Виховна робота з особовим складом у період підготовки до несення служби військ

Виховна робота з особовим складом у період підготовки до несення  служби військ

План

Вступ 3

Служба військ і  завдання виховної роботи по її забезпеченню 3

Виховна робота у  період підготовки до несення служби військ 4

Висновок 7

Список використаної літератури: 8

Вступ

Однією з найважливіших  морально-психологічних якостей  воїна є його постійне прагнення  до оволодіння військовою справою, своєю  військовою спеціальністю, якісного виконання  своїх обов‘язків. Без належного  військового виховання неможливе  виконання військовослужбовцями своїх  службових обов'язків, обов'язку перед  Батьківщиною як у мирний час, так  і в бойовій обстановці. Морально-психологічний  стан воїна є дуже важливим при  несенні ним служби військ, однією із складових частин якої є вартова  служба, яка є виконанням бойвого завдання.

Служба  військ і завдання виховної роботи по її забезпеченню.

На ЗСУ покладено  відповідальне завдання – пильно стояти на сторожі миру, постійно перебувати у стані повної бовойої готовності до відбиття можливого збройного нападу ворога нашої держави.

Для підтримки такої  готовності велике значення має добре  поставлена служба військ. Чіткий статутний  уклад війскового життя і побуту особового складу підрозділів допомагає формуванню у війсковослужбовців таких якостей як організованність, політична свідомість, дисциплінованість, патріотизм, постійна готовність до виконання бойових завданнь

Служба військ –  це складний комплекс заходів, спрямований  на забезпечення в підрозділі міцної військової дисципліни, точне виконання  порядку і правил, встановлених законами, військовими статутами, наказами командирів і начальників, якими регламетується життя, навчання і побут особового складу як у мирний так і у воєнний час.

Психологічне завданя командира і вихователя під час підготовки підлеглих до несення вартової служби та інших елементів служби військ, а також під час їх реалізації – це формування і підтримка безпосередньої готовності, тобто відповідного бойового настрою війсковослужбовця.

Усвідомлення необхідності якісно виконувати свої обов'язки не виникає  саме по собі. Воно формується в особового  складу в процесі бойової та гуманітарної підготовки, повсякденного життя і служби, виховується шляхом використання широкого спектра форм і методів.

ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ  ВИХОВНОЇ РОБОТИ, СПРЯМОВАНОЇ НА УСПІШНЕ  ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ СЛУЖБИ ВІЙСЬК, СТАНОВЛЯТЬ ШІСТЬ ЇЇ ЕЛЕМЕНТІВ.

1. Глибоке роз'яснення  воїнам значення служби військ  у підтриманні постійної бойової  готовності підрозділів;

2. Виховання у  військовослужбовців високого рівня  свідомості, ідейної переконаності,  пильності, особистої відповідальності  за точне виконання обов'язків  при несенні внутрішної та вартової служби, нетерпимості до порушень статутного порядку;

3. вироблення в  особового складу свідомої потреби  і навичок глибоко вивчати  положення законів України, тимчасових  статутів, наказів, і директив  МО України, інструкцій та інших  документів, що стосуються вартової  і внутрішної служби, їх безумовного і чіткого виконання.

4. Роз'яснення правових  норм, якими взначаються відповідальність військовослужбовців за порушення правил несення вартової внутрішньої служби, статутного військового порядку;

5. вивчення, узагальнення  і втілення в практику передового  досвіду несення внутрішньої  і вартової служби підрозділами  і окремими воїнами, пропаганда  позитивних традиції, героїчних  подвигів, здійснених при несенні  служби;

6. постійна турбота  про задоволення матеріально-побудових і культурних запитів воїнів, що несуть службу в наряді.

Виховна робота у період підготовки до несення служби військ.

Виховна робота, спрямована на успішне виконання завданнь вартової і внутрішної служби, є повсякденним обов'язком командирів, офіцерів-вихователів. Вона повинна здійснювватися не тільки в дні безпосередньої підготовки воїнів до заступаня в добовий наряд, а й у процессі виконання завданнь служби.

