Великобританія у період правління М.Тетчер

                           МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

      ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА 

      Факультет історії, політології та міжнародних відносин 

      Кафедра міжнародних відносин 
 
 
 
 

               «ВЕЛИКА БРИТАНІЯ У ПЕРІОД ПРЕМ’ЄРСТВА М. ТЕТЧЕР»

      (реферат) 
 
 
 

                                                     Чернівці-2009 

      ЗМІСТ 

                                                               ВСТУП

      Актуальність  теми. Соціальна та економічна криза, яка охопила Велику Британію в повоєнні роки, особливо загострилася у другій половині 1970-х рр. У той час, як в індустріально розвинутих країнах світу відбувалися докорінні зміни, характерні для постіндустріальної доби, Британія хронічно відставала з реструктуризацією економіки, модернізацією старих галузей промисловості і перебудовою виробничих відносин. Країну вражали масові страйки, що викликало гостру політичну кризу, оскільки формовані парламентом як лейбористські так і консервативні уряди виявили неспроможність опанувати стихію страйкової боротьби. У країні відчувалася гостра потреба в радикальних соціальних, економічних та політичних реформах. Саме таку програму реконструкції економічних та соціальних відносин, об’єднану єдиною метою створення «демократії власників», що увійшла в історію під назвою «тетчеризм», і запропонували очолювані М.Тетчер нові торі, прийшовши до влади в травні 1979р.

      Неоконсервативним урядом на чолі з М. Тетчер упродовж 1979-1990-го рр. вдалося приватизувати  одержавлені в 1945-1960-х рр. збиткові галузі та корпорації, широко запровадити  ринкові відносини, відродити потужну  верству середнього та дрібного підприємництва, що сприяло не тільки загальному оздоровленню економіки і суспільного життя, а й суттєвому поліпшенню позицій Великої Британії серед індустріально розвинутих країн світу. У ході втілення своєї програми нові торі домоглися докорінної реструктуризації британського суспільства, створивши 11-мільйонну армію нових власників акцій, середніх та дрібних підприємців. Так трансформація суспільства, а також цілеспрямовані законодавчі акти про зайнятість значною мірою послабили деструктивну роль тред-юніорів, знизили напругу страйкової боротьби, сприяли встановленню в країні соціальної злагоди. Тому реформаторська діяльність неоконсерваторів заслуговує глибокого вивчення.

      Мета  реферату: через вивчення політичної постаті М.Тетчер простежити соціальні й економічні процеси в британському суспільстві, реформаторську внутрішню політику консервативного уряду 1979-90-го рр., зрушення в партії торі в бік неоконсерватизму.

      Завдання  реферату: дослідити шлях М.Тетчер у велику політику, становлення та етапи її діяльності як лідера партії та визначного державного діяча на тлі соціально-економічних процесів, що протікали у Британії в 1970-90-х рр.; дати характеристику ідейно-теоретичної бази та головних складових політики тетчеризму як засобу реструктуризації британського суспільства; висвітлити внутрішньополітичні аспекти тетчеризму  - стратегію приватизації державного сектора в економіці та сфері обслуговування, шляхи зміцнення позицій середнього класу , показати засоби подолання руйнівного протистояння тред-юніорів, розкрити причини загострення суперечностей всередині Консервативної партії наприкінці 1980-х рр.., відставки М.Тетчер з посади лідера партії та прем’єр-міністра країни. 

      Об’єктом  дослідження є політичні й соціально-економічні еволюції у Великій Британії кінця 1970-1990-го рр., що характеризувалися подоланням кризи парламентаризму, соціальної напруженості та інших кризових явищ, глибинними реформами очолюваних М. Тетчер неоконсервативних урядів.

      Предметом дослідження є політична постать М. Тетчер та її реформаторська діяльність, розроблена нею неоконсервативна стратегія й тактика монетаристських реформ через впровадження ринкових відносин в увесь фінансово-економічний механізм країни, законодавче забезпечення соціального миру за рахунок обмеження страйкової боротьби в країні.  
 
