Виробничі кооперативи

                            Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

Реферат

На  тему:

«Виробничі кооперативи»

Миколаїв 2012 
Зміст

Вступ

1.Історія  розвитку виробничих кооперативів

2. Членство  у виробничому кооперативі

3. Припинення  діяльності виробничого кооперативу. Реорганізація виробничого кооперативу.

4. Порядок здійснення ліквідації кооперативу.

Висновок

Список  використаної літератури

Вспуп

Слова про те, що наша країна зараз переживає економічні, соціальний і політичний кризи, уже давно здаються побитими. Однак саме ці кризи і визначають у даний час умови розвитку різних форм підприємницької діяльності. У даній роботі піде мова про одній з «найменш помітних» форм – виробничих кооперативах. Масове поширення АТ і ТОВ якоюсь мірою сприяли тому, що дана форма була відсунута на задній план, як наслідок – недоліки правового регулювання, протиріччя в розумінні самої сутності і цілях даного виду організації.

Справа в тім, що в  створенні багатьох сильних і слабких кооперативів не сприймаються як корисна і потрібна форма виробничої діяльності, навіть тими, хто прихильний ідеям соціального партнерства й участі працівників у керуванні підприємством. Необхідність розвитку кооперативного руху в постсоціалістичній Європі краще усвідомлюється теоретиками і практиками на Заході, чим у нас. Кооперативна форма власності міцно затвердилася в економіці розвитих країн. Вона знаходиться в стані постійного розвитку, що не можна сказати про приватнокапіталістичну і державну форми власності. Історична перевага кооперативної власності перед ними полягає в тім, що в її рамках переборене розходження інтересів найманих робітників і власників, будь та держава або приватний власник.

У багатьох країнах Західної Європи уряди дуже серйозно відносяться до розвитку кооперативного руху, бачачи в ньому ефективний засіб зм'якшення соціальних і економічних проблем у суспільстві, роблять йому істотну фінансову допомогу. Тут накопичений значний практичний досвід у розвитку кооперативного руху. Велике поширення кооперативи одержали в сільському господарстві і торгівлі. Вони функціонують також у будівництві, рибальстві, страхуванні, банківській справі, інших секторах економіки.

В Англії в законодавчому  порядку був створений спеціальний  фонд для кредитування виробничих кооперативів. В Англії, Франції, Іспанії відомі численні випадки, коли органи державної влади надають фінансову допомогу робітником для викупу призначених до закриття збиткових підприємств і перетворення їх у кооперативи.

Велику підтримку кооперативам роблять по тим же причинам і органи місцевого самоврядування. У ряді країн кооперативи включені в механізм державного регулювання економіки, використовуваного, у тому числі, з метою ослаблення економічних і соціальних протиріч.

Так що ж таке виробничий кооператив і чи потрібний він Україні?

Це й інше питання, що стосуються діяльності виробничих кооперативів складають зміст даної  курсової роботи..

Актуальність вивчення правового положення виробничих кооперативів представляється особливо важливої в умовах нестабільної економіки, що розвивається. Численні факти свідчать про те, що громадяни, що створюють кооперативи або вже них створили, не володіють, як правило, знаннями, необхідними для правильної, відповідно до законодавства, організації їхньої роботи. Це приводить до різного роду порушенням, у тому числі і до обмеження прав членів кооперативів.

Практичне значення вивчення даної теми дуже високо, тому що воно дозволить не тільки освоїти теоретичні основи правового положення виробничих кооперативів, але і використовувати в практиці.

Метою даної роботи є  вивчення цивільно-правового положення  виробничих кооперативів. Зазначена  мета визначає постановку наступних  задач:

- теоретичний аналіз поняття і змісту виробничих кооперативів, розвитку інституту виробничого кооперативу;

- вивчення організаційних основ діяльності виробничого кооперативу: членства, правового режиму майна, трудових відносин, керування, відповідальності членів виробничого кооперативу;

- опис припинення діяльності виробничого кооперативу.