Попередній  етап виховної роботи в армії розпочинається з вивчення особового складу молодого поповнення частини (підрозділу). Командир і його заступник з виховної роботи повинні ознайомитися з документами воїнів, їх анкетними даними, провести з ними індивідуальні бесіди, щоб мати уявлення про морально-психологічні якості кожного на предмет допущення їх до несення вартової та внутрішньої служби. Цього вимагають відповідні директивні документи МО України, командуючих видами ЗСУ. За їх рекомендаціями при вивченні особового складу слід використовувати такий психологічний інструментарій, як методики “Прогноз”, “Вартовий”.

Офіцери виховної роботи після вивчення особового складу за всіма методами, що є в них  на озброєнні, готують відповідні рекомендаці для атестаційної комісії. Атестаційни комісії частин, до складу яких входять начальники штабів, їх заступики зі служби військ, воєнні лікарі, офіцери виховної роботи, в присутності командирів частин і представників підрозділів на основі зібраної інформації вирішують питання про допущення солдат молодого поповнення до виконання завданнь вартової служби. Згідно з вимогами керівних документів, солдати, які за методикою “Прогноз” мають четверту групу нервово-психічної стійкості, до несення вартової служби не допускаються і повинні бути направлені на медичний огляд.

За підсумками роботи атестаційної комісії видається  наказ по частині про допущення  молодого поповнення до виконання завданнь вартової служби. Командир роти і заступник з виховної роботи повинні чітко дотримуватися вимог наказу про підбір особового складу варти.

Заступнику командира  роти з виховної роботи необхідно  звернути особливу увагу на можливі моменти кримінального минулого окремх воїнів, (приводи в міліцію і т. ін.). Таких солдат не бажано призначати на охорону об'єктів, де знаходяться великі матеріальні цінності. Слід проводити з ними попереджувальну індивідуально-виховну роботу.

Тепер перейдемо  до розгляду тих форм і засобів, які  сприяють мобилизації особового складу на пильне несення вартової та внутрішної служб і використовуються командирами повсякденно чи під час бойової підготовки, тобто при проведенні власне виховної роботи.

Першим головним напрямком повсякденної вихвовної роботи вважається гуманітарна підготовка, яка допомагає формуванню в особового складу високих морально-бойових якостей, що становить основу добросовістного виконання ним своїх обов'язків при несенні вартової та внутрішної служб. Навчальні плани з гуманітарної підготовки передбачають вивчення ряду тем, які відкривають великі можливості для планомірного і цілеспрямованого виховання особового складу в дусі чіткого виконання всіх завдань вартової на внутрішної служби.

На заняттях з  гуманітарної підготовки воїнам роз'яснюють  вимоги МО України про підтримання  високої бойової готовності під  час несення вартової та внутрішної служб, відповідні накази, директиви, вказівки.

Керівники груп гуманітарної підготовки повинні:

· пояснювати солдатам і сержантам державне значення вартової і внутрішної служби;

· на конкретних прикладах  показувати, що означає для солдата  бути в постійній бойовій готовності, пильно нести службу;

· широко популяризувати досвід воїнів, які відмінно виконують  свої обов'язки при несенні варти  та внутрішнього наряду.

Заступник з виховної роботи періодично знайомить керівників груп гуманітарної підготовки з відомостями  про стан вартової служи в частині, фактами негативного та позитивного  характеру.

Все це допомагає  виховувати у воїнів відповідальність за виконання свої обов'язків у  наряді.

З приводу другого  напрямку виховної роботи слід зазначити, що в загальному комплексі заходів  чільне месце повинно надаватися роз'ясненню військових статутів, вихованню у військовослужбовців переконання в необхідності нести службу відповідно до статутних вимог.

З особовим складом  підрозділу проводяться бесіди, а  з офіцерами, прапорщиками і сержантами – інструктивно-методичні заняття  на теми: “Військовий статут - норма  життя і діяльності воїнів”, “Несення вартової служби – виконання бойового завдання” і т. ін.

Виправдовують себе додаткові заняттяі співбесіди з воїнами з метою вивчення статутів, а також відповідні контрольні завдання. Роз'ясненнюючи статути, необхідно звертати увагу військовослужбовців на знання обов'язків добового наряду, конкретних вимог, що пред'являються вартовому, днювальному, посильному, розводящому. З цією метою можуть проводитися:

 вікторини, наприклад : “Воїн! Як ти знаєщ статут гарнізонної та вартової (внутрішної) служби?”, з моральними або матеріальними заохоченнями переможців;

 доповіді або бесіди з популяризацією повчальних прикладів  виконання воїнами вимог військової присяги і статутів при несенні  внутрішної і вартової служб. Доцільно, щоб до пропаганди статутів залучалися ветерани Великої Вітчизняної війни, учасники бойових дій.

Третій напрямок у повсякденній виховній роботі полягає  в необхідності організовувати виступи  перед особовим складом: командирів усіх ступенів, військових юрістів, представників військової прокуратури з роз'ясненням вимог Законів України, військових статутів про кримінальну та дисциплінарну відповідальність військовослужбовців за порушення віртової та внутрішної служб. У військах практикується обов'язкове доведення до відома кожного військовослужбовця (під особистий підпис) статей Кримінального кодексу про відповідальність за військові злочини (лист з підписом підшивається в особисту справу воїна). Щомісяця, під час правового інформування, до відома особового складу доводяться накази, директиви, телеграми, що стосуються вимог щодо організації вартової і внутрішної служб, а також телеграми керівних органів з наведенням випадків порушень та злочинів, що скоїлися в частинах при виконанні вартової та внутрішної служб, зберіганні та використанні зброї.

Великий виховний ефект  має присутність військовослужбовців  на відкритих засіданнях військового  суду, на яких розглядаються справи тих, кого притягнуто до кримінальної відповідальності за порушення статутних  правил несення вартової та внутрішної служб. Для воїнів це найбільш впливова, хоча й “гірка агітація”, вражень від якої вистачає на довгий час.

За четвертий напрямок у формуванні морально-психологічних  якостей, необхідних при несенні  вартової та внутрішної служб вважається регулярне висвітлювання життя підрозділу у засобах наочної агітації.

Розрізняють два  види цих засобів:

– стаціонарну наочну агітацію: стенди, плакати, планшети в  казармі і вартовому приміщенні, на яких відображаються приклади героїчних  вчинків воїнів при несенні вартової служби, героїчна історія українського війська, вимоги законів України, військової присяги, статутів до якісного виконання  вийськового обов'язку, відповідальність за порушення статутних правил вартової та внутрішної служб;

– періодичну наочну агітацію: стінні, сатиричні та фотогазети, інформаційні куточки, бойові листки, “блискавки”, в яких оперативно розповідається віїнам про досвід пильного несення служби вартовими, днювальними, піддаються критиці окремі військовослужбовці, що допускають порушення дисципліни, правил несення служби на варті, у внутрішньому наряді. Наприклад, вміщуються статті та замітки з такими можливими назвами “Пост №1 – найважливіший”, “Який запис зробив перевіряючий у постовій відомості?”, “Мій досвід вивчення статуту”, “Вартовий! Досконало знай зброю і добре володій нею”, “Як несе службу рядовий Левченко” і т. ін.

Найважливішою в  морально-психологічному забезпеченні вартової і внутрішної служб є виховна та організаційна робота, яка здійснюється серед особового складу під час безпосередньої підготовки до заступання в наряд. Практика виховної роботи показує, що в діяльності командирів і вихователів стосовно мобілізації особового складу на якісне виконання завдань вартової служби можна виділити три етапи безпосередньої підготовки.

I етап. За два – три дні здійснюється підбір і розподіл воїнів на постах згідно з постовим табелем. Командир і заступник з виховної роботи повинні контролювати і не допускати аби на якийсь пост тривалий час призначалися одні й ті ж самі військовослужбовці. Слід звернути увагу на те, щоб на особливо відвовідальні, насамперед віддалено розміщені, не призначались солдати перших місяців служби.

Об'єктами особливої  турботи командирів і вихователів  повинні бути воїни, яких вперше призначено до варти. З ними проводяться бесіди про необхідність чіткого виконання  статутних вимог під час варти, їм роз'яснюють особливості несення  служби на кожному посту, вказують на випадки і порядок застосування зброї.

До складу варти  і наряду також не допускаютсья особи, які поскаржилися на стан здоров'я, або які в цей час мають нервово-психічні розлади, знаходяться у сварці з товаришем.

II етап. За день до заступання в наряд, у часи самостійної підготовки в кімнатах для підготовки до варти організуються заняття з вивченням статутів гарнізонної та вартової служби, табеля постів, інструкцій, заходів безпеки. Завдяки заходам індивідуально-виховної роботи особовий склад настроюється на якісне виконання своїх обов'язків. Особлива увага приділяється сержантському складу, з якого призначаються помічник начальника варти та розводящі. Від чіткого й пильного виконання ними своїх обов'язків значної мірої залежить успіх несення служби всім складом варти.

З сержантами проводяться  наради, на яких розглядаються найбільш типові недоліки, що трапляються під  час служби, наголошується на необхідності більш пильного несення служби. Звертається  увага також на солдат, які отримали зауваження за порушення вартової служби.

III етап. Безпосередньо в день заступання в наряд командний склад підрозділу проводить заняття з особовим складом варти у класі для підготовки до наряду і варти, практичне відпрацювання прийомів у вартовому містечку. Заступник з виховної роботи котролює, щоб склад варти пройшов медичний огляд. Під час бесіди націлює військовослужбовців на якісне виконання завданнь вартової служби з обов'язковою відміткою про проведений захід у постовій відомості.

Бажано, щоб до складу варти і наряду не потрапили воїни, які отримали неприємні листи, а  також ті, хто святкує свій день народження.

Заключним етапому підготовці до несення служби є розвід добового наряду і варт. Востаннє перевіряється готовність воїнів до несення служби, їх обізнанність зі своїми обов'язками, зовнішній вигляд, справність зброї. Розвід є урочистим військовим ритуалом, де особовий склад отримує додатковий моральний заряд, настроюється на якісне виконання бойового завдання.

Висновок.

Виховна робота с  особовим складом варти і добового наряду здійснюється у повній відповідності  до статутів, які визначають її порядок.

Виховна робота на варті  повинна забезпечити пильне несення  служби кожним вартовим на посту та постійну бойову готовність усього особового  складу варти.

Безпосереднім організатором  виховної роботи і забезпечення необхідного  мормально-психологічного стану особового складу виступає начальник, який відвовідає

· боєготовність  особового складу;

· правильне несення  ними служби;

· морально-психологічний  стан підлеглих.

Він повинен добре  знати завдання і конкретні обов'язки всіх підлеглих, що дозволяє йому цілеспрямовано організовувати свою роботу. При організації  роботи він виходить з вимог статутів. Якісно організована виховна робота забезпечує бездоганне несення служби воїнами, а також робить їх життя  набагато легшим і цікавішим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Індивідуально-виховна  робота офіцерів підрозділу

9.1. Сутність, зміст та  організація  індивідуальної 

роботи  з особовим складом  

Із метою  створення здорових морально-психологічних  умов військової служби та запобігання  нестатутним взаємовідносинам, попередженню ухилень від військової служби, профілактики право-порушень зростають вимоги щодо проведення індивідуально-виховної роботи у взводах та ротах.

Індивідуально-виховна  робота (ІВР) є складовою частиною процесу військового та морально-етичного виховання. Це система цілеспрямованого впливу, який здійснюється шляхом застосування педагогічно найбільш дометаних засобів і методів, із постійним урахуванням індивідуальних особливостей воїна, його реакції і досягнутих результатів.

ІВР проводиться постійно, усіма офіцерами, прапорщиками і сержантамизгідно вимог  Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.  

Індивідуально-виховна  робота – це систематичний, цілеспрямований педагогічний вплив командирів та інших начальників на свідомість, почуття та поведінку конкретної особи з урахуванням її віку, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту та відпочинку в інтересах її всебічного розвитку для успішного виконання військового обов'язку.  

Мета  індивідуально-виховної роботи – глибоке і всебічне вивчення особистості воїна, його здібностей, аналіз змін рис характеру, вивчення рівня розвитку емоційно-вольових якостей військовослужбовців.

Основні складники ІВР:

І. Вивчення воїна як особистості з метою виявити позитивні і негативні риси, інші якості військовослужбовця, які будуть впливати на його службу і взаємовідносини  з особовим складом та індивідуальний вплив на  нього з урахуванням вивчених якостей.

Кожному командиру  для цього необхідно мати журнал проведення індивідуально-виховної роботи.

ІІ. Складання особистої системи планування індивідуальної роботи з воїнами на основі знання їх можливостей, морально-психоло-гічних та інших якостей, визначення педагогічної мети – які якості, що мають бути розвинуті у воїна, постановка відповідних завдань підпорядкованим командирам

ІІІ. Дометане використання офіцером відповідних засобів, методів і форм, які складають інструментарій індивідуальної роботи:

Відомо, що виховання та навчання воїнів –  це два органічно пов'язані напрямки єдиного військово-педагогічного  процесу. У практичній діяльності офіцера  ця єдність висловлюється формулою: "Виховуючи навчаємо, навчаючи виховуємо". Це, звичайно, не означає, що навчання і  виховання ідентичні поняття. Складаючи  єдиний педагогічний процес, кожне  з них має відносну самостійність. Разом із тим, у процесі вивчення питань  слід усвідомити, що багато методів, форм і засобів навчання та виховання однакові. Наприклад, індивідуальна співбесіда використовується широко як під час виховання, так і під час навчання військово-службовців. Або постановка індивідуального завдання – один із основних прийомів у вихованні та навчанні.

Таким чином, можна розглядати індивідуальну роботу в ході навчання та   виховання,   як   загальний   напрямок,   який   має   певну   мету,   задачі, особливості тощо.

Індивідуальна робота – це комплекс пізнавальних, аналітич-них, виховних та педагогічних заходів стосовно конкретної особистості з урахуванням вікових, соціальних, психологічних, інтелектуальних та інших особливостей з метою її всебічного розвитку, навчання і формування необхідних якостей для підготовки до виконання навчально-бойових завдань.

Не підмінюючи, а доповнюючи колективні форми та  методи виховання і навчанняіндивідуальна робота дає такі можливості:

• § охоплювати повсякденною увагою та впливом усіх без винятку військово-службовців підрозділу;              
• § вивчити та знати характер, звички, настрій, потреби та запити кожної людини, без урахування яких неможливий ефективний вплив на процес формування його моральних та військово-професіональних якостей;
• § правильно визначити форми, методи та прийоми впливу на кожну людину в процесі навчання та виховання.

Під методикою індивідуальної роботи розуміють сукупність форм, методів та засобів, за допомогою яких реалізуються такі основні функції, як вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективного педагогічного впливу на нього; планування, організація, проведення, контроль індивідуальної роботи та оцінка досягнутого.  

Життя показує, що робота з вивчення особистих рис  військовослужбовців, щодо урахування впливу на воїна всіх об'єктивних та суб'єктивних факторів, приносить успіх  тоді, коли враховуються принципи індивідуальної роботи:

• § щоденна увага до кожного військовослужбовця, яка поєднується з високою вимогливістю та батьківською турботою про його життя, побут, навчання, дозвілля;
• § зв'язок   виховання   та   навчання   підлеглого   з   життям   країни, колективу, із завданнями бойової підготовки;
• § єдність індивідуального та колективного впливу на особистість;
• § дотримання почуття міри у критиці недоліків воїнів та урахування його позитивних рис;
• § конкретність, спрямованість на певного військовослужбовця;
• § цілеспрямованість у досягненні визначених завдань виховання і навчання;
• § оперативність, можливість проведення педагогічної роботи у будь-яких обставинах, швидке реагування на поведінку воїна у різноманітних ситуаціях;
• § планомірність,      завчасна      продуманість      системи      надання індивідуального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

• § визначення мети та завдань;
• § планування;
• § визначення то, хто і з ким індивідуально працює;
• § навчання проведенню індивідуальної виховної роботи;
• § вивчення та облік індивідуальних якостей військовослужбовців;
• § застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів навчання та виховання;
• § узагальнення оперативної інформації про настрої, інтереси та запити особового складу;
• § аналіз отриманої інформації та  узагальнення  передового  досвіду, конт-роль та  корекція плану.

             Завданням індивідуальної роботи є:

• § глибоке    і    всебічне   вивчення    минулого   життєвого   досвіду, психо-логічних, психофізіологічних, інтелектуальних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку;
• § визначення і оцінка результатів учбової та бойової діяльності воїна;
• § підняття рівня професійно-педагогічних навичок командного складу, озбро-єння його сучасними методами виховання та навчання підлеглих;
• § визначення форм і способів індивідуальної роботи з військовослуж-бовцями;
• § формування соціально-психологічних, військово-професійних характерис-тик воїнів, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок    для досягнення конкретних результатів;
• § підготовка необхідних відправних даних для формування психічно врівно-важених колективів;
• § надання допомоги  під час адаптації  воїнів  до  різноманітних  видів бойової  діяльності,   умов   військової   служби,   зняття   стресових станів, психічного розвантаження після виконання навчально-бойових  завдань.

Але, як показує  досвід частин і підрозділів, реалізації цих завдань заважають такінедоліки в індивідуальній роботі:

• § не завжди враховуються зміни у підлеглих (тобто серед молоді, що призи-вається до Збройних Сил України);
• § формалізм;
• § випадання з поля зору командирів так званих "середняків";
• § відрив від ситуації (в індивідуальному підході до воїнів) у країні, суспільстві, регіоні, Збройних Силах, частині та підрозділі;
• § відрив від ситуації (в індивідуальному підході до воїнів) у країні, суспільстві, регіоні, Збройних Силах, частині та підрозділі.

В чому ж причина  цих недоліків?

1.  Нерозуміння важливості індивідуальної роботи з боку офіцерів.

1. Відсутність такту, витримки, терпіння, наполегливості, а нерідко й 
   поваги до підлеглих серед командирів.
2. Обмаль часу.
3. Основні турботи в індивідуальний роботі часто покладаються на плечі 
   молодих офіцерів.
4. Дуже часто спостерігається дисгармонія між офіцером та солдатом 
   (різний вік, різне положення, соціальне походження, інтереси, мета тощо).
5. Відсутність психолого-педагогічної підготовленості до такої роботи з 
   боку командирів.

Командир  роти, що проводить у підрозділі індивідуальну роботу, повинен матиспеціальний зошит, куди він занотовує результати їх навчання, отримані висновки і визначені перспективи, а також результати спілкування з батьками та членами родин військовослужбовців.

Особливу  увагу командирові роти треба  звернути на військовослужбовців, що схильні до порушень військової дисципліни та сержантів.

Результати  своєї діяльності командир взводу заносить до особової справивійськовослужбовця, де мають бути (дод. № 30 ):

• § результати вивчення соціально-демографічних даних минулого життєвого       досвіду, особливості соціально-психологічних параметрів військовослужбовця;
• § результати і висновки медичного обстеження, які впливають на психіч-ний стан особи;
• § документи, що підготовлені і відпрацьовані у військкоматі, що харак-теризують особу;
• § карта   вивчення   та   аналізу   соціально-психологічних   якостей  та ус-пішності військовослужбовців, на різних етапах служби; методичний щоденник із результатами індивідуальної роботи;
• § аналіз   результатів   навчально-бойової   діяльності   воїна   (службова картка, основні показники бойової підготовки, виконання бойових зав-дань, тощо).