Вибір і поєднання методів навчання. Творчий підхід учителя до вибору методів навчання

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України 

 

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

 

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва

 

Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Вибір і поєднання  методів навчання. Творчий підхід учителя до вибору методів навчання»

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

Студентка 1-ДО курсу

Кожіна Галина

Перевіряла:

Доцент, кандидат педагогічних наук

Зобенько Н.А.

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси 2013

Зміст

Вступ………………………………………………………………………3

1. Поняття про методи навчання………………………………………..4
2. Основні групи методів………………………………………………5-10
3. Методи стимулювання пізнавальної діяльності

в процесі навчання…………………………………………………11-13

4. Методи контролю у навчанні……………………………………..14
5. Вибір оптимального поєднання методів навчання………………15
6. Формування сучасної інтелектуальної культури………………..16-17
7. Висновок……………………………………………………………18
8. Література…………………………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Вступ

Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.

 

Методом навчання називають  спосіб упорядкованої взаємозв’язаної  діяльності викладача, направленої  на рішення завдань виховання і розвитку навчаємих в процесі навчання.

 

Методи навчання є  одним з найважливіших компонентів  навчального процесу. Без відповідних  методів діяльності неможливо реалізувати  мету і завдання навчання, досягнути  засвоєння навчаємими певного змісту навчального матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

Метод – це шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання –  це шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання. Методи навчання є одним  з найважливіших компонентів  навчального процесу. Без відповідних  методів діяльності не можна реалізувати цілі та завдання навчання, досягнути відповідних результатів.

Метод є похідним від  цілей та завдань, змісту та форм навчання. Навчання прогресує настільки, наскільки  дозволяють йому рухатися уперед застосовані  методи. У структурі методів виділяють прийоми. Метод є способом діяльності, що охоплює весь її шлях. Прийом – це окремий крок, фазова дія в реалізації методу. Всі прийоми утворюють систему, яка об’єднана логікою дидактичного завдання.

Метод навчання має 2 складові частини:

• Об’єктивна (наявні загальні вимоги, закони, правила, принципи, цілі, завдання)
• Суб’єктивна (обумовлена особистістю педагога, його творчістю, майстерністю, а також особливостями учнів)

Отже, при використанні методів навчання необхідно враховувати особливості методів, структуру методів та його застосування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

Слід виділити три  основні групи методів навчання:  

• методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
• методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності;
• методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Класифікація методів  навчання є відносно цілісною тому, що вона враховує всіх основні структурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). В ній цілісно показані такі аспекти пізнавальної діяльності, як сприймання, осмислення і практичне застосування. Вона враховує всі основні функції і сторони методів, виявлені педагогічною наукою, не відкидаючи не одну з них. Але вона не просто механічно з'єднує відомі підходи, а розглядає їх у взаємозв'язку і єдності, вимагаючи вибору їхнього оптимального поєднання. Нарешті, підхід, що пропонується до класифікації методів, не виключає можливості доповнення його новими приватними методами, що виникають в ході вдосконалення процесу навчання в сучасній школі.

 

Перш ніж перейти  до характеристики окремих методів  навчання, необхідно відзначити, що кожний метод може складатися з сукупності методичних прийомів. На цій підставі часом методи визначають як сукупність методичних прийомів, що забезпечують рішення завдань навчання.

 

Основні групи методів  навчання

 

Словесні методи навчання

 

До словесних методів  навчання відносяться оповідання, лекція, бесіда і ін. В процесі їхнього  роз'яснення викладач шляхом слова  викладає, пояснює навчальний матеріал, а студенти шляхом слухання, запам’ятовування і осмислювання активно його сприймають і засвоюють.

 

Розповіді

 

 Цей метод припускає  усну розповідь викладання навчального  матеріалу, яка не переривається  питаннями навчаємих. 

 

Можливі декілька виглядів розповіді - розповідь-вступ, розповідь-викладання, розповідь-висновок. Мета першого - підготовка до сприймання нового навчального матеріалу, що може бути проведене іншими методами, наприклад, бесідою. Цей вигляд оповідання характеризується відносною стислістю, яскравістю, емоціональністю викладення, що дозволяє викликати інтерес до нової теми, порушити потребу в її активному засвоєнні.

