Фінансова звітність

Вступ

Звітність як елемент  методу бухгалтерського обліку –  завершальний етап фінансового, податкового, виробничого та статистичного обліку.

Бухгалтерська звітність є системою показників, що характеризують результати господарської  діяльності організації за звітний період, одержаний з даних бухгалтерського і інших видів обліку. Вона є засобом управління підприємством і одночасно методом узагальнення і представлення інформації про господарську діяльність.

 Звітність виконує важливу функціональну роль в системі економічної інформації. Вона інтегрує інформацію всіх видів обліку і наводиться у вигляді таблиць, зручних для сприйняття інформації суб’єктами  господарювання. Методологічно і організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку і виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює органічну єдність показників, що формуються в ній, з первинною документацією і обліковими регістрами.

Складовою бухгалтерської звітності є фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та власний капітал підприємства за звітний період.

Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного та документального оформлення господарських процесів, впорядкованого узагальнення інформації про стан майна та зобов’язань підприємства, звітність відображує та дозволяє оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності та сприяє виробленню та прийняттю необхідних управлінських рішень.

Фінансова звітність повинна бути правдивою, повною та неупередженою, складеною відповідно до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним стандартам. Саме тому необхідно вивчати систему та практику складання форм фінансової звітності підприємства в умовах ринкової економіки.

Все вищевикладене визначило актуальність, мету і завдання дипломної роботи.

Мета  роботи полягає у вивченні теоретичних  і практичних аспектів процесу складання і проведення аудиту фінансової звітності та розробці заходів щодо його вдосконалення в умовах реформування бухгалтерського обліку та звітності в Україні. Відповідно до поставленої мети дослідження були визначені та вирішені наступні завдання:

1. вивчена сутність фінансової звітності та визначена мета її складання;
2. детально розглянуто нормативне регулювання організації обліку і аудиту фінансової звітності;
3. визначено порядок проведення підготовчої роботи перед складанням річного звіту;
4. проаналізовано економічний стан СТОВ «Степове»;
5. детально вивчено порядок складання і аудиту кожної форми фінансової звітності та виявлені недоліки цього процесу;
6. визначені шляхи вдосконалення форм фінансової звітності, процесу їх складання та аудиту.

Теоретичними  і методологічними основами проведеного  дослідження стали положення законодавчих актів України, досвід міжнародної і вітчизняної бухгалтерської практики. В процесі дослідження використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних авторів, нормативні акти, рекомендації науково-дослідних установ з проблеми дослідження.

При дослідженні  були використані метод таблиць, аналітичний метод, метод порівняння, а також графічний метод.

Об'єктом  дослідження організації обліку і аудиту фінансової звітності є СТОВ «Степове».

1. Теоретичні основи  обліку і аудиту фінансової звітності

1.1. Сутність  фінансової звітності та завдання  її складання

Реєстрація господарських  операцій за допомогою первинних  документів дає підприємству можливість здійснювати повсякденний контроль за достовірністю та обґрунтованістю  витрат господарських засобів. Підсумкові дані про господарську діяльність підприємства за визначений відрізок часу складають періодично. Систему цих даних (показників), що характеризує роботу підприємства за певний період, називають звітністю [53].

Також звітність визначають як систему узагальнюючих взаємопов’язаних показників, які відображають стан і використання господарських засобів суб’єкта підприємницької діяльності, їх призначення, джерела формування, фінансові результати, напрями використання прибутку тощо [28].

За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10] визначено два види звітності: бухгалтерська звітність та фінансова звітність.

Бухгалтерська звітність  – це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського  обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність  – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух  грошових коштів підприємства за звітний  період. Вона являє собою систему  узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

Фінансова звітність  складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних  поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Головне завдання складання будь-якої звітності підприємства – це надання необхідної інформації для прийняття рішень.

Надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, його підрозділів для прийняття рішень і є завданням складання фінансової звітності [30].

Необхідно зауважити, що коло користувачів інформації фінансових звітів досить широке (див. мал. 1).

