Великобританія – Україна: соціальний захист населення

      Великобританія  – Україна: соціальний захист населення

      (нотатки  за результатами навчально-ознайомчої  поїздки ) 

            З моменту набуття  незалежності в Україні докладається чимало зусиль для розвитку демократичних  свобод та принципів її існування, для  забезпечення прав та свобод людини.

      При переході України до соціально спрямованої  ринкової економіки головна соціального  захисту лягає на державу, але  одночасно збільшується роль ринкового  механізму у проведенні такої  політики. Зважаючи на статтю 25  Декларації прав людини, сучасна правова держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, що враховує забезпечення людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуговуванням, який необхідний для підтримки здоров’я, а також на соціальне забезпечення.

      Соціальний  захист громадян України гарантує Конституція України, де статтею 46 передбачено наступне: „Громадяни мають право на соціальний  захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом”.

      Сьогодні  система соціального захисту  в Україні перебуває у стадії  становлення й розвитку, тривають пошуки її оптимальної структури, основних функцій, провідних напрямів діяльності на різних рівнях.

      Призначення цієї роботи полягає в тому, щоб  за допомогою нормативно-правових, економічних, фінансових, соціально-психологічних, організаційно-технічних засобів  і важелів здійснювати підтримку  і допомогу соціально вразливим групам населення чи окремим громадянам. 

     Саме  з метою підвищення дієвості та економічної ефективності соціального обслуговування в Україні шляхом надання Міністерству праці та соціальної політики України, а також його регіональним управлінням всебічної підтримки у проведенні розпочатої реформи системи соціального захисту населення діє проект ТАСІС „Посилення регіональних соціальних служб”.

     Основними бенефіціарами проекту є Міністерство праці та соціальної політики України,  установи соціальної сфери у Рівненській та Волинській областях.      

     Пілотування інноваційних моделей та стандартів якості надання соціальних послуг в нашій області проводиться на базі  управління праці та соціального захисту населення Радивилівської райдержадміністрації та районного територіальний центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, Острозького психоневрологічного інтернату, Мирогощанського дитячого будинку-інтернату ІІІ профілю (с.Мирогоща Дубенського району). 

     Представники  зазначених установ і стали членами робочих груп, які, завдяки Проекту, мали змогу ознайомитися з організацією соціального захисту населення в Великобританії та Польщі під час навчальних поїздок, організованих в жовтні – листопаді минулого року.

     Мені  випала щаслива нагода стати членом робочої групи, яка в рамках Проекту  з ознайомчим  візитом відвідала Велику Британію, зокрема Лондон та Бірмінгем.

      До  складу групи із 13 чоловік увійшли  депутат Верховної Ради України, працівники Секретаріату Кабінету Міністрів  України та Міністерства праці та соціальної політики України, представники органів виконавчої влади, відповідальних за реалізацію соціальної політики у пілотних регіонах та керівники пілотних інституцій Волинської та Рівненської областей, а також представники проекту – експерт та два перекладачі.

      Програма ознайомчого візиту була сформована таким чином, щоб задовольнити інтереси кожного учасника.

      Так, ми мали змогу простежити процес формування соціальної політики, ознайомитись з принципами організації соціальних служб у Великобританії та їх практичною роботою,  відвідали як державні, так і недержавні організації соціального спрямування. 

      У Парламенті Великобританії відбулися дві продуктивні зустрічі:

- у Департаменті  охорони здоров’я, який курує систему надання соціальних послуг для дорослих (Департамент у Великій Британії відповідає Міністерству в українській структурі державного управління),

-  з  представниками всепартійної парламентської  групи, що курує питання взаємодії  з Україною. 

      Парламент, як політичний інститут, розвивався протягом століть. За цей час з’явились дві окремі Палати – Громад та Лордів – і радикально змінився баланс влади між Парламентом та монархією.

Парламент є важливою складовою політики Великобританії. Його основними функціями є:

• Дослідження та стимуляція роботи уряду (перевірка)
• Обговорення та прийняття всіх законів (законодавства)
• Санкціонування підняття податків урядом.

Діяльність  Парламенту проходить у двох Палатах: Палаті Громад та Палаті Лордів. Їхня робота схожа: розробка законів (законодавства), перевірка діяльності уряду та обговорення поточних проблем. Палата Громад також відповідає за надання фінансів уряду шляхом погодження законопроектів, що піднімають податки. Взагалі, рішення, прийняті в одній Палаті, повинні бути погоджені іншою. Таким чином працює двопалатна система, що слугує перевіркою та балансом для обох Палат.  

      В країні функціонує 150 державних соціальних служб з оцінки потреб та планування надання соціальних послуг (визначення потреб, призначення соціальних послуг, призначення соціальної допомоги)

      Функція державних соціальних служб полягає  першочергово в ідентифікації потреб, визначенні та вповноваженні постачальників (НДО і приватних організацій) на надання соціальних послуг для  подолання визначених проблем та контролі за дотриманням стандартів якості соціальних послуг. 

      У країні налічується 31 000 постачальників соціальних послуг для дорослих, з яких близько 70% – недержавні або приватні постачальники соціальних послуг, 30% - комбіновані.

      76% послуг надається на місцевому рівні.

      Проблемним  питанням у даному випадку є вироблення своєрідного компромісу, з огляду на те, що медичні послуги у Великобританії є безкоштовними, а соціальні  – платними.

І надзвичайно  важливим є питання управління ринком постачальників соціальних послуг.

      Усе ще пріоритетними у наданні соціальних послуг, незважаючи на тривалий досвід, понад 20 років, є відхід від інституційної  моделі та модернізація системи надання  соціальних послуг з перенесенням акцентів на організацію догляду у громаді. Крім того, особлива увага приділяється наданню клієнтам більшої свободи/права при формуванні пакету соціальних послуг.

      Для забезпечення отримання клієнтами  насправді потрібних їм послуг формується система різноманітних соціальних послуг та розробляються гнучкі схеми надходження грошей.

      Одним із прикладів модернізації системи  надання соціальних послуг є проект «Індивідуальні бюджети», запрезентований  нашій групі консультантом групи  забезпечення ефективності послуг Калумом  МакДональдом.

      Проект  спрямований на вдосконалення системи надання соціальних послуг, передусім з догляду вдома, і підвищення їх ефективності. Амбіційна мета – оцінити ефективність існуючих соціальних послуг і розробити так званий «золотий стандарт» соціальних послуг.

Основна увага приділяється швидкості та ефективності надання соціальної послуги, а питання якості уже є аксіомою. 

      Після зустрічі з представниками всепартійної парламентської групи, що курує питання взаємодії з Україною, перш за все, приємно було відмітити, що і у Великобританії, країні, що має багато своїх проблем і питань для вирішення, є люди, певні політичні кола, яким небайдужа доля України, які намагаються постійно бути в курсі наших новин і готові щиро ділитись своїм досвідом щодо вирішення соціальних проблем.

      У цьому ми мали змогу  переконатися під час зустрічі з членами  Парламенту Лордом Хоувом, Джоном Гроганом, Найджелом Евансом та Саймоном Х’югсом. 

      В ході зустрічі британські парламентарії  висловили своє занепокоєння ситуацією, пов’язаною зі старінням населення і нездатністю соціальних служб у повній мірі відповісти на зростаючі потреби у соціальних послугах людей похилого віку.

Своєрідний  трикутник, у межах якого доводиться шукати прийнятне рішення :

- недостатня  увага до людей похилого віку  з боку родичів;

- все ще велика кількість людей, які бажають вирішити проблему надання соціальних послуг людям похилого віку за рахунок інституційного догляду,

та

- намагання  забезпечити якість життя людей  похилого віку, створивши умови  для якомога довшого їх перебування вдома.

