Загальна характеристика валютного ринку
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Кафедра
економічної теорії
РЕФЕРАТ
з дисципліни: Основи зовнішньоекономічної діяльності
на тему:
«Загальна характеристика валютного ринку»
Харків - 2011
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
1. Характеристика валютного ринку……………………………………….4
1.1. Види валютних ринків……………………………………………….6
2. Поняття валютного курсу………………………………………………...9
2.1. Види валютних курсів……………………………………………….11
3. Учасники валютних ринків………………………………………………15
4. Валютний ринок України………………………………………………...18
Висновок…………………………………………………………
Список літератури…………………………………
Вступ
Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим поглибленням інтеграції та зміцнення взаємозв’язків між національними економіками, які передбачають здійснення відповідних зовнішньоекономічних операцій. Основою для проведення таких операцій слугує валютний ринок, на якому формується система різноманітних фінансово – кредитних відносин між країнами з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг за кордоном, залучення іноземних інвестицій, кредитів та інших видів зовнішньоекономічної діяльності, які потребують обміну і використання іноземної валюти.
Валютний ринок – це система економічних відносин, пов’язаних з операціями купівлі – продажу іноземної валюти, валютних цінностей та рухом іноземних капіталів.
Міжнародний
обіг, пов'язаний з оплатою грошових
зобов'язань юридичних і
1. Характеристика валютного ринку
Сучасний валютний ринок це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних економічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.
Необхідною умовою розрахунків у сфері зовнішньої торгівлі при наданні послуг, кредитів, інвестицій тощо є обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі чи продажу.
Валюти тих держав, національна економіка яких має найбільшу вагу у світовому господарстві і значною мірою впливає на міжнародну торгівлю і рух капіталу, набувають статусу ключових (резервних).
Резервними називають валюти, які переважно використовуються для міжнародних розрахунків і зберігаються Центральними банками інших країн. До них відносять долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японську ієну, євро. Ці п'ять валют становлять практично 100 % світових валютних резервів.
Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, а також операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінностей.
Операції з обміну валют відомі зі стародавніх часів. Однак валютні ринки в сучасному розумінні сформувалися лише в XIX ст. Цьому сприяли такі передумови:
• поступ
міжнародних економічних
• розвиток світової валютної системи, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;
• розвиток банківських систем та кореспондентських зв'язків між банками різних країн;
• удосконалення засобів зв'язку та інформаційних технологій -телеграф, телефон, телекс, мережний зв'язок тощо.
Функціональне призначення валютного ринку – це урівноваження попиту і пропозиції такого специфічного товару, як іноземна валюта. Тільки через взаємодію попиту та пропозиції на ринку визначаються валютні курси. Пропозиція і попит на іноземну валюту зосереджується переважно в комерційних банках, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн. Основними формами участі банків у валютних операціях є обслуговування потреб клієнтів щодо купівлі-продажу іноземної валюти, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування міжнародних угод.
По друге, валютний ринок використовується як інструмент, з допомогою якого можливе ефективне (з низькими витратами) фінансування експортно-імпортних операцій та пов’язаних з ними конверсійних операцій.
По третє, валютні ринки
Активи валютного ринку не зводяться тільки до грошових одиниць іноземних держав. Під валютою розуміють:
А) у вузькому значенні цього поняття – грошові знаки іноземних держав;
Б) у широкому розумінні – у дане поняття включаються також цінні папери – платіжні документи (чеки, векселя, акредитиви, сертифікати та ін.), фондові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння і т.д.).
1.1. Види валютних ринків
Розглянемо класифікацію валютних ринків:
1) За територією:
- світовий ринок;
- регіональний ринок;
- національний (валютний) ринок;
Світовий ринок поєднує сукупність окремих регіональних ринків, виступає узагальнюючим індикатором розвитку глобальної валютної торгівлі. Фізична дія світового ринку тісно пов’язана з наявністю часових поясів. Глобальний рух ринку відбувається шляхом поступового пересування ділової активності зі Сходу на Захід. З одного боку, це означає неможливість здійснення операцій одночасно в усіх часових поясах землі, проте не дозволяє припинити функціонування валютних ринків ні на хвилину. З початком календарної доби на Сході свою роботу починає валютний ринок Нової Зеландії. Рухаючись у західному напрямку і минаючи часові зони, включаються ринки Сіднею, Токіо, Гонконгу, Сінгапура, Пекіна, за ними йдуть ринки країн СНД, далі — ринки країн Східної та Західної Європи, і закінчується торговий день у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі.
Зазвичай фінансові, у тому числі валютні ринки, в середньому працюють 8—9 год. на добу. У зв’язку з існуванням географічної відстані між центрами світової торгівлі вони по черзі залучаються до процесу торгівлі і передають часову естафету один одному.
Національний (місцевий) валютний ринок — це ринок однієї держави.
Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни. Національні (місцеві) валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни й обслуговують зв'язок зі світовими валютними центрами.
2) За засобами регулювання (режимом) ринку:
- ринки вільного курсоутворення;
- ринки з валютними обмеженнями та валютним регулюванням;
Режим валютного регулювання та контролю має на меті захист національних економічних інтересів країни та підтримання курсу національної грошової одиниці.
Найбільш
типовим є адміністративне
періодичне декларування валютних цінностей юридичними особами перед державними органами нагляду, а фізичними особами — під час перетинання державного кордону;
заборона чи обмеження здійснення грошових переказів за кордон;
заборона чи обмеження здійснення інвестицій за кордон;
суворе
регламентування експортно-
регламентування інструментами державного валютного контролю операцій на національному валютному ринку тощо.
3) По організації:
- організовані
- неорганізовані валютні ринки
Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа — як правило не комерційне підприємство, оскільки її основне завдання полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово вільних валютних коштів.
Переважна частина валютних операцій (понад 90 %) здійснюється на неорганізованому — позабіржовому, або міжбанківському, валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв'язку.
Більшість валютних операцій проводяться через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків-кореспондентів. Це дає змогу здійснювати валютні операції безготівковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними.
4) За об'єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти:
- форексний ринок
- готівковий (банкнотний) ринок,
На форексному ринку торгують безготівковою валютою (форексом). За безготівкового обороту безготівкові активи, якими оперує валютний відділ банку, становлять залишки з рахунків у іноземній валюті. Необхідні платежі здійснюються з одного рахунку на інший засобом бухгалтерських записів. Як правило, на внески в іноземній валюті нараховуються проценти;
Готівковий (банкнотний) ринок - валюта фізично рухається у просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред із котирування іноземних банків. Фізичне зберігання у спеціальних сховищах, без процентів.
2. Поняття валютного курсу
В
умовах функціонування ринкової економіки
головним об'єктом валютного
Валютним курсом називається співвідношення обміну двох грошових одиниць, або ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті.
• Встановлення валютного курсу. У більшості країн при встановленні валютного курсу застосовується пряме котирування. Воно означає, що певна постійна сума іноземної валюти (наприклад, 1, 10, 100 одиниць) використовується для вираження змінної величини відповідної суми національної валюти (наприклад, 1 дол. рівний 0,6305 ф.ст.).
Рідше застосовується непряме котирування. Основою у цьому разі служить одиниця національної валюти, порівнювана, скажімо, із доларом. Це котирування використовувалося б у Великобританії, наприклад, 1 ф.ст. рівний 1,586дол.
• Кількість існуючих валютних курсів. У деяких країнах існує не один, а два чи більше курсів національної валюти, які використовуються у різних видах операцій. Серед таких країн близько 20 тих, що розвиваються, і одна розвинута держава (Бельгія). У Бельгії діє два курси: один - для комерційних, другий - для фінансових операцій. У ряді країн, що розвиваються, такі курси використовуються для підтримки експорту певних товарів і, навпаки, обмежень деяких видів експорту.
Валютний курс необхідний для:
— обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;
— порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;
— періодичної
переоцінки рахунків в іноземній
валюті фірм та банків.
Чинники, що впливають на валютний курс
1. Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.
2. Темпи інфляції. Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності - це показник відносної купівельної спроможності різних валют. Він визначається шляхом зіставлення цін на певний товар у різних країнах у перерахунку (через обмінний курс) на «базову валюту», як правило, на американський долар) є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи - інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.
3. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань.
4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон.
5.
Ступінь розвитку фондового ринку, який
є конкурентом валютному ринку. Фондовий
ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо,
а також "відтягувати" кошти в національній
валюті, які могли б бути використані на
валютному ринку для купівлі іноземної
валюти.
2.1. Види валютних курсів
Зниження курсу національної грошової одиниці (девальвація) сприяє подорожчанню імпорту й зростанню експорту, і навпаки - зростання курсу (ревальвація) призводить до здешевлення імпорту і падіння експорту.
Котирування – це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.
Конвертованість – це здатність валюти обмінюватися на інші валюти.
За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:
- вільно конвертована;
- частково конвертована;
- неконвертована;
- клірингова.
Вільно конвертована валюта (ВКВ) - валюта, що вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу. В наш час лише деякі Держави мають вільно конвертовану валюту: Австрія, Великобританія, Данія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Сінгапур, Німеччина, Японія, Сполучені Штати Америки та інші. Вільна конвертованість у першу чергу свідчить про стійкість економіки країни, можливості її економічного зростання і, як наслідок, довіру до її національної валюти з боку іноземних партнерів.
Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют, у міжнародних розрахунках застосовується з обмеженнями. Наявність обмежень зумовлюється нестабільністю економічного стану країни і незбалансованістю платіжного балансу. Обмеження вводяться урядом або Центральним банком. Вони полягають у регламентації операцій із валютою та валютними цінностями. Більшість країн світу, в тому числі й Україна, має частково конвертовану валюту.
Неконвертована (замкнена) валюта не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території країни. Неконвертованими є ті валюти, на які накладаються обмеження щодо ввезення, вивезення, купівлі, продажу і до яких застосовуються різноманітні заходи валютного регулювання.
