Види послуг системи клієнт-банк

Реферат

на тему:

«Види послуг системи клієнт-банк» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала  студентка IV курсу

Групи БС-41

Лисенко Юлія 
 
 

2011

Зміст

Вступ

1. Етапи  розвитку та принципи роботи  системи “клієнт-банк”.

2. Функції та переваги системи "Клієнт-банк".

Висновки

Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

          Сучасний банківський  ринок на Україні набирає все  більше ознак цивілізованого ринку  високорозвинутих країн Західної Європи та США. Відійшли в минуле намагання банків швидко розбагатіти за рахунок миттєвих спекулятивних операцій на валютному ринку, коли курс на валюти змінювався по декілька разів за один день. Потрібно відзначити вирішальну роль у переході до європейських стандартів ведення банківської справи Національного банку України. Так, розумними та зваженими діями вдалося стабілізувати валютний курс української гривні, шляхом законодавчого обмеження операцій банків з валютою. При цьому такі обмеження не внесли суттєвих проблем для компаній, що займаються міжнародними розрахунками.

    До  керівництва банками почали приходити  висококваліфіковані кадри, багато  з яких пройшли стажування за кордоном. Велика кількість вищих учбових  закладів України перекваліфікувались  і почали надавати послуги по навчанню банківських співробітників, що теж  дало змогу розширити набір кваліфікованих кадрів. В операціях українських банків все частіше застосовуються новітні банківські технології. На сьогоднішній день клієнтів банків вже не дивують електронні картки, банкомати і т.д.

    Особливе  місце в розвитку електронних  банківських технологій посідає  система “клієнт-банк”. Швидко увірвавшись  до світової банківської системи, дана технологія з’являється на українському ринку на початку 90-х років і  по цей день залишається найпоширенішою системою віддаленого доступу клієнтів до своїх банківських рахунків.

    Розрахунки  через систему “клієнт-банк”  будуть предметом дослідження даної  дипломної роботи. На початку нового тисячоліття ця тема знову набирає  особливої актуальності, адже на світовому  ринку відбувається постійне зрушення акцентів торгівлі і все більше угод та розрахунків здійснюється через  комп’ютерні мережі та всесвітню  мережу Інтернет зокрема. Комп’ютерні  мережі привнесли значні полегшення в розрахунках та значно їх прискорили. При використанні системи “клієнт-банк”  створюється, певною мірою, своєрідна  комп’ютерна мережа, що об’єднує клієнтську частину та банківську. Обмін інформацією  через таку мережу дозволяє здійснювати  контроль клієнта за своїми банківськими рахунками, проводити платежі з них отримувати виписки тощо. Захист інформації забезпечують сучасні методи криптографії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.  Етапи розвитку та принципи роботи системи “клієнт-банк”.

    З розвитком сучасного ринку комп’ютерних технологій, банки не могли залишатись осторонь останніх наукових проривів цієї галузі, що відкривали величезні перспективи розширення своєї діяльності, діяльності клієнта, прискорення та спрощення розрахунків. Одним з перших видів банківських операцій, яких торкнулась банківська автоматизація – є розрахункові операції.

    Саме  система “клієнт-банк”, разом з  міжбанківськими електронними розрахунками, швидким кроком увійшла до низки  автоматизованих банківських процесів. Більше того, таких значних темпів розповсюдження не очікували навіть у самих оптимістичних прогнозах.

    Хоча  система “клієнт-банк” забезпечує рух лише невеликого кола розрахункових  операцій – а саме рух розрахункових  документів - вже сьогодні в Україні, при використовуванні системи лише третиною клієнтів, рух коштів через  термінали “клієнт-банку” складає  близько 70 % загального обороту коштів через банківську систему.

    Внаслідок цього на поточний момент особлива увага приділяється запровадженню  систем «клієнт-банк» на базі сучасних технологій.

    Для більш детального охоплення розглядуваної  теми, пропонуємо вдатись до історії  виникнення та розвитку систем віддаленого  користування рахунками, що беруть свій початок з широким впровадженням  в банківську діяльність персональних комп’ютерів та комп’ютерних мереж.

    Як  і більшість нових банківських  продуктів системи “клієнт-банк”  беруть свій початок із Західної Європи та Сполучених Штатів Америки –  країн з найрозвинутішими економіками  та технологіями. І першими кроками  було запровадження даних систем серед приватних клієнтів.

    1. Однією з перших у цьому  плані була американська система  телефон¬ної оплати рахунків (Telephone bill paying), впроваджена позиково-ощадни¬ми  банками США.

    Для телефонної оплати рахунків клієнт банку  користувався спеціальним апаратом, з'єднаним з банківським комп'ютером, через який він міг оплачувати рахунки за товари, електроенергію, медичні послуги тощо. Спочатку, набравши спеціальний номер, клієнт підключався до банківського комп'ютера, а пізніше натисканням клавіш уводив номер свого рахунку, персональний ідентифікаційний номер, кодовий номер одержувача грошей і суму платежу. Якщо поточний рахунок одержувача знаходився в тому ж банку, він негайно кредитувався, якщо ні - одержувачу надсилався чек.

    Платіж  телефоном - одна з найдешевших послуг у системі автоматизованих платежів. Однак, як і в інших випадках, система  скуповується ли¬ше тоді, якщо в  ній діє багато учасників. Ця форма  не отримала широкого поширення через  інертність споживачів і торговельників, які не бажають змінювати існуючі  форми розрахунків.

    2. Надалі більш широкого застосування  знайшло банківське обслуговування  вдома, або «домашній банк»  (Home banking). Йдеться про комплекс  послуг щодо надання клієнтам  банків фінансової інформації, а  також здійснення за їх ініціативою  різних банківських транзакцій  з передаванням інформації телефонними  каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку.

    В ідеальному варіанті ця форма послуг передбачала наявність у клієнта  персонального комп'ютера, за допомогою  якого він міг передавати банку  розпорядження про оплату рахунків, у будь-який час викликати на екран  інформацію про стан свого банківського рахунку з переліком усіх кредитових та дебетових проводок, здійснювати миттєве переміщення коштів на рахунки контрагентів, давати банку інструкції про автоматичне виконання майбутніх платежів тощо.

    Подібна система була дуже зручна для клієнта  та різко знижувала банківські витрати.

    Спочатку  процедура розрахунків здійснювалась  за усною згодою та оформлялась письмово після отримання платежу; потім  вдалося її частково автоматизувати, застосувавши клавіатуру, але до появи  відеографії цей вид діяльності вимагав великої кількості персоналу.

    3. Відеотекс - це система передачі  зорової інформації телефонною  мережею та її прочитання на  екрані спеціального термінала  або телевізора, підключеного належним  чином.

    В європейських країнах ця система  була розроблена управліннями зв'язку, які мають монопольне право на всі види зв'язку. У США її розроби-ли і впровадили телефонні компанії - виробники обладнання і самі банки.

    «Домашній банк» міг функціонувати у  пасивному (консультативному) або у  діалоговому режимі. У консультативному режимі ця система дозволяла тільки читати інформацію. Для цього могла  використовуватись радіотрансляційна  або телефонна мережа чи кабельний  зв'язок. У діалоговому режимі во¬на  забезпечувала обмін розпорядженнями  і запитами між абонентами та центром  зв'язку. З цією метою можна було використовувати телефонний або  кабель¬ний зв'язок. «Домашній банк», що працював в діалоговому режимі, в основно¬му пропонував абоненту інформаційні послуги, тобто клієнт міг отримати довідку про стан свого рахунку, про останні трансакції, про вартість портфе¬ля цінних паперів. Через  «домашній банк» можна було замовити чекову книжку, та виконувати всі класичні банківські операції після ідентифікації  клієнта і перевірки його секретного коду за до¬помогою картки з мікропроцесором, для чого потрібно було встановити вдома чи-таючий прилад для карток. Одночасно з дистанційною оплатою  набувала поширення практика дистанційної купівлі, тобто купівлі за допомогою  замовлення телефоном чи кабельним  зв'язком.

