Закінчення досудового слідства

ЗМІСТ

ВСТУП

Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (п.1 ч. 3 ст. 129 Конституції України) в кримінальному судочинстві і здійсненні поставлених перед ним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об'єктивної істини. Досудове розслідування являє собою процесуальну діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури щодо виявлення, закріплення й оцінки доказів з метою розкриття злочинів і викриття осіб, що їх заподіяли, тобто воно й покликано практично здійснювати зазначений принцип. Це стадія українського кримінального процесу, яка слідує за порушенням кримінальної справи та передує попередньому розгляду справи суддею або закриттю кримінальної справи. Необхідність існування цієї стадії у кримінальному процесі на відміну від процесу цивільного зумовлена ступенем суспільної небезпеки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку та необхідністю практично гарантувати додержання вимог законності та принципів Конституції і кримінального закону.

У правовій літературі різні аспекти закінчення досудового слідства розглядали такі науковці як: С.В. Бажанов, Ю.Н. Білозьоров, В.П. Бож'єв, В.М. Григор'єв, К.Ф. Гуценко, А.Я. Дубинський, С.П. Ефімічев, Н.В. Жогін, Н.С. Карпов, Ю.К. Кореневський, А.М. Ларін, П.А. Лупинська, В.А. Михайлов, В.В. Ніколюк, В.М. Савицький, О.Б. Соловйов, М.С. Строгович, Ф.Н. Фаткуллін, Г.П. Химичева, А.А. Чувілев, Н.А. Якубович та багатьма іншими.

Серед практичних працівників правоохоронних органів досить поширена думка про те, що закриття кримінальної справи є відхиленням від нормального ходу процесу, так би мовити «браком» у роботі, наслідком певних процесуальних помилок допущених при порушенні кримінальної справи і при її розслідуванні.

1. ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Не слід розглядати факт закриття кримінальної справи лише з негативної точки зору, хоча існування такого ставлення до цих фактів невипадкове. У практичній діяльності правоохоронних органів часто мають місце факти безпідставного порушення кримінальних справ, проведення неякісного досудового розслідування, а також незаконного закриття справ.

Згідно  ст. 283 КПК досудове слідство закінчується винесенням слідчим одного з трьох можливих рішень [1]:

Особа має право на розгляд обвинувачення проти  неї в суді в найкоротший строк  або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після  повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне  провадження;

2) звернутися до суду  з клопотанням про звільнення  особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду  з обвинувальним актом, клопотанням  про застосування примусових  заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться  прокурором до Єдиного реєстру досудових  розслідувань.

Розглянемо  деякі питання щодо можливих рішень по закінченню досудового слідства.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1) встановлена відсутність  події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність  в діянні складу кримінального  правопорушення;

3) не встановлені достатні  докази для доведення винуватості  особи в суді і вичерпані  можливості їх отримати;

4) набрав чинності  закон, яким скасована кримінальна  відповідальність за діяння, вчинене  особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо  провадження є необхідним для  реабілітації померлого;

6) існує вирок по  тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню [4;c.169];

7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його  представник відмовився від обвинувачення  у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального  правопорушення, щодо якого не  отримано згоди держави, яка  видала особу.

Кримінальне провадження  закривається судом:

1) у зв’язку зі звільненням  особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився  від підтримання державного обвинувачення,  за винятком випадків, передбачених  цим Кодексом.

Про закриття кримінального  провадження слідчий, прокурор приймає  постанову, яку може бути оскаржено  у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий приймає постанову  про закриття кримінального провадження  з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 283 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою статті 283 КПК.

Рішення прокурора про  закриття кримінального провадження  щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування  щодо відповідного кримінального правопорушення [1].

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження  надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з  моменту отримання копії постанови  має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Копія постанови прокурора  про закриття кримінального провадження  надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

Якщо обставини, передбачені  пунктами 1, 2 частини першої статті 284 КПК, виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені  пунктами 5, 6, 7, 8 частини першої ст.. 284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 283 КПК, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального  провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої  статті 284 КПК, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений  проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому Кодексом.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку [1].

Закриття  кримінальної справи є одним із способів її остаточного вирішення. Справа має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки органом дізнання, слідчим, прокурором всіх зібраних і перевірених доказів.

Обставини, що виключають провадження у справі, є й підставами для відмови в порушенні кримінальної справи. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю:

1) за відсутністю події злочину. Багато авторів розглядають відсутність події злочину тільки як відсутність взагалі події, з приводу якої проводилось розслідування.

На  думку А.Я. Дубинського, відсутність  події злочину як підстава до закриття кримінальної справи повинна застосовуватися в таких випадках:

а) якщо встановлено, що не було самого факту, для розслідування якого порушено справу.

б) якщо встановлено, що сама подія мала місце, однак її не можна визнати злочином, бо вона була результатом якого-небудь діяння. Прикладом можуть слугувати випадки, коли смерть людини була результатом дії стихійного лиха (повінь, пожежа), фізіологічних процесів (хвороба) тощо;

в) якщо встановлено, що подія мала місце, проте не була злочином, оскільки пов'язана з діями потерпілого, а не сторонніх осіб (самогубства, нещасні випадки на підприємствах).

2) за відсутністю в діянні складу злочину. Ця підстава  до  закінчення  справи  застосовується,  якщо встановлено, що подія, з приводу якої проводилось розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є злочинним [2;c.211].

Розглянемо, в яких конкретних випадках виявляється відсутність складу злочину: відсутність одного з елементів складу злочину (об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони). Відсутність хоча б одного з елементів складу злочину означає відсутність складу злочину в діянні, що розслідується. Наприклад, відсутність об'єкта виявляється дуже часто в тому, що об'єкт охороняється не кримінальним законом,а іншою галуззю права (наприклад, неповернення грошей,що були отримані в позику, тягне не кримінальну відповідальність, а матеріальну в цивільно-правовому порядку); - непричетність особи до злочину. Ця обставина виявляється в двох можливих ситуаціях:

а) якщо достовірно встановлено, що злочин вчинено не даною особою, а іншою, і цю особу встановлено;

б) якщо встановлено, що злочин вчинено не даною особою, а іншою, проте невідомо, ким саме.

3) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб.

Амністія  та помилування - це акти вищого органу державної влади, які, не відміняючи закону, що встановлює відповідальність за ті чи інші злочини, звільняють осіб, що вчинили ці злочини, від кримінальної відповідальності, а також повністю або частково від покарання, передбачають заміну призначеного судом покарання більш м'яким, зняття судимості. Ці акти не виключають протиправності та караності діянь, навпаки, діяння, що потрапляють під акт амністії чи помилування, мають всі ознаки злочину [2;c.211].

Можна погодитися з С.В. Бородіним, який зазначає, що в усіх випадках, якщо є дві підстави для закінчення провадження по справі (перша - акт амністії і друга - виключення вчинення злочину даною особою), справу повинно бути закрито за другою підставою.

В таких  випадках це захищає громадян від  необґрунтованого визнання винним.

4) щодо особи, яка не досягла на час вчинення 
суспільно небезпечного діяння  11-річного віку. За наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинено особою, яка досягла одинадцяти років, але до виповнення віку, з якого законом передбачено кримінальну відповідальність, за фактом цього діяння порушується кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому ст. 73 КПК.

5. за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого.
6. за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і за відсутності скарги потерпілого.

Якщо справа про будь-який із злочинів має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі через свій безпорадний стан залежить від обвинуваченого чи з інших причин не може захищати свої законні інтереси, прокурор може порушити справу і за відсутності скарги потерпілого. Наприклад, злочин вчинено щодо неповнолітнього, або особи, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснити право на захист тощо. Така справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку. Якщо потерпілий і примириться з обвинуваченим чи підсудним по такій справі, вона закриттю не підлягає.

7) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Таке закриття кримінальної справи може мати місце як після притягнення особи як обвинуваченого, так і до цього. Проте 
в будь-якому разі повинно бути зібрано достатньо доказів, які підтверджують злочинність діяння, що його вчинила померла особа. Чинний закон встановлює, 
що смерть особи, яка вчинила злочин, не може слугувати підставою для закінчення справи, якщо провадження по ній необхідне для реабілітації померлого. 
 Провадження по справі можливе також при відновленні справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Продовження розслідування для реабілітації померлого може бути здійснено за клопотанням його родичів, громадських організацій, зацікавлених осіб. Якщо в результаті розслідування з'ясується, що 
померлий не вчиняв злочину, то кримінальну справу має бути закрито за відсутністю події злочину, складу злочину в діянні особи або за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, що означатиме реабілітацію померлого.

8) щодо особи, про яку є вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї самої підстави. Через виключність судового вироку, який набрав законної сили, не допускається повторний розгляд та інше рішення питань, що знайшли відображення у вироку, крім обвинувачення з приводу того самого діяння, яке визнано доведеним чи відкинуто судом [2;c.211].

Наявність вироку, що набрав законної сили, ухвали чи постанови суду про закриття справи може слугувати підставою для закриття провадження:

а) щодо особи, стосовно якої це рішення винесли;

б) за тим самим обвинуваченням.

9) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням. На стадії досудового розгляду наявність нескасованої постанови про закриття справи за тим самим обвинуваченням виключає можливість продовження розпочатого провадження.

10) якщо про відмову в порушенні справи за тим самим фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора. Припиняють провадження в кримінальній справі, якщо про відмову в порушенні справи за тим самим фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

На  нашу думку, доречно було б узгодити кримінально-процесуальне законодавство України з Конституцією України, адже статтею 80 Конституції України передбачена ще одна підстава: у зв'язку з відмовою Верховної Ради України дати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України.

4. Хочеться зауважити, що Особливою частиною Кримінального кодексу України передбачено також ряд підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 44 КК України порядок цього звільнення повинен бути встановлений законом. І хоч таке звільнення вимагає закриття кримінальної справи, в КПК України не передбачено ні підстав для цього звільнення, ні процедури закриття справи [6;c. 98].

2. ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Суд має право звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа припинила бути суспільно небезпечною. Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у ст. 48 КК України, складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. За наявності підстав, зазначених у ст. 48 КК України, у справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи [3;c.157].

Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям такі:

а) злочин вчинено особою вперше;

б) це злочин невеликої тяжкості;

в) особа після вчинення злочину щиро розкаялась;

г) активно сприяла розкриттю злочину;

д) повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Примирення  винного з потерпілим означає досягнення між ними угоди, в якій фіксується, що потерпілий помирився з своїм кривдником, задоволений вжитими останнім заходами з відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди і внаслідок цього не заперечує проти звільнення винного від кримінальної відповідальності (чи просить про таке звільнення). Примирення має бути добровільним, а не зробленим потерпілим через його залякування з боку особи, яка вчинила злочин, її родичів чи інших осіб. Мотиви примирення можуть бути різними як у потерпілого (прощення, задоволення поведінкою правопорушника після злочину, жалість до його малолітніх дітей тощо), так і у винного (розкаяння, сором за вчинене, боязнь майбутнього покарання тощо). Ініціатива примирення може виходити від особи, яка вчинила злочин, потерпілого, сторонніх приватних осіб (родичів, знайомих та ін.), а також від правоохоронного органу чи суду. Процедура примирення так званого приватного обвинувачення продовжує функціонувати і з введенням інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Водночас положення ст. 46 КК України мають поширюватись і на справи приватного обвинувачення, якщо на цьому наполягає потерпілий (інакше не буде примирення, що пов'язане з відмовою потерпілого від обвинувачення винної у вчиненні злочину особи).

Підставою застосування ст. 46 КК України є додержання сукупності передбачених нею умов [3;c.157]:

а) особа вчинила злочин вперше;

б) це злочин невеликої тяжкості;

в) винний примирився з потерпілим;

г) відшкодував завдані ним збитки або усунув заподіяну шкоду.

Особа звільняється від  кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про  кримінальну відповідальність.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального  правопорушення та щодо якої передбачена  можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального  правопорушення Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати  його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

У клопотанні прокурора  про звільнення від кримінальної відповідальності вказуються [1]:

1) найменування кримінального  провадження та його реєстраційний  номер;

2) анкетні відомості  підозрюваного (прізвище, ім’я, по  батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) прізвище, ім’я, по батькові  та займана посада прокурора;

4) виклад фактичних  обставин кримінального правопорушення  та його правова кваліфікація  з зазначенням статті (частини  статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання підозри;

5) розмір шкоди, завданої  кримінальним правопорушенням, та  відомості про її відшкодування;

6) докази, які підтверджують  факт вчинення особою кримінального  правопорушення;

7) наявність обставин, які свідчать, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, та відповідна правова підстава;

8) відомості про ознайомлення  з клопотанням потерпілого та  його думка щодо можливості  звільнення підозрюваного від  кримінальної відповідальності;

9) дата та місце  складення клопотання.

До клопотання прокурора  повинна бути додана письмова згода  особи на звільнення від кримінальної відповідальності.

Розгляд клопотання прокурора  здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого  в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією статтею.

Суд зобов’язаний з’ясувати  думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою  закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У разі встановлення судом  необґрунтованості клопотання про  звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Якщо протягом року з  дня передачі особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації вона не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори відповідного колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності [1].

Суд, отримавши рішення  загальних зборів колективу про  відмову від поручительства, розглядає  питання притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення в порядку, передбаченому статтею 288 цього Кодексу.

Переконавшись у порушенні  особою умов передачі на поруки, суд  своєю ухвалою скасовує ухвалу про  закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки та направляє матеріали провадження для проведення досудового розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної відповідальності було прийняте після направлення обвинувального акта до суду.

3. ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ З ОБВИНУВАЛЬНИМ АКТОМ

Визнавши зібрані під  час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор або слідчий  за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання [1].

Прокурор або слідчий  за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або  відобразити відповідним чином  будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.

Сторона захисту за запитом  прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити  відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи  або копії з них, а також  надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Сторона захисту має  право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.

Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, після чого останній має право ознайомитися з ними.

Про відкриття сторонами  кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову.