Врегулювання міжнародних торговельних суперечок
Міністерство фінансів України
Український
державний університет фінансів
та міжнародної торгівлі
Кафедра
міжнародного права
Врегулювання
міжнародних торговельних
суперечок
Студента 1-ого курсу
Центру заочної, післядипломної освіти
та міжнародних програм
Група МЗМП-1
Кушніра
Олександра Вікторовича
Київ-2010
План
Вступ
1. Вирішення спорів у міжнародному торговельному праві.
2.
Міжнародний комерційний
3. Арбітражна угода.
Висновки
Вступ
Сучасна практика міжнародного партнерства свідчить про те, що чимало розбіжностей та спорів, які виникають під час виконання зовнішньо договірних контрактів, вирішуються міжнародним комерційним арбітражем, престиж якого сьогодні є безумовним. Він історично виник у Великобританії та на Європейському континенті. Широкого ж визнання й відповідного правного статусу він набув лише у XX ст.
Вирішення спорів має першорядне значення для міжнародних зв'язків. Від цього залежить рівень дотримання умов контрактів, підтримка порядку, повага прав учасників. При цьому мова часто йде про долю майна величезної вартості.
Спори фізичних і юридичних осіб відносяться до національної юрисдикції. Однак, як показав досвід, національні суди виявилися не в стані вирішити задачу належним чином. Судді професіонально не підготовлені до розв'язання складних питань МЕП, та й часто виявляються національно обмеженими. Нерідко така практика викликала міжнародні ускладнення.
Тому
в державах створюються спеціалізовані
органи – міжнародні комерційні арбітражі.
Міжнародними вони є в тому сенсі, що розв'язують
комерційні суперечки міжнародної характеру
між приватними особами. Засновується
ж вони в порядку, установленому національним
правом, і керуються ним у своїй діяльності.
1. Вирішення спорів у міжнародному торговельному праві
Серед засобів забезпечення вирішення міжнародних торговельних спорів найпоширенішим є здійснення дипломатичних переговорів. Вони ведуться від імені держави їх главами, главами урядів, міністрами закордонних справ, спеціально призначеними для цього дипломатичними працівниками. Ефективність дипломатичних переговорів з приводу міжнародних економічних спорів, як і інших спорів, буває високою лише за умови, якщо вони ведуться на ґрунті взаємної поваги суверенітету сторін, їх рівності, сприяння зміцненню миру.
При посередництві у розв’язанні спорів між сторонами бере участь третя держава. В одному випадку ця держава виступає з пропозицією щодо примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню дипломатичних переговорів. Цей вид посередництва називається добрими послугами. В іншому випадку третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення сторін. Цей вид посередництва заведено називати особистим посередництвом.
Природним та правильним є рішення, коли для розв’язання юридичних конфліктів залучають офіційних учасників. Такими можуть виступати: 1) міждержавні організації (наприклад, ООН, ОБСЄ тощо); 2) окремі держави; 3) державні правові інститути (уряд, президент, конституційний суд, господарські суди, верховний суд та суди нижчих інстанцій, прокуратура тощо); 4) урядові чи тимчасові парламентські комісії, що створюються для вирішення конфліктних проблем; 6) керівники (адміністрація) установ, підприємств, фірм тощо; 7) громадські організації (наприклад, комісії з розв’язання трудових спорів і конфліктів, профспілки тощо).
У
ряді випадків для розв’язання спорів
створюються погоджувальні
Арбітражне вирішення міждержавних спорів торгоіельно-економічного характеру є також одним із мирних засобів їх розв’язання. Цей засіб відомий ще з часів Древньої Греції та Древнього Єгипту, де широко використовувався третейський арбітражний розгляд спорів.
Питання арбітражів розглядалось ще у Кодексі Юстиніана – рішення арбітражів підлягали виконанню.
Нині арбітражне вирішення міжнародних економічних спорів широко використовується у практиці міжнародного співробітництва.
Значний внесок у розвиток міжнародного арбітражу зробили Перша (1899 р.) і Друга (1907 р.) Гаазькі конференції миру, які були скликані за ініціативою і за активної участі російського уряду. На цих конференціях були прийняті Конвенції про мирне розв’язання міжнародних зіткнень, на основі яких лише за період з 1907 по 1914 р. було укладено 86 арбітражних угод.
На регіональному рівні найбільш розвинений механізм вирішення суперечок був створений в рамках Європейських співтовариств. У його основі лежить Брюссельська конвенція про юрисдикції та виконанні рішень у цивільних і комерційних справах 1968
У рамках СНД в 1992 р. було підписано Угоду про порядок розгляду спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Воно вирішує комплекс питань, пов'язаних з розглядом будь-яких господарських суперечок не тільки в арбітражі, але й у суді, включаючи спори за участю держав та їх органів. Угода містить норми про взаємне визнання та виконання рішень судових, арбітражних органів, що а також вичерпний перелік підстав, за наявності яких у виконанні може бути відмовлено (ст. ст. 7 - 9).
У 1992 р. було прийнято Угоду про статус Економічного суду СНД, до якого прикріплено Положення про Суді. До юрисдикції цього Суду віднесені лише міждержавні економічні суперечки. Поки Суду ніяк себе не виявив.
Важливим напрямком співробітництва держав у розглянутій області, як вже зазначалося, є створення спеціалізованих міжнародних центрів для вирішення певних видів комерційних спорів, що становлять особливий інтерес для розвитку міжнародних економічних відносин. На основі Вашингтонської конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами і іноземними особами 1965 р. був заснований Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів. Конвенція була розроблено під егідою Міжнародного банку реконструкції та розвитку, і Центр діє при ньому. У Конвенції бере участь більше ста держав. Росія її підписала, але ще не ратифікувала. Юрисдикція Центру поширюється на будь-який інвестиційний спір між державою-учасницею та приватним інвестором іншого держави-учасника.
Розвинений механізм вирішення спорів створено при Світовій організації торгівлі (СОТ).
Таким
чином, найкращим способом вирішення
міжнародних спорів є договірний.
Сторони завжди можуть вирішити спір
сирним шляхом без звернення до суду.
2. Міжнародний комерційний арбітраж
Міжнародний арбітраж – це третейський суд для розв'язання спорів між державами, створений на основі угоди сторін, рішення якого мають для них обов'язкову силу.
Міжнародний комерційний арбітраж регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними двосторонніми та багатосторонніми угодами. Положення про арбітраж можуть бути включеними в договори про дружбу, торгівлю та мореплавство. Мета таких договірних положень – забезпечення виконання арбітражного застереження в комерційних договорах.
Саме на підставі положень договору суди кожної з держав, що домовляються, зобов’язані виконувати арбітражні застереження і прийняті арбітражні рішення, навіть якщо місце арбітражу не знаходиться в договірних державах, а арбітри не є їх громадянами.
До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін можуть передаватися:
- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном;
- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.
Сьогодні в міжнародній практиці існує два види третейських судів: так звані ізольовані та постійно діючі. Ізольований третейський суд (ad hok) створюється сторонами спеціально для розгляду певного конкретного спору.
Сторони самі визначають порядок створення третейського суду і правила розгляду в ньому даної справи. Процедура такого арбітражу може визначатися сторонами самостійно або шляхом домовленості про застосування модельних правил арбітражу (частіше всього Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ).
Після вирішення конкретного спору арбітраж ad hok припиняє своє існування.
Арбітраж ad hok має досить специфічну сферу застосування і навіть переваги перед інституціональним (постійним). Арбітраж ad hok може мати необмежену спеціалізацію і більш інтернаціональний склад арбітрів, що під час розгляду деяких спорів має істотне значення.
На відміну від третейських судів ad hok, постійно діючі третейські суди створюються при різних організаціях і асоціаціях, найчастіше при торговельно-промислових палатах. Характерним для них є те, що кожний з них має:
- положення або статут;
-
свої правила провадження
- список арбітрів, з якого сторони обирають собі арбітрів.
Вони також спеціалізуються на розв’язанні більш-менш широкого кола справ.
На сьогодні простежується процес зближення арбітражу ad hok та інституціонального арбітражу через асиміляцію процедур розгляду спорів, зближення статутних підстав діяльності обох арбітражів.
Міжнародні комерційні арбітражі можуть набувати також більш спеціалізованого значення. До таких належать арбітражі, що розглядають морські спори. Наприклад, Морська арбітражна комісія при ТПП України, арбітраж при комітеті Ллойда в Лондоні, Морська арбітражна палата в Парижі, Японський морський арбітраж у Токіо, Морський третейський суд у Гамбурзі.
Спеціалізованими також уважаються арбітражі, які розглядають спори, пов’язані з торгівлею конкретними товарами – арбітраж Лондонської асоціації з торгівлі зерновими, арбітражний суд при Федерації з торгівлі вовною в Гдині, арбітраж при Комітеті з торгівлі зерновими в Роттердамі, арбітраж при Біржі з торгівлі шкірою та шкіряними виробами в Генуї, арбітраж при Нідерландській асоціації з торгівлі кавою.
Арбітраж вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм. У разі відсутності якої-небудь вказівки сторін арбітраж застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. В усіх випадках арбітраж приймає рішення згідно з умовами угоди й урахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
Арбітражний розгляд припиняється остаточним арбітражним рішенням (про вирішення спору по суті або про мирову угоду) або постановою арбітражу про припинення арбітражного розгляду.
При арбітражному розгляді колегіальним складом арбітрів будь-яке рішення арбітражу, якщо сторони не домовились про інше, повинно бути винесено більшістю арбітрів. Арбітражне рішення повинно бути винесено у письмовій формі та підписано одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості всіх членів арбітражу за умови зазначення причини відсутності інших підписів. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути передана його копія.
Якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спір, арбітраж припиняє розгляд і, на прохання сторін та за відсутності заперечень зі свого боку, фіксує це врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах (мирова угода). Таке арбітражне рішення має таку саму ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору.
Арбітраж приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли:
- позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду й арбітраж не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору;
- сторони
домовляються про припинення розгляду;
арбітраж визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.
Прийняте арбітражне рішення може бути виправлене та роз’яснене у випадках, передбачених законодавством. У разі необхідності, передбаченої законодавством, може бути прийняте додаткове рішення. Законодавство передбачає також можливість оспорювання арбітражного рішення.
Арбітражне
рішення, незалежно від того, в якій країні
воно було винесене, визнається обов’язковим
і при поданні до компетентного суду письмового
клопотання виконується з урахуванням
і дотриманням вимог законодавства.
3. Арбітражна угода
В основі арбітражного вирішення спорів лежить арбітражна угода, тобто угода про передачу спору на розгляд і вирішення арбітражу. Арбітражна угода є умовою для визнання компетенції арбітражу, і тому найбільш актуальними були й залишаються проблеми правової природи арбітражної угоди та компетенції арбітражу.
Арбітражна угода є специфічним договором. Специфічність арбітражної угоди полягає в тому, що як цивільно-правовий правочин, вона має процесуальні наслідки. А це означає, що для кваліфікації арбітражної угоди як цивільно-правового правочину застосовується цивільне законодавство; щодо виключення державного суду, тобто вилучення тієї чи іншої справи з його ведення та допустимості арбітражної угоди, ці питання вирішуються на підставі цивільного процесуального законодавства.
У міжнародному комерційному обігу зустрічаються два види арбітражних угод: арбітражне застереження та третейський запис. Угода про арбітраж, включена до контракту й така, що передбачає можливість розгляду спорів, які можуть виникнути з контракту, називається арбітражним застереженням. Угода про арбітраж, що передбачає можливість розгляду спору, укладена у формі, відмінній від зовнішньоторговельного контракту угоди, називається третейським записом.
Арбітражне застереження – це угода сторін про арбітражний порядок
вирішення спорів, яка прямо включена в контракт і є його складовою.
Третейський
запис – це окрема від контракту
угода між сторонами про
Усі вони є, по суті, відображенням одного й того ж, а саме: угоди сторін про передачу спору до третейського суду.
Особливістю арбітражної угоди є те, що вона обов’язкова для її сторін і сторони не можуть ухилитися від передачі спору на розгляд третейського суду.
