Виховання юнаків у Спарті

Виховання юнаків стародавньої Спарти.

Спартанське виховання  – система виховання в Спарті (Старод. Греції) в VIII – Ivст. До н. е. Спартанська  держава розташувалась в Лаконії, в наслідок підкорення дорійцями  місцевого населення. Це і визначало  їх соціальну структуру: малочислений привілейований – 9 тис. сімей рабовласників (спартанців) тримали в покорі 250 тис. рабів, жили за рахунок експлуатації більшості безправного землеробського населення (періеків та ілотів). У Спарті були сприятливі умови для ведення землеробства.

Важка експлуатація приводила до частих повстань ілотів, безперервні чвари Спарти і Афін примусили Спарту до утворення особливої  системи виховання. І так, порівнюючи невелика частина рабовласників  Спарти тримала в покорі велику кількість  рабів, експлуатувала й інші верстви населення. Щоб тримати в покорі велику кількість рабів і примушувати працювати й інші верстви населення потрібне було сильне військо.

Тому головною метою спартанського виховання  було виховання рабовласника, підготувати  воїна, який би повністю підтримував спартанську державу.

Освіта в Спарті була привілеєм спартіатів – рабовласників. Вільні періеки одержували лише трудові  навички необхідні для заняття  ремеслом, торгівлею. Ілоти – пригноблювали  землеробне населення, яке вважалось власністю держави і були безправні – не одержували ніякого навчання.

Контроль держави  над вихованням спартіатів-рабовласників  розпочинався з перших днів в житті  дитини. Народжене немовля оглядали члени державної комісії, яка  називалася герусією.

Якщо дитина виявлялась кволою, її однімали від матері і знищували, кидаючи немовля у провалля з гори Тайгет.

До 7 років хлопчики виховувались в сім’ї. З семи років  їх віддавали на виховання в державні школи інтернатного типу (агели). Від 7 до 18 років діти жили в агелах і харчувались разом, привчались гратися і проводити час один з одним. Проте виховання було суворим. Все виховання переслідувало одну мету: виробити у дітей безвідмовну покору, витривалість, уміння перемагати, тобто, виростити вмілого воїна.

Хлопчики одного віку об’єднувались у загони – агели або іли з військовим розпорядком життя.

Керувати усією  справою виховання призначали відому владі людину – педонома (пайс –  дитя, номос – управляю). Він призначався  старійшинами з числа знатних  аристократів. Педоном вів спостереження за моральною поведінкою і військово-фізичними вправами вихованців, карав їх за порушення правил поведінки тощо.

З кожним роком  суворість режиму зростала. В юнаків виховували безвідмовну покору старшим. Спали вихованці на твердому ліжкові, одягали легкий одяг. Особливу увагу звертали на фізичне виховання підлітків: їх загартовували силами природи, привчали зносити холод, голод і спрагу, витримувати біль. Багато уваги приділялось військово-гімнастичним вправам. Юних спартатів учили бігати, стрибати, метати диск і спис, боротись, користуватись прийомами рукопашного бою, співати войовничих пісень. Організовувались і спеціальні ігри, що мали войовничий характер. Фізичне виховання підсилювалось музикою, співами танцями та релігійними обрядами.

Музика і співи  підбадьорювали, тому дітей вчили  гімнів і військових пісень. Для  розвитку спритності хлопчикам дозволялась  крадіжка з приватних городів  або в час громадських трапез. Проте ті, хто попадався з краденим жорстоко карався.

“Що ж до читання  та письма, - писав грецький історик Плутарх, - то діти вчились тільки найбільш потрібного, а щодо іншого їх виховання, то мета його була одна: беззастережний послух, витривалість і наука перемагати”.

Особливим завданням  було виховання в молоді презирства, жорстокості до рабів. Для цього організовувались нічні облави, набіги на поселення рабів – криптії, під час яких вбивали рабів.

Моральне виховання  і політичне виховання давалось під час спеціальних бесід  державних керівників з молоддю, в якій вони розповідали про стійкість і мужність предків у боротьбі з ворогами, про героїв. Дітей привчали до чіткості і лаконічності відповідей.

Юнаків у 18-20 років переводили в особливу групу  – ефебів, які відбували військову  службу. Молоді юнаки 20-30 років одержували право заводитись сім’ями, одружуватись, проте громадянське повноліття здійснювалось в 30 років.

