Законність та обгрунтованість судового рішення

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Кафедра цивільного процесу

 

 

 

Тематична підбірка опублікованої судової практики

Індивідуальне науково  – дослідницьке завдання на тему:

“Застосування цивільного процесуального законодавства”

Індивідуальна робота за темою:

“Законність та обґрунтованість судового рішення”

 

 

 

 

Виконав:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Харків, 2012 рік.

 

План

   Вступ.

Рішення №1

Рішення №2

Рішення №3

Рішення №4

Рішення №5

Рішення №6

Рішення №7

    Загальний висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У згідності з  Постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009  N 14 «Про судове рішення у цивільній справі»-Рішення суду  як  найважливіший  акт правосуддя покликане забезпечити захист     гарантованих      Конституцією      України прав  і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.  У зв'язку з цим  суди  повинні  неухильно  додержувати  вимог про законність і обґрунтованість рішення  у   цивільній   справі   (частина   перша статті 213 ЦПК)

 

Законність рішення суду полягає у необхідності виконаня двох вимог: 1) дотримання норм процесуального права під час розгляду справи (виконання всіх вимог цивільного судочинства); 2) правильне вирішення  спору, тобто вірне застосування матеріального закону.

 

Законність рішення залежить від безумовної, строгої відповідності  його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все  правильною юридичною кваліфікацією  взаємовідносини сторін та інших  учасників справи.

 

Рішення є  законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги  
цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК ,  
вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають  
застосуванню до даних правовідносин відповідно  до  статті  8  ЦПК  а також правильно витлумачив ці норми.  Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом,  суд застосовує закон,  що регулює  подібні  за  змістом  відносини  (аналогія закону),  а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).-ППВСУ 18.12.2009 12.2009  N 14 «Про судове рішення у цивільній справі»

 
Якщо є    суперечності    між   нормами   процесуального   чи  
матеріального права,  які підлягають застосуванню при розгляді  та  
вирішенні  справи,  то рішення є законним,  якщо судом застосовано  
відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що  
мають  вищу  юридичну  силу.  У  разі  наявності  суперечності між  
нормами законів  (кодексів),  що  мають  однакову  юридичну  силу,  
застосуванню  підлягає  той  з  них,  який  прийнято пізніше.  При  
встановленні  суперечностей  між  нормами  права,  які  підлягають  
застосуванню   при   розгляді  та  вирішенні  справи,  суду  також  
необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України,  
що містяться   в   постанові   від  1  листопада  1996  року  N  9  
"Про застосування   Конституції   України   при здійсненні правосуддя".

 

 

Рішення слід вважати законним, якщо воно винесене у строгій відповідності  з нормами матеріального і  процесуального права, які підлягають застосуванню, при точному і правильному  дотриманні, виконанні та використанні процесуальних норм. В п. 4 ст. 309 ЦПК  говориться як про порушення, так  і про неправильне застосування норм матеріального права. Однак  протиставлення цих понять є необгрунтованим, оскільки порушення судом матеріально-правових норм як разі і проявляється в їх неправильному застосуванні.

 

Обґрунтованим визнається рішення,  ухвалене на основі повно і  
всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони  посилаються  як  на  
підставу  своїх  вимог і заперечень,  підтверджених доказами,  які  
були досліджені в судовому засіданні і  які  відповідають  вимогам  
закону  про  їх  належність та допустимість,  або обставин,  що не  
підлягають доказуванню,  а також  якщо  рішення  містить  вичерпні  
висновки   суду,   що   відповідають   встановленим   на  підставі  
достовірних доказів обставинам,  які мають значення для  вирішення  
справи.

 

Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.

Обґрунтованість судового рішення ‑ це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об’єктивне з’ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягно істинність висновків суду ‑ відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.

Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення, і повноту дослідження судом всіх матеріалів справи.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рішення №1

Справа №2-1982/2009  

 

 

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

21 квітня 2009 року                                                                                                     м. Бахчисарай            

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

головуючого  -    судді Яніна  І.А.,  

при секретарі                Фалько С.В.,  

розглянув у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  

В С Т А Н О В И В  :  

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до відповідача про розірвання шлюбу за підставами, викладеними нею у позовній заяві.  

У попередньому судовому засіданні позивач на задоволенні своїх позовних вимог наполягала.  

Відповідач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав.  

У відповідності зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.  

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доведення та подання доказів, вислухавши позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.  

Судом встановлено, що сторони одружилися 21 листопада 2003 року, зареєстрував шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Україна, актова запис № 213.    

