Євангелізаційне служіння пастора

Львівська богословська семінарія 
 
 
 

Пасторологія 
 
 
 

Євангелізаційне служіння пастора 
 
 

Виконав:

Студент І курсу

Лисичук Артем

Викладач:

Джон  Колан 
 
 
 
 

Львів 2009

Зміст

  1. Вступ………………………………………………………………………3
  2. І розділ. Євангелизм……………………………………………………...4

    1) Що таке Євангелизм та його важливість?

    2) Цілі Євангелизму

    3) Різновиди Євангелизму

    а) Загальний

    б) Індивідуальний

          3.  ІІ розділ. Особисті якості пастора для ефективного служіння……… 6                                                                                                                                                                                                                                                                       1. Бажання пастора євангелізувати                                                                                   2. Досвід служіння пастора в Євангелізації як приклад для церкви                                               3. Переваги того, що пастор є засновником церкви

    4.  ІІІ розділ. Євангелізаційна діяльність пастора в церкві………………8                                                                                  1. Заохочення до Євангелизму                                                                                                         1) Проповідь та навчання                                                                                                                                         2) Активні дії                                                                                                                                      2. Виховання молодого покоління місіонерів та євангелистів                                                      3. Деякі інші методи для заохочення і розвитку євангелізаційного служіння в церкві

    5. Висновок………………………………………………………………….11

    6. Список використаних  джерел…………………………………………...12 
     
     
     
     

Вступ 
 

     Теперішній час є нелегкий  для християнства. Перед нами повстає все більше викликів, на які ми маємо адекватно відповідати. Один з них – це припинення інтенсивного росту церков у країнах з давніми християнськими традиціями. В цих країни християнські храми зачиняються, а на їх місці постають мечеті. Така ситуація, наприклад, в Західній Європі.

     У чому ж проблема? В тому, що  в церквах забули про виконання  Великого Доручення Ісуса Христа. Дехто вважає, що церкві потрібен, насамперед, духовний зріст. Звісно, це важливий аспект життя церкви. Але потрібно привести людей до церкви, а потім допомогти їм рости. Тому перше завдання, яке стоїть перед церквою – проповідувати.

     Тому в роботі буде розглядатися тема «Євангелізаційне служіння пастора», щоб, дослідивши її, могти дати практичні поради, як пастор може ефективно розвивати євангелізаційне служіння в церкві.  
 
 
 
 
 
 
 

І розділ. Євангелизм

     Перш, ніж перейти до теми цієї письмової роботи «Євангелізаційне служіння пастора», варто в стислій формі розглянути питання Євангелизму в загальному: що таке Євангелизм і його важливість, цілі цієї діяльності та різновиди Євангелизму. Цей розділ є фундаментом, на якому і згідно якого буде побудована вся робота.

  1. Що таке Євангелизм та його важливість:

     Отже, «Євангелизм – це процес  донесення Благої Звістки грішникові  для з метою його спасіння»  (В. Вознюк) [2]. А суть Благої Звістки, яку маємо проповідувати, ось в чому: «Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням»(1Кор.15:3-4).

     Важливість Євангелизму перш за все видно з того, що заклик до нього міститься в усіх 4 Євангеліях – Мт. 28:18-19; Мк. 16:15; Лк. 24:47; Ів. 20:21 – та в Діях 1:8. Тим паче, це слова не когось з апостолів або послідовників Христа, а самого Господа, який дав Велике Доручення кожному, хто повірить в Нього, - «йти і проповідувати Євангелію». Також апостол Павло пише: «Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» (1Кор. 9:16). Чому горе? Тому що «звіщати Євангелію» - це одна із запорук духовного росту християнина. Велосипедист, який не крутить педалі, падає. Так і християнин, який не проповідує, духовно не росте, а занепадає.

  1. Цілі Євангелизму:

      Віктор Володимирович Вознюк, адміністратор відділу Благовістя ЦХВЄУ, у своїх лекціях з предмету «Євангелизм та учнівство» виділяє три цілі Євангелизму [2]:

  1. «Поповнення та зріст церков»;

     У день П’ятидесятниці Дух Святий зійшов на апостолів і так була створена церква Ісуса Христа. І відразу ж по отриманню «Сили згори» Петро почав проповідувати Євангелію. Після цієї проповіді покаялося 3000 людей, якими поповнилася церква.

  1. «Відкриття нових церков»;

     Особливо плідно в цій галузі  попрацював апостол Павло, який  разом зі своєю командою відкрив  багато нових церков в Малій Азії та Греції.

  1. «На свідоцтво народам».

     Звісно, що не всі, хто чує Благу Звістку, приймають її і отримують спасіння. Ісус сказав, що «мусить бути проповідана ця Євангелія Царства на свідоцтво народам усім і тоді прийде кінець». Тому кожна людина мусить почути Слово Боже, щоб потім, якщо вона не буде спасенна, не змогла в цьому звинуватити Бога, який «хоче, щоб всі спаслись», і кожному дає шанс.

  1. Різновиди Євангелизму:
  2. Загальний;

     У випадку такої євангелізації проповідник звертається до певної групи людей. Такі євангелізації проходять на площах, стадіонах, у великих залах. Зазвичай, організовується певне шоу, в кінці якого виголошується євангелізаційна проповідь. Участь в такому заході може приймати лише обмежене коло осіб.

  1. Індивідуальний.

     При індивідуальному євангелизмі  християнин має справу лише  з однією особою. Такий спосіб є більш ефективним, ніж перший, тому, що проповідник може відповісти на проблеми, які хвилюють конкретну особу. А найефективніше цей спосіб діє, коли християнин зав’язує стосунки з невіруючим і власним життям проповідує Христа.

       Отже, Євангелизм – одна з найважливіших частин життя християнина, тому що проповідувати Євангелію від нас вимагає Христос і для цього ми створенні. Проповідуючи, ми поповнюємо існуючі і створюємо нові церкви. Кожен християнин може бути задіяний в справі Благовістя. Не всі можуть проповідувати тисячам, але своїм друзям і колегам про Христа може сказати кожен.

ІІ розділ. Особисті якості пастора для ефективного служіння

     Перенесімося в час, коли не було памперсів, і уявімо ситуацію: випускниця медичного училища вчить матір, яка народила вже шість дітей, як пеленати дитину. Це весела історія, але вона має зміст. Тут висвітлюється різниця між теорією, яку знає ця дівчина, і приктикою, якою володіє досвідчена матуся. Тому пастор перш за все повинен сам мати практику євангелізації.

  1. Бажання пастора євангелізувати;

     Важко уявити ефективне євангелізаційне служіння пастора, якщо в нього немає внутрішнього бажання і потягу спасати грішників. Рейнхард Боннке писав, що кожен християнин має горіти бажанням проповідувати Євангелію для спасіння людей [1]. А коли цього внутрішнього вогню немає, Велике Доручення перетворюється в одну із заповідей для банального виконання. Якщо євангелізувати знехотя, то й люди, якщо і будуть каятись, то теж знехотя. Такий пастор не в змозі сам ефективно проповідувати спасіння і інших цьому навчити не здатен.

     Тому пастор повинен горіти для проповіді Євангелії і цим вогнем запалювати інших.

  1. Досвід служіння пастора в Євангелізації як приклад для церкви;

     Павло сказав: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!» (1Кор. 11:1). Він мав велику відвагу, якщо міг це так впевнено сказати. А, що ще головніше, він сказав це, бо справді наслідував Христа. Люди в церкві беруть приклад з пастора перш за все. Його життя і служіння має бути показником, якого прагнуть досягнути члени його церкви.

      Тому, якщо пастор хоче, щоб євангелізаційне  служіння в церкві розвивалося  і приносило плід, йому потрібно  мати досвід у цій сфері. Його правильні слова з кафедри про важливість євангелізувати не матимуть достатньо ваги, якщо вони не будуть мати під собою фундаменту виконання пастором Великого Доручення. Буде смішно виглядати, якщо пастор закликатиме, щоб кожен в церкві привів в неї хоч одну людину за рік, а сам нікого до Христа не приведе. І як такий пастор зможе навчити людей, як ефективно євангелізувати і дасть поради, коли виникатимуть проблеми і перешкоди під час проповіді?

     Тому пастор має бути досвідченим  в справі Благовістя і заохочувати  до проповіді членів церкви, насамперед, своїм власним прикладом.

  1. Переваги того, що пастор є засновником церкви.

     Прослухайте одну і ту ж  саму, але у виконанні різних виконавців. В більшості випадків людям здасться, що перший виконавець співав краще, ніж другий, хоч цього може насправді і не бути. Просто в людей складається перше враження, яке змінити дуже важко. Це стосується не тільки музики, а й, напевне, всіх сфер буття.

