Види підприємницької діяльності в туризмі

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  педагогічний університет імені  М. П. Драгоманова 
 

Інститут  природничо-географічної освіти та екології 
 

Кафедра туризму 
 

Реферат

з організації  підприємницької діяльності в туризмі

на тему «Класифікація підприємницької  діяльності в туризмі» 
 
 
 
 
 

Студентки 4 курсу 49-Т групи

Спеціальності «Туризм»

Риленко Альони  

Викладач: Шпильовий І. М. 
 
 
 
 

Київ 2011

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

1. Сутність та  особливості підприємницької діяльності  в туризмі....................4

2. Види підприємницької  діяльності в туризмі..................................................10

3. Інновації  туристських організацій...................................................................13

     3.1. Використання нової техніки і технологій..........................................14

4. Механізм функціонування туристичної організації в сучасних економічних умовах.....................................................................................................................15

ВИСНОВОК...........................................................................................................18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Великий вплив на зростання туризму і  розширення його соціальної бази надають  матеріально-технічні фактори. Основні  з них пов'язані з розвитком  засобів транспорту, розміщення, зв'язку, підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі, сервісу. Мале підприємництво робить істотний вплив на розвиток економіки, вирішення соціальних проблем, збільшення чисельності зайнятих працівників.

     Туризм є однією з провідних та найбільш динамічних галузей економіки та за швидкі темпи він визнаний економічним феноменом сторіччя. У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, активізації зовнішньоторговельного балансу, створенні додаткових робочих місць та забезпечення зайнятості населення.

     Підприємництво в сфері туризму має великий вплив на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та інші, тобто виступає своєрідним стабілізатором соціально-економічного розвитку. У свою чергу, на розвиток туризму впливають різні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні і політико-правові.

     На  розвиток туризму у світі впливають  науково-технічний прогрес, підвищення якості життя населення, збільшення тривалості вільного часу, відпусток, економічна і політична стабільність і ряд інших чинників.

     Тема «підприємництва» є дуже актуальною в сучасних умовах, тому що нові умови організації та ведення бізнесу вимагають впровадження принципово нових способів політики, зміни поглядів на сутність і зміст основних ризиків у сфері туризму.

1. Сутність та особливості  підприємницької  діяльності в туризмі

     Термін "підприємництво" вперше ввів на початку XVIII ст. французький економіст  Ришар Кантильон. Він розглядався  як самостійна діяльність, спрямована на отримання доходу (прибутку) і  пов'язана з господарським ризиком. Поняття "підприємництво" асоціюється  з економічною активністю, спрямованою  на здобуття вигоди, тобто із заповзятливою  діловитістю у сфері бізнесу.

     Сучасна економічна наука до факторів розвитку бізнесу відносить не тільки землю  та її багатства, працю та капітал, а  й підприємницькі здібності, що утворюють  особливий ресурс - інтелект. Це дає  підставу стверджувати: для підприємця в туристичному бізнесі головним ресурсом є не гроші, не знаряддя чи предмети праці, а його уміння господарювати (талант господарника), знання психології споживача туристичного продукту та суспільних потреб у туристичному бізнесі.

     Виникнення  туристичного підприємництва пов'язане  з переходом туризму на комерційну основу, тобто з появою організації  платних подорожей різної спрямованості  як основи ринкових відносин.

     Бурхливий розвиток туризму в Україні на підприємницькій основі історично  збігається з чумацтвом, яке дало поштовх до пізнання нових земель найперше з метою пошуку нових  ринків збуту. Зміцнення торговельно-обмінних відносин між регіонами України, а також між Україною та іншими територіями викликало взаємний інтерес до культури, звичаїв, релігії, історичних пам'яток не тільки свого  народу, а й народів інших країн.

     Вважається, що чумацтво зіграло велику роль у  формуванні в Україні сільської  буржуазії і в розвитку підприємництва, у тому числі й туристичного. Стійкому розвиткові підприємництва сприяло  також скасування кріпацтва і  перехід до ринкових відносин.

     Однак перешкодами на шляху розвитку підприємництва в Україні були світові війни  та Велика Жовтнева соціалістична революція.

     В часи радянської влади в колишньому СРСР підприємництво вважалося сугубо капіталістичною формою господарювання, неприйнятною для соціалізму. Та все  ж навіть у пору централізованого управління, яке пригнічувало ініціативу на місцях, підприємництво існувало "інкогніто". Нині підприємництво позбулося клейма "непорядності", що сприяє зростанню  його престижності як виду діяльності.

     У чинному законодавстві України  підприємництво розглядається як безпосередня самостійна систематична, на свій ризик  діяльність, пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, установленому законодавством.

     З цього визначення видно, що до підприємництва відноситься й діяльність з надання  послуг. Отже, надання туристичних  послуг є об'єктом підприємницької  діяльності всіх суб'єктів туристичної  індустрії.

     Статус  підприємницької структури одержують  фізичні та юридичні особи шляхом державної реєстрації у встановленому  порядку.

     Економічною передумовою існування підприємництва є приватна власність на засоби виробництва. Для розвитку підприємництва в туризмі  неодмінною умовою виступає не тільки приватна власність, а й інші умови, зокрема:

     - стабільність державної економічної  й соціальної політики;

     - пільговий податковий режим для  соціальних видів туризму;

     - розвинута інфраструктура підтримки  підприємництва, починаючи з ліцензування  і закінчуючи державними органами  регулювання й контролю;

     - гнучкий ринковий механізм участі  туризму в глобалізаційних процесах  і в інтеграції України в  європейські та світові економічні  структури.

     Основні принципи підприємництва для всіх видів  діяльності визначені в законодавстві  України.

      Головна мета підприємництва в туризмі  полягає в розробленні маршрутів, формуванні туристичних потоків  за обраними маршрутами, у виробництві  туристичних товарів і наданні  туристичних послуг, комплектуванні туристичного продукту відповідно до попиту споживачів з вигодою (прибутком) для себе. Якщо діяльність не передбачає одержання прибутку, то вона не відноситься  до підприємницької. Тому головна відмінність  підприємця від інших агентів  корисної для суспільства і людей  діяльності пов'язана з обов'язковим  одержанням зиску (прибутку). У такому розумінні термін "підприємництво" ототожнюється з поняттям "бізнес".

     Отже, підприємці в туризмі - це ділові люди, поведінка яких характеризується пошуком  нового, кращого, прогресивного у  світовому масштабі. Для них далекі риси самозаспокоєності, застою, самовдоволення та марнотратства.

     У сучасних умовах до традиційних рис  підприємця (діловитість, напористість, енергійність, винахідливість, схильність до ризику) додається освіченість, комунікативність, інтелект, почуття соціальної відповідальності, культура ділових відносин і т.п.

     Учасниками  відносин, пов'язаних з підприємництвом  в туристичному бізнесі, є, з одного боку, юридичні та фізичні особи, які  створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги або  здійснюють посередницьку діяльність щодо їх реалізації, а з іншого - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

     Основними суб'єктами підприємницької діяльності у туризмі є туристичні оператори, туристичні агенти та інші структури (дилери).

     Обов'язковою  вимогою для всіх суб'єктів туристичної  діяльності, окрім турагентської, є отримання ліцензії на відповідний вид діяльності.

     Сукупність  підприємницьких структур з обслуговування туризму утворює туристичну інфраструктуру, яка являє собою комплекс юридичних  і фізичних осіб економічної та соціальної сфер діяльності, що надають туристам послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, перевезення, екскурсійного обслуговування, відпочинку, рекреації тощо. Розвиток масового туризму сприяв переходу його інфраструктури на індустріальну основу, внаслідок  чого з'явилася індустрія туристичного бізнесу.

     Економічний успіх підприємництва забезпечується інноваціями, точніше, інноваційним менеджментом. Це пояснюється тим, що інноваційна  заповзятливість у туризмі забезпечує появу нових послуг (продукту), привабливих  не тільки для туристів, а й для  інвесторів.

     Серед функцій підприємництва в туризмі  виділяються такі: 

     1) організація маркетингу і реклами  з метою визначення місткості  ринку вироблюваних і запроектованих  до впровадження туристичних  послуг;

     2) упровадження інновацій у виробництво  туристичних послуг і формування  туристичного продукту (пакета послуг);

     3) формування ефективної системи  забезпечення туристичної діяльності  необхідними ресурсами;

     4) просування на ринок (збут) туристичного  продукту.

       Щоб виконувати ці функції,  підприємництво в туризмі повинне  грунтуватися на науково-технічній,  організаційно-управлінській та  виробничо-комерційній творчості.

       Об'єктом підприємницької діяльності  в туристичному бізнесі виступає  виробництво туристичних послуг, формування та збут туристичного  продукту.

     Оскільки  туристична діяльність є нерозривною  єдністю виробництва і споживання послуг, то туристичний бізнес виступає як поєднана в часі і просторі система  виробництва і споживання послуг, необхідних для задоволення потреб туристів, а підприємництво в туризмі - це сукупність різних видів діяльності, що покликані задовольняти комплекс потреб туристів і забезпечувати отримання прибутку підприємцям. Отже, туристичне підприємництво передбачає діяльність з метою отримання прибутку від виробництва й реалізації продукту (окремих послуг), необхідного для задоволення потреб туристів.

     Розглядаючи роль підприємництва як на рівні всієї  сфери туристичної діяльності, так  і окремої дестинації або суб'єкта туристичного бізнесу, слід зазначити, що воно виконує ряд функцій:

     - по-перше, виступає важливим фактором зміни структури туризму через механізм переливання капіталу з менш прибуткового бізнесу в більш прибутковий, оскільки спонукальним мотивом підприємництва є максимізація прибутку. Гонитва за максимальним прибутком виступає "живильним" середовищем для конкуренції;

     - по-друге, сприяє ефективному формуванню і використанню туристичних ресурсів, мінімізації витрат та економічних ризиків, пов'язаних з банкрутством;

     - по-третє, створює стимули для підвищення кваліфікації працівників туризму, що забезпечує наближення рівня обслуговування туристів до світових вимог.

     У цілому підприємництво сприяє відновленню  і розвиткові економіки туризму, створенню інноваційного середовища, відкриває шлях до перетворень, а  тому стає рушійною силою розвитку економіки не тільки туризму, а й  економіки всієї країни. [4]

2. Види підприємницької  діяльності в туризмі

     У загальноприйнятій класифікації підприємницької діяльності виділяють наступні види підприємництва:

     1) продуктивне (виробниче) - безпосереднє  створення послуг та іншої  продукції;

     2) комерційне - посередницька діяльність  по просуванню створеної продукції  від виробника до споживача;

     3) фінансове - особливий вид діяльності  з утворення та використання  грошових коштів на цілі відтворення  послуг і продукції;

     4) консультативне - діяльність, пов'язана  з наданням порад (консультацій) та допомоги з питань загального управління, оцінки можливостей виробників, управління фінансами, маркетингу та ін.

     У зв'язку з особливостями турпослуг  підприємницька діяльність туристських  організацій може бути лише умовно віднесена до певного виду. Так, діяльність туроператорів в більшості випадків створює організаційну підготовку турпродукту і його часткове виробництво  та просування до споживача. Тому діяльність туроператорів можна умовно віднести до продуктивного підприємництва. Турагенти виконують функції посередників - продавців турів. Крім того, вони виконують окремі види послуг, наприклад страхування, консульське обслуговування та ін. Це змішаний вид діяльності.

     Контрагенти - виконавці туристських послуг (готелі, ресторани, перевізники, екскурсійні  бюро та ін.), які надають послуги споживачам турпродукту, тобто активно беруть участь у виробництві послуг і на цій підставі можуть бути віднесені до продуктивних підприємців. Туристські організації можуть поєднувати організаційну підготовку, продаж (у тому числі і роздрібну) і виконання послуг. У цьому випадку фірма виконує одночасно декілька видів підприємницької діяльності. Консультаційна підприємницька діяльність широко використовується в сфері туризму. Чим складніший склад і вище якість туристських послуг, тим більше число фахівців-консультантів залучено в процес створення і реалізації туристських послуг. Так, клубний відпочинок (таймшер) використовує наступних учасників: промоутерів (розробників проектів), фахівців з продажу, керуючих курортами, фахівців з обміну місця клубного відпочинку і т. д. Підприємницька ідея - це виявлена ​​підприємцем нова форма економічної активності, в якій поєднуються потенційні або реальні потреби ринку в певних послугах (або товарах) з можливостями підприємця зробити ці послуги (товари) і отримати додатковий прибуток від нововведення (інновації). [2]

