Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту

     ДВНЗ  «Київський національний економічний  університет

     імені Вадима Гетьмана»

     кафедра правового регулювання економіки 
 
 
 
 
 
 

     Реферат з корпоративного права на тему :

     «ЗАСАДИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ» 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконала:

     студентка 4 курсу, 11 групи,

     спеціальність – 6402

     Боровик Т.В.

     Перевірив:

                                                                                                      Лясківська Л.А.                       

                                             Київ 2011

     Вступ

     1.Загальна  характеристика корпоративного  управління.

     2. Органи корпоративного управління.

     3. Суть ефективного корпоративного у правління в Україні.

     Висновки

     Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

            Протягом декількох останніх десятиріч відбулася різка зміна міжнародних фінансових ринків.

  Одним із найважливіших процесів є глобалізація. Щодня капітал переводиться з  однієї країни в іншу. Кількість інвестицій і інших засобів управління активами збільшується в усьому світі, а їхня роль в корпоративному управлінні фірм стає все більш важливою. Вони шукають можливості розподілу ризику і винагороди. Тому стандарти корпоративного управління набувають важливого

  значення  при прийнятті інвестиційних  рішень.

          З іншого боку, корпоративне управління є особливо важливе для великих інституційних інвесторів, оскільки багато хто з них, особливо пенсійні фонди та страхові компанії, мають довгострокові інвестиційні плани з метою забезпечення своїх зобов’язань з великим строком погашення. Замість відходу з ринку, коли прибуток, який вони отримують, не виправдовує очікування, такі інвестори зосереджують увагу на ефективному корпоративному управлінні, а також на прозорості та відповідному захисті прав дрібних акціонерів, з метою забезпечення достатнього довгострокового зростання прибутковості. Для залучення таких довгострокових іноземних інвесторів країни з економікою, що розвивається, повинні насамперед вирішити питання про ефективне корпоративне управління. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1.Загальна  характеристика корпоративного  управління .

  Корпоративне  управління – система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління ним. 

  Корпоративне  управління є одним з ключових елементів і передумовою успішної діяльності товариства, підвищення довіри інвесторів. Наявність ефективної системи корпоративного управління збільшує вартість капіталу, компанії заохочуються до більш ефективного використання ресурсів, що створює базу для зростання. 

  У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і, таким чином, збільшується вартість частки інвесторів у капіталі товариства. 

  Належне корпоративне управління не обмежується  виключно відносинами між інвесторами  та менеджерами, а передбачає також  урахування законних інтересів та активну  співпрацю із зацікавленими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськістю тощо). Це пов'язано з тим, що товариство не може існувати незалежно від суспільства, в якому воно функціонує, і кінцевий успіх його діяльності залежить від внеску всіх зацікавлених осіб. 

  Таким чином, сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами - власниками товариства, його менеджерами, а також зацікаленими особами  для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.   

  Важливість  корпоративного управління для товариств  полягає у його внеску до підвищення їх конкурентоспроможності та економічної  ефективності завдяки забезпеченню:

• належної уваги до інтересів акціонерів;
• рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;
• фінансової прозорості;
• запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю.

 Важливість корпоративного управління для держави обумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:

• сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості та підвищення довіри інвесторів;
• підвищення ефективності використання капіталу та діяльності товариств;
• урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства та зростання національного багатства.

  Практика  корпоративного управління господарськими товариствами доводить, що корпоративне управління господарськими товариствами має будуватися на принципах [1,51]:

  - законності;

   - централізації  поточного управління ;

   - плановості;

   - персональної  відповідальності;

   - додержання  інтересів товариства ;

   - добросовісності  та розумності ;

   - підзвітності  та контрольності;

   - пріоритетності рішень вищих органів управління. 
 
 
 

  2. Органи корпоративного управління.

  Відповідно  до Закону України "Про господарські товариства" [2](ст.ст. 41, 46, 47, 49) до органів корпоративного управління належать загальні збори акціонерів, рада акціонерного товариства(спостережна рада), правління, ревізійна комісія.

