Організація діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній в Україні

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Організація діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КУА 6

1.1. КУА як об’єкт фінансового управління 6

1.2. Поняття та типи КУА 7

1.3. Механізм формування та стратегії управління КУА. 9

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ФОНДАМИ УКРАЇНИ 11

2.1. Сучасні тенденції розвитку фондового ринку України 11

2.2. Аналіз динаміки  розвитку інвестиційних фондів України 12

2.3. Оцінка діяльності КУА 22

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ, ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД. 33

3.1. Напрямки розвитку 33

3.2 Світовий досвід функціонування інвестиційних фондів 35

3.3 Рекомендації щодо удосконалення та розвитку ринку спільного інвестування в Україні 48

ВИСНОВКИ 50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 52

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Серед різних гравців фінансового  ринку особливе місце займають інститути  спільного інвестування. Вони є могутнім механізмом залучення інвестиційних  ресурсів в економіку. Великі інвестиційні ресурси є у вітчизняного інвестора, але  механізм їх залучення і ефективного використання через інститути спільного інвестування (ІСІ) невиправдано залишається дещо в стороні. Інститути спільного інвестування залишаються одним з перспективних напрямків інвестування. Спільне інвестування акумулює великі інвестиційні ресурси, які в подальшому стають основним двигуном для розвитку новітніх та пріоритетних галузей економіки. Спільне інвестування має можливість стати основним джерелом інвестиційних ресурсів для країни. Все залежить від наявності організаційно-правових основ та практичного досвіду професійних учасників фондового ринку.

Протягом останнього десятиріччя зросла популярність інститутів спільного інвестування, збільшилася важливість схем колективного інвестування. У цьому зв’язку закономірно зростає інтерес учених і практиків до проблем функціонування та перспектив розвитку інститутів спільного інвестування як у всьому світі, так і в Україні.

ІСІ пропонують широкий вибір  напрямів інвестицій, а права інвесторів надійно захищені спеціальними законами і правилами для інвестиційних фондів, виконання яких суворо контролюється державою. Інститути спільного інвестування забезпечують своїм учасникам достатню міру ліквідності цінних паперів, що особливо характерно для інвестиційних фондів відкритого типу.

Слід зазначити, що ІСІ приваблюють не тільки дрібних інвесторів, а й власників значних капіталів. У деяких галузях інвестування ризик настільки великий, що виникає необхідність розподілу можливих втрат між кількома учасниками. Це можуть бути інвестиції у венчурні підприємства або в акції зарубіжних емітентів. Інша причина, яка стимулює власників великих капіталів брати участь у спільному інвестуванні – ускладнення фінансових інструментів, поява нових їх видів, освоїти які можна лише за умови спеціалізації у відповідній галузі. Професіоналізм фахівців з інвестування позбавляє клієнтів інвестиційних фондів необхідності вивчати ринкову кон’юнктуру. Ще один стимул участі в колективному інвестуванні полягає в тому, що в управлінні інвестиціями, як і в інших галузях, нині необхідний значний рівень спеціалізації. Диверсифікація вкладень між великою кількістю об’єктів призводить до неможливості приділення належної уваги кожному з них. Управління певною часткою капіталів передається саме ІСІ.

Суб’єкти, які створюють ІСІ, набувають можливості отримувати прибутки від управління значними капіталами, що утворюються не за рахунок коштів, отриманих від вилучення прибутків з виробничої сфери або на кредитних підставах. Такий капітал значно «дешевший» від запозиченого, оподаткування діяльності інвестиційних фондів має пільговий характер, що дозволяє за однакових показників валової доходності операцій з фінансовими інструментами отримувати відносно більші прибутки ІСІ порівняно, наприклад, з банківською установою.

Постановка завдання. Метою проведення цього дослідження є визначення ролі інститутів спільного інвестування (ІСІ) в розвитку економіки, оцінка проблем функціонування інвестиційних фондів та визначення перспектив їх розвитку в Україні.

Об’єкт дослідження – ринок інститутів спільного інвестування в Україні, поглиблене вивчення проблем функціонування інвестиційних фондів в Україні.

Предмет дослідження - є види, методи, норми розвитку та регулювання ринку інститутів спільного інвестування, ефективність державного регулювання в даній сфері ринку фінансових послуг.

Методи дослідження - теоретичні, емпіричні, методологічні методи.

Завдання даної курсової роботи – розкриття теми «Організація діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній в Україні» за допомогою отриманих знань на заняттях; вивченні ринку інститутів спільного інвестування із підручників та інших джерел законодавчої, економічної і фінансової бази.

Завдання дослідження - вдосконалення інститутів спільного інвестування, яке передбачає вирішення проблем з якими стикаються, як інвестори, так і управлінці активами. Основи спільного інвестування в Україні беруться з досвіду розвинених економік світу та адаптуються до українських законодавчих умов.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КУА

1.1. КУА як об’єкт фінансового  управління

На початку свого становлення  та розвитку, інститутам спільного  інвестування в Україні відводилась  роль фінансового посередника між  державою та населенням  у процесі приватизації, який розпочався у 1992 році. У 1994 році, 19 лютого, Президентом Україні Л. Кравчуком було підписано Указ «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», який став першим нормативним документом, що регулював створення та функціонування учасників спільного інвестування. У Положенні «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», яке вступало в силу відповідно до Указу, такими учасниками визнавались інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Інвестиційним фондом називалась юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснювала виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Інвестиційною компанією визнавався торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, міг залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення; інвестиційна компанія створювалась у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснювала діяльність щодо спільного інвестування.

В чинному законодавстві  діяльність інститутів спільного інвестування (ІСІ) регулюється  Законом України  «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та інститут спільного інвестування (ІСІ) визначається, як корпоративний чи пайовий інвестиційний фонд, який забезпечує діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість .

1.2. Поняття та типи КУА

У світовій практиці цей  тип фінансових посередників існує  понад 150 років. Тривала історія існування  цих фінансових посередників у розвинених країнах дала змогу сформувати досконале конкурентне середовище функціонування ІСІ. Інститути спільного інвестування в країнах з розвинутою економікою є одними з найбільш ефективних інструментів акумуляції інвестиційних ресурсів. Основна мета діяльності ІСІ – надання фінансових послуг з розміщення капіталу приватних інвесторів, головним чином вкладаючи його в цінні папери. Основними перевагами ІСІ, з точки зору інвесторів, є потенційно висока дохідність, порівняно з традиційними способами збереження та примноження капіталу, та менші витрати часу на управління інвестиціями. Об’єднання коштів багатьох окремих інвесторів дозволяє ІСІ виходити на фондовий ринок та користуватись перевагами великих інституційних інвесторів. Серед інших переваг – диверсифікація інвестицій, відсутність мінімального терміну інвестицій (у випадку вкладання коштів у відкриті інвестиційні фонди) та можливість досить оперативно вилучити вкладені кошти у випадку необхідності. Суттєвим внутрішнім джерелом інвестицій у будь-якій країні є заощадження дрібних потенційних інвесторів, а найбільш поширеним та привабливим механізмом їх залучення до різних ланок економіки (державного сектору, корпоративного або банківського) виступає спільне інвестування як об'єднання коштів багатьох суб'єктів з метою їх розміщення у цінні папери, що є предметом діяльності спеціальних підприємницьких структур - інститутів спільного інвестування. Інститути спільного інвестування – це окремий, самостійний сегмент фінансового ринку, що є:  сферою прояву економічних відносин при  розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на різного роду фінансові активи, грошові зобов’язання, інвестиційні цінності (гроші, депозити, цінні папери, зобов’язання та борги, валютні цінності, нерухомість та інші); сферою прояву економічних відносин між продавцями та покупцями фінансових активів, причому при збігу інтересів відбувається акт купівлі-продажу, тобто реалізація вартості і споживчої вартості, що є складовими даних активів. ІСІ є органічною частиною фінансового ринку і всі його взаємозв’язки і взаємообумовленості є безпосередніми складовими функціонування цих інститутів.

Сутність та роль ринку  ІСІ, як частини фінансового ринку  найбільш повно розкривається в  його основних функціях, основними  з яких є:

- мотивована мобілізація  заощаджень приватних осіб, приватного  бізнесу, державних органів, зарубіжних  інвесторів та трансформація  акумульованих грошових коштів  у інвестиційний капітал;

- перерозподіл на взаємовигідних  умовах грошових коштів підприємств  із метою їх ефективнішого  використання;

- фінансове обслуговування  учасників економічного кругообігу  та дольової участі на основі  визначення найбільш ефективних  напрямів використання капіталу  в інвестиційній сфері; 

- вплив на грошовий  обіг та прискорення обороту  капіталу, що сприяє активізації  економічних процесів;

- страхова діяльність  та формування умов  для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

-  операції, пов’язані з експортом-імпортом інвестиційних активів; інші інвестиційні операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю, тощо.

Особливим є механізм залучення  інвестиційних ресурсів представлений  на рис.1 

 

Рис. .1 Механізм формування інвестиційних ресурсів та інвестування 

 

Фізичні та юридичні особи  маючи в своєму розпорядженні  вільні кошти (назвемо їх інвестиційні ресурси) бажають здійснити інвестиції в інвестиційний фонд. Вони купують  акції інвестиційного фонду чи інвестиційні сертифікати. В свою чергу інвестиційний  фонд вкладає кошти отримані від  продажу власних цінних паперів  в цінні папери інших емітентів  нерухомість та інші активи не заборонені законодавством. Таким чином економіка  отримує кошти.

В Україні розвинені два  види інститутів спільного інвестування це корпоративні та пайові. Корпоративні за своїми особливостями  схожі зі світовими прикладами корпоративних фондів. Такі фонди створюються у вигляді публічного акціонерного товариства і, як окрема юридична особа, укладають договір на управління активами з управляючою компанією.  Така компанія називається компанія з управління активами і вона має спеціальну ліцензію на цей, виключний для неї вид діяльності.

1.3. Механізм формування та стратегії  управління КУА.

Пайові інвестиційні фонди  створюються з ініціативи компаній з управління активами. Пайовий інвестиційний  фонд не є окремою юридичною особою. За світовою класифікацією українські пайові інвестиційні фонди схожі на договірні, проте в них є свої особливості.

Спільне інвестування в Україні  відбувається шляхом купівлі цінних паперів інвестиційних фондів -  акцій чи інвестиційних сертифікатів. При цьому укладається договір купівлі продажу цінних паперів. Для фондів таким чином відбувається операція розміщення цінних паперів. Якщо інвестор має намір отримати власні кошти назад, то він подає заявку компанії з управління активами, і, в залежності від типу фонду, компанія з управління активами викуповує цінні папери фонду. Для фонду дана операція є викупом. Розміщення та викуп відбувається за вартістю чистих активів розрахованих на акцію (пай) на день що передує розміщенню-викупу.

Основну роль в діяльності інститутів спільного інвестування відіграють компанії з управління активами. Вони вирішують майже всі питання: бухгалтерський облік, звітність фондів, управління складом і структурою активів.

В Україні серед інститутів спільного інвестування виділяють  відкриті, закриті та інтервальні типи. Відкриті фонди це такі фонди за якими компанія з управління активами бере на себе зобов’язання здійснити зворотній викуп цінних паперів у будь який день. В інтервальних фондах зворотній викуп обмежується періодами в які інвестори можуть подавати заяви на викуп. В закритих фондах такого обов’язку у компаній з управління активами немає.

  

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ФОНДАМИ УКРАЇНИ

2.1. Сучасні тенденції розвитку  фондового ринку України

Важливою складовою фінансової системи будь-якої країни, в тому числі України, є фінансовий ринок, який в свою чергу включає фондовий ринок. . 
Фондовий ринок – є основним інструментом перерозподілу інвестиційних ресурсів. Він виступає інструментом залучення вітчизняних і закордонних інвестицій на стійкій та довготерміновій основі. Фондовий ринок виступає індикатором кризових явищ, адже забезпечує стабільну фінансову основу розвитку економічної системи держави. Окрім цього, подолання економічної кризи безпосередньо залежить та поєднується з формуванням ефективної фінансової системи. Розвиток фондового ринку, як складової фінансової системи сприяє розвитку як реального сектору економіки, так і економічної системи в цілому. 
Згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», фондовий ринок (ринок цінних паперів) – це сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних деривативів. 
Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, роль яких полягає у виконанні таких завдань: 
1) забезпечення стабільного функціонування фондового ринку; 
2) створення усіх необхідних умов для обігу цінних паперів на біржовому та позабіржовому ринках; 
3) сприяння укладанню угод щодо фінансових інструментів між учасниками ринку.  
Необхідними інфраструктурними складовими фондового ринку є реєстраційні та торгові мережі, депозитарні та розрахунково-клірингові системи, а також системи його інформаційного та правового забезпечення .

 

2.2. Аналіз динаміки  розвитку  інвестиційних фондів України 
Український ринок інститутів спільного інвестування характеризує таблиця 1. 

 

Таблиця 1.

Характеристика  ринку ІСІ за типами та видами у 2010 році 

Ознака	Відкриті	Інтервальні	Закриті
			диверсифіковані	недиверсифіковані	Венчурні
КІФ	Х	2	Х	141	72
% до попереднього	Х	0,00%	Х	-2,76%	4,35%
ПІФ	36	48	9	32	755
% до попереднього	2,86%	0,00%	0,00%	10,34%	3,14%
Активи  млн.грн	286,07	252,53	8 351,82		96 976,17
% до попереднього	18,84%	-0,87%	38,09%		27,55%
ВЧА млн.. грн.	281,35	245,22	7 775,72		86 439,05
% до попереднього	20,05%	-0,52%	40,88%		29,67%
Розподіл  активів %	0,30%	0,26%	8,21%		91,24%

Джерело: Складено за даними  річних та квартальних звітів УАІБ за 2008 -2010 роки. 

 

Розвиток ІСІ характеризуємо за видами окремо корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) та пайові інвестиційні фонди (ПІФ).  Одразу хочеться зазначити, що в Україні відсутні корпоративні інвестиційні відкритого типу та закритого диверсифікованого.  Це пояснюється складністю в юридичному оформленні та управлінні. В закритих диверсифікованих корпоративних інвестиційних фондах немає необхідності, адже диверсифікації можна за бажанням притримуватись і без додаткового слова в назві. Корпоративний інвестиційний фонд це юридична особа – акціонерне товариство і він підпадає під вплив закону про акціонерні товариства, а також  під всі нормативні документи,  які регулюють діяльність акціонерних товариств. Це означає додаткові витрати на бухгалтерський облік, на виконання вимог ДКЦПФР, тощо.  Відкриті фонди акумулюють так звані «короткі» гроші. Інвестиційний управляючий не може розраховувати на довгострокові вкладення, адже в будь який момент інвестор може подати заяву на викуп цінних паперів і компанія з управління активами не має права відмовляти інвестору.  Інвестори корпоративних інвестиційних фондів більш захищені від неефективного управління їхніми активами, адже основні рішення приймаються загальними зборами акціонерів та наглядовою радою яка представляє інтереси власників акцій. Корпоративні інвестиційні фонди зазвичай створюються для реалізації довгострокових стратегій інвестування, адже це більш складний механізм організаційно-правового оформлення та функціонування фонду. Враховуючи специфіку різних типів та видів фондів робимо висновок, що інвестори в Україні віддають перевагу закритим інвестиційним фондам. Серед корпоративних інвестиційних фондів найбільш популярні є закриті недиверсифіковані інвестиційні фонди, а серед пайових інвестиційних фондів найбільш популярні венчурні.

Венчурні фонди займають основну частку як в структурі  за типами фондів, так і в активах. З 1095 інвестиційних фондів 827 є венчурними. У відсотковому співвідношенні за вартість чистих активів венчурні фонди 91,24%.(Рис.2) Це легко пояснюється  тим, що ІСІ не популярні серед масового інвестора, а у компаній з управління активами не має впевненості в стабільність чи зростання фондового ринку, а саме біржового ринку. Така маленька кількість відкритих фондів показує низький попит серед інвесторів.  

 

Рис. 2 Структура  І СІ за вартістю чистих активів у 2010-му році 

 

Різниця між кількістю  корпоративних та пайових фондів вказує на те, що компанії з управління активами не бажають пропонувати  інвесторам більше прав в управлінні фондом. Окремих інвесторів, які  змогли б створити фонд і заключити  договір про управління активами з КУА, майже не має. На практиці, так само як і пайовий фонд,  корпоративний фонд створюється з ініціативи КУА попередньо знайшовши інвесторів. 

Інтервальні фонди, на сьогодні взагалі не цікаві для КУА. Інтервальні фонди по звітності схожі на відкриті, але перед кожним періодом для викупу КУА потрібно переводити активи в грошовий вираз і чекати, чи подасть заявку інвестор, або скуповувати ліквідні активи. Це дуже негативно для активного та динамічного фондового ринку, коли за кілька днів можна заробити або втратити велику суму коштів. Як видно з таблиці 1 у 2010  році в порівнянні з 2009-м, активи інтервальних фондів зменшились на 0,84%, коли активи решти фондів зростали.

Найбільше зростання у 2010-му році показали закриті (не венчурні) фонди. Це зростання в активах було на рівні 38%, а у вартості чистих активів  більше 40% відносно попереднього 2009-го року.

Зростання вартості чистих активів близько 30% (29,67%) відбувалось  у венчурних фондів. В відкритих  фондах вартість чистих активів зросла лише на 20%. Зростання фондових індексів за рік складало 60% -70Ф%. Те що не збігаються темпи зростання активів ІСІ та фондового ринку говорить про відмінність активів ІСІ від активів, які беруться у розрахунок індексів фондового ринку.

При здійснені інвестування в інвестиційні фонди інвестори  обирає вид та тип інвестиційного фонду залежно від мети інвестування. В законодавстві існують чіткі  вимоги до структури активів різних інвестиційних фондів.

Безпосередньо таким інвестуванням  займаються винятково компанії з  управління активами (КУА). Характерною  особливістю КУА є те, що інвестування для неї — винятковий вид діяльності, який вона не має права поєднувати з будь-якою іншою діяльністю. Основне  джерело доходу КУА — комісія  з управління фондами. Залежно від  видів фондів і стратегій, які  вони реалізують, розмір комісії з  управління коливається від 0,9% до 3,5% від середньорічної вартості чистих активів. Таким чином, КУА насамперед зацікавлена в максимізації суми активів під своїм управлінням. У деяких видах фондів передбачено  додаткову винагороду — так звану  комісію за успіх — у разі високої  річної доходності фонду, хоча на практиці така винагорода виплачується украй  рідко.

Прибуток інвестора може бути отримано у формі торгового  доходу, а також дивідендів. Торговий дохід є різницею між ціною  купівлі та продажу інвестиційних  сертифікатів або акцій фонду. Додатковим доходом інвестора можуть бути дивіденди  у разі їх нарахування та виплати.

Дуже важливим моментом є  оподаткування. Протягом усього строку діяльності фондів вони не сплачують  ані податку на прибуток, ані ПДВ. Саме тому на сьогодні практично усі  заможні люди  активно інвестують до різних українських фондів, їх використання частіше є безпечнішим і дешевшим, ніж офшори.

В Україні інститути спільного  інвестування поки що відіграють надзвичайно  малу роль в сфері залучення інвестицій в реальний сектор економіки. Ситуація ускладнюється катастрофічними  наслідками світової фінансової кризи  для вітчизняного фондового ринку. Проте  за два після кризових роки фондовий ринок України разом зі світовими ринками все таки підіймається. Про це свідчать дані Української асоціації інвестиційного бізнесу (далі УАІБ). 

 

 

Таблиця 2.

Фондові індекси національних ринків у 2007-2010 роках

Біржа (країна)	31.12.2007	31.12.2008	31.12.2009	31.12.2010
ПФТС (Україна)	1174,02	301,42	572,91	975,08
РТС (Росія)	3158,76	631,89	1 444,61	1 770,28
HANG SENG (Китай)	27812,65	14235,5	21 872,50	23 035,45
WSE WIG (Польща)	55648,53	27228,641	2 388,72	2 744,17
DAX (Німеччина)	8038,6	4810,2	5 957,43	6 914,19
S&P 500 (США)	1468,36	903,25	1 115,10	1 257,64
FTSE 100 (Англія)	6456,9	4434,17	5 412,88	5 899,94
NIKKEI 225 (Японія)	15307,78	8859,56	10 546,44	10 228,92

Складено  за даними  річних та квартальних звітів УАІБ за 2008 -2010 роки. 