     Діяльність  підприємця передбачає створення банку  ідей, які могли б скласти основний або додатковий профіль виробництва  послуг або посередництва. Накопичення  ідей може мати як поточний, так і  перспективний характер. По кожній ідеї підприємець приймає рішення - приступати або не приступати до її практичної реалізації. Процес прийняття  рішення кожним підприємцем ведеться за власною індивідуальною технологією, що забезпечує вибір одного варіанта з наявних альтернатив, але загальні етапи і послідовність їх виконання  наступні:

     1) перша експертна оцінка ідеї  самим підприємцем реальності  практичного втілення;

     2) збір інформації про ситуацію  на ринку для оцінки ідеї  з практичних позицій;

     3) проведення підприємницьких розрахунків  з метою виявлення: об'єктів  попиту та пропозиції на туристичному  ринку на послуги (товари), передбачувані до виробництва; можливої ​​ціни реалізації аналогічних послуг; витрат виробництва; величини прибутку і ефективності виробництва послуг та ін;

     4) друга експертна оцінка здійснюється залученими фахівцями і має на меті встановити сумісність ідеї з можливостями підприємця;

     5) прийняття рішення підприємцем  продовжити роботу над ідеєю  або ж її відкинути і перейти  до осмислення іншої підприємницької  ідеї.

     Реалізація  прийнятої ідеї також має кілька етапів:

     1) бізнес-планування, суть якого полягає  у детальному викладі з точними  розрахунками реалізації проекту.  У бізнес-плані також вказуються  організаційна форма підприємництва  і джерела формування коштів, необхідних для початкового етапу  реалізації ідеї;

     2) залучення позикових коштів і  партнерів (учасників);

     3) державна реєстрація власної  фірми (підприємства), якщо вона  створюється вперше;

     4) організаційно-технічна підготовка  фірми до виробництва товарів  (послуг);

     5) управління функціонуючої фірмою  і партнерськими зв'язками.

     Реалізація  підприємницької ідеї вважається успішною, якщо досягнуть (або майже досягнуто) результат, планований на початку реалізації підприємницької ідеї. Цивілізоване розуміння підприємницького успіху пов'язується в першу чергу з  ідеєю самоствердження або з  прагненням змінити хід подій. Комерційний  успіх (додатковий дохід, прибуток) супроводжує  підприємницький успіх, але в  самій підприємницькій діяльності не виступає як самоціль.

     Це  поняття успіху підприємництва спирається на культуру підприємництва як на систему  спільно виношуваних і реальних переконань і уявлень про цінності, що забезпечує високий престиж і  сприяє збільшенню ефективності виробництва  товарів (послуг) та доходів. У міру стабілізації соціально-економічного життя суспільства інтерес до культури підприємництва як до системи  норм моральної поведінки ділових  людей, їх обов'язків по відношенню один до одного і суспільству в  цілому буде зростати. [6] 
 
 
 
 

3. Інновації туристських  організацій

     Інновація (нововведення) - кінцевий результат  новаторської діяльності, втілений у  вигляді нового або вдосконаленого продукту (товару, послуг), впровадженого  в туристське звернення, нового або  удосконаленого технологічного процесу, нового підходу до соціальних послуг.

     З комерційних позицій інновація - це економічна необхідність, усвідомлена  через потреби ринку. Специфічним змістом інновації є зміни.

     Інноваційна ідея - це реально існуюча можливість виробництва оригінальних (унікальних) товарів і послуг або модифікацій  вже вироблених товарів і послуг.

     Інноваційна діяльність - це діяльність по доведенню  науково-технічних ідей, винаходів, нових організаційних і управлінських  розробок до результатів у практичному  використанні. У повному обсязі інноваційна  діяльність включає всі види науково-технічної  діяльності, проектно-конструкторські, технологічні, дослідно-випробувальні  дії і інші види діяльності з освоєння нововведень у наданні послуг, виробництві та споживанні. Як економічна категорія інноваційна діяльність є основою економічного розвитку. Підприємець, створюючи нововведення, прагне перевершити своїх конкурентів  і виробити щось унікальне, нове. Як і всяка інша діяльність у ринкових умовах, інноваційна має циклічний  характер.

     Основними напрямами інноваційної діяльності туристських організаціях є:

     1) використання нової техніки і  технологій в наданні традиційних  послуг;

     2) впровадження нових послуг з  новими властивостями;

     3) використання нових туристських  ресурсів, що раніше не використовувалися;

     4) зміни в організації виробництва  і споживанні традиційних туристських послуг;

     5) виявлення і використання нових  ринків збуту туристських послуг  і товарів.

     3.1. Використання нової техніки і технологій

     Всі провідні туристичні фірми України успішно користуються комп'ютерною технікою та спеціалізованими комп'ютерними технологіями для діловодства, ведення бухгалтерського обліку і технологічних операцій з клієнтами і партнерами. Наприклад, спеціалізований програмний комплекс Voyage Office Pro дозволяє різко скоротити час виконання операцій, а також виробничу собівартість туристського продукту. Ця програма дозволяє працювати в наступних режимах:

     - робота з клієнтом при підборі туру і пакета послуг, калькулювання індивідуального туру, бронювання послуг, укладання і ведення договорів та інших документів, облік оплати послуг;

     - робота з партнерами із закупівлі послуг (готелів, транспортних послуг тощо), формування прайс-листів фірми на підставі умов контракту з виконавцями послуг, з продажу пакета послуг фірмам-агентам, підготовці стандартних і індивідуальних пакетів послуг, а також щодо контролю надходжень заявок і оплати від агентів та ін.;

     - формування баз даних, що використовуються для обліку, аналізу, розрахунків, складання документів та ін;

     - калькуляція турів з урахуванням всіх особливостей їх реалізації;

     - отримання даних аналізу про результати роботи фірми.

     Прикладом перспективних інновацій в області  нової техніки для туризму  є робота зі створення літальних апаратів типу «термоплан», які мають унікальні експлуатаційні та комфортні умови для екскурсій в малоосвоєних і малодоступних регіонах. Ефективність їх експлуатації в порівнянні з автотранспортом вище в 2-2,5 рази. Впровадження нових туристських послуг не просто бажане, а й необхідне як умова виживання в конкурентній боротьбі між туристичними фірмами. [5] 

4. Механізм функціонування туристичної організації в сучасних економічних умовах

     Туристський бізнес, як будь-який інший вид підприємницької  діяльності, здійснюється за допомогою  дії певного механізму.

     Механізм  функціонування суб'єктів підприємництва в соціально-культурному сервісі і туризмі (СКСТ) являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів, грамотне виконання або використання яких дозволяє підприємцю виконувати свої функції відповідно до загальноприйнятого призначенням і досягати поставлених цілей.

     Будь-який господарюючий суб'єкт у сфері  СКСТ (індивідуальний підприємець чи організація), що припускає зайнятися  підприємницькою діяльністю, перш за все повинен визначити, в якій сфері він збирається працювати, які товари виробляти, які види послуг надавати.

     Потім підприємець приступає до маркетингової  діяльності. Для виявлення потреби  в туристських послугах він вступає  в контакти з потенційними споживачами (туристами, оптовими і роздрібними  торговцями). Формальним завершенням  переговорів може служити контракт, укладений між підприємцем і  майбутнім покупцем товару. Такий  контракт дозволяє звести до мінімуму підприємницький ризик. В іншому випадку підприємець починає  турбізнес, маючи лише усну домовленість. У сучасних економічних умовах надійність усної домовленості невелика, а ризик  істотно високий.

     Наступний етап підприємництва - придбання або  оренда факторів виробництва. До факторів виробництва відносяться виробничі  фонди, робоча сила та інформація.

     Виробничі фонди утворюють майно туристської  організації, що може належати їй на праві  власності, оперативного управління або  повного господарського відання. Джерелами  майна туристської організації  є:

     - грошові і матеріальні внески засновників;

     - доходи від реалізації туристських послуг;

     - цінні папери і доходи від цінних паперів;

     - капітальні вкладення і дотації від бюджетів різного рівня;

     - безоплатні та благодійні внески;

     - пожертвування фізичних і юридичних осіб;

     - викуп майна державних туристських організацій шляхом конкурсу, аукціону, тендера;

     - інші джерела, не заборонені законодавством.

     Робочу  силу туристська організація наймає шляхом оголошень, через біржі праці, агентства з працевлаштування, з  допомогою друзів і знайомих. При  підборі співробітника на певну  посаду слід враховувати освіту кандидата, рівень його професійних навичок, досвід попередньої роботи, особисті якості.

     Далі  туристська організація набуває  необхідну інформацію про можливості залучення ресурсів: матеріальних, фінансових, трудових, про ринок  збуту намічуваних до виробництва  послуг і т. д. [3]