Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Валовий внутрішній продукт та його структура за категоріями кінцевого використання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Кафедра макроекономіки та державного управління

Реферат на тему: «Валовий внутрішній продукт та його структура за категоріями кінцевого використання»

Виконав: студент

9 групи 2 курсу спец. 6503

Перевірила: викладач

Київ 2011

ЗМIСТ

Вступ

1.Суть ВВП

2.Метод обчислення валового внутрішнього продукту (ВВП) за витратами

3. Недоліки показника ВВП

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Метою даного реферату є характеристика, аналіз та дослідження методу розрахунку валового внутрішнього продукту за витратами як одного з найважливіших макроекономічних показників, що характеризує результати економічної діяльності країни. Розрахунок валового внутрішнього продукту є надзвичайно важливим та корисним для економіки країни, адже він дає змогу виміряти обсяги виробництва в конкретний момент часу. Тож слід сказати, що валовий внутрішній продукт, як один з основних макроекономічних показників, дозволяє визначити економічний добробут населення, а також розумно вибрати політику, яка б сприяла покращенню його добробуту.

Розрахунки валового внутрішнього продукту (Gross Domestic Product) в Україні почали проводити лише з середини 90-х років минулого століття в наслідок переходу від статистики Балансу народного господарства до Системи Національних Розрахунків (СНР), прийнятої в усьому світі. Так, на початку 1995 року Міністерство статистики України завершило розробку національних розрахунків України згідно з концепцією затвердженою ООН у 1993 році.

Як вже зазначалося, ВВП є одним з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів в сфері матеріального та нематеріального виробництва.

ВВП є досить надійним показником річного обсягу національного виробництва товарів і послуг, але не універсальним критерієм економічного добробуту країни, оскільки в ньому не враховуються такі чинники, як вільний час, забруднення навколишнього середовища, тіньова економіка, вироблені товари і послуги для використання в самих домашніх господарствах тощо.

ВВП розраховується як сума об’ємів споживання, інвестицій, державних витрат та експорту з вирахуванням імпорту. ВВП обчислюється щоквартально та за рік.

Обчислити ВВП можна трьома різними методами, а саме: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом кінцевого використання (за витратами). Не зважаючи на те, що ці методи спираються на різну інформацію, все-одно вони дають однаковий результат. Тобто, величина ВВП не залежить від методу його обрахунку.

В наступних розділах дослідимо сутність та значення кожного із перерахованих вище методів обчислення ВВП, а також з’ясуємо його конкретні значення в цифрах на прикладі України.

Суть ВВП

Серед показників, які характеризують результати економічної діяльності країни, центральне місце посідає валовий внутрішній продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період. Резиденти – фізичні або юридичні особи даної країни чи інших країн, а також особа без громадянства, яка постійно проживає в даній країні; дипломатичне, торговельне чи інше офіційне представництво цієї країни за кордоном, а також представництво підприємства, компанії, фірми чи організації, що не здійснює господарської або комерційної діяльності.

Для з'ясування сутності ВВП важливе значення мають такі поняття, як «внутрішній продукт» і «кінцева продукція». Визначення ВВП як внутрішнього продукту означає, що при його обчисленні враховуються результати виробничої діяльності внутрішньої економіки, до якої відноситься діяльність резидентів на географічній території даної країни. На відміну від цього національна економіка — це економічна діяльність усіх резидентів даної країни, незалежно від їх місцезнаходження.

2. Метод витрат (метод кінцевого використання)

За цим методом ВВП визначається як сума всіх видів кінцевого використання (кінцеве споживання, валове нагромадження, чистий експорт). Згідно з таким визначенням ВВП можна обчислити за формулою:

ВВП = Кінцеве споживання + Валове нагромадження + Чистий експорт 1.1

Як уже зазначалося, до кінцевого споживання входить споживання домашніх господарств, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства та органів державного управління.

Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів оборотних коштів (товарно-матеріальних запасів) та чистого придбання цінностей (придбання за мінусом вибуття цінностей). Витрати, пов'язані з валовим нагромадженням основного капіталу та зміною товарно-матеріальних запасів, є інвестиціями, оскільки вони спрямовані на збільшення виробничого потенціалу економіки.

Що стосується витрат, пов'язаних із чистим придбанням цінностей, то вони не відносяться до інвестицій. Це пояснюється тим, що в даному разі під цінностями розуміють дорогоцінні метали і камені, антикварні вироби, мистецькі товари тощо. Вони являють собою непродуктивні активи, які використовуються не для виробництва, а з метою збереження чи збільшення реальної вартості зазначених цінностей. Враховуючи, що чисте придбання цінностей становить конче малу частку в складі валового нагромадження, при визначенні ВВП за методом кінцевого використання валове нагромадження прирівнюють до валових інвестицій.