 
 
 
 
 
 

                      РОЗДІЛ І. ПОЧАТОК ПОЛІТИЧНОЇ КАР’ЄРИ 

      Маргарет  Тетчер (у дівоцтві Робертс) закінчила  Оксфордський університет 1950 року. Була першою жінкою-головою університетської асоціації консервативної партії. 1951 року вийшла заміж за підприємця Деніса Тетчера. 1954 року отримала свідоцтво адвоката. 1959 року була вибрана депутатом Палати общин. У 1961—1964 роках парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 1970—1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Хіта. З лютого 1975 року лідер Консервативної партії.

                                           1.1.Нарешті в парламенті

      Наприкінці 50-х років Маргарет Тетчер з новою енергією взялася за своє просування в політиці. Вона твердо вирішила знайти відповідний її на виборах округ. Знайти такий округ було нелегко, і вона знову направила всю свою волю й енергію на досягнення мети.

      1959 року, після декількох невдач,  Маргарет Тетчер була обрана кандидатом в окрузі Фінчлі, що фактично означало її обрання до парламенту. 1959 року вона потрапила до британського парламенту.

      Початок 60-х років був не сприятливим для консерваторів. Популярність Макміллана до 1963 різко впала через низку пов'язаних з урядовими діячами скандалів і погіршуваного економічного стану країни. Сам Макміллан серйозно захворів і подав у відставку з посади лідера партії. У цих умовах перемога лейбористів на парламентських виборах 1964 року була практично вирішена. Так воно і сталося. Новий лейбористський уряд очолив Г. Вільсон. Після виборів 1964 Тетчер разом з іншими консерваторами пересіла на лави опозиції і була призначена тіньовим міністром з питань житлового будівництва.  
У 1967 році Тетчер стала членом тіньового кабінету, таким чином, вона стала першою жінкою в складі цього кабінету.

                                    1.2. «Викрадачка МОЛОКА».  
У результаті виборів 18 червня 1970 року до влади знову прийшли консерватори на чолі з Едвардом Хітом. У тому ж році він призначив Маргарет Тетчер на пост міністра освіти і науки.  
Започаткована лейбористами реформа британської системи освіти зводилася до принципу «освіта для всіх». Вони виступали за стирання відмінностей між елітарними і масовими школами, за підвищення якості освіти в державних школах. Ця програма знаходила широку підтримку у британців. Консерватори ж виступали за подальший розвиток елітарних шкіл, за розширення приватного сектору в освіті. Тетчер, безумовно, також відстоювала цю позицію. Тому, як тільки Маргарет Тетчер приступила до обов'язків міністра освіти, вона направила всі свої зусилля на те, щоб пригальмувати лейбористські реформи. Вона скасувала всі рішення лейбористського уряду про реформи, а ті проекти реформ, що приходили з місць для затвердження, образно кажучи, складалися в стіл.  
Ще більше невдоволення англійців викликали інші заходи Маргарет Тетчер на цій посаді. Справа в тому, що консерватори прийшли до влади на останніх виборах з обіцянкою знизити податки. І коли розглядалися проекти, за рахунок яких джерел можна це зробити, було прийнято рішення про зниження витрат на освіту. І Тетчер прийняла дуже не популярне рішення - збільшити майже на третину вартість шкільних сніданків і ввести плату за молоко, яке раніше видавалося дітям безкоштовно. За наявними розрахунками, це дало можливість заощадити мізерну за англійськими мірками суму в 8 млн. фунтів стерлінгів. Але це рішення мало, значно більші наслідки з точки зору громадської думки та формування особистого іміджу Маргарет. У пресі Тетчер негайно охрестили «викрадачкою молока», а батьки школярів писали про її жорстокості. Це були не легкі для неї часи, але вона трималася.

      Тетчер перебувала на посаді міністра чотири роки - до лютого 1974 року. На цей час були призначені нові парламентські вибори, в яких консерватори зазнали поразки і знову перейшли в опозицію. Однак Маргарет Тетчер вдалося зберегти своє місце в парламенті. Едвард Хіт призначив Тетчер споуксменом (оратором) партії до парламенту з питань податкової політики. Здавалося, її відсунули на задній план. Але вже через рік вона кинула виклик самому лідеру консерваторів.