 

6

Під час другого методу викладач розкриває зміст нової  теми, здійснює виклад по певному логічному плану, що розвивається, в чіткій послідовності, з вичлененням головного, істотного, з застосуванням ілюстрацій і переконливих прикладів.

 

Розповідь-висновок звичайно проводиться в кінці заняття. Викладач в ньому резюмує головні  думки, робить висновки і узагальнення, дає завдання для подальшої самостійної роботи по цій темі.

 

В ході застосування методу розповідь використовуються такі методичні  прийоми, як викладення інформації, активізація  уваги, прийоми прискорення запам’ятовування (мнемонічні, асоціативні), логічні прийоми порівняння, виділення головного, резюмування, форми діалогу.

 

Умовами ефективного  застосування розповіді є ретельне продумування теми, вдалий підбір прикладів  і ілюстрацій, підтримання належного  емоційного тонусу викладення, використання навчаючих запитань-підказок.

Навчальна лекція. 

 

 Як один з словесних  методів навчання навчальна лекція  припускає усне викладення матеріалу,  що відрізняється великою ємністю,  ніж розповіді, великою складністю  логічних побудов, образів, доказів і узагальнень. Лекція, як правило, займає все заняття, в той час як оповідання займає лише його частину.

 

В ході лекції використовуються прийоми усного викладення інформації, як в розповіді, підтримання уваги  протягом тривалого часу, активізації  мислення слухачів, прийоми забезпечення логічного запам’ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації і узагальнення. Найкращім прикладом може бути лекція-діалог.

 

Подібним методом легше  всього користуватися за допомогою  аудіокасет, а також за допомогою відеотехніки, а також супутникового телебачення, хоча лекцію можна ще доповнювати за допомогою конспекту, книги чи комп'ютерного пакету.

 

Бесіда. Метод бесіди припускає розмову викладача  з учнями. Бесіда організується з  допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять учнів до засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.

 

 

 

 

7

В ході застосування методу бесіди використовуються прийоми порушення  питань (основних, додаткових, навідних і ін.), обговорення відповідей і думок навчаємих, корегування їх відповідей, прийоми формулювання висновків з бесіди.

 

Питання до бесіди повинні  бути достатньо ємними для цілісного  сприймання. Питання не повинні вимагати односкладових відповідей. Викладач може використати допоміжні, навідні запитання, що дозволять продовжити обговорення проблеми.

Наочні методи навчання

 

Наочні методи достатньо  важливі для навчаємих, це є візуальним сприймання дійсності. Сучасна дидактика  вимагає більш раціональних варіантів  застосування методів наочності, що дозволять досягнути більшого освітнього і виховного результату, а так ж розвиваючого ефекту. Як говориться у роботі дидактика орієнтує педагогів на таке застосування наочних методів навчання, щоб водночас мати можливість розвивати мислення навчаємих.

 

Особливістю наочних  методів навчання є те, що вони обов'язково пропонуються в тій або іншій  мірі, сполучаючись зі словесними методами. Тісний взаємозв'язок слова і наочності  випливає з того, що діалектичний шлях пізнання об'єктивної реальності припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики. Вчення І. П. Павлова про першу і другу сигнальні системи показує, що при пізнанні явищ дійсності вони повинні застосовуватися у взаємозв'язку.

 

Існують різноманітні форми зв'язку слова і наочності. Віддати якійсь з них повну перевагу було б помилковим, бо в залежності від особливостей завдань навчання, змісту теми, характеру наявних наочних методів, а також рівня підготовленості навчаємих, необхідно в кожному конкретному випадку обирати найбільш раціональне поєднання.

Практичні методи навчання

 

Практичні методи навчання охоплюють надто широкий діапазон різноманітних виглядів діяльності навчаємих. Під час використання практичних методів навчання застосовуються прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.

 

До практичних методів  відносяться також вправи, що виконуються навчаємими зі звукозаписною, звуковідтворювальною апаратурою, сюди ж відносяться комп'ютери.

