Організація безготівкових розрахунків у банках України та перспективи їх розвитку

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний інститут економіки і управління 
 
 
 

Дипломна  робота

на  тему: “Організація безготівкових розрахунків у банках України

та  перспективи їх розвитку”

(на  матеріалах АТ “Укрексімбанк”) 
 
 

Студент: Пархоменко Наталія Василівна

Факультет: Фінансово-економічний

Спеціальність: Банківська справа

Кафедра: Банківська справа

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач

Лавров  Руслан Валерійович

    Рішенням  кафедри робота допущена до захисту перед Державною екзаменаційною комісією. Протокол № ___ від “__” _________ 2011 р. 

    Декан фінансово-економічного факультету                          Л.М. Ремньова

(підпис)

Чернігів, 2011 

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………….............4 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ

БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ У БАНКАХ УКРАЇНИ……………………..6

1.1. Економічна сутність і принципи організації безготівкових розрахунків

у комерційних  банках...........................................................................................…...6

1.2. Форми безготівкових розрахунків банку та їх документообіг………...……16

1.3. Зарубіжний досвід організації безготівкових розрахунків

у країнах із розвиненою ринковою економікою 27

1.4. Нормативно-правове регулювання безготівкових розрахунків у банках….34 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ І ОЦІНКА СТАНУ БЕЗГОТІВКОВИХ  РОЗРАХУНКІВ У ВІТЧИЗНЯНИХ КОМЕРЦІЙНИХ  БАНКАХ ...................................…….………40

2.1. Макроекономічна  оцінка ринку безготівкових розрахунків  в Україні…….40

2.2. Фінансово-економічна характеристика діяльності  АТ “Укрексімбанк”......51

2.3. Аналіз  динаміки та структури безготівкових  розрахунків

в АТ “Укрексімбанк” ………………………..…………………………………......62 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ

БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ У БАНКАХ УКРАЇНИ……………………73

3.1. Проблеми та перспективи розвитку безготівкових розрахунків

у вітчизняних  банках.................................................................................................73

3.2. Рекомендації  щодо впровадження нових форм  безготівкових розрахунків

в АТ  “Укрексімбанк”................................................................................................78

3.3. Середньострокове  прогнозування платіжного обороту 

АТ “Укрексімбанк”...................................................................................................83 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….92 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………96 

ДОДАТКИ………..………………………………………………………………101 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     Сучасний  банківський ринок на Україні набирає все більше ознак     цивілізованого ринку високорозвинутих країн Західної Європи та США. Відійшли в минуле намагання банків швидко розбагатіти за рахунок миттєвих спекулятивних операцій на валютному ринку, коли курс на валюти змінювався по декілька разів за один день. Потрібно відзначити вирішальну роль у переході до європейських стандартів ведення банківської справи Національного банку України. Так, розумними та зваженими діями вдалося стабілізувати валютний курс української гривні, шляхом законодавчого обмеження операцій банків з валютою. При цьому такі обмеження не внесли суттєвих проблем для компаній, що займаються міжнародними розрахунками. До керівництва банками почали приходити висококваліфіковані кадри, багато  з яких пройшли стажування за кордоном.

                В операціях українських  банків все частіше застосовуються новітні банківські технології. На сьогоднішній день клієнтів банків вже  не дивують електронні картки, банкомати  і т.д. Майже всі розрахунки між  клієнтами здійснюються безготівковим способом за допомогою таких розрахункових документів як платіжне доручення, платіжна вимога, акредитив, вексель, чек тощо, а також з використанням новітніх досягнень у системі безготівкових розрахунків – системи “клієнт–банк” та Інтернет–банкінгу.

                Організація безготівкових розрахунків набирає особливої актуальності, адже на українському та світовому ринку відбувається постійне зміщення акцентів торгівлі і все більше угод та розрахунків здійснюється через комп’ютерні мережі та всесвітню мережу Інтернет зокрема. Комп’ютерні мережі принесли значні полегшення в розрахунках та значно їх прискорили.

                Об’єктом дослідження  є діяльність АТ “Укрексімбанк”.

                Предметом дослідження  є теоретичні, методологічні та практичні  аспекти дослідження системи  безготівкових розрахунків, її інструментів та місце в ній комерційного банку.

                Метою дипломної  роботи є дослідження процесу  організації безготівкових розрахунків, визначення можливих шляхів переводу якомога більшої кількості клієнтів та  банківських платежів на роботу через автоматизовану систему “клієнт-банк” та Інтернет-банкінг заради зменшення навантаження на операціоністів банку, а отже і зменшення собівартості даної послуги банку.