                                          1.3. Лідер Консервативної партії.  
                                                                                                                                  «Забудьте, що я жінка»

      Консервативний уряд Хіта, що перебував при владі з 1970 року, не досяг успіхів у своїх спробах повністю розправитися з профспілками, зняти соціальну напругу в країні і поліпшити економічне становище Британії. Саме в ці роки країна як ніколи потребувала ефективних реформ. У повоєнний період вона стала переходити до розряду другорядних держав, її частка у світовому промисловому виробництві скоротилася на цей період вдвічі. Престиж консервативної партії, яка правила в XX столітті довше, ніж будь-яка інша, почав стрімко падати. В умовах, коли консерватори отримали меншість на парламентських виборах 1974 року, постало питання про проведення виборів лідера партії.

      Маргарет Тетчер висунула свою кандидатуру на цих виборах. Це був дуже зухвалий вчинок, адже ніколи ще жінка не ставала лідером партії…проте      голосування в другому турі 11 лютого 1975 принесло Маргарет Тетчер повну перевагу: їй віддали голоси 146 членів парламенту.

      Головним козирем передвиборчої компанії Маргарет Тетчер стала наявність своєї програми виходу країни з кризи, центральне місце в якій займали заходи зниження інфляції і підвищення ефективності економіки при зменшенні регулюючої ролі держави.

      Консерватори після двох поспіль поразок на парламентських виборах (у лютому та жовтні 1974 року) опинилися в найскрутнішому становищі з 1945 року. Істотно скоротилася кількість членів партії, під сумнів ставилася її репутація як «єдиної правлячої». Наростала партійна криза. У цих умовах був потрібний новий лідер - з радикальними поглядами, свіжими ідеями і рішучістю. Все свідчило за Тетчер. І вона стала таким лідером.

                          РОЗДІЛ ІІ. ПЕРШИЙ ТЕРМІН ПРЕМ’ЄРСТВА

      2.1.Вибори, що привели до влади

      На початок 1979 економічне становище Англії значно погіршилося. Інфляція, яка було, знизилася з 20 до 7.5%, знов перевищила 10-ти % позначку. Рівень життя англійців падав, заробітня плата була нижчою від середньоєвропейського рівня. Колись могутня, промислово розвинена Англія за рівнем доходу на душу населення займала місце лише у другому десятку.

      В Англії наростала урядова криза. Лідер опозиції Маргарет Тетчер одразу ж скористалася ситуацією, що склалася і внесла вотум недовіри уряду. Атмосфера в парламенті в день голосування з питання про довіру уряду була напруженою. До останнього моменту не було зрозуміло, чи вистоїть лейбористський уряд. Щоб залишитися біля керма, Лейбористському кабінету не вистачило одного (!) голосу - 310 парламентарів проголосували за уряд, 311 - за вотум недовіри. Таким чином, прем'єр і очолюваний ним уряд були змушені піти у відставку, що не траплялося в Англії протягом півстоліття. Нові вибори було призначено на 3 травня 1979 року.  
Звичайно, Тетчер хотіла привести свою партію до влади. Маніфест партії, який, за твердженням сучасників, вона написала сама, був, по суті, програмою відродження країни. Перше, що обіцяла Тетчер, - це зниження інфляції. Вона не просто заявила про те, що зростання цін сповільниться, вона передбачала добитися цього шляхом скорочення витрат на держапарат. Крім того, передбачалося також відновлення стимулів для розвитку підприємництва. Зокрема передбачалося зниження верхньої межі податків. Основна теза, яка завжди звучала в передвиборних промовах Маргарет Тетчер, - звести до мінімуму втручання держави в економічний розвиток країни в цілому і в діяльність кожної компанії і кожної людини окремо.

