Виробничий травматизм

      Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України 

                  Національний транспортний університет   
 
 
 
 
 

                         РЕФЕРАТ

                         з дисципліни « Охорона праці  в галузі»

                                                    на тему: 

                «ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ» 
 
 
 

                                                                            Виконала:

                                                                            студентка групи  ТП V- I

                                                                            Довгенко І. П. 
 

                                                 Київ 2011

                                                        Вступ

   Охорона праці - проблема складна і багатогранна. Для її вирішення потрібна активна участь фахівців різних профілів: технологів, проектувальників, екологів, санітарних лікарів, лінійних керівників та ін. Особлива роль у цій важливій справі належить економістам. Вони визначають економічні наслідки незадовільного стану охорони праці, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; розміри шкоди, заподіяної працівникам унаслідок тимчасової непрацездатності й каліцтва. Економісти також розраховують вартість різних варіантів організаційно-технічних рішень щодо підвищення рівня безпеки праці.

   Впродовж  багатовікової історії людства  проблеми здоров'я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці приділялась серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі, психологи, представники інших наук та фахів вивчали проблеми створення безпечних та нешкідливих умов та засобів праці. Адже саме за таких обставин людина здатна працювати високопродуктивно, створювати необхідний матеріальний потенціал суспільства, добробут усіх громадян. Тому історично склалось, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головними об'єктами її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. 

   1. Розслідування та облік виробничого травматизму

   Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівників небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

   Виробничі травми класифікують:

   - за видом травмуючого агента - механічні, термічні, хімічні,променеві, електричні, комбіновані та ін.;

   - за виробничими матеріальними причинами (носіями)травми - рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва;

   - за локалізацією травм - травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;

   - за ступенем тяжкості пошкоджень - легкі, тяжкі, смертельні;

   - за технологічними операціями - вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.

   Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві - раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або наступила смерть. Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання - патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

   21 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів  України прийняв постанову №1094 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», якою затвердив «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (нова редакція) й Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

   Згідно  з практикою проведення розслідування  нещасних випадків, аварій та профзахворювань  органами державного нагляду за охороною праці й підприємствами внесені  відповідні зміни і доповнення до Положення про розслідування  та облік нещасних випадків, професійних  захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях з  урахуванням вимог Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

   Дія вказаного Положення поширюється  лише на нещасні випадки, що відбулися  на території підприємства чи поза нею при виконанні роботи за завданням  адміністрації підприємства, а також  при доставці робітників та службовців на роботу або з роботи на транспорті підприємства. У Положенні дано весь порядок розслідування.

   Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:

   -з'ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;

   -визначення причин, що призвели до нещасного випадку;

   -встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;

   -розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.

   Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього  керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів  до надання необхідної допомоги. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов'язані:

   -терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;

   -зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

   Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових:

   -повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за формою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, - це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, - відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби;

   -організує його розслідування й утворює комісію з розслідування.

   До  складу комісії з розслідування  включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання  функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової  організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового  колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.

   У разі настання нещасного випадку  з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається  також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. При виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії  з розслідування включається  також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування.

   На  підприємствах, де відсутні структурні підрозділи або головні спеціалісти, до складу комісії з розслідування  включається представник роботодавця.

   Комісія з розслідування нещасного випадку  зобов'язана протягом трьох діб:

   -обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

   -визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

   -з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;

   -визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

   -скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н_1 (додаток 1) і Н_5 (додаток 2) або акт за формою НТ про потерпілого;

   -у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н_1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П_5.

   До  першого примірника акта за формою П_5 додаються акт за формою Н_1 або НТ; пояснення свідків, потерпілого; витяги з експлуатаційної документації; схеми, фотографії й інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машин, апаратури тощо); у разі необхідності медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю чи отруйних наркотичних речовин.

   Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н_1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н_1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

   -потерпілому або його довіреній особі;

   -керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;

   -відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

   -відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

   -профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

   -керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

   Комісія направляє акт за формою Н_1 органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі відсутності  такого органу - відповідній держадміністрації  чи виконавчому органу місцевого  самоврядування. При виявленні гострого професійного захворювання копія акта за формою Н_1 та картка обліку гострого професійного захворювання за формою П_5 надсилається до відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

   Акти за формою Н_1 або НТ разом з матеріалами розслідування повинні зберігатися протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

   Спеціальному розслідуванню підлягають:

   -нещасні випадки зі смертельним наслідком;

   -групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;

   -випадки смерті на підприємстві;

   -випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.

   Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком роботодавець зобов'язаний негайно передати:

   -відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

   -органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

   -відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

   -органу, до сфери управління якого належить дане підприємство;

   -відповідному органу місцевої держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування;

   -відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань;

   -профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

   -відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

   Розслідування проводиться комісією зі спеціального розслідування, яка призначається керівником територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. Підлягають розслідуванню всі випадки хронічних професійних захворювань

   Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

   Наслідком нещасного випадку може бути:

   -переведення потерпілого на легшу роботу;

   -одужання потерпілого;

   -встановлення потерпілому інвалідності;

   -смерть потерпілого. 

