Забезпечення недоторканості та безпеки суддів

ДЕРЖАВНА  ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

Реферат

з судових та правоохоронних органів

на  тему :

«Забезпечення недоторканості та безпеки суддів»

 

 

 

                                                           Підготувала

                                                                                  студентка групи ПБ-12-5

                                                                      Нагорна Катерина

 

 

2012

 

План:

 

• Суддя – основний носій судової влади;

 

• Кваліфікаційні комісії суддів, їх система і завдання. Кваліфікаційна атестація та кваліфікаційні класи судді;.

 

• Гарантії незалежності суддів;

 

• Забезпечення особистої безпеки суддів України;

 

• Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суддя – основний носій  судової влади

 

Правовий статус суддів - це сукупність їх прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а в окремих випадках передбачених законом присяжні та народні засідателі. Однак розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють лише професійні судді, які є носіями судової влади в Україні.

     Характеризуючи статус суддів слід враховувати положення про єдність статусу для всіх суддів України незалежно від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується:

 

• єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями;
• сукупністю прав та обов’язків суддів;
• незалежністю суддів і недопущення втручання у їх діяльність;
• незмінюваністю суддів та їх недоторканністю;
• засобами правового, соціального, матеріального забезпечення суддів;
• недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом. Однак законом допускається відмінність в обсягу повноважень суддів залежно від віднесення суду до конкретної судової ланки чи до певної судової інстанції, а також від місця конкретного суду в судовій системі України ( наприклад судді Конституційного Суду України, судді Верховного Суду України та судді вищих спеціалізованих судів).

 

    Судді мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо.

     Окрім цього у своїй професійній діяльності судді зобов’язані:

 

• при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції і Законів України, забезпечувати повний, всебічний і об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом термінів;
• дотримуватись політичного нейтралітету, не займати інші оплачувані посади, а також додержуватись службової дисципліни і розпорядку роботи суду;
• не розголошувати дані, що становлять державну, військову, службову, комерційну і банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян й інші відомості, про які вони довідалися при розгляді справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийняте рішення про закрите судове засідання; у Кодексі професійної етики судді ( затверджено V з’їздом суддів України 24.10. 2002р.) зазначається, що суддя не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.
• не допускати вчинків і будь – яких дій, що ганять звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості і незалежності. Суддя не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, суддя повинен підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; при здійсненні правосуддя суддя повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

 

    Отже слід відзначити, що єдність вимог до кандидатів на посаду судді характерна для суддів однієї судової ланки, тобто скажімо для суддів місцевих судів існують одні єдині вимоги щодо віку, стажу роботи, для апеляційних суддів вже висуваються інші вищі вимоги щодо віку, стажу роботи, але єдині для суддів апеляційних судів.

    Згідно ст. 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше 3 років, проживає в Україні не менше 10 років і володіє державною мовою.

    Суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачено законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботиу галузі права не менше як п’ять років в тому числі не менш як 3 роки на посаді судді.

    Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, який не молодший 30 років має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 7 років, в тому числі не менш з них п’ять на посаді судді.

    Суддею ВСУ може бути громадянин України, який на день обрання досяг 35 років, стаж робот у галузі права не менше як 10 років, в тому числі не менше як п’ять на посаді судді.

     Окремо передбачені вимоги для кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України.

    Кандидат на посаду судді військового суду, крім того повинен перебувати на військовій службі, входити в штатну чисельність ЗСУ і мати військове звання офіцерського складу.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, є  складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.

     Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни, визнані судом обмежено дієздатними чи недієздатними; ті, що мають хронічні психічні або інші захворювання, які перешкоджають виконанню обов’язків судді; у відношенні яких провадиться дізнання, досудове слідство, судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту або непогашену судимість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кваліфікаційні комісії  суддів, їх система і завдання. Кваліфікаційна атестація та кваліфікаційні класи  суддів

 

    Кваліфікаційні комісії є постійно діючими органами в системі судоустрою України. У системі судоустрою України можуть діяти:

 

• кваліфікаційні комісії суддів загальної юрисдикції;
• кваліфікаційна комісія суддів військових судів;
• кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів;
• Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

 

    На сьогоднішній день утворено дев’ять окружних кваліфікаційних комісій суддів загальних судів, а кваліфікаційна комісія військових судів та кваліфікаційні комісії суддів спеціалізованих судів ( господарських, а в перспективі – адміністративних судів), а також Вища кваліфікаційна комісія суддів здійснюють свої повноваження в місті Києві.

    До кваліфікаційних комісій суддів входять 11 членів, які мають вищу юридичну освіту, а саме:

 

• шість судів, обраних до складу ККС ( кваліфікаційної комісії суддів ) конференціями відповідних судів;
• дві особи, від Міністерства юстиції України;
• дві особи, уповноважені відповідною обласною ( Київською міською) радою за місцем знаходження кваліфікаційної комісії суддів;
• одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

 

    Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. До її складу входять:

 

• сім суддів, обраних з’їздом судів України;
• дві особи, призначені Верховною Радою України;
• дві особи призначені Президентом України;
• одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
• одна особа від Міністерства юстиції України.

 

   До складу ККС та ВККС України не можуть бути обрані Голова ВСУ, голови вищих спеціалізованих судів, голови апеляційних судів, а також їх заступники, члени Вищої

ради юстиції. Верховна Рада України  призначає членів ВККС постановою, Президент України – указом, Уповноважений  Верховної Ради України з прав людини – розпорядженням, Міністр юстиції – наказом.

    ККС перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом.

  За результатами кваліфікаційної атестації ККС дає висновок про підготовленість до судової роботи кандидата на посаду судді. Цей висновок надсилається до Вищої ради юстиції.

    ККС дає висновок про можливість переведення судді з одного суду до іншого суду того самого рівня та спеціалізації в межах п’ятирічного строку. Щодо суддів, які обрані безстроково то їх переведення вирішується ВККС. Остання дає висновки щодо можливої рекомендації для обрання суддею безстроково тим суддям, строк повноважень яких закінчився.

    ККС дає висновок про можливість звільнення з посади судді з підстав, визначених законом. Цей висновок подається до Вищої ради юстиції, яка готує відповідне подання Президенту України чи Верховній Раді України.

    ККС припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів.

    Для забезпечення ефективності діяльності ККС наділені правом одержувати необхідну інформацію від голів судів, органів МВС, СБУ і прокуратури, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об’єднань.

    ККС працюють у формі засідань, які правомочні за умови присутності на них 2/3 від загального складу комісії, головує на засіданнях голова ККС. Засідання проводяться в міру необхідності, але не пізніше як у двомісячний термін після надходження до комісії відповідної заяви чи подання.

    Рішення кваліфікаційної комісії можна оскаржити залежно від характеру питань, які нею розглядалися до різних органів. Наприклад рішення кваліфікаційної комісії суддів про припинення перебування у відставці оскаржується цим суддею до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у місячний строк. Правом на оскарження наділені особи, стосовно яких прийнято рішення, та особа за поданням якої вирішувалось питання.

    Вища кваліфікаційна комісія суддів за своїм статусом є постійно діючим органом в системі судоустрою України. ЇЇ повноваження полягають, зокрема у дачі висновків про можливість обрання на посаду суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Апеляційного Суду України, а також висновок про звільнення зазначених суддів з посади, який надсилається до Вищої ради юстиції.

    Для дачі такого висновку ВККС перевіряє додержання кандидатом на посаду судді зазначених судів вимог, передбачених законом щодо їх статусу.

    Вища кваліфікаційна комісія суддів проводить атестацію суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України і присвоює їм відповідні кваліфікаційні класи.

    ВККС розглядає питання пов’язані із дисциплінарною відповідальністю суддів апеляційних судів.

    ВККС розглядає скарги на рішення ( висновки) кваліфікаційних комісій суддів, зокрема , з питань кваліфікаційної атестації, з питань припинення відставки судді тощо.

    Рішення ВККС в більшості випадків є остаточним та оскарженню не підлягає. Але є винятки, які стосуються рішень про кваліфікаційну атестацію суддів та дисциплінарної відповідальності і суддів.

     Організаційне забезпечення діяльності ВККС та кваліфікаційних комісій спеціалізованих судів здійснюють секретаріати вказаних комісій, а організаційне забезпечення діяльності інших ККС покладено на відповідні територіальні управління Державної судової адміністрації.

     ККС проводить кваліфікаційну атестацію суддів відповідних судів і присвоює їм кваліфікаційні класи ( не вище другого). Сутність кваліфікаційної атестації полягає в оцінці професійного рівня судді, кандидата на посаду судді, визначення ступеня їх

придатності та підготовленості до суддівської роботи, характеристиці їх фахових знань та ділових якостей. Здійснюється кваліфікаційна атестація шляхом присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу або винесення рекомендації для зайняття посади судді вперше або безстроково, в тому числі в суді вищого рівня.

Кваліфікаційна атестація судді  проводиться протягом усього періоду  його професійної діяльності.

     Залежно від рівня професійних знань, посади, стажу та досвіду роботи встановлюється шість кваліфікаційних класів судді: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п’ятий класи.

     Кваліфікаційні класи присвоюються:

 

• суддям Верховного Суду України – вищий і перший кваліфікаційні класи;
• суддям вищих спеціалізованих судів – вищий, перший, другий кваліфікаційні класи;
• суддям апеляційних судів – перший, другий і третій кваліфікаційні класи;
• суддям місцевих судів – другий, третій, четвертий і п’ятий кваліфікаційні класи.

 

     Особи призначені на посаду судді вперше проходять кваліфікаційну атестацію не пізніше шести місяців з дня призначення. Особам призначеним на посаду судді вперше, як правило присвоюється п’ятий кваліфікаційний клас. За суддею, який вийшов у відставку чи на пенсію зберігається присвоєний їм кваліфікаційний клас.

     Для перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі встановлені певні строки, які дають право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу:

 

• у п’ятому і четвертому класах – три роки;
• у третьому і другому класах – п’ять років.

 

     Строк перебування судді у першому кваліфікаційному класі не обмежується.

Присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу відбувається послідовно з урахуванням мінімального строку перебування у відповідному класі, тобто кваліфікаційні класи присвоюються у порядку зростання почергово і з дотриманням відповідних строків перебування у попередньому кваліфікаційному класі. Однак залежно від професійного рівня судді, його моральних та ділових якостей, допускається дострокове присвоєння чергового кваліфікаційного класу, але не раніше як через два роки з дня останньої атестації або допускається підвищення кваліфікаційного класу без додержання їх послідовності, але не більш як на два кваліфікаційні класи.

     Оскарження рішень з приводу питань атестації судді кваліфікаційної комісії суддів можна до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 15- денний термін з дня одержання копії рішення. Але у випадку порушення ВККС встановленого законом порядку розгляду питання про кваліфікаційну атестацію, її рішення може бути оскаржене до суду.

Кваліфікаційна атестація проводиться  чергово або позачергово, у формі  кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної  співбесіди або повторного (додаткового).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гарантії незалежності суддів

 

    Незалежність суддів і підкорення їх тільки закону є найважливішою засадою правосуддя і передумовою їх об’єктивності і неупередженості.

     Гарантії незалежності і самостійності суддів забезпечуються:

 

• особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів.
• незмінюваністю суддів та їх недоторканістю;
• порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення;
• забороною втручання у здійснення правосуддя;
• відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;
• особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;
• належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;
• функціонуванням органів суддівського самоврядування;
• визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

 

    При здійсненні правосуддя суддя не залежить від органів законодавчої та виконавчої влади, посадових осіб, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій; від думки і позиції сторін у цивільних і господарських справах, висновків органів дізнання і досудового слідства та прокурора у кримінальних справах, а також від вищестоящих судів.

    Незалежність суддів гарантується і в самому суді при розгляді конкретних справ. Не процесуальний вплив на думку судді з боку інших судів та керівників суду є неприпустимим.

    Особливий порядок призначення і обрання суддів полягає у тому, що перше призначення на посаду професійного судді суду загальної юрисдикції строком на п’ять років здійснює Президент України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів і за поданням Вищої Ради юстиції. Інші судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України на підставі рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду. А судді спеціалізованих   судів – голови вищого спеціалізованого суду.

    Закон чітко визначив підстави припинення повноважень судді, а звільнення судді з посади можливе лише тим органом, який його призначив, отже:

 

• закінчення строку, на який його обрано;
• досягнення суддею 65- річного віку;
• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
• порушення суддею вимог щодо несумісності;
• порушення суддею присяги;
• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
• припинення його громадянства;
• визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
• подання суддею заяви про відставку або звільнення його за власним бажанням;
• у разі смерті судді.

    Гарантією незалежності є й те, що за суддею який перебуває у відставці зберігається звання судді і такі самі гарантії недоторканності та соціального захисту, як до виходу у відставку.

     Наступною гарантією є те, що судді наділені недоторканістю, а саме:

 

• суддя не може без згоди ВРУ бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом
• суддя не може бути притягнутий до відповідальності і покараний за прийняття судового рішення або інші дії пов’язані із здійсненням правосуддя.
• суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який орган у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.
• гарантії недоторканності поширюються на його житло, службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, телефонні розмови, кореспонденцію, речі і документи.

 

    Кримінальна справа щодо судді будь-якого суду може розглядатися по І інстанції апеляційним судом, а підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником.

     Незмінюваність судді означає, що він перебуває на посаді і здійснює свої повноваження по розгляду і вирішення справ до виповнення 65 років ( якщо обраний безстроково) або протягом 5 років (якщо призначений вперше) Для дострокового звільнення є передбачені законом підстави.

     Суддя не може бути переведений на іншу роботу або в інший суд без його згоди, а звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді.

Таємниця постановлення судового рішення як гарантія незалежності суддів полягає у тому, що ст. 322 КПК – вирок постановляється в окремому приміщенні – нарадій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі. Присутність у нарадій кімнаті запасних суддів або секретаря не допускається. З настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.

      Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадій кімнаті. ЦПК містить відповідну норму у ст. 210.

Втручання у здійснення правосуддя і вплив на суддю у будь-якій формі забороняється і тягне за собою відповідальність. Зокрема згідно з КК України втручання у діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення є злочином проти правосуддя .

Умисне невиконання службовою  особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду є злочином проти правосуддя і тягне за собою кримінальну відповідальність.

Законодавством встановлено адміністративну відповідальність за прояви неповаги до суду, за ухилення від явки до суду, непідкорення головуючому в судовому засіданні, невжиття заходів по виконанню окремої ухвали суду .

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів. Видатки на утримання судів  у державному бюджеті визначаються окремо.

Організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України, яка є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом. Організаційне забезпечення діяльності ВСУ та вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратами цих судів.

     Заходи державного захисту суддів від перешкоджання виконанню покладених на них обов’язків і здійсненню наданих їм прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно суддів та їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю суддів, встановлені Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12. 1993 р.

      У разі встановлення даних, що свідчать про реальну небезпеку посягання, вживаються заходи особистої охорони судді, його близьких родичів, житла і майна або інші спеціальні заходи передбачені цим Законом.

Заходи безпеки вживають спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ за рішенням голови суду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Забезпечення особистої безпеки суддів України

 

    Згідно з  Законом України «Про забезпечення особистої безпеки суддів України» кожен суддя суду України будь-якої юрисдикції та рівня має право на постійне носіння, зберігання та застосування вогнепальної нарізної короткоствольної зброї (пістолети та револьвери).

    Суддя забезпечується зброєю та боєприпасами до неї за його письмовою заявою безоплатно органом Міністерства внутрішніх справ України за місцем його мешкання. Зброя видається судді за його заявою за відсутності медичних протипоказань щодо володіння вогнепальною зброєю.

    При звільненні з посади судді зброя повертається ним до органу Міністерства внутрішніх справ України, який її видав.

    Суддя, який виходить на пенсію за віком, має право купити зброю, яка була йому видана у зв’язку з роботою суддею, та боєприпаси до неї за балансовою вартістю. Вартість зброї сплачується у такому випадку до Державного бюджету України.

    Зброя судді, стосовно якого у встановленому законодавством порядку порушена кримінальна справа, вилучається органом Міністерства внутрішніх справ України за місцем роботи судді.

     Судді України мають право застосовувати вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню вогнепальної зброї  суддею повинно передувати попередження про намір її використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження зброя може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи судді.

    Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю громадян, судді, або збройного нападу, чи збройного опору.

     Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування зброї суддя зобов'язаний негайно і письмово повідомити голові суду, де він працює, або голові вищестоящого суду, якщо суддя очолює суд, для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень щодо застосування зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

    Судді як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

 

• для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю;
• для відбиття нападу на працівника суду або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;
• для відбиття нападу на суд, жилі приміщення громадян, приміщення державних, громадських і приватних підприємств, установ і організацій;
• для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
• для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров'ю працівника суду;
• для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або судді.

 

    Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Судді мають право використовувати  зброю для подання сигналу  тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян.

    Суддя має право оголити  вогнепальну зброю і привести  її у готовність, якщо вважає, що в обставинах, які склалися, можуть виникнути підстави для  її застосування. При затриманні  злочинців чи правопорушників  або осіб, яких суддя запідозрив  у скоєнні злочинів чи правопорушень,  суддя може привести у готовність  вогнепальну зброю, що є попередженням  про можливість її застосування.

     Спроба особи, яку затримує суддя із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дає судді право застосувати вогнепальну зброю.

     Суддя зобов’язаний  зберігати зброю та боєприпаси  до неї у порядку, визначеному  чинним законодавством для зберігання  мисливської зброї, яка на праві власності належить громадянам України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

     Встановлюючи принцип недоторканності суддів – особливу процедуру притягнення їх до кримінальної відповідальності, законодавець виходить з того, яку роль ці особи відіграють у державі та суспільстві. З метою забезпечення їхньої безперервної діяльності, охорони моральних цінностей, запобігання незаконному та необґрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності, застосування засобів процесуального примусу та засудження, законодавець щодо таких осіб закріпив у Конституції України та інших законах принцип недоторканності. Це має підвищити рівень недоторканності зазначених осіб шляхом наділення їх додатковими правовими гарантіями, хоча така мета існує й відносно всіх інших громадян, що залучаються до кримінального або адміністративного судочинства.