МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

      КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ В. ГЕТЬМАНА 

      Реферат на тему:

      Валовий внутрішній продукт та його структура  за категоріями доходу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Київ 2010 
Валовий внутрішній продукт

       Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг.

       Проміжне  споживання включає:

       1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування, медикаментів, спецодягу та ін.;

       2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);

       3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.

       До  складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх величина визначається у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими  фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резидентів і неризидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна бути зменшена на цю величину.

       Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін «валовий» означає включення  до його складу споживання основного  капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з ВВ не тільки проміжну продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору є також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи системи національних рахунків СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов'язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відновною. Крім того. амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації, які є неприйнятними в СНР.

       Отже, якщо можна було б отримати дані про споживання основного капіталу у відповідності до вимог СНР, то можна було б розрахувати більш об'єктивний показник результату економічної діяльності — чистий внутрішній продукт. Через викладені вище обставини в економічній практиці найбільш широкого застосування набув показник ВВП. 

      Валовий внутрішній продукт

Номінальний та реальний валовий  внутрішній продукт

       Номінальний ВВП (ВВПн) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

       Реальний  ВВП (ВВПр) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називають базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.

       На  основі ВВПр обчислюється темп зростання  фізичного обсягу виробництва (Тз) і  темп його приросту (Тп):

       Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ).

       Індекси пін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною Ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році. Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та послуг (споживчого кошика) в поточному і базовому роках.

       Згідно  з існуючою практикою індекси  цін обчислюються у відсотках.

       Дефлятор  ВВП, тобто Іц, більше пристосований  порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних уварів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на світовому ринку. У зв'язку з цим дефлятор ВВП — це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг.

       Дефлятор  ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому  році порівняно з попереднім. Але  як відомо, на величину номінального ВВП  впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін. Тому виникає питання, якою мірою це пов'язано зі зміною фізичного обсягу виробництва, а якою — зі зміною цін чи обома обставинами водночас. Для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП.

       Процес  коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Це дає  змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року.

       Найточнішим методом інфліювання або дефліювання  номінального ВВП даного року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) і помноження одержаного результату на 100, тобто:

       Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими  від цін базового року. За допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового року.

       Одержані  показники реального ВВП можна  безпосередньо зіставляти з показником ВВП для базового року, оскільки всі вони відображають тільки зміни фізичного обсягу виробництва, а не зміни рівня цін. Порівняно з номінальним ВВП він є більш точним показником результатів функціонування економіки.

       Спираючись  на дефлятор ВВП, можна також визначити приріст (або зменшення) номінального ВВП за рахунок цін. Це можна обчислити за такими формулами:

         — темп зростання (зниження) та темп приросту (зниження) цін  у періоді, що аналізується;

       ВВП_н^а, ВВП_р^а — номінальний та реальний ВВП у періоді, що аналізується.

       Структура валового внутрішнього продукту за категоріями  доходу

       Згідно  з розподільчим методом (за доходами) ВВП — це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВП розподільчим методом використовують таку формулу:

       ВВП ⁼ ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С),   

       де     ЗП — заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів;

       ВКП — валовий корпоративний прибуток; він розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію (НрП);

       ЗД  — змішаний доход, тобто доход  некорпоративного (індивідуального) бізнесу;

       НП  — неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і імпорт;

       С — субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом і імпортом;

       (НП - С) — чисті неприбуткові податки. 

       Заробітна плата найманих працівників сплачується  роботодавцями у грошовій і натуральній формах. Вона включає власне заробітну плату і відрахування на соціальне страхування. Заробітна плата охоплює всі види заробітків, у тому числі премії, доплати, надбавки, що нараховані у грошовій або натуральній формах незалежно від джерела фінансування, тобто за рахунок собівартості і прибутку, а також грошові суми, нараховані працівникам згідно з законодавством за невідроблений час (щорічні відпустки, святкові дні тощо). Заробітна плата враховується до відрахування податків та інших утримань, які здійснюються стосовно найманих працівників. Відрахування на соціальне страхування здійснюються роботодавцями, аби забезпечити найманим працівникам у майбутньому право на отримання соціальної допомоги [3, С. 168].

       Неприбуткові  податки —це обов'язкові платежі, що їх стягує держава з виробничих одиниць у зв’язку з виробництвом і імпортом товарів та послуг або використанням  факторів виробництва. Ці податки сплачують підприємства незалежно від наявності прибутку. Вони складаються із податків на продукти та інших податків на виробництво. Щодо податків на продукти, то про це було сказано раніше. Інші податки на виробництво пов'язані з використанням факторів виробництва (землі, основного капіталу, робочої сили), а також включають платежі за ліцензії і дозвіл на заняття якою-небудь виробничою діяльністю та ін. До цих податків не відноситься податок на прибуток та прибутковий податок з громадян.

       Субсидії  — це поточні платежі, які держава  надає підприємствам у зв'язку з виробництвом, продажем та імпортом товарів і послуг або використанням факторів виробництва для здійснення відповідної економічної і соціальної політики в країні. Субсидії складаються із субсидій на продукти та субсидій на виробництво і імпорт. Субсидії на виробництво та імпорт включають субсидії, які підприємства отримують вад держави у зв'язку із використанням праці особливого контингенту (інвалідів, підлітків тощо), для стимулювання використання відповідних видів сировини, енергії тощо, для зменшення шкідливих викидів у атмосферу, обробки і використання відходів виробництва.

       Валовий корпоративний прибуток — це частка валової доданої вартості, що залишається  у виробників після відшкодування витрат на заробітну плату і чистих неприбуткових податків.

       Змішаний  доход — це доход, що отримують  домашні господарства, індивідуальні  підприємці від функціонування некорпорованих підприємств. До цих підприємств належать невеликі фермерські та особисті підсобні господарства, майстерні, ресторани, магазини, перукарні, що є власністю окремих сімей або осіб, у яких вони самі й працюють, а також інші види вільної професійної діяльності. Змішаний доход створюється факторами виробництва безпосередньо в процесі виробництва. Розподілити його на окремі елементи первинних доходів (заробітну плату, прибуток та ін.) та відокремити один від одного практично неможливо. Тому він дістав назву змішаного доходу.

       Валовий корпоративний прибуток і змішаний доход визначаються на валовій основі, тобто до відрахування споживання основного капіталу (амортизації).

       Для економіки в цілому валовий корпоративний  прибуток і змішаний доход розраховують як різницю між ВВП і оплатою праці найманих працівників та чистими неприбутковими податками. Це є особливістю розподільчого методу. Звичайно, показники корпоративного прибутку і змішаного доходу можна було б обчислити на основі бухгалтерської звітності. Але це є дуже трудомісткою і складною справою. Тому в економічній практиці розподільчий метод має другорядне значення і обмежене застосування.

       Крім  показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в економіці, в СНР є ряд  похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких  показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход та ін.

       Чистий  внутрішній продукт (ЧВП) розраховують як різницю між ВВП і споживанням  основного капіталу, тобто сумою амортизації поточного року (А):

       ЧВП = ВВП -А. 

       У таблиці 1 наведені дані про структуру ВВП України, розрахованого за категоріями доходу.

       Структура ВВП України за категоріями доходу (в %)

      Оплата праці найманих працівників являє собою винагороду в грошовій та натуральній формі (оцінену у грошовому вираженні), яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за роботу, виконану у звітному періоді резидентним підприємством, незалежно від того, є дані працівники резидентами чи нерезидентами. Оплата праці обчислюється на підставі нарахованих сум і містить фактичні та умовні внески на соціальне страхування. З таблиці ми бачимо, що % оплати праці найманих працівників у 2008 році порівняно з 2004 р. зріс, що є позитивним фактором в економіці країні. З 2005-2008 ми бачимо невеликі коливання, тому оплата найманих працівників залишається практично незмінною.

      Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт це чистий податок. Чистий податок дорівнює загальній величині податку за відрахуванням трансфертних платежів і субсидій. В таблиці ми бачимо, що податки також зросли, але тільки за рахунок податків на продукти, тому що інші податки пов’язані з виробництвом різко зменшилися і в 2008 р. становили -0,7%.

      Валовий (чистий) прибуток – показник, що характеризує перевищення доходів над витратами, які підприємства мають у результаті виробництва. Чистий прибуток визначається шляхом виключення з валового прибутку споживання основного капіталу. Валовий прибуток різко зменшився у 2005 році, порівняно з 2004 р. – це є негативним фактором. І з 2005 по 2008 валовий прибуток коливався від 37 до 39%, і в 2008 році становив 38,2%.

 
Для III кварталу 2009 р. було характерним збільшення питомої ваги оплати праці (на 3 в.п.) у структурі ВВП порівняно з аналогічним періодом 2008р. Проте зменшилась частка податків за виключенням субсидій на виробництво та імпорт (на 1,8 в.п.) та валового прибутку, змішаного доходу (на 1,2в.п.). 

Таблиця 2: Валовий внутрішній продукт за доходами

З цієї таблиці ми можемо більш детальніше розглянути показники по окремим галузям промисловості у грошовому вимірнику. Порівнюючи валову додану вартість ми можемо побачити, що у 2007 році вона була набагато меншою порівняно з 2008, 2009 роками. Також відмітимо, що навищий показник був у обробної промисловості. Розглядаючи оплату праці найманих працівників ми бачимо що вона також збільшилася у 2008-2009 роках порівняно з 2007 р., в цьому випадку більш ніж на 100 млн. грн. Найвищі показники також у обробної промисловості. Чисті податки також проявило тенденцію до збільшення. І найвищі показники у оптової та роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами. А валовий прибуток мав найвищі показники у 2008 році, і на 2009 рік трохи зменшився.  
Висновок

       ВВП являє собою сукупну ринкову  вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві за певний статистичний період (як правило, за рік). Під кінцевим виробництвом розуміються товари та послуги, що купуються для кінцевого використання, а не для перепродажу або подальшої переробки. Продаж проміжної продукції не враховується при підрахуванні ВВП. Це позначає, що ВВП можна визначити, підраховуючи та сумуючи додані вартості, створені всіма фірмами в економіці. Додана вартість - це ринкова ціна обсягу продукції, виробленої фірмою, з відніманням вартості використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів тощо. Це виробничий метод підрахунку ВВП. Крім того, існують методи розрахунку ВВП по прибутках та по витратах.

       Показники для характеристики стану національних економік: - темпи росту реального ВВП за рік, що розраховуються у відсотках (упродовж 90-х рр. валовий внутрішній продукт України постійно скорочувався і лише у 2000 - 2001 рр. він почав зростати - в середньому на 5% за рік); - рівень безробіття, розрахований як відношення кількості безробітних до кількості працездатного населення у працездатному віці (за офіційними даними в Україні він складає трохи більше 4%); - інфляція - процес знецінення грошей, пов'язаний зі зростанням цін на товари і послуги. В Україні у 1992 - 1993 рр. відбувалась т. зв. гіперінфляція, коли щоденно ціни зростали на 2 - 3%. Останніми роками інфляція в середньому становить 20% за рік; - дефіцит бюджету - перевищення державних видатків над доходами, що веде до зростання державного боргу. У 2001 році в економіці країни зафіксовано бюджетний профіцит - перевищення доходів над видатками; - рівень державного боргу (розмір державного боргу у % до ВВП), баланс зовнішньоекономічних операцій (різниця між видатками і надходженнями, пов'язана із зовнішньоекономічною діяльністю країни) та багато інших.

       Рівень  оплати праці найманих працівників  у 2004-2008 роках зріс на 4%. Податки на 2,1%, але тільки за рахунок податків на продукти, тому що інші податки пов’язані з виробництвом зменшилися і в 2008 р. становили -0,7%. А валовий прибуток зменшився на 6,1%. 

       Список  використаної літератури:

1. Тітьонко О. Μ. Системи макроекономічного рахівництва: Навч.-метод. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999.
2. Савченко А. Г., Пухтаевич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. — К.: Либідь, 1999.
3. Ukrstat.gov.ua
4. Bank.gov.ua