Сторони тривалий час спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримають з березня 2009 року, проживають окремо. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, не бажаючи надалі зберігати шлюбні відносини. Протягом тривалого строку сторони не вживали спроб до примирення.  

За таких обставин, подальше спільне життя чоловіка і дружини, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача і відповідача.  

На підставі ст.110,112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10,11,60,213,215 ЦПК України,  

В И Р І Ш И В :  

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 21 листопада 2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Україна, актова запис № 213, розірвати.  

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 у доход держави судові витрати у розмірі 17 грн. 00 коп., ОСОБА_1 від судових витрат звільнити.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом   десяти днів   з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом   двадцяти днів    після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга, подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Джерело [http://reyestr.court.gov.ua/Review/5206466]

 

Висновок

 

Я вважаю,що у даному випадку суд прийняв правильне рішення,дотримався вимог ст. 213 ЦПК. Він з’ясував фактичні відносини подружжя(протягом тривалого строку не проживали разом,не вчиняли спроб до примирення)дійсні причини розірвання шлюбу,встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам,що мають істотне значення для одного з них,постановив рішення про розірвання шлюбу,тобто повністю додержався вимог обґрунтованості та законності

 

 

 

 

 

 

 

Рішення №2  

№2о-54/10р.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

19 травня 2010 року      Совєтський районний суд  Автономної Республіки Крим у складі:  

головуючого, судді -  Тощевої О.О.,  

при секретарі – Ібрагімової  А.С.,

за участю прокурора –  Рева В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим, який звернувся в  інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, заінтересована особа –  Управління Пенсійного фонду України  в Совєтському районі Автономної Республіки Крим, -   

в с т а н о в  и в:  

       Прокурор Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності останній документів, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 17 липня 1972 року на ім’я ОСОБА_1 була видана трудова книжка. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу прізвище «ОСОБА_1» була замінена на «ОСОБА_1», але це прізвище записано помилково, так як у свідоцтві про укладення шлюбу прізвище вказано як «ОСОБА_1», у зв’язку з чим був зроблений відповідний запис. Потім згідно свідоцтва про укладення шлюбу прізвище «ОСОБА_1» замінено на «ОСОБА_1». Також на ім’я ОСОБА_1 видані архівні довідки №№ 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214 від 24.02.2010 року про отримання заробітної плати  без вказання повного ім’я та по батькові. Вказане не дає заявниці оформити пенсію. На підставі наведеного, прокурор в інтересах заявниці просив суд встановити факт належності ОСОБА_1 трудової книжки виданої 17 липня 1972 року та архівних довідок №№ 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214 від 24.02.2010 року. 

       У судовому засіданні прокурор свою заяву підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у заяві, просив суд  його вимоги в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. 

       Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву прокурора, яка подана в її інтересах підтримала, просила її задовольнити.   

       Представник заінтересованої особи – Управління пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. 

       Вивчивши матеріали цивільної справи, вислухавши доводи прокурора та заявниці, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав. 

       Згідно з пунктом  6 частини 1 статті 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності  правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються  з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження, зазначеним у  свідоцтві про народження або в паспорті.  

       З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8). 

 

 

         17 липня 1972 року на ім’я ОСОБА_1 була видана трудова книжка. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу прізвище «ОСОБА_1» змінилося на прізвище «ОСОБА_1», але робітник відділу кадрів помилково записав прізвище «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_1», вказана запис була виправлена. Пізніше на підставі свідоцтво про укладення шлюбу прізвище «ОСОБА_1» замінена на прізвище «ОСОБА_1».   

       Вищевказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжки (а.с.5), свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.10) та свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.11), оригінали яких дослідженні судом. Також не спростовувалися у судовому засіданні прокурором та заявницею.   

      Крім того на ім’я ОСОБА_1 Красногвардійська сільська рада 24.02.2010 року видала архівні довідки №№ 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214 без вказання повного ім’я та по батькові заявниці (а.с.12-27). 

       Данні обставини також знайшли своє підтвердження при розгляді заяви. 

       На підставі вищевказаного положення цивільного процесуального закону (пункту 6 частини 1 статті 256 ЦПК України), суд може встановлювати факти  належності особі документів, які не належать до таких що посвідчують особу (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1998 року №15 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»). 

       У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги та встановити факт належності заявниці ОСОБА_1 трудової книжки, виданої 17 липня 1972 року та архівних довідок №№ 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214 від 24.02.2010 року. 

       Керуючись статтями 10,60, 209, 212-215, 218, п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд, - 

в и р і ш и в :  

       Заяву прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.  