8

Індуктивні і дедуктивні методи навчання

 

Індуктивні і дедуктивні методи навчання характеризують винятково важливу особливість методів - спроможність розкривати логіку руху змісту навчального матеріалу. Застосування індуктивних і дедуктивних методів означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, яка вивчається: від приватного до загального і від загального до приватного.

 

Індуктивне вивчення теми особливо корисно в тих випадках, коли матеріал носить, здебільшого, фактичний характер або зв'язаний з формуванням понять, сенс яких може стати ясним лише в ході індуктивних міркувань. Широко застосовуються індуктивні методи при вивченні технічних приладів і виконанні практичних завдань. Індуктивними методами вирішується багато математичних задач, особливо коли викладач вважає необхідним самостійно підвести студентів до засвоєння деякої більш узагальненої формули.

 

Слабкість індуктивного методу навчання полягає в тому, що вимагається більшого часу на вивчення нового матеріалу, ніж при дедуктивному. Він в меншій мірі сприяє розвитку абстрактного мислення, бо спирається на конкретні факти, досвід і інші дані.

 

Дедуктивний метод сприяє швидкому проходженню навчального матеріалу, активніше розвиває абстрактне мислення. Застосування його особливо корисно при вивченні теоретичного матеріалу, при рішенні задач, що вимагають виявлення слідств з деяких більш загальних положень.

 

Слід звернути увагу, що в даній роботі обмежено перелік логічних методів навчання двома способами: дедуктивним і індуктивним. Зроблено це лише для більшої доступності цілісної класифікації методів навчання. В принципі ж до цієї підгрупи методів організації навчання відносяться і методи навчального аналізу, слідчого синтезу, навчальної аналогії, виявлення причнинно-наслідкових зв'язків.

 

Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання

 

Репродуктивні і проблемно-пошукові методи навчання вичленяються, передусім, на основі оцінки ступеня творчої активності школярів в пізнанні нових понять, явищ і законів.

 

Наочність при репродуктивному  методі навчання також застосовується з метою кращого і більш  активного засвоєння і запам’ятовування інформації. Прикладом наочності  є використання в досвіді викладача В. Ф. Шаталова опорних конспектів. В них послідовно відображені особливо яскраві цифри і зарисовки.

 

9

Практичні роботи репродуктивного  характеру відрізняються тим, що їх застосовують за зразком раніше або щойно придбання знань. При цьому, в ході практичної роботи не здійснюють самостійного прирощування знань. Репродуктивні вправи особливо ефективно сприяють відпрацьовуванню практичних вмінь і навиків, бо перетворення в навик вимагає неодноразових дій за зразком.

 

Особливо ефективно застосовуються репродуктивні методи в тих випадках, коли зміст навчального матеріалу носить здебільшого інформативний характер, являє собою опис методів практичних дій, є надто складним і принципово новим для того, щоб учні могли здійснювати пошук знань.

 

На основі репродуктивних методів  найчастіше здійснюється програмоване навчання.

 

В цілому ж репродуктивні методи навчання не дозволяють в належній мірі розвивати мислення і особливо самостійність, гнучкість мислення, формувати у тих, що навчаються, навики пошукової діяльності. При надмірному застосуванні ці методи сприяють формалізації процесу засвоєння знань. Одними репродуктивними методами неможливо успішно розвивати якості особистості, як неможливо розвивати такі якості особистості, як творчий підхід до справи, самостійність. Все це вимагає застосовувати поряд з ними і методи навчання, що забезпечують активну пошукову діяльність учнів.

 

Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Слід зауважити, що під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається і вже вивченим. При використанні проблемно-пошукових методів навчання викладач використовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез, тощо. Студенти роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, а також за допомогою запитань-підказок.

 

Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні для дистанційного навчання. В зв'язку з цим прийнято говорити про методи проблемного викладання навчального матеріалу, про проблемні і евристичні бесіди, про застосування наочних методів проблемно-пошукового типу, про проведення проблемно-пошукових практичних робіт дослідницького виду.

10

На думку І. Я. Лернера, цей вид методів включає в  себе такі його окремі випадки, як метод  проблемного викладання, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницькі методи навчання. Окремими випадками проблемно-пошукового методу частково є  запропоновані  М.І. Махмутовим бінарні методи: пояснювально-спонукальний і частково-пошуковий, спонукальний і пошуковий.

