Життєвий цикл товарів

План

Вступ

1. Життєвий цикл товарів
2. Природа конфлікту,його складові та види

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В компетенцію маркетингу входить своєчасне створення  нових товарів і просування їхній  на тих ринках, де може бути досягнуть  максимальний комерційний ефект. Саме тому маркетинг, як сукупність методів  вивчення ринків, до всього іншого ще направляє  свої зусилля на створення ефективних каналів збуту і проведення комплексних  рекламних кампаній.

Однієї з задач маркетингу є забезпечення формування попиту і  стимулювання збут, шляхом комбінації реклами, особистого продажу, "Publіc Relatіons", а також інших матеріальних стимулів. Тут ми зупинимося на понятті Реклама і розглянемо його детальніше. Слово Реклама походить від французького слова "reclame". Сама реклама, якщо говорить простою мовою, служить для того, щоб сповістити різними способами (іноді всіма наявними) про нові чи товари послугах і їхній споживчих властивостях, і спрямована на потенційного споживача, оплачується спонсором і служить для просування його продукції й ідей. Реклама являється частиною комунікаційної діяльності фірми, поряд з пабліситі і стимулюванням збуту. Реклама необов‘язково нав‘язує товар покупцю. Іноді вона просто змушує згадати останнього конкретну чи марку на-звання товару (послуги) коли він робить свій вибір. На початку споживач вирішує з чого вибирати, а вже потім якій марці віддати перевагу, на основі свого представлення про неї, чи стереотипу сформованого образа конкретної марки товару (послуги).

Цей набір представлень, а точніше реакція на нього, обумовлюється  в чола-століття наявністю одного з трьох типів мотивації - раціональної, емоціональної моральної чи їхньою комбінацією. Вплив на реакцію споживача  забезпечується за допомогою реклами.

Для процвітання фірми  та здійснення маркетингових цілей,необхідно  створити правильне середовище у  колективі,постаратися створити сприятливу атмосферу,оскільки відомо,що спілкування  між працівниками також знаходить  своє відображення у просуванні товарів  чи наданні послуг. Тому власник фірми чи підприємства повинен знайти свій підхід до даного питання,враховуючи при прийомі на роботу індивідуальні особливості працівників. В ранніх працях по управлінню, як правило, підкреслюється важливість гармонійного функціонування організації. На думку їхніх авторів, якщо знайти правильну формулу, то організація буде діяти як добре змащений механізм. Конфлікти, що виникають всередині організації, розглядалися як надто негативні явища. Сьогоднішні теоретики управління визнають, що повна відсутність всередині організації конфлікту умова не тільки неможлива, але і небажана. В даному рефераті автор спробує розкрити природу конфліктів в організаціях, а також описати засоби управління ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Життєвий цикл товару

Концепція життєвого циклу  товару (ЖЦТ) розроблена у 1965 р. Т. Левітом. Вона постійно вдосконалюється.

Життєвий цикл товару —  це період, упродовж якого товар  перебуває на ринку, проходячи різні  стадії, що характеризуються неоднаковими доходами від продажів і потребують різних підходів до маркетингової діяльності. Життєвий цикл товару складається з етапів розробки товару, проведення маркетингових досліджень, вивчення попиту на даний товар, одержання прибутку, збільшення збуту, вивчення поведінки конкурентів, розвитку стратегій маркетингу підприємства з моменту надходження товару на ринок і до зняття його з ринку. Знаючи етапи циклу життя товару, можна планувати і прогнозувати його виробництво і реалізацію, розробляти ефективну тактику і стратегію маркетингу входження даного товару в ринок і виходу з нього.

Розглянемо основні причини, чому маркетологи зацікавлені у  вивченні життєвого циклу товару.

Аналіз життєвих циклів товарів  дає змогу:

□ передбачити зміни в  смаках споживачів;

□ виявити зміни в конкурентному  середовищі;

□ вчасно коригувати план маркетингу;

□ аналізувати товарний асортимент;

□ забезпечити збалансовану пропорцію нових, зростаючих і зрілих товарів;

□ значно скоротити ринковий цикл товару завдяки прискоренню  науково-технічного прогресу і зростанню  інвестицій.

Коротко розглянемо основні  характеристики кожного етапу традиційного життєвого циклу товару.

Етап розробки. На цьому  етапі товар ще відсутній, провадиться  лише дослідження ринку і розробка продукту. Фірма інвестує кошти в  його планування, сподіваючись покрити  їх майбутніми доходами. Цей етап вимагає  банківських кредитів, інвестицій. Зрозуміло, що на даному етапі маємо  лише витрати на проведення маркетингових  досліджень, вивчення попиту та смаків споживачів відносно даного товару. Виготовляються дослідні зразки товару, ведеться підготовка виробничих потужностей та персоналу.