  Загальні  збори акціонерів визнаються вищим  органом акціонерного товариства з практично не обмеженою компетенцією,оскільки крім досить широких повноважень загальних зборів, закріплених у ст. 41 Закону, статутом товариства до компетенції зборів можуть бути віднесені й інші питання.

  Змінами, внесеними до Закону "Про господарські товариства" у 1997 році, було визначене коло питань, які складають виключну компетенцію загальних зборів акціонерів і не можуть передаватися на розгляд і вирішення інших органів акціонерного товариства.

  Спостережна рада, яка може обиратися в акціонерному товаристві,а в товариствах з  кількістю акціонерів понад 50 –  обирається обов‘язково, представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів. Основна функція спостережної ради акціонерного товариства полягає у здійсненні контролю за діяльністю виконавчого органу (правління). Відповідно до статуту товариства на спостережну раду можуть покладатися окремі функції, що належать до компетенції загальних зборів (за винятком тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів).

  Статутом  акціонерного товариства може закріплюватися і виключна компетенція спостережної роди. Разом з тим на законодавчому рівні коло цих питань не визначається. Ці питання,віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції спостережної ради, не можуть передаватися на вирішення виконавчих органів (правління).

  Як передбачається у ст. 47 Закону "Про господарські товариства",виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Виконавчий орган може мати і іншу назву, яка закріплена в статуті.

  Правління вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції загальних зборів і спостережної ради.

  Загальні  збори можуть винести рішення  про передачу частини належних їм прав до компетенції правління, крім тих, які складають виключну компетенцію загальних зборів.

  Основні принципи формування органів корпоративного управління визначені Законом "Про господарські товариства".

  У загальних  зборах мають право брати участь усі акціонери,незалежно від кількості  та класу акцій, власниками яких вони є.

  Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом:

  одна акція  – один голос. Брати участь у загальних  зборах з правом дорадчого голосу можуть члени правління, які не є акціонерами.

  Спостережна рада обирається загальними зборами  з числа акціонерів. У роботі спостережної ради з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

  Головою та членами правління, як виконавчого  органу, можуть бути не тільки акціонери, але й особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

  Ревізійна комісія акціонерного товариства здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю правління і обирається з числа акціонерів. Члени ревізійної комісії вправі брати участь у засіданнях правління з правом дорадчого голосу.

  Законодавство України виключає можливість сумісництва окремих осіб у діяльності органів корпоративного управління. Члени спостережної ради не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії (ст. 46 Закону), членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління та члени спостережної ради товариства або іншої посадової особи (ст. 49 Закону).

  Функції, повноваження та організаційні засади діяльності органів корпоративного управління визначені Законом України "Про господарські товариства" лише у загальному вигляді. Як правило, ці питання деталізуються у внутрішніх актах акціонерного товариства:

положеннях про  загальні збори, спостережну раду, правління, ревізійну

комісію. Оскільки ці документи приймаються самим товариством і мають локальний характер, здійснення функцій корпоративного управління закріплюється в них із значними відмінностями.

    Виходячи з необхідності уніфікації інституту корпоративного управління в цілому і окремих його механізмів, у Законі України "Про акціонерні товариства" [3] передбачається детальне врегулювання компетенції загальних зборів акціонерного товариства, їх функцій та порядку скликання і проведення, а також участі в них акціонерів. Розділ VII "Загальні збори" складається з 18 статей, замість 5 статей у чинному законі.

        Спеціальні розділи регулюють статус ради товариства. Розділ VIIІ

проекту має  назву "Наглядова рада товариства" і складається з 7 статей,

замість однієї статті у чинному законі. Розділ ІХ "Виконавчий орган

товариства" включає в себе 4 статті і передбачає існування як колегіального (правління, дирекція) виконавчого органу, так і одноособового (директор, генеральний директор).