Мал. 1. Групи  споживачів фінансової звітності підприємства

Зміст фінансової звітності  забезпечує задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для:

• прийняття рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• прийняття рішень щодо участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
• оцінки забезпеченості зобов’язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• прийняття інших рішень [35].

Фінансова звітність  включає шість форм: баланс (форма  №1), звіт про фінансові результати (форма №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3), звіт про власний  капітал (форма №4), примітки до річної фінансової звітності (форма №5), інформація за сегментами (форма №6). Крім того, у зв’язку з прийняттям Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року №1316, Примітки до річної фінансової звітності поповнилися формою №7. Проте на сьогодні цю форму скасовано відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 18.01.2008 року.

Звітним періодом для  складання фінансової звітності  є календарний рік. У новоствореному підприємстві перший звітний період становить менше 12 місяців, але не більше 15 місяців. У підприємства, що ліквідується, звітним періодом є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Фінансову звітність  складають у тисячах гривень, а суб’єкти малого підприємництва фінансову звітність складають у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Інформація, яка надається  у фінансових звітах, повинна бути дохідлива, розрахована на однозначне тлумачення її користувачами. Фінансова звітність також повинна містити лише достовірну та доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу об’єктивно оцінити події.

Фінансова звітність  повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди та фінансові звіти різних підприємств [68].

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10] виділяє чотири якісні характеристики фінансової звітності:

1. дохідливість — однозначне тлумачення її користувачами;
2. достовірність — відсутність помилок, які можуть мати суттєвий вплив на рішення, що приймаються на підставі звітності;
3. співставність — можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди та по різних підприємствах;
4. доречність — забезпечення можливості своєчасно і правильно оцінити минулі, теперішні і майбутні події.

Для того, щоб  звітність відповідала діючим вимогам, вона повинна готуватися відповідно до встановлених принципів.

Принципи бухгалтерського  обліку — правила його ведення. Принципи обліку і звітності визначені законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] і П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10]. Їх десять: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

При складанні  звітності необхідно пам’ятати  про обов’язкові реквізити, які  необхідно зазначати у кожній формі звітності. До них відносяться: дата, станом на яку приведені основні показники діяльності підприємства, чи період, який охоплюється, валюта, в якій відображені елементи звітності. Всі звіти обов’язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства [35].

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

До відповідних органів (податкова служба, органи статистики) за місцем знаходження підприємства подається оригінал звітів.

Фінансова звітність  подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, — органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, — відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних держадміністрацій.

Квартальна  фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.

Окремі підприємства та організації зобов'язані до 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань. До таких підприємств належать: відкриті акціонерні товариства, підприємства емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи [68].

Таким чином, можна сказати, що звітність підприємства є заключним  кроком системи бухгалтерського  обліку, яка узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємства та яка необхідна усім зацікавленим особам для прийняття ефективних економічних рішень. Фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Головним завданням складання фінансової звітності є передача інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства тим, хто її використовує для прийняття рішень, тому при складанні та поданні звітності слід додержуватися вимог діючого законодавства.

1.2. Нормативне регулювання  обліку і  аудиту фінансової звітності

Досліджуване господарство згідно ст. 80 Цивільного кодексу України [24] є юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність. Стаття 42 Господарського кодексу України [1] визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 80 Господарського кодексу України [1] та ст. 140 Цивільного кодексу України [24] досліджуване господарство є господарським товариством, а саме сільськогосподарським товариством з обмеженною відповідальністю. Згідно статті 143 Цивільного кодексу [24] та статті 82 Господарського кодексу [1] установчим документом СТОВ «Степове» є статут, в якому крім всього іншого визначається розмір його статутного капіталу. Статутний капітал товариства відповідно до вимог статті 144 Цивільного кодексу України [24] складається з вартості вкладів його учасників, а вищим органом СТОВ «Степове» згідно зі статтею 145 Цивільного кодексу [24] є загальні збори його учасників. Крім того, діяльність досліджуваного господарства регулюється статтями  141,  142,  146 – 150 Цивільного кодексу України [24].

Законодавче та нормативне регулювання фінансової звітності  підприємств АПК здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV [5]. Цей закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Також Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] визначає склад і загальні вимоги до складання фінансової звітності.

Методологічні засади складання фінансової звітності визначає Методологічна рада з бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України.

Крім того, звітність підприємств регламентується ще низкою законів України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, в Господарському кодексі України [1] (стаття 145) йдеться мова про те, що суб’єкти господарювання зобов’язанні на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Закон України «Про господарські товариства»  від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ зі змінами і  доповненнями [3]  (стаття 18) визначає, що товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію та адміністративні дані у порядку встановленому законодавством. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

В Законі України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ [2] йдеться мова про те, що платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані: а) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; б) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи та відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до Закону України  «Про  державну  статистику» від  17.09.92 р. № 2614-ХІІ зі змінами та доповненнями [4] підприємства зобов’язанні безкоштовно надавати органам державної статистики дані бухгалтерського обліку. Згадані органи державної статистики мають право вимагати від підприємства подання фінансової звітності та застосувати адміністративні штрафи в разі її неподання.

Порядок подання фінансової звітності  та органи, яким її необхідно надавати, строки і форми подання звітності визначає Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» [23].

Важливим джерелом інформації для  складання фінансової звітності  виступають рахунки бухгалтерського  обліку, яки систематизуються в Плані  рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291 [9].

«Положення про документальне  забезпечення записів у бухгалтерському  обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 [22] встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності.

Порядок проведення річної інвентаризації перед складанням фінансової звітності встановлюють Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств, які були  розроблені Міністерством аграрної політики та рекомендовані для використання листом Мінагрополітики від 04.12.2003 р. №37-27-12/14023 [6].

Для перевірки порівнянності  показників фінансової звітності використовуються Методичні рекомендації з перевірки  порівнянності показників фінансової звітності, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2007 р. №1413 [7].

Таким чином, нормативно-правове  регулювання звітності підприємств  в Україні здійснюється законами України, постановами Кабінету Міністрів  України, наказами Міністерства фінансів України.

Чинне місце в нормативному регулюванні фінансової звітності  належить національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

В Україні введено  в дію тридцять два положення (стандарта) бухгалтерського обліку та наказ Міністерства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р., який прирівнюється до положень. Усі накази Міністерства фінансів щодо бухгалтерського обліку та складання звітності підлягають реєстрації у Міністерстві Юстиції України.

Нормативне регулювання  складання фінансової звітності здійснюють майже всі положення (стандарти) бухгалтерського обліку, проте назвемо головні з них.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10] визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності (в тому числі консолідованої) та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 2 «Баланс» [11] визначає зміст і форму Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» [12] визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» [13] визначає зміст і форму Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 5 «Звіт про власний капітал» [14] визначає зміст і форму Звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей.

Наказом Міністерства фінансів України  від 29.11.2000 р. №302 «Про примітки до річної фінансової звітності» [8] встановлено уніфіковані таблиці Приміток до річної фінансової звітності (форма №5).

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» [15] визначає порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 17 «Податок на прибуток» [16] визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 20 «Консолідована фінансова  звітність» [17] визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 22 «Вплив інфляції» [18] визначає порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, на вплив інфляції та загальні вимоги до розкриття інформації про неї у Примітках до фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» [19] установлює зміст і форму фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва в складі Балансу і Звіту про фінансові результати та порядок заповнення його статей.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами» [20] визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 30 «Біологічні активи» [21] визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Крім того, при проведенні аудиту фінансової звітності використовуються норми Міжнародних нормативів аудиту.

Міжнародний норматив аудиту 22 «Репрезентація керівництва щодо інформації, поданої аудиту» [73] використовується аудитором для уточнення окремих показників фінансової звітності замовника.