       Встановити факт належності ОСОБА_1 - трудової книжки, виданої  17 липня 1972 року та архівних довідок №№ 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214 від 24.02.2010 року. 

       Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

       Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. 

        Рішення надрукована в нарадчій кімнаті в одному примирнику.

 

Джерело [http://reyestr.court.gov.ua/Review/10626096]

Висновок

Я вважаю,що суд виніс правомірне рішення,тому що у процесcі видачі трудової книжки були допущені суттєві порушення,а саме:

1)у згідності з  Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників    N 259/34/5  від 08.06.2001

2.11. Відомості про працівника  записуються на першій сторінці 

(титульному аркуші) трудової  книжки. Прізвище, ім'я та по батькові

(повністю, без  скорочення  або  заміни  імені  та   по   батькові 

ініціалами) і  дата народження вказуються на підставі паспорту або

свідоцтва про народження.

У нашому випадку ім’я,прізвище,по батькові заявниці були записані на підставі свідоцтва про шлюб.

 

2) 2.11 вишезазнеченної інструкції  вказує що «Прізвище, ім'я та  по батькові 

(повністю, без  скорочення  або  заміни  імені  та   по   батькові 

Ініціалами».В нашому випадку Красногвардійська сільська рада 24.02.2010 року видала архівні довідки без вказання повного ім’я та по батькові заявниці

 

Але слід також зазначити  що у згідності з інструкцією ,п. 2.12.:» Після  зазначення  дати  заповнення   трудової   книжки працівник своїм підписом завіряє  правильність внесених відомостей. Першу  сторінку (титульний аркуш) трудової книжки  підписує  особа, відповідальна  за видачу трудових книжок,  і після  цього  ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова  книжка.»

 

Тобто заявниця повинна були перевірити правильність відомостей,що внесені у її трудову книжку,а  саме прізвище,ім’я,по батькові.

 

Суд повністю дослідив всі  обставини справи,додержався матеріальних та процесуальних норм і,на мою думку,виніс  правомірне рішення.

Рішення №3 

Справа №2-274

2010р. 

          Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 

26 лютого 2010 року       Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді                  Романюка М.Ф.

при секретарі                              Іванчуку М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ВАТ „Львівгаз” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті  послуг по газопостачанню,    

встановив:    

        Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг  по газопостачанню  квартири АДРЕСА_1 станом на 01.05.2008 року в розмірі 213 грн. 74 коп., мотивуючи тим, що відповідачка не оплачувала повністю варість спожитого газу з 2005 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.           

       В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, покликаючись на мотиви позовної заяви, дала пояснення аналогічні доводам викладеним у позові. Просить позов задоволити. 

        Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоч про час та місце слухання справи була повідомена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, суд за згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачки на підставі наявних матеріалів справи, з винесенням заочного рішення. 

          Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. 

          Статтею 68 ЖК України встановлено, що наймач жилого приміщення зобов’язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. 

         Проживаючи в  квартирі АДРЕСА_1 відповідачка не вносила повністю оплати за послуги по газопостачаню даної квартири з 2005 року, в результаті чого утворилася заборгованість перед позивачем станом на 01.05.2008р. в розмірі 213 грн. 74 коп. 

       Оскільки відповідач добровільно оплати за послуги водопостачання та водовідведення не вносить, то заборгованість, що утворилась, слід стягнути в користь позивача. 

      Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

      Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 224-228 ЦПК України, ст..ст.901, 903 ЦК України,  ст.ст.62, 64, 68 ЖК України  суд,-  

                                                         вирішив:     

         Позов задоволити.     

        Стягнути з  ОСОБА_1  в користь ВАТ „Львівгаз” заборгованість по оплаті за послуги газопостачання в розмірі 213 грн. 74 коп., 51 грн. державного мита та 30 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 294 (двісті дев’яносто чотири) гривні 74 коп. 

            

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційна скарга можне бути податна протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

            Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до суду  протягом 10-ти днів з дня отримання його копії. 

              Суддя:/підпис/. 

            З оригіналом згідно. 

Суддя:                                                                                                      Романюк М.Ф.

 

Джерело [http://reyestr.court.gov.ua/Review/10128602 ]

Висновок

У даному випадку,суд маючі  достатні підстави (Належне повідомлення відповідачки про час і місце  проведення судового засідання,ненадання  інформації про причини неявки,згоду  позивача щодо розгляду справи без  відповідачки)винес ухвалу про проведення заочного розгляду справи. Суд,розглянувши доводи позивача та представника позивача,на основі статті 68 ЖК вирішив задовільнити позов та стягнути заборгованість с відповідача,тобто застосував матеріальну норму яка відповідає данній ситуації ,дотримався необхідного процесуального порядку та виніс рішення з дотриманням вимог обґрунтованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рішення №4

 

справа № 2 ц - 337 2007 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2007 року   Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                                                              Філіпенко Л.П.

