Вплив бар’єрів спілкування на ефективність взаємодії

     Міністерство  освіти і науки України

       Київський національний економічний  університет

       Криворізький економічний інститут 
 
 
 
 
 
 

     РЕФЕРАТ

     на  тему:

     «Вплив  бар’єрів спілкування  на ефективність взаємодії» 
 
 
 

                                                     Студентки ІІ курсу 

                                                     Факультету М та ЕК

                                                     6. 502-1

                                                     Логвиненко Т. С.  
 
 
 
 
 
 
 

     Кривий  Ріг – 2010 
ПЛАН

     Вступ

     І. Типи бар’єрів на шляху до взаєморозуміння.

     ІІ. Типи комунікативних бар’єрів за Поршневим.

     ІІІ. Бар’єри в педагогічному спілкуванню

     Висновок

     Використана література 

      ВСТУП

     Спілкування - це процес взаємодії принаймні двох осіб, спрямований на взаємне пізнання, на встановлення і розвиток взаємин, надання взаємовпливу на стани, погляди і поведінку, а також на регуляцію їхньої спільної діяльності.

     Дуже  важливим у спілкуванні є перше  враження. Звичайно, перше враження це не завжди остаточний висновок про співрозмовника, але важливо, що із самого початку саме на його основі будується спілкування У кожного із собою є багаж, що складається з уявлень і суджень про людей, про світ, про себе, зі спогадів, із планів, які треба здійснити в майбутньому і ще з багато чого іншого. Саме з цього багажу і виникає образ партнера. Тим самим усе, що є в багажі, може певним чином відбитися в першому враженні про іншу людину. Звичайно, багаж у кожного свій, і тому люди звертають увагу на різні риси і якості навколишніх, використовують різні риси своїх загальних представлень і свого досвіду й одержують різний результат.

     Але усі ці види спілкування, хочуть цього  співрозмовники чи ні, можуть і, не рідко, включають в себе найрізноманітніші бар'єри спілкування.  
            І. Типи бар’єрів на шляху до взаєморозуміння. 

       Взаєморозуміння виникає залежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються. Бар'єрами можуть бути також особливості різних соціальних груп, до яких належать співбесідники, а також їхні соціокультурні відмінності. Аналізуючи факт непорозуміння, варто подумати, які з них треба обійти і які внести корективи у подальше спілкування. Ще важливіше вміти прогнозувати, передбачати виникнення можливих бар'єрів, будувати тактику їх запобігання.

     Оскільки  причини комунікативних бар'єрів можуть приховуватися в змістових і  формальних характеристиках самого повідомлення (фонетичних, стилістичних, семантичних), а також у логіці його побудови, то є потреба розглянути такі бар'єри детальніше.

     Фонетичний  бар'єр, тобто перешкода, яка створюється  особливостями мови того, хто говорить, виникає тоді, коли учасники комунікативного  процесу розмовляють різними  мовами й діалектами, мають суттєві  дефекти мови та дикції, перекручену граматичну побудову висловлювань. Цей бар'єр можуть породити також невиразне мовлення, зловживання великою кількістю звуків-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна розмова. Наприклад, спеціалісти в галузі психології довели, що коли людині щось повідомляти на підвищених тонах, то розуміння того, хто слухає, буде заблоковане. І чим більш сенситивна (чуттєва) особистість, тим частіше і швидше це проявляється. Психологічна причина нерозуміння криється в тому, що вся увага індивіда, на якого спрямований потік образливих слів, концентрується не на смислі пояснення, а на ставленні того, хто говорить, до партнера. І як результат виникає захисна реакція, тобто відбувається зсув уваги, який блокує аналізаторську діяльність мозку, і слова, адресовані партнерові, який слухає, ним не усвідомлюються. Цілком зрозуміло, щоб такого бар'єра не було, необхідно говорити чітко, не дуже голосно, уникаючи скоромовок. Також психологи радять використовувати прийоми особистого психологічного захисту. Використати вербальні засоби і сказати, наприклад: «Якщо ви говоритимете повільніше, тихіше і спокійніше, то я вас краще зрозумію». Така фраза дає змогу партнерові перебудуватися.

     Семантичний бар'єр виникає через відсутність  збігу в системах значень партнерів  з комунікації — тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, з повною смисловою інформацією. Іншими словами, він має місце тоді, коли партнери користуються одними й тими ж знаками (і словами також) для позначення абсолютно різних речей.

     Семантичний бар'єр — це, по-перше, проблема жаргонів і сленгів, по-друге, він викликається обмеженим лексиконом у одного з співрозмовників, по-третє, його причинами можуть бути соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші особливості спілкування. Т. Дрідзе використовує назву «ефект смислових ножиць» для позначення семантичного бар'єра й розглядає комунікативні ситуації, за яких цей ефект виникає:

     • явна невідповідність між мовними  засобами, які використовує комунікатор, і мовними ресурсами реципієнта;

     • розбіжність виникає ще раніше —  на етапі переведення думки у  слова;

     • взаєморозумінню заважають певні  індивідуальні особливості реципієнта, передусім здатність оперувати  мовою як засобом мислення.

     Водночас, з того, що кожна людина має неповторний досвід, освіту, своє коло спілкування, а отже, і неповторний тезаурус, зовсім не обов'язково робити висновок, що взаєморозуміння неможливе. Щоб подолати семантичний бар'єр, необхідно збагнути особливості іншої людини й використовувати в розмові з нею зрозумілу для неї лексику. При цьому слова, що мають різне значення, варто пояснювати: в якому смислі ви вживаєте те чи інше слово. Необхідно також пам'ятати про те, що мовні норми, специфіка нашої мови мають змінюватися залежно від того, до кого спрямоване повідомлення.

     Стилістичний  бар'єр виникає в разі невідповідності  стилю мови комунікатора й ситуації спілкування або стилю мови й  актуального психологічного стану  реципієнта. Приміром, партнер може не сприйняти критичного зауваження співрозмовника, тому що воно було виголошене в панібратській манері. Тобто стиль може бути недоречним, занадто важким, не відповідати комунікативній ситуації і намірам партнера. Якщо комунікатор використовує мовні звороти: «Вам потрібно», «Ви зобов'язані», «Ти повинен» й подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований супротив. Такому стилю, який має примусовий характер, протистоїть інша філософія стосунків, котру називають парадигмою можливого: «Можливо», «Бажано, щоб ви», «Ви можете» та ін.

     Психологи радять дотримуватися двох основних прийомів структурування інформації (йдеться передусім про ділову сферу): правила рамки і правила ланцюга. Сутність правила рамки полягає в тому, що початок і кінець (цілі, наміри, перспективи, результати й висновки) будь-якої розмови слід чітко окреслювати, адже вони в інформаційному ряді запам'ятовуються краще. Правило ланцюга визначає «внутрішнє» структурування комунікативного процесу. Йдеться про те, що необхідна для аналізу проблеми інформація має утворювати ланцюг, в якому повідомлення поєднані за певними ознаками. Дуже важливою є й послідовність викладу всієї інформації в цілому. Отож стилістичний бар'єр між партнерами за таких умов породжує неправильна організація повідомлення. Вважається, що повідомлення сприймається краще, якщо воно побудоване таким чином:

     • від уваги до інтересу;

     • від інтересу до основних положень;

     • від основних положень до заперечень і запитань;

     • відповіді, висновки, резюмування.

     Стилістичний  бар'єр може виникнути й за умови, коли форма комунікації та її зміст  не відповідають одне одному. Приміром, запросили на розмову, а замість діалогу був односторонній монолог, що викликає у співрозмовника не лише незадоволення, а й нерозуміння самої інформації, позаяк негативні емоції, які не дають змоги ефективно слухати, заважають зосередитися і сприймати почуте. Стилістичний бар'єр виникає й тоді, коли інформація передається науково-канцелярським стилем, який зрозуміліший під час читання й утруднений у слуховому сприйнятті.

     Одні  люди прагнуть зрозуміти вчинки, висловлювання, емоції партнера по спілкуванню, інші ні. Трапляється й таке, що людина одних партнерів розуміє, а інших ні (за принципом: кого хочу, того і розумію). Це відбувається тому, що деякі люди видаються не вартими її уваги, тому тут до мотиваційного бар'єра додається моральний. Таку ситуацію інколи можна спостерігати в магазинах, де між покупцями і продавцями виникають антипатія, недовіра. Відчувається, що вони не розуміють одне одного. Звичайно, можна навчити продавця поводитися належним чином, культурно. Але чи можна навчити одну людину любити іншу, зокрема щоб продавець любив покупця? Ідеться про моральні цінності, що характеризують людину загалом і залежать від її сутності. Про любов і повагу до людини свідчать не слова "Чим я можу допомогти Вам?", а уважне, терпляче, щире ставлення. Адже покупець у першому випадку зрозуміє, що на нього тиснуть, відтак у нього зростає внутрішній опір, а в другому випадку він, навіть якщо і не планував робити покупку, зробить її.

     Буває так, що бар'єром на шляху до взаєморозуміння є хвилювання, пов'язане з бажанням людини, щоб її зрозуміли. Тут починають діяти емоції. Деякі з них мають негативний відтінок, тому нерідко впливають на логіку викладу, мовлення, заважають слухати уважно іншого і зрозуміти його. Позитивні емоції також не завжди допомагають адекватному взаєморозумінню (наприклад, закоханим, які під впливом переживань вживають не ті слова, які б їм хотілося). Хоча загалом позитивні емоції стимулюють бажання зрозуміти іншого, поспівчувати йому та допомогти.

     Іноді виникають інтелектуальні бар'єри (у кожної людини вони різні) внаслідок особливостей людини у сприйманні, мисленні, пам'яті.

     Звичайно  люди реагують не на те, що відбувається, а на те, що вони сприйняли. Тому особливості  сприймання інформації можуть стати  бар'єрами на шляху до взаєморозуміння. Відомо, що люди сприймають інформацію вибірково залежно від своїх потреб, інтересів, емоційного стану і характеру ситуації. Життєвий досвід у кожного є унікальним, неповторним. Тому навіть якщо людина має велике бажання бути зрозумілою й добирає найточніші слова, немає гарантії, що співрозмовник зрозуміє, хай він у цьому й зацікавлений, усю інформацію точно й повністю. Це буває навіть тоді, коли люди перебувають у близькому контакті. А та людина, яку не розуміють, починає поступово віддалятися від партнера, при цьому втрачається близькість у стосунках.

     Процес  розуміння залежить також від  моральних і психологічних установок  особистості до певних ідей або до того, хто їх передає. Якщо ці установки  позитивні, то процес сприймання відбувається успішно, у противному разі з'являються знову ж таки бар'єри. Подолати їх можна, лише поступово змінюючи установки.

     Без двостороннього осмислення інформації та ситуації неможливо її зрозуміти. Тут, як і при сприйманні мови, важливо, щоб інтелектуальні рівні, види мислення партнерів не надто різнилися. Якщо ж з одного боку знаходяться співрозмовники-теоретики, а з іншого практики, то вони не завжди порозуміються. Або, скажімо, один із партнерів має високий рівень мислення, а інший низький – їм також рідко вдається знайти такі слова й докази, які були б переконливими для обох.

     Підвести  людей, які прагнуть до взаєморозуміння, може й пам'ять. Ніхто з нас  не може бути впевнений у тому, що він завжди зберігає в пам'яті  й може відтворити всю інформацію, що надійшла до нього. Люди це знають, проте в конкретних ситуаціях їм здається, що пам'ять підводить не їх, а партнерів ("я точно пам'ятаю, що я..."). Тому слід, зокрема, в ділових стосунках записувати найважливішу інформацію, а то й підписувати документи, де відмічати основні положення та рішення, висловлені думки.

     Складну проблему становить взаєморозуміння  людей, які належать до різних великих  і малих соціальних груп. Кожний із нас водночас є членом різних груп: за віком, статтю, професією, національністю і т. ін. Звичайно, в особливостях різних груп розібратися важко, ще складніше всі їх урахувати. Проте кожен знає, що різну психологію мають, наприклад, старше та молодше покоління, жінки й чоловіки. Так, старше покоління, звичайно, критично ставиться до інновацій. Молодь емоційно більшою мірою готова до змін, тому завжди прагне нового. По-різному поводяться, спілкуючись, чоловіки й жінки. Чоловіки більше уваги приділяють змісту спілкування, а жінки безпосередньо процесу. Чоловіки, як правило, слухають уважно 10-15 секунд, а потім починають розмірковувати над тим, що самі хочуть сказати, тобто вони нерідко не вислуховують співбесідника до кінця, не прагнуть з'ясувати, чи правильно його зрозуміли. Жінки, на відміну від чоловіків, бачать в особі співбесідника особистість і розуміють її почуття. Чоловіки активніше відстоюють свою позицію, а жінки легше піддаються переконанню і спокійніше сприймають чужу думку.

     Успіх значною мірою залежить від рівня  культури спілкування співбесідників, від знання ними психології особистості, вміння враховувати їх при доборі засобів спілкування. Цей висновок стосується також спілкування між людьми різних національностей. Орієнтація на загальнолюдські моральні цінності, самобутність, унікальність кожного народу сприяє встановленню взаєморозуміння, громадянської злагоди і християнської любові. Ще в XVI ст. видатний французький філософ-мораліст М. Монтень писав, що різні звичаї народів нескінченні у своїх проявах, і скрізь вони мають обґрунтування. Неврахування таких звичаїв нерідко сприймається як відхилення від розуму.

     Ми  не маємо права змінювати звичаї інших народів, їх потрібно пізнавати і враховувати з метою досягнення взаєморозуміння. Під час бесіди американців чи англійців один говорить, а другий слухає, адже переривати не ввічливо. Японець слухає більш активно, подаючи сигнали про те, що він розуміє співбесідника, якщо може, то навіть закінчує за нього фрази. Його "хай" ("так") означає: "Я вас розумію". Інколи ті, хто не знає цієї особливості японців, сприймають "хай" за згоду і думають, що досягли успіху у вирішенні ділових питань, а потім, на жаль, глибоко розчаровуються. Загальнолюдська культура допоможе подолати бар'єри взаєморозуміння, пов'язані із соціокультурними відмінностями.

     Бар'єрів на шляху до злагоди, взаєморозуміння  між людьми багато, їх треба вчасно розпізнавати, попереджати і долати. Це те негативне, що знижує ефективність спілкування та взаємодії між людьми. Водночас наука й практика пропонують певні способи і засоби, які сприятимуть успіху у взаємопорозумінні та взаємодії. 

      ІІ. Типи комунікативних бар’єрів за Поршневим.  

     Б. Поршнєв виокремлює три форми комунікативних бар'єрів, які різняться за ступенем прозорості: уникання, авторитет, нерозуміння. Йдеться про те, що за своєю психологічною природою комунікативний бар'єр є механізмом захисту від небажаної інформації. Психологічна перешкода, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, стомливої чи небезпечної інформації, може бути різного ступеня прозорості.

     Уникнення - це такий тип бар'єру під час  спілкування, коли спостерігається  уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим. Визначивши партнера як небезпечного в якомусь відношенні, "чужого", людина просто уникає спілкування з ним, чи якщо зовсім ухилитися неможливо, додає всі зусилля, щоб не сприйняти його повідомлення. З боку цей "захист" дуже добре помітний - людина неуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привід відвернутися, використовує будь-який привід для припинення розмови.

     Уникнення як вид захисту від впливу виявляється  не тільки в уникненні людей, але й у відхиленні від визначених ситуацій, таких, у яких може виникнути небезпека "шкідливого" впливу. Таким чином, найпростіший спосіб захисту від впливу - уникнути зіткнення з джерелом цього впливу.

     Авторитет. Дія даного типу бар'єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим. Авторитетним людям виявляється повна довіра і стосовно їхньої мови контрсугестія "не працює". Зате всім іншим, кому в авторитетності відмовлено, довіри немає ніякої, і, отже, те, що вони говорять, не має ніякого значення. Таким чином, довіра і недовіра "залежать" не від особливостей переданої інформації, а від того, хто її подає.

     У зв'язку з такою дією авторитету дуже важливо знати, відкіля цей бар'єр береться, від чого залежить присвоєння конкретній людині авторитету. Очевидно, тут можна знайти багато різних "основ". Це може бути і соціальний стан (статус) партнера, його перевага по важливому в даний момент параметру, приналежність даного партнера до реальної "авторитетної" соціальної групи, чи його привабливість у визначених ситуаціях, добрі стосунки до адресатів впливу, приналежність до важливих груп, яким безумовно довіряє його співрозмовник.

     Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить часто якась потенційно небезпечна для людини інформація може виходити і від людей, яким ми в загальному і цілому довіряємо (від "своїх" чи цілком авторитетних). У такому випадку захистом буде "нерозуміння" самого повідомлення. Будь-яке повідомлення можна не зрозуміти - по результату це те ж саме, що не чути і не бачити, тільки вплив пробуксовує тепер в іншому місці.

     Зовнішні  бар'єри. На основі проведеного аналізу  типів існуючих бар'єрів у спілкуванні  можна зробити наступні висновки. Захист від впливу іншої людини в  спілкуванні може приймати вид уникнення, заперечення авторитетності чи джерела  нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого бар'єрного механізму буде неприйняття впливу - воно не буде сприйняте і, отже, не зробить ніякого впливу. Підставами для захисту є різні ознаки.

     Не  слід представляти собі ці бар'єри в  комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.

     Очевидно, що, крім зовнішніх бар'єрів, існують  ще якісь внутрішні захисти, що визначають відношення людини до вже прийнятної і зрозумілої, але в той же час неприємної, небезпечної інформації.

     Внутрішні бар'єри - якісь внутрішні перешкоди  проти інформації, що загрожує сильній  перебудові всіх уявлень людини, її поведінки.

     Зрозуміло, що інформація, яка загрожує перебудовою  уявлення про світ, зустрічає опір. Її можна або "викинути", або  надати їй інше значення. Це можна зробити  різними способами.  

      ІІІ. Бар’єри в педагогічному  спілкуванню  

     Серед чинників, що впливають на особливості взаємодії між учителем і учнем, велике значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний). Відповідно до цього розрізняють бар'єри у спілкуванні.

     Соціальний  бар'єр зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Нейтралізують його прагнення не протиставляти себе учням, а підносити їх до свого рівня, не нав'язувати свої позиції, а радити.

     Фізичний  бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл, стілець тощо. Усувають такий бар'єр, скорочуючи дистанцію, відкритістю у спілкуванні.

     Смисловий бар'єр пов'язаний з неадаптованим  до рівня сприйняття школярів мовленням  учителя, яке занадто насичене незрозумілими  словами, науковими термінами, які  він використовує без коментарів. Це є причиною зниження їх інтересу до матеріалу, утворює дистанцію у взаємодії. Він стає непомітним за уважного ставлення до свого мовлення, ретельної підготовки до уроку.

     Естетичний  бар'єр зумовлений несприйняттям співрозмовником  зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Усувають шляхом самоконтролю поведінки.

     Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності  настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою  усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника. 

     Психологічний бар'єр виявляється як негативна  установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації тощо. Усувають шляхом переорієнтації уваги з особистості на роботу, оптимістичним прогнозуванням подальшої діяльності. Найтиповішими серед психологічних бар'єрів є:

     1. «Бар'єр» неспівпадання установок - учитель приходить з задумками цікавого уроку, захоплений ним, а клас байдужий, не уважний, тому недосвідчений учитель роздратовується, нервує тощо.

     2. «Бар'єр» побоювання класу типовий для учителів-початківців; вони непогано володіють матеріалом, добре підготувались до уроку, але сама думка про безпосередній контакт з дітьми «лякає» їх, пригнічує творчу ініціативу тощо;

     3. «Бар'єр» відсутності контакту: учитель заходить до класу і замість того, щоб швидко й оперативно організувати взаємодію з учнями, починає діяти автономно (наприклад, пише пояснення на дошці тощо);

     4. «Бар'єр» звуження функцій спілкування: педагог враховує лише інформаційні задачі спілкування, забуваючи про соціально-перцептивні взаємовідносні функції спілкування;

     5. «Бар'єр» негативної установки на клас, яка може деколи формуватися апріорно на основі думки інших учителів, що працюють з цим колективом або є наслідком власних педагогічних невдач;

     6. «Бар'єр» минулого негативного досвіду спілкування з даним класом чи учнем;

     7. «Бар'єр» побоювання педагогічних помилок (запізнення на урок, не вірно виставленої оцінки тощо);

     8. «Бар'єр» наслідування: молодий учитель наслідує манери спілкування, діяльність іншого педагога, на якого він орієнтується, але не усвідомлює, що механічне перенесення чужого стилю спілкування на свою педагогічну індивідуальність неможливе.

     Психологічні  «бар'єри» спілкування виникають  непомітно і спочатку можуть не усвідомлюватись  учителем. Зате школярі сприймають їх одразу. Але якщо «бар'єр» закріпився, то й сам педагог починає відчувати дискомфорт, тривогу, нервовість. Цей стан стає стійким, заважає плідному контактові з дітьми й, нарешті, впливає на характер педагога - формує якийсь неправильний «педагогічний характер».

      ВИСНОВОК

     Питання про ефективність людського спілкування - універсальне. Бар'єри спілкування  можуть бути зв'язані з характерами  людей, їх прагненнями, поглядами, мовними  особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і в професійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними користатися.

     У цілому основними умовами будь-якого  практичного спілкування є уміння і навички людини у використанні так званих розуміючих і директивних прийомів реагування при взаємодії з іншими людьми. Ефективне спілкування повинне містити в собі розуміючі і директивні прийоми реагування і по можливості виключати агресивні і принизливо-поступливі реакції при взаємодії з іншими людьми.

     На  основі проведеного аналізу типів  існуючих бар'єрів у спілкуванні  можна зробити наступні висновки. Захист від впливу іншої людини в  спілкуванні може приймати вид уникнення, заперечення авторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого бар'єрного механізму буде неприйняття впливу - воно не буде сприйняте і, отже, не зробить ніякого впливу. Підставами для захисту є різні ознаки.

     Не  слід представляти собі ці бар'єри в комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.

     Бар'єрів на шляху до злагоди, взаєморозуміння між людьми багато, їх треба вчасно розпізнавати, попереджати і долати. Це те негативне, що знижує ефективність спілкування та взаємодії між людьми. Водночас наука й практика пропонують певні способи і засоби, які сприятимуть успіху у взаємопорозумінні та взаємодії.

      ЛІТЕРАТУРА

     1. Волкова Н. П. Педагогіка. Посібник. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2001.

     2. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом обучении. Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987.-190 с.

     3. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001.-256 с.

     4. Марченко А.І. Проблеми успішного спілкування. - Львів, 1990.

     5. Мудрик А.В. Общение как фактор воспитания школьников. – М., 1984.-111 с.