 Міжнародний норматив  аудиту 28 «Аудиторський звіт» [73] використовується при складання висновку (акту) про результати проведеного аудиту фінансової звітності і балансу, адекватності їх бухгалтерському обліку і відповідності чинному законодавству. Також при складанні аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності слід користуватися нормами Міжнародного стандарті аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» [73].

Таким чином, можна зробити  висновок, що нормативне регулювання  обліку і аудиту фінансової звітності в Україні здійснюється законами України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, а також деякими іншими нормативно-правовими актами. Чинне місце в системі нормативного регулювання обліку і аудиту фінансової звітності займає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, який визначає склад і загальні вимоги до складання фінансової звітності. Крім того, складання та відповідна аудиторська перевірка фінансової звітності регулюється низкою положень  (стандартів) бухгалтерського обліку та Міжнародними нормативами аудиту.

1.3. Огляд літературних  джерел

Завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання  звітності, в якій узагальнюється інформація в певній системі показників.

Звітність – це система  узагальнюючих показників, які характеризують діяльність підприємства за певний період. Вона складається на підставі даних  господарського обліку (бухгалтерського, статистичного, оперативно-технічного), містить кількісні та якісні характеристики діяльності підприємства.

При цьому, Л. Сук [67] зазначає, що в економічній літературі та офіційних документах використовують дві категорії: «Бухгалтерська звітність» та «Фінансова звітність».

Фінансова звітність включає такі форми: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, примітки до річної фінансової звітності, а також додаток «Інформація за сегментами».

Бухгалтерська звітність  включає фінансову звітність і, крім того, ще окремі форми спеціалізованої звітності, які встановлюються міністерствами та відомствами. Отже, пише Л.Сук, економічна категорія «Бухгалтерська звітність» більш широка, ніж «Фінансова звітність».

Крім того, Вериги Ю.А. [30] відмічає, що фінансова звітність є складовою бухгалтерської звітності.

Ми підтримуємо цю думку, адже фінансова звітність складається лише за даними бухгалтерського обліку, а для складання бухгалтерської звітності використовуються також і дані статистичного та оперативно-технічного обліку.

Лузан Ю.Я. [54] звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сільськогосподарські підприємства здійснюють ведення обліку та складання звітності за двома системами:

І. За загальною системою – фінансова звітність сільськогосподарських  підприємств подається у такому складі:  Баланс (форма № 1), Звіт про  фінансові результати (форма № 2), Звіт про власний капітал (форма  № 3), Звіт про рух грошових коштів (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), Додаток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (форма № 6).

ІІ. За спрощеною системою - фінансова звітність сільськогосподарських підприємств – суб’єктів малого підприємництва – складається за скороченим переліком показників відповідно до ведення обліку та звітності за спрощеною системою: Баланс (форма № 1-м) та Звіт про фінансові результати (форма № 2-м).

Фінансова звітність, як зазначає Т. Кучеренко [42], класифікується за періодами складання на проміжну (місячна, квартальна) та річну звітність.

При цьому В. Пархоменко [58] відмічає, що показники річної фінансової звітності складаються наростаючим підсумком з початку звітного року за січень – грудень.

Багато сучасних науковців, а саме Сопко В.В. [65], Бутинець Ф.Ф. [28], Лень В.С. [53] та інші виділяють виключне значення фінансової звітності для держави, наукових установ, менеджерів та багатьох інших, як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

А. Костюк [38] підтримує їх думку та говорить, про те, що фінансова звітність, яку складають суб’єкти господарювання, використовується багатьма користувачами, зокрема менеджерами, власниками, кредиторами, інвесторами. Кожен з цих користувачів аналізує фінансову звітність для своєї мети.

Менеджмент аналізує фінансову звітність з метою оперативного управління підприємством; власники – для того, щоб визначити ефективність управління з боку менеджменту, загальний стан підприємства, перспективи та шляхи розвитку; кредитори оцінюють здатність підприємства розрахуватися за отримані кредити; інвестори – ризики від вкладення свого капіталу в підприємство.