Велику увагу  приділяли також у Спарті вихованню  дівчаток. Дівчатка повинні були для  зміцнення тіла бігати, боротися, метати спис, диск, щоб їх майбутні діти народжувалися міцні тілом. Діючі статути забороняли дівчатам сидіти дома і вести розпещений спосіб життя. Пояснюється це ще й тим, що під час походів і воєн чоловіків, жінки повинні вміти придушити непокірних рабів. В цих умовах охорона лягала на плечі жінок-спартіаток.

Література

 Твори   т.20, с. 369.

1.    Плутарх,  “Сравнительное жизнеописание” (з  хрестоматії, с.12)

2.    Демокрит, “Фрагменты о воспитании” (з  хрестоматії, с.10)

3.    Платон, “Протагор” (з хрестоматії, с.20)

4.    Аристотель, “Політика” (з хрестоматії, с.34)

5.    Квінтіліан, “О воспитании оратора” (з хрестоматії,  с.40)

6.    Журавский  Г.Е. Очерки о истории античной  педагогики. М. Изд. АПН РСРСР, 1963.

Агоге (дав.-гр. ἀγωγή) — система військово-фізичного виховання у Спарті у 8-4 століттях до н. е. Мала на меті підготовку мужнього, фізично розвинутого, здорового, загартованого i витривалого воїна — захисника земельної аристократії. 

До 7 років здійснювалося  сімейне виховання. З 7 і до 18 років  хлопчики перебували у спеціальних  закладах інтернатного типу — агелах, а в проміжок часу від 18 до 20 років переходили у групу ефебів («ефебiя» — молода людина, молодість) і несли гарнізонну військову службу. Після військової служби юнаки ставали повноправними громадянами Спарти. Громадянське повноліття наступало у 30 років. 

Після кожного  року навчання проводилися публічні випробування — агони. Виховання  дівчат у Спарті мало чим відрізнялося від виховання юнаків.

[ред.]

Особливості 

Про особливості  спартанського виховання досить яскраво свідчить стародавній історик Плутарх у своїх «Порівняльних життєписах». 

Всупереч поширеній  думці, не кожен хлопчик, народжений у Спарті, мав пройти через цю систему підготовки. Агоге була обов'язковою  лише для дітей повноправних громадян, крім царських дітей. Для інших проходження  через дану систему було особливим привілеєм, що давав шанс на одержання повного громадянства (див. Мофаки). 

Виховання було державним і строго контрольованим. Контроль держави над виховання  починався з перших днів життя  дитини: новонароджених оглядали у  спеціальному місці, що називалося лесха. Тільки здорові діти поверталися батькам. Зокрема Плутарх стверджує, що новонародженого хлопчика у Спарті оглядали старійшини, і тих, хто народжувався хворим чи кволим, скидали у прірву. 

Діти, яким було збережено життя, з самого дитинства підлягали ряду випробувань. У сім років хлопчиків відправляли до військових таборів — агел, — де вони вчилися виживати. Хто не витримував — гинув. Хлопчики посилено займалися фізичними тренуваннями, вправлялися у володінні мечем та списом. Їжу нерідко вони мали добувати самотужки: красти, а якщо доведеться — й убивати. Упійманого на крадіжці суворо карали: не за те, що крав, але за те, що дозволив себе впіймати. Залежно від року навчання дітей в агелах ділили на окремі загони. Керівник агелу — пейдоном — спеціальна посадова особа від держави. До виховної діяльності залучалися найспритніші й найрозумніші юнаки віком 15-17 років. Їх називали iренами. 

Устрій життя  в агелах був повністю побудований  за військовим зразком. Все виховання  спрямовувалося на вироблення беззаперечної слухняності, розвиток витривалості і засвоєння науки перемагати. На першому місці стояли фізичне виховання і військові вправи. Багато уваги приділялося таким військово-гімнастичним вправам як біг, боротьба, метання диска i списа, прийоми кулачного бою. До цього приєднувалися музика, спів i релігійно-обрядові танці. Мистецтво читати i писати офіційно не входило до програми навчання, проте одним із найбільш важливих напрямків розумового виховання в агелах вважалося уміння юнаків коротко і влучно відповідати на поставлені запитання («лаконічна мова»). 

З 15-річного віку юнаки отримували право носити зброю  та брати участь у так званих криптiях — нічних облавах на ілотів. 

У віці 17 років, коли юні спартіати мали повертатися додому, на них чекало останнє випробування — вони мали потрапити до храму Артеміди, що знаходився високо в горах. Діставшись туди, спартанець повинен був «принести жертву». Жерці храму прив'язували юнака над великою жертовною чашею й починали шмагати його мокрими різками до перших крапель крові. Якщо при цьому юнак застогнав, його шмагали ще сильніше, навіть до втрати свідомості та смерті: так відсіювали слабких. Дівчата у Спарті через цю систему не проходили, однак багато займалися спортом, а часом училися користуватися зброєю.

[ред.]

Література 

ЗМІСТ:  

 Введення  

. 1. Історична  довідка: освіта спартанського  держави.  

. 2. Мета, завдання  і система спартанського виховання.  

. 3. Зміст і  методи виховання хлопчиків у  Спарті. Фізичне та музичну освіту.  

. 4. Жіноча виховання  у Спарті.  

. 5. Філософи  Стародавньої Греції про фізичне  виховання як про головне аспекті  військового виховання.  

 Висновок.  

 Список використаних  джерел:  

 Аристотель  «Зборів у чотирьох томах»  т.4 М 1984 «Думка»  

 Видавництво  Академії Наук СРСР. Інститут філософії.  

 Винничук  Л. "Люди, звичаї Древньої Греції  та Риму» М.  

1988 «Вища школа»  

 Гіро П.  «Приватна та громадське життя  греків »Спб 1913  

« Стародавня Греція »М 1956 Видавництво Академії Наук СРСР.  

 Інститут  історії. Відповідальний редактор В. Струве, Д. Каллісто.  

 Журакоковскій  Г. «Нариси з історії античної  педагогіки» М 1963  

 Видавництва  Академії Педагогічних Наук РРФСР  

 Іллінська  Л . «Стародавня Греція: історія,  побут, культура» М 1997  

 Колобова  К., Глускина Л. «Нариси історії Древньої Греції» Спб  

1958  

 Педагогічна  енциклопедія Т4 «Радянська енциклопедія»  М  

1968  

 Плутарх «Порівняльні  життєписи» т.1 М «Наука» 1994.  

 За редакцією  С. Аверінцева, М . Гаспарова, С.  Маркіш  

 «Творіння  Платона» т.14 Закони та післямови до законів.  

 Петербург  Academia 1923.  

 Введення.  

 З давніх  часів питання і проблеми виховання  та освіти завждизаймали одну  з найбільш важливих позицій  серед інших державнихзавдань. Причому  кожна епоха вносить свої концептуальні  нововведення впоняття виховання, тобто зміст і методи його хронологічнозмінюються, але мета завжди одна: виховати всебічно розвинену особистість,в рамках досягнутого прогресу, яка змогла б існувати впевної історичної обстановці. На систему, зміст і методивиховання в основному великий вплив мають три фактори:хронологічний, політичний і географічний. Проте в історіїдавнину відомий приклад, коли в рамках однієї держави (Стародавній

Греції) уряди  сусідніх полісів дотримувалися  різнихнапрямів у вихованні, орієнтуючись на різні цілі, а,отже, і виробативая різні методи. Найбільш яскравим прикладомвихованню, і Спартанський, повністю його заперечував, і ставить в якостіпершочергового завдання виховання військово навченого і фізичнопідготовленого народу.

 Слідуючи  цьому факту, я поставила перед собою мету у своїй роботіохарактеризувати систему, зміст і методи спартанського виховання вперіод існування держави. А для цього насамперед необхіднорозглянути історичні особливості зародження і розвитку самого поліса зтим, щоб спробувати виявити специфіку його виховних цілей і завдань;ознайомитися з системою та методами виховання окремо хлопчиків і дівчатокна різних вікових етапах, і крім того, переглянути праці окремихфілософів, сучасників описуваної епохи, для того, щоб з'ясувати їхпогляди на доцільність всієї системи і методів спартанського виховання.  

***  

. 1. Історична  довідка: освіта спартанського  держави.  