Слід розрізняти реальні та фінансові інвестиції. Інвестиції як макроекономічна категорія — це реальні інвестиції, оскільки вони збільшують обсяг реального (фізичного) капіталу. Фінансові інвестиції є вкладанням грошових коштів в акції, облігації та інші фінансові активи. Вони не збільшують реальний капітал, а відображують передавання фінансових ресурсів від одних економічних суб'єктів до інших.

У широкому розумінні до інвестицій можна віднести будь-яку поточну діяльність, яка збільшує майбутній виробничий потенціал економіки. Під таким кутом освіту також можна розглядати як інвестицію в людський капітал, оскільки вона збільшує можливості робочої сили країни щодо виробництва валового внутрішнього продукту.

За впливом на основний капітал у складі валових інвестицій вирізняють два елементи:

чисті інвестиції — це та частина валових інвестицій, що спрямовується на приріст основного капіталу;
відновлювальні інвестиції — та частина валових інвестицій, що використовуються на відновлення зношеного капіталу. Ці інвестиції дорівнюють амортизації, яка відображує величину споживання основного капіталу.

Отже, якщо від валових інвестицій відняти амортизацію, то отримаємо чисті інвестиції:

Чисті інвестиції = Валові інвестиції - Амортизація 1.2

Чистий експорт відображує вплив зовнішньої торгівлі на ВВП. Експорт відображає витрати нерезидентів на закупівлю і виробництво національних товарів і послуг, а імпорт, навпаки — витрати резидентів на закупівлю і виробництво іноземних товарів і послуг. Це означає, що зростання експорту збільшує витрати на виробництво ВВП за рахунок іноземців, а зростання імпорту зменшує витрати національної економіки на виробництво ВВП. У підсумку ВВП збільшується на таку величину, на. яку іноземні витрати на закупівлю національних товарів і послуг (експорт) перевищують витрати національної економіки на іноземні товари і послуги (імпорт). Цією величиною є чистий експорт, який визначається за формулою:

Чистий експорт = Експорт - Імпорт 1.3

Дані табл. 3 щодо ВВП України, обчисленого за методом кінцевого використання виявляють, що найвищими темпами зростають кінцеве споживання домашніх господарств, валове нагромадження основного капіталу та чистий експорт. Завдяки цьому їх частка в структурі ВВП за аналізований період зросла при зменшенні частки інших складових. У вітчизняній статистиці ВВП, обчислений за методом кінцевого використання, називається ВВП за категоріями кінцевого використання.

Табл.1. Обсяг ВВП України у період з 1995 по 2009 роки, обчислений за методом кінцевого використання

2.5. Валовий внутрішній продукт за категоріями кінцевого використання
	1995	2000	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009^і
	млрд.крб.	млн.грн.
			У фактичних цінах
Валовий внутрішній продукт	5451642	170070	225810	267344	345113	441452	544153	720731	948056	914720
Кінцеві споживчі витрати	4165054	127982	170325	201624	245556	337879	424906	558581	758902	774075
домашніх господарств	2709374	92406	124560	146301	180399	252624	319383	423174	582482	590196
некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства	296135	3909	4226	4493	4547	4727	5173	6445	7257	8502
сектору загального державного управління	1159545	31667	41539	50830	60610	80528	100350	128962	169163	175377
індивідуальні споживчі витрати	713839	19572	24803	29936	36767	49418	61125	79914	105879	113981
колективні споживчі витрати	445706	12095²	16736	20894	23843	31110	39225	49048	63284	61396
Валове нагромадження основного капіталу	1269154	33427	43289	55075	77820	96965	133874	198348	250158	164522
Зміна запасів матеріальних оборотних коштів	178734	-42	2209	3661	^1883	2736	655	4685	14379	-8491
Придбання за виключенням вибуття цінностей	6785	146	96	115	133	175	211	285	346	449
Експорт товарів і послуг	2566265	106200	124392	154394	219607	227252	253707	323205	444859	423565
Імпорт товарів і послуг	-2734350	-97643	-114501	-147525	-193120	-223555	-269200	-364373	-520588 -439400

