Вікові та індивідуальні особливості навчання дітей мистецтву хореографії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені Г. С. СКОВОРОДИ

заочний факультет

кафедра хореографії

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ

«РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОГО СМАКУ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА»

виконала: студентка

ІІІ курсу, 341 групи

Гризун К.М.

Харків – 2012

Зміст

Введення 

1. Роль хореографічного  мистецтва у вихованні культури  учнів старших класів

1.1 Хореографічне мистецтво як засіб естетичного виховання учнів старших класів 

1.2 Форми і методи виховної роботи у творчому колективі 

2. Вікові та індивідуальні  особливості навчання дітей мистецтву хореографії 

2.1 Аналіз вікових та індивідуальних особливостей учнів старших класів 

2.2 Методи виховної роботи  в хореографічному колективі  і їх вплив на підвищення  активності дітей 

Висновки

Список використаних джерел

 
 
Введення

Хореографічне мистецтво завжди привертало до себе увагу дітей. Воно набуло широкого поширення в дошкільних установах, загальноосвітніх школах. Хореографічні відділення в школах мистецтв та хореографічні школи показали себе на практиці як перспективна форма естетичного виховання підлітків, в основі якої лежить прилучення їх до хореографічного мистецтва.

Воно забезпечує більш  повний розвиток індивідуальних здібностей дітей, і тому навчання в хореографічних колективах має бути доступне значно більшому колу дітей та підлітків. Вони люблять мистецтво танцю і відвідують заняття протягом досить тривалого часу, виявляють наполегливість і старанність у придбанні танцювальних знань і умінь. Використовуючи специфічні засоби мистецтва танцю, зацікавленість дітей, викладачі хореографії мають можливість проводити велику виховну роботу. 

Актуальність  дослідження.  В основі педагогічних вимог до визначення змісту, методики та організаційних форм занять з дітьми з хореографії лежить принцип виховує навчання. Виховання і навчання представляють нерозривну єдність. Педагогічний процес будується таким чином, щоб діти, здобуваючи знання, опановуючи навичками і вміннями, одночасно формували би свій світогляд, набували кращі погляди і риси характеру. Заняття з танцю сприяють естетичному вихованню дітей, надають позитивний вплив на їх фізичний розвиток, сприяють зростанню їхньої загальної культури, тому можна стверджувати, що хореографічне мистецтво має багату можливість широкого здійснення виховних завдань. Тому дана тема є актуальною. 

Об'єкт дослідження - педагогічні основи в хореографічному мистецтві. 

Предмет дослідження – особливості виховання учнів старших класів  мистецтвом хореографії. 

Мета. Вивчення особливостей виховання дітей мистецтвом хореографії. 

Завдання: 

1) Визначити роль хореографічного мистецтва у вихованні культури учнів старших класів; 

2) Розглянути хореографічне мистецтво як засіб естетичного виховання учнів старших класів; 

3) Визначити форми і методи виховної роботи у творчому колективі; 

4) Вивчити вікові та індивідуальні особливості навчання дітей мистецтву хореографії 

5) Проаналізувати методи виховної роботи в хореографічному колективі і їх вплив на підвищення активності дітей. 

Методи дослідження - аналіз та узагальнення. 

1. Роль хореографічного мистецтва у вихованні культури учнів старших класів 

1.1 Хореографічне  мистецтво як засіб естетичного  виховання учнів старших класів 

У формуванні естетичної і  художньої культури особистості  хореографічне мистецтво є найважливішим  аспектом естетичного виховання. Хореографія - це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на балетних виставах, у художніх альбомах, відеофільмах. Наступні їх самостійні думку і судження часом заслуговують на повагу.

Доктор Селія Спарджер, автор книги «Анатомія і балет», колишній консультант Королівського балету Англії, писала, що «балет є надто складним засобом виховання постави, дисциплінованого і красивого руху, швидкої мозкової реакції і зосередженості, щоб обмежити його вивчення лише для небагатьох обраних» [13, с. 112]. У російському освіті уроки з хореографії стають обов'язковими. Вони виховують і розвивають не тільки художні навички виконання танців різних жанрів, а й вироблення у дитини звички і норми поведінки у відповідність до осягати закони краси.  
Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей, і батьків. Дитина, що володіє балетної поставою, захоплює оточуючих. Але її формування-процес тривалий, що вимагає багатьох якостей від дітей.  
Дисциплінованість, працьовитість і терпіння - ті риси характеру, які необхідні не тільки в хореографічному класі, але і в побуті. Ці якості роками виховуються педагогами-хореографами і визначають успіх у багатьох справах. 

Почуття відповідальності, так необхідне в житті, рухає  дітей, що займаються хореографією, вперед. Не можна підвести поруч стоїть в танці, не можна спізнитися, тому що від тебе знаходяться в залежності інші, не можна не вивчити, не виконати, не допрацювати. 

Акуратність в хореографічному  виконавстві, охайність форми в  хореографічному класі переноситься і на зовнішній вигляд дітей у  школі. Вони виділяються не тільки своєю поставою, але і зачіскою, чистотою і елегантністю носіння звичайнісінької одягу. 

Виховання етикету є однією зі сторін на заняттях з хореографії. Хореографічне мистецтво у дитини є доповненням і продовженням його у реальному житті, збагачуючи її. Заняття цим мистецтвом приносять йому такі відчуттяі переживання, яких він не міг би отримати з будь-яких інших джерел [8, с. 110]. 

Творча особистість - найважливіша мета як усього процесу навчання, так і естетичного виховання. Без нього, без формування здатності до естетичного творчості, неможливо вирішити найважливіше завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості. Цілком очевидно, що кожен педагог за допомогою естетичного виховання готує дітей до перетворювальної діяльності. Педагог-хореограф повинен сформувати, розвинути і зміцнити у дітей потреба у спілкуванні з мистецтвом, розуміння його мови, любов і гарний смак до нього. 

1.2 Форми і методи  виховної роботи у творчому  колективі  
Форми і методи виховної роботи можуть бути різними і залежати від характеру та спрямованості творчої діяльності колективу [2, с. 94]. 

1. Педагог, приступаючи  до постановочної роботи, розповідає дітям про історію, на основі якої робиться постановка, про побут, костюмах, традиціях, про образи та характери, про мотиви їхніх дій і т.д. Все це необхідно підготувати для дітей на доступному для них мовою, можливо з показом барвистих ілюстрацій, піднести матеріал емоційно, виразно. 

2. Перегляд спеціальних фільмів, прослуховування музики. Колективний перегляд зближує дітей і педагога. З'являється загальна тема для розмови, в якій педагог розумно і тактовно спрямовує дітей в русло правильних міркувань. 

3. Виховують і традиції, яких у колективі може бути  безліч: це і посвячення в хореографи, і перехід з молодшої групи в старшу, і т.д. 

4. Виховання дисципліни  прищеплює навички організованості  в процесі праці, виховує активне ставлення до нього. Педагог на заняттях пробуджує повагу до загальній праці, виховує здатність підпорядкувати особисте суспільному. Свідома дисципліна - це дисципліна внутрішньої організованості і цілеспрямованості. Зовнішня дисципліна створює передумови до внутрішньої самодисципліни. Діти стають зібраними, увагу на заняттях загострюється, вони швидше й чіткіше виконують поставлені завдання. 

5. Постановки номерів  на сучасні теми підштовхують на зустрічі з цікавими людьми, до читання сучасної літератури, відвідування музеїв і т.д. 

6. Корисний спільний перегляд і спільне обговорення концертних програм, вистав як професійних, так і аматорських колективів. 

7. Проведення аналізу  концертних виступів самого колективу.  Педагог-керівник зобов'язаний зупинитися  як на позитивних, так і на  негативних моментах програми. Важливо  приділити увагу кожній дитині, враховуючи його індивідуальні  особливості характеру. Вчасно  сказане добре слово, вияв підтримки, схвалення багато в чому допоможуть розкритися здібностям дітей. 

8. Велику виховну роботу грають творчі звіти, обмін досвідом між колективами та творча допомогу один одному. 

9. Зустрічі з талановитими творчими людьми. Їх розповідь про свою професію і творчості мають сильний емоційний вплив на дітей. 

10. Проведеніе вечорів відпочинку за участю дітей і батьків (Новий рік, 8 Березня, 23 лютого і т.д.). 

11.Виховним моментом у колективі є повна зайнятість дітей в репертуарі колективу. Це є стимулом для занять, так як діти знають, що ніхто з них не залишиться осторонь. 

12. Велику користь в  художньому вихованні дітей принесе  вивчення танців інших народів. 

13.Постановка хореографічних  творів, що увійшли до «золотого»  фонду хореографії, має великий  естетичний вплив на дітей.  У даному випадку необхідно  пам'ятати про можливості виконавців. Неприпустимо спотворення задуму  номери, спрощення танцювальної  лексики. І якщо, все-таки, номер  поставлений, педагогу треба пам'ятати,  що він зобов'язаний вказати,  хто є автором постановки і  хто підготував номер у цьому колективі. 

Підготовка великої форми хореографічного твору або ж великий загальної програми є одним з хороших методів виховання дітей.  Хореографічний колектив у певному сенсі і в певних умовах сприяє вирішенню виникаючих проблем у дітей: знімає негативні фактори (закомплексованість у русі, в ході, поведінці на дискотеках тощо); виховує відповідальність (необхідна риса в характері маленької людини, так як безвідповідальне ставлення одних часом дратує і розслабляє інших); прибирає тенденцію «винятковості» деяких дітей (це негативно впливає на весь колектив); береже дитину від нездорового суперництва, зловтіхи, «зоряної хвороби», що є важливим завданням у вихованні дітей. Викладач повинен навчити дітей здатності співпереживати чужої біди, вмінню захищати, можливо, всупереч всьому колективу. Висловити свою точку зору, відстояти її дитина навчається в колективі. Педагог активно виховує в них порядність, обов'язок і честь у людських стосунках, незалежно від зміни їх суджень і позицій. 

Кожен сумлінну педагог спрямовує  всі свої сили на виховання дітей у колективі. Зауважує всі особливості, спостерігає за їх творчим зростанням. Для них він докладає всіх зусиль, не шкодуючи ні часу, ні коштів для всебічного їх розвитку. Досвідчений педагог, який любить своїх вихованців, завжди знайде можливість посприяти талановитій дитині в його подальшому творчому зростанні. «Адже виявлення і виховання молодих талантів, передача їм своїх навичок і знань, а потім сприяння їм у подальшому творчому зростанні і є почесний обов'язок педагога-хореографа. І в цьому ми, хореографи, повинні надавати один одному посильну допомогу »[13, с. 178]. 

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що заняття дітей у хореографічному колективі є прекрасним засобом їх виховання, так як: 

1. Заняття організують  і виховують дітей, розширюють  їх художньо-естетичний кругозір, привчають до акуратності, підтягнутості,  виключають розхлябаність, розбещеність. 

2. Займаючись в колективі,  діти розвивають в собі особливо  цінна якість - почуття «ліктя»,  почуття відповідальності за спільну справу. 

3. Привчають дітей чітко  розподіляти свій вільний час, допомагають більш організовано продумувати свої плани. 

4. Заняття допомагають  виявити найбільш обдарованих  дітей, які пов'язують свою  долю з професійним мистецтвом. 

5. Вони визначають педагогічні та організаторські здібності дітей.  
Виховання має проходити так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, втомлива, напружена робота забарвлюється радісними почуттями.

2. Вікові та індивідуальні особливості навчання дітей мистецтву хореографії  
2.1 Аналіз вікових та індивідуальних особливостей учнів старших класів 

Педагог-керівник хореографічного  класу постійно займається естетичним вихованням дітей, з тим, щоб вони були всебічно підготовлені до художнього сприйняття і творення дійсності. В основі цього виховання лежить формування любові до своєї національної культури, народної творчості, інтересу і розуміння краси навколишнього світу, спілкування. Досягнення фізичної досконалості має стати важливою частиною виховання на уроках хореографії. 

Всі ці завдання виховання  не віддільні від вікових та індивідуальних особливостей дітей. Віковими особливостями прийнято називати анатомо-фізіологічні іпсихологічні особливості характеру того чи іншого вікового періоду. 

У тісному зв'язку з віковими особливостями знаходяться індивідуальні - стійкі властивості особистості, характеру, інтересів, розумової діяльності, притаманні тому чи іншому дитині і які відрізняють  його від інших [7, с. 37]. 

Прийнято вважати [1, с. 38]:  від народження до року - дитячий вік,  від року до 3-х років - переддошкільного вік,  від 3-х до 6-ти років - дошкільний вік,  від 6-ти до 12-ти років - молодший шкільний вік,  від 12-ти до 15-ти років - середній шкільний вік  (Підлітковий),  від 15-ти до 17-ти років старший шкільний вік  (Юнацький). 

Ми зупинимось лише на вікових  особливостях учнів старших класів:  

15-17 років (9-11 класи) - у фізіологічному відношенні це період інтенсивного розвитку мускулатури, продовження розвитку мозку. Юнаки та дівчата готові до фізичного і розумового навантаження. Формуються переконання і світогляд, виникає потреба зрозуміти себе, сенс життя. Постає проблема вибору професії. Виникає бажання бути поміченим, хочеться виділитися. З'являється самостійність у судженнях. Юності властиво стан закоханості, життєрадісності, впевненості в собі. Заняття з хореографії повинні будуватися з повним навантаженням. Педагог може найбільш здатним довіряти проведення занять у молодших класах. 

Для успішної роботи педагог-керівник повинен розбиратися в особливостях кожного віку. Уміло, відповідно до вікових особливостей розподіляти фізичне навантаження. А при формуванні репертуару і складанні плану виховної роботи просто неможливо обійтися без урахування психологічних особливостей кожного вікового періоду. 

2.2 Методи виховної  роботи в хореографічному колективі  і їх вплив на підвищення активності дітей 

У творчій діяльності закладені  величезні можливості виховного  характеру. Виховує все, що пов'язане  з участю дітей у колективі: художній педагогічний рівень репертуару, планомірні і систематичні навчальні заняття, взаємини з педагогом, навколишнім світом. Відвідини вистав, концертів, художніх виставок, спеціальні бесіди, лекції на етичні теми формують маленької людини, розвивають у ньому почуття прекрасного. Проводиться ця робота постійно і спирається на систему різних форм, методів і засобів. Викладач використовує для цього або спеціально організоване позаурочний час, або безпосередньо навчальні заняття.  
Форми можна умовно розділити на основні, додаткові і форми художньо-естетичного самоосвіти. До основних форм відносяться: перегляд балетних вистав, прослуховування музики, знайомство з творчістю майстрів хореографії. Такою роботою можна охопити весь колектив під час занять, репетицій. Додаткові форми включають: колективні або індивідуальні відвідування вистав, фільмів, дискотек, але їх проведення організується у вільний та зручний для дітей час. До форм художньо-естетичного самоосвіти відносяться: самостійне вивчення питань теорії музики, балету, читання книг з хореографії та інших видів мистецтва з певною цільовою установкою на розширення своїх знань в області хореографії. 

Методи можна розділити  на словесні, практичні, наочні [7, с. 38].  
Словесні методи грунтуються на поясненні, бесіді, розповіді. Практичні - на навчанні навичкам хореографії. Важливим методом впливу на дітей є наочний метод. Виконавська майстерність педагога-керівника, його професійний показ часом захоплює дітей, викликає прагнення йому наслідувати. Тому викладач повинен мати досить грамотним і виразним показом. Цей метод має вирішальне значення у вихованні дітей, особливо в молодших класах. Вони відтворюють методику виконання рухів свого педагога, вбирають не тільки грамотний і виразний показ, але і його можливі помилки. Діти наслідують своєму педагогові в манері і характері виконання рухів, часом копіюють і постановку рук, корпусу, голови. За виконанням дітей можна визначити якість знань педагога, його стильроботи. Тому, користуючись методом наочного показу, необхідно бути гранично уважним, щоб виключити ті недоліки, які проявляються в виконавстві.  
Педагог застосовує у своїй роботі найбільш доцільні методи з урахуванням віку дітей, їх спеціальної підготовки, рівня емоційної чуйності, наявності інтересу до хореографічного мистецтва. Захоплення і натхнення - джерело інтелектуального зростання особистості. Інтелектуальне почуття, яке відчуває дитина в процесі оволодіння знаннями - це та ниточка, на якій тримається бажання вчитися. Якщо навчання супроводжується яскравими і хвилюючими враженнями, пізнання стає дуже міцним і необхідним. Заняття стають цікавими, і тоді дитина бачить результати своїх зусиль у творчості. Завдання педагога - не дати згаснути творчому інтересу дитини, всіляко його розвивати і зміцнювати. 

З метою підвищення ефективності виховної роботи важливо використовувати проблемну методику. На відміну від традиційної, коли дітям повідомляється «готова» інформація навчання, проблемна методика пропонує більш активну розумову і емоційну діяльність. У процесі занять можна запропонувати дітям доповнити танцювальну комбінацію або скласти її повністю, виконати той чи інший рух, що не стосується їх програми навчання. Діти спочатку несміливо, а потім і сміливо, за підтримки викладача, активно включаються у творчу роботу. Важливо, щоб дитина змогла застосувати свої знання, бажання в здійсненні задуманого. Необхідно заохочувати творчу ініціативу дітей, так як багато хто з них згодом, стаючи старше, допомагають своїм педагогам у роботі з молодшими дітьми. Розумний педагог довіряє своєму учневі, направляє його в навчальній і постановочної роботи. Таким чином, діти, настільки активно включившись у творчу хореографічну атмосферу, обирають професію хореографа. Захоплюючись хореографією, вони починають набувати книги, збирати вирізки і фотографії з газет і журналів з артистами балету, ансамблями, прослуховувати аудіокасети з музикою різних напрямів, переглядати спеціальні відеокасети і т.д. Тут доречно залучити дітей до аналітичної роботи, організовуючи різні бесіди, диспути, щоб діти правильно розуміли змістовний бік хореографічного мистецтва. 

Кожен педагог, в залежності від ступеня володіння тими чи іншими методами, вважає за краще використовувати  певний шлях впливу на дітей. Найчастіше це метод переконання. Цей метод  використовується не від випадку  до випадку. Він повинен бути цілеспрямованим, систематичним, і тоді він стане дієвим. Метод переконання вимагає від педагога великого терпіння, освіченості і тактовного поведінки. Діти часом не відразу розуміють педагога. Це буває від невміння дитини слухати і чути, що від нього вимагається. Це якість характеру виховується поступово в культурі спілкування дитини. Тому педагогові треба виявити максимум педагогічної майстерності та любові до дітей при використанні цього методу. 

Для підвищення морального потенціалу особистості дитини, розвитку її активності, важливо постійно оновлювати і збагачувати використовувані форми і методи. Виховну функцію беруть на себе і органи самоврядування - лідери в групі, старости. Наявність у дітей в колективі єдиної, морально-привабливою мети згуртовує колектив, налаштовує на єдиний творчий лад, на перший план загальний, реально здійсненний інтерес. 

У початківців дітей не завжди вистачає терпіння займатися  тривалий час, якщо вони не бачать результату своєї праці. Доцільно надходять педагоги, які на початковому етапі роботи застосовують елементарні знання дітей, роблячи для них невелику постановочну роботу на нескладних танцювальних елементах. Це надає стимул дітям у навчально-тренувальній роботі, привчає їх до сценічного поведінки, до відповідальності за своє виконання. Конкретні успіхи приносять радість дітям. І, навпаки, відсутність радісною творчої роботи робить її безсистемної, безперспективною. Не треба ставити перед дітьми таких цілей, досягнення яких вимагає великих можливостей, ніж ті, якими вони володіють [7, с. 39]. 

Це робиться, як правило, для того, щоб відзначитися на огляді, фестивалі, конкурсі, отримати заохочення, виділитися. У зв'язку з цим з'являється  підвищена вибагливого дітей, необгрунтовані плани, що завдає шкоди їх моральному розвитку. У таких випадках діти або залишають колектив, або мовчазно з усім погоджуються, або виступають проти керівника. Найчастіше це буває в прихованої формі: невиконанні його вимог, формуванні протиборчих груп. Все це сприяє нездорової атмосфери в колективі. Тобто відсутність або неправильне визначення творчих завдань у колективі можуть стати дуже серйозним гальмом вдосконалення навчально-творчої та виховної діяльності педагога. 

Кожне заняття, кожен крок в оволодінні дітей виконавською майстерністю розглядається як поступальний ланка в єдиному ланцюзі виховання. Це полегшує працю педагога в класі, робить його змістовним, осмисленим і  радісним. В.Л. Сухомлинський писав: «Впливати на колектив вихованців – значить надихати його прагненнями, бажаннями. Колективне прагнення – благородний ідейний, моральний єдність. Там, де є колективне прагнення до чогось високого і шляхетного, виникає те велике, непереможна сила виховного впливу колективу на особистість, про яку мріє вдумливий вихователь» [17, с. 49]. 

До одного з основних факторів, що забезпечують активність дітей на заняттях, відносяться строгі морально-етичні норми, які мають велике виховне вплив. Відкриті стосунки між дітьми, педагогом та учнями, наявність здорового думки в колективі та активного творчого процесу спонукає дітей співвідносити інтереси особисті з груповими, колективними. У них виховується почуття відповідальності за інших, дисциплінованість, якщо у кожного є певна обов'язок і вони знають, що її ніхто не виконає. Це приносить дітям велике задоволення і, природно, їх активна позиція у колективі стає виразнішою. 

У колективі виникають неформальні об'єднання дітей. В силу певних обставин вони можуть розділитися на групи.  Якщо це сталося, не треба намагатися роз'єднувати ці групи, протиставляти їх один одному. Потрібно вміло використовувати ці неформальні об'єднання для поліпшення художнього, морально-естетичного виховання. Через групу можна впливати на кожну дитину, формуючи його інтерес, смак, поведінку. Кожна група - це частина колективу, і від того, наскільки правильно складаються відносини, залежить загальна моральна атмосфера. 

Виховний процес і активність дітей збагачуються присутністю  традицій у колективі - посвячення в  хореографи, святкування дня народження, проведення вихідних днів, оформлення стінгазет, проведення вечорів 8 березня і 23 лютого, новорічних ранків та вечорів, випускного вечора старших учнів у формі капусника або випуску балетного спектаклю , проведення урочистих концертів на честь колективу, урочистого переходу з молодшої групи до старшої, передачі кращих номерів програми наступному поколінню. Ці традиції роблять перспективною життя колективу, допомагають згуртувати дітей. У кожної дитини з'являється відчуття причетності до важливої ​​діяльності, яка заохочується оточуючими. Організація, розвиток і здійснення традицій - справа педагога-керівника, всіх дітей і активу в колективі. Якщо вони підтримуються і передаються з покоління в покоління, проводяться систематично - це дозволяє оцінити соціальну значимість діяльності колективу, важливість тієї ролі, яку він грає в місті, районі чи області. 

Для надання стабільності, загальної значущості колективу  необхідно його включення в більш  широке коло спілкування з іншими колективами, звернення до інших  жанрах і напрямах у мистецтві. Це допоможе дітям у творчому і людському  спілкуванні. У них зміцнюється свідомість суспільної ролі своєї творчості, свого авторитету, осознаннее стають мотиви поведінки. Цьому допоможе встановлення постійних і міцних творчих зв'язків між педагогами не тільки всередині установи, а й у місті. 

У кожного викладача свій стиль роботи, своя методика і система вимог. Від їх характеру, послідовності і змісту залежить розвиток колективу, його моральних основ. Практика показує, що чим вище і більш обгрунтованими вимоги викладача, тим вище організація його роботи, моральний настрій дітей. І, навпаки, чим нижче рівень вимог, тим нижче показники в колективі. Але в будь-якому випадку, якщо педагог правильно формує свої вимоги і вони відповідають певним умовам, він повинен пам'ятати, що вони повинні бути: послідовні, зрозумілі, виправдані, посильні для виконання [7, с. 39]. 

Одним з перших вимог викладача є дотримання дисципліни. Дисципліна - це чинник якості організації мистецького та навчально-виховного процесу. Наскільки вміло керівник використовує весь комплекс своїх професійних і педагогічних знань, настільки залежить організація всієї виховної роботи з дітьми, їх активність на заняттях та інших заходах. У колективі повинен бути порядок, якому підкоряються всі діти. Відсутність дисципліни, що порушує розвиток колективу, - завжди перешкода для творчості. «... Існує один засіб - залізна дисципліна. Вона необхідна при всякому колективній творчості »- писав К.С. Станіславський [16, с. 345]. Там, де навчання поставлено на професійну основу, дисципліна приносить велику користь в моральному і моральному вихованні. Педагогу необхідно проявити граничну строгість до самого себе, до своєї дисциплінованості, до своєї зовнішності, до свого душевного стану перед зустріччю з дітьми в класі. 

Для хорошої організації занять педагог веде журнал відвідуваності. Це інша сторона виховання, яка дисциплінує і дуже добре впливає на дітей психологічно. При можливих непорозуміння з батьками, до речі, відповіддю буде журнал відвідування та успішності дітей. Журнал допоможе педагогу нічого не забути і вирішитиконфліктні ситуації, що виникають із-за пропусків занять і оцінок учнів. Існують індивідуальні карти дітей, в яких щорічно оцінюється успішність, дається характеристика професійних успіхів дитини, розвиток її психофізичних можливостей. Це трудомістка робота викладача, але її результати надалі становлять інтерес. При аналізі записів можна простежити успіхи і недоліки дітей на заняттях. Може виявитися, що лінощі й інертність учня при початковому етапі навчання переростає у професійний інтерес, що відбувається активний розвиток професійних даних, зміна в характері дитини в процесі занять. Ретельний аналіз цих записів допоможе викладачу удосконалювати методи своєї роботи, надати цілеспрямованості та певну перспективу педагогічному виховного процесу в колективі. 

 
 
Висновки