при секретарі                                                                          Щербак A.M.

за участю адвоката                                                                 ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ДП «Антрацит» про  стягнення збитку у зв'язку з неправильною оплатою лікарняних листів як ліквідатору  аварії на ЧАЄС

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд  з зазначеним позовом, в обгрунтування  якого посилався на наступне: він  є інвалідом другої групи, інвалідність пов'язана з захворюванням, одержаним  внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. В період роботи на підприємстві відповідача з 13 червня по 20 серпня 1987 року ОСОБА_2. приймав участь у  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При нарахуванні йому заробітної плати за час знаходження в  зоні підвищеної небезпеки, відповідачем не були враховані пільги, надані ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме: Постановами Ради Міністрів  УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 і від 08 травня 1986 року № 168-5. Лише в 2003 році йому стало відомо про існування вказаних документів, оскільки документи були засекречені. Після звернення до підприємства відповідача, йому в березні 2003 року був зроблений перерахунок заробітної плати за час знаходження на ЧАЕС відповідно до чинного законодавства. Позивач вважає, що йому відповідачем неправильно було проведено оплату його лікарняних листів, оскільки оплата повинна була проводитися з розміру середньоденного заробітку, який за час його перебування на ЧАЕС складає 125 руб. 11 коп. В период з 1989 року по 1996 рік він знаходився на лікарняному 204 дні. За ці дні йому, на його думку, недоплачена сума лікарняних з урахуванням індексів інфляції 219228 грн. 06 коп. яку він просить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні ОСОБА_2. підтримав свої вимоги, посилаючись  на вищезазначені обставини, представник  ДП «Антрацит» Бедрицька - Тешенко О.О., яка діє на підставі доручення  від 2 січня 2007 року, позов не визнала, на її думку підстав для задоволення  позову немає, оскільки ОСОБА_2. не висловлював  бажання щодо застосування оспорюваного порядку оплати лікарняних листов, крім того він пропустив строк  позовної давності для звернення  до суду без поважних підстав.

Заслухавши сторони, перевіривши  матеріли справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини передбачає, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий та відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідності зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим лише на тих доказах, що були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставі своїх вимог і заперечень.

Обставини справи свідчать про те. що позивач приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у період з 13 червня 1987 року по 20 серпня 1987 року (а.с. 12), в наслідку чого на підставі висновку МСЕК визнаний інвалідом 2-ї групи (а.с. 13). Між ним та відповідачем, з підприємства якого він був призваний на воєнні збори, на той час існували трудові правовідносини (а.с.6-10).  

 

Пункт 8 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу.

Пункт 31 частини першої статті 20 цього ж Закону визначає, що оплата лікарняних листів по тимчасовій непрацездатності особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. нараховується за їх бажанням з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами. У такому ж порядку оплата лікарняних листів проводиться і особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок загального захворювання.

У позову ОСОБА_2. помилково  вказує на порушення свого права, оскільки на його погляд відповідач повинен  був призначити оплату лікарняних листів із рахунку середнього фактичного заробітку, який той одержував під час  роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Але як вбачається з вище наведених норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" можливість застосування такого порядку оплати лише при наявності  бажання позивача. Останнім не надано доказів того, що він висловлював  таке бажання, і воно було проігноровано  відповідачем.

Приймаючи до уваги, що виплати  по лікарняним листам е соціальними  гарантіями робітникам, загальний строк  позовної давності, що був передбачений на той момент сг. 233 КЗпП України, складав 3 місяці, який позивачем пропущено без поважних причин.

Згідно роз'яснень Пленуму  Верховного Суду України, викладених у  його постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року (з наступними змінами), встановлені законом строки звертання до суду застосовуються незалежно від заяви сторін і в кожнім випадку суд повинний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків, привести мотиви, по яким відновлює або вважає неможливим відновити пропущений строк. При пропуску строку без поважних підстав суд відмовляє у задоволенні позову з цих підстав. Однак оскільки при пропуску строку може бути відмовлено за необґрунтованістю вимог, суд з"ясовує не тільки причини пропуску строку, але й обставини справи, права та обов'язки сторін.

Законність та обгрунтованість судового рішення