      Інший проблемний момент – різниця у  підходах до надання соціальних послуг, що утруднює ситуацію з налагодженням  ефективної системи надання соціальних послуг в межах країни. Як приклад, в Англії медичні послуги надаються  безкоштовно, соціальні послуги є платними, у Шотландії – і ті і інші є безкоштовними.

      Було  багато запитань до членів нашої делегації  стосовно ситуації із наданням соціальних послуг в Україні, стосовно законодавчої бази, стосовно процесу розробки стандартів якості, на які було дано вичерпні відповіді. 

      Також в Лондоні нас запросили ознайомитись із роботою однієї з найстаріших  у Великобританії недержавних організацій  – Національного товариства попередження жорстокого ставлення до дітей (NSPCC).

      Дана  організація була заснована близько 120 років тому, у 1884 році, у відповідь на жорстоке поводження з дітьми у Вікторіанську епоху і розпочала свою роботу з підготовки та лобіювання спеціального закону про захист дітей.

      На  даний час в організації нараховується 18 команд та служб, близько двох тисяч штатних працівників та ще  понад 125 тисяч волонтерів, які працюють в Англії, Уельсі, Північній Ірландії та на Нормандських островах. Шотландія та республіка Ірландія мають свої незалежні товариства для попередження жорстокості до дітей, що були засновані відповідно у 1909 та 1956 роках.

      Організація має потужний потенціал і концентрує свою увагу на:

• розробці чітких правил найму на роботу соціальних працівників для роботи з дітьми;
• урізноманітненні послуг та збільшенні чисельності постачальників соціальних послуг для дітей;
• здійсненні внутрішнього моніторингу дотримання стандартів якості соціальних послуг при роботі з дітьми;
• поширенні застосування системи адвокації (найчастіше до цієї роботи долучають волонтерів);
• розвитку систем и забезпечення прав дітей;
• здійсненні лобіювання та проведення кампаній з реформування законодавства;
• розробці системи відслідковування/перегляду існуючої ситуації з дотриманням прав дітей у школах;
• участі у розробці ефективної системи покарань за кривдження дітей.

      До  речі, у  Великобританії практично  немає будинків-інтернатів для дітей, якщо і трапляються, то невеликі школи-інтернати, дуже поширеним є respite care – короткострокове  проживання, найпоширеніша та найпопулярніша форма – прийомні сім’ї (в них утримується до 75% всіх дітей, позбавлених батьківського піклування).

      Обсяг соціальної допомоги на дитину визначається індивідуально і залежить від  комплексу індивідуальних потреб.

      Основний  акцент – на розробці послуг, які  б відповідали потребам дитини, замість того, щоб «втискати» дитину в уже існуючу систему послуг. 

      Три дні нашого візиту українська делегація  провела у Бірмінгемі, де була запрошена  на  прийом до Мера міста, зустрілася із працівниками Дирекції з питань дорослих та громад  міської ради Бірмінгему (український еквівалент – Головне управління праці та соціального захисту) та ознайомилася з практичною роботою цілої низки соціальних служб, що надають послуги різним категоріям клієнтів.

      Дирекція  з питань дорослих та громад (соціальні служби) міської ради Бірмінгему надає широкий спектр послуг по догляду для:

• дітей та їх сімей,
• людей похилого віку,
• людей з труднощами в навчанні,
• людей з фізичними вадами,
• людей з проблемами психічного здоров’я,

 а також  тісно співпрацює із:

• відділами охорони здоров’я,
• управліннями житлового будівництва і асоціаціями власників житла,
• школами та відділами освіти,
• службою апробації (нагляду за умовно засудженими),
• волонтерськими організаціями,
• поліцією,
• приватними особами, що надають платні послуги з догляду.

      Однією  із соціальних організацій, які ми відвідали  у Бірмінгемі, став центр підтримки доглядальників - недержавна організація (НДО), що надає підтримку доглядальникам, родичам, сусідам, волонтерам, які здійснюють догляд за людьми з особливими потребами. Фінансується з місцевого бюджету.