 

Проблемно-пошукові методи в дистанційному  навчанні застосовуються здебільшого  з метою розвитку навиків творчої  навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливо ефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли у студентів сформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а також глибокі і міцні знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

Різноманітні дослідження  структури діяльності людини незмінно підкреслюють необхідність наявності в ній компоненту мотивації. Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дасть якісні результати, якщо при цьому у особистості є сильні, яскраві, глибокі мотиви, викликаючи бажання діяти активно, з повним відданням сил, переборювати неминучі скрути, несприятливі умови і інші обставини, наполегливо просуваючись до наміченої мети. Стереотипи утворюються при непроблематизованості змісту учбового курсу, а також при авторитарній позиції викладача і декларованості в педагогічному спілкуванні. Для того, щоб сформулювати мотиви навчальної діяльності, використовується весь арсенал методів організації і управління навчальної діяльності.

 

Кожний з методів  організації навчальної діяльності володіє не тільки інформативно-навчальним, але і мотиваційним впливом. В цьому сенсі можна говорити про стимулююче-мотиваційну функцію будь-якого методу навчання. Функція стимулювання в цьому випадку немов би виходить на перший план, сприяючи здійсненню освітньої функції всіх інших методів.

 

Як відзначалося вище і в роботах, групу методів стимулювання і мотивації можна умовно підрозділити на дві великі підгрупи. В першу входять методи формування пізнавальних інтересів у навчаємих. В другій - методи, здебільшого направлені на формування почуття боргу і відповідальності в навчанні. Охарактеризуємо докладніше кожну з цих підгруп методів стимулювання і мотивації навчання.

 

 

Методи формування пізнавального  інтересу

 

Спеціальні дослідження присвячені проблемі формування пізнавального інтересу, показують, що інтерес в усіх його виглядах і на всіх етапах розвитку характеризується трьома обов'язковими моментами:  

• позитивною емоцією по відношенню до діяльності;
• наявністю пізнавальної сторони цієї емоції;
• наявністю безпосереднього мотиву, що іде від самої діяльності.

 

 

Одним з прийомів, що входять  в метод емоційного стимулювання навчання, можна назвати прийом створення  на занятті ситуацій зацікавленості – введення в навчальний процес цікавих прикладів, досвіду, парадоксальних фактів. Багато викладачів використовують для підвищення інтересу до навчання аналіз уривків з художньої літератури, присвячених життю і діяльності видатних учених і суспільних діячів.

 

 

12

Успішно застосовуються і такі прийоми підвищення цікавості до навчання, як оповідання про застосування в сучасних умовах тих або інших передвіщань наукових фантастів, демонстрація цікавих експериментів.

 

Емоційність переживань викликають шляхом застосування прийому  здивування, наприклад, парадокс Паскаля, при переконливості цих прикладів незмінно викликає глибокі емоційні переживання у студентів.

 

В усіх наведених вище прикладах показано, як методи формування інтересу, прийоми художності, образності, яскравості, цікавості, здивування викликають емоційну піднесеність, що, в свою чергу, порушує байдуже ставлення до навчальної діяльності і служить першим кроком на шляху до формування пізнавального інтересу.

 

Пізнавальні ігри. Цінним методом стимулювання інтересу до навчання можна назвати метод пізнавальних ігор, що спирається на створення в навчальному процесі ігрових ситуацій. Гра давно вже використовується як засіб збудження інтересу до навчання. В практиці роботи викладачів використовуються настільні і тренажерні ігри, за допомогою яких вивчається історія, тваринний світ, типи літаків і кораблів, тощо.

 

Навчальні дискусії. До методів  стимулювання і мотивації навчання відноситься також спосіб створення  ситуації пізнавального спору. Відомо, що в спорі народжується істина. Деякі викладачі уміло використовують цей метод. Найбільших результатів в цій області домагаються за допомогою дискусій, в тому числі й електронних.

 

Стимулювання шляхом аналізу життєвих ситуацій. В якості прийому стимулювання часто застосовується аналіз життєвих ситуацій. Цей метод навчання безпосередньо стимулює навчання за рахунок максимальної конкретизації знань.