    Зрозуміло, що експлуатація «домашнього банку» в діалоговому режимі вимагала попереднього встановлення зв'язку з банком і, як правило, внесення абонентної плати. Але для надання інших послуг можна було просто користуватися відеографічним зв'язком. «Домашні банки» зайняли важливе місце як реальний засіб зв'язку між населенням та фінансовими установами і як матеріальний засіб платежу, частково вступивши в конкуренцію з системою дистанційної оплати.

    Найширшого  розповсюдження набули «домашні банки» у Франції. Це було пов'язано з  масовим розповсюдженням відеографічних терміналів міністерства зв'язку. Вони надали банкам ідеальну можливість для розвитку системи банківських послуг удома. Більшість банків надавало такі послуги. При впровадженні системи дистанційної оплати спочатку навіть використовувались одночасно картки з магнітною доріжкою або з мікропроцесором, однак достатній рівень надійності забезпечують тільки картки з мікропроцесором.

    Поштова адміністрація Німеччини також запропонувала своїм клієнтам послуги через систему відеотекс. Однак, попри всі зусилля банків, у Німеччині населення менш схильне до прийняття системи «домашніх банків», ніж у Франції.

    4. У Великобританії існувало кілька  мереж «домашніх банків», які використовували одночасно телефонний зв'язок і відеозв'язок. При використанні телефону до звичайного телефонного апарата під'єднують спеціальну клавіатуру для надання тих самих послуг, що і за допомогою дисплея.

    Американські  банки проводили серію експериментів  з метою популяризації Home Banking. У  США, з причини великої децентралізації, не існувало національної мережі відеотекса, ряд банків створили свої власні служби «домашніх банків». У всіх цих  системах користувачі (приватні особи  або підприємства) вносили абонентну  плату, а також, крім оплати телефонних переговорів, звичайно, повинні були сплатити комісійні за трансакцію, яку виконують на їх прохання. Для  банку - це джерело доходів, але це також дуже важливе джерело доходів  для підприємств або відділень  зв'язку, оскільки тривалість телефонного  зв'язку в таких випадках, як правило, істотно збільшується за рахунок  часу побудови таблиць або малюнків, безпосередня користь від яких не завжди очевидна.

    Певні надії покладались на інформаційну систему відеотекс, яка повинна  була надавати споживачам великий обсяг  рекламної та довідкової інформації каналами телевізійного зв'язку. Ці ж канали планувалось використовувати  для передачі фінансової інформації. Звідси ще одна назва домашнього фінансового  обслуговування - «Bank-Video». Більшість  банків прагнули підключити до фінансового  обслуговування вдома дрібних підприємців, які через домашні комп'ютери  могли б оформляти доручення і погашення позик, переказувати кошти для оплати за товари тощо.

    За  оцінкою «Ваnk оf Аmегіса», потенційні можливості персонального обслуговування вдома дуже великі. Підраховано, що середній американець робить 30 безготівкових перерахувань на місяць, 20 з яких оплачуються чеком, а 10 - кредитними картками. Приблизно 10 мільярдів таких платежів може бути проведено системою «Ваnk-Vidео». Але ентузіазм споживачів щодо фінансового обслуговування вдома був невеликий. Причини незначного розповсюдження цієї форми розрахунків мають психологічний та економічний характер: усталені звички, відносно велика вартість транзакцій (12—15 доларів за місяць), побоювання нав'язування банками непотрібних послуг тощо.

    5. Серед роздрібних електронних систем найбільш успішними були банківські автомати, які робили можливим цілодобове здійснення транзакцій і звільняли клієнтів від втрат часу на поїздки до банку й очікування в черзі до касира. Інші форми не отримали масової підтримки користувачів і не змогли суттєво зруйнувати платіжні стереотипи, що склалися. Тим не менш, операційні переваги автоматизованих систем обслуговування банківських клієнтів, їх вплив на підвищення ефективності і продуктивності настільки суттєві, що майбутнє, без сумніву, - за ними.