Етап впровадження розпочинається з надходження у продаж першого  зразка товару. Далі продукт виводиться на ринок і поступово збільшується обсяг продажу. Інвестиції в організацію  виробництва та збуту великі. Якщо продукт вдалий, до пробних покупок  додаються повторні покупки. Основна  мета фірми — привернути увагу  споживача, налагодити ділові стосунки з торгівлею, яка ще має сумніви  щодо впровадження на ринок нового продукту. На етапі зростання досягається  точка беззбитковості. Повільно зростає  обсяг продажу. Даний етап характеризується технологічними проблемами, труднощами, пов´язаними з небажанням споживачів змінювати свої смаки, звички, з не налагодженістю каналів реалізації і прорахунками в ціновій політиці.

Стратегічні підходи, які  застосовує фірма до товарів, що перебувають  на стадії впровадження, залежать від  витрат на просування товару й рівня цін .

Стратегія інтенсивного маркетингу — встановлення високої ціни з  одночасно високим рівнем витрат на просування товару. Застосовується в ситуації, коли інформація про  товар у значної частини споживачів відсутня або потрібне інформування споживачів, готових придбати товар й оплатити високу ціну.

Стратегія вибіркового проникнення  — низький рівень витрат на просування і висока ціна. Доцільна в ситуації, коли мала місткість ринку, конкуренція  майже відсутня, високий ступінь  інформованості потенційних споживачів.

Стратегія широкого проникнення  — встановлення низької ціни при  високому рівні витрат на стимулювання збуту. Характерна для ситуації, коли висока місткість ринку, є конкуренти, низька інформованість споживачів і не готовність платити високу ціну за новий товар.

Стратегія пасивного маркетингу — низька ціна й незначні витрати  на просування товару. Застосовується в ситуації, коли висока місткість  ринку, відсутня загроза конкуренції, більша залежність попиту від ціни, ніж від маркетингових зусиль.

Етап зростання. Товар  схвалений споживачами, фірма отримує  прибутки. Базова стратегія — «Переваги, побудовані на врахуванні зростаючої активності конкурентів». На цьому  етапі зростання продажу попит  на новий товар зростає, ціни практично  стабільні, а прибуток збільшується. На даному етапі слід здійснювати  такі маркетингові заходи: постійно поліпшувати  якість товару, вдосконалювати його, закріпитись  на завойованих сегментах ринку  та проникати на нові, освоювати  нові канали реалізації товару, переорієнтувати  рекламу з поширення інформації про товар на стимулювання збуту.

Етап зрілості. Темпи збуту  на цьому етапі уповільнюються. На ринку з´являється чимало конкурентних аналогів. Фірма має докласти значних  зусиль для стабілізації попиту на свою продукцію.

Стратегічні підходи, які  застосовує фірма до товарів, що знаходяться  на стадії зрілості, — це модифікація:

□ ринку (залучення нових  покупців, вихід на нові сегменти ринку  й стимулювання повторних купівель);

□ товару (зміна якості, надійності, розширення сфери застосування товару, поліпшення упаковки, зовнішнього вигляду, надання додаткових послуг);

□ елементів комплексу  засобів маркетингу (зміна ціни, вдосконалення товару тощо).

Уповільнення темпів зростання  обсягу продажу свідчить, що товар  досяг етапу зрілості. На даному етапі товар купується споживачами  із середнім прибутком, ціни знижуються, збільшуються витрати на маркетингові заходи стимулювання збуту та рекламу. Загострюється конкурентна боротьба, слабші підприємства виходять з ринку.

Етап спаду. Обсяги продажу  та прибутку зменшуються. Головне завдання фірми на цьому етапі — зняти  товар з виробництва у максимально  короткий термін, не допускаючи або  мінімізуючи можливі збитки. На цьому  етапі зменшення обсягів збуту  може бути повільним або стрімким. Потрібно провадити маркетингові заходи з метою гальмування процесу  спаду. Ефективність товарної політики на етапі спаду залежить від того, наскільки швидко будуть визначені  товари, які втрачають свої споживчі властивості, та прийняте рішення щодо зняття даних товарів із виробництва.

Стратегічні підходи, що застосовує фірма до товарів, які перебувають  на стадії спаду:

1) зниження цін і маркетингових  витрат;

2) ліквідація каналів  розподілу з низьким обсягом  реалізації продукції;

3) зняття товару з виробництва.