      Незважаючи на переконливу передвиборчу компанію консерваторів, їхня перемога на цих виборах до самого останнього моменту не була очевидною, проте Тетчер все ж таки зайняла резиденцію прем'єр-міністра на Даунінг-стріт, 10. Тоді ще важко було передбачити всю глибину соціально-політичних змін, що спричинило за собою цю подію. Поняття «Тетчеризм» і «тетчеровська революція» з'являться пізніше. Але багато хто в Англії вже тоді здогадувалися, що відбулася не просто зміна уряду.

                                                        2.2.Тетчеризм

      Маргарет Тетчер був потрібен сильний кабінет міністрів, члени якого будуть віддані її ідеям.  
Володіючи великою політичною інтуїцією, вона розуміла, що ключові пости повинні бути віддані вірним прихильникам її економічної програми, а інші портфелі потрібно роздати політикам, здатним надати кабінету авторитет і вплив. Саме так вона і вчинила.  
Перший уряд Тетчер відразу ж приступив до виконання економічної програми торі, з якою вони прийшли до влади. Економічна платформа, на якій будувалася ця програма і отримала назву «тетчеризм», а її наслідки пізніше були названі «тетчерівською революцією». Вона грунтувалася на принципах, які проголосила Маргарет Тетчер на самому початку своєї політичної кар'єри: свобода підприємництва, зведення до мінімуму втручання держави в економічну діяльність, зниження прямого оподаткування, стимулювання розвитку приватного бізнесу, ліквідація монополій і розвиток конкуренції.  
Політика тетчеризму проводилася, перш за все, через формування бюджету країни. Бюджет 1979-1980 років ознаменував собою кардинальну зміну фінансової політики держави. Перш за все, це стосувалося податкової політики.  
Крім того, був зроблений акцент на зниження державних витрат.  
Для підвищення ефективності держуправління уряд Тетчер провів «менеджерізацію» державного апарату.  
Побічним продуктом нової фінансової політики уряду став сплеск інфляції і збільшення кількості безробітних.  
У результаті вжитих урядом заходів значно підвищилася вартість життя. Тисячі економічно безперспективних фірм збанкрутували, не зумівши пристосуватися до нових ринкових умов, промислове виробництво впало на 9%. Промисловості доводилося розвиватися в умовах спаду, високих облікових ставок (відсотків за користування кредитами) та майже без допомоги уряду.  
 Але головною проблемою було катастрофічне зростання безробіття.  
Проти політики уряду різко виступили профспілки - вони вимагали відставки Тетчер. Лейбористи внесли в парламент резолюцію про не довіру уряду, однак консервативна більшість змогла відхилити її.  
Незважаючи на складність економічного і політичного становища, в якому опинилася Англія в перший період Тетчерівських реформ, уряд демонстрував відданість обраному ним курсу і рішучість у подальшому проведенні реформ. Не дивлячись на це, позиції уряду Тетчер були настільки хиткими, що невідомо як би склалася його подальша доля, якби увага англійців не переключилася з внутрішніх проблем на зовнішньополітичні події 1982 року, а сааме на події Фолклендської війни.  
Успіхи Тетчер у зовнішній політиці значно зміцнили її авторитет усередині країни. Два з половиною місяці війни повністю змінили її політичне становище, з опозицією Консервативної партії було покінчено.  
Популярність Маргарет Тетчер росла. Якщо взимку 1981-1982 років перевагу Тетчер віддавали , згідно з опитуваннями, 24% опитаних, то в червні 1982 року уряд Тетчер підтримувало 45,5%. І вже навесні 1983 року, з огляду на зростання впливу консерваторів, приймається рішення про призначення дострокових виборів до парламенту.

      РОЗДІЛ  ІІІ. ДРУГИЙ ТЕРМІН ПРЕМ’ЄРСТВА

                                        3.1. Ще одна перемога торі

      Напередодні Фолклендської війни більшість англійців були впевнені в поразці Маргарет Тетчер на наступних виборах. Тепер її шанси залишитися на посаді прем'єр-міністра були майже стовідсотковими. Мало того, що вона зміцнила свій авторитет у країні. Фолклендські події звели її до рангу провідних світових політиків, надали її фігурі значну вагу у світовому масштабі.  
Думка англійців тепер вже була іншою. Більшості з них імпонувала «тверда рука», - яка змогла б забезпечити успіх у справах економіки. Так, 9 червня 1983 року 13 мільйонів виборців (серед більше 30 мільйонів) віддали свої голоси консерваторам. У результаті голосування консерватори отримали 60% місць у парламенті.