     Ця ситуація є актуальною в  церкві. Тому що перший пастор  – це ідеал для членів церкви, якого мають досягати всі інші його наступники. Тому до пастора, який є засновником церкви, відношення в ній буде зовсім іншим, ніж до всіх його наступників: він буде для людей більшим авторитетом і слухатись його будуть краще. З цих причин і успіх його служіння може бути більшим. Та й ставлення пастора до церкви, яку він «народив», буде більш обережніше і турботливіше, бо він знає, якою ціною йому дістались ці люди.

     Ось тому пастор, в якому горить  вогонь Євангелії і який є  засновником певної церкви, буде  мати більш сприятливий клімат для свого служіння. 

     Отже, в цьому розділі ми розглянули  деякі питання, які стосуються  особисто пастора і які допоможуть йому в євангелізаційному служінні в церкві і здатні зробити це служінні більш ефективним. По-перше, пастор має мати бажання та проявляти ентузіазм проповідувати Євангелію навіть тоді, коли його в церкві підтримувати не будуть, бо тільки так він зможе пробудити це бажання в інших християнах. По-друге, пастор має мати досвід євангелізаційного служіння, щоб змогти ефективно навчити і порадити членам своєї церкви, як євангелізувати людей. По-третє, якщо пастор є засновником певної церкви, то він мав і має бажання проповідувати і досвід в цій справі. Це робить його слово авторитетним для людей і вони слухаються його краще.

ІІІ розділ. Євангелізаційна діяльність пастора  в церкві

     В першому розділі ми розглянули, що таке «Євангелизм», в другому – особисті якості пастора, щоб він міг ефективно займатися євангелізаційним служінням в церкві. Нарешті в цьому розділі ми будемо розглядати практичні кроки, які має зробити пастор, щоб розвинути євангелізаційне служіння в своїй церкві.

  1. Заохочення до Євангелизму:

1) Проповідь та навчання;

     Пастор в церкві має пояснити людям, що «вони створені для звершення свого служіння, для виконання своєї місії» [6;371]. Але зробити він це має обґрунтовано, щоб люди зрозуміли, в чому важливість служіння, бо воно «надає життю смисл» [6;376]. Але знову ж таки, проповідь пастора має підтверджуватись реальним життям пастора, який проповідує невіруючим і вдосконалюється в цьому.

     Важливо не тільки проповідувати  людям, що треба євангелізувати  людей, а й вчити їх, як це  робити. Потрібно навчити членів церкви, як донести до людей Благу Звістку в стислій формі і зрозумілою для невіруючої людини мовою. Для цього існують певні програми та тренінги. Як основу для цього навчання, можна взяти методику, яку використовує «Євангельська школа для лідерів». Вони в своїй проповіді намагаються показати людині чотири речі: людина грішна, Бог її любить, Ісус Христос подарував спасіння, його можна прийняти тільки вірою і даремно. Цей метод ефективний, адже дозволяє проповіднику триматися чіткої лінії, але потрібно мати здібність призвичаюватися до ситуації.

     2) Активні дії.

     Перш за все пастору потрібно створити євангелізаційну команду, яка б допомагала в навчанні інших християн та підготовці євангелізацій. Потім йому потрібно не тільки проповідувати і вчити про Євангелизм, а й допомогти людям використати набуті знання на приктиці. Рік Уоррен пише: «Бог створив кожного з нас таким чином, щоб в світі не було повторень та двійників. В жодній іншій людині різні фактори не сходяться в такому неповторному поєднанні. Це означає, що ніхто інший не зможе відіграти ту роль, яку Бог передбачив для Вас » [6;316]. Тому пастор відповідальний, щоб кожен член церкви знайшов себе в Бозі і зміг використовувати здібності, які Бог заклав в ньому в справі Благовістя.

     Отже, люди різні, тому ми можемо  використовувати різні види євангелізації.  Марло Дженкінс в своїй проповіді  [3] виділяє такі методи євангелізації:

  • Стиль конфронтації (проповідник здатен прямо вказати людині на її гріх);
  • Інтелектуальний стиль (Інтелектуально довести людині свою точку зору);
  • Стиль запрошення (Запрошувати людей до церкви);
  • Стиль відносин (християнин зав’язує з людьми особисті стосунки);
  • Стиль свідчення (Людина говорить про те, що Бог зробив для неї );
  • Стиль слуги (Християнин матеріально, фізично і т.д. допомагає іншим).

     Тому пастор має допомогти  кожному члену церкви знайти  себе в цих способах євангелізації  і допомогти налагодити служіння.

  1. Виховання молодого покоління євангелистів та місіонерів.

      Набагато важче змінити чиїсь  погляди, ніж їх сформувати, особливо тоді, коли це вже доросла людина. Тому пасторам слід докладати значних зусиль, щоб виховувати дітей в церкві в дусі Євангелизму та Учнівста. Потрібно вчити дітей бути світлом серед свого оточення і приводити своїх друзів до Христа. Дітям легше прийти до церкви, ніж дорослим, тому діти можуть активно і ефективно займатися євангелізацією серед свої однолітків. Їм із самого дитинства потрібно показувати «перспективу в Христі» [2] – показати, що християнство не мертва і нудна релігія, а саме життя, яке є цікавим і захоплюючим для тих, хто служать Ісусу Христу. Навіть заохочувати дітей тим, що, йдучи за Христом, вони можуть багато подорожувати, побачити безліч країн. Подорожі завжди цікавлять їх, тому варто заохочувати їх для служіння Богу і таким чином. 
 

  1. Деякі інші методи для заохочення і розвитку євангелізаційного служіння в церкві (За Девідом Нельсоном [5]):
  • «Молитися за втрачений світ» (Молитва завжди змінює не тільки обставини, за які ми молимося, а й наше ставлення до них, роблячи нас більш чутливими);
  • «Запрошувати гостей-місіонерів для проповіді» (Місіонери під час своєї діяльності переживають велику Божу присутність і Його чудеса. Тому розповідь про їхню діяльність буде підбадьорювати людей євангелізувати);
  • «Поділитися звітом від місіонерів» (Якщо місіонери не можуть бути присутніми особисто, можна поділитися їхнім звітом про досягнуті результати);
  • «Мати інформаційну дошку місій» (Вона буде завжди нагадувати людям, що хтось вже виконує Велике Доручення. А де ж вони?);
  • «Проводити щомісячний збір на місіонерську діяльність» (Це збільшить відповідальність членів церкви, тому що зробить їх учасниками цієї діяльності);
  • «Вчити про десятину і щомісячно віддавати її певний відсоток на підтримку місій»;
  • «Проводити чи відвідувати місіонерські конференції»;
  • «Відсилати місіонерів на місії» (Це дозволить людям відчувати себе реальними учасниками виконання Великого  Доручення).
 

     Отже, пастор може налагодити  ефективне євангелізаційне служіння  в своїй церкві. Для цього йому  потрібна команда, з якою б він міг направляти людей в правильне русло – знаходити в них приховані таланти  і здібності, з допомогою яких вони змогли б ефективно євангелізувати і приводити людей до Христа. 
 
 
 
 

Висновок 
 
 

     Євангелізаційне служіння – це  найважливіше служіння пастора в церкві. Якщо в церкві не буде людей, то кого він буде вчити, з ким поклонятись Богу, з якою молоддю буде працювати.

     Для того, щоб бути ефективним  в євангелізаційному служінні  в церкві, від пастора дещо  вимагається:

  • Мати бажання і бачення, як євангелізувати;
  • Мати досвід євангелізації, щоб навчити цьому інших і допомогти їм подолати труднощі, які будуть виникати в процесі донесення Благої Звістки.

     Безпосереднє євангелізаційне служіння пастора складається з двох частин – теоретичної і практичної. До теоретичної частини належить:

  • Заохочення через проповідь та через приклади місіонерів;
  • Навчання, як євангелізувати.

     Для виконання практичної сторони  євангелізаційного служіння пастору  необхідно:

  • Створити команду, яка б допомагала йому в цьому служінні;
  • Організовувати євангелізації;
  • Допомогти визначити, якими методами євангелізації володіють члени його церкви і допомогти в налагодженні їхнього служіння.
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

  1. Боннке Рейнхард «Евангелизация огнём»/Пер. Волика А. Н. - Минск: CfAN, 1999 – 266 с.
  2. Вознюк Віктор лекції з предмету «Євангелизм та учнівство».
  3. Дженкінс Марло проповідь «Світло і сіль Христа».
  4. Мак-Артур Джон Ф. Пастырелогия: Генеральный план для церковного руководства/Пер. с англ. – Спб: «Библия для всех», 2003 – 304 с.
  5. Нельсон Девід лекції з предмету «Духовне життя і лідерство».
  6. Уоррен Рик «Целеустремленная жизнь»/Пер. с англ. О. Лукмановой. – Н. Новгород: «Центр Агапе», 2005 – 432 с.

                                                                                                                   

Євангелізаційне служіння пастора 📙 Реферат → 🆔 85910

Євангелізаційне служіння пастора 📙 Реферат → 🆔 85910

Євангелізаційне служіння пастора