Украинско Индийские отношения

Зміст

Розділ 1 Вступ………………………………………………………………………..2

Розділ 2 Документально-правова база……………………………………………...5

Розділ  3 Стан та перспективи розширення Українсько індійського співробітництва………………………………………………………………………7

Розділ 4 Висновки…………………………………………………………………..15

Розділ 5…Список використаних джерел та літератури………………………….17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Республіка  Індія є важливим для України  партнером в Азії та світі як через  свій значний економічний потенціал, так і через свій вплив на регіональну  та світову політику.  Україно-індійські відносини оформилися протягом 1990-х років. “Основними напрямами зовнішньої політики України” декларувалась наявність щодо Індії геостратегічних та геоекономічних інтересів, попри невисокий тодішній рівень економічної співпраці.

   Поштовхом до поглиблення економічного  співробітництва став візит Президента  України до Індії у жовтні 2002 р., після якого двосторонній товарообіг  почав стрімко зростати. Індію  було визнано одним із стратегічних  партнерів України.

   Характер розвитку україно-індійських відносин у 2005-2009 рр. свідчить про те, що Україна надає переваги передусім економічній співпраці з Індією, у той час як підтримання політичних та гуманітарних зв’язків виступає в якості доповнення торгівельно-економічних відносин. Головний акцент у відносинах з Індією у 2005-2009 рр. було зроблено на збільшенні обсягів експорту до цієї країни, чого в цілому вдалося досягти (попри не реалізацію задекларованої у 2005 р. мети доведення обсягу товарообігу до 5 млрд дол.). Економізація південноазійського напряму зовнішньої політики України визначила звуження політичних контактів з Республікою Індія і фактичну односторонню відмову України від намірів розвивати стратегічне партнерство з цією країною (у червні 2005 р. Індію було названо “особливим партнером”). Проявом обмеження співпраці стало скорочення кількості та зниження рівня взаємних візитів. Водночас контакти представників України та Індії в межах міжнародних організацій та форумів мали достатньо інтенсивний характер.

    За результатами 2008 р. обсяг двостороннього товарообігу між Індією та Україною склав 1,655 млрд дол. Попри те, що обсяги торгівлі товарами з Індією посідають лише четверте місце в структурі торгівлі України з державами Азії[1] (після Китаю, Японії та Південної Кореї), український експорт до Індії за обсягами перевищує експорт до Китаю та Пд. Кореї майже вдвічі, Японії – у вісім разів, склавши у 2008 р. 1,005 млрд дол. Таким чином, Індія є найбільшим експортним товарним ринком України в Азії. При цьому у торгівлі товарами протягом усього часу двосторонніх відносин зберігалося велике позитивне сальдо на користь України. Обсяги торгівлі послугами з Індією також є важливими в контексті відносин України з державами Азії (станом на 2007 р. експорт послуг склав 36 млн дол., імпорт – 7,8 млн дол.). 

Україно-індійська  торгівля товарами у 2006-2011 рр., дол. США*

* За  даними Державного комітету статистики  України 

Протягом 2005-2008 рр. українсько-індійська торгівля динамічно розвивалася. Порівняно  з 2004 р. у 2008 р. обсяг товарообігу зріс на 233 %, експорту – на 208 %. Серед чинників, що сприяли зростанню товарообігу, можна виділити традиційні та відносно нові (властиві останньому десятиріччю). До перших належать: 1) існування певної традиції економічних зв’язків з часів СРСР; 2) існування виробничої кооперації з Росією як важливим економічним партнером Індії у окремих галузях; 3) місткість індійського ринку та комплексність його потреб, що не виключають і низькотехнологічної продукції, яку може запропонувати Україна; 4) динамічний економічний розвиток Індії. До нових чинників можна віднести: 1) надзвичайно сприятливий для основних груп українського експорту (продукція металургії та хімічної промисловості) контекст індійського ринку; 2) реалізацію Індією програм модернізації основних галузей економіки (енергетики, транспортної інфраструктури, аерокосмічної сфери) та збройних сил (передусім ВМС та ВПС, а також сил стратегічного призначення); 3) лібералізація імпортної політики Індії; 4) випереджальний розвиток окремих галузей індійської економіки (інформаційно-комунікаційної сфери, фармацевтики); 5) несприятлива для експорту української металургії кон’юнктура ринків Східної та Південно-Східної Азії, що змусила експортерів шукати нові можливості збуту на інших ринках, у тому числі індійському. Найбільшою мірою збільшенню товарообігу сприяв інтенсивний розвиток економік двох держав, передусім експортно орієнтованих галузей, збереження високого попиту на головні товарні групи українського експорту та імпорту з Індії, та збереження на індійському ринку дещо вищих за середньосвітові ціни на металопрокат.

        Подальшому конструктивному розвитку  українсько-індійських відносин  можуть загрожувати ряд негативних  чинників: 1) розвиток світової фінансово-економічної  кризи; 2) незбалансована структура українського експорту до Індії; 3) низький рівень політичних відносин між Україною та Індією; 4) слабкість виробничої кооперації між державами. Вплив цих чинників може призвести до уповільнення зростання (а у певній перспективі навіть скорочення) українського експорту до Індії та, відповідно, позитивного сальдо торгівлі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2 Документально правова база відносин України та Індії. 

Договірно-правова  база двосторонніх відносин між Україною та Індією складається з 16 чинних міжнародних угод.

Чинні міжнародні угоди:

1. Протокол  про встановлення дипломатичних  відносин між Україною та Індією

Дата  підписання: 17.01.1992

Дата  набуття чинності: 17.01.1992

2. Протокол  про встановлення консульських  відносин між Урядом України  та Урядом Індії

Дата  підписання: 17.01.1992

Дата  набуття чинності: 17.01.1992

3. Договір  про дружбу і співробітництво  між Україною та Індією

Дата  підписання: 27.03.1992

Дата  набуття чинності: 10.11.1992

4. Угода  між Урядом України і Урядом  Республіки Індія про торговельно-економічне співробітництво

Дата  підписання: 27.03.1992.

Дата  набуття чинності: 27.03.1992

5. Угода  між Урядом України і Урядом  Республіки Індія про міжурядову  українсько-індійську Комісію по  торговельному, економічному, науковому,  технічному, промисловому і культурному співробітництву

Дата  підписання: 19.04.1994

Дата  набуття чинності: 19.04.1994

6. Угода  про економічне та технічне  співробітництво між Урядом України  і Урядом Республіки Індія.

Дата  підписання: 19.04.1994.

Дата  набуття чинності: 19.04.1994

7. Протокол  про консультації між Міністерством  Закордонних Справ України і  Міністерством Закордонних Справ  Республіки Індія

Дата  підписання: 19.04.1994

Дата  набуття чинності: 19.04.1994

8. Угода  між Урядом України і Урядом  Республіки Індія про повітряне сполучення

Дата  підписання: 07.07.1995

Дата  набуття чинності: 07.07.1995

9. Конвенція  між Урядом  України  та  Урядом  Республіки Індія про  уникнення  подвійного  оподаткування  та попередження податкових ухилень  стосовно податків на доходи  та капітал

Дата підписання: 07.04.1999

Дата  набуття чинності: 31.10.2001

10. Угода  між Урядом України і Урядом  Республіки Індія про заохочення  та взаємний захист інвестицій

Дата  підписання: 01.12.1999.

Дата  набуття чинності: 12.08.2003

11. Договір  між Україною та Республікою Індія  про взаємну правову допомогу в кримінальних справах

Дата  підписання: 03.10.2002.

Дата  набуття чинності: 11.09.2003

12. Угода  між Урядом України та Урядом  Республіки Індія про торговельне  судноплавство

Дата  підписання: 03.10.2002

Дата  набуття чинності: 15.05.2003

13. Договір  між Україною та Республікою  Індія про видачу правопорушників

Дата  підписання: 03.10.2002

Дата  набуття чинності: 18.01.2007

14. Угода  між Кабінетом Міністрів України  та Урядом Республіки Індія  про співробітництво в галузі  туризму

Дата  підписання: 12.08.2003

Дата  набуття чинності: 12.08.2003

15. Угода  між Україною та Республікою  Індія про взаємну охорону  секретної інформації

Дата  підписання: 12.08.2003

Дата  набуття чинності: 18.06.2004

16. Рамкова  Угода між Кабінетом Міністрів  України і урядом Республіки Індія про співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях.

Дата  підписання: 02.06.2005.

