічалося два типи жител.

По-перше, це землянки. Землянками називалися заглиблені житла  глибиною 0.6-1.5м, які складалися з  жилої частини і господарських  ям. У плані ці “будівлі” нагадували напіввісімку чи вісімку. Стіни їх були пологі, дно нерівне. У кожному з таких жител знаходилось по два-три вогнища.

По-друге, це наземні глинобитні житла. Це був великий будинок  метрів у 20, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч. Також було 2 камери без печей: одна – «сіни», інша – комора для зерна. У камері з піччю наліво проти печі містилося підвищення з посудом, проти входу – жертовник у формі грецького хреста, а над ним – маленьке округле вікно. Техніка будівництва таких жител була на високому рівні розвитку. Покрівля мала 2 схили і обмазувалась соломою. [8, 27-30]

Призначення цих жител  ще й досі неясне. Так, В.Хвойка вважав, що глинобитні житла були спорудженнями  поховного характеру, « домами мертвих». За В.Збеновичем, навпаки, глинобитні будівлі були стаціонарними житлами трипільців, а землянки будувались лише на ранньому етапі заснування поселення.[5, 10-11]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Господарство

2.1 Землеробство

Ця галузь господарства була найрозвинутішою в ранній період. Тоді оброблялося не менш як чотири види сільськогосподарських культур (в основному пшениця, жито, овес). Було відоме мотичне землеробство. Крім мотик, використовувалися і серпи. Можливо,землероби здебільшого збирали колосся руками. [1,16-18] Звичайно, екстенсивне ведення господарства призводило до виснаження грунтів, і тому трипільцям приходилося кожні 30-60 років залишати засновані поселення й освоювати нові землі.[10, 9]

2.2 Скотарство

Землеробство завдяки нечастим врожаям не могло задовольнити потреби племен. Тому паралельно з землеробством розвивалося скотарство, а також рибальство, мисливство, збиральництво.

Про існування  скотарства свідчать знахідки кісток тварин. Ймовірно, що на той час уже був приручений кінь, а також собака. Про існування скотарства свідчить знаходження таких керамічних виробів, як сосуди зі стінками в дірках. Ймовірно, що вони використовувалися для виготовлення творогу й сиру.[8, 45-49]

Також було знайдено міфологічні зображення таких істот. Так, наприклад, це фантастичні фігури биків з кігтями з Петрен, виконані чорною фарбою, що свідчить, можливо, про те, що у трипільців,як і в середземноморських народів, існував культ бика. [7, 54]

2.3 Полювання

Ця галузь господарства грала помітну роль на ранньому етапі розвитку трипільської культури, хоча меншу в порівнянні з полюванням. Про це нам говорить той факт, що кісток диких тварин знайдено в два рази менше ніж домашніх. Полювали трипільці в основному на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл з кременю, скребки, кам’яні сокири-клини.

Займалися також  і рибальством, і це теж було характерно більш на ранньому етапі. Ловили здебільшого щук, сомів, осетрів[2, 16-17].

2.4 Збиральництво

Трипільці збирали  в основному черепашки прісноводних молюсків, залишки яких знайдено в  купах сміття біля будинків. Очевидно ці черепашки варили, а потім їх мясом годували свиней. У давнину  черепашки використовувались також  для розпису, прикрас.

Збиралися також  жолуді, які сушилися в закритих печах, розтиралися на зернотерках  і домішувалися в тісто[1, 21-22].

2.5 Прядіння та ткацтво

Ця галузь була безпосередньо зв’язана зі скотарством, і тому логічно, що, як і скотарство, набула свого розвитку у пізній період трипільської культури. Уже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити (Петрени), була відома в’язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті[8, 57-58].

2.6 Кераміка

Керамічний  посуд виготовлявся з гончарської  глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарського кола на твердій основі. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису і обпалення червсоною фарбою. Посуд був розписним і нерозписним.

Нерозписним був  переважно посуд для приготування їжі, який, до того ж , ще й був з  більш товстими стінками, кольором після обпалення від сірувато-коричневого  до темно-червоного.[8,57-66]

Крім фарби  на посуд наносився ще й орнамент. На ранніх етапах це був поглибленим  спіральний орнамент та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового і штампового орнаменту[1, 29-32].

3. Духовна культура та уявлення трипільців

3.1 Статуетки та зображення

Трипільські зображення були здебільшого жіночими, лише зрідка чоловічими. Чому так? Скоріше всього, це було пов’язано з ідеями матріархату. Яке призначення цих фігур, також залишається для нас загадкою. Чи це були “дитячі іграшки”, чи, може, культові фігурки, які закладалися у фундамент з ціллю оборонити себе від злих духів? Жодна з цих теорій точно не доведена, тому сказати тут просто нічого.

Фігурки були стоячими та сидячими. У сидячих було округле  обличчя, рук не було, і ноги відділені  одна від одної. Стоячі відрізнялися тим, що мали волосся.  Розміщалися коло печі-вогнища.[2, 18-19]

3.2 Первісні уявлення трипільців

На жаль, зараз  навряд чи вдасться відтворити картину  первісних уявлень трипільців, але  дещо можна дізнатись з нових досліджень цієї культури.

Існування Трипілля відповідало кліматичній фазі атлантику, і початок цієї культури збігся якраз  з істотними зрушеннями в Сонячній системі. Тому можна твердити: населення Трипілля мало вже усвідомлювати періодичність глобальних криз і катаклізмів як загибель старого і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це.