      Перемігши на виборах, Тетчер зробила значні перестановки в уряді і тим самим отримала «уряд переконаних діячів», - про який мріяла з 1979 року.  
Однак на шляху прем'єра залишалася головна перешкода - діяльність профспілок. Влада тред-юніонів в Англії в останнє десятиліття була дуже сильна. Очевидно, що діяльність трудових спілок, спрямована на поліпшення соціального забезпечення робітників, не тільки суперечила політиці прем'єра, а й заважала здійсненню її планів щодо виведення економіки з кризи.  
Головним у програмі Тетчер у ті роки, поряд зі зниженням інфляції, було приборкання діяльності профспілок. У 1984 році був прийнятий Білль про профспілки, який передбачав обов'язкове таємне голосування трудящих перед страйком, обмеження політичних фондів профспілок та ряд інших жорстких заходів, які припали як ніколи до речі - у цьому ж році в Англії почався найбільший після 1926 року страйк вуглекопів. Це було найважче випробування для уряду з часів його приходу до влади.  
Тактика, яку обрала Тетчер у боротьбі з профспілками, була геніальною. Прем'єр-міністр виходила, по-перше, з того, що до страйку шахтарів необхідно ретельно приготуватися, щоб вона не змогла завдати значної шкоди економіці, а по-друге, з того, що страйкуючі мають опинитися в моральній ізоляції від суспільства.

      Мудра політика Тетчер спричинила те, що страйк, який тривав 51 тиждень, пішов на спад.  
У результаті акції протесту гірників країна недоотримала вугілля на 2млрд. доларів. Але головне було те, що профспілка гірників зазнала поразки.  
Оцінюючи значення антипрофсоюзної політики Тетчер, політологи сходяться в одному: в результаті профспілки були виключені з участі у формуванні політики. Тепер перешкоди для реалізації економічної програми Тетчер були усунені.  

                                                  3.2. М’яка революція  
 Другий термін прем'єрства Тетчер вважається найважливішим етапом створення товариства «народного капіталізму». Саме в ці роки була реалізована знаменита тетчерівська програма приватизації. Створення цієї програми логічно вписувалося в контекст економічної політики, що проводилася Маргарет Тетчер ще в роки першого прем'єрства. З одного боку вона була продовженням цієї політики, з іншого - була викликана велінням часу.  
Деякі британські історики висувають думку, що програма приватизації виникла в результаті неможливості боротися іншими засобами з величезним дефіцитом, що створився в результаті діяльності націоналізованих лейбористами галузей промисловості. Причому програма приватизації стала першою в ланцюзі програм, що закономірно виникли згодом саме як реакція на кризу в тій або іншій сфері управління.  
У ході тетчерівскої денаціоналізації було приватизовано понад п'ятдесят великих державних компаній. Якщо в 1979 році на національні галузі, за офіційними даними, припадало понад 10% валового продукту і більше 8% всіх зайнятих, то в 1988 році - відповідно 4 і 5,5%. У 1980 році націоналізовані галузі отримали 3 млрд. фунтів держсубсидій, в 1987 - 300 тис.  
Програма «народного капіталізму» набрала воістину грандіозного розмаху. Активний широкомасштабний продаж акцій колишніх державних компаній почався після приватизації в 1984 році компанії «Брітіш Телеком». Акції цієї компанії набуло більш 2 млн. чоловік, акції «Брітіш Гас» (1986) - понад 4,5 млн. У цілому число власників акцій збільшилося в країні з 2 млн. у 1979-1980 роках до 4,5 млн. в 1985 році, 9 млн. у 1987 році і 12млн. в 1989.  
М. Хезелтайн, видатний діяч консервативної партії, назвав процес приватизації «суттєвим перекачуванням багатств», «м'якою революцією».  
Послідовно відстоюючи ідею не лише економічної, а й особистої незалежності людини, Тетчер виступала також за продаж муніципальної власності. Число приватних домовласників у Британії за період прем'єрства Тетчер стало одним з найбільших серед промислово розвинених країн.  
Тетчер по-справжньому зробила ставку на економічні потенції малого бізнесу - ініціативу, гнучкість, здатність до швидкого освоєння технічних нововведень. Чисельність підприємців, що наймають від 1 до 10 робітників, збільшилася в

      обробній промисловості з 62,5 тис. у 1979 році до 105,9 тис. у 1988. 

      РОЗДІЛ ІV. ТРЕТІЙ ТЕРМІЙ ПРЕМ’ЄРСТВА

      4.1.Взаємовідносини Тетчер та Горбачова

      Впевненість, з якою Маргарет Тетчер підійшла до третіх виборів багато в чому пояснювалася з міцними відносинами, що встановилися з такими впливовими політичними лідерами, як Рональд Рейган та Михайло Горбачов.  
Вона пом'якшила свої позиції по відношенню до Радянського Союзу, усвідомивши, що якою б не була різниця між прийнятим в Англії та СРСР способом життя, «ми повинні жити разом, або ми разом помремо». На практиці проявлена Тетчер гнучкість у зовнішній політиці і, зокрема, в зміні її ставлення до СРСР виявилися в тісних контактах з новим радянським лідером Михайлом Горбачовим.  
Перша зустріч Маргарет Тетчер і Михайла Горбачова відбулася в грудні 1984 року. Тетчер вирішила провести зустріч з одним з потенційних радянських лідерів. І вибір упав на Михайла Горбачова. Місцем переговорів була обрана заміська резиденція в Чекерсі, що підкреслювало особливу прихільність прем'єр-міністра до майбутнього гостя.  
Між ним і Маргарет Тетчер відразу ж встановилися довірчі відносини. Під час бесіди Горбачов діяв цілком незалежно, не звертався ні до одного зі своїх помічників. Його манера, яка так сильно відрізнялася від поведінки колишніх радянських керівників, викликала прихильність британського прем'єр-міністра. Однак їхня зустріч не була безхмарною. Вона виявила ряд суттєвих розбіжностей у поглядах, які і згодом залишалися між ними. Разом з тим, вони погодилися, що немає сенсу спонукати один одного до перегляду політичних систем двох країн.  
Горбачова турбувала СОІ (американська стратегічна оборонна ініціатива). Тетчер хвилювало питання контролю над озброєннями. Їх погляди розходилися в питаннях оборони та прав людини. Ці розбіжності призводили до спалахів дискусій. Запеклі дебати, навіть з підвищенням голосу, стануть нормальною практикою у спілкуванні двох лідерів.  
У ході зустрічі з Горбачовим у 1984 році Тетчер зрозуміла, що він представляє собою одного з найперспективніших радянських політиків. Вона сказала, що «з ним можна мати справу» і надалі в радянському керівництві віддавала йому повний пріоритет.

