Упровадження в систему роботи керівників гуртків позашкільного навчального закладу „Центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій” м

 Степовик Петро Миколайович,

директор  позашкільного навчального закладу 

„Центр  дитячого та юнацького туризму і  екскурсій”

управління  освіти і науки 

Чернігівської облдержадміністрації

Упровадження в систему роботи керівників гуртків позашкільного навчального закладу „Центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій” методичних інновацій

Результати  досліджень дозволяють стверджувати, що традиційна система освіти більшою  мірою орієнтовна на здобуття знань, а рівень підготовки дітей до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Підліткам потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають зробити життєвий вибір та досягти мети.

Для ефективного  охоплення дітей і підлітків  такими освітніми послугами доцільно об’єднати зусилля школи та позашкільних навчальних закладів, залучати батьків, використовувати потенціал громадських організацій.

Процес реформування освіти в Україні являє собою  спробу застосування нових форм роботи в межах старої системи. Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інновації, слід пам’ятати, що будь-яка технологія буде мертвою, якщо реальні люди, котрі її втілюють, не сприймуть її як цілісну систему в єдності компонентів і взаємозв’язків. Розроблена й описана технологія – це одне, а її реалізація – зовсім інше, бо несе відбиток особистості, інтелекту конкретного педагога.

Головним  у системі інноваційного навчання в ПНЗ „Центр дитячого а юнацького туризму і екскурсій” є ситуація спільної продуктивної та творчої діяльності педагога й дитини, педагога та групи, що впливає на навчання як на процес становлення особистості, її усвідомленої активності, її самоорганізації.

Перед педагогічним колективом позашкільного навчального  закладу постає завдання збереження успішності навчально-виховного процесу. Навчання та виховання – дві невід’ємні ланки цього процесу.  Провідною метою виховання залишається ідеал особистості, дієздатної приймати рішення в ситуаціях морального вибору, нести відповідальність за ці рішення перед собою, оточенням, державою.

Кожна дитина – гарна, талановита. І коли вона прийшла до нас, до центру – має досягти успіху. І не обов’язково перші місця в конкурсах, хоча це теж важливо. Прийшовши до нас, вона має відчути себе «своєю», частинкою великої, дружної, позитивної родини незалежно від того, з якого середовища вона походить. А завдання керівника – якомога більше пізнати кожного учня. За можливістю та необхідністю корегувати стосунки дитини та батьків, дитини й учителів, дитини та ровесників, учити дитину відвертості, адекватній поведінці, незалежно від виду занять (спортивний туризм чи краєзнавство). І допомогою в цьому є інтерактивні методи навчання.

В умовах нашого Центру це:

• робота над авторськими програмами;

• модернізація навчально-виховного процесу. Використання на заняттях психологічних вправ, завдань, які взяті з превентивних програм. Це освіта на основі життєвих навичок, яка підтримує основні права людини, що включені до Конвенції про права дитини, незалежно від виду творчої діяльності;

• інновації-трансформації, котрі змінюють форму занять (нетрадиційні форми проведення занять і виховних заходів).

Система науково-методичного  забезпечення, підвищення кваліфікації педагогів, створення творчого педагогічного  колективу передбачає залучення  педагогів до інноваційної діяльності.

Ми розглядаємо  інноваційні технології методичної роботи з педагогічними кадрами як стимулюючий процес, що характеризується прагненням педагога репрезентувати власне розуміння цілей навчання і виховання. Самих теоретичних знань не досить. Необхідно, щоб кожен педагог оволодів вміннями і навичками, вмів застосувати їх у своїй практичній діяльності.

Значне місце  в сучасних соціально-економічних  умовах посідає співпраця керівника  гуртка (тренера) з практичним психологом, основними видами діяльності якого  є психодіагностична робота з  дітьми з застосуванням сучасних методик та новітніх технологій.

У спортивному туризмі, як і в будь-якому виді спорту розрізняють три основні напрямки застосування психодіагностичних методик:

1. З’ясування того, яким видом спорту доцільно займатися дитині.

2. Формування спортивно-туристського колективу, який виступає на змаганнях як єдине ціле.

3. Відбір спортсменів-туристів майже з однаковим рівнем підготовки (комплектування команди) для виступу, наприклад, на Всеукраїнських змаганнях.

Застосування  на корекційно-розвиваючих заняттях, тренінгах психологічних вправ, ігор, прийомів допомагає в нормалізації несприятливих умов в групі дітей (команді), надає можливість розкритися кожній дитині, виявляє в невимушеній атмосфері лідерів та аутсайдерів, знімає перенапругу, вирішує конфліктні ситуації, міжособистісні відносини і вплив на них навколишнього середовища, знімає «передстартову тривогу», з чим спортсмени-туристи стикаються у найвирішальніші моменти свого становлення.

Важливу роль відіграє практичний психолог по залученню проблемних «важковиховуваних» дітей до гурткової роботи, визначає форми і з’ясовує причини асоціальної поведінки безпритульства, крадіжок, алкоголізму, тютюнопаління, запроваджує розроблені попереджувальні заходи щодо проблем СНІДу, наркоманії, паління, алкоголізму.

Мета впровадження в роботу позашкільного навчального  закладу „Центр дитячого та юнацького туризму і екскурсій” інноваційних методів – це підвищення ефективності і якості гурткових занять.

У методичній розробці керівника гуртка Сидька Д.П. «Слеклайн як один з елементів спеціальної фізичної підготовки туристів-спортсменів» викладено суть і особливості занять на слеклайні, їх роль і місце у спеціальній фізичній підготовці туристів-спортсменів. Розкриваються педагогічні основи методики організації і проведення тренувань на слеклайні, що є яскравим зразком впровадження та застосування в практичній діяльності новітніх технологій та інноваційних форм роботи у спортивному туризмі.