 Виникнення  спартанського держави тісно  пов'язано з останнімивеликими  пересуваннями племен дорійців  на Балканському півострові в кінці

XIII століття до н.е. Просуваючись значною масою, доряни поступовозахоплювали долину Еврото - Лаконику - і прилеглі до неї території. Цізавоювання не були пов'язані з поголовним поневоленням місцевого населення,тому що супроводжувалися гострою зовнішньою і внутрішньою боротьбою, однак ужедо IX століття до н.е. дорійські племена контролювали всю територію Lakonika,сформувавши апарат пануючого класу - спартанський держава. Вжепісля цього почався процес поневолення місцевого населення - ілотів,який супроводжувався різким загостренням класової боротьби, що тривалапротягом п'яти поколінь. Відносно поневолених жителів Лаконику навітьсклалася певна філософська точка зору, яка свідчила, що «вжебезпосередньо з моменту народження деякі істоти різняться в томувідношенні, що одні з них призначені до підпорядкування, інші - довладарювання. »[1]

 Спочатку (на  початку своєї завойовницької  політики) Спарта мало чимвідрізнялася  від сучасних їй інших грецьких  громад, однак у новихумовах життя  ця різниця стає вкрай істотною: невелика громадаспартіатов змушена була здійснювати завдання панування над переважноюбільшістю лаконского населення ціною постійної військової готовностігромадян. Ця обставина наклало свій відбиток на весь побут спартанськоїгромади, особливістю якого був його яскраво виражений військовий характер,який був визначальною рисою суспільно-політичної та соціальноїсфер життя суспільства. Головне місце у всій організації спартанськогодержавного управління відводилося військово-політичному вихованнюгромадян.  

***  

. 2. Мета, завдання  і система виховання у Спарті.  

 Термін «виховання»  надзвичайно багатогранний, якщо  розглядати його вхронологічному  аспекті, бо на кожному історичному  етапі, суть йоговаріюється в  залежності від рівня розвитку  і політики того чи іншогодержави.

 У VIII - IV столітті до н.е., у зв'язку з вищеописаної напруженоюісторичною обстановкою, в Спарті була вироблена абсолютно нова системавиховання, про яку говорить Аристотель в одному зі своїх праць: «в

Лакедемоні ... майже  всі виховання громадян і майже вся законодавчасистема мають на увазі військові цілі »[2]. Цілком очевидно, що державаяк основної і єдиної мети виховання бачило створенняабсолютної військової нації і всі свої сили направило на розвиток новогопокоління, фізично сильного і здатного до виживання в умовахвойовничої політики, що проводиться Спартою.

 У зв'язку  з цим, у полісі був встановлений  суворий державний контрольза  процесом виховання та освіти. У програму навчання увійшли  тільки тіпредмети, які сприяли  розвитку фізичних навичок і моральнувитримку і стійкість, зовсім витіснивши інші науки, пов'язані зрозвитком естетичної сторони душі людини.

 Розглянемо  тепер на конкретних прикладах  і історичних фактах методипроведення  такої політики.  

***  

. 3. Зміст і  методи виховання хлопчиків у Спарті.

 Фізичне та  музичну освіту.  

3.1 Виховання  в сім'ї. 

 Найголовніші  якості, які повинні були відрізняти  спартанця відпредставників інших  народів були сила, витривалість  і максимальнаготовність до життєвих  труднощів. Прищеплення і розвиток таких якостейпочиналося з перших днів життя дитини: в дитячому віці його ніколине сповивали та не ховали, залишаючи на сонце, вітер або дощ. Колидитина підростав, його відучували від страху перед темрявою і самотою,замикаючи в темні приміщення на цілу добу, а також відучували від примх іниття, караючи палицею.

 Фізичне покарання  було невід'ємною частиною виховання  дитини всерединісім'ї. І одним  з численних доказів тому служить  знайденаархеологами ваза, на якій  зображена давньогрецька жінка, вбиваєшдитини власної сандалі - настільки міцно подібне явище булопов'язане з побутовою життям, що його увічнили в малюнках на рівні зритуальними святами, сценами боїв і іншими картинами повсякденнихтурбот.

 Вже з дитячого  віку спартанських дітей привчали до військовоївиправці. У родині закладалися основи головних якостей майбутнього захисникадержави: зневага болем і страхом.  

3.2 Період державного  утворення. 

 існувала  в Спарті система освіти була  дуже чіткоспланована і розрахована  на громадян у віці від 7 до 30 років ірозділяється на три етапи: від 7 до 15, від 15 до 20 і від 20 до 30 років.

Причому на всіх цих трьох етапах особливо яскраво  проглядається домінуючевплив інтересів  держави, яка забороняла громадянам виховуватидітей на власний розсуд, підпорядкувавши цей процес своїм вузько-військовимпотребам.  

3.2.1. Виховання  у віці від 7 до 15 років. 