1.Історія  розвитку виробничих кооперативів

Кооперативний рух одержав  широкий розвиток більш 150 років  тому в державах з різними економічними, політичними і соціальними системами, релігійними поглядами й ідеологією таких, як Швеція, Італія, Франція, Канада, Великобританія. В даний час у світі на принципах виробничих кооперативах працюють більш 800 мільйонів чоловік.1 Проте основу кооперативів в усім світі складали і складають, як правило, ідентичні принципи і кооперативні цінності: взаємодопомога, демократія, рівність (особливо принцип: одна людина - один голос при прийнятті рішень загальними зборами), соціальна відповідальність, добровільність, співробітництво між кооперативними організаціями, автономія, незалежність і ін.

Родоначальником кооперативної філософії в Європі був Роберт Оуэн. Одиничні кооперативи як альтернатива приватним капіталістичним підприємствам почали виникати ще наприкінці XVIII століття. Із середини XIX в. починається ріст кооперативів у країнах Європи й інших континентів. У 1895 р. національні об'єднання кооперативів з різних країн світу об'єдналися в Міжнародний кооперативний альянс (МКА). В даний час МКА поєднує 200 міжнародних і національних кооперативних організацій із загальною чисельністю, що перевищує 750 млн. кооператорів більш, ніж у 210 країнах усіх континентів.

Відношення комуністичної  ідеології до кооперативу як способові  організації господарської діяльності не завжди було однозначним. Так, у другій половині 19 століття в соціал-демократії виникла теорія «кооперативного соціалізму», що розглядає кооперацію як один із засобів мирної і поступової «трансформації» капіталізму в соціалізм. Лівим крилом социал- демократії, у тому числі російської, ця теорія була оголошена реформаторської і суперечному марксизмові. Після Жовтневих подій 1917 року відношення влади до кооперації, кооперативам перетерпіло глибоку трансформацію: від повного заперечення будь-якої форми кооперації, як приватнокапіталістичну форму виробництва, і до визнання її в якості однієї з основних економічної моделі розвитку радянського суспільства. У 1917-1918 р.м. кооперативна власність, була експропрійована, і кооперативи були ліквідовані.

Наприкінці 1990 р. кооперативам у сферах виробництва і послуг був нанесений сильний удар. У  Законі України «Про підприємства і підприємницьку діяльність» кооперативи як самостійна організаційно-правова форма юридичних осіб не були передбачені, а тому новим кооперативам відмовляли в реєстрації, а старі примушували до перетворення в акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що по метах, задачах, принципах діяльності істотно відрізняються від кооперативів. Навіть старательські артілі - типові кооперативи - примушували перетворюватися в акціонерні товариства або товариства. Тому кооперативи припинили своє існування. Багато хто з них перейшли в тіньову економіку. Там же продовжувало виникати безліч самодіяльних підприємницьких структур, що в інших умовах могли стати легальними кооперативами.

2. Членство  у виробничому кооперативі

Кооператив здійснює свій виробничий, господарський, комерційну й інший види діяльності відповідно до закону і своїм статутом, положення якого розробляються на основі Закону про виробничі кооперативи, інших правових нормативних актів України. Вимоги статуту кооперативу обов'язкові для виконання всіма його органами керування і його членів (учасниками).

Статут затверджується загальними зборами членів кооперативу. Відповіждно до ст. 8 Закону „Про кооперацію”  у ньому повинні утримуватися наступні зведення:

-   найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

- мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;

- склад його засновників;

- умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

- права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;

- порядок внесення змін до статуту кооперативу;

- порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;

- форми участі членів кооперативу в його діяльності;

- порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

- порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

-   порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

-   порядок обліку і звітності у кооперативі;

- порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань;

-    порядок скликання загальних зборів;

-    умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані  з особливостями діяльності кооперативу  положення, що не суперечать законодавству.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також  юридичні особи України та іноземних  держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

При створенні кооперативу складається  список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

3. Припинення  діяльності виробничого кооперативу. Реорганізація виробничого кооперативу.

Відповідно до статті 28 Закону «Про кооперацію» реорганізація кооперативу у формі злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення може бути здійснена добровільно за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Рішення про реорганізації (за винятком перетворення в господарське товариство або суспільство), приймаються трьома чвертями голосів присутніх на загальних зборах членів кооперативу. Рішення про перетворення кооперативу в господарське товариство або суспільство приймається по одноголосному рішенню членів кооперативу.

При реорганізації кооперативу складаються передатний акт або розділовий баланс, що повинні містити положення про правонаступництві по всіх зобов'язаннях реорганізованої юридичної особи у відношенні всіх його кредиторів і боржників, включаючи і зобов'язання, що заперечуються сторонами. Передатний акт і розділовий баланс затверджуються засновниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про реорганізації юридичних осіб, і представляються разом з установчими документами для державної реєстрації знову виниклих юридичних осіб або внесення змін в установчі документи існуючих юридичних осіб. He надання разом з установчими документами відповідно передатного акта або розділового балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво по зобов'язаннях реорганізованої юридичної особи, волочуть відмовлення в державній реєстрації знову виниклих юридичних осіб.

Кооператив вважається реорганізованим, за винятком реорганізації  у формі приєднання, з моменту  державної реєстрації знову виниклих кооперативів.

4. Порядок здійснення ліквідації кооперативу.

Ліквідація юридичної  особи волоче його припинення без  переходу прав і обов'язків у порядку  правонаступництва до інших осіб. Ліквідація кооперативу здійснюється згідно Закону «Про кооперацію».

Підстави ліквідації виробничого кооперативу:

1. Кооператив може  бути ліквідований за рішенням  загальних зборів членів кооперативу,  у тому числі в зв'язку з  витіканням терміну, на який  він був створений, досягненням  мети, заради якої він був створений,  або в зв'язку з визнанням  судом недійсної державної реєстрації кооперативу внаслідок допущених при його створенні порушень закону або інших правових актів, якщо ці порушення носять непереборний характер. Рішення про ліквідацію кооперативу приймається трьома чвертями голосів присутніх на зборах членів кооперативу.

2. Кооператив може  бути ліквідований за рішенням  суду у випадку здійснення  діяльності без належного дозволу  (ліцензії), або у випадку здійснення  діяльності, забороненої законом,  або у випадку інших кількаразових  або грубих порушень закону, а  також інших правових актів. 
Відповідно до статті 29 Закону загальні збори членів кооперативу або орган, що прийняв рішення про ліквідацію кооперативу, призначають за узгодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію кооперативу, ліквідаційну комісію. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по керуванню справами кооперативу. Ліквідаційна комісія від його імені виступає в суді.

Комісія поміщає в  органах печатки, у яких публікуються дані про реєстрації юридичних осіб, повідомлення про ліквідацію кооперативу, порядку і термінах для пред'явлення вимог його кредиторами. Термін для пред'явлення вимог не може бути менш двох місяців з дати опублікування повідомлення.

Ліквідаційна комісія  вживає заходів до виявлення кредиторів і одержанню дебіторської заборгованості, а також у писемній формі повідомляє кредиторів про ліквідацію суспільства. По закінченні терміну для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, що містить зведення про склад майна ліквідованого кооперативу, пред'явлених кредиторами вимогах, а також результати їхнього розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується загальними зборами членів кооперативу за узгодженням з органом, що здійснив державну реєстрацію ліквідованого кооперативу.

Якщо наявних у ліквідованого  кооперативу коштів недостатньо  для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія здійснює продаж іншого майна з публічних торгів у порядку, установленому для  виконання судових рішень.

У випадку відмовлення ліквідаційної комісії в задоволенні вимог кредитора або відхилення від їхнього розгляду, кредитор вправі до твердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна кооперативу, що залишилося.

Вимоги кредитора, заявлені після витікання терміну, установленого  ліквідаційною комісією для їхнього  пред'явлення, задовольняються з  майна кооперативу, що залишився  після задоволення вимог кредиторів, заявлених у термін.

Після завершення розрахунків  із кредиторами ліквідаційна комісія  складає ліквідаційний баланс, що затверджується загальними зборами  членів кооперативу за узгодженням  з органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.Що залишилося після задоволення вимог кредиторів майно кооперативу підлягає розподілові між його членами в порядку, передбаченому статутом кооперативу або угодою між членами кооперативу.

Висновок

Специфічні особливості  правового статусу кооперативу, у якому його член є одночасно працівником кооперативу і його хазяїном, дозволяють затверджувати, що виробничий кооператив більш здатний забезпечити соціальну рівність (саме рівність, а не зрівнялівку) його учасників, чим багато інших форм юридичних осіб. Звичайно, жодна країна не може і не повинна бути суспільством тільки «цивілізованих кооперативів».

Багаторічний досвід країн далекого зарубіжжя довів, що для економічного благополуччя великий  капітал необхідний. Але виробничі  кооперативи, визнані в ряді країн  третім сектором економіки, беруть участь у рішенні багатьох досить хворобливих проблем суспільства: забезпеченні зайнятості, додаткових робочих місць, у тому числі для найменш захищених шарів населення: інвалідів, жінок, молоді. Вони гарні для організації невеликих науково-дослідних центрів, формування через союзи й асоціації технопарків.

Подібні можливості кооперативів повинні залучити до них увага  представницьких і виконавчих органів  у центрі і на місцях, а також  тих політичних партій, інших громадських  організацій і рухів, що, як вони затверджують, зацікавлені у формуванні в нас справді соціальної держави. Необхідна допомога держави і суспільства для відродження кооперативного руху в Україні відповідно до якого органи державної влади і місцевого самоврядування повинні сприяти розвиткові кооперативів, зокрема шляхом установлення податкових і інших пільг для кооперативів насамперед у сферах виробництва товарів і надання послуг, а також шляхом пріоритетного забезпечення кооперативів нежилими приміщеннями з правом їхнього викупу, земельними ділянками, до доступу одержання державних замовлень і одержанню необхідної для їхньої діяльності інформації. Поки можна говорити тільки про існування деяких податкових пільг, якими володіють кооперативи, якщо вони відносяться до суб'єктів малого підприємництва. Але й у відношенні цих пільг не припиняються атаки з боку податкових і фінансових органів.

Не звернено належної уваги на те, що виробничі кооперативи, по-перше, - найбільш характерний суб'єкт  малого підприємництва, що діє як юридична особа, основною ознакою якого є чисельність його працівників. На відміну від учасників господарчих товариств, для яких праця в них не обов'язковий, члени виробничого кооперативу, як загальне правило, трудяться в ньому. З урахуванням цієї обставини кооперативи є найбільш типовими суб'єктами малого підприємництва, що бідують у підтримці владних структур, особливо на початку діяльності. У програмах приватизації, наприклад, можна передбачати перетворення невеликих державних і особливо муніципальних підприємств у виробничі кооперативи, а не тільки в акціонерні й інші господарчі товариства.

Кооперативним об'єднанням (союзам, асоціаціям) варто наполегливо  виходити з пропозиціями про створення  за прикладом багатьох інших країн  в органах виконавчої влади підрозділів з питань кооперації. Необхідно щоб фонд підтримки малого підприємництва робив цільовим призначенням фінансову підтримку виробничим кооперативам, що відповідають ознакам суб'єкта малого підприємництва.

Життя показало помилковість відмовлення від кооперативів. По-перше, тому, що людям обмежили право вибору, без якого жодне суспільство не може вважати себе демократичним, а по-друге, тому, що кооперативної цінності, яким прихильно близько 800 мільйонів чоловік у світі, не можна виключити з життя одним розчерком пера.

В даний час немає  точних даних про кількість збережених або знову виниклих виробничих кооперативів.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435- VI.

2. Закон України „Про кооперацію” від 10.07.2003 р. №1087-IV.

3. Баликінска В.Д. Правове регулювання підприємницької діяльності. Навчальний посібник. – М.: Инфра-М, 2005. – с.237

4. Цивільне і торговельне право закордонних держав. – К. - 2006

5. Ерицян А.В. Державний контроль за дотриманням законодавства суб'єктами підприємницької діяльності (теоретичний аспект) //Держава і право, 2002. – 32. – с.103-108

6. Підприємницьке право в XXI столітті: наступність і розвиток. /Лаптєв В.В., Занковский С.С., Михайлов Н.И.і й ін. –М., 2002. -192 с.

7. Підприємницьке право. Підручник для вузів /під ред. Эриашвили И.Д., Шулік А.М. – М.: ЮНІТІ, 2000. – 415 с.

8. Цивільне право. Підручник. Ч.1. /під ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К. – М.: Видав-во ТЕІС, 2006, с.372.

9. Цивільне право України, Підручник у 2-х кн. /О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. та ін. ; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової 2-е видав-во, допов. і перероб. К.: Юрінком Інтер 2004 р. Кн. І 736 с.