                Для досягнення зазначеної мети було поставлено і вирішено такі завдання:

                - більш детально  вивчити правову природу розрахункових відносин в Україні, а саме з’ясувати поняття, принципи і систему безготівкових розрахунків;

                - вивчити окремі  види безготівкових розрахунків  та їх використання в господарській  діяльності; здійснити аналіз нормативної  бази, яка регламентує питання розрахунків;

                - чітко дослідити  особливості використання деяких  форм безготівкових розрахунків  і значення розрахункових відносин  для національної економіки України.

                В роботі використана  законодавчо-нормативна база та періодична література українських видавництв, підручники та інші джерела. Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, що знайшло своє відображення у законах “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, Інструкції НБУ “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, “Про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті”. Також, для більш повного розкриття даної теми в роботі були використані джерела таких авторів Н.В. Єрьоміної, А.М.Мороза, Л.Ф. Романенко та інші.

                В процесі дослідження  були використані загальнонаукові  методи дослідження, а саме: аналізу, синтезу, абстрагування, індукції, дедукції, графічний метод, табличний тощо.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ

БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ У БАНКАХ УКРАЇНИ 

1. Економічна  сутність і принципи організації

безготівкових розрахунків у  комерційних банках 

                Безготівковий грошовий обіг – це рух грошових коштів без  використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та їх оплатою.

                Безготівкові розрахунки – розрахунки, що проводяться без  участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами:

• акцептно-інкасовим (коли поставка передує оплаті);
• акредитивним (коли оплата передує відправленню продукції).

                Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових  документів. Інкасо – це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. [24, с. 124-125].

                Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це, по-перше, надходження грошових коштів на рахунок, по-друге, витрачання коштів з рахунку [22, с. 54-56].

                Кризовий стан національної економіки України супроводжується  деформаціями механізмів безготівкового грошового обігу. Хронічні, а часто  й безнадійні, неплатежі – характерна риса діючої системи безготівкових розрахунків.

                Основною формою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та покупцями продукції  все більше стає неефективний натуральний  обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері  кошти на розрахункові рахунки господарських суб’єктів у банківських установах не надходять. Успішне здійснення економічних реформ неможливе поза становленням впорядкованої, ефективно і синхронно діючої системи безготівкових розрахунків. Велике значення має встановлення ринкових розрахунково-платіжних відносин між господарськими суб’єктами. Сутність таких відносин можна передати формулою: “Перш ніж продати продукцію, слід зважити, кому продаєш” [21, с. 213-214].

                Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України визначені в Інструкції № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, що затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. № 204 [9, с.173-189].

                Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцентне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються [29, с. 132-134].

                Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків  та вказують їх при укладенні договорів.

                Установи банків здійснюють контроль за додержанням  правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого  боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

                Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискоренні обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам – власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так і з макроекономічної точок зору [30, с. 354-357]

                Безготівкові розрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система безготівкових  розрахунків є складовою загальної  національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об’єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки[32, с. 25-28].

                Завдання економічної  науки полягає в тому, щоб науково  відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно  впливати на неї, виробляти правильні  прикладні рекомендації щодо вдосконалення  і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

                Одна з актуальних наукових проблем — визначення структурно функціональних компонентів системи  безготівкових розрахунків. Важливо  розрізняти такі складові даної системи:

                —   принципи безготівкових  розрахунків;

                —   вимоги до організації  розрахунків;

                —   форми розрахунків;

                —   розрахункові документи;

                —   способи  безготівкових розрахунків;

                —   механізм контролю за станом розрахунків.

                Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, то  необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

                Як правило, безготівкові розрахунки поділяють за об’єктом розрахунків, тобто у залежно від призначення платежу, на дві групи:

                —   розрахунки за товарні операції – платежі  за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

                —   розрахунки за нетоварні операції – сплата податків та перерахування інших  платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

                В залежності від  місця проведення безготівкових  розрахунків виділяють:

                —   внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах  одного населеного пункту, і міжміські  – за межами цього пункту);

                —   міждержавні  розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав) [47, с. 151-152].

                Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

                —  гарантовані, тобто  такі, що забезпечують гарантію платежу  за рахунок депонування грошових засобів;

                —   негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.

                Залежно від способу  реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:

                а) прямі – здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцями;

                б) транзитні – здійснюються за наявності проміжних структур (ланок) [30, с. 214-215].

                У сучасних умовах досить чітко проявились основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових  розрахунків у народному господарстві України. Серед них:

                —   оптимізація  форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації;

                —  вибір найраціональніших  у певних економічних умовах форм розрахунків, які б давали найбільший ефект;

                —   проблема оптимізації  в широкому розумінні зачіпає  всі складові системи безготівкових  розрахунків;

                —   інтенсифікація і прискорення розрахунків;

                —   чим швидше обертаються гроші і здійснюються платежі, тим більше можливостей  для одержання вищих доходів  і прибутків;

                —   неплатежі  – це справжній “тромб” кризової економіки;

                —   зекономлені  внаслідок прискорення розрахунків кошти можуть додатково спрямовуватися у сферу виробництва;

                —   підвищення самостійності господарських суб’єктів  за умови досконалої організації  і здійснення безготівкових розрахунків  у господарському обороті;

                —   грошова  відповідальність підприємств за недоодержання грошових коштів  після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

                —   постійний  пошук нових механізмів організації  безготівкових розрахунків, які  б дозволяли на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері [33, с. 56-59].

                Система безготівкових  розрахунків має бути найтіснішим  чином пов’язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови  забезпечуватиметься безперебійний  кругооборот коштів господарських суб’єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

                Нормалізація системи  безготівкових розрахунків сприятиме  становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв'язку системи  безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності [39, с. 29-30].

                Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків  принципове значення має правильне  визначення її принципів – основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту. В економічній науці склалося неоднозначне тлумачення принципів безготівкових розрахунків. Загальноприйнятою стала точка зору про виділення загальноекономічних і специфічних властивостей принципів організації безготівкових розрахунків.

                Специфіка принципів  безготівкових розрахунків відображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення). Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв’язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків випливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб’єктів сфери безготівкового обігу – платника, одержувача грошових коштів і банку.

                Принципи безготівкових  розрахунків – це вихідні положення, які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюються також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

                Виділяються такі основні  принципи організації безготівкових розрахунків :

                1. Грошові кошти  всіх господарських суб’єктів  (як власні, так і залучені) підлягають  обов’язковому зберіганню на  розрахункових, поточних та інших  рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки  недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення “тіньового” характеру економіки.

                2. Грошові розрахунки  і платежі підприємств (організацій)  усіх форм власності здійснюються  через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютою іноземних держав), минаючи установи банків і поза їхнім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводить до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.

                3. Розрахунки з  покупцями за товарно-матеріальні  цінності і послуги провадяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів – необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

                4. Платежі за товари  і послуги з рахунка підприємства  здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка)  після перевірки виконання постачальником  договірних умов. У разі порушення  умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, передбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

                5. Безготівкові розрахунки  проводяться за рахунок і в  межах коштів, що є на рахунку  платника, або його права на  одержання кредиту (банківського  чи комерційного). Якщо на рахунку  покупця немає достатніх грошових  коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі. “Не постачати, не маючи гарантій оплати” – правило ринкових відносин. Банком відкривається і обслуговується картотека не оплачених вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

                6. Зарахування коштів  на рахунок одержувача відбувається  після списання відповідних грошових  сум з рахунка платника. Банк  зобов’язаний контролювати ці  рахунки, щоб попередити зловживання,  що мають місце під час оплати  безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов’язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

     7. Постачальники і покупці (споживачі)  мають право вільного вибору  форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання найраціональніших форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах. Специфіка прояву принципів організації безготівкових розрахунків у вітчизняній економіці виражається нині несприятливими кризовими умовами господарювання.

      Недотримання  принципів організації безготівкових  розрахунків призводить до кризи  всієї системи розрахунків (платіжної кризи). Наявні принципи розрахунків охоплюють регулюючим впливом усі важливі елементи системи безготівкових розрахунків, і насамперед способи та форми розрахунків[47, с. 59-61].

    Спосіб  безготівкових розрахунків у  широкому розумінні – це економічно і фінансове обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб’єктами своїх грошових зобов’язань один перед одним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію.

    Спосіб  платежу у вузькому розумінні  характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

      У сучасній системі безготівкових  розрахунків господарські суб’єкти використовують два основних способи платежу:

     —   перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них;

     —   зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів [32, с. 31-32].

      Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашенні грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб. Критерії вибору способу платежу пов’язані з вимогами прискорення самих розрахунків, їх терміновості, зниження витрат на проведення платежів, нормалізації кругообороту коштів, забезпечення безперебійного ходу реалізації (продажу) продукції.

      В умовах платіжної кризи розширюється практика застосування такого неринкового  способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні товарообмінні  операції з передачею права власності на товари (натуральний обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції — це форми натурального заліку взаємних вимог.

      У сучасній кризовій економіці України  на перший план виходить такий спосіб платежу, як попередня оплата (гроші  перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг.

     Спосіб  попередньої оплати підкреслює аномальність економічних відносин, що існують  у вітчизняній економіці, не дає  можливості на ділі оптимізувати економічні інтереси суб’єктів системи безготівкових розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців (несправних платників). Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило, не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).