У законодавстві багатьох країн, як правило, немає розбіжностей у визначенні видів арбітражних угод. І арбітражне застереження, і третейський запис є достатніми основами арбітражу.
У більшості країн, у тому числі в Україні, Білорусі, Росії, країнах Східної Європи, Великій Британії, Франції, ФРН, Данії, Норвегії, США, Канаді та ін., передбачений єдиний правовий режим арбітражного застереження та третейського запису.
Як правило, арбітражна угода складається з наступних елементів:
1)
вид арбітражу (включно з
2) коло спорів, що передаються на розгляд до арбітражу;
3) місце арбітражу;
4) кількість арбітрів, їх національність і кваліфікаційні вимоги;
5) право, що застосовується до суті спору;
6) мова арбітражного провадження;
7) право, що застосовується до арбітражної угоди;
8) правила процедури;
9)
повноваження арбітрів
10)
інші питання (застереження
Склад
арбітражу (один суддя-арбітр або декілька),
порядок його діяльності, а також підлягаючі
застосуванню норми права визначаються
угодою сторін у спорі, що іменується компромісом.
Арбітраж завжди формується з непарного
числа членів, один із яких є суперарбітром
або головою.
Іноді
арбітраж складається з одного арбітра.
Загальний акт про мирне вирішення міжнародних
спорів 1949 року встановив, що якщо сторони
не погодяться про інше, то арбітраж буде
складатися з п'яти членів. Сторони можуть
призначити по одному члену зі своїх громадян,
два другі третейських судді і супер -
арбітр обираються ними за згодою з числа
громадян третіх держав.
Якщо в компромісі не сказане інше, арбітри повинні застосовувати норми, зазначені в статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. У резолюції 1958 року Генеральна Асамблея ООН рекомендувала державам брати до уваги зразкові правила арбітражного розгляду, підготовлені Комісією міжнародного права.
У Гаазі знаходиться і діє Постійна палата третейського суду, її адміністративна рада, що складається з міністра закордонних справ Нідерландів і дипломатичних представників країн-учасниць. У Палаті є список міжнародних арбітрів, із котрого держави вибирають собі арбітра для розгляду і вирішення справ. Національна група арбітрів складається з 4 чоловік. Ці арбітри вправі висувати кандидатів для обрання в члени Міжнародного Суду.
Саме в арбітражному способі розгляду спорів яскраво проявляється принцип автономії волі сторін, який дозволяє сторонам обрати правові норми, які повинні застосовуватись до їх контрактних правовідносин:
1)
національне право будь-якої
2) право декількох країни; або
3)
сукупність окремих норм права,
4) норми міжнародного характеру, тобто міжнародних конвенцій і інших актів, що стосуються міжнародної комерції, які не мають статусу правових норм якої-небудь конкретної держави.
Арбітри при визначенні права, що повинно застосовуватись до конкретного спору, мають великі можливості.
Визначення сторонами мови провадження одночасно може вплинути на вибір арбітрів (факт володіння мовою арбітражу може зіграти визначальну роль), письмові докази та інші документи повинні подаватися в перекладі, обмін процесуальними документами повинен здійснюватися даною мовою, слухання, а також пояснення сторін і показання свідків повинні здійснюватися обраною мовою безпосередньо чи через перекладача і т.д.
За загальним правилом, сторони вільні як самостійно визначити правила арбітражної процедури, так і обрати будь-яке право, що буде регулювати всі процедурні питання. Таким правом може бути право інше, ніж право місця проведення арбітражу.
Отже,
арбітражна угода – це угода сторін про
передачу до арбітражу всіх або певних
спорів, що виникли або можуть виникнути
між ними у зв'язку з будь-якими конкретними
правовідносинами, незалежно від того,
мають вони договірний характер, чи ні.
Це основа, підґрунтя міжнародного комерційного
арбітражу, без якого арбітраж не може
мати місця.
Висновки
Вирішення міжнародних торговельних суперечок можуть здійснюватися як мирним шляхом (укладенням мирової угоди), так і у судовому порядку (рішенням Міжнародного арбітражу).
Міжнародний комерційний арбітраж – це правовий механізм розв'язання спорів, слухання яких проходять за зачиненими дверима та у відповідності з арбітражною угодою, укладеною між двома або більше сторонами, за якою сторони погодились, що рішення, винесене складом арбітражу згідно праву або, якщо сторони передбачили інше, на інших підставах, після справедливих слухань буде обов'язковим для сторін. Таке рішення буде остаточним. Історія розвитку міжнародного комерційного арбітражу нараховує декілька століть. Ідеї врегулювання комерційних спорів стільки ж років, скільки і самій комерції.
В
наш час міжнародний
Використовуючи інститут міжнародного комерційного арбітражу, учасники міжнародних торговельних відносин можуть бути впевнені, що арбітражне рішення буде виконане в будь-якій державі-учасниці Нью-Йоркської конвенції про визнання та примусове виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, за виключенням обмеженого кола обставин, перерахованих в цій конвенції, за якими відповідний компетентний державний орган має право відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
Арбітражний порядок врегулювання міжнародних комерційних спорів має ще декілька істотних переваг по відношенню до судового. Розгляд спору в міжнародному комерційному арбітражі носить виключно демократичний характер. Свобода вибору складу арбітражного суду є однією із найбільших переваг арбітражу у порівнянні з судовим порядком розгляду спорів. Сторони мають можливість прийняти до уваги особистість арбітра, його професійну кваліфікацію, знання та досвід роботи. Звичайні суди не надають такої можливості. Сторони в разі звернення до міжнародного комерційного арбітражу можуть обрати місце проведення арбітражу та мову арбітражного розгляду, вони можуть встановити частково або повністю саму арбітражну процедуру, а також виключити спір з-під дії права та вирішити його по справедливості.
Процедура арбітражного розгляду проста, вона не регламентується багатьма процесуальними нормами, які регулюють судову процедуру, що забезпечує відносну швидкість розгляду спорів в порядку арбітражного провадження, а для організацій та компаній, які ведуть торгові та інші операції, це має особливо велике значення.
Основною і величезною перевагою міжнародного комерційного арбітражу є та обставина, що рішення арбітражного суду є остаточним, воно не підлягає зміні, воно обов'язкове для сторін, а у випадку, якщо одна із сторін добровільно не виконує арбітражне рішення, воно може бути виконане в примусовому порядку.
Сторони,
що використовують міжнародний комерційний
арбітраж, прагнуть того, щоб правила,
які регулюють процедуру
Принцип добровільного звернення до арбітражного розгляду є одним з основних принципів міжнародного комерційного арбітражу. Спір може бути направлений на розгляд арбітражу тільки при наявності дійсної арбітражної угоди між сторонами.
Отже,
маючи всі вищеназвані
Список використаної літератури
- Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підруч. для студ. спец. «Міжнар. право» вузів / Анцелевич Г.О., Покрещук О.О.; Укр. акад. зовніш. торгівлі. – К.: Алерта: Пектораль, 2003.
- Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. Навч. посіб. – К.: Либідь, 1995.
- Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. У 2-х т.т. Том 1: Основи теорії. – К., 2002 Том 2: Основні галузі. – К., 2004.
- Дахно І.І. Міжнародне економічне право. – К.: МАУП, 2000. – 158с.
- Международное право: Словарь-справочник / Додонов В.Н. Панов В.П., Румянцев О.Г.; Под общ. ред. В.Н.Трофимова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 362 с.
- Тимченко Л.Д. Міжнародне право : навч. посіб. для дистанц. навчання. / Відкр. міжнар. ун-т розвитку людини «Україна» – К., 2007. – 223 с.

- Вред аборта - как социальное явление
- Вред алкоголизма
- Вред алкоголизма
- Вред алкоголизма на организм человека
- Вред алкоголя
- Вред алкоголя
- Вред алкоголя
- Врач и пациент
- Врач-онколог: особенности профессиональной этики
- Вращающаяся печь 5x185м для обжига клинкер по мокрому способу
- Вращающиеся моторы живой клетки
- Вращающиеся (поворотные) трансформаторы
- Врбасская бановина
- Врегулювання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в Україні