   2. Складові частини економічних збитків у разі виробничого травматизму, аварії, вибуху, професійного захворювання

   Виробничий  травматизм та профзахворювання спричиняють  не тільки моральні, соціальні, а й  значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні  як держави, так і виробництва

   Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи:

   - загальнодержавні витрати і збори;

   - втрати і збитки виробничих  підприємств.

   Загальнодержавні  витрати (витрати, які несе суспільство) включають:

• втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;
• суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;
• суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;
• суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);
• суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв'язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

   Економічні  збитки виробничих підприємств та організацій  при тимчасовій чи довготривалій  непрацездатності працівників колективу  включають:

   - втрати кількості виробленої  продукції за період непрацездатності.

   - середньоденний виробіток продукції,  що припадає на один відпрацьований  людино-день у розрахунковому  періоді;

   - допомога по тимчасовій непрацездатності  з Фонду соціального страхування.

   За  економічними елементами збитки формуються відповідно до їх економічного змісту. На їх основі складається кошторис затрат на виробництво.

   Елементи  збитків включають:

   - матеріальні затрати;

   - оплата праці;

   - відрахування на соціальні потреби;

   - амортизація основних фондів;

   - інші грошові затрати.

   На  основі цього групування затрат державні підприємства кожної конкретної галузі визначають статті витрат виробництва  і реалізації продукції при плануванні, обліку й калькуляції собівартості з урахуванням характеру й  структури виробництва. Стаття «матеріальні затрати» включає затрати на матеріали  за цінами придбання, а також відсотки за кредит, який дає постачальник цієї продукції, націнки, надбавки, комісійні  винагороди, виплачені постачальниками, витрати на транспортування, зберігання й доставку продукції силами сторонніх  організацій. У статтю «інші витрати» включаються: відсотки за кредити банків, платежі за обов'язкове страхування  майна, витрати на відрядження, підйомні, плата за пожежну й сторожову  охорону, витрати на гарантійний  ремонт й обслуговування, оплата послуг зв'язку й обчислювального центру, плата за оренду, витрати на рекламу. При цьому дуже важливо «очистити» собівартість від невластивих її економічній природі елементів  і їх оплати за рахунок прибутку.

   До  основних елементів, які складають  матеріальні наслідки травматизму  належать:

• вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму;
• вартість недоданої продукції в результаті травматизму;
• інші матеріальні витрати, в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

                                                    ВИСНОВОК

   Впродовж  останніх трьох років виробничий травматизм, як загальний, так і зі смертельним наслідком, в Україні  знижується. Відрадно, що це відбувається за зростаючих обсягів виробництва  та активізації підприємницької  діяльності. Незважаючи на зниження в  Україні рівня як загального, так  і смертельного виробничого травматизму, він залишається неприпустимо високим  і перевищує показники європейських країн.

   Шляхи зменшення його рівня на вітчизняних  підприємствах це по-перше, істина робітники  повинні чітко дотримуватися  вимог норм безпеки, а власник - жорстко  виконувати законодавство про охорону  праці. Знизити травматизм, нещасні  випадки на виробництві можна  винятково завдяки підвищенню рівня  технології та контролю за дотриманням  інженерно-технічними працівниками своїх  обов’язків, модернізації виробництва, підвищенню рівня промислової безпеки  шляхом економічного стимулювання роботодавців для забезпечення ними безпечних  умов праці.

   Проблема  виробничого травматизму є дуже гострою - щорічно на виробництві  травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують  професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 млн. людино-днів, середня важкість кожної травми досягла 25,1 людино-дня непрацездатності. Однак  і ці показники не дають достатньо  об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що їх ми маємо за умов систематичного спаду виробництва. За статистичними  даними, протягом останніх років в народному господарстві в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам, працюють понад 3 млн. чоловік, з них-близько 1 млн. - жінок. Практично кожний третій, а в окремих виробництвах (вугільна, металургійна, легка промисловість, сільське господарство) - кожний другий працює у шкідливих умовах. Зайнято майже 22 тис. неповнолітніх та жінок на заборонених для них роботах. Близько 800 тис. машин, механізмів, транспортних засобів експлуатуються, не відповідаючи вимогам безпеки і гігієни праці, а понад 40 тис. виробничих будівель і споруд є аварійними. 

   Список  використаної літератури. 

   1. Гандзюк М. Основи охорони праці : Підручник для студ. вуз./ Ми-хайло Гандзюк, Євген Желібо, Модест Халімовський, За ред. Михайла Гандзюка. -2-е вид.. -К.: Каравела, 2004. -405 с.

    2. Геврик Є. Охорона праці : Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. -К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003. – 279 с.

    3. Грищук М. Основи охорони праці : Підручник/ Микола Гри-щук,; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Острозька академія". -К.: Кондор, 2005. -238 с.

    4. Лапін В. Основи охорони праці  : Навчальний посібник/ Віктор Лапін,; М-во освіти і науки України,  НБУ, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004. -142 с.