Властивості та функції грошей

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

ФІНАНСОВО-ПРАВОВИЙ КОЛЕДЖ

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра  фінансів і кредиту

 

САМОСТІЙНА  РОБОТА

з курсу

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ (ПОЛІТЕКОНОМІЯ)

на тему

«ВЛАСТИВОСТІ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ»

 

 

Студента ІІ курсу 1 групи

спеціальності фінанси і кредит  

Видиборця Олександра Олександровича

Науковий керівник

к.е.н., доц. Вітренко Андрій Олександрович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ   2011

ПЛАН

Вступ.

Розділ 1. Концепції виникнення грошей.

1. Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну.
2. Роль держави у творенні грошей.

Розділ 2. Концепції сутності грошей.

2.1. Гроші як загальний вартісний  еквівалент.

2.2. Гроші як технічний інструмент  обміну товарів.

Розділ 3. Функції грошей.

Висновки і пропозиції.

Список літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Концепції виникнення грошей.

1.1. Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну…………………………………………………………………………5-8

1.2. Роль держави у творенні грошей…………………………………..8-10

Розділ 2. Концепції сутності грошей.

2.1. Гроші як загальний вартісний  еквівалент…………………………...11-14

2.2. Гроші як технічний інструмент  обміну товарів…………………….14-16

Розділ 3. Функції грошей……………………………………………………..17-20

Висновки і пропозиції…………………………………………………………21-23

Список літератури…………………………………………………………….24-25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Ринкову економіку неможливо уявити без розвинутої грошової системи з різноманітними механізмами регулювання грошового обігу, грошової маси, валютного регулювання. Для цього необхідні знання сутності й функцій грошей. Ці питання є досить складними, суперечливими і багатогранними. Оскільки підходи до їх вирішення дуже різноманітні, іноді навіть протилежні один одному, як і в класичних працях науковців, так і в дослідженнях сучасників, то є очевидною складність грошей як об’єкта вивчення і теоретичного пізнання. Проблема суті сучасних грошей набула особливої гостроти, бо без глибокого розуміння їх природи не можна ні будувати сучасну грошову систему, ні ефективно регулювати її. А це особливо важливо у період трансформації економічної системи України, становлення національної грошової системи.

Дослідженню питання грошового обігу та походження грошей приділено чимало праць провідних науковців, написано багато підручників та книжок такими провідними авторами як Гальчинський, Ватаманюк та ін.

Метою дослідження концепцій виникнення грошей є вивчення функціонування  грошового обігу та самих грошей. Не можна досконало пізнати суть грошей, не пізнавши причини їх виникнення, походження, не з’ясувавши їх природу, не дослідивши історичний розвиток, зокрема, розвиток та зміну функціональних форм грошей.  При дослідженні виникнення грошей  частково можна простежити розвиток як самого суспільства так і відносини між окремими країнами та націями. Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по – іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

Завдання роботи дослідити основні концепції виникнення грошей, дослідити походження грошових номіналів. Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки.

Концепції виникнення грошей

Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну.

Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну. Даючи науково достовірне тлумачення сутності грошей, потрібно насамперед дослідити їх походження. Світова економічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналістичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. [2, с.306-313]

Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів. Усередині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах. Коли община стала виробляти продуктів більше, ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщинному обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Разом з тим це започаткувало процес руйнування самої общини.

На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку — сокиру, а за неї — зерно. [14, с.80-94]

У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто споживною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну, їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступово набувають нової споживної вартості — властивості бути загальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з глибокої давнини відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів виступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали та ін. На перший погляд може видаватися, що товарний метаморфоз з участю грошей як звичайних товарів, наприклад «овеча шкура — сіль, сіль — сокира», є звичайним бартером, подібним до операції «овеча шкура — сокира». Але поява в цій операції грошового посередника — солі — надає їй істотних відмінностей і переваг перед звичайним бартером: вона значно спростилася, прискорилася і здешевилася, підвищилась її надійність, суспільна підконтрольність, оскільки в ній з'являється третій суб'єкт.

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, власне, появу грошей в їх найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові функції - засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився. [9, с.35-62]

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності суспільної праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну, ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування цих вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами–прикрасами (перли, черепашки, хутра тощо), а потім –  кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а потім — благородних (срібло, золото).

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей набули поступово настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задовольняти будь–яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався зв'язок грошового товару з першочерговими життєвими потребами. Врешті–решт роль грошей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота. [3, с.25-59]

Виникнення та розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сутності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

• по–перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного — грошового;

• по–друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;

• по–третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує.