       В цілому в Законі "Про акціонерні товариства" зберігається традиційний для українського корпоративного законодавства розподіл функцій і повноважень органів корпоративного управління.

     Загальні збори є вищим органом товариства. Наглядова рада є органом товариства, що здійснює загальне керівництво, контроль за діяльністю виконавчого органу та захист інтересів акціонерів.

        Передбачається досить широке коло питань, що складає виключну

компетенцію наглядової ради. Водночас зберігається інститут

делегованих від  загальних зборів повноважень.

     Враховуючи, що проект передбачає для наглядової ради не тільки

контроль за діяльністю виконавчого органу, але  й здійснення загального

керівництва діяльністю товариства, можна дійти загального висновку

про зростання  ролі наглядової ради у реалізації функцій корпоративного

управління. За виконавчим органом (колегіальним, одноособовим)

зберігаються  повноваження по управлінню поточною діяльністю

товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним  зборам і

наглядовій раді і організує виконання їх рішень.

        Законодавство України про господарські товариства не містить будь-яких обмежень стосовно кількісного складу спостережної ради або правління. Питання про кількість членів спостережної ради або правління вирішується зборами акціонерів і залежить від розміру компанії. Як правило у великих компаніях (відкритих акціонерних товариствах) до складу спостережної ради входять від 5 до 12 осіб.

    Певну особливість мають відкриті акціонерні товариства, створені

в процесі приватизації великих та середніх державних підприємств, в

тому числі і тих, які пройшли етап корпоратизації. Саме для таких

корпоратизованих  підприємств був на законодавчому  рівні визначений

порядок створення  і діяльності спостережних рад. Відповідно до

Положення “Про спостережну раду”, яке було затверджене  постановою

Кабінету Міністрів  України від 19.07.1993 р. № 556, передбачалося, що у

відкритих акціонерних  товариствах, створених на основі майна

державних підприємств, акції яких були об‘єктами загальнодержавної

власності, обов‘язково  створюються спостережні ради, до складу яких

призначалися  представники державних органів  приватизації, зацікавлених галузевих міністерств, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Антимонопольного комітету, банківських установ, трудового колективу.           Виходячи з цих принципових засад,визначався кількісний склад спостережної ради.

  Так, спостережна  рада НАК “Нафтогаз України” складається  з 11

осіб, НАК “Вугілля України” – з 8 осіб, Ощадбанку –  з 10 осіб.

       Створена таким чином спостережна рада зберігала повноваження

до перших загальних зборів акціонерів, що мають проводитися після

продажу більше, ніж 60 відсотків акцій в процесі  приватизації.

        Будь-яких інших законодавчих обмежень стосовно кількісного і персонального складу як для спостережної ради, так і для правління в Україні не встановлено.

         Хоча законодавство і не обмежує можливість участі одних і тих же

осіб у діяльності спостережних рад та правління різних компаній, таку

практику (особливо для виконавчих органів, де членами  є, як правило,

наймані працівники) не можна визнати поширеною. Разом з тим, поява на ринку України великих стратегічних  інвесторів, які володіють контролем над компанією, формує нові тенденції у реалізації функцій корпоративного управління. В окремих випадках, комерційні банки, інші великі кредитори до погашення боргових зобов‘язань вимагають участі своїх представників у органах корпоративного управління. Однак це поки що поодинокі випадки, які

регулюються на основі індивідуальних домовленостей  і не закріплени на

законодавчому рівні.

  Правління, як виконавчий орган акціонерного товариства,

відповідає перед  спостережною радою і загальними зборами (а відтак –

перед всіма  акціонерами) за керівництво поточною діяльністю товариства.

  Стосовно  обов‘язку врахування інтересів  дрібних акціонерів, то

він закріплений на загальному рівні і не деталізується в положеннях, які регулюють діяльність спостережної ради чи правління.