У Бірмінгемі таких близько 1 000 000, як зазначила  працівниця центру, «...практично кожен 10 у нашому місті когось доглядає».

      Даний заклад працює п’ять днів на тиждень (понеділок – п’ятниця) з 10.00 до 16.00 год., у штаті має 5 постійних працівників.

      Центр  пропонує місце для зустрічей, спілкування, консультування.

      У центрі діє гаряча лінія, куди надходить  близько 400 дзвінків на місяць. 

Центр:

- здійснює  юридичне консультування доглядальників;

- надає  психологічну підтримку;

- організовує  щомісячні форуми для тих, хто  здійснює догляд, на яких можна  отримати поради професійних  соціальних працівників, інформацію  щодо фінансів і соціальних  виплат, пільг для доглядальників, інформацію щодо особливостей  організації догляду за певними категоріями клієнтів;

- допомагає  з організацією заміни доглядальника,  якщо виникла потреба взяти  вихідний чи невелику відпустку. 

      Серед типових пільг, на які можуть претендувати доглядальники:

- не платять  місцевий податок;

- пільгово забезпечуються житлом. 

      Варто відмітити, що центр надає підтримку  також батькам, які здійснюють догляд за дітьми з особливими потребами. Це важливо, адже у Великобританії теж існує розподіл функцій при наданні соціальних послуг різним групам клієнтів, і організацією надання соціальних послуг дітям опікується Департамент освіти і науки. Таким чином, дане НДО демонструє приклад налагодження співпраці у підході до організації надання соціальних послуг різним групам населення.

      Щотижня, по понеділках з 11.00 до 13.00 доглядальники збираються на зустрічі в офісі центру. Група діє частково за принципом самодопомоги, проводяться також консультації фахівців. Крім того, доглядальники можуть пройти певні оздоровчі заходи (масаж, ароматерапія), взимку безкоштовно забезпечуються вакцинацією.

      Крім  тренінгових кімнат мають приміщення для тих, хто хоче зробити приватний  дзвінок, або трохи заспокоїтись (для тих, хто прийшов в «розтріпаному» стані).

      У найближчих планах – розробка програм для доглядальників, які доглядають невиліковно хворих та тих, хто в недалекому майбутньому має перейти в стаціонарний заклад.

      Всього по країні діє 120 схожих центрів, вони є нецентралізованими, мають власні програми діяльності, що розробляються відповідно до місцевих потреб.

      У грудні доглядальники Великобританії святкують день доглядальника, проводиться багато масових заходів, своєрідних парадів.

        Стосовно створення подібної служби в Україні, досвід Великобританії є дуже корисним, адже проблема надання соціальних послуг доглядальникам в Україні є актуальною. 

      Під час візиту до Університету Бірмінгему на факультет соціальної роботи Інституту  прикладних соціальних досліджень деканом  Факультету Ральфом Томас нашій  увазі була запропонована змістовна  презентацію щодо системи підготовки соціальних працівників у Великобританії.

      Даний університет випускає близько 100 соціальних працівників щорічно, конкурс –  близько 10 чоловік на місце.

Навчання  платне: 3,5 тисячі фунтів стерлінгів на рік для британців, 8 тисяч фунтів стерлінгів – для іноземних студентів.

      Є дистанційна форма навчання за певними  курсами.

      Інваліди  теж платять за навчання, їх оплата покривається спеціальними грантами.

Офіційні  мови навчання: англійська, валійська, мова жестів.

      По  всій країні щорічно випускається 4-5 тисяч соціальних працівників, готує за даною спеціальністю майже третина усіх університетів.

      Для усіх нових працівників соціальної сфери є 6 основних тем для вивчення:

1. Принципи соціального захисту (Цінності, Конфіденційність, Приватність, Ризик);
2. Організація соціального захисту;
3. Управління безпекою;
4. Ефективне спілкування;
5. Виявлення та реакція на насилля та зневагу;

    6. Розвиток соціального працівника.

      Ступені соціальної роботи мають відповідати  вимогам Державних професійних  стандартів соціальної роботи, ключовими ролями яких є:

      - готуватись для, і працювати  з індивідуумами, сім’ями, опікунами,  групами та громадами з метою  оцінювання їх потреб та обставин;

      - планувати, проводити, переглядати  та оцінювати практику соціальної  роботи з індивідуумами, сім’ями,  опікунами, групами, громадами та іншими фахівцями;

      - підтримувати індивідуумів у  представленні їх власних потреб, поглядів та обставин;

      - управляти ризиком індивідуумів, сімей, опікунів, груп, громад, самих  себе та своїх колег;

      - керувати та нести відповідальність, з проведенням супервізії та наданням допомоги у власній практиці соціальної роботи Вашої організації;

      - демонструвати професійну компетентність  у практиці соціальної роботи. 

      У Великобританії, при підготовці соціальних працівників, велика увага приділяється практичній роботі.

Для отримання  ступеню, майбутні соціальні працівники мають відпрацювати 200 днів практики у 2 різних установах (застосовуючи при  цьому набуті знання з соціальної роботи, психології, юриспуденції).

      Практикант  працює повний робочий день, на декілька днів повертаючись до університету, щоб поповнити свої знання щодо питань, які виникли в процесі проходження практики. Наставник тричі відвідує студента під час його практики: щоб укласти відповідну угоду, подивитись як проходить практика, та пересвідчитись, що студент склав портфоліо. Дане портфоліо в подальшому розглядається наставником, керівником та клієнтами організації, де студент проходив практику і йому виставляється оцінка.

      Після проходження практики студенти вибирають  спеціалізацію і фокусують своє подальше навчання або на соціальній роботі з дітьми, або на соціальній роботі з дорослими.

      Під час роботи на практиці студент грошей не отримує, проте, певні кошти надходять  до установи, яка бере практикантів.

      За  організацію практики відповідає університет, який готує соціальних працівників. Студенти можуть виявити бажання попрактикуватись в тій чи іншій установі, проте, кінцеве рішення про місце проходження практики приймає університет. 

      Заслуговує на увагу досвід Великобританії у створенні та діяльності Комісії по інспектуванню соціального догляду, яка є єдиною незалежною інспекцією, що здійснює перевірку діяльності усіх служб, як державних так і недержавних, що надають соціальні послуги у країні.

      Комісія розпочала свою роботу у квітні 2004 року. Має офіси у Лондоні, Бірмінгемі, Ньюкаслі та Лідсі.

      Менеджер  Комісії Нейл Аркулус запропонував нашій увазі дуже змістовну презентацію  щодо завдань та діяльності Комісії. Зокрема, ним було відмічено про ролі Комісії, а саме:

- сприяння роботі місцевих рад у напрямку соціального захисту,

- забезпечення фінансової ефективності,

- забезпечення покращення та розвитку,

- регуляторні функції, реєстрація та інспектування соціальних служб, а також звітування про роботу соціальних служб,

- звітування Уряду про стан ринку соціальних послуг.

      Було  звернуто нашу увагу на те, що члени комісії інспектують для кращого життя, а саме, користувач і провайдер несуть відповідальність за якість соціальних послуг, проводиться оцінювання ризику  по 5-ти значній шкалі, акцентування на результати, більше само оцінювання, робота направлена на очікування безперервного покращення. 

      За  підсумками візиту проведена заключна сесія, під час якої члени делегації  висловили свої думки, враження, пропозиції, бачення подальшої співпраці англійської та української сторони в частині вирішення питань соціального захисту населення.

      При підготовці матеріалу було використано  дані місцевих координаторів візиту, презентації фахівців соціальних служб, які були відвідані у Великобританії, звіт експерта Проекту з компоненту соціальної роботи Людмили Скоропади за результатами ознайомчої поїздки до Великобританії,  власні спостереження та нотатки.