Продовження табл. 2.5

	1995	2000	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009^і
	млрд.крб.	млн.грн.
		Відсотків до підсумку
Валовий внутрішній продукт	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Кінцеві споживчі витрати 76,4		75,2	75,4	75,4	71,2	76,5	78,1	77,5	80,1	84,6
домашніх господарств	49,7	54,3	55,1	54,7	52,3	57,2	58,7	58,7	61,4	64,5
некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства	5,4	2,3	1,9	1,7	1,3	1,1	1,0	0,9	0,8	0,9
сектору загального державного управління	21,3	18,6	18,4	19,0	17,6	18,2	18,4	17,9	17,9	19,2
індивідуальні споживчі витрати	13,1	11,5	11,0	11,2	10,7	11,2	11,2	11,1	11,2	12,5
колективні споживчі витрати	8,2	7,1²	7,4	7,8	6,9	7,0	7,2	6,8	6,7	6,7
Валове нагромадження основного капіталу	23,3	19,7	19,2	20,6	22,6	22,0	24,6	27,5	26,4	18,0
Зміна запасів матеріальних оборотних коштів	3,3	0,0	1,0	1,4	-1,4	0,6	0,1	0,7	1,5	-0,9
Придбання за виключенням вибуття цінностей	0,1	0,1	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Експорт товарів і послуг	47,1	62,4	55,1	57,8	63,6	51,5	46,6	44,8	46,9	46,3
Імпорт товарів і послуг	-50,2	-57,4	-50,7	-55,2	-56,0	-50,6	—49,4	-50,5	-54,9	—48,0

Враховуючи наведену реструктуризацію кінцевого використання, отримуємо аналітичну формулу ВВП, обчисленого за методом кінцевого використання:

Y = C +I + G + NX, (1.4)

де Y — валовий внутрішній продукт (ВВП); С — приватне споживання; І — валові приватні внутрішні інвестиції; G — державні закупівлі; NX — чистий експорт.

Елементи рівняння (1.5) потребують певних пояснень. Так, приватне споживання (С) — це витрати на споживання всіх суб'єктів приватного сектору економіки, які переважно складаються зі споживання домогосподарств. У різних країнах частка приватного споживання у складі ВВП дуже суттєво коливається. До складу витрат на приватне споживання входять: товари поточного споживання (продовольчі товари, одяг, взуття, санітарно-гігієнічні товари тощо); товари тривалого користування (транспортні засоби, побутова техніка тощо); послуги (житлово-комунальні, юридичні, медичні, освітні тощо).

Валові приватні внутрішні інвестиції (І) охоплюють лише ті інвестиції, що фінансуються резидентами всередині країни. Інвестиції, що фінансуються нерезидентами, називаються іноземними інвестиціями, які впливають на чистий експорт.

Державні закупівлі (С) охоплюють витрати державних органів (центральних і місцевих) на закупівлю споживчих та інвестиційних товарів і послуг. Державні витрати на закупівлю споживчих товарів і послуг (державне споживання) пов'язані з утриманням органів державного управління, армії, міліції, освіти, науки тощо. Державні інвестиції спрямовуються на закупівлю зброї, офісної техніки, на будівництво доріг, службових будинків тощо.

Слід наголосити, що до державних закупівель не входять видатки держави, пов'язані з виплатою трансфертних платежів (пенсії, стипендії тощо), а також видатки з обслуговування державного боргу (процентні платежі). Це пояснюється тим, що ці видатки не відображують закупівлю товарів і послуг, а слугують інструментом перерозподілу доходів. Виходячи з цього слід розрізняти два поняття: державні закупівлі та державні видатки. Державні закупівлі є елементом сукупних витрат на виробництво ВВП, а державні видатки відображують видатки державного бюджету. Державні видатки перевищують державні закупівлі на величину трансфертів і видатків з обслуговування державного боргу.

Чистий експорт (NX) обчислюється як різниця між експортом (ЕХ) та імпортом (IМ). Отже, чистий експорт можна визначити за формулою:

NX = EX - IM (1.5)

Внутрішній продукт за своєю сутністю — це додана вартість. Амортизація (споживання основного капіталу), яка входить до ВВП, не є елементом доданої вартості. Вона відображує вартість, яка переноситься з основних фондів на продукт у процесі його виробництва. Тому її слід віднести до перенесеної вартості й до проміжного споживання. Це означає, що з теоретичного погляду амортизацію необхідно виключати з розрахунку внутрішнього продукту.

Проте в економічній практиці обчислення амортизації не відповідає вимогам СНР. Згідно з цими вимогами амортизація має нараховуватися на відновну вартість основних фондів (на практиці часто використовують первісну вартість) і на основі прямолінійного методу (на практиці часто застосовують прискорені методи). Усі ці відхилення від вимог СНР роблять облік амортизації неточним і незіставним між окремими країнами. Тому як показник додатної вартості застосовується ВВП, який врахує амортизацію і є валовою доданою вартістю. Поряд із цим за потреби і певного коригування амортизації може застосовуватися точніший показник внутрішнього продукту, а саме чистий внутрішній продукт. Його можна обчислити за формулою:

NDP = Y – A, (1.6)

де NDP — чистий внутрішній продукт; А — амортизація.