Роль держави у творенні грошей.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції. Проте засновники політекономії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів. Усередині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах. Коли община стала виробляти продуктів більше ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщинному обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Вирішенням проблеми став пошук товарів, які були необхідні всім завжди. Ці товари почали виконувати роль посередника, роль загального еквівалента. Вони почали називатися грошовим товаром або грошима. Існує державна теорія Г. Кнаппа, де визначається особлива роль держави у створенні грошей. Дана концепція мала домінуюче місце майже до кінця XVIII ст. В демократичних країнах панує еволюційна концепція. Функціонування грошей в любій економіці має юридично визначений характер, однак роль держави не конституюча, а регулююча. Держава не створює гроші як економічне явище, вона лише визначає і змінює зовнішні атрибути грошей та умови їх функціонування. Роль держави в тому, щоб грошима було б зручно користуватися. Щоб вони були надійними і стабільними. [6, с.62]

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника у творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взаємозв'язку і взаємовпливі. Тому немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не конституююча, а трансформуюча. Іншими словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки державі стала можливою заміна золотих грошей неповноцінними кредитними грошима, держава визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо ж держава у своїх трансформуючих діях виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку суспільства, а отже — перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі рахуватиметься з об'єктивною природою грошей у своїх трансформуючих діях. [7, с.45-50]

Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювалася в  міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним.

Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), установила контроль за виробництвом грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням монет тощо.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям  держави, передусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах  банків набули здатності виконувати функції і роль грошей. [10, с.85-90]

Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По – перше, якраз ринок спричиняє об’єктивну потребу в грошах, з чим держава не може не рахуватися. По – друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому сьогодні гроші не декретуються державою, а породжуються самою ринковою економікою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Концепції сутності грошей

Гроші як загальний вартісний еквівалент

Як відомо із загальної економічної теорії, виникнення грошей пов'язане з розвитком протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару. На ранніх етапах товарного обміну, коли зазначене протиріччя перебувало ще в ембріональному стані, вартість товару не потребувала спеціальної форми свого виразу. Тому панівною формою обміну був бартерний (негрошовий) обмін. Товар безпосередньо обмінювався на товар. Але з розвитком суспільного розподілу праці і виробництва, їхньої спеціалізації система товарного обміну значно ускладнилася. Поглибилось протиріччя між індивідуальними витратами праці та суспільною потребою в її результатах. На цьому ґрунті набула відповідної гостроти проблема обміну та реалізації виробленого товару, яка врешті–решт і визначає зміст зазначеного  протиріччя.  Відомо  також  і  те,  що  економічною формою його розв'язання стало стихійне виділення з загальної товарної маси особливого товару — товару грошей, що   перебрав   на   себе   специфічну  функцію — реалізації суспільної   вартості.   Йдеться   про   роздвоєння  товарного обміну  на  дві  взаємопов'язані структури — звичайні товари,  що уособлюють споживчу вартість,  і специфічний товар — гроші як безпосереднє втілення суспільного еталона вартості загального вартісного еквівалента. [18, с.58-64]

В  понятті товарного обміну відображається діалектична єдність товару в його вартісному виразі та грошей, розкривається одне з фундаментальних положень економічної теорії про те, що гроші являють собою специфічний засіб реалізації вартості. Вартість є тією реальною базою, що робить гроші і товар економічно тотожними структурами. Товар обмінюється на гроші, далі гроші — на інший товар завдяки тому, що ці ринкові величини мають спільну основу — вартість.

Це теоретичне положення має й інший аспект, що його, розглядаючи гроші як предмет пізнання, слід обов'язково враховувати. Важливо збагнути, що присутність грошей у метаморфозі Т — Г — Т не лише полегшує обмін, робить його мобільнішим та ефективнішим. Гроші в даному разі виконують складнішу функцію: потверджуючи суспільну значущість індивідуальних витрат на виробництво товару, що продається, вони,  отже, виступають як засіб стихійної реалізації  специфічної пропорційності  товарного  обміну.  Якщо  товар  А  не  просто обміняно на товар Б, як це має місце у бартерній операції, а продано за гроші, то цим актом стверджується відповідність   даного   товару   суспільній   потребі.   І   це   так,   бо отримані  на  товар  А  гроші  відкривають  його  власникові не лише можливість реалізації наявної потреби в товарі Б, а й шлях до будь–якого товару, пропонованого суспільством. А саме таку кінцеву мету і ставить перед собою товаровиробник. Він виробляє продукт для реалізації на ринку, щоб саме цим забезпечити передовсім задоволення всієї гами власних потреб — потреби в сотнях і тисячах інших споживчих вартостей. А це своєю чергою стає можливим лише тоді, коли його праця виступає як частка суспільної потреби, що, зрештою, засвідчують отримані ним гроші, які в даному разі і виступають як знаряддя відповідного збалансування пропозиції та попиту, формовані на ринку. [13, с.32-37]

Завдяки участі грошей у формулі Т — Г — Т забезпечуються не лише опосереднений обмін товару на товар і відповідні економічні стосунки індивідуальних виробників, а й реалізується специфічне відношення окремо взятого товару до всієї решти товарів, індивідуального (приватного) робочого часу до його загальних витрат, відношення особистої залежності окремого товаровиробника від суспільного виробництва в цілому. Вказане положення в характеристиці суті грошей є визначальним. В ньому втілюється визначення грошей як економічного відношення, відображається їхня винятково важлива функція — виступати не лише як простий посередник обміну, а й у ролі активного чинника розвитку товарного виробництва, особливої форми забезпечення його пропорційності.

Провідну роль відіграє визначення місця грошей не лише в системі товарного обміну, а й у ширшій сфері — у структурі виробничого відтворення, виявлення їхнього зв'язку безпосередньо з процесом виробництва. Як уже зазначалося, вартість є категорією виробничого відтворення. Вона характеризує специфіку витрат суспільної праці у сфері виробництва та їхній безпосередній зв'язок з іншими сферами суспільного відтворення — обміном, розподілом і споживанням виробленого продукту. А це означає, що характеристика грошей як самостійної форми вартості, її безпосереднього буття як загального вартісного еквівалента, виражаючи зміст системи грошових відносин, водночас фіксує органічний зв'язок останньої з усіма сферами суспільного відтворення, у т.ч. з його визначальною ланкою — сферою виробництва.

В процесі розвитку товарного виробництва істотна характеристика категорії «вартість» як підґрунтя грошових відносин, за допомогою якого гроші виражають свою якісну визначеність, наповнюється новим змістом. Як виробниче відношення вартість характеризується властивістю історизму — тобто спроможністю пристосовуватися до конкретно визначених умов виробництва та обігу товарів, що постійно змінюються, вдосконалюються.

Аналогічно поняття «загальний еквівалент» на кожному ступені історичного розвитку має розглядатися як вираз не суті грошей взагалі, а відображення специфічної суті, що наповнюється новим змістом у межах різних етапів товарного виробництва та обігу і відтак постійно збагачується. В основу цього закладено принцип історизму грошових відносин. [11, с.63-70]

Важливо мати на увазі, що в розглядуваній площині гроші виступають не лише як безпосереднє втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останньої, як міра її кількісного визначення. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості, її міри є суспільною монополією грошей. Визначеність грошей як загального вартісного еквівалента значною мірою сперта на реалізацію саме цієї монополії. А це своєю чергою означає, що теорія вартості і теорія грошових відносин — не ізольовані, а органічно пов'язані між собою, невід'ємні складові однієї економічної теорії — теорії товарно–грошових відносин.

Розглядаючи гроші як уособлення загального вартісного еквівалента,  слід враховувати і те,  що  в  цьому  понятті дається лише абстрактна характеристика їхньої суті. Гроші  в  названій  якості  ще  не визначаються у стані свого безпосереднього буття як органічна єдність змісту і форми. На цьому ступені пізнання вони розглядаються лише як результат розвитку їхньої глибинної суті — вартості. Тому тут поки що відсутня система зв'язків, яка поєднує гроші з усією структурою суспільного відтворення, її складовими ланками. На даному рівні пізнання гроші розглядаються лише як виробниче відношення, взяте поза його конкретно функціональним втіленням. Тут ще не йдеться про специфіку якоїсь окремої конкретної форми грошей у своїй реальності, яка функціонує в певній системі товарно–грошових відносин. Природа грошей на даній площині аналізу розглядається лише в межах простого визначення їхньої абстрактної загальності, як суть грошей взагалі, як економічна структура, не наповнена досі конкретним змістом. Цими обставинами зумовлюється необхідність переходу на більш високий ступінь аналізу, у фокусі пізнання якого виявляються гроші не в абстрактній, а в предметній конкретно–історичній визначеності, у їхньому реальному бутті. Зміст грошей виражається на базі відповідної комбінації грошових функцій, що забезпечують реалізацію специфічної визначеності грошей. [16, с.58-65]

Гроші як технічний інструмент обміну товарів.

Питання, що характеризують логічний взаємозв'язок понять «вартість товару» —  «гроші як загальний вартісний еквівалент», визначають загальноекономічну природу грошей. Вказане призначення грошей виявляється у їхній здатності забезпечити відособлення і реалізацію вартості товару як специфічного економічного відношення, що складається між окремими товаровиробниками і суспільством у цілому.

Однак зазначене призначення грошей не може обмежуватись лише цією функцією. В процесі реального обміну за їх допомогою забезпечується реалізація не лише вартості, а й споживчої вартості товару. У зв'язку з цим важливою складовою ознакою грошей як предмета пізнання є їхня здатність обслуговувати технічний бік обміну — рух споживчих вартостей. Мається на увазі інша логічна структура взаємозв'язку — взаємозалежність понять «споживча вартість товару» — «гроші як технічний інструментарій обміну».

Таке положення є свідченням подвійної природи грошей, доказом того, що їхня глибинна суть утримує в собі не одну, а дві форми, дві лінії розвитку: гроші як вираження суспільного зв'язку мають один цикл розвитку, гроші як інструментарій руху споживчих вартостей — інший цикл. Така структурність грошей увиразнює подвійність процесу товарного обміну, який має в собі цінову оцінку вартості товару, її попередню конвертацію в грошову оболонку, ідеальну метаморфозу товару в гроші. Цей же процес передбачає безпосередній обмін товару на гроші і далі — останніх на інший товар. У цьому разі йдеться про механічне переміщення з одних рук в інші споживчих вартостей, котрі ще перед тим на базі реалізації функції грошей як загального вартісного еквівалента дістали необхідну для реального обміну цінову оцінку. [20, с.56-62]

Протягом усього розвитку теорії грошових відносин окремі її школи й напрямки штучно протиставляли вказані аспекти визначення природи грошей. В одних випадках абсолютизується трактування грошей як загального вартісного еквівалента, в інших суть грошей обмежується їх характеристикою як технічного інструментарію обміну. Однак у дійсності ці визначення не  є  абсолютно  протилежними. Самостійність  ліній  розвитку  грошових  відносин,  про  яку йдеться, відносна. Відображаючи подвійну структуру товару і, відповідно, — його обміну, вказані лінії реалізують себе  в межах єдиної грошової суті. Гроші як вираз суспільної якості та гроші як суто технічний інструментарій обміну лише у своїй єдності можуть забезпечити реальний обмін товарів, обіг Т — Г — Т. Звідси їхнє розмежування припустиме лише в рамках теоретичного пізнання. Водночас згадане розмежування логічних ліній розвитку грошових відносин несе в теоретичному плані досить важливе методологічне   навантаження.

Методологічне значення теоретичного аргументування структури грошових відносин визначається тим, що на цьому підґрунті виникає можливість якісної характеристики структурної побудови конкретно–історичних форм грошей, специфіка яких виражається відповідною комбінацією грошових функцій. Ідеться про виявлення в кожній конкретно–історичній системі грошових відносин структурних елементів, за допомогою яких обслуговується технічний бік товарного обміну, здійснюється переміщення споживчих вартостей та елементів, на базі яких виявляється соціальна природа грошей, їхня роль загального вартісного еквівалента. [12, с.100]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Функції грошей

Функції грошей слугують способами реалізації їх сутності.

Щоб осягнути сутність сучасних грошових систем, зміни у грошовому обігу і в самих грошах слід розглянути функції грошей як загального еквівалента.

Функції грошей розглядаються як прояв їхньої сутності, вони стабільні і мало піддані змінам. У більшості випадків здійснюються лише грошима і можуть виконуватися тільки при участі людей. Такий підхід до функцій грошей означає, що гроші представляють інструмент економічних відносин у суспільстві, і саме люди, використовуючи можливості грошей, можуть визначати ціни товарів, застосовувати гроші в процесах реалізації й платежів, а також використовувати їх як засіб нагромадження.

В літературі існують різні підходи до розгляду цих функцій. К. Маркс дослідив п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів (заощадження), засобу платежу і світових грошей. [17, с.17-21]

Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари сумірними, а втілена в них абстрактна, суспільно необхідна праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром – грошима, що, як конкретна форма втілення абстрактної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості. Ціна – це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін, У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу.

Процес товарного бігу, опосередкованого грошима, можна зобразити формулою Т – Г – Т, де Т – товар, Г – гроші. Цей процес включає два протилежних акти – продаж товару за гроші (Т – Г) і купівлю товару на гроші (Г – Т), в яких гроші відіграють роль посередника і виконують функцію засобу обігу. Перехід від безпосереднього товарообміну (за формулою Т – Т) до товарного обігу за допомогою грошей (Т – Г – Т) дає змогу успішно подолати межі (індивідуальні, часові та просторові), пов'язані з безпосереднім обміном товару на товар.

Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні товарами, то можуть використовуватись і неповноцінні гроші. Після тривалого перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги. Незважаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, немовби повноцінні, Враховуючи це, в багатьох країнах почали випускати неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, "псувати" монети, тобто зменшувати їх металевий зміст. Потім з'явились паперові гроші. [1, с.153-176]

Оскільки гроші – це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, то вони стають загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати.

Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній "плоті". Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і, по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість. Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового вилучення їх із сфери обігу, адже кожний товаровиробник для придбання засобів і предметів праці має накопичити достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він виступає збирачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тільки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Завдяки своїй високій ліквідності гроші є зручною формою збереження багатства. Гроші є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворити на будь-який товар. Тому якісно вони не мають меж, проте кожна реальна грошова сума кількісно обмежена і на неї можна придбати лише певну кількість благ. Тому існує суперечність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей як загального виразника речового багатства. [4, с.3-5]