Клірингова валюта — розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.
Законодавчі та нормативні
Крос-курси становлять собою котирування двох іноземних валют, ні одна з яких не є національною валютою учасника угоди, який встановлює курс. Наприклад, крос-курсом вважатиметься курс японської ієни до ЄВРО, встановлений українським банком.
Звичайно під крос-курсом розуміють також будь-який курс, виведений розрахунковим шляхом із курсів двох відповідних валют до третьої валюти. Наприклад, якщо відомі курси японської ієни та ЄВРО, то поділивши ці курси, можна вивести крос-курс ієни до ЄВРО.
Залежно від видів валютних угод розрізняють курси поточні та термінові (спот і форвард).
Спот-курс - ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками-кореспондентами на другий робочий день із моменту укладання угоди.
Форвард (терміновий курс) - ціна, за якою дана валюта продається або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу. Якщо на дату угоди курс відрізнятиметься від передбаченого в договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток від курсової різниці, а друга зазнає збитків.
Ф’ючерс - курс - ціна, за якою через деякий час буде укладено угоду. Вона визначається в момент укладання контракту.
Центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:
- фіксований валютний курс;
- "вільно плаваючий " курс;
- "регульований плаваючий " валютний курс;
- систему множинних валютних курсів.
Фіксований валютний курс - це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо. Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.
Вільно плаваючий курс — це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни. Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвиненою ринковою економікою та високим рівнем доходу.
Регульоване плавання валют. Цей режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив Центрального банку країни, який вирівнює різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його передбачуваним і таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти і міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці.
Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний із яких використовується для певних цілей. Ці режими називають системами множинних валютних курсів.
Із 1973 р. високо розвинуті ринкові держави відмовились від установлення постійних співвідношень взаємного обміну валют (фіксованих курсів) і перейшли до «плаваючих» курсів, які вільно складаються на основі попиту та пропозиції відповідних валют на валютних ринках.
Структура валютного ринку кожної окремої країни значною мірою залежить від державної політики з регулювання економіки, зокрема заходів валютного регулювання, яке здійснюється передусім з метою підтримки стабільного валютного курсу і досягнення рівноваги платіжних балансів.
Рух валютних і фінансових потоків на валютних ринках відбувається у вигляді:
• валютних операцій;
• валютно-кредитного і розрахункового обслуговування придбання та продажу товарів і послуг;
• закордонного інвестування;
• операцій з цінними паперами;
• перерозподілу національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються;
• внесків
у міжнародні організації.
3. Учасники валютних ринків
Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності: іноземні – для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні – для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об’єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.
Суб’єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу. Визначальною мотивацією дій суб’єктів валютного ринку є отримання прибутку.
Основними учасниками валютного ринку є:
- Комерційні банки
Здійснюють основний обсяг валютних операцій. Банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях (Обмін валюти однієї країни на валюти інших країн), а також у залученні (розміщенні) коштів та виходять з ними на інші банки. Окрім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції і самостійно, за рахунок власних засобів. Тому валютний ринок є, насамперед, ринком міжбанківських угод. Для банку метою купівлі-продажу іноземної валюти за власний рахунок є одержання прибутку від зміни валютних курсів. Купівля-продаж валюти здійснюється переважно між банками на міжбанківському ринку. Багато банків у процесі торгівлі встановлюють ринкові валютні курси для інших банків, ці банки мають назву маркет-мейкери. Зростання інтенсивності міжбанківської торгівлі підвищує ліквідність ринків. У даний час банки можуть забезпечити підприємствам та інвесторам швидку конвертацію усіх валют, що вільно обертаються на ринку.
- Центральні банки
В їх функцію входить управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій (Валютна інтервенція - значне разове цілеспрямований вплив центрального банку країни на валютний ринок і валютний курс, що здійснюється шляхом продажу або закупівлі банком великих партій іноземної валюти.), що виявляють вплив на рівень обмінного курсу, а також регулювання рівня процентних ставок по вкладенням у національній валюті. Вони беруть участь в операціях на валютних ринках з метою підтримки курсу національної валюти, проводячи валютні інтервенції. Центральні банки втручаються в ринкову ситуацію, купуючи і продаючи валюту, особливо у випадках екстремального відхилення курсів і відсутності гарантій нормального функціонування валютних ринків.

- Загальна характеристика взаємовідносин матері та плоду
- Загальна характеристика виборчих прав громадян України
- Загальна характеристика видів мистецтв
- Загальна характеристика віку дорослості. Періодизація психічного розвитку людини
- Загальна характеристика водоростей
- Загальна характеристика вправ для навчання письма як виду мовленнєвої діяльності
- Загальна характеристика геофізичних досліджень
- Загальна характаристика правової природи НБУ
- Загальна характеристика автоматизованих систем управління проектами
- Загальна характеристика бароко
- Загальна характеристика біологічних факторів
- Загальна характеристика біосфери
- Загальна характеристика біосфери. Роль живих організмів у біосфері
- Загальна характеристика борошна