Поряд з типовим ЖЦТ  на практиці можуть мати місце особливі випадки, коли форма кривої життєвого  циклу недостатньо чітко відбиває різні стадії впровадження товару на ринок. Так, життєвий цикл досить популярного  товару зі стабільним збутом протягом тривалого часу описується у вигляді  кривої, що називається «бум». Коли обсяг продажів товару різко зростає, а потім різко падає, ЖЦТ описується кривою «захоплення». Процес реалізації модних товарів характеризується кривою життєвого циклу, яка називається  «мода». Окремий випадок «моди» представляють  криві «поновлення» й «тривале захоплення». Невдала поява товару на ринку, неприйняття  товару ринком зображується кривою ЖЦТ  «провал». 

Тривалість усього життєвого  циклу і його окремих стадій залежить від типу й виду товару, а також  від таких факторів:

□ ступеня доступності  товару для споживачів (за рахунок правильної цінової політики);

□ широкого використання комплексу  маркетингових комунікацій, досягнень  НТП;

□ досвіду фірми у впровадженні нових товарів на ринок.

Модель життєвого циклу  може бути використана для прогнозування  розвитку збуту, для чого слід:

□ визначити, на що конкретно  має бути направлена модель (продукт, клас продуктів, марку тощо);

□ конкретизувати ринок (на різних ринках товар може перебувати на різних етапах життєвого циклу, а  також бути орієнтованим на різні  сегменти ринку);

□ знайти математичну модель, функцію, що найбільш точно характеризує цикл продукту (слід враховувати типові життєві цикли для даного товару).

Модель життєвого циклу  застосовується не тільки для прогнозування  збуту, але і для базових стратегій  на різних етапах життєвого циклу:

□ впровадження на ринок  — інновації;

□ зростання — модифікації, вдосконалення якості;

□ зрілість — модифікації, сегментація ринку, насичення;

□ диверсифікація;

□ спад — диверсифікація.

На кожному етапі фірма  повинна досягти таких цілей: скоротити фазу введення на ринок; прискорити процес зростання; продовжити якомога  довше фазу зрілості; уповільнити  фазу спаду.

Управління життєвим циклом здійснюється модифікуванням маркетингової  програми або такими трьома способами:

□ модифікуванням продукту і зміною його технічних характеристик  та упаковки;

□ модифікуванням ринку (знаходження  нових покупців чи сфер використання продукту);

□ репозиціюванням ринку (знаходження нових покупців), зміна місця, яке займає продукт у сприйманні споживачів щодо конкуруючого продукту.

 

 

 

 

2.Поняття конфлікту та його види

Як і безліч інших понять, у конфлікту є безліч тлумачень і визначень. Одним з них є таке: конфлікт це відсутність згоди між двома більше сторонами, що можуть бути конкретними особами або групами осіб. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору або мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Коли люди думають про  конфлікт, вони найчастіше асоціюють  його з агресією, загрозами, суперечками, ворожістю, війною і т. п. В результаті, існує думка, що конфлікт явище завжди небажане, що його необхідно уникати, якщо є можливість, і що його слідує негайно дозволяти, як тільки він  виникає.

Сучасна точка зору полягає  в тому, що навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі  конфлікти не тільки можливі, але  і бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. В деяких випадках він може заважати задоволенню  потреб окремої особистості і  досягненню мети організації в цілому. Наприклад, людина, що на засіданні  комітету сперечається тільки тому, що не сперечатися він не може, певно  знизить ступінь задоволення  потреби в приналежності і  повазі і, можливо, зменшить спроможність групи приймати ефективні рішення. Члени групи можуть прийняти точку  зору сперичальника тільки для того, щоб уникнути конфлікту і всіх зв’язаних з ним неприємностей навіть не будучи впевненими, що роблять правильно. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дасть додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем і т. п. Це робить процес прийняття рішень групою більш ефективним, а також дає людям можливість висловити свої думки і завдяки цьому задовольнити особисті потреби в повазі і злагоді. Це також може призвести до більш ефективному виконанню планів, стратегій і проектів, оскільки обговорення різноманітних точок зору на них відбувається до їхнього фактичного виконання.

Таким чином, конфлікт може бути функціональним і вести до підвищення ефективності організації. Або він  може бути дисфункціональним і призводить до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва і ефективності організації. Роль конфлікту, в основному, залежить від того, наскільки ефективно їм управляють. Щоб управляти конфліктом, необхідно знати причини його виникнення, тип, можливі наслідки для того, щоб вибрати найбільш ефективний засіб його дозволу.

Причини конфлікту.

У всіх конфліктів є декілька причин, основними з яких є обмеженість  ресурсів, що треба ділити, відмінності  в меті, відмінності в уявах і цінностях, відмінності в поведінці, рівні утворення і т. п.

Розподіл ресурсів.

Навіть в найбільш великих  організаціях ресурси завжди обмежені. Керівництво може вирішити, як розподілити  матеріали, людей, фінанси, щоб найбільш ефективним образом досягнути мети організації. Не має значення, чого конкретно стосується це рішення  люди завжди хочуть одержувати більше, а не менше. Таким чином, необхідність ділити ресурси майже неминуче веде до різноманітних видів конфлікту.

 Взаємозалежність  задач.

 Можливість конфлікту  існує скрізь, де одна людина  або група залежать в виконанні  задач від іншої людини або  групи. Певні типи організаційних  структур збільшують можливість  конфлікту. Така можливість зростає,  наприклад, при матричній структурі  організації, де навмисне порушується  принцип єдиноначальності.

Відмінності в  меті.

Можливість конфлікту  росте по мірі того, як організації  стають більш спеціалізованими і  розбиваються на підрозділи. Це відбувається тому, що підрозділи можуть самі формулювати  свою мету і більшу увага приділяти  їхньому досягненню, ніж досягненню мети організації. Наприклад, відділ збуту  може наполягати на виробництві якомога  більш різноманітної продукції  і її різновидів, тому що це підвищує конкурентоспроможність і збільшує обсяг збуту. Однак, мети виробничого  підрозділу, висловлені в категоріях витрати ефективність виконати легше, якщо номенклатура продукції менш різноманітна.

 Відмінності  виявленнях і цінностях.

 Подання про якусь  ситуацію залежить від бажання  досягнути певної мети. Замість  того, щоб об’єктивно оцінити  ситуацію, люди можуть розглядати  тільки ті погляди, альтернативи  і аспекти ситуації, що, на їхню  думку, сприятливі для групи  або особистих потреб. Відмінності  в цінностях надто розповсюджена  причина конфлікту. Наприклад,  підлеглий може вважати, що  завжди має право на вираження  своєї думки, в той час як  керівник може вважати, що підлеглий  може висловлювати свою думку  тільки тоді, коли його питають,  і беззаперечно виконувати те, що йому говорять.

Відмінності в  манері поведінки і життєвому  досвіді.

Ці відмінності також  можуть збільшити можливість виникнення конфлікту. Нерідко зустрічаються  люди, що постійно виявляють агресивність і ворожість і що готові заперечувати кожне слово. Такі особистості часто  створюють навколо себе негативну  атмосферу.

Незадовільні  комунікації.

 Погана передача інформації  може бути як причиною, так  і слідством конфлікту. Вона може діяти як каталізатор конфлікту, заважаючи окремим робітникам або групі зрозуміти ситуацію або точки зору інших. Наприклад, якщо керівництво не може донести до відомості робітничих, що нова схема оплати праці, яка пов’язана з продуктивністю, закликана не «вижимати соки» з робітників, а збільшити зиск компанії і її положення серед конкурентів, підлеглі можуть відреагувати так, що темп роботи уповільниться. Інші розповсюджені проблеми передачі інформації, викликаючі конфлікт неоднозначні критерії якості, неспроможність точно визначити должносні обов’язки і функції всіх співробітників і підрозділів, а також подання взаємовиключаючих вимог до роботи. Ці проблеми можуть виникнути або посилитися із-за неспроможності керівників розробити і довести до відома підпорядкований точний опис посадових обов’язків.

 Управління конфліктною ситуацією.

 Існує декілька ефективних  засобів управління конфліктною  ситуацією. Їх можна поділити  на дві категорії: структурні  і міжособисті. Не слідує вважати причиною конфліктів просту відмінність характерів, хоча, звичайно, і воно може стати єдиною причиною конфліктної ситуації, але в загальному випадку це всього лише один з чинників. Потрібне почати з аналізу фактичних причин, а після цього застосувати відповідну методику.

Роз’яснення вимог  до роботи.

 Це один з кращих  засобів управління, що відвертає  дисфункціональний конфлікт. Потрібно роз’яснити, які результати очікуються від кожного співробітника і підрозділа. Тут повинні бути згадані такі параметри, як рівень результатів, що повинен бути досягнун, хто надає і хто одержує різноманітну інформацію, система повноважень і відповідальності, а також чітко визначена політика, процедури і правила. Причому, керівник виявляє ці питання не для себе, а доносить їх до підлеглих з тим, щоб вони зрозуміли, чого від них очікують в тій або іншій ситуації.

 Координаційні та інтеграційні механізми.

Це ще один засіб управління конфліктною ситуацією. Один з най  розповсюджених механізмів ланцюг команд. Встановлення ієрархії повноважень  упорядковує взаємодію людей, прийняття  рішень і інформаційні потоки всередині  організації. Якщо два або більше підлеглих сперичаються по якомусь питанню, конфлікту можна уникнути,звернувшись до загального начальника, пропонуючи йому прийняти рішення. Принцип єдиноначальності полегшує використання ієрархії для управління конфліктною ситуацією, бо підлеглий знає, чиї рішення він повинен виконувати.Не менш корисні засоби інтеграції, такі як міжфункціональні групи, цільові групи, міжвіддільські наради. Наприклад, коли в одній з компаній назрів конфлікт між взаємозалежними підрозділами відділом збуту і виробничим відділом- то була організована проміжна служба, що координує обсяги замовлень і продажів.

 Загальноорганізаційна комплексна мета.

Ефективне здійснення цієї мети вимагає спільних зусиль двох або більш співробітників, відділів або груп. Ідея, що лежить в основі цієї методики направити зусилля  всіх учасників на досягнення загальної  мети. Комп’ютерна компанія «Apple» завжди розкриває зміст комплексних загальної мети, щоб добитися більшої злагоди в діяльності всього персоналу. Не менш яскравий приклад- компанія «McDonalds», мережа,що є недорогим рестораном швидкого обслуговування по всьому світу. З самого початку будівництва цієї імперії керівництво приділяла увага не тільки цінам, якості і частці ринку. Воно вважало (і, треба вважати, вважає і зараз), що справді виявляє послугу людям з обмеженими засобами, і ця «соціальна місія» придала більшу вага оперативній меті. Поварам і офіціантам, працюючим під маркою «McDonalds» легше дотримуватися жорстких стандартів в контексті допомоги суспільству.

Структура системи  винагород.

Винагороди можна використати  як засіб управління конфліктом, виявляючи  вплив на людей для попередження дисфункціональних наслідків. Люди, що вносять свій вклад в досягнення загальноорганізаційної комплексної мети, допомагають іншим групам організації і намагаються підійти до рішення проблеми комплексно, повинні винагороджуватися вдячністю, премією, визнанням або підвищенням по службі. Не менш важливо, щоб система винагород не заохочувала неконструктивну поведінку окремих осіб або груп. Систематичне використання,що скоординувало системи винагород для заохочення тих, хто сприяє здійсненню загальноорганізаційної мети, допомагає людям зрозуміти, як їм слідує поводитись в конфліктній ситуації, щоб це відповідало бажанням керівництва.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Товар є першою і найважливішою  складовою комплексу маркетингу, що його Фіма розробляє для своїх  споживачів. Стосовно товару приймають  велику кількість різних рішень, які  становлять сутність маркетингової  торгової політики підприємства.

Товари класифікують за різними  ознаками. За сферою застосування їх поділяють  на:

* Споживчі товари, або  товари широкого вжитку

* Товари промислового  призначення.

Своєю чергою, товари широкого вжитку класифікують на основі споживацьких звичок на товари повсякденного попиту, товари попереднього вибору, товари особливого попиту, і товари пасивного попиту.Товари промислового призначення класифікують на основі їх участі у виробничому процесі та відносній вартості (капітальне майно, сировина та матеріали, ділові послуги). Важливе місце в товарній політиці займають проблеми формування асортименту, його оновлення. Хоча розроблення та виведення на ринок нових товарів потребує значних витрати і пов’язане з ризиком, без нього не можливо втримати конкуренті позиції на ринку.Процес створення нового товару складається з декількох етапів: генерація ідей, розроблення концепції товару та її перевірка, економічний аналіз, розроблення товару, його ринкове тестування і розгортання комерційного виробництва. Кожен етап має на меті рішення про відсіювання слабких ідей і поглиблення розробки перспективних.Розробляючи новий продукт, необхідно приймати рішення щодо його торгової марки, яка ідентифікує цей товар і відрізняє його від товарі конкурентів. Торгові марки можуть використовувати і виробники і торгові представники.

 

 

 

 

 

 

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Мороз Л. А., Чухрай  Н. І. Маркетинг, Львів: Інтелект-Захід, 2002; 241с

2. Куденко Н. В. Стратегічний маркетинг, Київ: КНЕУ, 1998; 152с

3. Прауде В. Р., Білий О. Б. Маркетинг, Київ: Вища школа, 1994; 256с

4. Скібинський С. В. Маркетинг, Львів: Місіонер, 2000; 640с

5. Циганкова Т. М. Міжнародний маркетинг, Київ: КНЕУ, 1998; 120с