 

Створення ситуації успіху в навчанні. Одним з дієвих прийомів стимулювання інтересу до навчання є  створення ситуації успіху у студентів, що зазнають певних труднощів в навчанні. Відомо, що без переживань та радощів успіху неможливо розраховувати на подальші успіхи в подоланні навчальних труднощів. Тому викладачам слід так підбирати матеріал, щоб студенти отримали на відповідному етапі доступне для них завдання, що придало б їм впевненості в собі. Ситуації успіху створюються і шляхом диференціації допомоги студентам у виконанні навчальних завдань одних і тих же рівнів складності. Важливу роль в створенні ситуації успіху грає забезпечення сприятливої морально-психологічної атмосфери в ході виконання тих або інших навчальних завдань.

 

13

Сприятливий мікроклімат  під час навчання знижує почуття  невпевненості і побоювання. Стан тривожності при цьому змінюється станом впевненості.

 

Взагалі, перелічені засоби і методи навчання забезпечують досягнення першого якісного рівня інтелектуальної активності – стимулююче-продуктивного. Він характеризується наявністю зовнішнього джерелом стимуляції і відсутністю інтелектуальної ініціативи. Але, так як творчій процес явище багатофакторне, то на першому рівні, в умовах створення позитивної мотивації, ми теж маємо активізацію творчого процесу. До двох інших якісних рівнів відносяться евристичний та креативний, які передбачають аналіз структури діяльності, пошук нових оригінальних рішень, а також заміну формальних прийомів на самостійні проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14

Методи усного контролю. При індивідуальному опитуванні викладач ставить перед студентами декілька питань, відповідаючи на які  він показує рівень засвоєння навчального матеріалу. При фронтальному опитуванні викладач підбирає серію логічно зв'язаних між собою питань і ставить їх перед всією аудиторією, викликаючи для стислої відповіді тих або інших учнів. Важливо мати на увазі, що треба продумувати форму і зміст з тим, щоб вони в здебільшості своєї були навчаючими.

 

Методи машинного контролю. Найбільш розповсюджений метод контролю в дистанційному навчанні. Програми для контролю можуть бути декількох  виглядів: контролюючі, тренажерні і  навчаюче-контролюючі. Програми для контролю складають, як правило, з методики контрольних програмованих вправ. Відповіді набираються або цифрами, або в вигляді формул, або ж з допомогою покажчика. Кожна програма дотримується високого ступеня об'єктивності контролю. Також через комп'ютерну мережу можна вирішувати багато питань за допомогою листування. Слід продумувати можливість введення конструктивних відповідей, створюючи систему простих елементів знань для цього.

 

Методи письмового контролю. В процесі навчання ці методи припускають проведення контрольних робіт, творів, письмових заліків. Подібні роботи можуть бути як тривалими, так і короткочасовими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15

Критерії вибору методів  навчання

 

При виборі і поєднанні  методів навчання необхідно керуватися наступними критеріями:  

• Відповідність методів принципам навчання.
• Відповідність меті і задачам навчання.
• Відповідність змісту даної теми.
• Відповідність навчальним можливостям студентів: віковим, психологічним; рівню підготовленості (освіченості, вихованості і розвитку).
• Відповідність наявним умовам і відведеному часу навчання.
• Відповідність можливостям допоміжних засобів навчання.
• Відповідність можливостям самих викладачів. Ці можливості визначаються їхнім досвідом, рівнем наполегливості, специфічними особливостями домінантності влади, педагогічним хистом, а також особистими якостями викладача.

 

 

При дистанційному навчанні особливу увагу приділяють можливості учбового змісту у всіх аспектах використання методів навчання.

 

Рівні прийняття рішення  про вибір методів навчання

 

Умовно можна виділити декілька прийняття рішення викладачами  про вибір методів навчання:

• Стереотипні рішення.

Педагог незмінно віддає перевагу певному стереотипу застосування методів навчання незалежно від специфіки задач змісту, особливостей учнів.

• Рішення типу проб і помилок

Педагог намагається  міняти вибір методів з урахуванням  конкретних умов, але робить це шляхом стихійних проб, припускаючи помилки, обираючи новий варіант і знов без наукового обґрунтування вибору.

