Здійснення допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

     ЗМІСТ 
 

     ВСТУП 
 

     Соціальний  захист — це:

• державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;
• комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

     Основні елементи системи:

1. встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);
2. захист населення від зростання цін і товарного дефіциту 
   для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;
3. вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;
4. пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);
5. утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;
6. соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);
7. соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.);
8. надання необхідної медичної допомоги; тощо.

     1 . Принципи та завдання соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності  

     Соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності  — це окремий вид загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні.

     Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

     Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

     Право на матеріальне забезпечення та соціальні  послуги за загальнообов'язковим  державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими  похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей,які проживають в Україні. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення).

     Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності мають право на матеріальне  забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

     Загальнообов'язкове державне соціальне страхування  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності здійснюється за принципами:

1. законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
2. обов'язковості страхування осіб;
3. державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
4. обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг;
5. формування та використання страхових коштів на засадах солідарності;
6. цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
7. паритетності в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;
8. відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

     Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими  похованням, підлягають:

• особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
• члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;
• громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
• особи, які забезпечують себе роботою самостійно мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

     2. Здійснення допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності 

     Видами матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є:

• допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
• допомога по вагітності та пологах;
• допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
• забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків).

      Фонд  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління  загальнообов'язковим    державним    соціальним страхуванням  у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою працездатності та витратами,  зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків    та   інших   коштів,   призначених   для   фінансування матеріального   забезпечення   та  соціальних  послуг,  види  яких було зазначено вище, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

      Фонд  належить до цільових позабюджетних  страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду.

      Місцезнаходження  Фонду - за адресою виконавчої дирекції Фонду: м. Київ, вул. Боричів Тік, 28.

      Рішення Фонду, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання  підприємствами, установами та організаціями  всіх форм власності і застрахованими громадянами.

      Формування коштів Фонду здійснюється за рахунок:

• страхових внесків страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб;
• сум пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до законодавства;
• благодійних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
• асигнувань із Державного бюджету України;
• інших надходжень відповідно до законодавства.

      2.1. Допомога    по   тимчасовій   непрацездатності  

     Допомога    по   тимчасовій   непрацездатності   надається застрахованій  особі  у  формі  матеріального  забезпечення,   яке повністю  або частково компенсує  втрату заробітної плати (доходу), у  разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

     1) тимчасової  непрацездатності  внаслідок  захворювання  або  
травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

     2) необхідності догляду  за хворою дитиною; 

     3) необхідності догляду  за хворим членом сім'ї;

     4) догляду    за   дитиною   віком   до   трьох   років   або дитиною-інвалідом   віком  до  18  років  у  разі хвороби матері або іншої   особи,  яка  доглядає  за  цією  дитиною;

     5) карантину, накладеного  органами санітарно-епідеміологічної  
служби;

     6) тимчасового переведення  застрахованої особи відповідно  до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

     7) протезування       з      поміщенням      у      стаціонар протезно-ортопедичного  підприємства;

     8) санаторно-курортного  лікування.

      Допомога   по   тимчасовій   непрацездатності  внаслідок  
захворювання  або  травми,  не  пов'язаної  з нещасним випадком на  
виробництві  та  професійним  захворюванням,  виплачується  Фондом  
застрахованим  особам  починаючи з шостого дня непрацездатності за  
весь  період  до  відновлення  працездатності  або до встановлення  
медико-соціальною  експертною  комісією інвалідності,  незалежно  від  звільнення  застрахованої  особи в період  втрати  працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата   перших   п'яти   днів   здійснюється   за   рахунок коштів роботодавця.

     Допомога по    тимчасовій    непрацездатності    виплачується  
застрахованим  особам  залежно  від  страхового  стажу   в   таких  
розмірах:

• 60 відсотків    середньої   заробітної   плати   (доходу)  - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;
• 80 відсотків   середньої заробітної   плати   (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;
• 100 відсотків   середньої   заробітної   плати   (доходу)  - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

     Допомога  по  тимчасовій  непрацездатності  по  догляду  за  
хворою  дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі  
з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря  
потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів. 

     2.2. Допомога по вагітності та пологах  

     Допомога  по вагітності та пологах надається  застрахованій особі  у  формі  матеріального забезпечення,  яке  компенсує втрату заробітної  плати (доходу)  за  період  відпустки у зв'язку   з вагітністю та пологами.

     Ця  допомога виплачується за весь період відпустки у зв'язку  з  вагітністю  та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або  народження  двох  чи  більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

     Допомога  по  вагітності  та  пологах  надається застрахованій особі  у розмірі 100 відсотків середньої  заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.

     За  період  відпустки  у зв'язку з  вагітністю та пологами,  що збігається з відпусткою для догляду за дитиною  до  досягнення  нею трирічного  віку,  допомога  по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за  дитиною  до  досягнення  нею трирічного віку. 

     2.3. Допомога на поховання  

     Допомога   на   поховання   надається   у   разі    смерті застрахованої  особи,  а також членів сім'ї,  які перебували на її утриманні. Не   вважаються   такими,   що   перебували  на  утриманні застрахованої особи,  члени сім'ї,  які  мали  самостійні  джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

     Допомога надається  застрахованій особі, члену її сім'ї  або  
іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду,  але не  менше  розміру  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.  

4. Допомога  на санаторно-курортне лікування та оздоровлення

     Для  забезпечення  відновлення здоров'я застрахована особа  
та  члени  її  сім'ї  мають право на отримання санаторно-курортного  
лікування,  оздоровлення  в спеціалізованих оздоровчих закладах (у  
тому  числі  дитячих)  у  межах  асигнувань, установлених бюджетом Фонду  на  зазначені  цілі. Надання  послуг  застрахованим   особам,   пов'язаних   із  
санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних  
показань.  

3. Порядок виплати допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

      Матеріальне   забезпечення   та   соціальні   послуги   за  
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з  
тимчасовою   втратою   працездатності  та  витратами,  зумовленими  
похованням,   призначаються та надаються застрахованим  особам за основним місцем роботи і виплачується у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

      Підставою   для   призначення   допомоги   по   тимчасовій  
непрацездатності,   по   вагітності   та   пологах   є  листок непрацездатності.

      Для  призначення  допомоги  по  тимчасовій непрацездатності в  
розмірі  100  відсотків  середньої   заробітної   плати   (доходу) застраховані  особи додають копії відповідних посвідчень або інші  документи, які  підтверджують  право  на  пільгу.

      Допомога  на  поховання  застрахованої  особи призначається  
сім'ї померлого або особі,  яка здійснила поховання,  на  підставі  
свідоцтва   про   смерть,   виданого   органом   реєстрації  актів  
громадянського стану.

           Допомога на  поховання члена   сім'ї   призначається   застрахованій особі на  підставі  свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на її утриманні.

         Допомога  на  поховання  призначається  не пізніше дня, що  
настає  за  днем  звернення,  і виплачується не пізніше наступного робочого  дня після отримання страхових коштів від Фонду. 

4. Єдиний  соціальний внесок

      З 1 січня 2011 року набирає чинності прийнятий 8 липня 2010 р. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

      Метою Закону  України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464) є реформування адміністративної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування через створення єдиної системи збору та обліку страхових внесків, запровадження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та уникнення дублювання функцій фондів соціального страхування, пов'язаних із формуванням страхових коштів.

      На  думку законодавця це дозволить  суттєво підвищити дієвість і  ефективність зазначеної системи, скоротити  адміністративні витрати на виконання відповідних функцій.

      Відповідно  до ст. 1 даного Закону єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

      Органом уповноваженим вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цього Закону визначено Пенсійний Фонду України.

      Також з введенням в дію цього  Закону з 1 січня 2011 року залишаються  й надалі функціонувати інші Фонди  соціального страхування (Фонд соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування  України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві).

      Платниками  єдиного внеску з 1 січня 2011 р. вважатимуться  платники, які сьогодні в обов'язковому порядку сплачують страхові внески на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування (зокрема, роботодавці та застраховані особи).

      Розмір  єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування:

      • для роботодавця:

      1. Відсоток єдиного внеску, який  буде нараховувати роботодавець на фонд оплати праці найманих працівників залежить від класу професійного ризику виробництва, який визначається Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

      Зараз таких класів ризику 67, то і розмірів єдиного внеску стільки ж, але у кожного страхувальника свій, починаючи з 36,76 % (1 клас) і закінчуючи 49,7 % (67 клас).

      2. 34,7 % єдиного внеску буде нараховувати  підприємство на винагороду, яку  виплачує фізичній особі за  цивільно-правовими договорами (договором підряду на роботу чи послугу), крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців.

      3. 33,2 % єдиного внеску буде нараховувати підприємство на суми лікарняних як на перші п’ять днів, так і на інші дні, що сплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

      4. 8,41 % єдиного внеску буде нараховувати  підприємство на фонд оплати праці працюючих інвалідів. Якщо ж інваліду буде нараховуватися лікарняний, то розмір соціального внеску на суму такого лікарняного становить «звичайні» 33,2 %.

      • для найманого працівника:

      1. 3,6 % єдиного внеску буде утримуватися із заробітної плати працівника, в тому числі інваліда, працівника-іноземця;

      2. 2 % єдиного внеску буде утримуватися  із суми лікарняного, який нараховується  працівнику (в тому числі інваліду);

      3. 2,6 % єдиного внеску буде утримуватися  із винагороди, яка виплачується фізичним особам – не СПД за договорами цивільно-правового характеру (договір підряду на роботи чи послуги), крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців.

      Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 % визначеної бази нарахування.

      Варто зазначити, що розміри внесків не є остаточними, оскільки, як визначено  у п. 28 ст. 8 Закону № 2464, пропозиції щодо змін розміру єдиного внеску вносяться Кабміном одночасно з проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

      Відповідно  до п. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

      ВИСНОВКИ 
 

     Підсумовуючи  наведене можна сказатии, що яскравим прикладом функціонування єдиного соціального внеску можна навести на прикладі Російської Федерації, де впродовж декількох років діяв єдиний соціальний податок.

     За  період дії цього податку, в якому  були об’єднані страхові внески за усіма видами соціального страхування  та бюджетні кошти на соціальне забезпечення, значно зріс та з кожним роком ставав все більш загрожуючий дефіцит Пенсійного Фонду РФ, у фондах соціального страхування не вистачало коштів для підвищення розмірів страхових виплат застрахованим особам.

     Такий підхід у державній соціальній політиці зазнав поразки, у зв’яжу з чим Уряд РФ, затверджуючи Концепцію довгострокового соціально-економічного розвитку Росії до 2020 року, прийняв рішення ліквідувати єдиний соціальний податок з 1 січня 2010 року.

      ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

1. Закон України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (зі змінами та доповненнями). м. Київ, 18 січня 2001 року. N 2240-III
2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями). м. Київ, 8 липня 2010 року. N 2464-VI
3. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга». 2008 – 224 с.
4. Юрій С. І., Шаварина М. П., Шаманська Н. В. Соціальне страхування: Підручник. — К.: Кондор, 2004.– 464 с.
5. Вільна енциклопедія, інформаційний портал. http://uk.wikipedia.org
6. Соціальне страхування в Україні, інформаційний портал. http://soc-in.com/