Оскільки ВВП вимірює лише доходи, які отримує країна від внутрішнього виробництва, він не охоплює всі доходи резидентів. Щоб урахувати доходи від зовнішньоекономічної діяльності, застосовуються два додаткових показники. Першим з них є валовий національний дохід GNI, який визначається за формулою:

GNI = Y – NI_f, (1.7)

де NI_f, — чисті первинні доходи, отримані з-за кордону, які визначаються як різниця між первинними доходами, отримуваними резидентами з-за кордону (заробітна плата, доходи від власності, податки мінус субсидії на виробництво та імпорт), та аналогічними первинними доходами, виплачуваними нерезидентам.

Найбільш повною характеристикою національного доходу країни є валовий національний наявний дохід, який визначається за формулою:

GNDI = GNI – NTR_f, (1.8)

де NTR_f — чисті поточні трансферти, отримані з-за кордону, які охоплюють: чисті поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн; чисті соціальні виплати та інші чисті поточні трансферти, отримані з-за кордону.

Валовий національний наявний дохід відображує весь дохід (як зароблений, так і отриманий від зовнішнього світу), яким може розпоряджатися країна. Переважна частина цього доходу спрямовується на споживання, інша — на заощадження. Звідси випливає формула національних заощаджень:

Національні заощадження = GNDI – Кінцеве споживання (1.9)

Висновки

Головною метою створення даного реферату стало дослідження методу розрахунку валового внутрішнього продукту за витратами.

З метою дати наочне відображення стану національної економіки за певний період в цілому було розроблено систему національних розрахунків (СНР), адже роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Саме він характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси – виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та інші.

Як раніше вже було сказано, що одним з основних, найбільш універсальних показників СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він дає можливість визначити в грошовому вираженні обсяг річного виробництва країни, а також відображає і загальну суму доходів виробників товарів та послуг, і загальну суму витрат на їхню оплату. Водночас вважається, що хоча ВВП на душу населення і характеризує середні доходи і витрати абстрактного жителя країни, проте не може бути мірилом його добробуту, а отже, і мірилом реального економічного добробуту нації.

ВВП характеризується як ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг, виготовлених (здійснених) за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту та накопичення, в незалежності від національної належності використовуваних факторів виробництва.

Валовий внутрішній продукт обчислюється трьома різними методами: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом кінцевого використання (за витратами). Ці методи спираються на різну інформацію, але дають однаковий результат. Тобто, величина ВВП не залежить від методу його обрахунку.

Слід сказати, що в економічній практиці більш поширеними методами обрахунку ВВП є метод доданої вартості (виробничий метод) та метод витрат(метод кінцевого використання). А от розподільчий метод має другорядне значення і обмежене застосування, адже він є найскладнішим і найбільш трудомістким.

Недоліки показника ВВП

Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як найобгрунтованіша характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значні недоліки.

По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо.), які пов’язані з його виробництвом і, зрозуміло завищують рівень нашого матеріального добробуту. Для встановлення національної економіки України важливе значення має розв’язання проблеми врахування будь-якого виду економічної діяльності у макроекономічних показниках. Забруднення навколишнього середовище породжує важливі методичні питання, одним з яких відображення діяльності, пов’язаної з природокористуванням, в узагальнюючих вимірниках економічного зростання звичайні показники національного доходу або чистого продукту не враховують результатів природоохоронної діяльності, що спотворює її наслідки та динаміку. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.

По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; безоплатна праця добровільців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зори економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.

По-третє, у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким розпоряджаються люди) і не відображається повною мірою покращення (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.

Наша мета – максимально покращити показник ВВП, з тим щоб він міг бути дійсно адекватною характеристикою економічного добробуту. Тому з офіційного обсягу ВВП потрібно:

відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;
додати вартісну оцінку не ринкових операцій;
додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;
додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.

Висновки

Список використаної літератури

Український діловий тижневик “Контракти” / №41 2011 р.
www.ukrstat.gov.ua
Журнал «Гроші» №15 2010 р.
Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005
www.rbc.ua
Журнал «Forbes» від 18.12.2009 р.

Валовий внутрішній продукт та його структура за категоріями кінцевого використання 📙 Реферат → 🆔 44724