    В нашій країні найбільшого поширення  набули системи “клієнт-банк”, що використовуються корпоративними клієнтами для доступу  до свого рахунку, контролю над ним. Вони широко використовуються заради можливості термінового переказу коштів зі свого рахунку, не відходячи від  свого робочого місця, тим самим  швидко реагуючи на ринкову ситуацію та отримуючи додатковий дохід.

    Такі  системи почали з’являтись на Україні  ще в 90-х роках і постійно змінюються з розвитком нових технологій, широким застосуванням автоматизації  в банківській діяльності та на підприємствах. З плином часу ці системи стають доступними все більшому колу клієнтів, адже широке залучення користувачів системи знижує собівартість на одного користувача, а отже й ціни на даний  вид послуг. Не рідко, в основному  в процесі рекламних компаній, банки пропонують даний продукт  безкоштовно, наряду з іншими розрахунковими операціями, як-то відкриття рахунку, його обслуговування, безкоштовне обслуговування системи “клієнт-банк”.

    Що  ж таке система “клієнт-банк”  в розумінні вітчизняного споживача  та надавачів даної послуги, виходячи зі сфери її найбільшого застосування?

    Система “клієнт-банк” - це сукупність програмно-технічних  комплексів, призначених для:

    •     оперативного ведення клієнтом своїх  рахунків у банку;

    •  обміну платіжними документами та відповідною  технологічною інформацією між  банком та його клієнтами в електронній  формі.

    Система “клієнт-банк” в Україні розглядається  як складова програм автоматизації  банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних  документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема СЕП). Тому до систем «клієнт - банк» висувається ряд  вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних зі СЕП, надання мінімального набору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

    На  теперішньому етапі розвитку технологій захисту інформації, що передається  через зовнішні канали зв’язку банку (а до них відноситься і система  “клієнт-банк”) приділяється особлива увага, аж до залучення Служби безпеки  України.

    Як  видно з рисунку, основними складовими системи “клієнт-банк” є клієнтська частина та банківська частина. Розглянемо функції кожної з них:

    «Банківська частина» - комплекс, що розміщений у  банку. Його основні функції:

    • ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

    • розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання  несанкціонованому доступу;

    • обмін платіжними документами з  клієнтською частиною, з інформуванням  клієнта про результати приймання  його документів або їх відхилення (з обов'язковим повідомленням  причин відхилення);

    • обмін платіжними документами з  програмним комплексом ОДБ (зокрема, банківська частина системи «клієнт - банк»  може бути одним з компонентів  ОДБ), який власне і виконує розрахунки клієнта за документами, що отримані через систему «клієнт - банк», а також ведення рахунків клієнтів з відображенням фактично виконаних трансакцій;

    • обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими  документами на зразок «виписка з  рахунку», на основі яких клієнт має змогу отримати повну інформацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

    • ведення протоколів роботи, архівів  проведених (та відхилених) трансакцій.

    «Клієнтська частина» — комплекс, що розміщений на підприємстві клієнта. Його функції:

    • ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

    • ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимально можливою точністю. Можливе ведення двох варіантів значень рахунку: з урахуванням тільки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуванням «коштів у розрахунках» — прогнозованого;

    • підготовка початкових платіжних документів (або автономно, або прийом їх із програми автоматизації бухгалтерії  підприємства);

    • обмін з банком платіжними документами;

    • отримання відповідних платіжних  документів з банку;

    • обмін з банком технологічною  інформацією та надання клієнту  повної інформації про стан виконання  розрахунків за кожним з платіжних  документів, що проходить як через  систему «клієнт-банк», так і за межами системи (наприклад, проведення документів цього клієнта в паперовій формі через операціоніста банку);

    • ведення протоколів роботи, архівів  проведених (та відхилених) трансакцій.

    Можлива наявність окремої підсистеми телекомунікації, яка дозволяє побудувати банківську та клієнтську частини незалежно  від конкретних засобів електронної  пошти і внаслідок цього забезпечити  функціонування програмного забезпечення системи «клієнт-банк» у різних телекомунікаційних середовищах.

    В Україні вже існують системи  «клієнт-банк», які є невід'ємною  складовою програмного комплексу  автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дозволяє не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію для виконання всіх фінансових операцій підприємства.