Це стосується давнього вірування про звірину, яка ковтає сонце. Хто ж був цією звіриною, не дуже ясно. Скоріше всього, це була змія, яка символізувала не тільки кінець, а й відродження світу. Також змія символізувала жіночність. З цього ми можемо сказати, що у трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту. Цим , мабуть, і пояснюється спіральний орнамент трипільців[6, 88-89].

3.3 Поховання

Поховання належить до однієї з обрядових дій трипільців, яку ми можемо дослідити найбільш детально з усіх інших.

Та це стосується пізніх поховань, де, на відміну від  ранніх, труп не спалювався, а ховався  в скорченому вигляді. Такі були відомі, наприклад, під Одесою (Красна Слобідка), Херсоном (Білозірка), в Усатові. У центрі ховався голова сімї (тоді це був уже чоловік), а біля нього – жінка та діти. Цей курган був оточений іншими курганами з каміння (кромлехи), де були поховані зображення людей і тварин. Крім того, існували ще й ями для інших членів родової організації, вмерлих на стороні – так звані кенотафи.

Що ж могло  це символізувати? Мабуть, у пізніх трипільців вже існувало уявлення про  те, що людина з одного світу переходила в інший, перенароджувалась, і тому ховали її у скорченому вигляді, що нагадував ембріон.[8,78-79]

3.4 Чи були трипільці пращурами слов’ян

Сказати, чи трипільці  були пращурами слов’ян важко, оскільки про них не залишилось ніяких писемних згадок. Звичайно, побут їх багато в чому схожий на слов’янський. Так, слов’яни теж будували хати з глини, хоча ці хати були однокімнатними і розташовувались хаотично[3,98].

Поселення слов’ян, перебували на одному й тому ж місці  недовго, і це пояснювалось підсічно-вогневою системою землеробства, коли потрібно було йти на нові землі через виснаження старих грунтів. [9, 25]

Посуд слов’яни ліпили руками, але на відміну від  трипільського, він був простішим  в плані орнаменту, мав більш  округлі форми, коротше кажучи, майже  не був схожим на трипільській.

Звичайно, за матеріальними  знахідками більш-менш можна визначити спорідненість трипільців зі слов’янами, а от говорити про те, чи є трипільці їхніми (чи нашими) родичами , з точністю ще не наважився ніхто. В.Хвойка був упевнений, що трипільці – предки протослов’ян, за П.Третьяковим слов’яни жили північніше і десь столітті в ІІІ-ІІ змішалися з трипільцями, є навіть думки про те, що це були кельти. Тобто, це питання залишається відкритим. Чи розкриється воно колись?

 

Висновки

Які висновки я  можу зробити після того, як написав  цей реферат?

Трипільська культура як один із феноменів, була відкрита наприкінці 19 століття археологом В.Хвойкою, і з тих пір досліджувалась багатьма ученими, у тому числі радянськими, пострадянськими та іншими.

Є три можливі  теорії виникнення трипільської культури: суто автохтонна (В.Хвойки), асиміляція автохтонного населення з прийшлими племенами (В.Збеновича) та прийшлих племен, що оселилися на тих землях (М.Марра).

Є два основні  види періодизації трипільської культури: періодизація В.Хвойки (два періоди: перший – звязаний з камяним віком, другий – з віком мідним) та Т.Пассека (три періоди в залежності від виникнення, розвитку та занепаду трипільської культури).

У трипільців було добре розвинене господарство. Землеробство становило найбільшу його частку, система ведення його була підсічно-вогневою, тому часто потрібно було змінювати землі, що було сприятливим для розселення їхніх племен на великі території. Також не відставали трипільці у скотарстві (особливо на пізньому етапі), полюванні, рибальстві, збиральництві (на ранньому етапі), прядінні та ткацтві.

Керамічні витвори  трипільців є справжніми витворами  мистецтва. Посуд був простий  і для приготування їжі, що був  майже завжди непофарбованим, але  з рослинним чи тваринним орнаментом.

Первісні уявлення трипільців були, очевидно, звязані  з періодичними катаклізмами, викликаними істотними зрушеннями в Сонячній системі під час їхнього існування. Ймовірно, тоді зявилося уявлення про циклічність часу, і знайшло своє відображення в трипільській кераміці.

З точністю не можна  сказати, чи були трипільці предками слов’ян. Їхній побут дуже схожий на наш (слов’янський), але є довести спорідненість, не враховуючи теорії про те, що трипільці не були автохтонами на наших землях, просто неможливо.

 

 

Список  використаної літератури:

1. Белановская Т.Д. – Трипольская культура – Л., 1958

2. Бурдо Н.Б. – Населення раннього етапу Трипільської культури межиріччя Дністра і Південного Бугу – К., 1993

3. Вовк Хв. – Дослідження з етнографії та антропології – К., 1995

4. Збенович В.Г. Позднетрипольские племена Северного Причерноморья – К., 1974

5. Збенович В.Г. Раннетрипольские племена на територии Украины. К, 1985

6. Індоєвропа – книга 1-2 рік.

7. Культ бика відомий вже в мінойському Криті (зображенням биків на фресках та легенда про Мінотавра, бика царя Міноса, що жив в лабіринті, свідчать про це) (Немировский А.И. – История Древнего Мира, Т. ).

8. Пассек Т. – Трипільська культура – К., 1941

9. Попович М.В. – Мировоззрение древних славян – К.,1985

10. Смолій В.А. Історія України. К, 1997