  Так, акціонери, які в сукупності володіють більше, ніж 10 відсотками акцій вправі:

  - призначати  своїх представників для контролю  за здійсненням реєстрації акціонерів для участі в загальних зборах;

  - вносити  свої пропозиції до включення  у порядок денний загальних зборів акціонерів;

  - вимагати  скликання позачергових зборів.

  Цим практично  і вичерпуються можливості для захисту  інтересів дрібних акціонерів, визначені законодавством.

        Посадовими особами акціонерного товариства визнаються голова та члени виконавчого органу (правління), голова та члени спостережної ради, а також голова ревізійної комісії.

      Посадові особи за вчинені ними правопорушення несуть передбачену законодавством цивільно-правову (майнову), дисциплінарну адміністративну та кримінальну відповідальність на загальних засадах.

       Притягнення до майнової відповідальності посадових осіб

товариства віднесене  до компетенції загальних зборів. Застосування заходів адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення адміністративних проступків і злочинів з боку посадових осіб належить до компетенції відповідних державних органів. Спеціальна адміністративна або кримінальна відповідальність за порушення корпоративного законодавства в Україні не передбачена.

       Притягнення до дисциплінарної та майнової відповідальності посадових осіб акціонерних товариств не можна визнати поширеним, оскільки це передусім зумовлене недосконалістю цивільного і трудового законодавства. Як вже зазначалося, в Україні поки ще не прийняті новий Цивільний кодекс та новий Кодекс законів про працю, в яких були б враховані сучасні вимоги ринкової економіки.

       Не можна визнати поширеним і достатньо ефективним застосування контрактної форми у трудових відносинах з членами правління. Чинне трудове законодавство містить значні обмеження у цьому питанні.

      Оскільки спостережна рада обирається виключно із числа акціонерів товариства, а до складу правління можуть призначатися і сторонні особи на засадах трудового контракту, то проблема “аутсайдерів” і “інсайдерів” вирішується в Україні саме у такий спосіб.

      Участь незалежних членів у діяльності спостережних рад передбачається тільки для державних акціонерних компаній.

       Визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів.

       Спеціальні правила стосовно винагороди членам спостережної

ради, членам правління, іншим посадовим особам закріплюються  у локальних (внутрішніх) актах товариства. Відомості про розмір винагороди не публікуються.

         Законодавство не визначає обов‘язкового створення спеціальних

комісій з внутрішнього аудиту і винагород керівництву. Як правило, ця

інформація не є відкритою.

         Відповідно до чинного Закону України “Про господарські товариства” , акціонерне товариство по своїх зобов‘язаннях несе відповідальність тільки майном товариства.

     Акціонери відповідають за зобов‘язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Наймані працівники (менеджери) по зовнішніх зобов‘язаннях компанії відповідальності не несуть. Ні законодавство, ні судова практика не передбачає випадків відходу від принципу обмеженої відповідальності акціонерного товариства та його акціонерів.

   Такі правила передбачаються у перспективі: у проекті Цивільного

кодексу України  та Законі “Про акціонерні товариства”. Ці законопроекти також зорієнтовані на загальні принципи корпоративного

управління і  передбачають певні гарантії для  захисту прав акціонерів,

розгалужену деталізацію  повноважень і діяльності всіх ланок корпоративного управління. Як вже відзначалося, врегулювання корпоративних відносин в Україні значно відстає навіть від сусідніх країн СНД: Росії, Казахстану, Грузії та інших.

          Останнім часом активізується обговорення проблем корпоративного управління, про що свідчать конференції, круглі столи,учбові семінари, разом з тим загальний рівень корпоративної культури вУкраїні ще не можна визнати достатнім.

  Пропозицій  щодо створення добровільного зведення правил корпоративного управління не надходило. Це обумовлено тим, що в Україні ще не функціонують належним чином механізми фінансового ринку, а володіння акцій масовим інвестором суцільно обумовлено приватизаційними процесами.