      В той час, коли помер Черненко, в політичному багажі Маргарет Тетчер вже було особисте знайомство з новим радянським лідером - Михайлом Горбачовим. Вона відразу ж відправилася до Москви на похорон і разом з керівниками інших країн стояла на морозі перед Мавзолеєм Леніна.  
На березень 1987 року, за два місяці до виборів у Великобританії, був запланований офіційний візит Маргарет Тетчер до Москви. Політичні спостерігачі вважають, що цей візит вона з блиском використувала для своєї виборчої компанії 1987 року. Вона дуже ретельно готувалася до зустрічі з Горбачовим, розуміючи, що їхні попередні зустрічі не носили характеру офіційних і були лише репетицією перед цим діалогом.  
Маргарет Тетчер прибула до Москви в кінці березня 1987 року. На їхній зустрічі були присутні тільки по одному стенографісту і перекладачу з кожного боку. Тетчер і Горбачов практично повністю розходилися в поглядах по суті обговорюваного питання. Тетчер, твердо переконана в тому, що мир у Європі з 1945 року панує завдяки ядерній зброї, вважала, що ця зброя є кращою гарантією безпеки Заходу. Проте Горбачов докладно виклав радянську програму системи загальної безпеки, центральним моментом якої було скорочення, а потім і повне знищення ядерної зброї.  
Тетчер наполягала на тому, що англійські ядерні сили є незалежними і не можуть враховуватися в радянсько-американських переговорах. Крім того, вони досить незначні порівняно з радянськими, говорила Тетчер.  
Вважається, що відносно ядерної зброї Тетчер займала найбільш жорстку позицію серед лідерів Західної Європи. Крім того, це пояснювалося також незгодою послабити той бік зовнішньої політики, яка принесла їй міцну підтримку виборців, не згодних з лейбористської програмою одностороннього роззброєння. В цілому «перспектива неядерної Європи, не кажучи вже про без'ядерний світ, наповнювала її жахом», - пише британський політолог М. Холмс.  
Після цього візиту, який приніс їй велику підтримку співвітчизників, Тетчер ще не раз зустрічалася з Михайлом Горбачовим. Вони так і не знаходили взаєморозуміння в питаннях щодо ядерної зброї, але Тетчер активно підтримувала всі починання СРСР у питаннях перебудови.  
Між двома лідерами, ім'я кожного з яких увійшло окремим рядком у світову історію, найбільш очевидною подібністю було те, що за кордоном їх цінували більше, ніж удома.  
 
                                          4.2.Великобританія і Європа.  
90-і роки поставили перед прем'єр-міністром нелегкі завдання. Кінець «холодної війни», на фронтах якої билася Тетчер, поставив її перед необхідністю або пристосовуватися до процесу, або змиритися з тим, що вона ризикує залишитися за бортом, поки радянський блок відходить від комунізму. Не легко було придушити і своє глибоко вкорінене неприйняття інтеграції з Європою.  
Тетчер ніколи не була фанатичним прихильником членства в Європейському співтоваристві. З одного боку, вона критикувала лейбористів за «єврофобію», з іншого - соціал-демократів за «єврофанатизм». Останні піддавалися критиці прем'єр-міністра через небажання зробити британський внесок у справу відродження Європи, а також за те, що вона відноситься до Європи як до, свого роду, «конторі, де обертаються« наші гроші ».  
Як відзначають політологи, головною метою неоголошеною Тетчер було перешкодити перетворенню Спільноти у західноєвропейську федеральну державу і таким чином сприяти збереженню британського суверенітету. Саме ця мета і визначала політику Маргарет Тетчер відносно Європейського співтовариства. Вона ж і стала каменем спотикання на шляху її довгої політичної кар'єри. У питаннях європейської інтеграції політичне чуття Маргарет Тетчер стало їй змінювати.  
Вона рішуче відкидала думку про політичну інтеграцію країн - членів Європейського співтовариства. Найбільш яскраво позиція британського прем'єр-міністра щодо ЄС була викладена в її промові 20 вересня 1988 року в Брюззі. На думку Маргарет Тетчер, основоположним принципом взаємовідносин між європейськими країнами має стати «добровільна і ефективна співпраця між незалежними суверенними державами». «Треба цінувати своє національне обличчя не менше, ніж наші загальноєвропейські зусилля», - заявила вона.  
Британський прем'єр-міністр звернув особливу увагу на те, що спільна діяльність не вимагає ні централізації влади в Брюсселі, ні бюрократизації процесу прийняття рішень: «Ми не для того успішно зрушили межі державної влади в Британії, щоб знову розширювати їх на європейському рівні, де європейська супердержава здійснює нове керівництво з Брюсселю ».  
Заперечуючи поглиблення інтеграції, Маргарет Тетчер висловлювала побоювання, що «ліберальні соціальні закони» європейських країн будуть поширюватися і на Великобританію, що підірве завоювання тетчеризму. Прем'єр-міністр говорила, що це буде суперечити всьому тому, що було нею досягнуто за 10 років перебування при владі. «У Європі є багато країн, які міркують соціалістично, тому вони, перш за все, намагаються ввести контроль в ряд областей», - говорила Тетчер. Вона попереджала, що заперечує те, щоб «параліч соціалізму» проник до Британії з «чорного входу».  
Тетчер навпаки, хотіла орієнтувати життя Європи на ті принципи, які вона проповідувала у своїй країні, - вільне підприємництво, вільний рух капіталу, вільний ринок, відсутність протекціонізму.  
Не можна стверджувати, що Тетчер однозначно підходила до вирішення проблем участі Британії у процесі європейської інтеграції. Притаманне їй почуття реальності говорило про незворотність інтеграційних процесів, які відбувалися у світі і це змушувало британського лідера йти на компроміси. «Як би там не було, - пише американський журналіст С. Салліван, - на Європі, яка виникає у кінці століття, буде лежати незгладимий відбиток Маргарет Тетчер, найнезговірливішої з усіх європейців».  
 