    Архітектура кожної конкретної системи «клієнт-банк»  та специфіка технології її роботи перебувають в досить широкому діапазоні. Практично широка розробка та впровадження систем «клієнт-банк» в Україні  тільки починається. Тому найближчими  роками очікується різке зростання  як кількості клієнтів, що користуватимуться  цим сучасним видом послуг, так  і рівня програмно-технічних розробок таких систем. 

    2.Функції та переваги системи "Клієнт-банк"

    Даний матеріал розкриває основні функції  та переваги системи дистанційного  банківського обслуговування.

    Система "Клієнт-Банк" є програмно-технічним комплексом з рядом функцій, необхідних для підприємства для дистанційного керування своїм поточним рахунком в банку. Нижче перерахвані кілька основних:

• можливість проводити платежі зі свого рахунку в банку, не відвідуючи банк, з робочого місця в офісі, обладнаного персональним комп'ютерм з встановленим необхідним програмним забезпеченням.
• відстеження грошових коштів на поточному рахунку. Уповонважений працівник підприємства може, не виходячи з офісу, контролювати рух коштів на поточному рахунку;
• отримання виписки з поточного рахунку, а також щоденних офіційних курсів іноземних валют Національного Банку України;
• можливість вести довідник своїх контрагентів за платежами та довідник призначення платежу, що дозволяють швидше формувати платіжні документи. Зникає необхідність заносити інформацію до кожного документу - готовий шаблон переноситься до платіжного документу з довідників;
• отримання від банку повідомлень про нові банківські послуги, поточні відсоткові ставки за кредитами та депозитами, іншої інформації, що банк вважає за необхідне оперативно доводити до відому клієнтів. Клієнт також може звернутись до банку у будь-який момент часу, що забезпечує динамічність обміну інформації між клієнтом та банком.

    Переваги  системи "Клієнт-Банк":

    1.Оперативність. За використання системи "Клієнт-Банк" збільшується швидкість проходження платежів. Висока оперативність зумовлена тим, що платіжне доручення в електронному вигляді готується один раз, і це робить не операціоніст банку, а працівник підприємства. Крім того, не потрібно готувати первинні платіжні документи на паперових носіях. Замість них, раз на тиждень готується реєстр електронних документів, внаслідок чого відпадає необхідність щоденних відвідин банку для проведення безготівкових платежів. Це економить час такошти.  
2.Зручність. Автоматизація підготовки платіжних доручень, меморіальних ордерів, заявок на переказ валюти та інших документів, максимальне наближення електронного виду документів до паперових аналогів значно спрощує користування системою. Як і паперові, електронні платіжні документи, що відправлені до банку, підписують посадові особи підприємства, але замість звичайного, використовується електроннийпідпис.  
3.Швидкість та мобільність. Система "Клієнт-Банк" дозволяє контактувати з банком без обмежень у часі, оскільки технічні можливості більшості програмних комплексів дозволяють цілодобово відправляти документи до банку та переглядати отримані звідти. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки

    Система “клієнт-банк” безперечно увійшла  до банківських технологій на рівні  програми операційного дня банку, електронної  пошти НБУ та інших комп’ютерних програм без яких неможливо уявити сучасний комерційний банк. Слідуючи розвитку банківських технологій високорозвинутих країн Західної Європи, США та Азіатського  регіону, Україна долає перепони недостатності капіталу для розвитку високих технологій і долає прірву між українським банківським  ринком та банківським ринком вищеперечислених країн за рівнем послуг, що надаються клієнтам, зокрема й рівнем системи “клієнт-банк”.

    В структурі кількості банківських  платежів використання системи “клієнт-банк”  є дуже популярним – на рівні 60-70%. По сумам платежів є також структурний  перекіс в сторону використання системи “клієнт-банк” – через  систему проходить більше 70% усіх сум платежів по банку. Таке зміщення пояснюється рівнем бізнесу компаній, що використовують систему “клієнт-банк”, адже, насамперед, це великі компанії, так звані “блакитні фішки”, та компанії середнього бізнесу, значно менше малого бізнесу та суб’єктів  підприємницької діяльності – фізичних осіб. Виходячи з оборотів таких  компаній – зрозуміло що їхні платежі  складають левову частку усіх банківських  платежів клієнтів банку. Такий же висновок можна зробити й по сумам платежів, адже великі компанії, в основному  представляють виробництво та оптову торгівлю, об’єми розрахунків в  цих галузях значно вищі, аніж в  роздрібній торгівлі чи сфері послуг. Таким чином при долі клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”  у 28-30%, доля кількості платежів та сум  платежів значно вища на рівні 60-80%. З  одного боку такий показник є високим  і відповідає потребам банку у  збільшенні завантаження автоматизованих  систем. Однак цей рівень у 60-80% можна  ще значно підвищити за рахунок компаній малого бізнесу, особливо враховуючи той  факт, що останнім часом такі компанії все частіше надають перевагу використанню системи “клієнт-банк”. Значною перепоною на шляху до вирішення цього питання є  висока вартість інкасаторських послуг як банків, так і охоронних структур. Це призводить до того, що підприємства роздрібної торгівлі і сфери послуг повинні власними силами здавати  виручку до банку, а отже й немає  потреби у використанні системи  віддаленого доступу “клієнт-банк”. З часом, на нашу думку, така ситуація буде змінюватись у бік здешевлення  послуг інкасаторів, як-то відбулося  з послугою “клієнт-банк” або  картковими послугами банків.

    Важливою  проблемою, що постійно постає перед  користувачами електронних систем є недосконалість законодавства  цієї області, що не має чітких визначень  як-то електронного документу, так і  процедур використання електронного документообігу. Використання системи “клієнт-банк” фактично базується на рівні договірних відносин між банком та компаніями-користувачами послуги. Підтримки чи захисту з боку держави у вигляді нормативних документів практично не існує. Потрібно створити правову структуру, що повністю визначала сферу електронного документообігу, як аналогічну сфері паперового документообігу. Так електронний цифровий підпис повинен визнаватись у судовому порядку як підпис зроблений власноруч уповноваженими особами компаній, а електронний документ не визнавав би жодних сумнівів, щодо його справжності. Повинні існувати процедури експертизи електронних документів, на кшталт хімічній чи фізичній експертизі паперового носія. Однак при визначенні справжності електронного підпису виникає проблема визнання цього підпису з боку сторін угоди. Вирішенням цієї проблеми є запропонована нами в дипломній роботі система єдиного державного реєстру електронних підписів. Принцип побудови системи є аналогічним єдиному державному реєстру застав рухомого майна. Внесення запису до такого реєстру означає першочергове право на заставу особи, що його внесла. На такому ж принципі повинен бути побудований і єдиний реєстр електронних підписів. При реєстрації підприємства керівництву надається дискети з електронними підписами, одночасно формується база даних з повноваженнями  керівників. При підписанні будь-якого електронного документу, керівник компанії підтверджує документ своїм електронним підписом. Сторона контрагент зможе без зайвих зусиль перевірити справжність підпису вийшовши на корпоративний сайт Єдиного державного реєстру електронних підписів. Одночасно з підтвердженням підпису органи реєстру надають інформацію про повноваження особи, що підписала документ. Інформацію надана єдиним державним реєстром підкріплюється підписом уповноваженої установи державного органу, що визнається в судовому порядку як безумовний і не підлягає запереченню. Це дозволить перевести розрахунки через електронну систему в зовсім інше русло – абсолютної безпеки операції, з рівнем захисту не меншим, аніж у паперових документів. Також таким шляхом буде вирішено питання укладання угод між контрагентами з різних міст України, адже задля підписання договору необхідно буде лише визначити умови договору, наприклад по телефону. Також значно скоротиться злочинність у картковому бізнесі, яка досягає 1 млрд. дол. США на рік. Створення Україною такої системи дозволить їй контролювати подальший світовий розвиток з можливим продажем розробок за кордон. А укладення міжурядових угод дозволить підписувати контракти з іноземними партнерами так само легко, як і з вітчизняними.