 Основним  завданням у цей період був  розвиток здатності самостійнодолати  життєві труднощі, а також виховання  основних моральнихякостей справжнього воїна: хоробрості, самовладання, витримки, холоднокровностіперед смертю. Причому процес виховання проходив під невпинним контролемвчителі, держави і всіх громадян.

 У сім років  хлопчиків забирали у батьків  і, об'єднавши їх в агели 

(невеликі загони), виховували спільно, привчаючи до суворої, військовоїдисципліни. На чолі кожної агели стояв чоловік, який прославивсямужністю на полі бою і з якого діти могли б брати приклад. Основнийзавданням цих людей було виховання хоробрості майбутніх воїнів. Найчастішедля цієї мети використовувався прийом «нацьковування» одного загону на інший:коли будь-який найменший привід, майстерно піднесений вчителем, служив длятого, щоб посварити дітей. Чоловіки стежили за розв'язаний бійками зтим, щоб після закінчення похвалити найбільш хоробрих і відзначилися іпокарати палицями тих, хто особливо не виявив себе в бою.

 Виховання  дітей не довіряти в руки  тільки лише обмеженого числалюдей: питання виховання підростаючої  молоді розглядалися як загальнесправа  всього класу. І цей так званий принцип «громадського контролю»був одним з основних у загальній системі спартанського державногоосвіти. Арістотель писав: "Так як держава в його цілому має уувазі одну кінцеву мету, то ясно, що для всіх потрібно єдине й однаковевиховання, і турбота про це виховання має бути загальним, а не приватнимсправою ... Що має загальний інтерес, тим і займатися слід спільно. »[3] Атому, на змагання, що проводяться в гімнасіях, регулярно запрошувалипредставників старше-го покоління «Бо кожен вважає себе до певноїступеня батьком, вихователем і керівником будь-якого з підлітків »[4]. Націй підставі кожен старий міг заохотити або покарати будь-кого з дітей. Іце вважалося не тільки його правом, але й обов'язком.

 Крім того, на чоловічі змагання нерідко  в якості глядачівзапрошували і дівчаток, які своєю присутністю стимулювали юнаків додосягненню б `Ольша успіхів.

 У міру  того, як хлопчики підростали, їх  виховували у всесуворих умовах. «З дванадцятирічного віку молоді  люди ходили майжебез одягу,  босі і з голою головою; влітку і взимку вони носили однуі той же одяг, якої їм мало б вистачати на цілий рік. Їх волоссябули коротко оголений. Їм заборонялося митися і приймати пахощі,крім визначених і рідкісних днів. Вони спали без ковдри, на сіні, соломі,на очеретах або на очереті »[5], які приносили себе самі з берегів

Еврото, ламаючи  його там руками.

 Крім того, дітям навмисне видавали дуже  убоге харчування, щобнавчити їх  власними силами боротися з  нестатками і зробити з них  спритнихі сильних людей. Для  того, щоб прогодувати себе юні спартіати повинні буликрасти, виявляючи найбільшу обережність і хитрість. Потраплялибили батогом і змушували голодувати. Тому діти різними способамипрагнули приховувати свої злочини. Широко відома історія про одногохлопчика, який вкрав лисеняти і сховав його під плащем. По дорозі додомуюнак зустрів воїнів, які зав'язали з ним розмову, а в цей часзвірятко розпоров йому зубами живіт. Не бажаючи себе видати, хлопчик продовжувавбесіду, не реагуючи на страшний біль ні словом, ні жестом, поки не впавмертвий.

 Таким чином,  подібні "уроки життя" не  тільки привчали дітей боротисяз  нестатками, але також і гартували  в них сміливість, самовладання  і витримку --якості такі необхідні  для майбутнього воїна. 

 А коли 15 років  хлопчики повинні були витримати  кількасвоєрідних іспитів, для того, щоб перейти в наступну віковугрупу. Одне з них - показовий бій спартанської молоді, наякому в якості глядачів були зобов'язані бути присутніми всі: починаючи відцаря і закінчуючи рядовими членами громади - настільки серйозно державапідходило до питання виховання та його контролю. Показовий випробуваннятривало два дні: у перший день юні воїни приносили жертву богу війни,на другий день починався бій, основною метою якого булознищити якомога більше супротивників. У боротьбі дозволялося користуватисябудь-якими засобами, за винятком зброї. В іншому ж - повна свободадіям і кмітливості. Хлопчики билися ногами, руками, гризлися зубами,видряпували один одному очі, нападали поодинці або загонами, намагаючисьзіштовхнути супротивників у глибокий рів, що оточував майданчик для бою. Дужебагато хлопців гинули або залишалися каліками під час таких битв,інші ж переходили до наступного іспиту - розтин у вівтаря насвяті Артеміди Орфіі.

 Це публічне  випробування було однією з  найбільш важливих форм вжезгаданого вище принципу «гро-ного контролю» над вихованням і, маючив своїй основі ідею суперництва - основний принцип усього спартанськогоосвіти - було своєрідною формою змагання в терпінні івитривалості.

 Його суть  полягала в тому, що в певні  дні перед вівтарем богині

Артеміди юнаків сікли зеленими вербовими лозами. Бичевание було суворим, імолодий спартанець повинен був його витримати без  єдиного стогону. Інакше нетільки він, а й вся його родина викликали  б на себе громадське презирство.

 У своїх історичних свідченнях Лукіан так пише про це свято:

«Не смійся, якщо побачиш, як спартанських юнаків бічуют перед вівтарями івони обливаються  кров'ю, а їх матері та батьки стоять тут же і не жаліють їх, азагрожують  їм, якщо вони не витримують ударів, і  благають їх довше терпітибіль і зберігати самовладання. Багато хто померли в цьому змаганні, не бажаючиза життя здатися на очах у своїх домашніх або показати, що вониослабли. »І далі письменник дає дуже високу оцінку провидіння подібнихвипробувань: «Потрапивши у полон, такий юнак не видасть таємниць вітчизни, навіть якщовороги будуть його мучити, і з насмішкою буде переносити удари батога,состязуясь з б'є його, хто з них першим втомиться. »[6] Можливо, перетину вівтаря - це ефективний спосіб розвитку мужності і витримки у дітей.

Проте, очевидна також і антигуманність як цього, так і багатьох іншихметодів спартанського  виховання.  

 У віці 15 років  юнаки вступали в так званий "випробувань тільних рік»своєї  військової підготовки. Починаючи  з цього віку підлітки отримувалиправо носіння зброї, якою вони нагороджувалися після закінчення свята вчесть Артеміди Орфіі. Рік випробувань (або крипті) протікав для молоді поза

Спарти. З підлітків  формували загони і розсилали  їх в усі частини країнидля  несення поліцейської та військової служби. Древні філософи дають дужесхвальні відгуки про подібних заходах: «З нею (крипті) пов'язано іходіння взимку босоніж, спання без ліжок, обслуговування самого себебез допомоги слуг, поневіряння вночі та вдень по всій країні ... щосприяло зміцненню тіла і духу бо відповідало умовамцього військового походу. »[7] А щоб максимально наблизити цю ілюзіюдо дійсності уряд щорічно оголошував «війну» ілотам,закабаленого корінному населенню Лаконику. Численні фізичнівправи, колективні військові ігри, змагання, вивчення військової тактикиі вміння володіти списом і мечем - все це формувало не тільки фізичносильних воїнів, які звикли до залізної дисципліни, а й виробляло у дітейпочуття власної переваги над більш слабкими, а разом з тим ірабську ідеологію. У державі, де грабіж, і вбивають та крадутьвважалися доблестю і благородством, переможений ворогрозглядався як істота неповноцінне і гідне презирства. І саметому виховані в подібному середовищі юні спартіати сприйняли своє правопід час крипті вбивати будь-якого ілота, що здається підозрілим, недотримуючись жодних правових формальностей, з надзвичайним максималізмом.

Щорічно в країні гинули сотні невинних рабів, всюди  панував терор,який повністю підтримувався  законами держави.

 Таким чином,  у віці 15 років хлопчиків вже вводили в атмосферувійськових дій, привчаючи їх байдуже ставитися до смерті і до вбивств,дав відчути всю радість перемоги над супротивником.

 «Пробний  рік» завершувався з повернення  до Спарти новим публічним  агонівза аналогією з перетином біля вівтаря Артеміди Орфіі, по?? ле чого молодьзараховувалася до складу Ірен - помічників керівників виховання. Основнийзавданням Іреною було фізичне покарання молодших членів агели, ісправлялися вони з нею дуже старанно, бо якщо порка не була достатньосуворою, то тоді вже сам старший викладач сек свого помічника.

 Крім того, до обов'язків ирена входило  розвиток мови і мислення у  дітей.