 

 

 Так якщо падіння індексу ПФТС у 2008 році за рік становило -74,33% (з 1174,02 пунктів до 301,42 пункти) , то зростання  цього індексу за 2009 рік склало 90,07 (з 301,42 пункти до 572,91 пунктів), зростання  ледве дотягло до половини рівня  початку 2008 року. У 2010 року зростання  індексу ПФТС становило 70,20% до попереднього року і у абсолютному виразі цей  показник становив 975,08 пункти. 

 

Таблиця 3.

Динаміка  зміни фондових індексів країн світу  у 2008-2009 роках

(% до попереднього  року)

Біржа (країна)	31.12.2007	31.12.2008		31.12.2009		31.12.2010
ПФТС (Україна)	х	-74,33%	90,07%		70,20%
РТС (Росія)	х	-80,00%	128,62%		22,54%
HANG SENG (Китай)	х	-48,82%	53,65%		5,32%
WSE WIG (Польща)	х	-51,07%	-91,23%		14,88%
DAX (Німеччина)	х	-40,16%	23,85%		16,06%
S&P 500 (США)	х	-38,49%	23,45%		12,78%
FTSE 100 (Англія)	х	-31,33%	22,07%		9,00%
NIKKEI 225 (Японія)	х	-42,12%	19,04%		-3,01%

Складено  за даними  річних та квартальних звітів УАІБ за 2008 -2010 роки. 

 

Як бачимо, темпи зростання  фондового індексу не дають змогу  фондовому ринку повернутись  до передкризового рівня.

Ситуація на фондовому  ринку, який є основним об’єктом інвестування коштів невенчурних ІСІ, у 2008 році обумовила подальший спад на ринку спільного інвестування як за обсягами коштів в управлінні КУА, так і за прибутковістю ІСІ під їхнім управлінням.

Під впливом кризових явищ тенденцію до скорочення кількості  мають і самі компанії з управління активами.  Як видно на малюнку 3 скорочується кількість КУА проте кількість фондів які приходяться на 1 КУА збільшується. Отже, з ринку зникають малі КУА які не здатні ефективно управляти фондами. За даними річних та квартальних звітів УАІБ станом на 01.01.2011 року кількість КУА в Україні становило 339. Кількість ІСІ, що припадають на одну КУА становить 3,62 , що на 14,6% більше ніж у 2009 році.  

 

Рис. 3 Динаміка кількості КУА та ІСІ на одну КУА  у 2007 - 2010 рр. 

 

Що стосується складу та структури активів різних типів  та видів фондів, то вона теж різна. Проаналізуємо структуру активів  самих надійних фондів там самих  прибуткових фондів (відкритих та венчурних) (табл... 4 та 5). 

 

Таблиця 4.

Структура портфелю активів відкритих ІСІ

Відкриті ІСІ	%
Інші активи	8,69%
Грошові кошти та банківські депозити	27,41%
ОВДП	13,09%
Облігації місцевих позик	5,20%
Акції	36,74%
Облігації підприємств	8,87%
усього	100%

Джерело: Аналітичний звіт УАІБ за 4-й квартал 2010 року. 

 

Структура портфелю активів  відкритих ІСІ є збалансованою, відсоток найбільш ліквідних активів разом з найбільш надійними (грошові кошти та банківські депозити плюс ОВДП) відповідає найбільш ризикованим з дозволених законодавством (акції плюс інші активи). Всі активи в межах дозволених законодавством.       

 Проте на відміну  від структури активів венчурних  фондів, які включають хоч і  не великий відсоток акцій,  але дуже великий відсоток  ще більш ризикових активів,  активи відкритих ІСІ менш  ризикові та більш надійні. 

 

Таблиця 5.

Структура портфелю активів венчурних ІСІ

Венчурні	%
Інші активи	59,64%
Нерухомість	2,23%
Грошові кошти та банківські депозити	2,85%
ОВДП	0,02%
Облігації місцевих позик	0,00%
Акції	10,28%
Облігації підприємств	9,22%
Інші	15,76%
Разом	100%