Розглядаючи гурткове заняття як сукупність факторів педагогічно спрямованої дії  на особистість дитини, враховуючи  особливості навчально-виховного процесу в ПНЗ, педагоги закладу пропонують різні форми проведення базових розділів заняття гуртка.

Основними базовими розділами гурткового заняття є:

• повторення вивченого матеріалу;
• пояснення нового матеріалу;
• закріплення, тренування, відпрацювання вмінь;
• домашнє завдання;
• підведення підсумків заняття.

Кожен із запропонованих розділів може бути проведений у різних формах, із застосуванням різноманітних  педагогічних прийомів.

Наприклад, повторення вивченого матеріалу можна провести в формі взаємоопитування, у формі кросворду, вікторини, застосовуючи загадки, ребуси та інше, щоб зацікавити гуртківців.

«Пояснення  нового матеріалу» - найбільш відповідальний розділ заняття. Якщо новий матеріал зацікавить учнів, то і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати і ілюстративний матеріал (перегляд відеофільмів, фотографій, творча художня робота), і екскурсія, і ситуаційна гра.

На закріплення  нового матеріалу необхідно також звернути увагу. Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою учні можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов’язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів: «Роби, як я», «Змагання», бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи.

Вже вивчений, відпрацьований матеріал перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини. Це може бути заняття-конкурс; прийом «Дитяче журі» - це надає повторенню нового змісту. Пожвавить процес повторення і прийом «Д/Лови помилку», коли керівник (або учень) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою; прийом «Ідеальна оцінка» теж дещо жартівливий – учні самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з’ясувати рівень самооцінки учня, його творчі і особисті амбіції).

При підведенні підсумків заняття керівник може сам поставити крапку в занятті  своєю авторитетною оцінкою в  цілому, оцінити роботи окремих учнів, а може віддати оцінку виконаної роботи на розсуд учнів (педагогічний прийом «Точка зору»).

Слід відзначити про проведення серед гуртківців різних змагань, конкурсів, вікторин. Це конкурс в’язання вузлів, «спецзавдання», краєзнавців, спортивного та екскурсійного орієнтування, з техніки пішохідного туризму, турнір юних екологів та інші. Велике значення має п’ятиденний зліт гуртківців, який проводиться влітку як підсумок навчального року. Під час даного зльоту випускники гуртків отримують свідоцтва про позашкільну освіту.

Висновок Наведені форми роботи і педагогічні прийоми лише орієнтир для починаючо-мислячого керівника. У педагогічному досвіді кожного педагога знайдеться цікавий прийом, оригінальна форма проведення окремого розділу занять, всього заняття в цілому. Педагогічні прийоми, форми роботи це лише цеглинки великої споруди педагогічного досвіду, який будується все життя і тільки від педагога залежить, що будувати: казковий палац чи благеньку хатинку.

Інтерактивні  методи навчання: теорія і практика впровадження

01 Серпня 2006, 00:00 , Переглядів: 114061

Фото: www.businessacademyonline.comІнтерактивні методи навчання: теорія і практика впровадження

Інтерактивне навчання - невід'ємна частина сучасної дидактики. Короткий огляд.

Загальні зауваги

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів  навчання школярі, пасивно отримуючи  інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися:

• пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;
• діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;
• жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності" [6, 31].

Слід  звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.

Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і  мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме  необхідність творчості педагога і  творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі. 
Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. 
Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.

Визначальним для  особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог – дитина" на основі її розуміння, прийняття і  визнання.

Якнайактивніше  сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів. 
Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути  системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.

Методологічною  основою – розробки сучасних українських  та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі. 
Термін "інтерактивний" прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня" [5, 4]. Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…"[12, 7].

Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років). 
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. [12, 9]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні. 
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних  методів при правильній їх організації  зростає цікавість до процесу  навчання.

На  нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві" процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх  втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. В слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори", але обов’язково знайдеться "непокірний". Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

Інтерактивні  методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Сутність і види інтерактивних  методів навчання.

Методи  інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу. 
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

Групові методи:

1. Робота в парах. 
   Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.
2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.
4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.
5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
6. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). 
   Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.
7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Детальніше

Фронтальні методи:

1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".
3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"
4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.
5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").
6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

Інтерактивне навчання на практиці.

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

Як  було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів  навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:

Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):

Правила для учнів:

Кожна думка важлива. 
Не бійся висловитися! 
Ми всі – партнери! 
Обговорюємо сказане, а не людину! 
Обдумав, сформулював, висловив! 
Говори чітко, ясно, красиво! 
Вислухав, висловився, вислухав! 
Тільки обґрунтовані докази! 
Вмій погодитися і не погодитися! 
Важлива кожна роль.

Без доброзичливої  атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

До  кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги  за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри" [12, 11].

"В  роботі повинні бути задіяні  в тій чи іншій мірі всі  учні" [5, 5]. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.

"Інтерактивні  технології – не самоціль"[12, 11]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок  не повинен бути перевантаженим інтерактивною  роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

Слід  поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами. 
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Процес впровадження.

Впровадження  інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

У процесі  застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання. 
Отже, типові проблеми:

1. Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.
2. Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
3. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
4. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.
6. Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження  інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. 
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація. 
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

1. учні набули культури дискусії;
2. виробилося вміння приймати спільні рішення;
3. поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;
4. якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";
5. якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу  наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Детальніше

Рекомендована література

1. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с. 
2. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9. 
3. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.
4. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.
5. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
6. Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.
7. Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
8. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.
9. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.
10. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
11. Подласый И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.
12. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.
13. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.
14. Суворова Н. Интерактивное обучение: новые под<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-family: 'Arial'; font-size: