Загальні збори акціонерів

     I. ВСТУП

     Акціонерним товариством є комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій, що засвідчують зобов'язальні права учасників товариства (акціонерів) по відношенню до товариства. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 10 і 11 Закону України "Про господарські товариства", статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

     Акціонерне товариство  – одна з найбільш складних організаційно-правових форм юридичної особи. Його діяльність регламентується Законом України "Про господарські товариства"          Зазначені вище документи припускають можливість існування кількох органів управління, внутрішнього і зовнішнього контролю органів загальних зборів, між якими існують проблеми розподілу компетенції, встановлення порядку прийняття рішень, можливості дії від імені товариства,визначення відповідальності за завдані збитки.Через ці органи АТ здійснює свої функції, як юридична особа.

     Закон "Про акціонерні товариства" запроваджує низку обов'язкових вимог до органів акціонерного товариства, залишаючи при цьому за акціонерами право вибору оптимальної, з їхньої точки зору, для товариства структури органів управління та раціонального розподілу повноважень між ними. В АТ можуть створюватися такі органи управління:

      -Загальні збори акціонерів;

      -Наглядова рада;

      -Одноосібний виконавчий орган  (генеральний директор, директор);

      -Колегіальний виконавчий орган  (виконавча дирекція, правління);

       Органом внутрішнього контролю  за фінансово-господарською і  правовою діяльністю АТ є ревізійна  комісія. 

     Вищим органом управління товариством  є загальні збори акціонерів, через  участь в якому власники акцій, що мають право голосу, реалізують своє право на управління справами товариства. Однак це не означає, що воно всесильне. Збори акціонерів можуть розглядати і приймати рішення тільки з тих питань, які віднесені регламентуючими документами до його компетенції. Перелік цих питань не може бути розширений на розсуд самих акціонерів.

     В Україні діє трьохрівнева система управління: загальні збори акціонерів - наглядова рада - виконавчий орган (одноособовий чи колегіальний).

     Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

       У зборах акціонерів приймають  участь різні акціонери, яких  за складом можна розділити  на три групи: 

      1.Акціонери, які купують акції  з метою перепродажу, отримання  доходу, яких з компанією їх  пов'язує чисто грошовий інтерес.  Це дрібні акціонери, кожному  з яких належить невелика частка  власності.Єдина турбота такого  акціонера полягає в тому, щоб  ця частка принесла йому якомога  більше грошей. При можливості  збільшення доходу він продає  акції і вкладає гроші в  більш вигідні цінні папери.

      2.Акціонери-працівники підприємства (включаючи адміністрацію, інтереси  якої можуть розходитися з  інтересами решти персоналу). Інтереси  працівника підприємства, як правило,  не замикаються на дивіденді. Йому зовсім не байдужа доля підприємства, від якої залежить його заробітна плата, отримання низки соціальних пільг і навіть соціальний престиж. Спонукальний мотив працівника являє собою поєднання мотивів грошової винагороди і солідаризації з цілями фірми. Разом з тим працівники-власники акцій швидше власники і розпорядники, ніж відповідальні власники. У масі своїй вони не здатні дати об'єктивну оцінку діяльності керівництва АТ. Тому при прийнятті рішень вони керуються не розрахунком, а емоціями.

      3.Великі акціонери, які купують  акції з підприємницьких міркувань. Один і той же інвестор в одних випадках набуває підприємство (або ряд підприємств) з тим, щоб розвивати виробництво, в інших - налагоджує управління, санує підприємство, а потім продає, в третіх - купує пакет акцій з метою перепродажу.

     Вплив зазначених категорій акціонерів на рішення, прийняті зборами, різна залежно  від розподілу між ними акцій.

     II. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ

     В акціонерному товаристві проводиться  два види зборів. По-перше, АТ зобов'язане щорічно проводити річні загальні збори акціонерів. Воно проводиться в строки, що визначаються статутом товариства, але не раніше ніж через два місяці і не пізніше ніж через шість місяців після закінчення фінансового року товариства.

     Річні збори скликаються Наглядовою радою товариства з визначеним нею порядком денним.

     На  річних зборах вирішуються питання  про обрання наглядової ради, ревізійної комісії (ревізора) товариства, затвердження аудитора товариства, а також розглядаються і затверджуються (або не затверджуються) річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків, розподіл прибутків (у тому числі виплата (оголошення дивідендів) і збитків.

       Проведені крім річних зборів є позачерговими. Такі збори проводяться за рішенням наглядової ради товариства за його власною ініціативою, на вимогу ревізійної комісії (ревізора), аудитора товариства, а також акціонера (акціонерів), що є власником не менше 10% голосуючих акцій на дату пред'явлення вимоги.

     У вимогах про проведення позачергових зборів повинні бути сформульовані  питання, що підлягають включенню до порядку денного зборів, із зазначенням  мотивів їх внесення. Наглядова рада не вправі вносити в таку повістку які-небудь зміни.  

     1. Компетенція зборів

     Збори є вищим органом управління товариства. Однак це не означає, що його компетенція  безмежна. Межі компетенції зборів визначаються колом питань, яке воно вирішує.

     Межі  компетенції зборів визначаються також  і тим, що воно не вправі скасовувати  або корегувати рішення Наглядової ради та виконавчого органу товариства, його директора і правління (дирекції), прийняті ними рішення, якщо вони прийняті відповідно до наданих їм Законом і статутом товариства повноваженнями.

       Збори не вправі розглядати  і приймати рішення з питань, не віднесених до його компетенції  Законом. У цьому перевага сучасного  законодавства, що ліквідувало один з найбільших недоліків раніше діючого законодавства, в якому було відсутнє чітке розділення компетенції між різними органами АТ. Однак найчастіше на практиці дана норма порушується. За вкоріненою традицією загальні збори у багатьох випадках носять формальний характер, на них вирішуються переважно виробничі та соціальні питання і в меншій мірі фінансові.Тим самим змішуються функції управління виробництвом і капіталом, порушується розподіл компетенції між органами управління, знижується ефективність роботи.

       Певна компетенція загальних зборів акціонерів, безумовно, повинна бути відображена в його статуті з тим, щоб кожен акціонер у будь-який момент міг з нею ознайомитися, а на зборах не виникали диспути про те, вправі чи ні вони вирішити те чи інше питання.

     При включенні до статуту положень про  повноваження загальних зборів можуть виникнути деякі проблеми, у зв'язку з чим за доцільне висловити ряд  міркувань, які можуть бути враховані  при приведенні статуту товариства у відповідність до вимог Закону про акціонерні товариства.

     По-перше, значна частина питань, що вирішуються  загальними зборами акціонерів, вноситься  на його розгляд Наглядовою радою, якщо інше не передбачено статутом товариства. Збори, схваливши пропозицію Наглядової ради, приймають тим самим на себе відповідальність за результати прийнятого ними рішення. Після того, як рішення ухвалене, Наглядова рада залишається як би осторонь від такої відповідальності.

     У зв'язку з цим товариство зацікавлене в тому, щоб забезпечити відповідальний підхід органів управління, їх посадових осіб, які забезпечують підготовку питань та беруть по них на своєму рівні рішення. Виходячи з цього доцільно в статуті записати положення про те, що Наглядова рада несе відповідальність за внесені на розгляд зборів пропозиції.

     Факт  встановлення певних вимог і санкцій  до членів Наглядової ради оголить існуючу проблему, зробить її предметом уваги і додатково позначить права рядових акціонерів, що мають не менше 1 відсотка акцій і голосують на річних зборах при виборі членів ради директорів.

       Однак тільки відобразити в  статуті саму цю проблему недостатньо. З метою забезпечення винесення на рішення зборів добре і всебічно опрацьованих пропозицій доцільно регламентувати порядок підготовки проектів рішень зборів, відбивши його у статуті або будь-якому внутрішньому документі товариства.

     У найзагальнішому вигляді такий  механізм полягає в тому, що проекти  рішень по визначеному колу питань підготовляються за участю правління  товариства, його директора. Якщо ж на розгляд зборів виносяться неузгоджені рішення, то правління, директор повинні дати письмовий висновок з обгрунтуванням своєї позиції, мати можливість висловити свою думку з даного питання.

       По-друге, до компетенції Наглядової ради віднесено схвалення угод з майном товариства в досить великих розмірах, що у випадку, якщо такі угоди виявляться невдалими, може принести товариству великі збитки, навіть привести його до банкрутства.Тому акціонерам слід подумати про те, щоб захистити себе в цьому плані від різного роду несподіванок.

       Можливість банкрутства підприємства багаторазово збільшується в результаті вступу у різного роду виробничо-комерційні відносини, у тому числі з іноземними партнерами.Часто причина банкрутства тут криється не тільки в некомпетентності і невігластві в комерційній діяльності, а й безвідповідальності і халатності відповідальних працівників, які розробляють взаємні договірні зобов'язання сторін, їх повної нездатності прорахувати хоча б на найближчу перспективу наслідків прийнятих ними рішень.

       Небезпека банкрутства властива будь-якому акціонерному товариству, якщо його акціонери не зможуть самостійно вберегти свої майно і грошові кошти від розкрадання. У зв'язку з цим загальним зборам акціонерів доцільно взяти під свій контроль ті дії адміністрації, які пов'язані з розпорядженням значними коштами, хоча можливостей для цього, треба прямо сказати, небагато.

     З цією метою, зокрема, можливо передбачити  правило, згідно якому в річному  звіті Наглядової ради, рішення по якому приймають річні збори, повинна бути дана повна інформація про операції з майном товариства в минулому фінансовому році та їх результати.

     Необхідно також використовувати можливості, хоча й дуже обмежені, в частині  участі загальних зборів акціонерів у прийнятті рішень про вчинення значних правочинів від імені  товариства.

     Так, рішення про укладення великої  угоди, предметом якої є майно, вартість якого становить від 25 до 50% балансової вартості активів товариства, приймається Наглядовою радою товариства одноголосно. Якщо ж згода про укладення такої угоди в Наглядовій раді не досягнуто, за її рішенням це питання може бути винесено на рішення загальних зборів акціонерів. Враховуючи, що члени Наглядовї ради з різних причин не схвалюють деякі угоди, але в той же час виносять питання про них на рішення зборів, вони тим самим покладають на збори відповідальність за прийняте рішення, наслідки якого можуть бути для товариства дуже негативними. Разом з тим, прийняти правильне рішення масі недосвідчених у фінансових справах рядових акціонерів значно складніше, ніж фахівцям членам ради директорів.

     Тому  бажано по можливості обмежити число  таких рішень, а також можливість "протягнути" на зборах вигідне комусь рішення. У цих цілях доцільно передбачити в статуті, що в подібних ситуаціях рішення приймається кваліфікованою більшістю учасників зборів.

     Особливо  обережними акціонерам необхідно бути при прийнятті зборами рішення  про схвалення угоди, предметом  якої є майно, вартість якого складає  понад 50% балансової вартості активів  товариства. В даному випадку товариство ризикує втратити відразу половину свого майна, що практично означає його банкрутство. Зауважимо, що відповідно до Закону тільки збори вправі вирішувати такі угоди більшістю в 3 / 4 голосів акціонерів - власників голосуючих акцій, присутніх на зборах.

     При включенні зазначених записів до статуту всі акціонери будуть знати свої права, а внесення цих  питань до порядку денного зборів не буде для них несподіваним явищем. Вони зможуть цілком усвідомлено  підготуватися до прийняття самостійного рішення.  

     2. Право на участь у зборах

       Право на участь у зборах  встановлюється відповідно до  статті 51 Закону. У список осіб, які  мають право на участь у  загальних зборах, включаються: 

     - Акціонери - власники звичайних  акцій товариства;

     - Акціонери - власники привілейованих  акцій товариства певного типу, що надають відповідно до його  статуту право голосу;

      - Акціонери - власники привілейованих  акцій товариства певного типу, розмір дивіденду по яких визначено  в статуті товариства (за винятком  кумулятивних привілейованих акцій  товариства), у разі,якщо на останньому  річних загальних зборах незалежно  від підстави не було прийнято  рішення про виплату дивідендів  за привілейованими акціями цього  типу або було прийнято рішення  про неповну виплату дивідендів  за привілейованими акціями цього  типу;

      - Акціонери - власники кумулятивних  привілейованих акцій товариства  певного типу, у разі, якщо на  останньому річних загальних  зборах, на якому відповідно до  статуту товариства повинно було  бути прийнято рішення про  виплату за цими акціями накопичених  дивідендів,незалежно від підстави таке рішення не було прийнято або було прийнято рішення про неповну виплату накопичених дивідендів;

      - Акціонери - власники привілейованих  акцій товариства, у разі, якщо  до порядку денного загальних  зборів включено питання про  реорганізацію або ліквідацію  товариства;

     -Акціонери  - власники привілейованих акцій  товариства певного типу, у разі, якщо до порядку денного загальних  зборів включено питання про  внесення до статуту товариства  змін чи доповнень (затвердження  статуту товариства в новій  редакції), обмежують права акціонерів - власників цього типу привілейованих акцій, а також про прийняття рішення, що є підставою для внесення до статуту товариства змін чи доповнень, які обмежують права акціонерів - власників цього типу привілейованих акцій;

       У випадку, якщо акції товариства  складають майно пайових інвестиційних  фондів, у список осіб, які мають  право на участь у загальних  зборах, включаються керуючі компанії  цих пайових інвестиційних фондів.

     У випадку, якщо акції товариства передані в довірче управління, до списку осіб, які мають право на участь у загальних зборах, включаються  довірчі керуючі, за винятком випадків, коли довірчий керуючий не вправі здійснювати  право голосу за акціями,знаходяться  у довірчому управлінні.

     Досить  серйозною зміною щодо розширення прав акціонерів можна назвати зниження порогу у кількості акцій, володіння  якими надає акціонеру право  ознайомлення зі списком осіб, які  мають право на участь у загальних  зборах акціонерів: тепер воно належить акціонерам,володіє не менш ніж 1 відсотком  акцій, раніше це кількість повинна була бути в 10 разів більше. Проте варто зазначити, що акціонери, що володіють 1 відсотком акцій, і раніше користувалися цим правом, але через звернення до реєстратора товариства. Таким чином, зазначена зміна лише легалізувала вже існуючий стан речей.

     Разом з тим, необхідно вказати на існуючі  вади при реалізації даного права: метою  його є надання можливості міноритарним акціонерам об'єднати свої зусилля для консолідованого виступу з того чи іншого питання на загальних зборах акціонерів, обрання єдиного кандидата в органи управління та контролю товариства. Однак складання списку акціонерів часом займає досить тривалий час (наприклад, у випадку, коли основними зареєстрованими особами в реєстрі акціонерів є номінальні власники акцій), що призводить до суттєвого ускладнення, а іноді і неможливості досягнення зазначеної мети.

       Голосування на загальних зборах  акціонерів є для акціонера  можливістю висловити своє ставлення  з питань, пов'язаних з діяльністю  товариства. Ці питання становлять компетенцію загальних зборів акціонерів, і якщо стосовно кола питань, прийняття рішення щодо яких є прерогативою загальних зборів акціонерів, практично ніяких змін не відбулося, то цього не можна сказати про порядок прийняття рішень.За загальним правилом рішення приймається загальними зборами акціонерів більшістю голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, що беруть участь в голосуванні. Раніше можливість кваліфікованого голосування встановлювалася як безпосередньо нормами Закону, так і статутом товариства. Тепер же ситуація змінилася, і, швидше за все, не в кращу з позицій захисту інтересів акціонерів сторону: Законом залишена можливість виключно законодавчого встановлення кваліфікованого голосування, наприклад, в питаннях додаткової емісії акцій, затвердження великих угод. При цьому можна встановити, що законодавець у цьому питанні досить непослідовний: для питання, рішення по якому тепер передбачає кваліфікована більшість голосів, найчастіше встановлена ​​можливість передбачити статутом більшу кількість голосів, необхідну для прийняття рішення.

     Виходить, що рішення про розміщення акцій  за допомогою закритої підписки можна  приймати більш ніж трьома четвертями голосів акціонерів, передбачивши це статутом товариства, в той час як порядок прийняття рішення про консолідацію акцій (до недавнього часу що була одним з найпоширеніших способів зміни структури акціонерного капіталу) локальними нормами змінити не можна: дане питання повине прийматися завжди простою більшістю.

       Законом про акціонерні товариства  інститут представників акціонерів  збережений: вони мають право  на участь у загальних зборах  акціонерів. Оскільки представники акціонерів мають право брати участь в роботі загальних зборів на основі довіреності, необхідно особливо зупинитися на питанні підтвердження їх права на представництво перед товариством.Така необхідність виникає тому, що акціонери зацікавлені в тому, щоб доручити захист своїх інтересів фахівцям високої кваліфікації, наділивши їх великим числом голосів, здатним впливати певним чином на рішення, прийняті загальними зборами акціонерів.До того ж з різних, часто незалежних від акціонерів причин багато хто з них не можуть брати участі в роботі зборів.

       У зв'язку з цим акціонерам необхідно знати правила, що регламентують представництво, оскільки відомо багато випадків, коли порушуються права акціонерів. Найбільш характерні з них, коли дозволяється давати доручення лише певним особам - членам Наглядовї ради, правління, акціонерам, які працюють в даному товаристві, довільно обмежується термін її дії. Термін дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не вказаний, вона зберігає силу протягом року з дня її вчинення. Довіреність, в якій не вказана дата її вчинення, незначна (тобто не породжує жодних наслідків, крім того, що вона недійсна).

     Дія довіреності припиняється внаслідок: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови особи, якій вона була видана; припинення юридичної особи, від  імені якого вона була видана; припинення юридичної особи, якій видана довіреність;смерті громадянина, який видав довіреність, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

       Особа, яка видала довіреність,  може в усякий час скасувати  довіреність, а особа, якій  довіреність видана, відмовитися  від неї. Угода про відмову від цього права недійсна. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, зобов'язана сповістити про це особу, якій довіреність видана, також відомих їй третіх осіб (в даному випадку акціонерне товариство), для представництва перед якими видано довіреність.

     Права і обов'язки, що виникли внаслідок  дій особи, якій видана довіреність, до того, як ця особа дізналася або  повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб (у даному випадку - акціонерного товариства). Це правило не застосовується, якщо третя особа (акціонерне товариство) знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася. За припинення довіреності особа, якій вона видана, або його правонаступники зобов'язані негайно повернути довіреність.

     Таким чином, твердження деяких зацікавлених посадових осіб про те, що представляти інтереси акціонерів на загальних зборах може обмежене коло працівників, не грунтується  на законі. Мало того, воно йому прямо  суперечить. Будь-який акціонер має право видати довіреність на представлення його інтересів будь-якому правомочному і дієздатному громадянину або юридичній особі. Крім того, закон чітко визначає причини, в силу яких припиняється довіреність. Тому ніяка посадова особа не має права припиняти дію доручення на інших підставах. Разом з тим слід мати на увазі, що акціонер має право в будь-який час замінити свого представника на загальних зборах акціонерів або особисто взяти в ньому участь.

     У разі якщо акціонер передав /продав свою акцію в період між датою складання списку акціонерів, що дає право на участь у зборах, і до дати його проведення, особа, яку включено до списку, зобов'язана видати покупцеві довіреність на голосування або голосувати на зборах відповідно до вказівки набувача акції.Таке правило застосовується також до кожного наступного нагоди передачі акцій.

       Слід також мати на увазі  можливий випадок, коли акція  товариства знаходиться у спільній  частковій власності кількох  осіб. Тоді правомочності щодо голосування на загальних зборах акціонерів здійснюються на їх розсуд одним з учасників спільної часткової власності або їх загальним представником. Повноваження цих осіб повинні бути підтверджені відповідним дорученням.  

     3. Інформація про проведення зборів

       Порядок доведення до акціонерів  інформації про проведення зборів  регламентований статтею 52 Закону. Нею передбачено наступні способи доведення інформації до акціонерів: По-перше, це персональне повідомлення кожного акціонера листом. По-друге, це друк оголошення в центральній прессі ДКЦПФР. По-третє – оголошення про загальні збори на сайті ДКЦПФР. Всі ці заходи мають бути проведені не менш ніж за 30 днів до загальних зборів.

     Повідомлення  про проведення зборів повинне містити:

     - Повне фірмове найменування товариства  та місце знаходження товариства;

      -Форма проведення загальних зборів  акціонерів (збори чи заочне голосування);

     -Дата, місце, час проведення загальних  зборів акціонерів і у випадку,  коли заповнені бюлетені можуть  бути спрямовані товариству, поштова адреса, по якій можуть направлятися заповнені бюлетені, або в разі проведення загальних зборів акціонерів у формі заочного голосування дата закінчення прийому бюлетенів для голосування та поштова адреса, за якою слід надсилати заповнені бюлетені;

      -Дата складання списку осіб, які  мають право на участь у  загальних зборах акціонерів;

      -Порядок денний загальних зборів  акціонерів;

       -Порядок ознайомлення з інформацією (матеріалами), що підлягає наданню при підготовці до проведення загальних зборів акціонерів, і адреса (адреси), за якими з нею можна ознайомитися.

     У повідомленні про проведення загальних  зборів, що проводиться у формі  зборів, крім вищевказаних відомостей, має бути вказано час початку  реєстрації осіб, які беруть участь у загальних.

     До  інформації (матеріалів), що підлягають наданню акціонерам при підготовці річних загальних зборів акціонерів, відносяться річний звіт товариства, висновок ревізійної комісії (ревізора) товариства та аудитора товариства за результатами річної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, відомості про кандидатів в наглядову рада та ревізійну комісію (ревізора) товариства. До цієї інформації відносяться й інші питання, що включаються до порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів.

       У випадку, якщо інтереси акціонерів  представляє номінальний утримувач  акцій, повідомлення про проведення  зборів надсилається на його  адресу. Номінальний утримувач акцій зобов'язаний довести до відома своїх клієнтів повідомлення про проведення зборів.  

     4. Підготовка та проведення зборів

       Цьому питанню присвячена стаття 54 Закону. При підготовці загальних зборів акціонерів Наглядова рада товариства, або особи, що скликають збори, визначають: