Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Українське студенство як суб’єкт політичної діяльності

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Політологія”

на тему: “Українське студенство як суб’єкт політичної діяльності”

Виконав: студентка IV курсу

групи 28 ЕФ-08

Бондарук Аліна

Перевірив: викладач

Карпенко Віталій Дмитрович

Вінниця - 2012

ПЛАН

1. Вступ

2. Українське студентство як суб’єкт політичної діяльності

3. “Студентська республіка” — всеукраїнська молодіжна громадська організація

3. Висновки

4. Список використаних джерел

ВСТУП

Студентська молодь — це суспільна диференційована соціально-

демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей.

Студентство як і молодь в цілому тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.

Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності.

Розуміння студентської молоді як субсоцієтальної спільноти, гетерогенної (тобто складної та багатовимірної) за характером, дозволяє виділити в її складі ряд внутрішніх гомогенних (тобто досить однорідних) груп, що об'єктивно займають в структурі суспільства відмінне положення, відрізняються широтою і змістом сфер діяльності, специфікою духовного світу і, відповідно, відіграють у процесі розвитку суспільства неоднакову роль. Такий підхід дає змогу більш адекватно і диференційовано проаналізувати окремі контингенти молоді в ході конкретно-соціологічних досліджень.

В умовах посилення ролі і питомої ваги вищих навчальних закладів особливо значний вплив на темпи і напрям соціально-політичних змін може здійснити студентство. Завдяки віку й умовам здобуття освіти студенти найбільш схильні до інновацій. Цій соціальній групі значно легше здійснити перехід від пасивної, виконавчої життєвої установки, що домінувала у свідомості радянських громадян, до активної, самостійної позиції, необхідність якої викликана процесами демократизації.

Cтудентству властиві такі риси, як організованість, згуртованість, високий ступінь мобільності, динамізм, спроможність більш адекватно, ніж інші категорії населення, реагувати на виклик швидкоплинного часу. Наявність цих характеристик вказує на ту значну роль, яку можуть відіграти студенти в подоланні системної кризи.

Українське студентство як суб’єкт політичної діяльності

Студентство — загальна назва осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах (студенти). Соціально-демографічна група, що характеризується визначеною чисельністю, статево-віковою структурою, територіальним розподілом тощо; визначене суспільне становище, роль і статус; особлива фаза, стадія соціалізації («студентські роки»), через яку проходить значна частина молоді й яка характеризується визначеними соціально-психологічними особливостями.

Студентство є не тільки джерелом поповнення кваліфікованих кадрів, але й саме складає досить численну та важливу соціальну групу.

Політичне угруповання (розподіл) студентства відповідає політичному розподілу в усьому суспільстві. Мається на увазі не повна пропорційність студентських і суспільних груп по їхній силі та чисельності, а необхідна та неминуча наявність в студентстві тих груп, які є в суспільстві.

Незважаючи на розходження свого соціального походження і, отже, матеріальних можливостей, студентство пов'язано загальним видом діяльності й утворює у цьому сенсі визначену соціально-професійну групу. Загальна діяльність у сумі з територіальним зосередженням породжує в студентстві відому спільність інтересів, групову самосвідомість, специфічну субкультуру і спосіб буття, причому це доповнюється та підсилюється віковою однорідністю, якої не мають інші соціально-професійні групи. Соціально-психологічна спільність об'єктивується та закріплюється діяльністю цілого ряду політичних, культурно-мистецьких, освітніх, спортивних, побутових і інших студентських організацій.

Наше студентство — це майбутнє країни, і щоб належним чином забезпечити це майбутнє, держава повинна виробити реалістичну, збалансовану, виважену політику стосовно молодого покоління. Тому потрібно детальніше вивчати студентство, приділяти більше уваги його цілям і його потребам.

Молодь є найменш консервативною за своїми ціннісними орієнтаціями

соціальною верствою населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни,

виступає своєрідним «барометром» соціально-економічного та політичного

стану суспільства. Їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів. Можна з повним правом

називати молодь, особливо студентство, «соціальним нервом суспільства».

Вона відіграє дедалі більшу роль у суспільно-політичних перетвореннях,що відбуваються в країні, активно підтримує політичний курс на здійснення демократичних реформ, бере участь у розбудові демократичного суспільства.

Саме молоді люди часто ініціюють соціально-економічні, політичні і духовні зрушення, адекватні викликам часу, і тому вивчення саме його політичної активності та культури становить практичний інтерес.

Донедавна багато дослідників вказувало на низький рівень активності

молоді або й взагалі на її аполітичність. За даними М. Катаєва, менше 30 %

молодих людей вважають, що молодь повинна брати участь у політичному

житті країни. Результати опитувань, проведених Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, Українським інститутом соціальних досліджень та центром «Соціальний моніторинг» показують, що серед молоді віком від 14 до 28 років лише 1 % бере активну участь у політичному житті.

Низька політична активність молоді пов’язувалася з явищем політичної

відчуженості, причинами якої, на думку, О. Петрунько, можна вважати брак

відповідної мотивації, наявність інших інтересів, індивідуально-психологічні

особливості, небажання брати на себе відповідальність, негативне ставлення до політики взагалі, розчарування у певних політичних і громадських лідерах та ідеях.

Підвищену увагу до вивчення особливостей політичної активності молоді та форм її прояву обумовили події, пов’язані з президентськими виборами 2004 року. Вони показали, що в політичній свідомості молодих людей відбувся помітний зсув. Численні соціологічні дослідження почали фіксувати динаміку політичної активності молоді у бік зростання, а політична активність молодих людей набула нового спрямування і нових форм прояву. Дослідники дійшли висновку, що одним з результатів подій «помаранчевої революції» стало зацікавлення більшості молоді політичною ситуацією в країні, перехід від побутового інтересу до реальної участі.

На даному етапі у свідомості дослідників, і в громадській думці відбулися відчутні зміни в уявленнях про молодь як про соціальну групу, котрій притаманні не лише типові «молодіжні» якості, але й ряд нових ознак

(«соціальних новоутворень»), у тому числі й прихований внутрішній потенціал політичної активності, який за певних обставин може актуалізуватися і впливати на перебіг політичних подій. То ж не можна не погодитися з тим, що молодь є однією з найперспективніших у політичному плані соціальних груп.

Проте напередодні президентських виборів 2009 року ці ж дослідники

відзначають діаметрально-протилежну тенденцію: рівень політичної активності студентської молоді різко знизився і студенти готові практично бойкотувати президентські вибори, адже практично не вірять обіцянкам, даним кандидатами під час передвиборчих перегонів.

Студентська молодь є саме тим прошарком суспільства,яке дорослішаючи – творить світ, у якому живе. Безпосередньо впливає на процеси та перетворення в різних сферах життя країни. Тому особливої актуальності набувають пошуки не лише нових форм участі молоді в соціально-політичному житті країни, але й створення інноваційних умов та можливостей для вирішення особистих проблем та проблем держави в цілому. Молодь завжди гостро реагує на соціальні та політичні процеси і, як не парадоксально, є першою жертвою тих чи інших перетворень.

Отже, цінності та пріоритети молоді завжди є актуальною темою,яка потребує до себе постійної уваги, вивчення та удосконалення, так як молодь має зрозуміти, що від неї залежить майбутнє її та суспільства.

Молодіжному аспектові політичної активності присвячені дослідження В. Бебика, В. Боровика, М. Головатого,В Драговця, В. Капіцина та ін.

Зокрема, М. Головатий виокремлює принципи, які лежать в основі політичної активності студентської молоді:

- принцип участі вказує на те, що суб’єктом політичної активності, насамперед, учасником розробки і реалізації державної молодіжної політики, мають бути самі молоді громадяни, їх об’єднання, організації. Практика Державотворення в Україні підтверджує правомірність дотримання такого принципу, бо принцип участі передбачає обов’язкове входження самої молоді у всі владні структури, політичні об’єднання й організації, активну роботу в них. Тут важливе значення має те,у який спосіб у державі ведеться робота щодо підготовки майбутніх фахівців усіх галузей життєдіяльності суспільства – економіки, культури, освіти тощо.

- принцип гарантій – згідно з ним держава має надавати всім молодим громадянам певний перелік державних соціальних послуг, які стосуються освіти, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки і працевлаштування. Подальший розвиток особи, її самореалізація- то, насамперед, зусилля самої людини, її самовдосконалення. Його можна стимулювати різними способами, в тому числі кредитуванням, системою раціональних пільг, визначенням і заохоченням кращих і кращої діяльності.

- принцип соціальної компенсації – у даному випадку йдеться про правовий та соціальний захист саме тих молодих людей, які за власним соціальним статусом та станом здоров’я самі не спроможні про себе подбати (діти з неповних чи багатодітних сімей, сироти, молоді інваліди тощо). Крім того держава, на нашу думку,не повинна брати на себе обов’язок дати максимум гарантій для молоді виключно з “власної кишені”. Цей принцип може спрацювати лише тоді, коли держава, її структури, органи виконавчої влади активно підтримують інновації самої молоді, молодіжні програми і проекти, які молодь реалізує в першу чергу власними силами.

- принцип пріоритету – в ході здійснення державної молодіжної політики мають, в першу чергу, стимулюватися і підтримуватися ті молодіжні проекти, програми, ініціативи, які сприяють розв’язанню найпекучіших проблем молоді. На кінець 20-го століття такими проблемами молоді України були і нині є: освіта,професійна підготовка, зайнятість, безробіття,охорона здоров’я, задоволення духовних потреб.

Так, справді рівень політичної свідомості, толерантності студентів помітно зріс, як і усвідомлення необхідності самостійно визначати власну долю. Однак говорити про політичну компетентність, політичну активність ще передчасно, позаяк у переважної більшості студентів домінує протестна мотивація політичної участі.

Так, за результатами соціологічного моніторингу, проведеного у 2009 році, відповідаючи на запитання:”Чи вистачає Вам сучасних політичних знань” відповіді були наступними: не вистачає – 34,6%, важко сказати -22,1%, вистачає – 14,4%, не цікавить – 26,7%, не відповіли -0,3%. Отже, відповідь однозначна: рівень політичної освіченості молоді – низький.

Серед причин низької зацікавленості молоді політикою виділяють політичне незнання, якому протиставляється добра обізнаність в інших сферах, висока раціональність, із якою добиваються поставлених цілей в особистому житті. Причиною такого незнання може бути складність, невизначеність соціальних, економічних і політичних питань для тих, хто не має безпосереднього доступу до відповідної інформації. Незнання і заміщення понять сприяють тому, що не формуються навички політичної участі, політичний досвід. Для більшості молоді політико-економічна сфера здається чимось “недосяжним”, адже її не можна безпосередньо відчути і вплинути на неї. Це - перше. Друга причина – особливість сприймання політичних новин, коментарів як розважальної інформації, а не до важливої сторони життя. Крім того, для більшості громадян політика видається “брудною” справою для ледачих, нецікавих, зажерливих, примітивних людей.

За даними опитування студентів навчальних закладів Харкова у відношенні студентів до політичного життя суспільства простежується модель пасивної зацікавленості. Вони визнають, що не беруть активну участь у політиці, але 37,7% визнали, що хоча й не приймали участь у політичній діяльності, але цікавляться політикою регулярно. Ще 39,2% цікавляться політичним життям випадково. Свою активну участь у роботі політичних партій і рухів визнають лише 2,3% опитаних, ще 13,9% брали у політичних акціях, мітингах, демонстраціях тощо. Є і такі, яких політика взагалі не цікавить - 7,1%.