• Оптимізовані рішення 

Рішення, що приймаються  шляхом науково обґрунтованого вибору найбільш раціональних методів для  даних умов з точки зору деяких певних критеріїв.

 

 

 

 

 

 

 

 

16

Пiзнaння як пpoцec вiдoбpaжeння i вiдтвopeння дiйcнocтi в cвiдoмocтi людини - вiчнe, нecкiнчeнe нaближeння миcлeння  дo об'єкта, щo вивчaєтьcя, пoв'язaнe з пpeдмeтнo-пpaктичнoю  дiяльнicтю. Зa cвoїм xapaктepoм видiляєтьcя  тeopeтичнe i eмпipичнe, нaвчaльнe i нayкoвe пiзнaння. Пiзнaвaльнa дiяльнicть гpyнтyєтьcя нa пpeдмeтнo-чyттєвiй, нaoчнo-oбpaзнiй, cлoвecнo-миcлeнiй ocнoвi в нepoзpивнiй єднocтi з eмпipичнoю i тeopeтичнoю. Haвчaльнe пiзнaння oкpecлюєтьcя як тaкe, в якoмy викopиcтaнo в єднocтi eмпipичнe i тeopeтичнe, iнтyїтивнe i лoгiчнe в yмoвax cпiвpoбiтництвa з вчитeлeм, нa бaзi poзpoблeниx дидaктичниx тexнoлoгiй. Hayкoвe пiзнaння - цe тeopeтичнe aбo тeopeтикo-eкcпepимeнтaльнe пiзнaння. Cпeцiaльнoгo (“чиcтoгo”) нaвчaльнoгo пiзнaння нa пpaктицi нeмaє (вoнo б гaльмyвaлo пepexiд дo нayкoвoгo).

 

Щoб opгaнiзyвaти пiзнaвaльнy дiяльнicть cтyдeнтiв з мeтoю пiдвищeння poзyмoвoї i фiзичнoї кyльтypи, cлiд вpaxoвyвaти її бaгaтoгpaннicть.

 

Пo-пepшe, нaвчaльнe пiзнaння cлiд poзглядaти як цiлicний, peaльний (“живий”) пpoцec, щo включaє цiлi й мoтиви, eмoцiї i пoчyття, вoльoвi якocтi, a в ньoмy нayкoвe пiзнaння - як iдeaл дocкoнaлocтi.

 

Пo-дpyгe, нaвчaльнo-пiзнaвaльнa дiяльнicть пepeдбaчaє cпiвpoбiтництвo з виклaдaчeм, мeтoдикy нaвчaння, гoтoвий змicт, мeтoди i фopми opгaнiзaцiї. Boнa мoжe бyти peпpoдyктивнoю aбo чacткoвo - твopчoю.

 

Aнaлiз peпpoдyктивнoї  i твopчoї дiяльнocтi зa видaми викoнyвaниx poбiт, що розглядається у працях, вкaзyє нa тaкi чoтиpи ocнoвнi piвнi гoтoвнocтi дo poзв'язyвaння нecтaндapтниx зaвдaнь.

 

1. Caмocтiйнe poзв'язyвaння  ycвiдoмлeнoї зaдaчi, пpoблeми, a тaкoж дocягнeння  пiзнaвaльнoї мeти зa вiдoмим зpaзкoм, aлгopитмoм (peпpoдyктивний piвeнь) Ocнoвoю  її є acoцiaтивнo-peфлeктopнa тeopiя  нaвчaння i виxoвaння. 

 

2. Caмocтiйнe poзв'язaння ycвiдoмлeнoї пpoблeми i дocягнeння пiзнaвaльнoї мeти зa вiдoмoю зaгaльнoю cxeмoю дiй, визнaчeними eтaпaми, oкpeмими вкaзiвкaми, щo cклaдaють opiєнтoвнy ocнoвy дiяльнocтi (чacткoвo твopчий piвeнь дiяльнocтi). Ocнoвoю є тeopiя пoeтaпнoгo фopмyвaння poзyмoвиx дiй (П.Я. Гaльпepiн, H.Ф. Taлизiнa), Ha цьoмy eтaпi викopиcтoвyєтьcя мeтoд вiд aбcтpaктнoгo дo кoнкpeтнoгo.