3.Суть ефективного корпоративного у правління в Україні

    Створення великих високотехнологічних корпоративних структур має ряд досить важливих переваг у порівнянні з підприємствами малого і середнього бізнесу та відіграє значну роль у формуванні ефективної структури економіки України й у посиленні економічної і науково-технічної інтеграції. Тенденція до об’єднання суб’єктів господарювання відбиває об’єктивну необхідність їхнього розвитку. Великі корпорації сприяють стійкості економічного співробітництва як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, координації діяльності промислових структур за допомогою засобів внутрішньофірмового управління, що, у свою чергу, обумовлює необхідність дослідження механізму корпоративного управління [4].

  Ефективне корпоративне управління стає вирішальним  фактором успішної роботи компаній в  умовах ринку. Для багатьох компаній, фінансових інститутів, бірж і урядів ця вимога ринку є на сьогодні ключовою[5,ст.149]. Без ефективної структури, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого органу та акціонерів, розвиток українських компаній та економіки в цілому буде постійно стримуватися нестачею капіталу .

  Багато  українських компаній могли б  успішно конкурувати зі своїми західними колегами, спираючись на вже здобутий позитивний досвід. Однак для цього необхідні значні кошти на відновлення інфраструктури, модернізацію виробництва, впровадження управлінських інформаційних систем, зміцнення матеріальної бази, для того щоб компанії могли протистояти впливам зовнішнього ринку та політичних потрясінь.

  У даний час український ринок  капіталу перебуває на стадії становлення  і є вкрай обмеженим. Тому основна  частина капіталу повинна надходити  від іноземних інвесторів і кредиторів. У недалекому минулому деякі іноземні інвестори закривали очі на слабкість корпоративного управління в Україні, оскільки їх вабили високі прибутки та інвестиційні можливості, що здавалися їм безмежними. Сьогодні через високий рівень ризику ситуація змінилася. Тому необхідно істотно розширити коло потенційних інвесторів шляхом залучення серйозного капіталу. Для відкриття дороги великому капіталові необхідно, щоб українські компанії опанували ефективні процедури корпоративного управління.

  Іноземні  інвестори будуть вкрай неохоче інвестувати кошти в українську економіку, поки не переконаються в тому, що їхні права надійно захищені. Ризик, з яким сьогодні стикаються інвестори, буде залишатися дуже високим доти, поки існують сумніви в ефективності захисту прав акціонерів компаній.

  В Україні повинно сформуватися ефективне  корпоративне управління. PricewaterhouseCoopers надає професійні послуги багатьом українським компаніям, а також  цілому рядові міжнародних банків, інвестиційних компаній, що готові інвестувати кошти в українську економіку. Ми зацікавлені у швидкому та ефективному розвитку українського ринку капіталу. Ми переконані, що захист прав інвесторів і забезпечення прозорості компаній є, серед іншого, запорукою успішного залучення вітчизняних і міжнародних інвестицій. Тому ми підготували рекомендації з реалізації основних принципів ефективного корпоративного управління і наполегливо рекомендуємо ознайомитися з ними власникам і керівникам компаній. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Висновок

     Ефективність  корпоративного управління стає вирішальним фактором успішної роботи компаній в ринкових умовах. Для багатьох компаній, фінансових інститутів, бірж і урядів країн ця вимога ринку є на сьогодні однією з головних. За відсутності ефективної структури, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого органу та акціонерів, українські компанії та економіка в цілому будуть постійно стримуватися в своєму розвитку нестачею капіталу.

  На шляху  підвищення ефективності корпоративного управління в Україні вже здійснено  перші кроки. Зокрема, нещодавно запропоновано впровадження концепції так званого «незалежного директора» спостережної ради, яка є новою для всього українського корпоративного сектору. Незалежний директор – це особа, незалежна від керівництва та основних акціонерів, яка може бути об'єктивною при оцінці ситуацій та неупередженою, є нейтральним представником акціонерів меншості та усіх зацікавлених сторін і діє лише в інтересах корпорації.