На вибір студентською молоддю світоглядних орієнтацій, - на думку В. Чопей, - впливають такі фактори:

- великомасштабні соціальні структури, що відбиваються у змісті і формах виховання,механізмах соціалізації;

- сила соціальних норм, звичаїв, мікросоціальних ( регіональних, локальних) установок;

- соціальні лідери, “кумири”, приклад тих, хто досягнув соціального успіху сильних осіб;

- пропаганда і агітація у засобах масової інформації;

- ступінь відкритості суспільства, доступ до альтернативних джерел інформації;

- індивідуальний досвід людини, її життєва стратегія, конкретна ситуація, що передує світоглядному вибору.

Загалом же можна констатувати, що студентська молодь бере активну участь у процесах державотворення, але ця активність проявляється більше у мітингових, протестних формах, молоді явно бракує політичної компетентності, інформованості, брак досвіду співпраці з органами місцевого самоврядування по виробленню рішень на місцевому рівні.

“Студентська республіка” — всеукраїнська молодіжна громадська організація

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Студентська республіка» зареєстрована Міністерством юстиції України 22 травня 2006 року. Першим головою організації став Володимир Крутько.

Основними напрямами діяльності ВМГО «Студентська республіка» є проведення Міжнародної програми «Студентська республіка», що має на меті сформувати та підготувати молодь до дорослого життя, реалізується від рівня вишу до фінального етапу (в кожному регіоні); розвиток студентського самоврядування та активності; налагодження ефективної співпраці з студентством України і світу.

Найрезонанснішими проектами є: циклічна щорічна програма «Студентська республіка», «Новий старт», «Кращий студент України» (раніше «Студент року»), «Антикорупційний молодіжний театр» та ін.

Місією організації є виховання поколінь свідомих лідерів для України як повністю суверенної держави.

Мета діяльності організації полягає у поліпшенні життя українського студентства, розвитку молодого покоління та захисту прав та інтересів молоді України.

Студреспубліка активно співпрацює з Українським молодіжним форумом, іншими громадськими мережами та організаціями, зокрема міжнародними.

Голова організації — Павло Вікнянськи.

Вперше проект «Студентська республіка» (Студерспубліка) був проведений у рамках святкування Дня молоді 1998 р. у м. Києві. Зважаючи на значний резонанс, вже з 1999 р. «Студентська республіка» здійснюється як всеукраїнський проект. Із 2002 р. проект підтримується Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту. Сприяння надає також Міністерство освіти і науки України. З 2004 р. за участі переможців регіональних етапів у Криму на узбережжі моря проводиться фінальна частина проекту. З 2006 р. проект був вперше проведений у форматі мульти-фестивалю. У 2007 р. був взятий курс на міжнародний формат Студреспубліки (у її фіналі взяли участь команди Росії та Грузії). Через Студреспубліку в Україні пройшла більшість студентських лідерів сьогодення.

Завдання програми:

- Формування у студентської молоді навичок громадської участі через моделювання політичних процесів у ході проведення проекту.

- Залучення нових активістів до організованого молодіжного руху.

- Активізація впливу молоді на процеси ухвалення рішень.

- Сприяння розвитку студентського самоврядування.

- Популяризація надсучасних форм змістовного дозвілля молоді.

- Пропаганда здорового способу життя.

- Сприяння міжнародній мобільності молоді.

- Здійснення діалогу між молоддю різних регіонів України

- Обговорення актуальних проблем сьогодення в державі.

«Студентська республіка» відбувається в форматі мульти-фестивалю, тобто кілька суб-фестивалів навколо центральної події — організаційно-діяльністної гри (ОДГ). Суб-фестивалі відбуваються в один час і в одному місці.

У ході проведення ОДГ створюється квазі-державне молодіжне утворення «Студентська республіка», що має свої закони, органи влади, територію, валюту й інші атрибути держави.

Згідно з законодавством «Студентської республіки» в квазі-державі оголошуються вибори, створюється ЦВК, формуються «політичні партії», проводиться повноцінна виборча компанія з її кульмінацією — голосуванням. Суть — здійснити моделювання усіх політико-правових та економічних процесів, що відбуваються у суспільстві як під час виборів, так і в «мирний» час.

На регіональному рівні результатом гри є вибори Студентського мера та депутатів Студентського магістрату. Переможці регіональних етапів їдуть на фінальну частину. Підсумком всеукраїнської гри є вибори Студентського президента та Студентського парламенту.

Гра супроводжується проведенням суб-фестивалів, протягом яких відбуваються змагання між студентами: конкурс краси «Перша леді», турніри з ігор «Мафія», «Квест», «Дебати», «Нічна туса», конкурс флеш-мобів, рольові ігри, змагання з екстремальних видів спорту, open air, змагання з пляжних видів спорту, круглі столи, майстер-класи, творчі лабораторії, фестиваль молодіжних ЗМІ, фестиваль аматорського відео на соціальну тематику, тощо.

Всі інші вимоги та правила, які торкаються проекту, визначаються всеукраїнським оргкомітетом.

Програма проходить у чотири етапи:

- Вишівський.

- Регіональний.

- Всеукраїнський.

- Міжнародний.

ВИСНОВКИ

Молодь є найменш консервативною за своїми ціннісними орієнтаціями

соціальною верствою населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни,

виступає своєрідним «барометром» соціально-економічного та політичного

називати молодь, особливо студентство, «соціальним нервом суспільства».

Проте напередодні президентських виборів 2009 року ці ж дослідники

Виокремивши за критерієм «мотив – значущість – прояв» моделі політичної активності студентської молоді – «конформісти», «прагматики», «учні», «гравці», «диктатори», «ідеологи», «місіонери», можемо стверджувати, що у 2004 році переважна більшість студентів дотримувалася «позитивних» моделей політичної активності, серед яких найбільш поширеними були «учень», «ідеолог» та «місіонер», були звичайно й інші моделі політичної активності, найбільш поширеною серед яких були «прагматики», які працювали на всі політичні сили незалежно від їх ідеологічних програм, проте їх кількість у порівнянні з попередніми моделями була значно меншою.

Проте уже напередодні президентських виборів 2009 року переважна

більшість представників студентської молоді є «прагматиками», які ладні

відстоювати інтереси будь-якої політичної сили за належну матеріальну

винагороду. «Учні», отримавши гіркий урок, набули гіркого досвіду участі у

політичній кампанії, яка закінчилася цілковитим зруйнуванням гасел та ідеалів, які так гарно звучати з вуст політиків, «ідеалісти» та «місіонери», сім’ї яких часто розлучалися через політичні розбіжності, відчувають себе зрадженими і вважають ганебним говорити про те, що вони «були на Майдані» й вірили політикам, які їх жорстоко обманули, інертно відносяться до будь-яких обіцянок політиків, адже впевнені, що все одно дотримані вони не будуть.

Основним результатом проведеного авторкою соціологічного опитування на дану тему серед студентів полтавських вишів ІІІ-ІV рівня акредитації став показник аполітичності студентської молоді міста: 42% респондентів не вважають себе політично активними, 31% не бере участі у виборчих кампаніях, 30% не цікавиться політичним життям, 32% не довіряють жодній з політичних сил, 30% точно не братиме участі у Президентських виборах 2010 року, а рівень політичної активності 24% респондентів підвищити ніяк не можна.

Для продовження розвитку структур співпраці молоді з органами місцевого самоврядування на кшталт молодіжних парламентів, муніципалітетів, рад, необхідним є становлення договірної форми взаємодії, коли співпраця базується на чітко визначених принципах та процедурах, які закріплюються відповідною угодою між молодіжною структурою та органом місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білоконь І. Політичні події кінця 2004 року і соціально-політичні

настановлення молоді / І. Білоконь // Соціальна психологія. – 2005. –№ 4 (12). – C. 21-31.

2. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії /В.І. Бортніков. – Луцьк: Вежа, 2007. – 524 с.

3. Ворона П. Партії, вибори, місцеве самоврядування: Електоральний зріз уподобань виборців Полтавщини / За ред. д. держ. упр., проф. Ю.О. Куца / П. Ворона. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. –144 с. – (Серія «Досвід державотворення»).

4. Головаха Є. Ставлення до влади і політичний вибір молоді України / Є. Головаха // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 1. –С. 117-127.

5. Гажієнко Ю. Проблеми політичної соціалізації молоді в сучасних

умовах / Ю. Гажієнко // Вісник НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 417-418.

6. Добрускин М. Е. Формирование политической культуры студентов /

М.Е. Добрускин // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матер. методол. семінару АПН України (12 листопада 1998 р.) – К.:Гнозис, 1998. – С. 476-481.

7. Дроздова М. Динаміка політичної свідомості студентів у процесі виборчої кампанії 2004 р. / М. Дроздова // Соціальна психологія. –2005. – № 4 (12). – C. 32-43.

8. Жадан І. Політична культура та проблеми громадянської освіти в

Україні / І. Жадан, С. Кисельов, О. Кисельова, С. Рябов // Аналітичні матеріали — Київ, Тандем, 2004. – 256 с.

9. Клюенко Е. Политическое участие: теория, методология и измерение /Е. Клюенко // Социология: теория, методы, консалтинг. – 2005. – № 4. – С. 46–72.

10. Красильникова О. В. Политические предпочтения возрастных групп /О.В. Красильникова // СОЦИС. – 2000. – № 9. – С. 49-52.

11. Кулик О. Шляхи активізації соціально-політичної участі молоді в

життєдіяльності сучасного українського суспільства / О. Кулик // Вісник

НАДУ. – 2007. – № 3. – С. 319–326.

12. Мар’єнко Б. С. Психологічні аспекти політичної активності та радикалізму / Б.С. Мар’єнко // Наукові студії з політичної психології. – К.: ДОК-К, 1996. – Вип. 2. – С. 80 – 87.

13. Матеріали соціологічного дослідження «Ціннісні орієнтації молоді в умовах глобалізації та інформатизації суспільства» – Х.: ХНУРЕ. –2005. – 26 с.

14. Новічков Г. Політична активність: питання методології та теорії /

Г. Новічков // Студії політологічного центру «Генеза». – 2004. – № 1(9). – С.14-19.

15. Овдієнко Л. Н. Когнітивний компонент змісту політичної освіти у

соціокультурному контексті / Л.Н. Овдієнко // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К., 2002. – Вип.6 (9). – С. 131-142.

16. Петрунько О. В. Мотиви відчуження сучасної молоді від активної політичної діяльності / О.В. Петрунько // Педагогіка і психологія. – 2006. – № 1. – С. 98-101.

17. Пірен М. І. Основи політичної психології: [навч. посіб.] / М. І. Пірен. – К.: Міленіум, 2003. – 418 с.

18. Плоский К. В. Участь молоді у розвитку місцевої демократії в Україні: проблеми та перспективи / К.В. Плоский // Український соціум. –

2005. – № 1 (6). – C.101-111

19. Позняк Д. В. Інтерпретація мотивації вчинків політичних лідерів в

масовій політичній свідомості (психосемантичний підхід) / Д.В. Позняк // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. – 2004. – Вип. 25 (серія «Психологічні науки»). – С. 98-102.

20. Пробийголова Н. Деякі тенденції процесу політичної соціалізації молоді / Н. Пробийголова // Політичний менеджмент. – 2005. – № 4. – С. 71-81.

21. Українські еліти в контексті місцевого і регіонального розвитку: історія та сучасність. Популярний нарис / [Пухтинський М., Власенко О.,

Ворона П., Лопатинський В., Обушний О.]. – Полтава: ПП Шевченко, 2009. – 160 с.

22. Фліс І.М. Основні принципи формування політичної активності

студентської молоді / І.М. Фліс // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. – К., 2008. Випуск 13 – С. 208-216.

Українське студенство як суб’єкт політичної діяльності 📙 Реферат → 🆔 285717