Дата  набуття чинності: 15.02.2006        
 
 
 
 

Розділ 3

Стан  та перспективи розширення Українсько індійського співробітництва.

Характерною рисою економічної співпраці  України та Індії є відносно незначне місце виробничої кооперації та її більший вплив на структуру імпорту  з Індії, ніж експорту з України. Всупереч загальносвітовим тенденціям (на міжнародну виробничу кооперацію припадає близько третини світової торгівлі товарами) в структурі україно-індійської торгівлі переважають постачання сировини та готової продукції. Більш-менш помітну частку в структурі імпорту з Індії (близько 10-15 %) мають комплектуючі Тата Моторз для виробництва вантажівок на Запорізькому автомобілебудівному заводі та автобусів на Іллічівському заводі автомобільних агрегатів. Водночас, найбільший прояв виробничої кооперації в структурі українського експорту – постачання ВАТ “Турбоатом” парових та гідравлічних турбін для індійських електростанцій, станом на 2008 р. становив лише 1,9 % експорту з України (що, звісно, відображає лише те, що у 2008 р. не здійснювалося масштабних поставок). Об’єктивним підґрунтям такої ситуації є структура українського експорту загалом, проте істотний вплив має і диспропорція участі приватного та державного секторів у економічній співпраці. Слід звернути увагу на те, що головною рушійною силою стрімкого зростання україно-індійської торгівлі у 2004-2008 рр. став приватний сектор, зацікавлений у розвитку двосторонньої торгівлі. Участь державних підприємств залишалася в цілому незначною, попри те, що у індійській економіці позиції держави дуже сильні, а найперспективнішими галузями для виробничої кооперації є самі ті, у яких переважають державні підприємства – авіаційна, космічна, військово-технічна. Брак проектів кооперації у цих сферах та мала частка торгівлі, пов’язаної з виробничою кооперацією, свідчать про недостатність державної підтримки розвитку економічної співпраці між Україною та Індією. 

            Недостатність підтримки розвитку  відносин з Індією з боку  держави найбільшою мірою пов’язана  зі зниженням рівня україно-індійських  політичних відносин, що спостерігалося  в останні роки. Після періоду  стрімкого зростання контактів та візитів на високому рівні у 2002-2005 рр. у наступні роки кількість та рівень візитів істотно скоротилася і контакти переважно перейшли на рівень політичних консультацій МЗС та зустрічей Міжурядової комісії з торговельного, економічного, наукового, технічного, промислового і культурного співробітництва. 

            Останнім візитом на високому  та найвищому рівні в україно-індійських  відносинах став державний візит  президента Індії А. П. Дж. Абдул  Калама до України у червні 2005 р. Результати даного візиту не засвідчили прогресу у відносинах. До такого висновку призводить той факт, що у відповідь на візит до Індії Президента України у 2002 р. до України приїхав президент Індії, що за своїми конституційними повноваженнями є номінальним головою держави і не володіє владними повноваженнями, у тому числі щодо укладання важливих міжнародних угод. Відповідно в рамках візиту було підписано лише два документи міжвідомчого характеру – Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Індія про співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях та Меморандум про взаєморозуміння у сфері стандартизації, метрології, оцінки відповідності та якості між Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Бюро Індійських Стандартів. Крім того, індійська делегація складалася переважно з представників наукових кіл і таким чином не мала на меті активізації ділових контактів. Переважна більшість ініціатив, задекларованих під час візиту 2005 р. залишилися нереалізованими. Передусім це стосується амбітної цілі збільшення двостороннього товарообігу до 5 млрд дол. до 2010 р. та намірів інтенсифікувати співпрацю у космічній галузі та у сфері науки і технологій. Про зниження україно-індійських політичних відносин у 2005-2008 рр. свідчить також те, що Президент України не скористався запрошенням індійського президента здійснити візит до Індії, хоча такий візит планувався. 

            Ймовірними причинами зниження  інтенсивності політичних відносин  між Україною та Індією можна  вважати: 1) прихід до влади в Індії у 2004 р. уряду, керованого Індійським Національним Конгресом; 2) концентрація зовнішньополітичних зусиль України на європейському та євроатлантичному напрямку; 3) погіршення україно-російських відносин; 4) активний розвиток економічної співпраці між країнами та сприйняття ними цього як достатнього якісного показника відносин; 5) слабку інформаційну присутність України в Індії. 

            Конструктивному розвитку україно-індійських  політичних контактів ймовірно  зашкодила майже одночасна кардинальна зміна влади у двох державах (в Індії у 2004 р. на зміну коаліційному уряду на чолі з правоцентристською Бхаратія Джаната Парті (БДП) прийшов уряд, сформований лівоцентристським Індійським Національним Конгресом (ІНК) та індійськими комуністичними партіями), що розладнало встановлені особисті контакти. Поновлення контактів не відбулося, що в свою чергу зашкодило відносинам в силу особливого значення, яке індійська політична еліта надає особистій дипломатії. Внаслідок зміщення акцентів у зовнішньополітичному курсі України у 2005-2008 рр. значення азійського напряму зовнішньої політики зменшилося (хоч він і до того не був пріоритетним), а відносини з Індією підтримувалися на мінімально необхідному для задоволення економічних інтересів рівні, що не забезпечував поглиблення партнерства двох держав. Симптоматичною є відмова України від використання терміну “стратегічне партнерство” у відносинах з Індією. Попри об’єктивну відсутність достатніх передумов для розвитку такого партнерства зміна офіційної риторики України не могла залишитися непоміченою в Індії. 

            Чинником охолодження політичних  відносин також стало погіршення  відносин України та Росії  у 2005-2009 рр. Індія традиційно сприймає  Росію як одного з головних  партнерів і у своїй зовнішній політиці утримується від кроків, що можуть шкодити російсько-індійським відносинам або розглядатися як недружні щодо Росії. ІНК в силу успадкування традиції індійсько-радянських відносин та існування в цій партії впливового проросійського лоббі схильний у більшій, ніж БДП, мірі узгоджувати свою політику з інтересами Росії у другорядних для Індії питаннях (зокрема, і розвитку відносин з Україною). В даному контексті розвиток урядом на чолі з ІНК активних відносин з новим керівництвом України, політичний курс якого сприймався як антиросійський, був неможливим. Такому висновку не суперечить факт державного візиту до України президента Індії у червні 2005 р., оскільки даний візит було заплановано ще до зміни влади в Індії і президента не супроводжувала урядова делегація. Крім того, сам А. П. Дж. Абдул Калам був обраний президентом Індії у 2002 р. за активної підтримки БДП. Прем’єр-міністр Індії М. Сінгх, представник ІНК, у 2005-2009 рр. не скористався запрошенням здійснити візит до України. 

            Найбільшою мірою вплив особливого характеру індійсько-російських відносин на Україну можна простежити у реакції Індії на події, пов’язані з російсько-грузинським конфліктом 2008 р., газовою кризою в україно-російських відносинах 2009 р. та розширенням НАТО. В кожному випадку Індія займала солідарну з Росією позицію, при цьому офіційні та напівофіційні періодичні видання, пов’язані з урядом, виступали із засудженням позиції України у протиріччях з Росією і достатньо упереджено висвітлювали відповідні події. Очевидним є те, що негативний імідж України, що створюється багатьма індійськими ЗМІ і формує громадську думку, шкодить розвитку україно-індійських відносин. Чинником цієї проблеми є слабка інформаційна присутність України в Індії – інформація про події в Україні доходить до індійських ЗМІ через російські інформаційні агентства або через кореспондентів у Росії, при цьому фільтруючись та отримуючи не завжди адекватні коментарі. 

            Поглиблення політичних відносин  з Індією може дати Україні  змогу розширити економічну співпрацю з цією державою. Обмеженість контактів на вищому рівні призводить до повільного розвитку договірно-правової бази відносин. Стосунки з Індією регулюють 35 міжнародно-правових документів, у той час, як з КНР підписано 105 документів, з Японією – 82. Бракує галузевих та міжвідомчих угод, що стимулювали б розвиток співпраці у окремих сферах, не укладено угоду про реадмісію, визначену Указом Президента № 657/2007 від 15 червня 2007 р. як один із невідкладних заходів підвищення ефективності державної міграційної політики України. Крім того, від урядової політики залежать господарчі рішення індійських державних підприємств та результати тендерних закупівель у стратегічних галузях – військово-технічній, енергетичній, авіакосмічній тощо. Прикладом ефективного використання політичних відносин з Індією у економічних інтересах може бути стратегічне партнерство Росії з цією державою у військово-технічній сфері, що дозволяє Росії зберігати провідні позиції у постачанні техніки та озброєнь для збройних сил Індії попри потужну конкуренцію з боку інших виробників. Обмеженість політичних відносин з Індією знижує конкурентоздатність українських підприємств на індійському ринку і стримує розвиток економічної співпраці. Забезпечення подальшого розвитку україно-індійських відносин та розширення економічної співпраці потребуватиме активізації офіційних контактів та поглиблення політичного діалогу. 

            В якості перспективних сфер  відносин України з Республікою  Індія можна розглядати розширення економічної співпраці з метою покращення структури двосторонньої торгівлі та повнішого використання конкурентних переваг економік двох держав через розвиток проектів виробничої кооперації, посилення взаємодії у світових політичних процесах, де Індія відіграє дедалі активнішу роль, а також розвиток співпраці у гуманітарній сфері, передусім у галузі науки та технологій.  

            Для промисловості України найбільший  інтерес в Індії можуть становити  електроенергетика, військово-технічна  сфера, авіаційна галузь, ракетобудування та освоєння космосу, розвиток транспортної інфраструктури, модернізація збудованих за участі СРСР металургійних комбінатів – сфери, до яких українські підприємства виявляють інтерес вже протягом тривалого часу. Значні перспективи можуть мати проекти з виробничої кооперації, пов’язані з розміщенням в Індії потужностей спільного виробництва (у окремих галузях машинобудування, де Україна технологічно випереджає Індію, передусім в авіабудуванні). Перевагами кооперації є прив’язка до великого індійського ринку, можливість створення стартового майданчика для виходу з готовою продукцією на ринки інших азійських держав, наявність в Індії достатньо розвинутої інфраструктури та кваліфікованої робочої сили, активна участь індійського уряду у економіці країни. Можна стверджувати, що серед держав Азії в Індії існують одні з найкращих умов для розвитку виробничої кооперації з Україною – технологічний розвиток країни все ще співвідносний з можливостями нашої держави, при цьому Індія виявляє зацікавленість у запозиченні та використанні іноземних технологій з перспективою їх адаптації до своїх економічних потреб і переважно дотримується світових стандартів захисту інтелектуальної власності. Можна звернути увагу також на те, що розвиток спільного виробництва може стимулювати співпрацю у науковій сфері.  

            Додаткові переваги Україні дає  існування виробничих зв’язків  з Росією, що може полегшити  розвиток тристоронніх проектів  і пом’якшити конкуренцію українських  та російських підприємств на  індійському ринку. Тристоронній формат співпраці може виявитися ефективним 1) у військово-технічній сфері, зокрема модернізації індійських ВМС, розвитку військово-транспортної авіації або обслуговуванні техніки та озброєнь радянського та російського виробництва, що вже використовуються збройними силами Індії; 2) у електроенергетиці, де і Україна і Росія вже тривалий час співпрацюють з Індією і з кінця 2008 р. виникли винятково сприятливі вимоги, пов’язані зі зняттям з Індії обмежень МАГАТЕ та Групи ядерних постачальників на постачання ядерних технологій та матеріалів; 3) реконструкції та модернізації промислових підприємств, споруджених в Індії за участі СРСР. 

            Значні переваги Україні може  дати поглиблення співпраці з  Індією в рамках міжнародних  організацій та форумів. Індія має потужні позиції у світі як один з лідерів держав, що розвиваються, та одна з найбільших економік світу. Позиція Індії має вирішальний вплив на переговорний процес в рамках СОТ та визначатиме перебіг конференції щодо Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Відповідно, поглиблення співпраці з Індією у міжнародних політичних та економічних процесах може дати Україні змогу ефективніше захищати свої національні інтереси. Традиційно між Індією та Україною існує тісне співробітництво в рамках ООН. Розвиток співпраці в інших організаціях та форумах у значній мірі залежить від загального клімату відносин між двома державами. Принциповою передумовою розвитку взаємодії України та Індії у світових політичних процесах є збереження Україною послідовної позиції щодо питання статусу Кашміру (вирішення його на основі Сімлської угоди 1972 р.) та підтримки надання Індії статусу постійного члена Ради Безпеки ООН.  

            Ще одним чинником, що впливає  на двосторонню співпрацю, є  розвиток контактів між Україною та Пакистаном. Індія традиційно негативно сприймає розвиток іншими державами співпраці з Пакистаном у військово-технічній сфері, вбачаючи у цьому загрозу своїй національній безпеці та регіональній стабільності у Південній Азії. Вже мав місце негативний прецедент, пов’язаний з постачанням Україною танків Пакистану, що на кілька років заблокував розвиток стосунків між Україною та Індією. Важливою передумовою поліпшення двосторонніх відносин, що розпочалося у 2002 р., стало обмеження Україною військово-технічної співпраці з Пакистаном. В даному контексті звертає на себе увагу активізація такої співпраці між Україною та Пакистаном у 2008 р., яка може ускладнити україно-індійські відносини. 

            Результати парламентських виборів  2009 р. в Індії дають підстави для сподівань на поглиблення україно-індійських відносин. Перш за все, за результатами виборів в ІНК посиляться позиції М. Сінгха, що став фактичним обличчям партії і з яким асоціюються усі позитивні перетворення останніх років в країні. М. Сінгх є прагматичним політиком, орієнтованим на забезпечення економічних інтересів країни, а не на політичні цінності та симпатії. По-друге, за результатами виборів послабилися позиції індійських комуністичних партій, від підтримки яких вже не залежатиме уряд ІНК. Це додатково ослабить орієнтацію Індії на інтереси Росії (за традицією КПІ та КПІ (марксистська) схильні до проросійської політики). По-третє, збереження при владі ІНК дасть змогу новому уряду на чолі з М. Сінгхом уникнути необхідність поновлювати зв’язки з провідними партнерами і підвищить вірогідність активізації взаємних візитів з Україною. Водночас, можливі і певні негативні наслідки, повязані з реалізацією новим урядом положень виборчої програми, спрямованих на підтримку національного виробника. Можливих протекціоністських кроків можна очікувати, зокрема, від нового міністра сталі (попереднього міністра не було обрано до нового парламенту і, відповідно, він не увійде до складу уряду). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

Реальний  рівень співробітництва двох країн не відповідає тим реальним можливостям співпраці, які вони мають. В ділових відносинах Індії та України існують певні труднощі, які стимулюють розвиток економічних відносин. Наприклад, відсутність прямих банківських каналів для здійснення розрахунків прямого повітряного сполучення, тривала процедура відкриття віз для індійських бізнесменів тощо.

   Слід зазначити, що співробітництво  між Україною та Індією в  культурно-гуманітарній сфері розвивається  динамічно: сторони здійснюють  культурні обміни, сприяють участі представників обох країн у різноманітних культурологічних та спортивних заходах, міжнародних конкурсах, конференціях тощо.

   На сьогоднішній день в Україні  навчаються 2500 індійських студентів.  Співробітництво між Україною  та Індією в культурно-гуманітарній сфері відбувається в рамках Угоди між урядом України та урядом Республіки Індія про співробітництво в галузях культури, мистецтва, освіти, туризму, спорту та засобів масової інформації від 27 березня 1992 року.

   Підводячи підсумок, треба обов'язково сказати, що починаючи з часів незалежного існування нашої держави стосунки України з Індією перебували у замороженому стані. Хоча дипломатичні стосунки між двома країнами були встановлені на належному рівні, реальне ж співробітництво не розвивалось. Так далі продовжуватись не могло. Адже Індія - не просто велика країна, в якій проживає понад один мільярд тридцять мільйонів осіб, фактично кожна шоста людина на планеті. Індія - могутня сучасна держава з величезним економічним та науковим потенціалом. Провідна держава з репутацією одного з ключових центрів ділової активності не лише в регіоні, але й на міжнародній арені.

   З іншого боку, розвиток нашої  держави вимагав активізації  її зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі й в напрямку Азійсько-Тихоокеанського регіону. До того ж, слід зазначити, що задовго до набуття незалежності Україна брала активну участь у розбудові ряду секторів економіки Індії, зокрема її авіаційної та космічної галузей. Існували напрацьовані роками ділові контакти між численними підприємствами, науково-дослідними центрами та інститутами двох держав.

   І в Україні, і в Індії  розуміли - потрібен потужний імпульс,  щоб запрацював сучасний механізм  співробітництва між двома країнами. Таким імпульсом вважають візит  у 2002 році Президента України Леоніда Кучми.