                                           4.3. Атмосфера ювілею.

      4 травня 1989 виповнилося десять років, як Маргарет Тетчер стала прем'єр-міністром. Ніхто упродовж XX століття так довго не займав у Британії цей пост. У ті дні її називали «найвідомішою і найсильнішою жінкою Європи».  
Проведені урядом Тетчер енергійні заходи додали імпульс розвитку британської економіки. І вже починаючи з середини 80-х років економічна ситуація в Англії почала поліпшуватися. За даними британської преси, темпи зростання ВВП складали в цей період від 3-4%, причому три роки поспіль (у 1986,1987,1988 роках). Великобританія обігнала за цим показником більшість промислово розвинених країн світу. У 80-і роки промисловість праці зростає на 2,5% на рік - показник, що поступається лише Японії. Англія домоглася в ці роки зростання ефективності використання основного капіталу.  
За 1981-1987 роки інфляція була збита з 15% на рік наприкінці 70-х років до середнього показника 5,3% на рік.  
Досягнувши піку в 1986 році, безробіття складало 11% працездатного населення. Потім воно пішло на спад, і в серпні 1989 року безробітними були 6,1% активного населення.  
Уряд Тетчер передав до ведення приватного бізнесу нафтовидобувну, газову, авіаційну, телекомунікаційну промисловість і багато інших галузей, що призвело до підвищення ефективності їх роботи.  
Але, як не дивно, ювілей перебування Маргарет Тетчер на посаді прем'єр-міністра проходив на тлі негативного ставлення громадськості до більшості прийнятих урядом заходів. Опитані, напередодні десятирічного ювілею перебування торі при владі, англійці частіше вважали, що цю подія доречніше оплакувати (40%), ніж святкувати (35%).  
У чому ж причина такого ставлення до діяльності уряду?  
Багато хто знаходить відповідь у тому, що влада перебувала в руках Тетчер занадто довго. Товариства з розвинутою демократією не сприймають цього, оскільки сам факт такого тривалого перебування біля керма держави однієї людини починає нагадувати автократію, якщо не диктатуру.  
Об'єктивною причиною таких настроїв англійців було те, що в 1989 році в економіці почали спостерігатися несприятливі тенденції - інфляція виросла до 7-8%, були встановлені найвищі в Європі банківські облікові ставки - 15%, ріс дефіцит платіжного балансу, і знижувалися темпи економічного зростання . Ці явища у більшості британців почали асоціюватися з провалом економічної політики уряду.  
Крім деякого погіршення справ в економіці все більшого невдоволення почала викликати соціальна політика уряду. Британців не влаштовувало положення в охороні здоров'я, освіті, зростання тарифів на комунальні послуги.  
Зростанню соціального розшарування населення сприяло податкове законодавство. У результаті зниження прибуткового податку 10% вищих за доходами верств населення платили державі на 47% менше, ніж належало за ставками 1978-1979 фінансового року, у той час, як для платників податків з низьким рівнем доходів це зниження склало 17%. У підсумку, п'ятеро з шести опитаних погодилися з формулюванням «прості люди не отримують заслугованої винагороди».